Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/623/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 07.05.2015. Зареєстровано: 07.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2015.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                    Справа № 333/623/15-к 
		Провадження № 1-кп/333/160/15
		 
		 ВИРОК
		 Іменем України
		07 травня 2015 року      м. Запоріжжя
		 
		 Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
		 головуючого судді:     ОСОБА_1 ,
		 за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		представника потерпілої ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 , 
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:
		  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Запоріжжі, громадянина України, українця, маючого середню спеціальну технічну освіту, перебуваючого у цивільному шлюбі, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, за обвинуваченням його у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, - 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		28.12.2014 року, приблизно о 17 годині 40 хвилин, ОСОБА_6 , маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу, діючи з корисливих мотивів, знаходячись у під`їзді №2 буд. АДРЕСА_2 , раптово напав на потерпілу ОСОБА_7 , а саме: наніс їй один удар кулаком правої руки у підборіддя, чим спричинив останній, згідно висновку експерта, закритий перелом альвеолярного відростку нижньої щелепи у області 43-33 зубів зі зміщенням кісткових фрагментів, неповний вивих 11, 43 зубів, повний вивих 21,22,23,24 зубів, синець з набряком м`яких тканин в області підборіддя, що у сукупності кваліфікується як тілесні ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечними для життя, проте спричинили тривалий розлад здоров`я, більш як на 21 день.
		Від отриманого удару ОСОБА_7 впала на підлогу, а ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом ривку з рук потерпілої, відкрито заволодів її майном, а саме:
		- жіночою сумкою чорного кольору, вартістю 100 гривень, в якій знаходилися: косметичка із тканини жовтого кольору з малюнком, вартістю 5 гривень; гаманець із шкірозамінника чорного кольору, вартістю 15 гривень; грошові кошти у розмірі 170 гривень; окуляри для зору, вартістю 45 гривень; парасолька темно-синього кольору, вартістю 60 гривень; рукавиці із тканини чорного кольору, вартістю 10 гривень та пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_7 , яке для потерпілої матеріальної цінності не становить;
		- поліетиленовим пакетом синьо-білого кольору, в якому знаходилися: пляшка шампанського «Советское», вартістю 33 гривні; три пакети каші «Перловка», вагою по 1 кг кожен, загальною вартістю 15 гривень 90 копійок; гірчиця у пакеті, вартістю 3 гривні 50 копійок; батон хлібу «Український», вартістю 2 гривні 70 копійок.
		Після цього, ОСОБА_6 покинув місце скоєння злочину.
		В результаті злочинних дій ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_7 були завдані матеріальні збитки на загальну суму 460 гривень 10 копійок.
		Під час судового розгляду ОСОБА_6 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, не визнав у повному обсязі, також не визнав цивільний позов, пред`явлений потерпілою ОСОБА_7 . Суду пояснив, що він перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_8 , з якої у нього є спільна дитина  донька ОСОБА_9 , 2008 року народження. Але, так як його матері зробили операцію, тому останнім часом, приблизно з жовтня-листопада 2014 року він мешкав разом зі своїми батьками  ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 . 28.12.2014 року, приблизно о 9 годині 30 хвилин він, вийшов з дому та направився на вул. Кінцеву у м. Запоріжжі, до свого знайомого ОСОБА_12 , у якого перебував, приблизно до 14-00 години. Разом з ще одним чоловіком він допомагав ОСОБА_12 рубати дрова і вони втрьох випили 1 пляшку горілки та 2 літра пива. Повернувся він додому, приблизно о 14 годині 30 хвилин та ліг відпочивати, в той час батьки були вдома. Так як дружина працювала у той день та йшла на роботу у нічну зміну, тому він вирішив провести останню та, приблизно о 17 годині 50 хвилин, вийшов з дому і направився до дружини, яка мешкає у під`їзді №3 буд. АДРЕСА_2 . Приблизно о 17 годині 55 хвилин, він прийшов до дружини, з якою у під`їзді постояв, приблизно 10 хвилин. ОСОБА_8 відмовилася, щоб він її проводжав, тому він спустився на перший поверх під`їзду, де мешкає дружина, хвилин 10 постояв та поспілкувався з знайомими, серед яких був ОСОБА_13 . При виході з під`їзду, його зупинили працівники патрульної служби міліції, які перевірили його руки. В той час у нього на правій руці була подряпина, яка у нього з`явилася за декілька днів до 28.12.2014 року, у зв`язку з тим, що він боровся зі своїм знайомим та зачепився за дерево. Після цього, він направився до свого знайомого ОСОБА_12 на вул. Кінцеву, але останнього він вдома не застав, тому повернувся до себе додому, приблизно о 19-00 годині. В той день він був одягнутий у темні сині штани, чорну куртку, спортивну, в`язану шапку чорного кольору. 