Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 349/1487/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 18.05.2015. Зареєстровано: 18.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2015.
Дата набрання законної сили: 24.01.2018
Результат оскарження 24.01.2018 Апеляційний суд Волинської області: скасовано вирок повністю із закриттям провадження в справі
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 349/1487/14-к 
		Провадження № 1-кп/161/33/15
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		   м. Луцьк                             18 травня 2015 року         Луцький міськрайонний суд Волинської області в колегіальному складі:
		головуючого -                     ОСОБА_1 ,
		суддів -                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,    
		за участю секретаря -                 ОСОБА_4 ,
		прокурорів -                         ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		захисника -                         ОСОБА_7 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42014000000000535, що надійшов з Генеральної прокуратури України (після визначення підсудності, в порядку передбаченому ч.3 ст.34 КПК України, Вищим Спеціалізованим судом України) 17.11.2014 року відносно  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лівчиці Городоцького району Львівської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді судді Залізничного районного суду м.Львова, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		Обвинувачений ОСОБА_8 , працюючи на посаді судді Залізничного районного суду м.Львова (наказ відділу юстиції Львівського облвиконкому №18-к від 22 червня 1987 року, Постанова Верховної Ради України № 1779-111 від 1 червня 2000 року про обрання на вказану посаду безстроково), діючи всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, упродовж 2010-2011 років одержав хабарі у цивільній та кримінальній справах, що перебували у його провадженні, за наступних обставин.
		Так, згідно статті 1 Закону України Про судоустрій і статус суддів, судова влада в Україні, відповідно до конституційних засад поділу влади, здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
		Відповідно до статті 47 цього ж Закону, суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і Законів України, керуючись, при цьому, верховенством права.
		Статтею 54 цього ж Закону визначено, що права судді, пов`язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальним та іншими законами. Суддя зобов`язаний додержуватися присяги судді.
		Відповідно до примітки 2 до ст.368 КК України (в ред. від 11.06.2009 року) службовими особами, які займають відповідальне становище, є, зокрема, судді. 
		Зважаючи на вказані норми, ОСОБА_8 , працюючи на посаді судді Залізничного районного суду м.Львова, постійно виконував функції представника судової влади, був наділений повноваженнями від імені держави здійснювати правосуддя та дотримуватись вимог чинного законодавства України, тобто був службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Так, з вересня 2010 року у провадженні судді ОСОБА_8 перебувала цивільна справа № 2-3697/10 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу. 8 листопада 2010 року ОСОБА_8 виніс рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу - відмовив.
		9 листопада 2010 року о 16.44 год. обвинувачений ОСОБА_8 , з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, перебуваючи у службовому кабінеті №13, що на третьому поверсі Залізничного районного суду м.Львова, за адресою: м.Львів, вул. Степана Бандери, 3, під час спілкування з ОСОБА_10 , висунув незаконну вимогу про дачу йому хабара за винесення вищевказаного рішення на його користь, не озучивши суми. Погодившись на цю незаконну вимогу обвинуваченого ОСОБА_8 ОСОБА_10 відразу ж, вийшовши з будівлі суду, взяв в автомобілі марки Тойота Авалон д.н.з. НОМЕР_1 грошові кошти і, повернувшись до службового кабінету ОСОБА_8 , за вказівкою останнього вийшов на балкон, де відрахував на власний розсуд 2 400 грн., які, того ж дня о 17.02 год., повернувшись до кабінету, передав судді ОСОБА_8 .
		Окрім того, обвинувачений ОСОБА_8 , повторно, 16.02.2011 року о 09.22 год., працюючи на посаді судді Залізничного районного суду м.Львова, тобто будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи в приміщенні Залізничного районного суду м.Львова, за адресою: м.Львів, вул. Степана Бандери, 3, одержав від ОСОБА_11 (якого звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.369 КК України постановою Луцького міськрайонного суду від 24.03.2014 р. на підставі ч.1 п.2 ст.49 КК України) хабар в особливо великому розмірі  400 000 грн., за наступних обставин. 
		Так, з вересня 2010 року у провадженні судді ОСОБА_8 перебувала кримінальна справа № 183-0333 про обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 208, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.
		Приблизно в середині жовтня 2010 року, між захисником підсудного ОСОБА_12 - адвокатом ОСОБА_11 та суддею ОСОБА_8 , у службовому кабінеті останнього, розміщеному на третьому поверсі будівлі Залізничного районного суду м. Львова, що по вул. Степана Бандери, 3, відбулася розмова щодо доведеності вини ОСОБА_12 , під час якої обвинувачений, з корисливих мотивів, вирішив одержати хабар за постановлення виправдувального вироку, показавши ОСОБА_11 10 пальців рук, зазначивши про необхідність додавання нулів, з чого останній зробив висновок про вимагання хабара в сумі 10000 доларів США.
		22 грудня 2010 року близько 12.00 год. адвокат ОСОБА_11 , знаходячись у службовому кабінеті судді ОСОБА_8 (що за вищевказаною адресою), передав згоду ОСОБА_12 про дачу хабара у розмірі 10 000 доларів США за постановлення щодо нього виправдувального вироку. Однак ОСОБА_8 пояснив ОСОБА_11 , що розмір хабара має складати 100 000 доларів США, суму якого власноручно написав на аркуші для нотаток.
		Вказану вимогу ОСОБА_11 передав ОСОБА_12 того ж дня близько 13.00 год., в офісі, що у м. Львові, Площа Ринок, 18. При цьому, останній висловив прохання про необхідність додаткових зустрічей з ОСОБА_8 з метою зменшення суми хабара.
		13 січня 2011 року близько 12.30 год., у службовому кабінеті судді ОСОБА_8 відбулась розмова адвоката ОСОБА_11 із суддею ОСОБА_8 , де останній погодився зменшити розмір хабара на половину, тобто до 50 000 доларів США, з постановленням у кримінальній справі обвинувального вироку із призначенням ОСОБА_12 іспитового строку. 
		26 січня 2011 року в період з 16.34 год. по 16.55 год., під час зустрічі адвоката ОСОБА_11 та судді ОСОБА_8 , у службовому кабінеті останнього, обвинувачений ОСОБА_8 повідомив, що за умови передачі хабара у розмірі 50 000 доларів США, він постановить відносно ОСОБА_12 вирок не пов`язаний з позбавленням волі, із призначенням іспитового строку.
		8 лютого 2011 року близько 14.00 год., під час зустрічі адвоката ОСОБА_11 із суддею ОСОБА_8 у його службовому кабінеті (що за вищевказаною адресою), вони домовились про перенесення слухання справи на іншу дату, з метою отримання обумовленої суми хабара до винесення вироку у справі.
		16 лютого 2011 року близько 9.10 год. адвокат ОСОБА_11 в автомобілі марки Субару Трібека д.н.з. НОМЕР_2 , поблизу будівлі Залізничного районного суду м. Львова, отримав від ОСОБА_12 400 000 грн. для подальшої передачі в якості хабара судді ОСОБА_8 .
		Цього ж дня, о 9.22 год. обвинувачений ОСОБА_8 , з корисливих мотивів, на сходовій площадці 3 поверху будівлі Залізничного районного суду м. Львова, що у м.Львові, вул.Степана Бандери, 3, одержав від ОСОБА_11 (якого звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.369 КК України постановою Луцького міськрайонного суду від 24.03.2014 р. на підставі ч.1 п.2 ст.49 КК України) хабар у розмірі 400 000 грн., що більш ніж у 500 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, і є особливо великим розміром, за постановлення у кримінальній справі №183-0333 відносно ОСОБА_12 вироку не пов`язаного з позбавленням волі, з призначенням іспитового строку.
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_8 своїми умисними діями, що виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара, повторно, в особливо великому розмірі, за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 368 КК України (в ред. від 11.06.2009 року).
