Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/7075/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Службова недбалість.
Надіслано для оприлюднення: 14.05.2015. Зареєстровано: 15.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2015.
Дата набрання законної сили: 30.06.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 466/7075/14-к 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		30 березня 2015 року Шевченківський районний суд м.Львова
		у складі : головуючого-судді ОСОБА_1 
		 при секретарі ОСОБА_2 
		 за участю прокурора ОСОБА_3 
		 та захисника ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014140090002491 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Львова, українки, гр.. України, з освітою вищою, розлученої, має на утриманні неповнолітню дитину , зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_1 , працюючої на посаді головного спеціаліста відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України,- 
		 в с т а н о в и в 
		 
		ОСОБА_5 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України ,а саме неналежного виконання службовою особою своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.
		Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 , будучи службовою особою, перебуваючи на посаді головного спеціаліста Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, маючи повноваження щодо офіційного визнання та підтвердження від імені держави фактів виникнення, переходу та припинення прав на нерухоме майно, будучи достовірно обізнаною у здійсненні процедури реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, встановленій Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком державної реєстрації прав нерухоме майно та їх обтяжень, будучи ознайомленою із обовязками державного реєстратора ,маючи реальну можливість виконати свої службові обовязки належним чином, усвідомлюючи факт порушення нею своїх службових обовязків, передбачаючи і свідомо допускаючи можливість настання негативних наслідків у результаті недбалого відношення до їх виконання, 31.01.2013 року, отримавши заяву ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, копії паспорта та ідентифікаційний код ОСОБА_6 , технічний паспорт та свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2  на ім.я ОСОБА_6 , всупереч вимог ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, не встановила у наданому ОСОБА_6 свідоцтві про право власності на нежитлові приміщення відсутності в графі „за реєстровим номером реєстраційного номеру та дати реєстрації, у звязку з чим не мала повної та достовірної інформації про достовірність правовстановлюючого документу, оформила витяг про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 без перевірки факту видачі правовстановлюючих документів на вказане майно ОСОБА_6 ,тобто незаконно провела державну реєстрацію речових прав ОСОБА_6 на приміщення, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 , яке фактично на праві власності ОСОБА_6 не належало. Недбале ставлення ОСОБА_5 до своїх службових обовязків призвело до безпідставної реєстрації права власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 ,що спричинило тяжкі наслідки, оскільки у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно були внесені неправдиві відомості, як обєкт права власності зареєстровано фактично відсутній обєкт та створено сприятливі умови для вчинення невстановленими на даний час особами особливо тяжкого злочину при укладенні договору купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення, в результаті якого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 завдано матеріальної шкоди на 800 000 грн. 
		 
		В якості доказів, якими підтверджується винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні вказаного злочину, орган досудового розслідування зазначає показання потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13  та ОСОБА_6  ,письмові докази  копію свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення № НОМЕР_1 від 20.03.2000 р.,що за адресою АДРЕСА_2 , копію відповіді Шевченківської районної адміністрації ЛМР №4-36-317, копію відповіді ЛКП „Старий Львів №315, копію відповіді Шевченківської районної адміністрації ЛМР №4-36-384, копії матеріалів реєстраційної справи на квартиру за адресою АДРЕСА_2 , копію витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №26088631, копію ухвали Львівської міської Ради №3426, копії правовстановлюючих та інших документів, що стосуються укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , завірену копію посадової інструкції ОСОБА_5 , протокол огляду місця події від 25.09.2014 р. з фототаблицею, відповідь на запит Управління комунальної власності ДЕП. Львівської міської Ради №2496, відповідь на запит Управління комунальної власності ДЕП. ЛМР, відповідь на запит Шевченківської районної адміністрації ЛМР №36-2235, матеріали, що стосуються відмови у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 , протокол допиту ОСОБА_5 від 26.03.14.р щодо факту реєстрації прав власності на кв. АДРЕСА_3 та відомості, що характеризують ОСОБА_5 . 
		 
