Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-519/134/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 07.05.2015. Зареєстровано: 08.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2015.
Дата набрання законної сили: 06.05.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                        22-ц/775/475/2015(м) 
		                                        2-519/134/12 
		                        
		Категорія 27                                                            
		 
		                                                                                 Головуючий у 1 інстанції Чмель О.Л.    
		                                                                                 Суддя-доповідач Принцевська В.П.
		 
		   
		 
		                                                               Р І Ш Е Н Н Я
		                                                   І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		             
		    6 травня 2015 року                          Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
		                головуючого судді Принцевської В.П.
		                суддів Осипчук О.В., Канурної О.Д.
		                при секретарі Брежнєві Д.О. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» на рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20 березня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
		 
		                                          В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У липні 2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 березня 2007 року № MRXRRX12460161 у розмірі 43 337 грн 40 коп.
		На обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 30 березня 2007 року відповідачу виданий споживчий кредит у розмірі 6 000 грн терміном до 29 березня 2008 року під 12 % річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору станом на 17 березня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 43 337 грн 40 коп., з яких: 5 385 грн - заборгованість за кредитом, 21 064 грн 95 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 14 347 грн 57 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 500 грн - штраф (фіксована частина), 2 039 грн 88 коп. - штраф (процентна складова).
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 березня 2012 року відмовлено в задоволенні позову. 
		З даним рішенням не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, які неповно з»ясовані, неправильно застосовано норми матеріального закону та порушено норми процесуального права.
		Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 29 липня 2014 року апеляційну скаргу було відхилено, а рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
		Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржив вказані рішення в касаційному порядку. 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 липня 2014 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 385 грн скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 липня 2014 року в частині вирішення позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, штрафу (фіксована частина), штрафу (процентна складова) скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		В судове засідання представник ПАТ КБ «ПриватБанк» не з»явився, звернувся з заявою про розгляд справи в його відсутність.
		Відповідач ОСОБА_2 до суду також не з»явився, повідомлений про час і місце судового засідання належним чином.
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
		 
		Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав. 
		 
		З матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким останній отримав від банку кредит у розмірі 6 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних, з кінцевим терміном повернення 29 березня 2008 року.
		Відповідно до судового наказу від 14 березня 2008 року № 2-Н-1052/08 з ОСОБА_2 було стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість, що виникла станом на 12 лютого 2008 року у розмірі  9 180 грн, з яких: 5 385 грн - заборгованість за кредитом, 401 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 729 грн - заборгованість з комісії за користування кредитом, та яку відповідно до квитанції відповідач сплатив 09 лютого 2009 року.
		Грошові кошти у сумі 9 180 грн 91 коп., що сплачені ОСОБА_2 на виконання судового наказу від 14 березня 2008 року № 2-Н-1052/08, направлені банком на погашення простроченої комісії - 891 грн, погашення пені - 4 524 грн 53 коп. та прострочених процентів - 3 765 грн 38 коп.
		Згідно з розрахунком банку заборгованість станом на 17 березня 2011 року, у зв'язку з якою заявлено вимогу, виникла з квітня 2007 року та складається із заборгованості за кредитом - 5 385 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 21 064 грн 95 коп., пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором - 14 347 грн 57 коп., штрафу (фіксована частина) - 500 грн та штрафу (процентна складова) - 2 039 грн 88 коп.
		 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є набрання законної сили рішенням суду ухваленим з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
		Відповідно до ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.
		Суд першої інстанцій, на порушення вимог ст. 95 та п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України залишив поза увагою те, що набрання законної сили рішенням суду, ухваленим з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, є підставою для закриття провадження у справі.
		До матеріалів справи додані заява ПАТ КБ «ПриватБанк» про видачу судового наказу від 12.02.2008 року (а.с. 75), та судовий наказ від 14 березня 2008 року (а.с. 73). 
		Судовим наказом від 14 березня 2008 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, з боржника на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 9180,91 грн. 
		При цьому суд в даному судовому наказі не роз»яснював, з чого складається дана заборгованість, однак з заяви про видачу судового наказу (а.с. 75) вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 9180,91 грн., яка утворилася станом на 12.02.2008 року та яка складається з заборгованості за кредитом - 5385 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 2665,06 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 729 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором 401,85 грн.
		 
		Тобто, фактично, заборгованість з процентів за користування кредитом в сумі 2665,06 грн., яка утворилася станом на 12.02.2008 року, стягнуто судовим наказом від 14 березня 2008 року, яку відповідач сплатив 9 лютого 2009 року відповідно до квитанції. 
		 
		З огляду на викладене, апеляційний суд ухвалою від 6 травня 2015 року частково задовольнив апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк», рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2665,06 грн., яка утворилася станом на 12.02.2008 року скасував, провадження у справі в цій частині закрив.
		 
		Статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов»язковим для виконання сторонами. 
		Із заяви позичальника № MRXRRX12460161 вбачається, що строк кредитного договору сторонами визначено до 29 березня 2008 року.
		Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 21064,95 грн., позивач вказує, що вказана заборгованість утворилася починаючи з 20 квітня 2007 року по 17 березня 2011 рік, тобто, позивач включив до цієї суми вже стягнуті судовим наказом проценти за користування кредитом в сумі 2665,06 грн., які утворилися станом на 12.02.2008 року, які відповідач сплатив 9 лютого 2009 року, також позивач включив до цієї суми проценти за користування кредитом в сумі 806,37 грн. нараховані з 12.02.2008 року по 29 березня 2008 року (термін дії договору), а також позивач нарахував проценти за користування кредитом після закінчення строку договору з 29 березня 2008 року по 17 березня 2011 року в сумі 17593,52 грн.
		Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач нарахував проценти за користування кредитом після закінчення строку договору з 29 березня 2008 року по 17 березня 2011 року в сумі 17593,52 грн., що не передбачено умовами договору.
		З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, які нараховані після закінчення строку договору з 29 березня 2008 року по 17 березня 2011 року в сумі 17593,52 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні даних позовних вимог, оскільки нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору умовами цього договору не передбачено. 
		 
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки   (стаття 257 ЦК України).
		Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. 
		Статтею 258 ч.2 п.1 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		Окрім цього частиною першою статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
		Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
		Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Статтею 214 ч.2 ЦПК України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов»язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 цього Кодексу.
		З матеріалів справи вбачається, що спірний кредитний договір складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт). 
		В Заяві позичальника вказано, що згідно з п. 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, при порушенні позичальником зобов»язань із погашення Кредиту, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом в розмірі 11,83% в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. 
		Однак п. 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які надані позивачем (а.с. 7), не передбачає обов»язок Позичальника сплатити Банку відсотки за користування кредитом в розмірі 11,83% в місяць при порушенні позичальником зобов»язань із погашення Кредиту, а передбачає зовсім інші умови.
		Тобто позивач не надав суду Умови надання споживчого кредиту фізичним особам, які діяли на момент укладення спірного кредитного договору. 
		З огляду на викладене, враховуючи Правові позиції, які висловлені Верховним Судом України 11 лютого 2015 року при розгляді справи № 6-240цс14, апеляційний суд не може погодитися з доводами позивача, що за домовленістю сторін відповідно до пп. 6.6 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам було збільшено строк позовної давності до п»яти років, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписані сторонами кредитного договору діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності, ці Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачем вони не підписувались. 
		Оскільки Умови надання споживчого кредиту відповідачем не підписані, і позивач не довів укладення між сторонами договору, який передбачав би збільшення строку позовної давності, до вимог позивача про стягнення процентів за користування кредитом нарахованих з 12.02.2008 року по 29 березня 2008 року ( термін дії договору) в сумі 806,37 грн. застосуванню підлягає загальний трирічний строк позовної давності, передбачений Законом, а до вимог про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов»язання за договором, штрафу (фіксована складова), штрафу (процентна складова) застосуванню підлягає спеціальний строк позовної давності в один рік, передбачений ст.258 ч.2 п.1 ЦК України.
		Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Під час розгляду даної справи судом першої інстанції відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача.
		Апеляційний суд враховує, що позивач звернувся з даним позовом до суду 27.07.2011 року, а тому він пропустив трирічний строк позовної давності, передбачений Законом, заявляючи вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом нарахованих з 12.02.2008 року по 29 березня 2008 року ( термін дії договору) в сумі 806,37 грн, а також позивач пропустив спеціальний строк позовної давності в один рік, передбачений ст. 258 ч.2 п.1 ЦК України, заявляючи вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасність виконання зобов»язання за договором, штрафу (фіксована складова), штрафу (процентна складова).
		З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу позивача, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом нарахованих з 12.02.2008 року по 29 березня 2008 року ( термін дії договору) в сумі 806,37 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом нарахованих з 12.02.2008 року по 29 березня 2008 року ( термін дії договору) в сумі 806,37 грн. у зв»язку з пропуском позивачем позовної давності. 
		 
		Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач пропустив спеціальний строк позовної давності в один рік, передбачений ст. 258 ч.2 п.1 ЦК України, заявляючи вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасність виконання зобов»язання за договором, штрафу (фіксована складова), штрафу (процентна складова), а тому апеляційний суд вважає необхідним залишити без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасність виконання зобов»язання за договором, штрафу (фіксована складова), штрафу (процентна складова).
		 
		              Посилання апелянта на те, що у банку у зв»язку з несвоєчасним виконанням боржником судового рішення, виникає право стягувати суми, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України, не може бути підставою для скасування даного рішення, оскільки таких вимог при зверненні до суду 27 липня 2011 року позивач не заявляв. 
		 
		Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
		 
		                                                               В И Р І Ш И В:
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» задовольнити частково.
		 
		Скасувати рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20 березня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 процентів за користування кредитом, які нараховані після закінчення строку договору з 29 березня 2008 року по 17 березня 2011 року в сумі 17593,52 грн. 
		Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 процентів за користування кредитом, які нараховані після закінчення строку договору з 29 березня 2008 року по 17 березня 2011 року в сумі 17593,52 грн. 
		 
		Скасувати рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20 березня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 процентів за користування кредитом нарахованих з 12 лютого 2008 року по 29 березня 2008 року ( термін дії договору) в сумі 806,37 грн. 
		Відмовити Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_2 процентів за користування кредитом нарахованих з 12 лютого 2008 року по 29 березня 2008 року (термін дії договору) в сумі 806,37 грн. у зв»язку з пропуском позивачем трирічної позовної давності, яку встановлено Законом.
		 
		Залишити без змін рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 20 березня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов»язання за договором та штрафів. 
		 
		Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...