30.12.2014 року до нього додому приїхали працівники міліції, які доставили його до Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області. Знаходячись на другому поверсі, працівник міліції ОСОБА_14 та інші співробітники міліції до нього застосовували спочатку психологічне насильство, вимагаючи, щоб він визнав вину у скоєнні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_7 , а у подальшому, коли він не погодився на вимоги працівників міліції, останні застосовували, впродовж 30 хвилин, фізичне насильство: надівали йому на голову пакет, намагаючись закрити доступ повітря та у цей момент руки та ноги його були зв`язані та у наручниках. Крім того, здійснювали інше насильство. Після вказаних незаконних дій працівників міліції, він не витримав такого знущання, тому погодився на то, щоб визнати свою вину у скоєнні злочину відносно потерпілої ОСОБА_7 і підписав усі процесуальні документи, які йому надавали працівники міліції. На слідчому експерименті він показував усі обставини скоєного злочину, так як перед цієї слідчою дією його інструктували, тобто детально працівники карного розшуку розказували куди йти, як ставати та що пояснювати. 30.12.2014 року його додому відпустили працівники міліції, але зранку 31.12.2014 року він по повістці особисто з`явився до райвідділу, звідки його відвезли до суду для застосування запобіжного заходу. До медичних установ з приводу нанесених йому працівниками міліції тілесних ушкоджень, до суду та прокуратури з приводу незаконних дій працівників міліції, він не звертався. Чому потерпіла його впізнала як особу, яка скоїла злочин, він не знає. З ОСОБА_7 у нього не було неприязнених стосунків, коли іноді бачилися, віталися, так як остання у нього у школі викладала російську мову, а сестра потерпілої була його класним керівником. Чому свідок ОСОБА_15 вказує на те, що чула його голос по домофону під час скоєння злочину, він також не знає. 
		Незважаючи на не визнання своєї вини, винуватість ОСОБА_6 у скоєнні злочину, обставини якого викладені в обвинувальному акті, підтверджується:
		- показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка суду пояснила, що вона мешкає у квартирі АДРЕСА_3 . 28.12.2014 року, приблизно о 17-00 годині, вона вийшла з дому до магазину «АТБ» за купівлею продуктів харчування. Приблизно о 17 годині 30 хвилин, вона поверталася додому, де знаходилася її сестра  ОСОБА_15 . Коли підійшла до дверей під`їзду, вона набрала код по домофону, після чого ОСОБА_15 пересвідчилася, що це вона та з квартири спробувала відкрити двері під`їзду. Але, двері чомусь не відкрилися, тому вона вдруге набрала код домофону. Саме в цей момент відкрилися двері під`їзду, і вона побачила ОСОБА_6 , який сказав: «Необхідно було відразу відчиняти двері!» та після цього він кулаком вдарив її у щелепу. Від цього удару вона впала на цементу підлогу та вдарилася головою. Після цього вона втратила свідомість, можливо на декілька хвилин. Прийшла до тями, коли її намагалася підняти ОСОБА_16 , яка допомагала їй встати. Коли вона піднялася, то побачила, що біля неї не було двох сумок, з якими вона йшла додому. У подальшому, ОСОБА_16 довела її та посадила у ліфт. Вдома їй двері відчинила ОСОБА_15 , яка почала здійснювати першу медичну допомогу. У цей час у неї боліла голова, була кров у роті та вона вдруге вже вдома втратила свідомість. У подальшому, були викликані «швидка» допомога та міліція. Перед тим як її вдарив обвинувачений, вона у під`їзді побачила жінку, яка, на її думку також була разом із ОСОБА_6 . Обвинуваченого вона знає, так як останній навчався у школі, де вона працювала вчителем російської мови та літератури та інколи приходила на заміну у клас, де проходив навчання ОСОБА_6 . Біля під`їзду горіла лампочка, тому було досить видно, щоб розглядіти обличчя особи, яка скоїла злочин. Обличчя цієї особи було знайоме, але згадати, хто це конкретно міг бути, вона не змогла. Проте, коли їй пред`явили обвинуваченого у райвідділі міліції, вона відразу його впізнала по загальних рисах, по обличчю (продовгуватій формі), по одежі. В момент скоєння злочину обвинувачений був одягнутий у в`язану спортивну шапку чорного кольору та темну куртку. Крім того, вона іноді бачила ОСОБА_6 , який приходив до свого знайомого ОСОБА_17 , який проживає у неї у під`їзді. У неї викрали жіночу сумку, в