		Заслухавши пояснення обвинуваченої ОСОБА_5 ,яка своєї винуватості у вчиненні злочину не визнала, показання потерпілих, свідків ,заявлених стороною обвинувачення та захисту, перевіривши зібрані органом досудового розслідування докази, суд вважає, що обвинувачену ОСОБА_5  у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України слід визнати невинуватою та виправдати.
		У відповідності до ст.. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню : подія кримінального правопорушення \ час,місце,спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення\, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,а також розмір процесуальних витрат, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи помякшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, до мають значення для кримінального провадження. 
		В
		ідповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 р. із змінами „Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань розгляду кримінальних справ і постановлення вироку при постановленні вироку суддя повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.
		Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5  свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України не визнала, причетність до вчинення злочину категорично заперечила та пояснила, що відповідно до наданих їй повноважень головного спеціаліста Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби ЛМУЮ здійснювала державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Однією із підстав для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно , обмежень цих прав, серед іншого, є свідоцтво про право власності на будівлю, споруду. Вказане свідоцтво видавалось органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно цього Закону під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01.01.2013 року, державний реєстратор може робити запити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,підприємств,установ та організацій,які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, щодо надання інформації  довідок, копій документів тощо, необхідної для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Вимагати інші документи для проведення реєстраційних дій реєстратор не має права. 31.01.2013 р. нею було прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності за гр. ОСОБА_6 щодо нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 . Необхідні для проведення вказаної реєстраційної дії документи, в тому числі оригінал Свідоцтва про право власності на приміщення, виданий у 2000 році відділом приватизації Шевченківського району м.Львова, та оригінал технічного паспорта на дане приміщення, оформлений БТІ у 2000 році ,були подані особисто заявником. Тобто , подані для державної реєстрації гр.. ОСОБА_14  документи містили всі необхідні відомості про право набувача та про нерухоме майно. Інших відомостей для ідентифікації права набувача та обєкту нерухомого майна законодавством не передбачено. Подані документи ,зокрема свідоцтво про право власності, не містили будь-яких ознак виправлень, підчищень,закреслень,пошкоджень,які б ставили під сумнів дійсність даного документу, на них містились оригінали підписів та печатки органів, які уповноважені оформляти такого виду документи. В-подальшому нею було виявлено , що приміщення по АДРЕСА_2 перебуває у власності Львівської міської Ради, а право власності на фізичну особу ОСОБА_6 у встановленому законом порядку не оформлялося. Про вказаний факт вона особисто повідомила керівника відділу та начальника реєстраційної служби. У березні 2013 року за зверненням начальника Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби ЛМУЮ щодо даного факту було відкрите кримінальне провадження №12013150010000335. Що стосується подальшого укладення ОСОБА_6 договору про відчудження приміщення по АДРЕСА_2  ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ,від імені якої діяв за дорученням її син, а також подальшого відчудження вказаного приміщення ОСОБА_15  ,вважає, що потерпілі повинні мати претензії до особи ,яка продала їм ці приміщення, а не до неї, як до державного реєстратора. Жодних порушень чинного законодавства при проведенні реєстрації нею не допущено , її діями безпосередньо не спричинено ніякої шкоди потерпілим, а тому просить її виправдати. 
		П
		ри аналізі доказів, досліджених в ході судового слідства по даному кримінальному провадженню ,судом встановлено.
		Потерпіла ОСОБА_9  у судовому засіданні пояснила, що її син ОСОБА_16 займався підшукуванням приміщення під свій офіс. Хтось йому запропонував приміщення по АДРЕСА_2 . Саме син зустрічався із власником цього приміщення, який йому показав всі документи про право власності. Вона особисто ні документів, ні самого приміщення не бачила, цим займався син. Вона лише дала кошти на його придбання в розмірі 400 000 грн. Перший договір купівлі-продажу вказаного приміщення укладав син від її імені за оформленим нотаріально дорученням, вона при цьому була присутня. А другий договір, за яким син продавав вже це приміщення іншій особі ,оформлявся без її участі. Вся її роль у цих подіях зводилась до виділення грошових коштів. Яким чином оформлялись документи на вказане приміщення, зокрема, як проводилась реєстрація права власності на нього у реєстраційній службі ,їй нічого не відомо.
		 
		Представник потерпілої ОСОБА_7  пояснив, що ОСОБА_13 знайшов приміщення по АДРЕСА_2 ,яке продавалось , і запропонував придбати його ОСОБА_7 та ОСОБА_17  на їх ім.я ,щоб в-подальшому використовувати його під офіс. Вказане приміщення вони не оглядали всередині ,а лише ззовні, всі документи щодо права власності на це приміщення не викликали сумнівів, вони їх дійсність не перевіряли. Тому у нотаріуса був посвідчений договір купівлі-продажу, за яким власник приміщення ОСОБА_14 продав, а ОСОБА_7 і ОСОБА_9 , від імені якої діяв за дорученням її син ОСОБА_17 , за 800 000 грн. придбали вказане приміщення. В-подальшому вони дізнались, що документи про право власності ОСОБА_14 підроблені. Ними було прийнято рішення укласти ще один договір купівлі-продажу ,за яким це приміщення було перепродано ОСОБА_15 .
		 
