Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1120/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 06.05.2015. Зареєстровано: 07.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2015.
Дата набрання законної сили: 28.04.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"28" квітня 2015 р.                                                            Справа №   914/1120/14
		Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
		головуючого-судді                                                                                          Костів Т.С.
		суддів                                                                                                              Марко Р.І.
		 Желік М.Б.
		при секретарі Карпенко В.О.
		розглянувши апеляційні скарги Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів № 2302-вих-821 від 23.03.2015 року та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінокомплекс-Київ", м. Львів б/н від 20.03.2015 року
		на рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2015 року 
		у справі № 914/1120/14
		за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів
		до відповідача-1: Державного комунального підприємства кінотеатр "Київ", м. Львів
		відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінокомплекс-Київ",                      м. Львів
		відповідача-3: Львівської міської ради, м. Львів
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Христини Василівни, м.Львів
		за участю прокуратури Львівської області
		про: визнання недійсними договорів
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача: Крикус В.В. - представник на підставі довіреності № 2302-вих-55 від 06.01.2015р.;
		від відповідача-1: Різник О.Р. - представник на підставі довіреності б/н від 22.02.2014р.;
		від відповідача-2: Ломага Ю.Т. - представник на підставі довіреності б/н від 22.02.2014р.; 
		від відповідача-3: не з'явився;
		від третьої особи: не з'явився. 
		від прокуратури: Куцик В.Б. - прокурор ( службове посвідчення № 011165 від 24.10.2012р.);
		 
		В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		          рішенням господарського суду Львівської області від 12.03.2015 року у справі                   №914/1120/14 (головуючий суддя Коссак С.М., судді Манюк П.Т., Іванчук С.В.) позов Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до відповідача-1 Державного комунального підприємства кінотеатр "Київ", до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінокомплекс-Київ" та до відповідача-3 Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Христини Василівни, за участю прокуратури Львівської області, про визнання недійсними договорів задоволено частково. Визнано недійсною угоду б/н від 06.08.2012р., укладену між Державним комунальним підприємством - кінотеатр "Київ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінокомплекс-Київ". Визнано недійсним Договір (цесії) від 23 жовтня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального органу Куйбідою-Кришкевич Х.В., укладений між Державним комунальним підприємством - кінотеатр "Київ" (Цедент)  та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінокомплекс-Київ" (Цесіонарій). У задоволені позовної вимоги до ТзОВ "Кінокомплекс-Київ" в частині визнання недійсним Договору №Г-8359-12 (Д-12) про внесення змін до Договору оренди №Г-8359-12 (Д-12) нерухомого майна (будівель споруд, приміщень за адресою: м. Львів, пр. Шевченка Т., буд. 8 - відмовлено. У задоволені позовної вимоги до Львівської міської ради про визнання незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 30.05.2013р. №2356 "Про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу, об'єкта комунальної власності на проспекти Т.Шевченка, 8" - відмовлено. Стягнуто з Державного комунального підприємства - кінотеатр "Київ" на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженої відповідальністю "Кінокомплекс-Київ" на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
		          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 12.03.2015 р. у справі № 914/1120/14 в частині відмовлених позовних вимог, позивач -  Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, скаржник посилається на неповноту з'ясування обставин справи та порушення норм права. Позовні вимоги, у задоволенні яких було відмовлено, вважає похідними від задоволених. Оскільки всі подальші правочини, які оспорюються, вчинені після підписання між відповідачами-1, 2 визнаних судом недійсними угоди б/н від 06.08.2012, та договору (цесії) від 23.10.2012, посвідченого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Куйбідою-Кришкевич Х.В., вважає їх теж незаконними. Помилковим апелянт вважає також висновок суду першої інстанції про те, що ухвалою Львівської міської ради від 30.05.2013 року  №2356 «Про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу, об'єкта комунальної власності на пр. Т. Шевченка, 8» не порушено прав позивача як структурного підрозділу Львівської міської ради, оскільки позивачу властиві виключні повноваження як органу приватизації згідно із ч.1 ст.7 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Управління комунальної власності, в силу наданих повноважень, є єдиним органом, що організовує та забезпечує проведення приватизації комунального майна територіальної громади міста Львова, а Львівська міська рада лише затверджує за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які підлягають приватизації тим чи іншим способом.
