Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/4077/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 15.05.2015. Зареєстровано: 15.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2015.
Дата набрання законної сили: 13.05.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Провадження № 11-кп/774/927/15  Справа № 202/4077/14-к   Головуючий у 1 й інстанції -  ОСОБА_1   Доповідач -        ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		13 травня 2015 року                            м. Дніпропетровськ
		 
		   Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
		головуючого ОСОБА_2  
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю секретаря     ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040030000672, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_6 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		раніше не судимого,- 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
		за участю прокурора ОСОБА_7 
		обвинуваченого ОСОБА_6 
		захисника ОСОБА_8 
		потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		представника потерпілого-захисника ОСОБА_11 , 
		Встановила:
		Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2015 року ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
		На підставі пункту «в» ст.1 Закону України «Про амністію в 2014 році» від 08 квітня 2014 року ОСОБА_6 звільнено від відбуття покарання.
		Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на відшкодування ОСОБА_9 матеріальної шкоди 78875 грн. і моральної шкоди 200000 грн.
		В апеляційних скаргах:
		Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 вважати засудженим за ч.2 ст.286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки та на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію в 2014 році» від 08 квітня 2014 р. звільнити обвинуваченого від основного і додаткового покарань. 
		Захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне вирішення цивільного позову, істотні порушення кримінального процесуального закону, просять вирок суду першої інстанції скасувати, та ухвалити виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. Вказують на недоведеність вини у злочині, за який засуджено ОСОБА_6 . Вважають, що вирок суду не є законним і обґрунтованим, оскільки при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, суд у вироку не зазначив, чому не взяв до уваги ту обставину, що під час дорожньо-транспортної пригоди саме потерпілий порушив вимоги Правил дорожнього руху, а не обвинувачений, як вказано у вироку. 
		Крім того, адвокати посилаються на численні порушення кримінального процесуального закону, які на їх думку допустили слідчі та суд при розслідуванні провадження та його розгляді в судовому засіданні. Скаржаться вони також на необ`єктивність та упередженість слідства та суду по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_6 , а також на однобічність і неповноту досудового розслідування і судового розгляду.
		Представник потерпілих  адвокат ОСОБА_11 подав заперечення на подані апеляційні скарги прокурора та захисників обвинуваченого, в яких просив визнати доводи скарг цих осіб необґрунтованими і вважав їх такими, що не підлягають задоволенню. 
		Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
		17 червня 2013 року приблизно о 21 год. 40 хв. ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-2107», держаний знак НОМЕР_1 , здійснюючи рух зі швидкістю 60-65 км/год по проспекту імені Газети «Правда» в напрямку вулиці Столєтова у м. Дніпропетровську. 
		Під час руху ОСОБА_6 грубо порушуючи Правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до змін дорожньої обстановки, не виконав вимоги п.12.9б Правил дорожнього руху України та дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» - 40 км/год, позбавив себе можливості при виникненні небезпеки для руху своєчасно зупинити керований ним автомобіль, внаслідок чого напроти будинку № 2 по вказаному проспекту, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який перетинав проїзну частину.
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_9 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для його життя. 
		 
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, думку прокурора ОСОБА_7 , яка підтримала скаргу прокурора, доводи адвоката ОСОБА_8 , який просив задовольнити його апеляційну скаргу та скаргу адвоката ОСОБА_12 , пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , який вважав себе невинуватим у злочині, за який засуджений, вважав за необхідне скасувати рішення суду в частині вирішення цивільного позову, пояснення потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та їх представника  адвоката ОСОБА_11 , які вважали вирок законним і обгрунтованим, а призначене ОСОБА_6 покарання таким, що відповідає вимогам ст.65 КК України, у зв`язку з чим просили апеляційні скарги прокурора і захисників обвинуваченого залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав. 
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно зі ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвали законне та обґрунтоване судове рішення.
		Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо, зокрема, воно ухвалено незаконним складом суду.
		Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.415 КПК України якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою. 