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара, повторно, в особливо великому розмірі, за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, не визнав. Суду дав показання, що з червня 1987 року він працював на посаді судді Залізничного районного суду м.Львова, у 2000 році обраний на вказану посаду безстроково. Виконує покладені на нього обов`язки по здійсненню правосуддя чесно, сумлінно, оскільки під час багаторічної роботи не було жодних стягнень, а лише заохочення та почесні грамоти. Під час роботи на посаді судді розглядав усі категорії справ. У період його перебування у відпустці, головою суду, до введення змін до законодавства щодо автоматизованої системи документообігу суду, йому було розписано для розгляду цивільну справу про розірвання шлюбу за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 , а також багатотомну кримінальну справу відносно ОСОБА_12 . Вказану кримінальну справу він, вийшовши з відпустки, не читаючи, призначив до попереднього розгляду на 21.10.2010 року, зателефонуваши прокурору м.Львова, однак його з`єднали з заступником  ОСОБА_13 . Під час розмови з останнім він з`ясував про обставини скерування даної справи до Залізничного суду, оскільки вказана справа могла бути скерована і до Шевченківського суду, а також, що обвинувачений у справі є претензійною особою, оскільки написав ряд скарг на слідчого, у провадженні якого перебувала справа. Після цієї розмови йому зателефонував слідчий ОСОБА_14 , з метою з`ясувати чи потрібна допомога у даній справі, на що він повідомив про дату попереднього розгляду і необхідність забезпечення явки до суду обвинуваченого і захисника. При цьому, дізнався, що адвокатом у справі є ОСОБА_11 , який був у справі у нього вдруге, жодних відносин з ним не підтримував, не спілкувався, номеру телефону не мав. Під час попереднього засідання ОСОБА_12 подавав багато різних клопотань, у яких він відмовив та призначив справу до розгляду на 18.11.2010 року, з викликом свідків. Однак 18.11.2010 року ОСОБА_12 не з`явився (хоча він мав випадкову зустріч з останнім 17.11.2010 року, під час якої останній ледве не наїхав на нього автомобілем), натомість подав заяву про відкладення розгляду справи через хворобу. Оскільки він бачив його напередодні здоровим, тому сказав адвокату зателефонувати обвинуваченому, повідомивши останнього про необхідність явки в судове засідання. В наступних судових засіданнях (08.12., 20.12.2010 року) ОСОБА_15 заявляв різні необґрунтовані, позбавлені будь-якого змісту клопотання, в тому числі і про відвід його як судді у справі, які були вирішені по суті, а розгляд справи було відкладено на 24.01.2011 року. 13.01.2011 року до нього у кабінет прийшов адвокат ОСОБА_11 , з метою вибачитись за поведінку ОСОБА_12 , пояснивши свою позицію по підтриманню заявлених останнім клопотань, жодних розмов між ними про гроші, доведеність або ж не доведеність вини не було. В судовому засіданні 24.01.2011 року ОСОБА_12 поводив себе спокійніше, через неявку свідків та наявність клопотань справу відклали на 10.02.2011 р. В цей період від слідчого ОСОБА_14 йому стало відомо, що в адміністративному суді оскаржено податкове повідомлення-рішення (рішення у даній справі безпосередньо впливало на кваліфікацію дій обвинуваченого), в зв`язку з чим слідчий неодноразово приходив робити копії з документів, що були наявні у справі. 26.01.2011 р. у кабінет знову приходив ОСОБА_11 , під час розмови повідомив про обставини справи, розповів звідки вона виникла, при цьому, жодних розмов про хабар, міру покарання між ними не було. 08.02.2011 року знову прийшов ОСОБА_11 та повідомив про неможливість його явки до суду на 10.02.2011 року, тому вони домовились про приблизну дату наступного засідання. В зв`язку з наведеним 10.02.2011 року справу відклали на 02.03.2011 року. 15.02.2011 року робочий день він закінчив після обіду, оскільки було релігійне свято («Стрітення»), мав намір йти з своїми друзями святкувати, однак потім вияснилось, що зустіч не відбудеться, в зв`язку з чим його помічник  ОСОБА_16 , роздрукував проект вироку у справі про обвинувачення ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , яка перебувала у його провадженні, який він мав намір прочитати дома. Для цього він поклав проект вироку у папку, а папку  у пакет. Йдучи по коридору зустрів архіваріуса суду  ОСОБА_19 , під час розмови йому зателефонували друзі та запропонували зустріч, оскільки він не хотів повертатись у кабінет, тому залишив їй пакет із проектом вироку. 16.02.2011 р. після 9.00 год. у кабінет зайшов ОСОБА_11 та розповів про справу ОСОБА_20 , яка повернулась з додаткового розслідування, при цьому, запитав про дату судового розгляду по справі ОСОБА_12 . Після цього вони вийшли у коридор, де кілька хвилин порозмовлявши, попрощались. Він зайшов у кабінет секретаря, однак вона вже була в залі судових засідань, готувалась до початку розгляду справи. Заглянувши в зал, запитав у неї про те, чи все готове, чи є сторони. Після цього зустрів ОСОБА_19 , яка повернула пакет із проектом вироку, тому він заніс пакет у кабінет і поклав біля справи ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , яка лежала на стільцях біля дивану (поклав за томи справи, оскільки між ними і бильцем стільця було вільне місце). Після цього пішов у зал судових засідань слухати справу. Повертаючись до кабінету, зустрів помічника прокурора ОСОБА_21 , з яким зайшов у кабінет та порозмовляв кілька хвилин. Коли мав намір виходити до залу для слухання іншої справи, то до кабінету зайшло багато осіб, серед яких слідчий Генеральної прокуратури, працівники УСБУ, поняті та інші невстановлені особи (всього близько 10 чоловік) та розпочали проводити слідчу дію  обшук кабінету. Під час обшуку серед тих речей, які вони склали на дивані, було знайдено пакет сірого кольору з грошима в сумі 400000 грн. Від самого початку він стверджував про провокацію, про те, що грошові кошти він не отримував, а звідки на дивані взявся знайдений пакет йому не відомо. Під час обшуку просив провести дактилоскопічну експертизу пакету, в якому було знайдено кошти, однак його ніхто не слухав. Після складання протоколу обшуку, який на його думку, вже був підготовлений слідчим раніше, його підписали, він поїхав до УСБУ у Львівській області, де проводили допит. До нього двічі викликали швидку допомогу, однак не зважаючи на це, слідчий продовжував проведення слічих дій. Інформацію, наявну на відеокасетах, йому показали лише у квітні 2011 року, побачивши на відео як він заносив пакет у кабінет, він згадав, що забирав його у ОСОБА_19 , тому і вказав про це у допиті лише у травні 2011 року. Після цього допитували ОСОБА_19 , на неї чинився тиск працівниками УСБУ, тому вона і заперечила передачу йому пакету із проектом вироку. Зазначив, що ні при одній із зустрічей із ОСОБА_11 не обговорював ні суми хабаря, ні міри покарання, ні доведеності винуватості ОСОБА_12 , про гроші жодного слова не має і на записах, що наявні у матеріалах справи. Вважає, що грошові кошти у його кабінет були підкинуті кимось із осіб, присутніх у кабінеті під час обшуку, оскільки навіть у протоколі були вказані прізвища осіб, яких не існувало і було з`ясовано, що вони є зовсім іншими особами. При цьому, зважаючи на те, що грошові кошти були отримані працівниками УСБУ у Львівській області ще до написання заяви ОСОБА_12 , тому усі дії є заздалегідь спланованою провокацією, а отримані внаслідок цього докази - недопустимими. 
		Що стосується епізоду ОСОБА_10 , то останнім була написана явка з повинною лише 19.05.2011 року, коли його працівники УСБУ у Львівській області викликали до себе, а тому вважає, що він написав заяву не у добровільному порядку, а під примусом, так як він є підприємцем, а працівники УСБУ могли йому погрожувати щодо цієї діяльності. ОСОБА_10 дійсно приходив до нього, вони спілкувались з приводу справи про поділ майна, що перебувала у його провадженні. Про кошти взагалі розмови не було, грошей той не передавав, відеоматеріали по вказаному епізоду вважає монтажем. 
		Що стосується показань свідків, то вважає ОСОБА_11 агентом УСБУ у Львівській області, оскільки на роздруківці телефонних дзвінків було написано слово «Пронира», а на ОСОБА_10 та ОСОБА_19 вчинили психологічний тиск, тому вони дали показання проти нього, в зв`язку з чим їх показання не слід брати до уваги. Просив суд виправдати його, оскільки жодних неправомірних дій він не вчиняв. 
		Не зважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_8 , його винуватість в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара, повторно, в особливо великому розмірі, за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища підтверджується зібраними під час досудового провадження та дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Так, матеріалами особової справи, випискою з наказу відділу юстиції Львівського облвиконкому №18-к від 22.06.1987 року, копією постанови Верховної Ради України №1779-111 від 01.06.2000 року, наказом №103-к від 20.06.2000 року про обрання ОСОБА_8 суддею Залізничного районного суду м.Львова безстроково, копією посвідчення №9 від 20.12.2000 р., копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_8 , стверджується, що на час вчинення кримінальних правопорушень обвинувачений ОСОБА_8 працював на посаді судді Залізничного районного суду м. Львова.
		Відповідно до п.2 Примітки до ст.368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, є, зокрема, судді. 