		Потерпілі вважають, що оскільки ОСОБА_5 , як державний реєстратор ,всупереч вимогам чинного законодавства ,провела державну реєстрацію речових прав ОСОБА_6 на неіснуюче приміщення, вона своїми діями допустила неналежне виконання своїх службових обовязків, що спричинило тяжкі наслідки  заподіяння потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_7  значної матеріальної шкоди в розмірі 800 000 грн. 
		 
		Свідок ОСОБА_13  суду показав, що йому передзвонив знайомий маклер і повідомив, що продається приміщення на АДРЕСА_4 . Він зустрівся із особою по імені „ ОСОБА_18  ,яка назвалась сестрою власника приміщення, показала на це приміщення всі документи. Ці документи вони показали нотаріусу ОСОБА_19 , який мав би вподальшому оформляти договір купівлі-продажу .Нотаріус , оглянувши документи, ствердив, що вони в порядку і можна оформляти договір. До нотаріуса прийшов ОСОБА_14 , який являвся власником приміщення по АДРЕСА_2 і називався братом „Вероніки , ОСОБА_16 , який діяв від імені матері ОСОБА_9 за дорученням , та ОСОБА_7 . Нотаріусом ОСОБА_19  був посвідчений договір купівлі-продажу. Гроші за це приміщення фактично платили родичі ОСОБА_17 та свідок ОСОБА_13 - по 50 000 доларів США, а батько ОСОБА_20  повинен був вкласти гроші в ремонт . Приміщення він шукав для себе, але оформлятись воно мало на інших осіб. Свідок особисто оглядав це приміщення  це було нежитлове приміщення на першому поверсі будівлі , там знаходилось старе обладнання. Він повірив особі по імені „ ОСОБА_18 , яка показувала всі документи. „Вероніка пообіцяла віддати ключі від приміщення через два місяці, покликаючись на те, що його за цей час звільнять колишні орендарі. Після оформлення договору купівлі-продажу у нотаріуса , ні він, ні ОСОБА_17 та ОСОБА_21  цим приміщенням не цікавились, оскільки чекали дзвінка від „ ОСОБА_18  .Через деякий час зясувалось, що документи на це приміщення підроблені. Свідок ОСОБА_13 особисто відшукав ОСОБА_14  та його ніби-то сестру „ ОСОБА_18 , нею виявилась ОСОБА_22 . ОСОБА_14 він особисто привіз в ГУМВСУ, однак його після допиту відпустили і після цього ОСОБА_14 зник. Затрачені свідком коштів на придбання цього приміщення в розмірі 50 00 доларів США не повернуто, однак на даний час він ні до кого не предявляє матеріальні претензії. За порадою юристів наприкінці березня 2013 року було укладено повторний договір купівлі-продажу зазначеного приміщення у приватного нотаріуса ОСОБА_23 . За цим договором це приміщення було перепродане його знайомому ОСОБА_15 . Цей договір був формальним і безгрошовим ,укладеним для того, щоб в-подальшому можна було визнати за ОСОБА_15 право власності на вказане приміщення як за добросовісним набувачем. 
		С
		відок ОСОБА_12 суду показав, що він працює на посаді начальника відділу УКВ ДЕП ЛМР, до обовязків якого входить підготовка та виконання рішень ЛМР з приватизації обєктів комунальної власності м.Львова. Згідно з договором оренди №Г-7555-10 від 09.07.2010 р. нежитлове приміщення пл.. 136,5кв.м. по АДРЕСА_4  є обєктом оренди, який передано в користування 1-й міській клінічній лікарні ім..Князя Лева та належить територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської Ради на праві власності на підставі рішення Шевченківського райвиконкому №192 від 14.04.1987 р. З приводу оформлення свідоцтва про право власності на вказане приміщення на ім.я ОСОБА_14 йому нічого не відомо.
		Свідок ОСОБА_11  у судовому засіданні пояснив, що у 2000 році перебував на посаді начальника ЛОКП „БТІ та ЕО . В ході досудового розслідування йому предявлялось свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , видане на ім.я ОСОБА_14 . Підпис, який міститься у вказаному свідоцтві йому не належить. Про реєстрацію нежитлових приміщень за вказаною адресою йому нічого не відомо. Чи видавались свідоцтва про право власності саме такої форми, як було йому предявлено, у 2000 році ,він ствердити не може,однак за період його роботи форми свідоцтв змінювались. Відтиск печатки на свідоцтві оригінальний, хто його міг поставити йому не відомо.
		Свідок ОСОБА_24  суду показав, що у 2013 році перебував на посаді начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно ЛМУЮ . Відділ фактично почав діяти у січні 2013 року. ОСОБА_5 працювала на посаді головного спеціаліста відділу. У цей період навантаження у працівників відділу було дуже велике, приміщення, у якому працював відділ було непристосоване для прийому такої кількості громадян. З 01.01.2013 р. по 01.01.2014р. до спеціалістів з реєстрації речових прав були вимоги про те, щоб з моменту подачі заяви громадянина та необхідних для реєстрації документів в 14 днів була проведена реєстрація, порушення таких строків тягло за собою скарги громадян, яких намагались уникати. Сама ОСОБА_5 повідомила його про те, що вона після проведення реєстрації права на нерухоме майно - приміщення по АДРЕСА_2  за гр.. ОСОБА_14 виявила, що їй для реєстрації було подане свідоцтво про право власності ,яке є підробленим ,оскільки ОСОБА_14 не являється власником такого приміщення. Про цей факт вони повідомили правоохоронні органи. За правильність документів, поданих на реєстрацію, відповідальність несе заявник. Свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення, яке було подано ОСОБА_5  було на оригінальному бланку, з оригінальною мокрою печаткою та підписом, тобто достовірність документу не викликала сумнівів. Реєстратор має право подавати запити у органи виконавчої влади,органи місцевого самоврядування, підприємства чи установи про наявність чи відсутність зареєстрованого права власності ,якщо у нього виникають сумніви з-приводу достовірності предявленого правовстановлюючого документу. Оскільки ОСОБА_5 , як державному реєстратору було надано свідоцтво про право власності на нерухоме майно , яке містило всі необхідні реквізити, вона не зобовязана була подавати будь-які запити та перевіряти цей документ.
		 
