Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/5758/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 12.05.2015. Зареєстровано: 14.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23.04.2015Справа №908/5758/14
		За позовомПрокурора Приморського району в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації  До 1. Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна» 2. Запорізької обласної радиПровизнання недійсним договору, повернення водного об'єкта державі                                                                                                          Суддя Борисенко І.І. 
		Представники:
		Від прокуратури:   Скляр Д. Ю. - за посвідченням;
		Від позивача:          не з'явились;
		Від відповідача-1   не з'явились; 
		Від відповідача-2   Лавриненко Л.В. - за дов. 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		          Прокурор Приморського району звернувся до суду в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Україна» та Запорізької обласної ради про:
		-          визнання недійсним договору надання водного об'єкту, розташованого на території Приморського району у тимчасове користування на умовах оренди №78 від 10.07.2013р., укладеного між Запорізькою обласною радою та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Україна»;
		-          зобов'язання Сільськогосподарський виробничий кооператив «Україна» за актом прийому-передачі повернути Запорізькій обласній державній адміністрації водний об'єкт місцевого значення площею водного дзеркала 11, 08 га, розташований на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області на річці Юшанли.
		           19.03.2015р. позивач через відділ загального діловодства господарського суду подав суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, у зв'язку із відсутністю фінансування відряджень для працівників Запорізької облдержадміністрації.
		           26.03.2015р. відповідач-1 через відділ загального діловодства господарського суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
		           26.03.2015р. представник відповідача-2 в судовому засідання надав заперечення по справі, відповідно до яких вказав, що вимоги прокурора Приморського району в інтересах держави, в особі Запорізької обласної держаної адміністрації до відповідачів по справі про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути водний об'єкт є безпідставними та помилковими, у зв'язку з чим відповідач-2 просив суд у задоволені такого позову відмовити повністю.     
		          Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		          Прокуратурою Запорізької області проведено перевірку додержання вимог земельного та водного законодавства при розпорядженні Запорізькою обласною радою водними об'єктами місцевого значення на території Приморського району Запорізької області.
		          Зазначеною перевіркою прокуратури встановлено, що Запорізькою обласною радою в особі голови ради - Межейка В.І. та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Україна» (надалі - СВК «Україна») в особі голови - Денченка П.І. 10.07.2013р. укладено договір надання водного об'єкту, розташованого на території Приморського району у тимчасове користування на умовах оренди №78 (далі - Договір), строком до 10.07.2023р.
		          За умовами вказаного договору Запорізька обласна рада згідно рішення Запорізької обласної ради №51 від 28.03.2013р. надає, а Сільськогосподарський виробничий кооператив «Україна» приймає у тимчасове користування на умовах оренди водний об'єкт місцевого значення площею водного дзеркала 11, 08 га, розташований на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області на річці Юшанли, для риборозведення та підтримки зеленого туризму.
		          За твердженням Прокуратури Запорізької області спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки при його укладенні були порушені норми ст. 203 ЦК України, що відповідно до положень ст. 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.
		          Крім того, прокуратурою зазначено, що 18.09.2012р. прийнято Закон України «Про аквакультуру», який набрав чинності 01.07.2013р.
		          З положень ст. 14 Закону України «Про аквакультуру» вбачається, що рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди (земель водного фонду).
		          Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції від 01.07.2013р.) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч. 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
		          За твердженням Прокурора, з 01.07.2013р. органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Запорізька обласна державна адміністрація, тому за таких обставин, спірний договір укладено з перевищенням наданих Запорізькій обласній раді повноважень, тобто після набрання 01.07.2013р. законної сили змін до Водного кодексу України щодо порядку та умов надання водного об'єкту у користування та передачі вказаних повноважень обласним державним адміністраціям.
		          В зв'язку з зазначеним Прокурор Приморського району звернувся до суду в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору надання водного об'єкту, розташованого на території Приморського району у тимчасове користування на умовах оренди №78 від 10.07.2013р., укладеного між Запорізькою обласною радою та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Україна» та зобов'язання Сільськогосподарський виробничий кооператив «Україна» за актом прийому-передачі повернути Запорізькій обласній державній адміністрації водний об'єкт місцевого значення площею водного дзеркала 11, 08 га, розташований на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області на річці Юшанли.