		Нормативно встановлена заборона одержувати незаконну винагороду, тобто хабар, передбачає, що представник влади, яким є суддя, не вправі одержувати будь-якої винагороди у зв`язку із здійсненням своїх службових повноважень. Це законодавче положення означає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає у тому разі, коли особа, яка дає хабар судді, усвідомлює, що дає його саме такій особі, й у зв`язку із можливостями цієї посади, а особа, яка одержує хабар, розуміє (не може не розуміти) значимість займаної нею посади, її статусність та можливості, вагомість цієї посади у сприйнятті хабародавцем, мету, яку переслідує останній, та його віру в те, що ця мета буде досягнута у зв`язку з можливостями посади, яку обіймає хабароодержувач.
		Відповідно до ст.ст.1, 23, 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», чинного на момент вчинення кримінальних правопорушень, суддя наділений рядом повноважень по здійсненню правосуддя. Повноваження такої посади, а також її можливості усвідомлювались як особою, яка обіймала таку посаду, так і особами, які звертались до неї. 
		Таким чином, ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді судді Залізничного районного суду м.Львова, реалізовує судову владу, відповідно до ст.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур, а, відтак, є службовою особою, яка займає відповідальне становище. 
		І. По епізоду одержання хабара від ОСОБА_10 у розмірі 2 400 грн. 09.11.2010 року винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 підтверджується наступними доказами:
		Перебування у провадженні судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_8 цивільних справ за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу (№2  3697/10), у якій було прийнято рішення на користь відповідача 08.11.2010 року, та за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про розподіл сумісно нажитого майна (№2  1113/11), стверджується протоколом огляду документів від 24.05.2011 р. та копіями матеріалів вказаних цивільних справ (в т.ч. і рішення від 08.11.2010 року, де позивачу було відмовлено у задоволенні позову, яке рішенням Апеляційного суду Львівської області від 17.02.2011 року було скасоване, з постановленням нового - шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано).
		Свідок ОСОБА_10 дав показання про те, що у провадженні судді ОСОБА_8 перебувала цивільна справа за позовом його дружини  ОСОБА_9 про розірвання шлюбу. У листопаді 2010 року було прийнято рішення у справі, яке його повністю влаштовувало. Оскільки дружина подала до суду ще ряд позовних заяв, тому він пішов до Залізничного суду м.Львова дізнатись на розгляді у кого з суддів вони перебували. Вважаючи ОСОБА_8 в.о.голови даного суду, 09.11.2010 року він звернувся саме до нього з вказаним питанням. Під час розмови ОСОБА_8 кілька разів (близько 4-5) повідомив: «…Ви ще за першу справу не розрахувались, а тут вже за іншу питаєте…», а також інші фраз з натяками на необхідність розрахунку за винесене ним рішення. Після чого він, отримавши необхідну інформацію, сказав, що неодмінно розрахується, може це зробити сам, а не його представники, на яких постійно натякав під час розмови ОСОБА_8 . З цією метою він пішов до автомобіля, де взяв гроші, а коли повернувся, то запитав про суму, яку потрібно передати, на що ОСОБА_8 повідомив, щоб він вирішив це самостійно, сказавши вийти для цього на балкон. Коли він вийшов на балкон, то повернувшись на вулицю обличчям почав відраховувати гроші, на що ОСОБА_8 сказав повернутись обличчям до кабінету, бо так його можуть помітити. В цей момент ОСОБА_8 вимкнув світло, залишивши світити тільки настільну лампу на його столі. Відрахувавши грошові кошти в сумі 2400 грн. він підійшов до робочого столу ОСОБА_8 і під ним передав вказані кошти в руку останнього. Грошові кошти давав ОСОБА_8 в якості хабара за вирішену справу про розірвання шлюбу, оскільки саме про неї постійно наголошував судя (про першу справу), а також з метою більш лояльного ставлення останнього при вирішенні інших справ, поданих його дружиною, що перебували у його провадженні, оскільки про це вони вели розмову і суддя сказав, що «… спочатку то вирішили, а потім, то вирішим…». Пізніше, приблизно в травні 2011 року його викликали до УСБУ у Львівській області, де він повідомив про обставини передання грошових коштів в якості хабара ОСОБА_8 . Раніше не звертався до УСБУ, оскільки вважав, що одні лише його показання про передання коштів судді в якості хабара, не є достатньою підставою для притягнення останнього до відповідальності. Ствердив, що не пригадує, щоб під час розмови ОСОБА_8 називав його на ім`я - « ОСОБА_22 », він називав його по прізвищу, або ж «молодий чоловік».
		Показання вказаного свідка суд, згідно ст.23 КПК України (в ред.2012 р.), приймає до уваги, оскільки вони обєктивно підтверджуються іншими доказами по справі.
		Так, протоколом за результатами проведення оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1771, на підставі постанови апеляційного суду Київської області №712 цт від 07.10.2010 р., із застосуванням технічних засобів одержання інформації (негласного слухового та візуального контролю у приміщенні, яке не відноситься до житла та не є іншим володінням особи) від 11.02.2011 року та додатком до неї - відеокасетою з реєстраційним № 276, із розшифровками розмови, легалізованих та досліджених у встановленому законом порядку, підтверджується факт зустрічі 09.11.2010 року судді ОСОБА_8 з свідком ОСОБА_10 , наявність розмови та слів, що виходили від самого ОСОБА_8 щодо необхідності розрахунку за вирішену ним першу справу (якою була саме справа про розірвання шлюбу) і, як наслідок, одержання 09.11.2010 року о 17.02 год. суддею ОСОБА_8 у своєму службовому кабінеті хабара від ОСОБА_10 в сумі 2400 грн.
		При цьому, під час їх безпосереднього дослідження в судовому засіданні встановлено, що між ними ведуться такі розмови, які за своїм змістом відповідають показанням свідка ОСОБА_10 , даним безпосередньо в судовому засіданні, а тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів їх правдивість. Так, 09.11.2010 року о 16 год. 44 хв. 19 сек. саме ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_10  «… Ви ще не встигли розрахуватись за першу справу, а тут вже друга…», о 16 год. 45 хв. 31 сек. - «…а де Ваші представники, вони хіба мають приїхати, бо вони ж мені винні…», о 16 год. 53 хв. 05 сек. «…ми ще поки за одну не вирішили… мені все одно хто, якщо ти - то ти…», о 16 год. 54 хв. 01 сек. «…спочатку то рішили, ти …, потім, то рішим…», о 17 год. 01 хв. 24 сек. «… скільки? …Тут Ваше … (показує пальці), стільки  стільки…», о 17 год. 01 хв. 30 сек. «…хоть вийди, щоб ніхто не бачив…». При цьому, пояснити в судовому засіданні суть вказаних вище фраз обвинувачений не зміг, мотивуючи це тим, що він не пригадує, чому ОСОБА_10 виходив та повертався назад у кабінет через кілька хвилин, що йому були винні представника ОСОБА_10 , йому не відомо чому ОСОБА_10 виходив на балкон, стверджуючи ніби-то, що спрацювала сигналізація на автомобілі і він дивився чи все в порядку, при цьому, чому він казав обернутись ОСОБА_10 , щоб ніхто не бачив  не пригадує, вимикав світло, оскільки збирався йти додому, слово «розрахуватись» сказав просто так, окрім того, він не впевнений, що розмова з ОСОБА_10 проходила саме у такому ракурсі, як зафіксовано, оскільки запис переривався, при цьому, вказав, що ОСОБА_10 міг передавати йому (під столом) свідоцтва про народження дітей, однак чому ж тоді він, подивившись на отримане, поклав його у внутрішню кишеню піджака  пояснити не міг, ствердивши це «..хіба фантазія…».
		Згідно протоколу огляду матеріалів оперативно-технічних заходів від 17.02.2011 року, вказана касета (№276) та наявна у ній інформація були оглянуті (в т.числі переглянуті учасниками), складені відповідні додатки у виді стенограми записів розмов, із записів, що можуть мати відношення до предмету розслідування, складені фототаблиці. Касета з матеріалами оперативно-технічних заходів за № 276 визнана речовим доказом та приєднана до матеріалів провадження. 
		З висновку криміналістичної експертизи відеозвукозапису №1426/1427 від 27.06.2013 року вбачається, що відеозвукозаписи розмов, зафіксовані, в тому числі, на наданій для дослідження відеокасеті формату «VHS» з реєстраційним номером «276» є оригіналом, не має ознак механічного та електроакустичного монтажу і її запис проводився безперервно. В додатку №1 до висновків експертиз, викладений семантичний зміст розмов. При цьому, як вбачається з даного висновку та додатку зі змістом розмов наявні розмови як про необхідність розрахунку за першу розглянуту справу, того, що представники ОСОБА_10 винні ОСОБА_8 , необхідність самостійного визначення суми, а також відсутнє слово, про наявність якого вказував обвинувачений у розмові з ОСОБА_10 - « ОСОБА_22 ».