якій знаходилися: косметичка, гаманець із грошовими коштами у розмірі 170 гривень, окуляри для зору, парасолька, рукавиці та пенсійне посвідчення та пакет, в якому знаходилися продукти харчування: пляшка шампанського, три пакети каші, гірчиця та хліб. З вартістю викраденого майна, що зазначена в обвинувальному акті, вона погоджується. Жіночу сумку під час досудового розслідування їй повернули. Вона одіває окуляри, коли необхідно щось розглядіти дуже поблизу, а поблизу на певній відстані та далеко, вона гарно бачить. ОСОБА_6 в момент скоєння злочину стояв, приблизно на відстані 1-1,5 метрів, тому вона його добре роздивилася. У зв`язку з нанесенням їй тілесного ушкодження, вона більше двох тижнів пробула у лікарні. Обвинувачений їй вибив багато зубів, переламав щелепу, тому деякий час вона взагалі не могла належним чином їсти. На щелепі було проведені операції та на цей час необхідне провести дуже коштовне хірургічне лікування, імплантацію та ортопедичне лікування. Враховуючи її похилий вік, стрес який вона перенесла через скоєння злочину, стан здоров`я її значно погіршився. Крім цього, у неї суттєво змінився ритм життя: вона не може як перед цим вести активний спосіб життя: гуляти, зустрічатися з людьми, тому що, в основному, перебуває вдома або по лікарнях. Від цього вона душевно дуже страждає, тому обвинувачений їй завдав моральної шкоди; 
		- показаннями свідка ОСОБА_15 , яка у судовому засіданні пояснила, що вона проживає разом із потерпілою за адресою: АДРЕСА_4 . 28.12.2014 року, приблизно о 17 годині 15 хвилин, вона вдома перебувала разом із своєю малолітньою онукою. ОСОБА_7 перед цим вийшла до магазину, тому вона очікувала на прихід потерпілої. Коли задзвонив домофон, вона підняла слухавку та, почувши голос потерпілої, натиснула кнопку на відкриття дверей під`їзду. Через деякий час знову задзвонив домофон, вона зняла слухавку та спитала «Оля, це ти? Двері не відкрилися?» та почула чоловічий голос: «Необхідно було відразу відкривати», після чого знову натиснула кнопку на відкриття дверей під`їзду. Почекавши деякий час потерпілу, вона вийшла на площадку на своєму поверху, перевірила роботу ліфту, який працював, зайшла у квартиру та вирішила спуститися на перший поверх і зустріти ОСОБА_7 . Але, в цей час задзвонили у двері квартири та коли вона вийшла, то побачила потерпілу, яка знаходилася у край тяжкому стані: обличчя було у крові та ОСОБА_7 ледве трималася на ногах. Вона провела потерпілу, почала здійснювати першу медичну допомогу, викликала «швидку» та міліцію і погукала сусідку з квартири АДРЕСА_5 на допомогу. На її питання потерпіла повідомила, що останню біля під`їзду вдарив чоловік, якого вона запам`ятала та може впізнати, про що у подальшому розповіла працівникам міліції, які приїхали по її виклику. Обвинуваченого раніше не бачила, але, коли ОСОБА_6 почав говорити у судовому засіданні, вона впізнала його голос як голос того чоловіка, який вона чула у домофоні перед скоєнням злочину відносно ОСОБА_7 . Потерпілій було вибито багато зубів, остання перенесла кілька операцій, стан здоров`я ОСОБА_7 після злочину погіршився та остання від цього дуже страждає; 
		- показаннями свідка ОСОБА_18 , який суду повідомив, що він є особою без певного місця проживання та заробляє на життя, збираючи пляшки та металеві банки біля сміттєвих баків. 28.12.2014 року, приблизно у період часу з 17 по 18 годину, коли він підходив до будинку АДРЕСА_2 , з другого під`їзду зазначеного будинку швидко вийшов обвинувачений, у якого в руках перебував пакет та жіноча сумка чорного кольору. Після цього, ОСОБА_6 викинув жіночу сумку у сміттєвий бак та направився у бік будинку № 44 по вул. Малиновського у м. Запоріжжі. Далі, він підійшов до сміттєвого баку та перевірив зазначену сумку, але в ній нічого коштовного не знайшов. Того вечора ОСОБА_6 був одягнутий у темну одежу та на голові була спортивна в`язана шапка чорного кольору. Між ними було, приблизно 10-15 метрів, тому обвинуваченого він добре запам`ятав. На цей час він впізнає обвинуваченого по обличчю, зросту. Той день він запам`ятав, так як тоді знайшов провід, який у подальшому дорого продав. Коли зустрів ОСОБА_6 вже вечоріло, але темно ще не було, так як він працював без ліхтарика. У подальшому, його зустріли працівники міліції, яким він розповів про зазначені обставини; 