		Свідок ОСОБА_25  показав, що у січні 2013 року працював із ОСОБА_5  у відділі реєстрації речових прав на нерухоме майно ,прийом громадян вели у одному кабінеті. На той час відділ був тільки створений, належно обладнаного приміщення не було, за день вони приймали дуже велику кількість відвідувачів, а строки виконання заяв про реєстрацію були дуже стислі, щоб не породжувати скарги громадян на зволікання. Йому відомо, що ОСОБА_5  зареєструвала право власності громадянина на підставі поданого ним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення та необхідного пакету документів. Оскільки свідоцтво про право власності містило всі необхідні реквізити зазначений тип обєкту нерухомого майна, всі дані власника, номер і дата видачі рішення, орган ,що виносив рішення, оригінальний бланк, мокру печатку, підпис, у ОСОБА_5 не було підстав відмовити у реєстрації чи давати запити для перевірки достовірності цього свідоцтва. Що стосується номера реєстрації свідоцтва у ЛОР ОКП „БТІ та ЕО,то такий не є важливим реквізитом, оскільки у різні періоди видавались різної форми свідоцтва про право власності ,із номерами реєстрації і без, і на різних бланках і з різними печатками , однак це не давало підстав сумніватись у їх правильності.
		Свідки ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28  працівники відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно у судовому засіданні ствердили, що реєстратори відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно не уповноважені перевіряти дійсність поданих документів. Запити у органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування ,чи інші підприємства та установи  це право реєстратора,а не обовязок.Такі запити ними робляться лише у випадках, коли відсутня мокра печатка, підпис, або є розбіжності в документах по площі приміщень чи типу обєкту нерухомості. Реєстратор проводить реєстрацію документу, відповідальність за дійсність якого несе заявник. Свідки ствердили, що при наданні їм для реєстрації таких документів, які були надані ОСОБА_5 , вони ,як державні реєстратори ,також провели би реєстрацію прав на речове майно без здійснення будь-яких уточнюючих запитів в інші органи.
		Свідок ОСОБА_19  у судовому засіданні ствердив, що працює приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу. До нього звернувся його знайомий ОСОБА_13  з документами для оформлення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. Він вивчив подані документи, зясував, що заборон щодо відчудження цього обєкту нерухомого майна не має ,а тому погодився посвідчити договір купівлі-продажу. Власником приміщення ,яке продавалось, був ОСОБА_6 . Покупцями були ОСОБА_9 ,від імені якої за дорученням діяв її син ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 . До посвідчення договору вже була проведена реєстрація речових прав на нерухоме майно ,що видно було із відповідного Реєстру, а тому сумнівів при посвідченні договору у достовірності поданих документів у нього не виникало. Розрахунок між продавцем та покупцями відбувався у нього в нотаріальній конторі, однак скільки і як платили він не бачив, оскільки із кабінету в цей момент вийшов. Другий договір купівлі-продажу оформлявся у приватного нотаріуса ОСОБА_23 ,яка є його матірю.
		Свідок ОСОБА_8  у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_13 та ОСОБА_7  запропонували йому разом купити нежитлове приміщення, щоб пізніше там обладнати офіс. Його мама ОСОБА_9  давала половину вартості цього приміщення ,а другу половину коштів давав ОСОБА_13 , батько ОСОБА_7 за свої кошти мав зробити ремонт приміщення . Запропоноване до придбання приміщення знаходилось по АДРЕСА_4 . Вони всередину цього приміщення не заходили і його не оглядали, а лише бачили його ззовні, оскільки не було ключів, а воно було закрите. Його мати ОСОБА_9 дала йому доручення на вчинення дій від її імені. Приватним нотаріусом ОСОБА_19 був посвідчений договір купівлі-продажу , і лише в нотаріальній конторі він познайомився із власником приміщення ОСОБА_6 . Свою частину коштів він передав особисто ОСОБА_6 ,всього йому було передано 100 000 доларів США. Після посвідчення договору свідок придбане приміщення не оглядав , оскільки воно залишалось закритим. Через деякий час зясувалось,що документи про право власності на це приміщення на ім.я ОСОБА_6  підроблені. Тоді вони з ОСОБА_7 вирішили оформити другий договір купівлі-продажу та переоформити це приміщення на іншу особу - ОСОБА_15  для того, щоб в-подальшому була можливість визнати за ним право власності на це приміщення , як за добросовісним набувачем.