		          На підставі викладеного, апелянт-позивач просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12.03.15 р. у справі № 914/1120/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору №Г-8359-12 (Д-12) про внесення змін до договору оренди №Г-8359-12 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за адресою: м. Львів, пр. Т. Шевченка, 8 та визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 30.05.2013 №2356 «Про включення до переліку обєктів, що підлягають приватизації способом викупу, об'єкта комунальної власності на пр. Т. Шевченка, 8 та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
		          Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням господарського суду Львівської області від 12.03.2015 р. у справі № 914/1120/14 в частині відмовлених позовних вимог, відповідач-2 -  ТзОВ "Кінокомплекс- Київ", оскаржив його в апеляційному порядку.                     Зокрема, скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм права. Не підкріпленим жодним доказом вважає апелянт висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надав свою згоду на переведення боргу: заміну орендаря з ДКП «Кінотеатр «Київ» на орендаря «Кінокомплекс-Київ» в частині боргових зобов'язань орендаря перед орендодавцем за договором оренди нерухомого майна оренди №Г-8359-12 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за адресою: м. Львів, пр. Шевченка Т., буд. 8. Договір оренди за своєю правовою природою є двостороннім, оскільки сторони цього договору наділені певними правами, які має орендодавець та орендар. Відповідно до ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
		          Зміни до Договору оренди № Г-8359- 12 від 02.07.2012 р. було внесено 21.11.2012 р.  шляхом укладення Договору про внесення змін до Договору оренди № Г-8359-12 від 02.07.2012 р. нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за адресою: м. Львів, пр. Шевченка Т., буд 8 на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.12 р. у справі № 5015/3182/12 за позовом ТзОВ «Кінокомплекс-Київ» до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Державного комунального підприємства «Кінотеатр «Київ», Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу про зобов'язання Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради замінити сторону Договору оренди № Г-8359-12 від 02.07.2012 р. в частині зміни орендаря на ТзОВ «Кінокомплекс Київ»; зобов'язання Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу внести відповідні зміни в договір оренди № Г-8359-12 від 02.07.2012 р. зареєстрованого в реєстрі за № 1234 та внести зміни в державний реєстр правочинів, номер правочину 5079343. Суд у справі № 5015/3182/12 встановив, що в силу укладених між сторонами правочинів станом на дату розгляду справи судом апеляційної інстанції права та обов'язки орендаря за договором від 02.07.2012 р. перейшли до скаржника - ТзОВ «Кінокомплекс-Київ», констатував, що згідно із ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, та постановив, зобов'язати Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради замінити сторону договору оренди № Г-8359/12 від 02.07.2012 року на нежитлові приміщення розташовані за адресою: м. Львів, пр. Шевченка, 8, загальною площею 835,8 кв.м., з державного комунального підприємства «Кінотеатр Київ» на товариство з обмеженою відповідальністю «Кінокомплекс -Київ» в частині зміни орендаря із збереженням терміну оренди, розміру орендної плати та площі відповідно до договору оренди № Г-8359/12 від 02.07.2012 року.
		          Оскільки ТзОВ «Кінокомплекс-Київ» стало фактичним орендарем відповідного нерухомого майна та реально прийняло на себе боргові зобов'язання орендаря за договором оренди (відбулася заміна орендаря за вказаним договором оренди з ДКП «Кінотеатр «Київ» на ТзОВ «Кінокомплекс-Київ») лише в момент укладення відповідних змін до згаданого договору оренди нерухомого майна, а саме 21.11.2012 року, а не в момент укладення оспорюваних у даній справі договорів про відступлення права вимоги, як описано в оскаржуваному судовому рішенні, то відсутні будь-які правові підстави для визнання оспорюваних договорів про відступлення права вимоги недійсними.