		Обґрунтовуючи свій висновок про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні названого злочину, суд виходив з того, що обвинувачений рухаючись на автомобілі ВАЗ-2107 зі швидкістю 60-65 км/год., не виконав вимоги дорожнього знаку 3.29 і пункту 12.9 («б») Правил дорожнього руху України, перевищив встановлені межі швидкості до 40 км/год. на цій ділянці дороги та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який перетинав проїзну частину. 
		Як вбачається з матеріалів справи та аудіозапису судового процесу, обвинувачений ОСОБА_6 не визнавав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, за яке був засуджений. Навпаки, він стверджував, що саме потерпілий ОСОБА_9 , порушуючи Правила дорожнього руху, несподівано вийшов на проїзну частину дороги, а він намагався уникнути наїзду на нього. 
		За таких обставин суд повинен був з`ясувати, хто ж створив зазначену аварійну обстановку: водій ОСОБА_6 чи пішохід ОСОБА_9 виходячи з того, як зазначено в постановах слідчого про призначення судово-технічної експертизи та у висновках експертиз, що обвинувачений рухався на зелене світло світлофора, а потерпілий  на червоний сигнал світлофора (а.с.135-140, 205-210 матеріалів кримінального провадження). 
		Однак ці обставини суд не врахував, як і те, що Правила дорожнього руху регламентують загальний порядок керування транспортними засобами на вулицях та дорогах і не регулюють дій водія, який опинився в аварійній ситуації, створеній іншими особами, і не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода. З цих підстав доводи в скаргах захисників обвинуваченого про однобічність і неповноту судового розгляду є обґрунтованими. 
		Вирок щодо ОСОБА_6 не може бути визнаний законним та обґрунтованим і з тих причин, що обставини, які впливають на доведеність вини обвинуваченого та на кваліфікацію ним вчиненого, судом не були належно досліджені й оцінені, про що зазначається в апеляційних скаргах прокурора та захисників обвинуваченого.
		Як убачається з вироку, суд обґрунтував висновок про доведеність вини ОСОБА_6 , зокрема, даними протоколу огляду місця події (а.с.3-9), даними протоколів огляду відеозапису від 07 червня та 12 липня 2013 р., 14 березня і 23 серпня 2014 р., речовим доказом  відеодиском (а.с.36-37, 56-57, 95-96, 194-202), даними протоколів слідчих експериментів за участю ОСОБА_6 і ОСОБА_13 (а.с.99-104, 117-126), які фактично не досліджені й не оцінені судом, тобто з них не зрозуміло, ці докази підтверджують доведеність вини ОСОБА_6 чи спростовують пред`явлене обвинувачення. Те ж саме стосується і висновків судових авто-технічних експертиз, оскільки вони за певних умов вказують і на відсутність причинного зв`язку між діями водія і настанням дорожньо-транспортної пригоди. Однак ці висновки експерта залишилися поза увагою суду.
		Обгрунтованими є посилання в скаргах прокурора та захисників ОСОБА_12 і ОСОБА_8 і на те, що судом не зазначені й не оцінені у вироку показання потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_13 , хоча їх було допитано в судовому засіданні.
		Згідно зі ст.349 КПК України під час судового розгляду головуючий, роз`яснивши обвинуваченому суть обвинувачення, повинен з`ясувати в учасників судового провадження думку про те, які докази слід дослідити та порядок їх дослідження.
		Суд, керуючись загальними засадами здійснення кримінального провадження (статті 7-29 КПК), перед безпосереднім дослідженням доказів має забезпечити змагальність, рівність сторін та свободу в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, самостійного обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, здійснення ними інших процесуальних прав, зокрема, щодо подання клопотання про визнання доказів недопустимими, тощо.
		Однак, як видно з матеріалів судового провадження, суд цих вимог закону не дотримався.
