У Х В А Л
А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 липня 2009 року м.
Київ
Колегія суддів Судової палати у
цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
|
Гнатенка А.В.,
|
суддів:
|
Григор'євої Л.І.,
Косенка В.Й.,
Гуменюка В.І.,
Луспеника Д.Д.,-
|
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення
боргу за договором позики,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2006 року ОСОБА_1.
звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 7 серпня 2006 року між
ним та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 5 тис. дол. США зі сплатою
щомісячних відсотків за користування позикою у розмірі 10 % від суми позики. Позика
надавалась на період з 7 серпня 2006 року по 1 листопада 2006 року. Проте, у
зазначений строк позика повернута не була, а також не сплачені відсотки за
користування позикою у розмірі 2 тис. доларів США. Крім того, умовами договору
передбачено сплату штрафу у разі
порушення терміну використання позики у розмірі 50 % від суми
позики. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1.
просив задовольнити його позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_2. 35 770 грн. у рахунок повернення боргу за договором позики, 10 220 грн. у рахунок оплати 10 % щомісяця від суми позики за користування нею, 12 775
грн. у рахунок
оплати штрафу за невиконання умов договору у розмірі 50 % від суми боргу та 15 585
грн. у рахунок
оплати пені за прострочення сплати відсотків за договором у розмірі
5 % від суми відсотків за кожен день прострочення, а всього 48 545 грн.
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської
області від 26 грудня 2006 року позов
задоволено. Стягнуто з
ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. борг за договором позики у розмірі 25 550 грн.,
несплачені відсотки за користування позикою у сумі 10 220 грн., штраф за
порушення зобов'язання у розмірі 12 225 грн. та судові витрати у розмірі 515
грн. 45 коп.
Додатковим рішенням Долинського
районного суду Кіровоградської області від 7 березня 2007 року доповнено
рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2006
року. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. пеню за прострочення сплати
відсотків за кожен день прострочення у розмірі 15 585 грн.
Рішенням апеляційного суду
Кіровоградської області від 18 грудня 2007 року рішення Долинського районного
суду Кіровоградської області від 26 грудня 2006 року та додаткове рішення
Долинського районного суду Кіровоградської області від 7 березня 2007 року
скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1.
борг за договором позики у розмірі 25 550 грн., несплачені відсотки за
користування позикою у сумі 10 220 грн. та судові витрати у розмірі 358 грн.
У касаційній скарзі ОСОБА_1.
просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення та
додаткове рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті
526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Задовольняючи позовні вимоги
ОСОБА_1. в частині стягнення боргу за договором позики, суд першої інстанції, з
яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що між
сторонами виникли договірні відносини у вигляді договору позики. Відповідачка
ОСОБА_2. у передбачений договором строк не повернула суму позики, що свідчить
про невиконання нею умов договору.
У відповідності до частини 1 статті
335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в
межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної
інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені
ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно статті 337 ЦПК України суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення
ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.
Проте не можна погодитися з
рішеннями судів в частині стягнення процентів за користування позикою, штрафу
за порушення умов договору та пені за прострочення платежу.
За змістом статті 1046 ЦК України
за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій
стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими
ознаками, а позичальник зобов'язується
повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або
таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1048 ЦК
України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника
процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором
не встановлений розмір процентів, їх розмір встановлюється на рівні облікової
ставки Національного банку України.
Установлено, що між ОСОБА_1. та
ОСОБА_2 7 серпня 2006 року укладено договір позики за умовами якого ОСОБА_2.
надала ОСОБА_1. позику у розмірі 5 тис. дол. США, а ОСОБА_1. зобов'язувався
прийняти позику, сплачувати передбачені у договорі проценти за користування
позикою та повернути позику у визначений договором строк. За користування
позикою ОСОБА_1. повинен сплачувати щомісячно відсотки у розмірі 10 % від суми
позики.
Однак, пунктом 5 розділу VIII прикінцевих положень Закону України “Про фінансові послуги та державне
регулювання ринків фінансових послуг” (далі - Закон) передбачено, що до приведення
законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші
нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому
Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до пункту 6 статті 4
Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою.
Фінансова послуга надається з метою
отримання прибутку, різновидом якого є проценти (пункт 5 частина перша статті 1 Закону).
Фінансові послуги надаються
фінансовими установами, а також фізичними особами-суб'єктами підприємницької
діяльності, якщо це прямо передбачено законом.
В інших випадках надання грошових
коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.
Ухвалюючи рішення про стягнення з
відповідача на користь позивача процентів від суми позики судом не звернуто
уваги на зазначені вище положення Закону
України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових
послуг” і не застосовано його до спірних правовідносин.
Згідно зі статтею 1050 ЦК України
позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього
Кодексу, якщо ним несвоєчасно повернуто суму позики.
Боржник, який прострочив виконання
грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з
урахуванням встановленого індексу інфляції зав весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Судом на зазначені вимоги закону
уваги не звернуто.
Крім того, за змістом рішення суду
повинно бути мотивовано з наведенням встановлених судом обставин, які мають
значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів,
розрахунку, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових
вимог.
В рішенні суду не наведено
розрахунків сум, які підлягають стягненню.
Отже, судами не встановлено
характер спірних правовідносин, не повно з'ясовані всі обставини справи, а
також неповно наведені мотиви задоволення позову.
Вияснення цих обставин має суттєве
значення для правильного вирішення спору.
Оскільки порушення норм
матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення
справи, рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції не
можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Долинського районного суду
Кіровоградської області від 26 грудня 2006 року, додаткове рішення Долинського
районного суду Кіровоградської області від 7 березня 2007 року та рішення
апеляційного суду Кіровоградської області від
18 грудня 2007 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про
стягнення процентів за користування позикою, штрафу за порушення умов договору
та пені за прострочення платежу скасувати, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для
розгляду іншим суддею.
В решті рішення Долинського
районного суду Кіровоградської області від
26 грудня 2006 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області
від 18 грудня 2007 року залишити
без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В.
Гнатенко
Судді: Л.І.
Григор'єва
В.І. Гуменюк
В.Й. Косенко
Д.Д. Луспеник