		          З моменту укладення договору №Г-8359-12 (Д-12) про внесення змін до договору оренди №Г-8359-12 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за адресою: м. Львів, пр. Шевченка Т., буд. 8, позивач у даній справі обліковує орендарем нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за адресою: м. Львів, пр. Шевченка Т., буд. 8 саме ТзОВ «Кінокомплекс-Київ», а не ДКП «Кінотеатр «Київ», приймає орендні платежі за вказане нерухоме майно саме від ТзОВ «Кінокомплекс-Київ», погоджує та підписує акти наданих послуг з оренди даного нерухомого майна, саме з ТзОВ «Кінокомплекс-Київ» а не з будь-ким іншим. Тобто, позивач в період з 21.11.2012 року і по сьогоднішній день здійснює юридично значимі дії за якими визнає ТзОВ «Кінокомплекс-Київ» орендарем нерухомого майна. Крім цього, згода позивача на заміну сторони у  зобов'язанні беззаперечно засвідчена укладенням договору №Г-8359-12 (Д-12) про внесення змін до договору оренди №Г-8359-12 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за адресою: м. Львів, пр. Шевченка Т., буд. 8 від 21.11.2012 року.
		          Ухвала Львівської міської ради 11-тої сесії 6-го скликання № 2356 від 30.05.2013 р., яку оскаржує позивач, була прийнята на виконання судового рішення - постанови Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2013 р. у справі № 461/3230/13а, яке набрало законної сили (ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 р. у справі № 876/7171/13), у процесі виконавчого провадження ВП                        № 37671229.
		          Рішенням господарського суду Львівської області у справі № 914/4657/13 за позовом ТзОВ "Кінокомплекс -Київ" до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та укладення договору купівлі продажу, було задоволено позов повністю, а саме: визнано протиправною бездіяльність Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, щодо розгляду незалежної оцінки об'єкту приватизації ТзОВ „Кінокомплекс-Київ", а саме нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Шевченка,8, загальною площею 835,80 кв.м., що подана через Адміністративно-господарське управління „Центр надання адміністративних послуг", 28.10.2013р., реєстраційний номер 2-21780; визнано оцінку погодженою Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради за результатами розгляду незалежної оцінки об'єкту приватизації ТзОВ „Кінокомплекс- Київ", прийнятим рішення по суті розгляду незалежної оцінки об'єкту приватизації ТзОВ „Кінокомплекс-Київ", а саме нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Шевченка,8, загальною площею 835,8кв.м., що подана Адміністративно-господарське управління „Центр надання адміністративних послуг", 28.10.2013р., реєстраційний номер 2- 21780; зобов'язано Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради укласти з ТзОВ „Кінокомплекс-Київ" договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу щодо нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Львів,                                пр. Шевченка, 8, загальною площею 835,8 м. кв.. Це судове рішення виконано: укладено договір купівлі-продажу вищезазначено об'єкту приватизації, виконано умови договору: здійснено оплату за договором покупцем, а продавцем в свою чергу отримано та зараховано кошти від реалізації майна до бюджету. На виконання умов між сторонами був укладений Акт приймання- передачі об'єкту продажу.
		          На підставі наведеного, апелянт - відповідач - 2 просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12.03.15 р. у справі № 914/1120/14 та відмовити у позові повністю.
		          Довідкою про автоматичний розподіл справ між суддями від 31.03.15 року, справу № 914/1120/14 призначено судді-доповідачу Костів Т.С., та іншим суддям, які входять до складу колегії: Желіку М.Б. та Марку Р.І..
		          Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2015 року клопотання апелянта (позивача) про відстрочення сплати судового збору задоволено, відстрочено його сплату в сумі 1  218,00 грн. до 21.04.2015 року, прийнято до провадження апеляційні скарги Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів № 2302-вих-821 від 23.03.2015 року та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінокомплекс-Київ", м. Львів б/н від 20.03.2015 року, на рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2015 р. у справі №914/1120/14 та призначено справу до розгляду у судовому  засіданні 21.04.2015 р. на 11 год. 00 хв.          
		          Ухвалою суду від 21.04.2015 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній на 28.04.15 року. Окрім того, 21.04.2015 року, представником Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2015 року подано клопотання б/н від 21.04.15 року про долучення до матеріалів справи оригіналів платіжних доручень, що підтверджують сплату судового збору в розмірі 1218,00 грн. Дане клопотання судом задоволено та долучено до матеріалів справи.          
		          Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки згідно зі ст. 22 ГПК України.
		          В судове засідання 28.04.2015 р. представник апелянта (позивача) з'явився, подану ним апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив задоволити її в повному обсязі. 