		Так, в порушення ст.317 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд за клопотанням прокурора долучив до обвинувального акта всі матеріали кримінального провадження, а потім під час судового розгляду на свій розсуд надав сторонам докази щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. При цьому з огляду на дані журналу судового засідання і технічного запису судового процесу прокурор самостійно не обстоював свої правові позиції щодо того, які докази необхідно дослідити для підтвердження вини обвинуваченого. 
		Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд під час розгляду провадження фактично перебрав на себе функції державного обвинувачення, а отже, грубо порушив передбачену ст.22 КПК України загальну засаду кримінального провадження про забезпечення змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Крім того, як убачається з матеріалів провадження, 09 квітня 2014 року суд в підготовчому судовому засіданні за клопотанням представника потерпілих адвоката ОСОБА_11 змінив ОСОБА_6 раніше обраний щодо нього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання на тримання його під вартою. Згідно з ухвалою в обґрунтування необхідності зміни запобіжного заходу обвинуваченому суд посилався на те, що ОСОБА_6 не має постійного місця проживання і обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
		Не зважаючи на те, що судовий розгляд провадження станом на 06 червня 2014 р. так і не було розпочато, суд за клопотанням потерпілого ОСОБА_9 без наведення належних мотивів продовжив ОСОБА_6 двомісячний строк тримання його під вартою до 08 серпня 2014 р. 
		Лише 08 липня 2014 р. було задоволено клопотання захисника ОСОБА_8 про звільнення ОСОБА_6 з-під варти, хоча воно надійшло до суду ще 20 травня 2014 р. При цьому не можна не зазначити, що клопотання самого обвинуваченого від 19 травня 2014 р. про зміну йому запобіжного заходу так і залишилося не розглянутим судом (а.с.165-169,180-201,208,220-224). 
		Крім того, слід взяти до уваги те, що фактично суд почав розглядати провадження щодо ОСОБА_6 по суті тільки 03 вересня 2014 р.
		З огляду на такі обставини і з урахуванням змішування функцій обвинувача і суду породили в обвинуваченого та його захисників об`єктивно виправдані побоювання щодо упередженого ставлення до ОСОБА_6 з боку судді, який розглядав це провадження, з якими погоджується колегія суддів.
		Та обставина, що за ухвалою суду від 29 серпня 2014 р. суддя ОСОБА_14 при розгляді заяви обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід головуючому судді ОСОБА_1 не поставив під сумнів безсторонність суду (а.с.237), на думку колегії суддів, ще не свідчить про те, що заяви обвинуваченого про упередженість суду під головуванням ОСОБА_1 , який розглядав його провадження, не можна розглядати як об`єктивно виправдані. Те ж саме стосується і доводів апеляційних скарг захисників ОСОБА_8 і ОСОБА_12 про те, що дії названого судді викликають заперечення як такі, оскільки призводять до сумнівів у його безсторонності. 
		Оскільки зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону перешкодили суду прийняти законне та обґрунтоване рішення то, на думку колегії суддів, це рішення прийнято з істотним порушенням кримінального процесуального закону,
		Згідно з п.2 ч.2 ст.412 і п.2 ч.1 ст.415 КПК України допущені порушення вимог кримінального процесуального закону є безумовною підставою для скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
		Ураховуючи викладене, апеляційні скарги прокурора і захисників обвинуваченого підлягають частковому задоволенню, судове рішення  скасуванню, а справа  направленню на новий судовий розгляд, під час якого слід врахувати зазначені недоліки, перевірити доводи апеляційних скарг прокурора, захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_12 і ухвалити законне та обгрунтоване рішення. 
		У зв`язку з цим скарга прокурора в частині, де йдеться про постановлення нового вироку, а також доводи захисників обвинуваченого в тій частині, де зазначається про необхідність виправдання ОСОБА_6 за пред`явленим обвинуваченням, задоволенню не підлягають. 
		 
		Керуючись ст. ст. 404,407 КПК України, колегія суддів
		Постановила:
		Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 частково задовольнити. 
		Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2015 року щодо ОСОБА_6  скасувати і призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в тому самому суді в іншому складі. 
		Ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді
		 
		ОСОБА_2  ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...