		- показаннями свідка ОСОБА_19 , яка у судовому засіданні пояснила, що є сусідкою потерпілої та проживає разом з останньої на 9 поверсі у під`їзді №2 будинку АДРЕСА_2 . Коли точно вона не пам`ятає, але у кінці грудня 2014 року, після 17 години до неї прийшла ОСОБА_15 та попросила її на допомогу. Коли вона зайшла у квартиру потерпілої, то побачила, що у ОСОБА_7 вибиті зуби, ушкодження на голові, з рота текла кров та остання перебувала у шоковому стані. Потерпіла зазначила, що у під`їзді було двоє осіб  чоловік та жінка. Саме чоловік вдарив її в обличчя. Ці люди їй знайомі, але прізвища та імена потерпіла спам`ятати не змогла. Потім ОСОБА_7 розповіла обставини скоєння злочину їм та працівникам міліції, зазначивши, що чоловік, який її вдарив має витягнуту форму обличчя. У них перед під`їздом горить лампочка, тому біля під`їзду досить світло і можливо все розглядіти. У подальшому, працівники міліції знайшли сумку потерпілої; 
		- показаннями свідка ОСОБА_13 , який суду пояснив, що він мешкає на першому поверсі у третьому під`їзді будинку АДРЕСА_2 . Потерпілу знає як особу, яка мешкає у сусідньому під`їзді. Обвинувачений є його знайомим, з яким у 2010 році вони були підсудними по одній кримінальній справі. 28.12.2014 року, приблизно о 18-00 год. або 18 год. 15 хв. до нього додому прийшли його знайомі, з якими він стояв та спілкувався на площадці у під`їзді. Приблизно через 5 хвилин, після того як до нього прийшли знайомі, до під`їзду зайшов ОСОБА_6 , з яким він поспілкувався не більше 2 хвилин, після чого останній поїхав кудись на ліфті. Ще через 10 хвилин до під`їзду зайшли працівники патрульної служби міліції, які візуально оглянули їх одежу та руки на предмет крові та пошкоджень, після чого вибачились та вийшли з під`їзду. Після цього, він зі своїми знайомими постояли, приблизно 5-10 хвилин, та вони усі розійшлися. Більше у той вечір він ОСОБА_6 не бачив, тобто не бачив коли обвинувачений спускався та виходив з під`їзду; 
		- показаннями свідка ОСОБА_20 , яка у судовому засіданні пояснила, що потерпілу вона знає як сусідку, яка живе на дев`ятому поверсі у будинку АДРЕСА_2 . Про скоєний злочин вона дізналася від працівників міліції, які здійснювали поквартирний обхід. Останні запитували про чоловіка ОСОБА_21 , тому вона зрозуміла, що саме ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину відносно ОСОБА_7 ; 
		- даними протоколу прийняття заяви від ОСОБА_7 про вчинений відносно неї злочин, згідно яких остання 28.12.2014 року о 18-05 годині, повідомила, що 28.12.2014 року, близько 17 години 40 хвилин у під`їзді №2, будинку АДРЕСА_2 невідома особа нанесла їй удар кулаком в обличчя, після чого відкрито заволоділа її майном;
		- даними, отриманими 28.12.2014 року під час огляду місця події  приміщення під`їзду №2, будинку АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено два штучних зуба, сліди речовини бурого кольору. Також оглядом встановлено, що під`їзд освітлюється лампочкою; 
		- даними, отриманими 28.12.2014 року під час огляду місця події  ділянки, що розташована навпроти під`їзду №3, будинку АДРЕСА_2 , в ході якого на ділянці виявлено сміттєвий бак, звідки вилучено жіночу сумку чорного кольору зі вставками коричневого кольору «Sheng Kasilu»; 
		- даними, отриманими 28.01.2015 року під час проведення пред`явлення речей для впізнання, в ході якого потерпіла ОСОБА_7 впізнала сумку «Sheng Kasilu» як сумку, що у неї була викрадена 28.12.2014 року; 
		- висновком судово-медичного експерта КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької міської ради ОСОБА_22 № 147 від 27.01.2015 року, згідно якого:
		1) закритий перелом альвеолярного відростку нижньої щелепи у області 43-33 зубів зі зміщенням кісткових фрагментів, неповний вивих 11, 43 зубів, повний вивих 21,22,23,24 зубів синець з набряком м`яких тканин в області підборіддя у ОСОБА_7 у сукупності кваліфікується як тілесні ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечними для життя, проте спричинили тривалий розлад здоров`я, більш як на 21 день;
		2) крововиливи в області правого передпліччя, в області грудної клітини, садна в правій тем`яній області у ОСОБА_7 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
		3) вказані пошкодження утворилися від дії тупих предметів, давність яких не суперечить строку, зазначеному потерпілою; 
		- висновком судово-медичного експерта КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької міської ради ОСОБА_22 № 148 д від 27.01.2015 року, згідно якого ОСОБА_7 спричинено не менш чотирьох травматичних впливів, взаємне розташування нападника та потерпілої в момент спричинення останній тілесних ушкоджень могло будь-яким при умові доступності дільниць тіла, на яких вони були виявлені; 
		- даними, отриманими 30.12.2014 року під час проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_6 , в ході якого останній спочатку пояснив, а у подальшому на місці скоєння злочину детально показав обставини вчинення злочину; 
		- речовими доказами: двома штучними зубами, жіночою сумкою чорного кольору «Sheng Kasilu». 