		          Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти апеляційної скарги поданої позивачем заперечив, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінокомплекс-Київ" підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення по суті спору. Окрім того, представником відповідача-1 подано письмовий відзив б/н від 20.04.2015 р. на апеляційні скарги.
		          Представник апелянта (відповідача-2) в судовому засіданні подану ним апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2015 р. у справі № 914/1120/14 скасувати, та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради в повному обсязі.
		          Відповідач-3 та третя особа в судове засідання 28.04.2015 року повторно не з'явились, причин неявки суду не довели, хоч були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
		          Прокурор в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по суті спору.
		          Розглянувши апеляційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:
		          як правильно встановив суд першої інстанції, 02.07.2012 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та державно-комунальним підприємством - кінотеатр "Київ" (орендар) укладено договір оренди № Г-8359-12, за яким орендодавець відповідно до наказу управління ресурсів департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради № 27-О від 26.10.2001 р. та договору оренди №1559 від 11.08.1993 р. передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 835,8 кв.м. у м. Львів, пр. Шевченка, 8. Договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович О.С. та зареєстрований в реєстрі за №1234.
		           06.08.2012 р. між ДКП - кінотеатр "Київ" та ТзОВ "Кінокомплекс - Київ" укладено угоду б/н, у  п. 1 якої зазначено, що ця угода укладена на підставі ст. 520 ЦК України, за якою Первісний орендар (ДКП - кінотеатр "Київ" та ТзОВ "Кінокомплекс - Київ") зобов'язується передати Новому орендарю (ТзОВ "Кінокомплекс - Київ") до належного виконання всі права та обов'язки, що визначені договором оренди № Г - 8359-12 від 02.07.2012 року, що укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та ДКП - кінотеатр "Київ" (Орендар). У свою чергу Новий орендар зобов'язується прийняти такі права та обов'язки та сплатити суму коштів, яка визначена п.3 цієї Угоди (2000грн.).
		           23.10.2012 року між ДКП - кінотеатр "Київ" (Цедент) та ТзОВ "Кінокомплекс - Київ" (Цесіонарій) укладено договір цесії, посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального органу Куйбідою-Кришкевич Х.В., за умовами якого Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право, належне Цедентові, і стає Орендарем за договором оренди №Г - 8359-12 від 02.07.2012 року, що укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та ДКП - кінотеатр "Київ" (Орендар). 
		          У п.2 вищенаведеного договору зазначено, що Цесіонарій набуває право орендаря за основним договором - за договором оренди № Г - 8359-12 від 02.07.2012 року, що укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та ДКП - кінотеатр "Київ" (Орендар).    
		          Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.12 р. у справі № 5015/3182/12 за позовом ТзОВ «Кінокомплекс-Київ» до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Державного комунального підприємства «Кінотеатр «Київ», Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу про зобов'язання Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради замінити сторону Договору оренди № Г-8359-12 від 02.07.2012 р. в частині зміни орендаря на ТзОВ «Кінокомплекс Київ»; зобов'язання Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу внести відповідні зміни в договір Договору оренди № Г-8359-12 від 02.07.2012 р. зареєстрованого в реєстрі за № 1234 та внести зміни в державний реєстр правочинів, номер правочину 5079343, суд встановив, що в силу укладених між сторонами правочинів станом на дату розгляду справи судом апеляційної інстанції права та обов'язки орендаря за договором від 02.07.2012 р. перейшли до ТзОВ «Кінокомплекс-Київ», що згідно із ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, та постановив зобов'язати Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради замінити сторону договору оренди № Г-8359/12 від 02.07.2012 року на нежитлові приміщення розташовані за адресою: м. Львів, пр. Шевченка, 8, загальною площею 835,8 кв.м., з державного комунального підприємства «Кінотеатр Київ» на товариство з обмеженою відповідальністю «Кінокомплекс Київ» в частині зміни орендаря із збереженням терміну оренди, розміру орендної плати та площі відповідно до договору оренди № Г-8359/12 від 02.07.2012 року.
		          На виконання зазначеного судового рішення, Договором  №Г - 8359 - 12 (Д-12) від 21.10.2012 року внесено зміни до договору оренди №Г - 8359 -12 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за адресою: м.Львів, пр. Шевченка Т., буд. 8, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Поповичем О.С. 02.07.2012 року за р.№1234 преамбулу та Розділ 14 договору замінено орендаря з "ДКП - кінотеатр "Київ", на ТзОВ "Кінокомплекс - Київ". 