		          Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
		          Законодавством встановлено, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		          Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України, а відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
		          Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		          Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		            Постановою пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року зазначено, що відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, у зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205- 210, 640 ЦК України, тощо).
		          Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що прокурор необґрунтовано стверджує про протиправність укладання спірного договору №78 від 10.07.2013р. надання водного об'єкту, розташованого на території Приморського району у тимчасове користування на умовах оренди, оскільки за його змістом вбачається що він укладений на підставі вільного волевиявлення, не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювальні законом  інтереси громадян або суб'єктів  господарювання, сторони досягли  істотних його умов, а тому,  в розумінні вимог ст. 638, 655 - 697 ЦК України, та вимог ст. ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.
		        
		 
		         Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності (п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997р. №1-зп).
		          Відповідно до ч. 2 ст. 2 Водного кодексу України, водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства. Одним з таких актів законодавства наряду з іншими, є Цивільний кодекс України, оскільки його положення застосовуються до врегулювання відносин, які виникають також у сфері використання природних ресурсів якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства (ст. 9 ЦК України). Така ж думка викладена і в абз. 3 пп. 1.2.5 Постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6, згідно з яким до спорів про право цивільне належать також спори, пов'язані з правом на використання природних ресурсів у господарській діяльності.
		 
		           Частиною 3 статтею 5 ЦК України визначено, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт ц<s align="justify">ивільного законодавства застосовується до прав</s> та обов'язків, шо виникли з моменту набрання ним чинності.
		           Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України (в редакції до 01.07.2013)<s align="justify"> </s>орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення були Рада міністрів Автономної Республіки Крим і обласні ради.
		           З метою реалізації цих повноважень та упорядкування вирішення питання надання в користування на умовах оренди водних об'єктів місцевого значення Запорізькою обласною радою був затверджений Порядок надання водних об'єктів (їх частин) на умовах оренди на території Запорізької області (рішення від 31.03.2011р. №19) (далі - Порядок).
		           Зазначеним Порядком були встановлені, типова форма договору оренди водного об'єкту місцевого значення, розмір орендної плати за користування такими об'єктами та інше. 
		            Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень. Отже, враховуючи вимоги діючого до 01.07.2013 року законодавства, в тому числі, і Порядку, вирішення питання надання водних об'єктів місцевого значення в користування на умовах оренди здійснювалося шляхом прийняття обласними радами відповідних рішень та укладання на підставі цих рішень договорів оренди.
		          У зв'язку з чим, в пп. 8.1. п. 8 Порядку зазначено, що водний об'єкт місцевого значення надається у користування на умовах оренди на підставі рішення обласної ради із зазначенням орендаря, мети оренди, встановленої орендної плати та терміну використання цього об'єкта, тобто з визначенням істотних умов договору. Таким чином, договір оренди є похідним від прийнятого радою рішення.
		          Отже, є не можливим надання в оренду водного об'єкту місцевого значення без прийняття радою відповідного рішення та укладення договору, на підставі такого рішення.
		          У зв'язку з цим, керуючись ч. 2 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 8-1, 51 Водного кодексу України, Порядком, на підставі звернення СВК «Україна» (лист від 04.01.2013р. №2 (копія наявна в матеріалах справи) Запорізькою обласною радою було прийняте рішення від 28.03.2013 №51 «Про надання СВК «Україна» водного об'єкта місцевого значення у користування на умовах оренди (далі - рішення №51). Пунктом 2 рішення №51 було доручено голові обласної ради підписати договір оренди та всі документи, пов'язані з виконанням цього договору.
		          З 01.07.2013р. набрав чинності Закон України «Про аквакультуру», яким внесені зміни до ст. 51 Водного кодексу України та запроваджено абсолютно новий порядок надання водних об'єктів у користування на умовах оренди.
		          За новими правилами, водні об'єкти мають надаватися у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Також змінився склад органів, уповноважених на надання у користування водних об'єктів на умовах оренди та інше.
		          Таким чином, запровадився новий порядок набуття прав та обов'язків в сфері вирішення питання надання водних об'єктів у користування на умовах оренди.
		          Тобто, запроваджені Законом України «Про аквакультуру» зміни мають регулювати відносини щодо набуття прав та обов'язків у сфері вирішення питання надання водних об'єктів в користування на умовах оренди, які виникнуть після 01.07.2013 року. Що стосується СВК «Україна», то питання надання йому в користування водного об'єкту місцевого значення було вирішено Запорізького обласною радою ще 28.03.2013р., тобто до набрання чинності Закону України «Про аквакультуру».
