Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/3777/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 08.05.2015. Зареєстровано: 08.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                          
		____________________________________________________________________________________________________________________     
		Справа № 520/3777/14-ц
		Провадження № 2/520/823/15
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ
		28.04.2015 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
		              головуючого судді - Огренич І.В.
		              при секретарі - Камінській О.О.
		     за участю адвоката Чернова О.В.,     
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Національної спілки театральних діячів України про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, проведення розрахунку за кожен день прострочення та стягнення моральної шкоди, - 
		 ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_2, уточнивши позовні вимоги просить ухвалити рішення, яким скасувати наказ №38-ОД від 30 жовтня 2013 року НСТДУ та постанову Виконкому НСТДУ від 28 жовтня 2013 року, поновити його на посаді директора (першого керівника) ОК «Люстдорф» (або підприємства правонаступника), повернути йому всі фінансово-господарські права Директора (першого керівника) ОК «Люстдорф» (або підприємства правонаступника) діючі на момент його звільнення, в том числі право першого підпису і печаті на всіх документах, включаючи банківські, стягнути з ОК «Люстдорф» НСТДУ середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, з урахуванням індексації доходів, в сумі 77165 (сімдесят сім тисяч сто шістдесят п'ять) гривень 57 копійок та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 170000 (сто сімдесят) тисяч гривень. При цьому позивач посилається на те, що 14 грудня 2005 року його було призначено на посаду директора оздоровчого комплексу «Люстдорф» Національної спілки театральних діячів України. Наказом №38-ОД від 30 жовтня 2013 року він був звільнений із займаної посади з 05 листопада 2013 року. Позивач зазначив, що правових підстав для звільнення, передбачених законом, у наказі не було, усно його було повідомлено, що підставою для дострокового звільнення послужило нібито невиконання ним Постанови про регулярне відрахування коштів з прибутків підприємств на потреби НСТДУ, при цьому наказ було видано без будь-якої попередньої перевірки фінансово-господарської діяльності ОК «Люстдорф». Проведена вже після звільнення відповідача аудиторська перевірка підприємства ніяких фінансових порушень не виявила. Крім того, згідно наказу від 16 жовтня 2013 року, в день звільнення позивач перебував у відпустці, будь-яких попереджень про звільнення не отримував, заборгованість по заробітній платі йому не виплачена, трудова книжка позивачу не видана, що ускладнює подальше працевлаштування. ОСОБА_2 вважає, що своїми діями відповідач завдав йому і моральної шкоди, яка виразилась у моральних стражданнях, порушенні сімейного і трудового укладу та завдали шкоди його ділової та моральної репутації. Також позивач просить поновити йому строк на подачу позову до суду, оскільки на момент звільнення він довгостроково перебував у відпустці, а потім довго чекав результатів службової перевірки, у зв'язку з чим вважає, що пропустив строк подачі позову з поважних причин, про що надав суду відповідну заяву.
		У судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Чернов О.В. уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в заяві, просили їх задовольнити.
		Представник відповідача - Боярський В.С. позовні вимоги не визнав, надав до суду заперечення на позовну заяву, які підтримав у судовому засіданні, у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.
		Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, допитавши в ході розгляду справи свідка ОСОБА_5, суд приходить до наступного.
		Як встановлено у судовому засіданні, наказом №10 від 14 грудня 2005 року ОСОБА_2 було призначено на посаду директора оздоровчого комплексу «Люстдорф» Національної спілки театральних діячів України, як основного місця роботи.
		Згідно наказу ОК «Люстдорф» від 16 жовтня 2013 року ОСОБА_2 вибуває у відпустку з 17 жовтня 2013 року по 09 листопада 2013 року на 24 календарних дні. 
		28 жовтня 2013 року виконкомом НСТД України було прийнято постанову №38 про звільнення директора оздоровчого комплексу «Люсторф» НСТД України п.Бреєва О.П. 
		Наказом НСТД України №38-ОД від 30 жовтня 2013 року позивача було звільнено із займаної посади з 05 листопада 2013 року, у зв'язку з систематичним невиконанням постанови Ради НСТД України про відрахування коштів від прибуткової діяльності ОК «Люстдорф» на потреби НСТД України.
		З наданої до судового засідання позивачем трудової книжки, яку він отримав поштою вбачається, що запис про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади відсутній, при звільнені з позивачем не був проведений розрахунок.
		Статтею 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. 
		Відповідно до п. 4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. 
		Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в справах про звільнення у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин цього строку, згідно зі ст. 234 КЗпП України районний суд може його поновити.  у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово в позасудовому порядку (20 січня 2014 року, 27 лютого 2014 року, 26 березня 2014 року) звертався до Голови Національної Ради театральних діячів України з заявами про скасування наказу про його звільнення, видачі трудової книжки та виплату йому коштів за вимушений прогул. 
		Однак, після звільнення ОСОБА_2 30 жовтня 2013 року, НСТД України не видало позивачу трудову книжку із внесеним до неї записом про звільнення та не зробило відповідний розрахунок передбачений КЗпП України при звільнені. 
		Наведене свідчить про те, що позивач активно вчиняв дії по захисту своїх прав, але не міг їх реалізувати у встановлений законом термін та порядку у зв'язку з тим, що він не є фахівцем в галузі права, тому суд визнає, що він пропустив строк звернення до суду з поважних причин й поновлює цей пропущений строк.
		Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на 
		попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Частиною 2 ст. 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		При таких обставинах та враховуючи, що ОСОБА_2 звільнено з порушенням встановленого порядку, а також у період перебування у відпустці суд вважає, що вимоги позивача про скасування наказу №38-ОД від 30 жовтня 2013 року НСТДУ, постанови Виконкому НСТДУ від 28 жовтня 2013 року про звільнення ОСОБА_2 та поновлення на роботі підлягають задоволенню. 
		Також підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один рік: а саме в розмірі 50400 (п'ятдесят тисяч чотириста) гривень. 
		Щодо позовних вимог про відшкодування відповідачем моральної шкоди слід зазначити що, згідно до  статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Також, згідно п. п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується та відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
		Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
		За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач дійсно переніс моральні страждання в результаті звільнення, оскільки був порушений звичний устрій життя, однак, на думку суду, розмір позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди необґрунтовано завищений, тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.
		Керуючись ст.ст.10,11,60,61,158,212,213,215,218,367 ЦПК України, ст. ст. 38, 47, 116, 117 КЗпП України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
		Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду.
		Скасувати наказ №38-ОД від 30 жовтня 2013 року Національної спілки театральних діячів України та постанову Виконкому Національної спілки театральних діячів України від 28 жовтня 2013 року про звільнення ОСОБА_2.
		Поновити ОСОБА_2 на посаді директора «Оздоровчого Комплексу «Люстдорф» Національної спілки театральних діячів України.
		Стягнути з Національної спілки театральних діячів України (ідентифікаційний код 00021019) на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 50400 (п'ятдесят тисяч чотириста) гривень.
		Стягнути з Національної спілки театральних діячів України (ідентифікаційний код 00021019) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) тисяч гривень, в іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
		В частині поновлення на роботі допустити негайне виконання.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі, в 10-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. 
		 
		 
		 
		               Суддя                          Огренич І. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...