		Вказані докази досліджені судом є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_6 злочину відносно потерпілої та у повному обсязі спростовують версію обвинуваченого щодо непричетності останнього до скоєння розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_7 . 
		Що стосується позиції захисника про неприйняття певних доказів та визнання їх недопустимими, суд вважає за необхідне зазначити наступне. 
		Твердження захисника щодо не встановлення механізму отримання потерпілою тілесних ушкоджень, так як у висновку судово-медичного експерта № 148 д від 27.01.2015 року зазначено, що ОСОБА_7 було спричинено не менш чотирьох травматичних впливів, суд вважає безпідставними, так як висновком судово-медичного експерта № 147 від 27.01.2015 року, у ОСОБА_7 встановлені тілесні ушкодження щелепи, правого передпліччя, в області грудної клітини та в тім`яній області голови. З показань потерпілої удар їй було спричинено у щелепу, після чого вона впала на цементну підлогу та вдарилася головою. Таким чином, ушкодження щелепи були спричинені ударом в обличчя, а інші тілесні ушкодження  від падіння потерпілої. 
		Твердження захисника стосовно факту, що потерпіла під час прийняття у неї заяви про вчинений злочин нікого не підозрює у скоєнні відносно неї розбійного нападу, взагалі позбавлені логічного змісту, так як потерпіла пояснила, що обличчя особи, яка скоїла напад, їй було знайоме, вона описала за якими рисами впізнає цю особу але вона не знала прізвище останньої. Це підтвердили у своїх показаннях допитані судом свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_19 . Крім того, заява від потерпілої приймалася о 18 год. 05 хв., тобто через 20-25 хвилин після скоєного злочину і потерпіла знаходилася у край тяжкому стані. 
		Твердження захисника щодо проведення слідчої дії з порушенням норм кримінального-процесуального закону, а саме: проведення огляду місця події, під час якого вилучено зі сміттєвого бака, жіночу сумку чорного кольору «Sheng Kasilu», суд також визнає безпідставними. Під час дослідження відповідного протоколу огляду місця події від 28.12.2014 року, судом встановлено, що він відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 223, 237 КПК України. А відомості, що під час цієї дії не були присутні поняті, зазначені у протоколі, відсутні. 
		Таким чином, заперечення захисника щодо неприйняття вказаних доказів як належних, суд не приймає до уваги, так як вони не суперечать один одному, частина їх безпосередньо була отримана у судовому засіданні (показання потерпілої, свідків, які попереджалися за дачу завідомо неправдивих показань), а докази, надані стороною обвинувачення, були отримані під час досудового розслідування без порушень кримінально-процесуального законодавства. Докази, які на думку суду, неможливо було прийняти до уваги, ухвалою суду від 22.04.2015 року були визнані недопустимими. 
		Судом перевірялася версія обвинуваченого щодо непричетності його до скоєння злочину відносно ОСОБА_7 . Так, за клопотанням сторони захисту у судовому засіданні були допитані ОСОБА_13 та батьки обвинуваченого. 
		Допитана судом ОСОБА_11 пояснила суду, що вона разом зі своїм чоловіком  ОСОБА_10 та сином  ОСОБА_6 мешкають за адресою: АДРЕСА_1 . Після того, як їй зробили операцію у листопаді 2014 року, обвинувачений почав проживати з ними, а перед цим мешкав зі своєю дружиною  ОСОБА_8 . 28.12.2014 року ОСОБА_6 з ранку був дома. Близько 15-00 годині, вона попросила обвинуваченого сходити у магазин «Варус» за яйцями, що останній і зробив. Після цього, з роботи повернувся ОСОБА_10 . За день ОСОБА_6 випив одну пляшку пива. Приблизно о 17 год. 50 або 55 хвилин, ОСОБА_6 направився до своєї дружини, щоб провести останню на роботу. Повернувся обвинувачений додому вже близько 19-00 години та розповів, що скоєно якийсь злочин відносно жінки, тому працівники міліції зупиняли ОСОБА_6 та перевіряли його руки. У останнього в той час дійсно була давнішня подряпина, яку ОСОБА_6 отримав за два дня до 28.12.2014 року під час прогулянки з дитиною. 30.12.2014 року працівники міліції приїхали до них додому, але з собою взяли ОСОБА_8 , яка попросила відкрити двері. Після того, як вона відкрила двері, працівники міліції забігли у квартиру та забрали ОСОБА_6 до райвідділу міліції, звідки обвинувачений повернувся лише після 17-00 години того ж дня. В той вечір обвинувачений розповів, що до нього застосовували фізичне насильство. Так як вона нікому не вірить, тому з приводу побиття сина працівниками міліції не звернулася ні до суду, ні до прокурора. 
		Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_10 повідомив суду, що він разом зі своєю дружиною  ОСОБА_11 та сином  ОСОБА_6 мешкають за адресою: АДРЕСА_1 . 28.12.2014 року він прийшов з роботи, приблизно о 13 годині, на той час дружина та син були вдома. Обвинувачений до 17 години 50 хвилин з ним вдома дивився телевізор, а потім пішов до своєї дружини  ОСОБА_8 , яка проживає в п`яти хвилинах від їхнього будинку, а саме: у будинку АДРЕСА_2 , провести останню на роботу. ОСОБА_6 повернувся додому, приблизно через 40 хвилин, та повідомив, що працівники міліції когось шукають, тому що зупиняли обвинуваченого та оглянули руки. У ОСОБА_6 дійсно на руці була подряпина, але на якій саме, не пам`ятає. Подряпина була давнішньою, так як з`явилася, приблизно за 3-4 дня до 28.12.2014 року, після прогулянки з дитиною. В той день ОСОБА_6 спиртні напої не вживав. 30.12.2014 року обвинуваченого з дому забрали до райвідділу міліції та лише о 22-00 годині відпустили додому. Коли ОСОБА_6 прийшов додому, він не помітив у останнього тілесних ушкоджень та обвинувачений не розповідав, що з нього знущалися у райвідділі міліції. Коли син про це йому розповів, він не пам`ятає. 
		Також була допитана у якості свідка ОСОБА_8 , яка суду пояснила, що вона мешкає з обвинуваченим у цивільному шлюбі більше 10 років. У них мається спільна донька  ОСОБА_9 , але дитина у свідоцтві народження записана на її прізвище. Вони окремо мешкають лише з листопада 2014 року, так як матері обвинуваченого зробили операцію та за останньою необхідно доглядати. 28.12.2014 року вона відпочивала перед нічною зміною та встала, приблизно о 17 годині 30 хвилин. Приблизно через 10-15 хвилин до неї додому зайшов ОСОБА_6 , з яким вони 10 хвилин стояли у під`їзді та палили. Обвинувачений запропонував провести її на роботу, але вона відмовилася, після чого ОСОБА_6 пішов. В той вечір у обвинуваченого дійсно на руці була давнішня подряпина, яка зі слів обвинуваченого, виникла після боротьби з товаришем. Перед тим як зайти до неї додому, ОСОБА_6 нікуди не заходив, про це зазначала і матір останнього. В руках у обвинуваченого нічого не було та останній не знаходився у стані алкогольного сп`яніння, але попрохав у неї гроші на придбання пляшки пива. Після того, як ОСОБА_6 від неї пішов, останній сидів та спілкувався з хлопцями, у т.ч. з ОСОБА_13 на першому поверсі до 18 години 30 хвилин, а коли виходив з під`їзду до нього підійшли працівники міліції, які перевірили руки. Про це обвинувачений сам їй розповідав. Приблизно до 19 години 45 хвилин, вона була вдома. 
		Провівши аналіз показань вказаних свідків, суд приходить до наступного. 
		Свідок ОСОБА_8 зазначила, що о 17 годині 40 хвилин чи 17 годині 45 хвилин до неї прийшов обвинувачений, з яким вона 10 хвилин у під`їзді розмовляла. Разом із тим, аналіз показань свідка захисту ОСОБА_13 , свідчить про те, що працівники міліції, прийшли до під`їзду останнього вже тоді, коли обвинувачений 10 хвилин знаходився у ОСОБА_8 , приблизно о 18 годині 25 хвилин. Отже, ОСОБА_6 перебував у своєї дружини у той час, коли працівники міліції вже знали про скоєний злочин та активно шукали особу, яка його скоїла, приблизно з 18 години 15 чи 20 хвилин, тобто через 35-40 хвилин після скоєного злочину, а не у момент вчинення розбійного нападу, як у судовому засіданні стверджувала остання. Це підтверджується і даними протоколу прийняття заяви від ОСОБА_7 , згідно яких протокол був складений 28.12.2014 року о 18 годині 05 хвилин, тобто працівники міліції могли тільки після зазначеного часу шукати особу, яка скоїла злочин і відповідно заходити до під`їзду, де мешкає ОСОБА_13 та ОСОБА_8 . 
		 Таким чином, жодний із свідків, допитаний у судовому засіданні, не зміг підтвердити знаходження обвинуваченого в момент скоєння розбійного нападу на ОСОБА_7 в іншому місці, тобто забезпечити алібі ОСОБА_6 . 
		 Також, суд звертає увагу на дані, повідомлені свідком ОСОБА_8 , що вона на роботу пішла о 19 годині 45 хвилин, тобто твердження батьків обвинуваченого, що ОСОБА_6 завжди проводжає свою дружину на роботу, приблизно о 18 годині, не відповідають дійсності. Також викладає сумніви інформація, повідомлена свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо запам`ятання точного часу виходу обвинуваченого зі свого будинку, так як інші обставини та факти, які відбувалися 28.12.2014 року, зазначені свідки пам`ятають дуже погано. Таким чином, враховуючи суттєві протиріччя у показаннях батьків обвинуваченого з показаннями самого ОСОБА_23 , свідка ОСОБА_8 та інших доказів у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що дані, повідомлені свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є такими, що не відповідають дійсним обставинам і тому їх не приймає до уваги. 