		Згідно висновку №2678/2679 від 01.09.2014 року відеозвукозаписи розмов від 09.11.2010 року в часовому інтервалі з 16 год. 44 хв. 06 сек. до 16 год. 54 хв. 31 сек. та з 17 год. 01 хв. 14 сек. до 17 год. 03 хв. 25 сек., які зафіксовані на відеокасеті №276 є оригіналами, семантичний зміст цих розмов наведений в додатку №1 до висновку (при його дослідженні встановлено їх відповідність показанням свідка ОСОБА_10 і знову ж таки  відсутність слова « ОСОБА_22 »), у вказаних відеозаписах зафіксоване усне мовлення не менше 2 осіб  усне мовлення ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які у додатку позначені, відповідно, як «Г» і «Ч»; вони не мають ознак механічного та електроакустичного монтажу і їх запис проводився неперервно, реальнее значення тривалості запису, яке становить 3 год. 01 хв. 50.7 сек. не менше зазначеного на корпусі відеокасети (Е-180), що не суперечить вимогам ГОСТ 29271-91. 
		З повідомлення Апеляційного суду Київської області №8 від 06.03.2013 року, вбачається, що вказаним судом 07.10.2010 року дійсно винесено постанову №712 цт про надання дозволу на здійснення відносно ОСОБА_8 оперативно-розшукових заходів, пов`язаних з тимчасовим обмеженням прав людини, а саме: на негласне проникнення до службового приміщення за місцем його роботи (кабінет №13 за адресою: м.Львів, вул.С.Бандери, 3), на зняття інформації з каналів зв`язку, на застосування інших технічних засобів інформації, у тому числі у службовому приміщенні за місцем роботи, на час провадження справи, до 22 березня 2011 року з моменту винесення постанови. 
		Таким чином, суд вважає, що оперативно-розшукові заходи проводились у передбачених законом випадках та у відповідному процесуальному порядку особами та підрозділами, які уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність, а тому одержані внаслідок їх проведення фактичні дані, що містять інформацію про скоєння злочину, є належним та допустимим доказом. 
		Згідно п.8 Розділу ХІ Перехідних положень КК України (в ред.2012 року) допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.
		Так, згідно ст.113 КПК України (в ред.1960 року) досудове слідство провадиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Кримінальна справа за фактом отримання хабара від гр. ОСОБА_10 суддею ОСОБА_8 порушена першим заступником Генерального прокурора України ОСОБА_23 , згідно постанови про порушення кримінальної справи, - 30.05.2011 року.
		Таким чином, суд вважає по епізоду отримання хабара від гр. ОСОБА_10 суддею ОСОБА_8 недопустимими наступні докази (отримані в межах КПК України в ред.1960 року): протокол очної ставки між ОСОБА_10 , ОСОБА_8 від 19.05.2011 року та протокол відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_10 від 20.05.2011 р., що, на думку суду, зважаючи на наявність вищевказаних доказів, які є належними та допустимими, не впиває на доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 по даному епізоду. 
		ІІ. По епізоду одержання, повторно, 16.02.2011 року, хабара в особливо великому розмірі  в сумі 400 000 грн., від адвоката ОСОБА_11 винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 підтверджується наступними доказами:
		Перебування у провадженні судді ОСОБА_8 кримінальної справи №183-0333 про обвинувачення ОСОБА_12 за ч.1 ст. 201, ч.2 ст.208, ч. 3 ст.209, ч. 3 ст.212 КК України, у якій брав участь адвокат ОСОБА_11 , підтверджується протоколом огляду вилучених документів від 02.03.2011 року та копіями матеріалів вказаної кримінальної справи (том №1, №34, №35, копія наглядового провадження прокуратури м.Львова).
		Свідок ОСОБА_24 дав показання, що на протязі 2009  по 2012 р.р. він працював на посаді голови Залізничного районного суду м.Львова. Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_12 розписав для слухання судді ОСОБА_8 відповідно до навантаження як найдосвідченішому судді, оскільки вона була багатотомною та складною. В той час ОСОБА_8 ще перебував у відпустці, однак за декілька днів мав виходити на роботу, тому обмежень щодо такого розподілу не було. Під час подій 16.02.2011 року його на роботі не було (перебував у відпустці). Йому відомо, що ОСОБА_19 кілька разів викликали на допит в УСБУ, вона плакала, однак причин цього не повідомляла. 
		Свідок ОСОБА_11 дав показання про те, що він, працюючи адвокатом, здійснював захист інтересів гр. ОСОБА_12 в кримінальній справі по його обвинуваченню за ст.201 ч.1, ст.208 ч.2, 209 ч.3, 212 ч.3 КК України. В кінці вересня  на початку жовтня 2010 року з телефонного звінка слідчого ОСОБА_14 дізнався, що справа знаходиться у Залізничному районному суді м.Львова, передана для розгляду судді ОСОБА_8 , який хотів побачити захисника. Порадившись з ОСОБА_12 він пішов до судді ОСОБА_8 для розмови. В період 11-13 жовтня 2010 року у службовому кабінеті останнього він розповів про те, що читав матеріали справи, писав відповідне клопотання і ОСОБА_12 потрібно виправдовувати, оскільки матеріалами кримінальної справи його вина не доведена. На що ОСОБА_8 повідомив, що він може його виправдати, за однієї умови, при цьому встав з-за столу, показавши пальці обох рук, та вголос додав: «... це з нулями ….», порекомендувавши про це говорити не з ОСОБА_12 , а з його батьком - ОСОБА_15 . Тоді він повідомив дату підготовчого засідання  21.10.2010 року. Про цю розмову він повідомив ОСОБА_12 і ОСОБА_15 і, порадившись, вони вирішили гроші не давати, а захищатись у законний спосіб. Під час підготовчого судового засідання ОСОБА_12 , не погоджуючи свою позицію з ним, як із захисником, заявляв різні клопотання, змушуючи суддю ОСОБА_8 ходити по кілька разів до нарадчої кімнати, однак всі клопотання були відхилені, а справу призначено до розгляду 18.11.2010 року. Напередодні судового розгляду йому зателефонував ОСОБА_12 та повідомив про те, що потрапив у ДТП, тому з`явитись до суду не зможе. Під час судового розгляду 18.11.2010 року суддя ОСОБА_8 почав висловлювати своє незадоволення з приводу неявки обвинуваченого, сказав зателефонувати останньому, і взявши його телефон, повідомив обвинуваченого про те, щоб більше подібного не повторювалось, оскільки він змінить йому запобіжний захід. 08.12.2010 року ОСОБА_12 було подано заяву про відвід судді ОСОБА_8 , однак його було відхилено. В судовому засіданні 20.12.2010 року ОСОБА_8 вів себе упереджено, питання ним ставились з обвинувальним ухилом, він допомагав давати відповіді і самим свідкам. Виходячи з залу судового засідання, суддя ОСОБА_8 сказав, що адвокат не працює, а тому «… ОСОБА_12  зливай воду…», що вони зрозуміли як натяк про його засудження до реальної міри у випадку не передання тієї суми, яка була ним озвучена раніше. ОСОБА_12 був реально наляканий, а тому приблизно у 20-х числах грудня він разом з батьком прийшли на його офіс та сказали, що готові заплатити кошти і щоб він поговорив про це з суддею. 23.12.2010 року він пішов до кабінету ОСОБА_8 та повідомив, що ОСОБА_12 погодився дати 10000 доларів США, однак ОСОБА_8 відповів, що він невірно зрозумів, і йому необхідно передати 100000, написавши цифру на папірці. Оскільки мова велась попередньо саме за долари США, то він зрозумів, що 100000 це у доларах США. Про цю розмову він повідомив ОСОБА_12 і вони вирішили нічого не платити. Однак на наступний день ОСОБА_12 зателефонував, сказав, що він і батьки дуже переживають та попросив піти ще раз до ОСОБА_8 , щоб зменшити суму хабара. Категорично ствердив, що вказані зустрічі та розмови мали місце у службовому кабінеті судді ОСОБА_8 . 