		          Постановою Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2013 р. у справі                       № 461/3230/13а (Провадження № 2а/461/234/13), яка набрала законної сили на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 р. у справі                       № 876/7171/13 визнано протиправною бездіяльність Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінокомплекс - Київ" від 27.02.2013 року про включення об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу (абз. 2 резолютивної частини постанови) та зобов'язано Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради винести на розгляд найближчої чергової сесії Львівської міської ради питання про приватизацію способом викупу нежитлових приміщень загальною площею 835,80 кв.м., розташованих в м. Львові по пр. Шевченка, 8 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінокомплекс - Київ" (абз. 3 резолютивної частини постанови). На виконання цієї постанови було відкрито виконавче провадження ВП №37671229, відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесена постанова про накладення штрафу від 08.05.2013 р., та скерована вимога відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 08.05.2013 року №09.1-45/881/В6-7497.   
		          На виконання вимог зазначеної постанови суду, ухвалою Львівської міської ради від 30.05.2013 року №2356 включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу товариством з обмеженою відповідальністю "Кінокомплекс-Київ", нежитлові приміщення підвалу, 1-го, 2-го, 3-го поверхів загальною площею 835,80 кв.м на просп. Т. Шевченка, 8".
		          Рішенням господарського суду Львівської області у справі № 914/4657/13 за позовом ТзОВ "Кінокомплекс Київ" до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та укладення договору купівлі продажу, було задоволено позов повністю, а саме: визнано протиправною бездіяльність Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, щодо розгляду незалежної оцінки об'єкту приватизації ТзОВ „Кінокомплекс-Київ", а саме нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Шевченка,8, загальною площею 835,80 кв.м., що подана через Адміністративно-господарське управління „Центр надання адміністративних послуг", 28.10.2013р., реєстраційний номер 2-21780; визнано оцінку погодженою Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради за результатами розгляду незалежної оцінки об'єкту приватизації ТзОВ „Кінокомплекс- Київ", прийнятим рішення по суті розгляду незалежної оцінки об'єкту приватизації ТзОВ „Кінокомплекс-Київ", а саме нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Шевченка,8, загальною площею 835,8кв.м., що подана Адміністративно-господарське управління „Центр надання адміністративних послуг", 28.10.2013р., реєстраційний номер 2- 21780; зобов'язано Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради укласти з ТзОВ „Кінокомплекс-Київ" договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу щодо нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Львів, пр. Шевченка, 8, загальною площею 835,8 м. кв.. 
		          Зазначене вище судове рішення виконано: укладено договір купівлі-продажу вище наведеного об'єкту приватизації, виконано умови договору: здійснено оплату за договором покупцем, а продавцем в свою чергу отримано та зараховано кошти від реалізації майна до бюджету. На виконання умов між сторонами укладено Акт приймання- передачі об'єкту продажу.
		          Згідно із ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		          Враховуючи наведене, суд першої інстанції підставно відмовив у позові в частині визнання недійсними договорів, оцінку відносинам щодо укладення яких було надано судовими рішеннями, які набрали законної сили.
		          Скаржник - позивач посилається на безпідставність відмови у позові в частині визнання незаконною ухвали Львівської міської ради від 30.05.2013 року №2356, вважаючи, що такою ухвалою порушені його права як органу приватизації згідно із ч.1 ст.7 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Управління комунальної власності, в силу наданих повноважень, є єдиним органом, що організовує та забезпечує проведення приватизації комунального майна територіальної громади міста Львова, а Львівська міська рада лише затверджує за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які підлягають приватизації тим чи іншим способом. Однак, зазначене посилання апелянта не заслуговує на увагу враховуючи, що цим положенням позивач не наділений у спірних відносинах жодними правами чи інтересами майнового характеру. Відтак, покликання позивача стосується лише намірів у певний спосіб реалізувати свою управлінську компетенцію, яка повинна здійснюватись в інтересах власника майна.