		 Крім того, суд зауважує на те, що зазначені свідки, а також ОСОБА_8 є близькими особами обвинуваченому, тому зацікавлені у недоведеності вини ОСОБА_24 у скоєному злочину. 
		Судом також був допитаний свідок ОСОБА_17 , який суду пояснив, що обвинуваченого він знає, так як у минулому разом працювали, тому між ними склалися дружні відносини. Він разом із матір`ю мешкає у квартирі, розташованій на другому поверсі у другому під`їзді будинку АДРЕСА_2 . 28.12.2014 року він, з 17-00 години до 20-00 години, перебував разом із своїм товаришем у кафе «Приют», розташованому по АДРЕСА_6 , де вони розпивали спиртні напої. До вказаного кафе прийшла його матір  ОСОБА_16 , яка повідомила, що його розшукують працівники міліції. Коли він підійшов до свого будинку, його зустріли співробітники міліції, яким він надав пояснення. Потерпілу знає як особу, яка мешкає у нього в під`їзді на 9 поверху. 28.12.2014 року ОСОБА_6 не попереджував, що зайде до нього додому. Взагалі він обвинуваченого бачив останній раз, приблизно за тиждень до скоєння злочину. А останній раз додому до нього ОСОБА_6 заходив у листопаді 2014 року. У подальшому, йому матір розповідала, що коли ввечері 28.12.2014 року була вдома, то почула якийсь галас на першому поверсі, а коли вийшла, то побачила потерпілу, яка перебувала у під`їзді. Також, матір йому повідомила, що в день скоєння злочину, ОСОБА_6 до них додому не заходив.
		Разом із тим, суд критично відноситься до відомостей, повідомлених вказаним свідком, так як аналіз протоколу огляду місця події від 28.12.2014 року  приміщення під`їзду №2, будинку АДРЕСА_2 свідчить, що дана слідча дія проводилася у період з 18 години 30 хвилин до 19 години 20 хвилин у присутності в якості понятого свідка ОСОБА_17 , що спростовує дані, отримані в ході допиту останнього. 
		Перевірялися безпосередньо судом факти щодо жорсткого поводження з обвинуваченим працівниками міліції на стадії досудового розслідування, враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо цих питань. Так, у рішеннях Європейського суду «Андралов проти України» від 27.11.2014 року, «Джулай проти України» від 03.04.2014 року, «Осаковський проти України», суд зазначив про неефективне розслідування державними органами державної влади скарг заявника на жорстоке з ним поводження працівниками міліції. Передумовами, що призвели до вищевказаних порушень є небажання правоохоронних органів ефективно розслідувати скарги осіб, що знаходяться під вартою, на жорстоке з ними поводження. 
		Від обвинуваченого ОСОБА_24 в судовому засіданні суд прийняв заяву, про застосування до нього фізичного та морального тиску з боку співробітників міліції під час досудового розслідування, яка була направлена прокурору Комунарського району м. Запоріжжя. Зазначена заява перевірялась керівництвом прокуратури Комунарського району м. Запоріжжя. Матеріали та висновки вказаної перевірки досліджувалися в судовому засіданні. Згідно листа заступника прокурора Комунарського району м. Запоріжжя ОСОБА_25 твердження обвинуваченого ОСОБА_6 щодо застосування до нього заходів психологічного та фізичного насильства не знайшли свого підтвердження. 
		На переконання суду вказана перевірка проведена всебічно, повно та об`єктивно, тому суд погоджується з її висновками. Це підтверджується безпосередніми показаннями у судовому засіданні працівників Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_26 , ОСОБА_14 та ОСОБА_27 , на яких вказував ОСОБА_6 , як на осіб, які застосовували до нього під час досудового розслідування фізичний та моральний тиск. Крім того, жодних медичних документів про виявлення у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень стороною захисту суду не надано. Також зазначені данні не надавались під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 повністю доведена та кваліфікує його дії за ч.1 ст.187 КК України за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій).
		При призначенні покарання ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, його суспільну небезпечність, вік та здоров`я обвинуваченого (перебуває на обліку у наркологічному диспансері з 20.11.2003 року з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю та опіатів. Синдром залежності», не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та інших обліках), думку потерпілої щодо призначення самого суворого покарання, той факт, що злочин скоїв відносно особи похилого віку, характеризуючі особистість обвинуваченого  раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, має постійне місце реєстрації та проживання, має сім`ю, посередньо характеризується за місцем перебування під вартою, позитивно характеризується за місцем проживання, має батька пенсіонера та матір інваліда 3 групи.
		На думку суду, відсутні належні докази, що ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дитиною обвинуваченого, так як у свідоцтві про народження дитини зазначено, що батьком ОСОБА_28 є ОСОБА_29 , тому факт перебування дитини на утриманні у обвинуваченого, судом не враховується. 