		Під час розмови з суддею ОСОБА_8 13.01.2011 року він повідомив, що батько не може зібрати названу ним суму, натомість запропонував йому  20000 доларів США. Після цього, суддя, перебуваючи у кабінеті, сказав, що не потрібно суд нагинати, він подивиться як він буде себе вести в подальших судових засіданнях, якщо нормально (тобто без скарг, необгрунтованих клопотань і т.д.), то тоді  «…наполовину…». Про вказану розмову він повідомив ОСОБА_12 . В наступному судовому засіданні ОСОБА_12 вів себе спокійно, а тому після його проведення останній сказав знову йти до ОСОБА_8 і вирішувати, що буде зі справою. 26.01.2011 року під час зустрічі з ОСОБА_8 у його кабінеті він, на прохання останнього, який запитав «..як ти то бачиш?....(тобто справу і можливість її вирішення) розповів з чого виникла справа, своє бачення її доказовості, при цьому ОСОБА_8 повідомив, що «…щось має каратись» і він призначить іспитовий строк, зменшивши суму хабара до 50 000 доларів США. При цьому, він повідомив, що йому також треба буде порадитись і в Апеляційному суді Львівської області по цій справі. 04.02.2011 року він випадково зустрів ОСОБА_8 у спортивному залі, останній, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, висловив вимогу про передачу коштів 07.02.2011 року та повідомив, що справу можна буде повернути на додаткове розслідування. Почувши таку розмову, 07.02.2011 року він зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що не буде більше розмовляти з ОСОБА_8 з приводу коштів, оскільки він постійно міняє свою позицію і не має гарантії, що він виконає свою обіцянку. Однак вже 08.02.2011 року ОСОБА_12 під час зустрічі почав поводити себе дивно, постійно говорив про цифри, уточнював попередні події, з чого він зрозумів, що можуть бути неприємності. Тому він не їздив, як він обіцяв ОСОБА_12 , до ОСОБА_25 , сказавши останньому неправду про проведення такої зустрічі. Оскільки ОСОБА_12 повідомив, що не зможе до 10 лютого 2011 року зібрати вказану суму, а ОСОБА_8 хотів отримати кошти до закінчення справи, то під час зустрічі з ОСОБА_8 08.02.2011 року, у його службовому кабінеті, він домовився про перенесення судового засідання на іншу дату. При цьому, під час цієї розмови ОСОБА_8 повідомив, що чекав його 07.02.2011 року, на що він відповів, що грошей ще немає і ОСОБА_12 (з його слів) зможе їх надати не раніше 16.02.2011 року. Тому ОСОБА_8 сказав, щоб він не приходив в засідання, ніби-то в зв`язку з хворобою, і справу буде відкладено на початок березня. Ствердив, що ОСОБА_8 , розмовляючи з ним, робив звук телевізора значно гучніше, ніж він працював перед цією розмовою.
		15.02.2011 року до нього зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що гроші зібрав, після чого вони домовилися про зустріч біля його адвокатського офісу вранці 16.02.2011 року.
		16.02.2011 року близько 8.50 год. йому зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що чекає в автомобілі по вул.Рогатинців м.Львова, після чого вони, в автомобілі марки Субару, поїхали до Залізничного районного суду м. Львова. Приїхавши на місце ОСОБА_12 передав пакет сірого кольору (згорнутий), повідомивши, що гроші в гривнях, по курсу 50 доларів США - 400 000 грн. Вказаний пакет він поклав у портфель, зайшов в кабінет судді ОСОБА_8 , повідомивши, що кошти при ньому, але у гривнях, на що той відповів «…то трохи зле, але нехай…». Під час цієї розмови вони говорили майже пошепки. За пропозицією ОСОБА_8 вони вийшли з кабінету, намагались піти у зал, однак там вже була його секретар, тому пішли на сходову площадку, де ОСОБА_8 сказав піднятись по сходах, витягти пакет з портфеля, і, спускаючись вниз, передати його на сходовій площадці 3-го поверху приміщення суду. Він так і зробив, передавши пакет з грошима в руки ОСОБА_8 , який, взявши пакет за ручки, пішов у напрямку свого кабінета. Після цього він, вийшовши з приміщення суду, сів в автомобіль ОСОБА_12 , який завіз його на вул. Рогатинців м.Львова, де він і був затриманий працівниками УСБУ. 
		Аналогічні показання свідка ОСОБА_11 щодо обставин передачі 16.02.2011 року коштів в якості хабара судді ОСОБА_8 , викладені і у протоколі відтворення обставновки і обставин події, проведенного, в межах КПК України 1960 року, за його участю (в якості обвинуваченого) 22.02.2011 року (з фототаблицями). 
		Постановою Луцького міськрайонного суду від 24.03.2014 р. ОСОБА_11 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.369 КК України на підставі ч.1 п.2 ст.49 КК України.
		Свідок  ОСОБА_12 дав показання, що в 2009 році відносно нього була порушена кримінальна справа за ст.208 ч.2 КК України, а пізніше ще і за ст.ст.201 ч.1, 209 ч.3, 212 ч.3 КК України. Його кілька разів затримували та поміщали в ІТТ, в зв`язку з чим дружина та брат уклали договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_11 31.08.2010 року по даній справі було складено та затверджено обвинувальний висновок, справу направили до суду. Через певний проміжок часу до нього зателефонував ОСОБА_11 та попросив про зустріч, де повідомив, що його просив зайти суддя ОСОБА_8 , у провадженні якого перебувала його справа. На що він  ОСОБА_12 - сказав, що необхідно піти. Зі слів адвоката стало відомо, що суддя ОСОБА_8 повідомив, що для того, щоб його ( ОСОБА_12 ) він не посадив до тюрми необхідно дати хабар - 10 000 доларів США. Він не погодився на таку вимогу, так як вважав, що його винуватість не доводилась матеріалами справи, таку ж позицію підтримав і захисник. Попередній розгляд справи відбувся 21.10.2010 року, де він подав ряд клопотань, які всі були відхилені, а судове засідання призначено на 18.11.2010 року. На вказану дату він не з`явився, оскільки 17.11.2010 року потрапив в ДТП. За порадою адвоката він 17.11.2010 року під`їхав до суду, щоб подати клопотання про відклад справи, на вулиці зустрів ОСОБА_8 , перекинувся з ним кількома словами, та подав до канцелярії клопотання з довідками. 18.11.2010 року ОСОБА_8 почав обурюватись з приводу його неявки в судове засідання, під час засідання йому зателефонував адвокат, передав трубку судді, який сказав, що може змінити йому запобіжний захід, якщо він знову не з`явиться до суду. 08.12.2010 року відбулось судове засідання, де він подавав різні клопотання, які суддя знову відхиляв, а виходячи з залу судових засідань сказав фразу: "… ОСОБА_26 зливай воду, хай адвокат працює…", яка його дуже налякала. Дані слова він сприйняв як реальну погрозу того, що він отримає реальний строк, не зважаючи на відсутність беззаперечних доказів його вини, а тому він з батьком пішли до ОСОБА_11 та обговорили ситуацію. Оскільки його обурила така поведінка судді, він хотів довести свою невинуватість у законний спосіб, однак був цього позбавлений через бажання останнього отримати гроші, тому вирішив викрити хабарника та почав здійснювати запис усіх розмов з адвокатом на диктофон з 24.12.2010 року, які мав намір передати правоохоронним органам. Під час розмови сказав адвокату ОСОБА_11 з`ясувати у ОСОБА_8 коли і де він хоче отримати гроші. Коли адвокат повернувся з розмови з ОСОБА_8 , то був дуже обуреним, покликав його та батька і повідомив, що ОСОБА_8 хоче хабара не 10 000 доларів США, а 100 000 доларів США, після чого вони вирішили грошей не давати. При цьому, ОСОБА_11 сказав, що більше не хоче йти до ОСОБА_8 , а якщо він, тобто ОСОБА_12 хоче, то щоб написав заяву в УСБУ. Обдумавши ситуацію, він сказав ОСОБА_11 щоб той пішов до судді ОСОБА_8 та спробував зменшити суму, так як вважав, що суддя умисно постановить вирок, пов`язаний з позбавленням волі. Після зустрічей 13.01.2011 року, 26.01.2011 року ОСОБА_11 розповів, що ОСОБА_8 погодився на 50 000 доларів США за постановлення ним вироку, з призначенням іспитового строку. При цьому, сказав вести себе нормально, не подавати скарг. Після чого судове засідання було відкладене на 10.02.2011 рік. Адвокат повідомляв, що ОСОБА_8 сказав принести гроші до винесення ним вироку. 07.02.2011 року він зустрівся з адвокатом, де останній повідомив, що бачив ОСОБА_8 у нетверезому вигляді і той сказав принести гроші на наступний день, тобто 08.02.2011 року і він, ніби-то скерує справу на додаткове розслідування. Він сказав адвокату, що гроші зможе зібрати до 16.02.2011 року, про що той повідомив ОСОБА_8 08.02.2011 року. Оскільки, згідно попередньої домовленості гроші мали бути передані до винесення вироку, тому ОСОБА_8 сказав адвокату не приходити на судове засідання 10.02.2011 року (ніби-то через хворобу). 10.02.2011 року він пішов в УСБУ по вул.Вітовського, 55, де подав заяву про вчинення злочину і на ОСОБА_11 , і на ОСОБА_8 , оскільки не знав хто з них і яку суму вимагає, долучивши диктофон "Олімпус" з записами розмов. Підтверджує, що усі записані розмови мали місце і відповідають дійсності. 15.02.2011 року працівники УСБУ повідомили про наявність суми коштів, яку назвав ОСОБА_8 його адвокату. Тому він зателефонував ОСОБА_11 та домовився з ним про зустріч поблизу його офісу на наступний день. Після цього працівники УСБУ залишили його автомобіль у себе та встановили відео. 16.02.2011 року о 5.00 год. заїхав в УСБУ, звідки вони поїхали на вул.Технічну, 2 м.Львова, де, в пристуності понятих, були оглянуті кошти, складені відповідні документи. Кошти були поміщені у 8 пачок (купюрами по 500 грн.) та перев`язані резинками, після чого поміщені в 2 пакети (спочатку зелений, а потім  сірий). Близько дев`ятої години він сів у свій автомобіль, поклав кошти між передніми сидіннями, і поїхав до ОСОБА_11 . За кілька хвилин по дев`ятій той прийшов, сказав їхати до суду, по дорозі він повідомив адвокату, що гроші в гривнях, після цього ОСОБА_11 поклав пакет з грошима в сумку та пішов в суд. Через декілька хвилин адвокат повернувся, сказав, що віддав гроші і вони поїхали на вул.Рогатинців м.Львова. В подальшому ОСОБА_11 було затримано. А він поїхав на вул.Технічну, 2 м.Львова, де працівники УСБУ зняли відповідну апаратуру.