		          Відповідно до п.30 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади. Відповідно, будучи структурним підрозділом Львівської міської ради та виконуючи функції органу приватизації в інтересах Львівської міської ради, ухвалою власника майна права позивача не зачіпаються. Належних пояснень щодо зворотнього суду не надано. Відповідно до ст. 73 цього ж Закону акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
		          Більше того, оскаржуваною ухвалою включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу товариством з обмеженою відповідальністю "Кінокомплекс-Київ", нежитлові приміщення підвалу, 1-го, 2-го, 3-го поверхів загальною площею 835,80 кв.м на просп. Т. Шевченка, 8". Таким чином, ця ухвала Львівської міської ради є правовим актом індивідуальної дії, який вичерпує свою обов'язковість одноразовим застосуванням. Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на час розгляду справи вказана ухвала була повністю реалізована, у зв'язку із чим припинилась її чинність, а сам об'єкт приватизації перейшов у власність інших осіб. Таким чином, зазначена ухвала об'єктивно не впливає на права та інтереси позивача.
		          Постановою Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2013 р. у справі                     №461/3230/13а лише було зобов'язано Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради винести на розгляд найближчої чергової сесії Львівської міської ради питання про приватизацію способом викупу нежитлових приміщень загальною площею 835,80 кв.м., розташованих в м. Львові по пр. Шевченка, 8 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінокомплекс - Київ", однак, не було зобов'язано прийняти позитивне рішення за результатами такого розгляду. Відповідно, така ухвала була винесена Львівською міською радою добровільно, а не на виконання зазначеного судового рішення, про що помилково зазначив суд першої інстанції, і з ініціативи самого позивача.
		          Таким чином, скаржник - позивач помилково посилається в апеляційній скарзі на те, що вимога про визнання недійсною зазначеної ухвали є похідною від вимог про визнання недійсними договорів.
		          Відтак, суд першої інстанції підставно відмовив у позові в цій частині.
		          Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Крім цього, п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що відповідно до ч. 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. 
		          Статтею 204 ЦК України   встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		          Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України. 
		          Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину  сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права так і обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину. Слід зазначити, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
		          Статтею 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
		          Вирішуючи питання про недійсність угоди б/н від 06.08.2012 р., укладеної між ДКП - кінотеатр "Київ" та ТзОВ "Кінокомплекс - Київ" на підставі ст. 520 ЦК України про передачу первісним орендарем новому орендарю всіх прав та обов'язків за договором оренди № Г - 8359-12 від 02.07.2012 року, що укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та ДКП - кінотеатр "Київ" (Орендар), суд першої інстанції виходив з того, що згоди кредитора - Управління комунальної власності ДЕП Львівської міської ради, на заміну боржника у зобов'язанні, не було, хоча ст. 520 ЦК України передбачає заміну боржника у зобов'язанні, відповідно до якої боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Тому, на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст. 215 ЦК України, оскільки зміст правочину суперечить ЦК України, суд першої інстанції визнав цю угоду недійсною.
		          Однак, такий висновок був зроблений судом першої інстанції помилково, без належної оцінки доказів по справі, ґрунтуючись на висновках, які не відповідають обставинам справи.
		          Зазначена угода дійсно не містить підпису уповноваженого представника орендодавця як кредитора, який би свідчив про згоду на зміну боржника у зобов'язанні. Однак, недотримання простої письмової форми угоди чи її частини за загальним правилом не тягне за собою недійсність такого договору. Волевиявлення сторін може бути висловлене і в інший спосіб та підтверджуватись іншими документами.
		          Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що з моменту укладення договору №Г-8359-12 (Д-12) про внесення змін до договору оренди №Г-8359-12 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за адресою: м. Львів, пр. Шевченка Т., буд. 8 позивач у даній справі обліковує орендарем нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за адресою: м. Львів, пр. Шевченка Т., буд. 8 саме ТзОВ «Кінокомплекс-Київ», а не ДКП «Кінотеатр «Київ», приймає орендні платежі за вказане нерухоме майно саме від ТзОВ «Кінокомплекс-Київ», погоджує та підписує акти наданих послуг з оренди даного нерухомого майна саме з ТзОВ «Кінокомплекс-Київ» а не з будь-ким іншим. Крім цього, згода позивача на заміну сторони у  зобов'язанні беззаперечно засвідчена укладенням договору №Г-8359-12 (Д-12) про внесення змін до договору оренди №Г-8359-12 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за адресою: м. Львів, пр. Шевченка Т., буд. 8 від 21.11.2012 року. Зазначені обставини, підтверджені документально, свідчать про згоду позивача на заміну сторони у зобов'язанні. 