		Обставин, пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Враховуючи особистість ОСОБА_6 , обставини кримінального провадження, суд вважає, що виправлення та перевиховування останнього можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства  в місцях позбавлення волі, тому ОСОБА_6 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
		Під час судового розгляду потерпілою ОСОБА_7 був заявлений цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування збитків завданих, злочином, а саме, матеріальної шкоди у розмірі 132550 грн. та моральної шкоди у розмірі 20000 грн. 
		Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленим КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. 
		Згідно п.10 ч.1 ст.56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
		Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		При цьому, відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до пункту 9 зазначеної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. 
		Вина ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, на думку суду, повністю доведена. Потерпіла обґрунтувала спричинену моральну шкоду тим, що вона зазнала страждань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, знаходженням на стаціонарному лікуванні, фізичним болем, внаслідок чого змінився її звичайний уклад життя, емоційний стан. Суд вважає, що вказані обставини не викликають сумнівів. Оцінуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить з характеру й обсягу страждань, які виникли внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 , моральної шкоди у вигляді змін нормального ритму життя, спричинення таких тяжких тілесних ушкоджень, хвилювання у зв`язку з тим, що обвинувачений тривалий час не відшкодовує шкоду та взагалі навіть не вибачився, похилого віку потерпілої. Виходячи із засад виваженості та справедливості, відповідно до вимог ст.1167 Цивільного кодексу України, вважає позовні вимоги ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди такими, що повністю підлягають задоволенню у сумі 20000 грн. 
		Що стосується відшкодування матеріальних збитків, суд вважає, що позов потерпілої підлягає лише частковому задоволенню, виходячи з наступного. 
		Згідно ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. 
		Як зазначає ОСОБА_7 у позові їй була завдана матеріальна шкода на загальну суму у розмірі 132550 грн., яка складається з: 750 грн.  вартість ліків та процедур, 75100 грн.  хірургічне лікування та імплантація, 56430 грн.  ортопедичне лікування; 270 грн.  вартість викраденого майна. 
		До позовної заяви у якості доказу на сплату за вартість ліків та процедур потерпіла долучила дві квитанції: ФОП « ОСОБА_30 » на суму 600 грн., підстава  кт.ст. та ПП «Євростом» на суму 150 грн., підстава  медичні послуги. 
		Разом із тим, суд вказані квитанції не приймає до уваги як докази сплати за вартість ліків та процедур, так як в квитанції ФОП « ОСОБА_30 » взагалі не зрозуміла підстава сплати 600 грн., а в квитанції ПП «Євростом» невідомо за які саме медичні послуги сплатила ОСОБА_7 150 грн. і чи були ці медичні послуги, пов`язані із тілесними ушкодженнями, які їй наніс ОСОБА_6 . 
		Жодних чеків та квитанцій на сплату тих ліків, які були призначені потерпілій у виписному епікризі, ОСОБА_7 та її представником надано не було. 
		Крім того, потерпілою до позовною заяви було долучено попередній розрахунок вартості медичних послуг ПП «ЄВРОСТОМ» за хірургічне лікування та імплантацію (75100 грн.) та ортопедичне лікування (56430 грн.). 
		Разом із тим, вказана вартість медичних послуг є витратами на майбутнє, тобто на цей час потерпіла не провела зазначене хірургічне та ортопедичне лікування та імплантацію. 
		Таким чином, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову щодо стягнення матеріальної шкоду в частині вартості ліків та процедур, хірургічного лікування та імплантації та ортопедичного лікування. Разом із тим, суд роз`яснює, що підстави відмови у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_7 , за умови усунення недоліків не позбавляють права останньої звернутися із аналогічним позовом до суду в порядку цивільного судочинства. 
		Потерпіла у позові зазначила про відшкодуванні їй вартості викраденого майна  жіночої сумки та грошових коштів у розмірі 170 грн. Враховуючи, що жіночу сумку потерпілій було повернуто на стадії досудового розслідування, тому суд вважає за необхідне задовольнити позов про відшкодування матеріальної шкоди лише частково  у сумі 170 грн., тобто суми викраденої у потерпілої. 
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженню відсутні. 
		Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -
		ЗАСУДИВ: 
		 
		 
		ОСОБА_6  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі. 
		 
		Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту його фактичного затримання  з 31.12.2014 року. 
		До набрання вироку законної сили ОСОБА_6 залишити запобіжний захід  тримання під вартою.
		Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування збитків, завданих злочином, задовольнити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 170 (ста сімдесяти) грн. та моральну шкоду у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень. 
		У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_7 відмовити. 
		Речові докази:
		- два штучних зуба, жіночу сумку чорного кольору «Sheng Kasilu», що знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_15  залишити останній. 
		Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Суддя Комунарського районного суду
		м. Запоріжжя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...