Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/1392/13 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: 12.05.2015. Зареєстровано: 12.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2015.
Дата набрання законної сили: 27.04.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 372/1392/13   Головуючий у І інстанції Мора О.М.Провадження № 22-ц/780/1189/15   Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 1   27.04.2015 
		<s>                                                                                                                                                               </s>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України 
		 
		27 квітня  2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
		головуючого - судді Березовенко Р.В.,
		суддів: Таргоній Д.О., Приходька К.П.
		при секретарі: Бобку О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційними скаргами прокурора Обухівського району Київської області та Обухівської районної державної адміністрації Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 грудня 2013 року у справі за позовом прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та договорів купівлі-продажу, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -
		В С Т А Н О В И Л А:
		У лютому 2011 року прокурор Обухівського району Київської області звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, обґрунтовуючи який, зазначив, що в ході проведеної перевірки прокуратурою Обухівського району було встановлено, що розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації № 35 від 16.01.2009 року затверджено розроблений ТОВ "Дельта 2003" проект землеустрою щодо відведення у власність 14-ти громадянам, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області площею по 2 га. кожна, загальною площею 28 га..
		На підставі вказаного розпорядження  09 червня 2009 року вказаним громадянам видані та зареєстровані державні акти на право приватної власності на вказані земельні ділянки. У ході перевірки прокуратурою було встановлено, що земельні ділянки, які передані у приватну власність вказаним громадянам, відносяться до земель водного фонду, знаходяться в межах прибережної захисної смуги Канівського водосховища річки Дніпро, а також безпосередньо накладаються на водне русло, що підтверджується протоколом огляду від 08.10.2010 року, згідно якого зазначені земельні ділянки загальною площею 28 га розташовані  в межах півострова, який з трьох боків безпосередньо межує із водами Канівського водосховища. Крім того частина земельних ділянок однією стороною розташована в межах півострова, а іншою в межах Канівського водосховища річки Дніпро. Крім того зазначене підтверджується і результатами виконаних ПП "Фокус-2002" топографо-геодезичних робіт по визначенню меж 100-метрової прибережної захисної смуги Канівського водосховища в місці розташування земельних ділянок, а також встановлення в натурі (на місцевості) межових знаків частини цих земель. За результатами проведених робіт було складено план-схему розташування земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами, із зазначенням частин земельних ділянок, які розташовані в межах Канівського водосховища річки Дніпро та визначенням 100-метрової прибережної водозахисної смуги. Із зазначеної карти-схеми випливає, що усі земельні ділянки названих громадян, кожна площею 2 га, розташовані в межах 100 - метрової прибережної водозахисної смуги Канівського водосховища річки Дніпро, а тому усі вони відносяться, згідно п. б ч.1 ст. 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду, та не підлягають, згідно п. "д" ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, передачі у приватну власність, у зв'язку з чим прокурор просив визнати недійсними державні акти на право приватної власності на земельні ділянки відповідачів, визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладені 17 червня 2009 року між відповідачами та ОСОБА_16,  та витребувати у відповідача ОСОБА_16 земельну ділянку загальною площею 28 га. і повернути її до земель державної власності Обухівської районної державної адміністрації. 
		Справа судами розглядалась неодноразово.
		 Останнім рішенням Обухівського районного суду від 12 грудня 2013 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.
		 В апеляційній скарзі  прокурор просить скасувати  рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		Апеляційна скарга  підлягає до часткового задоволенню, а рішення суду -скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову  з інших підстав.
		По справі встановлено, що розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації № 35 від 16.01.2009 року затверджено розроблений ТОВ "Дельта 2003" проект землеустрою щодо відведення у власність 14-ти громадянам, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області площею по 2 га. кожна, загальною площею 28 га.
		На підставі вказаного розпорядження  09 червня 2009 року вказаним громадянам видані та зареєстровані державні акти на право приватної власності на вказані земельні ділянки. 
		17 червня 2009 року між відповідачами та ОСОБА_16 були укладені та нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, а  18 серпня 2009 року ОСОБА_16 видано державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,28 га для ведення індивідуального садівництва. 
		05 травня 2011 року прокурором Обухівського району Київської області було внесено протест № 3055 на розпорядження голови Обухівської райдержадміністрації від 16.01.2009 № 35, який містить вимогу про скасування вказаного розпорядження.
		Розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації від 18 травня 2011 року за №513 на виконання протесту прокурора Обухівського району скасовано розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації № 35 від 16.01.2009 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність відповідачам спірних земельних ділянок.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів затвердження технічної документації та проекту відведення і визначення меж водоохоронних зон, в тому числі прибережних захисних смуг вздовж річок на території Обухівського району, затверджених відповідним рішенням уповноваженого органу, у звязку з чим не було перешкод для передачі зазначених ділянок у приватну власність відповідачів. Вирішуючи спір, суд за основу взяв технічний звіт про виконані проектно-вишукувальні роботи із визначення розмірів прибережної захисної смуги в межах прилеглих земельних ділянок на території Української міської ради Обухівського району Київської області, складений інженером геодезистом ОСОБА_17, згідно з яким земельна ділянка загальною площею 28 га, що належить ОСОБА_16 на праві власності з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, знаходиться поза межами 100-метрової прибережної захисної зони Канівського водосховища.  
		З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи.
		Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень. 
		Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель,угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо. 
		За положеннями частини першої статті 3 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. 
		Частина друга статті 3 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) визначає, що до водного фонду України належать поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море. 
		Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
		Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об»єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
		Як випливає зі змісту статті 59 ЗК України, чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Так, хоча й у частині 1 статті 59 ЗК України передбачено, що такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом з тим стаття 59 ЗК України у частинах 2-4 закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно до пункту «2» частини третьої статті 83 ЗК України та частини 4 статті 84 ЗК України землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством.
		Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України            (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин).
		Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).
		Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо ( частина четверта статті 59 ЗК України).
		Отже, за змістом зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) землі під водними обєктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерела; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.  
		Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України                (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60 - 62 ЗК України та статтями 1, 88 90 ВК України. Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Обєкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Випадки передачі земель&nbsp;водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин).
		Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України            прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. 
		Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою,  а  в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації (частина 3 статті 60 ЗК України). 
		Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України                       (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. 
		Згідно із пунктом 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року N 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50- 54 Закону України «Про землеустрій». 
		Таким чином, землі зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними обєктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України, та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання. 
		Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.
		Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене  нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
		Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для  висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, ;що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від&nbsp;8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів&nbsp;і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них». 
		Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить нормам статей 59, 83, 84 ЗК України.
		За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що Обухівська районна державна адміністрація не мала права передавати спірні земельні ділянки у власність відповідачам, передача спірних земельних ділянок  у власність відповідачам була здійснена з порушенням вимог закону, на що суд першої інстанції, уваги не звернув і тому дійшов необгрунтованих висновків та ухвалив своє рішення з порушенням норм матеріального права, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, але з інших підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що спірні земельні ділянки, були передані у приватну власність відповідачам, розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації № 35 від 16.01.2009 року. 
		На підставі вказаного розпорядження  09 червня 2009 року вказаним громадянам видані та зареєстровані державні акти на право приватної власності на вказані спірні земельні ділянки. 
		17 червня 2009 року між відповідачами та ОСОБА_16 були укладені та нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, а  18 серпня 2009 року ОСОБА_16 видано державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,28 га для ведення індивідуального садівництва. 
		05 травня 2011 року прокурором Обухівського району Київської області було внесено протест № 3055 на розпорядження голови Обухівської райдержадміністрації від 16.01.2009 № 35, який містить вимогу про скасування вказаного розпорядження.
		Розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації від 18 травня 2011 року за №513 на виконання протесту прокурора Обухівського району скасовано розпорядження голови Обухівської районної державної адміністрації № 35 від 16.01.2009 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність відповідачам спірних земельних ділянок.
		Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року визнано протиправним та скасовано розпорядження Голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 18 травня 2011 № 513 "Про скасування розпорядження Голови райдержадміністрації від 16 січня 2009 року № 35".
		Тобто, на сьогоднішній день розпорядження Голови райдержадміністрації від 16 січня 2009 року № 35", яке було підставою передачі у приватну власність відповідачів спірних земельних ділянок та отримання ними відповідних оспорюваних прокурором державних актів є чинним.
		Відповідно до ст. 126 ЗК України державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.
		Отже, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, як самого по собі правоустановлюючого документа не передбачено ні даною нормою, ні іншою нормою закону при наявності рішення органу місцевого самоврядування, що надало право на отримання цього правоустановлюючого документа.
		За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що позов прокурора є необгрунтованим та задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 303,307,309,316,319 ЦПК України, колегія суддів,-
		В И Р І Ш И Л А:
		Апеляційні скарги прокурора Обухівського району Київської області та Обухівської районної державної адміністрації Київської області задовольнити частково.
		Рішення  Обухівського районного  суду від 12 грудня 2013 року  скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 
		 
		         Головуючий:                                                                         Р.В.Березовенко   
		 
		         Судді:                                                                                           Д.О.Таргоній 
		  
		                                                                                                             К.П.Приходько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...