		Свідок ОСОБА_15 суду показав, що у березні 2013 року до нього звернувся ОСОБА_13  та пояснив, що він придбав нежитлове приміщення по підроблених документах і тепер йому необхідно переоформити право власності на це приміщення по договору купівлі-продажу на іншу особу, щоб в подальшому визнати на це приміщення право власності . Роль покупця у цьому повинен був зіграти ОСОБА_15 . Вони дійсно у приватного нотаріуса ОСОБА_23  оформили договір купівлі-продажу приміщення по АДРЕСА_4 , за яким свідок ніби-то придбав це приміщення. Однак, насправді договір був безгрошовим, це було формальне переоформлення приміщення на його ім.я. Ні приміщенням, ні іншими особами, які до цього договору були причетними він не цікавився, а мав справу лише з ОСОБА_13 за проханням останнього .
		Із копії свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення № НОМЕР_1 від 20.03.2000 р. , оригінал якого міститься в матеріалах кримінального провадження №12013150010000334 від 21.03.2014 р. і оглянутий у судовому засіданні , вбачається, що таке свідоцтво посвідчує, що нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_2 , належать на праві приватної власності ОСОБА_6 . Свідоцтво видане на підставі розпорядження Шевченківської адміністрації м.Львова №301 від 17 березня 2000 року. Свідоцтво завірене підписом начальника ЛОКБТІ та ЕО ОСОБА_29  та мокрою печаткою. У свідоцтві відсутній номер реєстрації обєкту у ЛОКБТІ та ЕО.
		Із копії відповіді Шевченківської райадміністрації ЛМР №4-36-317 \оригінал міститься в матеріалах кримінального провадження 12013150010000334 від 21.03.2014 р. \ начальнику відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління вбачається, що т.в.о голови райадміністрації повідомляє про те, що за №301 у Шевченківській районній адміністрації зареєстровано розпорядження „Про надання допомоги на поховання та датовано 23.03.2000 р. 17.03.2000 р. за №271 зареєстровано розпорядження голови районної адміністрації „Про оформлення права власності на квартири, однак вулиці Пильникарської та прізвища ОСОБА_6 в ньому не значиться.
		Із копії інформації ЛКП „Старий Львів ГУМВСУ у Л\о від 22.03.2013 р. \оригінал знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12013150010000334\ видно, що згідно архівних даних, що були передані в ЖЕК №402 Шевченківського району квартира АДРЕСА_5 відсутня. Згідно поверхового плану квартира АДРЕСА_4  дійсно колись існувала ,але вона використовувалась як лабораторія 1-ї міської клінічної лікарні ,головний корпус якої знаходиться на вул..Ужгородській 1.
		Оглянутими у судовому засіданні копіями матеріалів реєстраційної справи на квартиру за адресою АДРЕСА_2 ,до яких на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова надано тимчасовий доступ та оригінали яких містяться в матеріалах кримінального провадження №12013150010000334 від 21.03.2014 р. , стверджується факт звернення ОСОБА_14 із заявою про реєстрацію речових прав на нерухоме майно до відділу реєстрації 31.01.2013 р. Картка прийому заяви заповнена ОСОБА_5 . При цьому ОСОБА_30 подані документи: копія паспорта, копія ідентифікаційного коду, свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення, технічний паспорт. ОСОБА_5  прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та видано Витяг з реєстру прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності. ОСОБА_6 особисто розписався у отриманні документів 31.01.2013 р.
		 
		Копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.05.2010 р. стверджується, що будинок АДРЕСА_4  відповідно до рішення Шевченківського райвиконкому м.Львова №192 від 14.04.1987 р. належить територіальній громаді м.Львова.
		 
		Згідно ухвали Львівської міської Ради №3426 від 25.03.2010 р. „Про надання в оренду нежитлових приміщень на АДРЕСА_4  таке приміщення надано в оренду комунальному підприємству Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева для здійснення медичної практики до 31.01.2015 р. 
		З оглянутих у судовому засіданні копій правовстановлюючих та інших документів ,оригінали яких знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12013150010000334 від 21.03.2014 р. щодо укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 , до яких на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова надано тимчасовий доступ, вбачається, що 06.02.2013 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_19 посвідчений договір купівлі-продажу ,за яким ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , від імені якої на підставі доручення діяв ОСОБА_8 , купили нежитлові приміщення по АДРЕСА_2  за 800 000 грн. При укладенні договору право власності продавця підтверджене витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, видане 31.01.2013 р. державним реєстратором реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_5 .
		 
		Із протоколу огляду місця події від 25.03.2014 р.та фототаблицею до нього вбачається, що таким є нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 . При огляді приміщення встановлено, що таке перебуває в оренді 1-ї міської клінічної лікарні імені Князя Лева, використовувалось як лабораторія ,і у ньому міститься обладнання для лабораторії.
		Із відповіді начальника Управління комунальної власності ДЕП ЛМР від 15.08.2014 р. прокурору Шевченківського району м.Львова вбачається , що управління повідомляє про те, що право власності на будинок по АДРЕСА_4 зареєстроване за територіальною громадою м.Львова в особі Львівської міської Ради на підставі рішення Шевченківського райвиконкому м.Львова №192 від 14.04.1987 р.
		 
		Із посадової інструкції головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ,затвердженого наказом Львівського управління юстиції 27.12.2011 р. №61 вбачається, що головний спеціаліст здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону, а саме : встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема:
		-відповідність обовязкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, встановлених законом,
		-відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін правочину ,згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав,
		-відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,
		-відповідність даних про наявність або відсутність інформації та відповідних документів, що свідчать про накладення \зняття\ заборони або інших обтяжень,що перешкоджають державній реєстрації
		-наявність факту виконання право чину ,з якими закон або договір повязує можливість проведення державної реєстрації виникнення переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
		Головний спеціаліст приймає рішення про державну реєстрацію, відмову в такій реєстрації. 
		Згідно п.3.1.3. головний спеціаліст має право одержувати безкоштовно в установленому законодавством порядку інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств ,установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		Органом досудового розслідування дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.2 ст. 367 КК України як неналежне виконання службовою особою своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.
		Обєктивна сторона даного злочину передбачає виконання службовою особою своїх обовязків неналежним чином : не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі з установленим порядком і тією обстановкою, що склалась. Для наявності обєктивної сторони недбалості необхідно встановити : нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи, коло службових обовязків ,покладених на неї цим актом у встановленому законом порядку ; які конкретні обовязки і у якому порядку службова особа повинна була виконати у даній обстановці; чи мала вона реальну можливість виконати ці обовязки у даній обстановці; у чому саме виявились допущені нею порушення службових обовязків; які наслідки спричинили ці порушення ; чи знаходилися вони у причинному звязку з наслідками, що настали.
		 