		Аналогічні показання свідка ОСОБА_12 щодо обставин надання ним 16.02.2011 року коштів ОСОБА_11 для передачі в якості хабара судді ОСОБА_8 , викладені і у протоколі відтворення обставновки і обставин події, проведеного, в межах КПК України 1960 року, за його участю 22.02.2011 року (з фототаблицями). 
		Свідок ОСОБА_15 дав показання, що у 2010 році працівниками правоохоронних органів було затримано його сина  ОСОБА_12 за підозрою у вчиненні злочинів. Для здійснення захисту було залучено адвоката ОСОБА_11 , завдяки роботі якого сину змінили запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд. Після того, як справу передали до суду, син намагався відстоювати у суді свою невинуватість: ходив на судові засідання, писав різні клопотання та скарги. Приблизно у жовтні 2010 року він зайшов до адвоката, щоб дізнатись про рух справи, і ОСОБА_11 повідомив про те, що суддя ОСОБА_8 хоче 10000 доларів США хабара, на що він повідомив, що дане питання слід вирішувати тільки з сином. Однак вже у грудні 2010 року ОСОБА_11 повідомив, що ОСОБА_8 хоче не 10000 доларів США, а 100000 доларів США, що його дуже обурило. При цьому, адвокат повідомляв, що у діях ОСОБА_12 немає складу злочину, відсутні докази його винуватості, а тому слід доводити свою невинуватість у передбачений законом спосіб, і не потрібно давати гроші. Таку ж позицію зайняв і його син. Про те, що син звернувся з даного приводу до УСБУ у ЛЬвівській області він дізнався через кілька днів після того, як події з отриманням ОСОБА_8 хабара вже відбулись.
		Свідок ОСОБА_27 дав показання, що про перебування у провадженні судді ОСОБА_8 кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_12  він дізнався лише після порушення кримінальної справи відносно вищевказаного судді. Ні з ОСОБА_8 , ні з будь-яким іншим (в т.числі ОСОБА_11 , ОСОБА_25 , який є братом його дружини) про обставини вказаної справи, доведеність вини, кваліфікацію дій, міру покарання або ж будь-які інші питання, не обговорював. 
		Свідок ОСОБА_14 дав показання, що в період 2009-2010 р.р. він, працюючи на посаді слідчого податкової міліції ДПІ у м.Львові, розслідував кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_12 за ст.ст.201, 208, 209, 212 КК України. Після пред`явлення обвинувачення та складання обвинувального висновку справу було направлено до Залізничного суду м.Львова для розгляду. Справу розглядав суддя ОСОБА_8 , з яким він спілкувався з приводу доведеності вини ОСОБА_12 , показував судді документи (зокрема, в яких томах вони містились), оскільки справа багатотомна і йому важко було самому орієнтуватись. Деталей цих розмов вже не пам`ятає. Ствердив, що ОСОБА_8 під час першої розмови цікавився, чи є у ОСОБА_12 захисник. Категорично вказати, чи перебував він 28.01.2011 року поблизу Залізничного суду м.Львова не може, однак припускає, що міг там бути. 
		Свідок ОСОБА_13 дав показання, що у 2010 році він перебував на посаді заступника прокурора м.Львова. Ним було затверджено обвинувальний висновок у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_12 та скеровано для розгляду до Залізничного суду м.Львова. Після цього йому зателефонував суддя ОСОБА_8 з приводу вказаної справи та попросив направити до нього слідчого. Державне обвинувачення у вазаній справі підтримувала помічник прокурора ОСОБА_28 , яка в процесі розгляду справи доповідала, що судя ОСОБА_8 висловив думку про те, що не усі статті у вказаному обвинуваченні доведені матеріалами справи. На що він відповів, що суд прийме відповідне рішення, а вони  як державні обвинувачі, у випадку незгоди, оскаржать його у встановленому законом порядку.
		Свідок ОСОБА_28 дала показання, що підтверджують показання свідка ОСОБА_13 . Згідно видаткових касових ордерів від 28.01.2011 року, 08.02.2011 року, 11.02.2011 року заступник начальника 2 відділу ГВ «К» в підзвіт на видатки «Особливі витрати» отримав, відповідно, 160000 грн., 120000 грн., 120000 грн. Саме на ту обставину, що кошти були отримані працівниками УСБУ у Львівській області до написання такої заяви ОСОБА_12 , посилався обвинувачений та сторона захисту, як на ознаку провокації злочину. Однак, вказане повністю спростовується показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , які ствердили, що вже станом на 13.01.2011 року їм було відомо про суму, яку ОСОБА_8 , під час розмови з ОСОБА_11 , зменшив «…на половину» від попередньої, якою була сума  100000 доларів США, а 26.01.2011 року озвучив суму хабара  50000 доларів США. Про вказану розмову, зважаючи на проведення в цей час співробітниками УСБУ у Львівській області, на законних підставах оперативно-технічних заходів, без сумніву знали і останні. Таким чином, вважати, що працівники УСБУ у Львівській області цілеспрямовано схиляли обвинуваченого до одержання хабара, з метою порушення кримінальної справи та отримання доказів, тобто вчиняли провокацію, у суду немає підстав. 
		Відповідно до протоколу огляду грошових коштів від 16.02.2011 року співробітниками Управління СБ України у Львівській області, в приміщенні по вул.Технічній, 2 м.Львова, в присутності понятих ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , проведено огляд грошових коштів в сумі 400000 грн. номіналом по 500 грн. кожна, який було розпочато о 06.00 год. та закінчено о 08.30 год. Після їх огляду вказані кошти були передані заявнику ОСОБА_12 для подальшого використання при проведенні оперативно-розшукових заходів. Під час вказаної слідчої дії грошові кошти оглядались, переписувались їх серії та номери, які звірялись із виготовленими копіями, останні завірялись підписами понятих. Як додаток до протоколу додано ксерокопії грошових коштів на 200 арк., при цьому у протоколі не вказано, що з коштів, безпосередньо під час їх огляду, робились копії. 
		Вказаний доказ суд, на підставі п.8 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України (в ред.2012 р.), визначає допустимим, оскільки порядок проведення вказаної дії та протокол, складений за її результатами, відповідають вимогам ст.ст.190, 191, 195 КПК України (в ред.1960 року). При цьому, у протоколі зазначено підставу для її проведення, описано всі дії, які були проведені, в тій послідовності як це відбувалось, і в тому саме вигляді, в якому спостерігалось під час проведення дії. До протоколу додано копії купюр, які не виготовлялись під час огляду (що вбачається як з протоколу, так і з показань свідків), а лише звірялись з оригіналами та завірялись підписами понятих, тому вказано про них, як і про видаткові касові ордери, як про додаток до протоколу. 