		          Крім цього, відповідно до абз. 4 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або в іншому нормативно-правовому акті. Закон України «Про аквакультуру» такої вказівки не містить.
		          Отже, враховуючи вищезазначені положення ст. 58 Конституції України ч. 2 ст. 2 Водного кодексу України, ч. 3 ст. 5, ст. 9 ЦК України, Порядку, на підставі рішення Запорізької обласної ради від 28.03.2013р. №51 «Про надання СВК «Україна» водного об'єкта місцевого значення у користування на умовах оренди» між Запорізькою обласною радою та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Україна» 10 липня 2013 року був укладений договір №78 надання водного об'єкту, розташованого на території Приморського району у тимчасове користування на умовах оренди (далі - Договір).
		          З огляду на позовні вимоги прокурора Приморського району вбачається, що він розглядає Договір, як самостійний правочин та не поєднує його з прийнятим Запорізькою обласною радою рішенням №51, саме яким і вирішувалося питання надання СВК «Україна» в користування на умовах оренди водного об'єкту місцевого значення. 
		          Однак, відповідно до ч. 1 та 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. 
		          Такими діями є надіслання СВК «Україна» до Запорізької обласної ради листа від 04.01.2013 №2 про намір набути у користування водний об'єкт місцевого значення та пролонгована у часі відповідь Запорізької обласної ради у вигляді рішення від 28.03.2013 №51 «Про надання СВК «Україна» водного об'єкта місцевого значення у користування на умовах оренди» та укладання Договору.
		          Усі посилання в позові ґрунтуються на нормах законодавства, які набули чинності з 01.07.2013р. та регулюють саме порядок надання в оренду земель водного фонду. При цьому, прокурором не звертається увага на те, що питання надання в оренду водного об'єкту місцевого значення площею водного дзеркала 11,08 га, розташованого на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області на річці Юшанли було вирішено Запорізькою обласною радою ще 28.03.2013 року до набрання чинності Закону України «Про аквакультуру».
		          Судом встановлено, що на час розгляду справи зазначене рішення №51 ні ким не оскаржувалося та не скасовувалося з підстав відсутності повноважень Запорізької обласної ради на його прийняття. Навпаки, позивач стверджує, що воно прийнято у відповідності до вимог чинного на той час законодавства та ним не оскаржується.
		          До того ж, ч. 1 ст. 648 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.
		          В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення (абз. 5 п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009).
		          Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Запорізька обласна рада, при вирішенні питання надання у користування СВК «Україна» на умовах оренди, зазначеного в позові прокурора Приморського району, водного об'єкту місцевого значення, діяла в межах діючого законодавства та з дотриманням вимог статті 203 ЦК України. Зміст цього правочину не суперечить законодавству, яке мало бути застосоване до нього. Правочин укладений сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		          Оскільки, судом не встановлено наявності підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору надання водного об'єкту, розташованого на території Приморського району у тимчасове користування на умовах оренди №78 від 10.07.2013р., укладеного між Запорізькою обласною радою та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Україна», то підстави для задоволення позову в частині зобов'язання Сільськогосподарський виробничий кооператив «Україна» за актом прийому-передачі повернути Запорізькій обласній державній адміністрації водний об'єкт місцевого значення площею водного дзеркала 11, 08 га, розташований на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області на річці Юшанли також відсутні.
		          Крім того, вимога прокурора про зобов'язання СВК «Україна» повернути  Запорізькій обласній державній адміністрації вищезазначений водний об'єкт не відповідає діючому законодавству, оскільки Запорізька обласна державна адміністрація не є стороною спірного Договору, що також зазначено в пп. 2.15 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними». Наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином.
		          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. 
		          Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		          Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Прокурора Приморського району в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		          Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, та позовні вимоги прокурора не задоволені, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір не відшкодовується та не стягується в Державний бюджет України. 
		          Керуючись ст. 49, п.6 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -
		 
		 
		В И Р І Ш И В:
		         В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		          Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського  процесуального кодексу України. 
		         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		                                                         Повне рішення складено: 05.05.2015р.
		 
		       Суддя                                                                                        І.І. Борисенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...