		Недбалість  злочин із матеріальним складом, тому він визнається закінченим, якщо діяння спричинило істотну шкоду чи заподіяло тяжкі наслідки і такі знаходяться у причинному звязку із протиправними діями службової особи.
		З
		гідно ч.1 ст. 15 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться у такому порядку : 1\прийняття та перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх 
		обтяжень, 2\встановлення факту відсутності підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, 3\прийняття рішення про державну реєстрацію, 4\ внесення записів до Державного реєстру прав, 5\ видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно ,6\видача витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права або їх обтяження.
		У відповідності до п.28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №703 від 22.06.2011 р. державному реєстратору разом із заявою необхідно надати копію свідоцтва про право власності на приміщення, копію паспорта та ідентифікаційний код, технічний паспорт на обєкт нерухомості на вимогу та квитанції за проведення державної реєстрації прав
		В
		ідповідно до п.8-1 ч.2 ст.9 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01.01.2013 р. ,запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування , підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію \довідки,копії документів тощо\,необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо ці документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно.
		Судом встановлено, що 31.01.2013р. ОСОБА_5 , отримавши заяву ОСОБА_14 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, копії паспорта та ідентифікаційний код ОСОБА_14 , свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення, технічний паспорт на вказані приміщення, внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості на зазначені приміщення та оформила витяг про реєстрацію права власності на ці приміщення. Подане ОСОБА_14 свідоцтво про право власності на не житлові приміщення було виготовлено на оригінальному бланку, містило дані про рішення органу, яким приміщення передано у власність , оригінал підпису керівника органу, що видав свідоцтво ,та мокру печатку цього органу. В процесі розгляду заяви ОСОБА_6 . ОСОБА_5 відповідно до обовязків, покладених на неї посадовою інструкцією , згідно наданого нею запиту, отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчудження обєктів нерухомого майна, згідно з яким станом на 31.01.2013 р. будь-яких обтяжень щодо нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_2 не було зафіксовано. 
		Державна реєстраційна служба України в листі від 26.08.2014 р. №9355-15-14 розяснила питання щодо порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Зокрема, звернено увагу на те, що державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав,які виникли та зареєстровані до 01.01.2013 р. ,надано право запитувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств ,установ та організацій, які відповідно до чинного законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію, необхідну для реєстрації прав і їх обтяжень, лише у випадку, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Реєстратор запитує додаткову інформацію лише тоді, коли ним вичерпано можливості одержання відомостей, необхідних для проведення державної реєстрації прав, зокрема із документів,поданих заявником, за результатами пошуку, інформації в інформаційних системах, які діяли до 01.01.2013 р. На державного реєстратора не покладаються обовязки здійснення технічної, почеркознавчої чи інших експертиз чи досліджень поданих йому документів. За достовірність правовстановлюючих документів,поданих на реєстрацію, відповідальність несе заявник. 
		 
		Відтак, підстав для перепровірки тих даних ,які мались у свідоцтві про право власності на нерухоме майно і співпадали із даними технічного паспорта на обєкт нерухомості ,у обвинуваченої на момент проведення реєстрації не було. 
		При розслідуванні справ про службову недбалість має бути встановлено ,що службова особа не тільки була зобовязана,але й мала реальну можливість виконати дії, передбачені відповідними нормативними актами.
		У судовому засіданні свідки, допитані за клопотанням захисту  працівники Державної реєстраційної служби ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_26  ствердили , що Державна реєстраційна служба почала функціонувати з 01.01.2013 р. Їх підрозділ знаходився в непристосованому приміщенні по вул.. Липинського в м.Львові,в кабінетах працювало по 5 осіб. Навантаження на кожного із державних реєстраторів було тоді надто великим ,відвідувачі займали черги з 4 год. ранку, щоб справитись з таким обсягом роботи їм приходилось працювати по 10-12 год. При таких обставинах працівники фізично неспроможні були без нагальної потреби проводити будь-які додаткові перевірки по наявних у їх провадженнях матеріалах, оскільки це ще й викликало скарги відвідувачів на зволікання ,що тягло дисциплінарні стягнення. На момент започаткування роботи Державної реєстраційної служби не було чітких вказівок та розяснень до застосування ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Інструкція про порядок державної реєстрації права власності за 1998 рік стосувалась діяльності органів БТІ і не зовсім підходила до застосування у діяльності новоствореної Державної реєстраційної служби.
		Разом з тим, суд враховує і ту обставину, що саме ОСОБА_5  виявила факт подачі ОСОБА_6 підроблених документів на реєстрацію не житлових приміщень по АДРЕСА_2 ,внаслідок чого за її ініціативою 21.03.2013 року було відкрито кримінальне провадження №1213150010000334 за ознаками ч.4 ст.190 та ч.4 ст.358 КК України , а 21.01.2015 р. органом досудового розслідування винесено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні зазначених злочинів та оголошено його в розшук.
		ОСОБА_6 , зазначений обвинуваченням як свідок , що підлягає допиту у судовому засіданні , у судові засідання не зявлявся , оголошений в розшук у кримінальному провадженні .За клопотанням обвинувачення його допит в якості свідка виключений із обсягу доказів, які підлягають дослідженню судом. 
		С
		лужбова недбалість відноситься до злочинів з матеріальним складом, тому він визнається закінченим, якщо діяння спричинило істотну шкоду, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чи завдало тяжкі наслідки, які полягають у заподіянні матеріальних збитків, які у двісті пятдесят і більше разів перевищують цей неоподатковуваний мінімум. 
		 