		          Відповідно, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо задоволення позовних вимог у цій частині.
		          Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання недійсним договору цесії від 23.10.2012 р.
		          Так, Договір (цесії) укладений 23.10.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального органу Куйбідою-Кришкевич Х.В., укладений між ДКП - кінотеатр "Київ" (Цедент) та ТзОВ "Кінокомплекс - Київ" (Цесіонарій), за умовами якого Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право, належне Цедентові, і стає Орендарем за договором оренди №Г - 8359-12 від 02.07.2012 року, що укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та ДКП - кінотеатр "Київ" (Орендар). У п.2 цього договору зазначено, що Цесіонарій набуває право орендаря за основним договором - за договором оренди № Г - 8359-12 від 02.07.2012 року, що укладений між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та ДКП - кінотеатр "Київ" (Орендар).    
		          Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна може бути заборонена приписом закону або договором. 
		          Згідно до  ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. 
		          Статтею 773 ЦК України передбачено, що наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору, а ст. 774 ЦК України передбачено можливість передачі речі у користування іншій особі лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
		          Задовольняючи позов у цій частині суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди за своєю правовою природою є двостороннім, оскільки сторони цього договору наділені певними правами, які має орендодавець та орендар. Отже, відповідно до ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.  Суд першої інстанції вважає, що конструкція правовідносин оренди не дозволяє змінити користувача (орендаря) нежитлового приміщення без згоди власника, оскільки на орендареві також лежать певні обов'язки перед орендодавцем (власником майна), які випливають з договору, зокрема: використовувати об'єкт оренди відповідно до призначення, своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату тощо (п.7.1.-7.15. договору).
		          Однак, таке міркування суду першої інстанції не грунтується на законі, який не обмежує право сторін укласти договір цесії, за яким цедент передав цесіонарію лише права орендаря відносно орендодавця, тобто, право вимоги.
		          Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		          Суд першої інстанції підставно не враховував той факт, що на момент розгляду справи угода від 06.08.2012 року б/№, укладена між ДКП-кінотеатр "Київ" та ТзОВ "Кінокомплекс-Київ" та договір (цесія) від 23.10.2012 року б/№, укладена між ДП-кінотеатр "Київ" та ТзОВ "Кінокомплекс-Київ" розірвані (лист відповідача 2 від 03.03.15 №8883/15), оскільки розірвання сторонами договору, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним (п.2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними"). Поряд з тим, відповідач-3 - Львівська міська рада - як власник майна в подальшому погодила відповідачу-2 - ТзОВ "Кінокомплекс - Київ" факт продажу майна способом викупу відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, позивач, не будучи стороною вказаного договору, який розірваний, а був укладений щодо майна, пізніше відчуженого на підставі іншого договору, помилково покликається на порушення цим договором його прав. Зазначеним також спростовується посилання скаржника - апелянта на похідний характер вимог, у позові щодо яких відмовлено, відносно задоволених позовних вимог. Відповідно, суд першої інстанції помилково задовольнив позов у цій частині.
		          Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.          
		          У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. 
		          Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. 
		          Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а відтак, рішення господарського Львівської області від 12.03.2015 р. у справі                                № 914/1120/14 у відповідності до ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню.
		          Керуючись ст.ст. ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105  ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -
		           
		 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		          1. Апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів № 2302-вих-821 від 23.03.2015 року залишити без задоволення.
		          2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінокомплекс-Київ", м. Львів б/н від 20.03.2015 року задовольнити.
		          3. Рішення господарського суду Львівстької області від 12.03.15 року у справі                            № 914/1120/14 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
		          4. Стягнути з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (пр. Шевченка,8, м. Львів, 79005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінокомплекс-Київ" (пр. Шевченка,8, м. Львів,79005) - 1218,00 грн. судового збору.
		          5. Постанова  набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
		          6. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.
		                                                        
		 
		Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 05.05.2015 року.
		 
		Головуючий-суддя                                                                                Костів Т.С.
		 
		Суддя                                                                                                      Марко Р.І.
		 
		Суддя                                                                                                      Желік М.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...