		Свідок ОСОБА_29 дав показання, що 15.02.2011 року його разом з ОСОБА_31 запросили бути понятими при проведенні слідчої дії, яка мала відбутись 16.02.2011 року, на що вони добровільно погодились. Близько 06.00 год. в квартирі по АДРЕСА_2 проводився огляд грошових коштів, де окрім понятих було 2-4 співробітника УСБУ та особа, яка мала їх передати (це молодий чоловік приблизно до 35 р., з небритістю, можливо з бородою). Грошові кошти були у пачках по 500 грн. (перев`язані резинками), в загальній сумі приблизно 400 тисяч. Були їх ксерокопії, які звірялись із оригіналами, оголошувались серії і номери вголос і вони підписували копії. Потім грошові кошти були поміщені у пакет і передані особі, яка мала їх передати далі. Складались відповідні процесуальні документи, у яких він особисто міг вказати адресу своєї реєстрації ( АДРЕСА_3 ) або ж місце фактичного проживання ( АДРЕСА_4 ). Окрім того, вони були присутні також і при проведенні обшуку житла, під час якого були складені відповідні процесуальні документи, де вони поставили свої підписи.
		Аналогічні за змістом показання щодо проведення огляду грошових коштів і обшуку житла дав допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_32 . 
		На виконання ухвали апеляційного суду Волинської області від 30.05.2014 року 29.08.2014 року було проведено слідчий експеримент за участю ОСОБА_12 (в присутності понятих), в порядку ст.ст.104, 223, 240 КПК України (в ред.2012 року), з метою перевірки та уточнення відомостей щодо встановлення обставин місця, часу перерахунку грошових коштів, які підлягали врученню 16.02.2011 року ОСОБА_12 та його слідування до суду. При цьому, слідчим було максимально дотримано умов, при яких проводилась вказана слідча дія (перерахунок коштів, внесення серій та номерів до документу, час на друк протоколу), окрім того, що вказана слідча дія проводилась в автомобілі поблизу будинку по вул.Технічній, 2 м.Львова, в зв`язку з відсутністю господарів та проведення будівельних робіт. Загальний час вказаної дії склав 2 год. 16 хв. Після цього, проведено слідчий експеримент щодо встановлення часу слідування ОСОБА_12 до суду. Проведеним експериментом встановлено, що приблизний загальний час слідчого експерименту склав  3 години 03 хвилини. Таким чином, зважаючи на те, що огляд грошових коштів 16.02.2011 року було розпочато о 06.00 год. (що випливає із самого протоколу огляду і показань вищевказаних свідків  понятих, самого ОСОБА_12 ), враховуючи дані проведеного слідчого експерименту, дані протоколу обшуку під час якого також перераховувались грошові кошти і загальний час їх перерахунку становив (1 година 31 хвилина), тому суд вважає можливим і проведення такого огляду у час, що вказаний у протоколі від 16.02.2011 року  з 06.00 год. до 08.30 год. При цьому, заборони використовувати інші приміщення при проведенні певних слідчих дій, законодавство не визначає, а слідчим, з цього приводу дані показання  зокрема, що квартира по АДРЕСА_2 використовувалась для вищевказаної дії лише з метою особливої конспірації та унеможливлення витоку інформації. В зв`язку з наведеним суд вважає дані докази належними та допустимими.
		16.02.2011 року співробітниками Управління СБ України у Львівській області, на підставі постанови апеляційного суду Львівської області №01199цт від 28.10.2010 року, були проведені оперативно-розшукові заходи стосовно ОСОБА_11 , із застосуванням технічних засобів, де було зафіксовано зустріч адвоката ОСОБА_11 з ОСОБА_12 в автомобілі марки Субару - Трібека д.н.з. НОМЕР_2 по вул.Братів Рогатинців м.Львова. Вказаними заходами встановлено, що близько 09.10 год., поблизу будівлі Залізничного районного суду м. Львова, ОСОБА_11 отримав від ОСОБА_12 поліетиленовий пакет сірого кольору, в якому зі слів останнього, наявні 400 000 грн., з метою передачі їх у якості хабара судді ОСОБА_8 . Вказаний пакет з грошовими коштами ОСОБА_11 поклав у свій портфель та вийшов з автомобіля.
		За наслідками проведення вказаного оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1771 (на підставі постанови апеляційного суду Львівської області №01199цт від 28.10.2010 року), із застосуванням інших технічних засобів одержання інформації, які проводились за місцем тимчасового перебування об`єкта в автомобілі «Субару Трібека», який належить ОСОБА_12 , 18.04.2011 року складено протокол, з додатками (відеокасета BASF E-240 інв.№15/11 ВОД та розшифровкою розмов). 
		З повідомлення Апеляційного суду Львівської області №73-20/2013 від 20.02.2013 року, вбачається, що постанова №01199цт по оперативно-розшуковій справі №1771 судом виносилась (документи знищені у встановлено законом порядку, згідно акту №73-104 від 19.09.2011 р.). 
		Вказана інформація, що знаходиться на відеокасеті BASF E-240 інв.№15/11 ВОД була досліджена у суді шляхом перегляду та прослуховування та повністю відповідає вищевказаному протоколу. 
		Окрім того, 16.02.2011 року о 09.17 год. оперативно-технічними заходами, проведеними на підставі постанови апеляційного суду Київської області №712 цт від 07.10.2010 року, зафіксовано зустріч адвоката ОСОБА_11 із суддею ОСОБА_8 у його службовому кабінеті, що у будівлі Залізничного районного суду м. Львова по вул.Степана Бандери, 3. Після нетривалого спілкування, о 09:20 год., ОСОБА_8 разом з ОСОБА_11 , в руці якого знаходився портфель, у який той попередньо поклав пакет з грошовими коштами, отриманими від ОСОБА_12 в його автомобілі, вийшли з кабінету. Вже о 09.22 год. ОСОБА_8 повернувся у свій службовий кабінет з пакетом (що вбачається із характерного звуку його шелестіння), який відразу ж поклав біля стіни зліва від входу в кабінет, де стояли крісла та диван. Після чого о 9.24 год. вийшов з кабінету і до 09.47 год. ніхто до кабінету судді ОСОБА_8 не заходив.
		За наслідками проведення вказаного оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1771 (на підставі постанови апеляційного суду Київської області №712цт від 07.10.2010 року), із застосуванням інших технічних засобів одержання інформації (негласного слухового та візуального контролю у приміщенні, яке не відноситься до житла та не є іншим володінням особи), 18.04.2011 року складено протокол, з додатками (відеокасета з реєстраційним номером 311 та розшифровкою розмов). 
		З повідомлення Апеляційного суду Київської області №8 від 06.03.2013 року, вбачається, що вказаним судом 07.10.2010 року дійсно винесено постанову №712 цт про надання дозволу на здійснення відносно ОСОБА_8 оперативно-розшукових заходів, пов`язаних з тимчасовим обмеженням прав людини, а саме: на негласне проникнення до службового приміщення за місцем його роботи (кабінет №13 за адресою: м.Львів, вул.С.Бандери, 3), на зняття інформації з каналів зв`язку, на застосування інших технічних засобів інформації, у тому числі у службовому приміщенні за місцем роботи, на час провадження справи, до 22 березня 2011 року з моменту винесення постанови. 
		Вказана інформація, що знаходиться на відеокасеті з реєстраційним номером 311 була досліджена у суді шляхом перегляду та прослуховування та повністю відповідає вищевказаному протоколу, а також показанням свідка ОСОБА_11 щодо обставин, які відбувались 16.02.2011 року. Так, 16.02.2011 року о 09 год.17 хв. 20 сек. до кабінету судді ОСОБА_8 зайшов ОСОБА_11 , між ними відбувалась розмова про справу ОСОБА_20 , яка повернулась з додаткового розслідування і була передані іншому судді. О 09 год. 20 хв. 31 сек. вони вийшли з кабінету, а о 09 год. 22 хв. 54 сек. повернувся ОСОБА_8 , зайшовши відразу ж ставить, як чути по характерному звуку, пакет, при цьому у тому ж місці, де його виявили під час обшуку кабінету. Після чого о 09 год.23 хв. 01 сек. обдивився стіл, де сидів ОСОБА_11 і під столом, пробуючи руками чи наявні якість сторонні предмети на куті стола і під ним. Після чого, о 9 год. 24 хв. 47 сек. вийшов з кабінету, виходячи знову глянув на те місце, де поставив пакет. До 9 год.47 хв. 49 сек. у кабінет ніхто не заходив. 
		Згідно протоколу огляду матеріалів оперативно-технічних заходів від 19.05.2011 року, вказані касети та наявна у них інформація були оглянуті (в т.числі переглянуті учасниками), складені відповідні додатки у виді стенограми записів розмов, із записів, що можуть мати відношення до предмету розслідування, складені фототаблиці. Касети з матеріалами оперативно-технічних заходів, зокрема відеокасети - марки «Sony за №311 та BASF E-240 інв.№15/11 ВОД визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів провадження. 