		У обвинувальному акті зазначено, що недбалі дії ОСОБА_5 виразились у безпідставній реєстрації права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 ,спричинили тяжкі наслідки,оскільки в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно були внесені неправдиві відомості, як обєкт права власності зареєстровано фактично відсутній обєкт та створено сприятливі умови для вчинення невстановленими особами особливо тяжкого злочину при укладенні договору купівлі-продажу,в результаті якого потерпілим завдано матеріальної шкоди на суму 800 тис. грн.. Даних про те, що ОСОБА_5  має будь-яке відношення до укладеного між ОСОБА_14 та потерпілими договору купівлі-продажу , немає. При цьому, обвинуваченням зазначається, що при укладенні договору купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення ОСОБА_7 та ОСОБА_8  заподіяно матеріальної шкоди в розмірі 800 000 грн.,тоді як потерпілими у обвинувальному акті зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . 
		 
		В ході розгляду справи по суті виникли розбіжності у поясненнях потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_13 щодо вкладу кожного у придбання нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 у ОСОБА_14 ,які не спростовані іншими доказами, наданими обвинуваченням. Зокрема, потерпіла ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_8 стверджували , що 400 тис.грн. на придбання приміщення давали вони ,а другу частину батько ОСОБА_7 . Свідок ОСОБА_13  пояснював, що 50 тис. доларів США для придбання приміщення давав він, а батько ОСОБА_7  повинен був за свої кошти робити в приміщенні ремонт, однак ОСОБА_13 не заявлений обвинуваченням як потерпілий, хоча ствердив, що потрачених ним коштів йому не повернуто. Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у ході розгляду справи подали заяви про залишення своїх позовних вимог про стягнення з ОСОБА_31  заподіяної шкоди без розгляду .Суперечностей в показаннях потерпілих та свідків в цій частині достатньо, щоб поставити під сумнів їх достовірність, а такі тлумачити на користь обвинуваченої. 
		Окрім цього із оглянутих вище письмових доказів вбачається, що обєкт нерухомості  нежитлове приміщення по АДРЕСА_2  належить територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської Ради , яка обвинуваченням не включалась до числа потерпілих і не заявляла жодних позовних вимог у даному кримінальному провадженні.
		На момент розгляду даного кримінального провадження потерпілими чи Львівською міською Радою не заявлялись позови про визнання договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_2  недійсними. 
		Відтак, суд вважає, що відсутній причинний звязок між заподіяною шкодою та діяннями обвинуваченої - безпосередньо діями ОСОБА_5  нікому не заподіяно жодних матеріальних збитків, що, відповідно , виключає караність її діяння.
		Обвинувальний акт всупереч вимогам п.2 ч.1 ст.91 КПК України не зазначає, а у судовому засіданні обвинуваченням не подано доказів щодо форми вини, мотиву і мети вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення .
		Сторона обвинувачення в якості доказів винуватості обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні злочину , передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, надала матеріали, що стосуються відмови ОСОБА_5 у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 .
		 
		Такі докази суд вважає неналежними, оскільки вони нездатні за своїм змістом встановлювати факти і обставини, що мають значення для даного кримінального провадження у відповідності до вимог ст..85 КПК України. 
		Отже, суд прийшов до висновку , що жоден з перевірених судом доказів, наданих обвинуваченням, не підтверджує предявлене ОСОБА_5  обвинувачення. Висновки обвинувачення про доведеність вини обвинуваченої зібраними доказами не відповідають встановленим обставинам справи. 
		 
		Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності ,суд прийшов до переконання, що в діях обвинуваченої ОСОБА_5  відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, а тому в предявленому обвинуваченні її слід визнати невинуватою та виправдати.
		 
		Керуючись ст..ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
		 
		 з а с у д и в 
		 
		ОСОБА_5 в предявленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України визнати невинуватою та виправдати у звязку із відсутністю в її діях складу злочину.
		Раніше обраний ОСОБА_5 запобіжний захід особисте зобовязання - скасувати.
		 
		На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення через Шевченківський районний суд м.Львова.
		 
		 
		 
		 
		СуддяОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...