		Відповідно до протоколу обшуку від 16.02.2011 року, у службовому кабінеті судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_8 , на боковій частині дивану, біля стіни зліва від вхідних дверей, було виявлено поліетиленовий пакет сірого кольору з ручками чорного кольору, в середині якого було виявлено поліетиленовий пакет зеленого кольору з вмістом грошових коштів в сумі 400 000 гривень: 8 пачок купюрами по 500 грн., обтягнутих гумками, відповідно, зеленого, червоного та жовтого кольорів. Вказані купюри були оглянуті, звірено їх серійні номери, які повністю співпали з серійними номерами купюр, які були вручені ОСОБА_12 цього ж дня співробітниками Управління СБ України у Львівській області. При цьому, у вказаному протоколі міститься зауваження ОСОБА_8 про те, що вказана слідча дія є провокацією з боку правоохоронних органів, оскільки він не приносив пакету з грошима у кабінет. Зауважив, що пакет було знайдено поблизу сумок і папок, які поклали особи, що прийшли з слідчим, вказавши, що про факт провокації свідчить і те, що із працівниками правоохоронних органів були особи, які мали з собою відеокамеру і, знявши епізод вилучення грошей, покинули кабінет для виготовлення репортажу по каналу «ЗІК». Саме тому вважає, що прізвище вказаної особи не було внесено до протоколу. 
		Легітимність проведення вказаної слідчої дії (як і інших обшуків, проведених у данному провадженні) та допустимість отриманих доказів за наслідками її проведення стверджуються отриманими, на підставі ухвали суду від 29.04.2015 року про тимчасовий доступ до речей і документів, копіями подань про проведення обшуків №4-680/11, 4-683/11, 4-679/11, які погоджені заступником Генерального прокурора України ОСОБА_23 . 
		Свідок ОСОБА_33 дав показання, що у лютому 2011 року він виконував обов`язки голови Залізничного районного суду м.Львова. 16.02.2011 року у ранкову пору до нього зайшли працівники УСБУ у Львівській області і повідомили про те, що у кабінеті судді ОСОБА_8 проводиться обшук, оскільки той підозрюється у вчиненні злочину. До його кабінету він не ходив, запитав чи потрібно туди заходити, на що працівники УСБУ повідомили, що у випадку такої необхідності йому повідомлять. Про те, що у провадженні судді ОСОБА_8 перебувала кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_12 йому було відомо з тих скарг, які подавав останній поштою, однак обставин справи ОСОБА_8 з ним не обговорював. 
		Свідок ОСОБА_21 дав показання, що у 2011 р. він працював помічником прокурора Залізничного району м.Львова. У лютому 2011 року перебував у приміщенні Залізничного районного суду м.Львова, де зустрів ОСОБА_8 та зайшов до нього у кабінет. Поспілкувавшись кілька хвилин хотів вийти, однак в цей час зайшли працівники УСБУ, слідчий Генеральної прокуратури та ще кілька осіб (всього приблизно 7 осіб), у двох з них були відеокамери. Слідчий Генеральної прокуратури представився, пред`явив постанову про проведення обшуку. Після ознайомлення ОСОБА_8 з вказаними документами провели обшук, який розпочався від столу, шафи, до дивану, де, зокрема на бильці у пакеті (спочатку сірого, а потім зеленого кольорів), було виявлено грошові кошти. Купюри оглянули, переписали, внесли до протоколу, який особисто він підписав без зауважень. Вказав, що під час обшуку присутні іноді виходили та заходили, чи було щось у них в руках  не бачив, лише зауважив, що у слідчого була сумка з ноутбуком.
		Судом встановлено, зокрема під час перегляду відеокасети №311, що під час початку проведення обшуку кабінету ОСОБА_8 свідок ОСОБА_21 , сидів за приставним столом, навпроти дивану, в момент, коли слідчий ставить свій портфель та сумку з ноутбуком на диван (ниже від того місце де клав пакет ОСОБА_8 і де, в подальшому, були знайдені гроші), він дивиться у тому напрямку, а тому, у випадку діставання слідчим будь-якого предмету, це ним було б помічено. Окрім того, з цієї ж інформації вбачається, що до моменту відшукання грошових коштів ніхто, крім слідчого не знімав верхнього одягу, який останній повісив на стілець, а не як стверджував обвнувачений, що він склав всі свої речі на диван. З 09 год. 56 хв. 58 сек. до 09 год.57 хв. 02 сек. слідчий дістав з сумки ноутбук, що видно по рухах його рук, та зарядний пристрій, після чого з портфеля  справу. Таким чином, суд вважає, що у випадку підкидання будь-ким з присутніх пакета, як з сумки, що приніс слідчий, так і з інших сумок (оператора або ж інших осіб), вказане обов`язково було б зафіксовано і відображено. Зважаючи на те, що запис під час обшуку не переривався, що видно із переглянутої інформації, тому суд не має жодних сумнівів щодо того, що вказаний пакет з коштами був занесений саме ОСОБА_8 16.02.2011 року о 09 год. 22 хв. 54 сек. 
		Свідок ОСОБА_34 дав показання, що у лютому 2011 року був включений до складу слідчо-оперативної групи для проведення обшуку службового кабінету судді ОСОБА_8 . При проведенні обшуку були присутні він, слідчий Генеральної прокуратури, ОСОБА_35 , 2 понятих, співробітник центрального аппарату СБУ, працівники «Альфи». Представившись та пред`явивши постанову суду на проведення обшуку було розпочато вказану слідчу дію, внаслідок її проведення на дивані за 1-1,5 метра від входу було знайдено пакет з грошовими коштами, належність яких йому ОСОБА_8 заперечував. Особисто він міг мати з собою папку, у слідчого ОСОБА_36 бачив портфель та сумку для ноутбука, чи мали щось у руках інші особи, які там були присутні  не бачив. Вказаною слідчою дією керував слідчий Генеральної прокуратури, який приймав усі рішення. 
		Свідок ОСОБА_35 дав показання, що у лютому 2011 року керівник відділу УСБУ у Львівській області дав завдання допомогти слідчому Генеральної прокуратури у проведененні слідчої дії  обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_8 . Він разом з ОСОБА_37 та двома понятими, слідчим Генеральної прокуратури, можливо було ще кілька чоловік, зайшли до кабінету, де перебував ОСОБА_8 та помічник прокурора ОСОБА_21 . Слідчий ознайомив ОСОБА_8 із відповідними документами і розпочали проводити обшук. Під час обшуку він здійснював відеозйомку. В результаті вказаної слідчої дії на дивані було знайдено пакет з грошовими коштами (кілька пачок з купюрами номіналом по 500 грн.). Чи знімав хтось із учасників свій верхній одяг і чи мав з собою у руках якісь речі  не пам`ятає. 
		Свідок ОСОБА_38 дав показання, що в 2011 році він, за вказівкою керівництва, прибув у службове відрядження до м.Львова для проведення оперативної зйомки слідчої дії  обшуку кабінету судді ОСОБА_8 . Ближче до 10 год. (точної дати не пам`ятає) він разом з іншими учасниками (слідчим, понятими, працівниками УСБУ та спецпідрозділу «Альфа») зайшли до службового кабінету, де він проводив відеозйомку, зокрема з метою ведення інформативної та аналітичної діяльності (так як для протоколу зйомку проводив співробітник УСБУ у Львівській області). Весь процес обшуку він бачив, пакет з грошовими коштами знайшли на дивані, де лежали томи справи. В руках осіб, які перебували у кабінеті, пакетів не бачив, як і не бачив, щоб хтось викладав пакет на диван. Проти проведення відеозйомки не заперечував слідчий, тому він її проводив. У кабінеті до завершення слідчої дії не перебував. 
		Свідок ОСОБА_39 дав показання, що був присутнім в якості понятого під час проведення обшуку службового кабінету судді у Залізничному суді м.Львова. Зайшовши у кабінет, слідчий представився, з`ясував хто ОСОБА_8 , ознайомили останнього із документами, після чого почали проводити обшук. Під час обшуку на дивані знайшли кульок з грошима, чи клали якісь речі на диван, або ж чи виймали якісь пакети чи інші предмети з одягу, сумок  не бачив. 
		Судом встановлено, що дії свідка ОСОБА_40 , який і був тією особою, що проводила відеозйомку за вказівкою керівництва і з дозволу слідчого ОСОБА_36 , чітко зафіксовані камерою відеоспостереження, що була встановлена у кабінеті судді, у передбачений законом спосіб, відповідно до вимог чинного законодавства (касета №311). З відеозапису, переглянутого безпосередньо в судовому засіданні, вбачається, що ні вказані особа, ні будь-хто інший, окрім самого обвинуваченого ОСОБА_8 , пакет до кабінету не приносив і не клав (у будь-який інший спосіб) на бильце дивану. Окрім того, навіть у той час, коли диван знаходився за спинами присутніх осіб, що давало б змогу покласти непомітно для інших пакет, події фіксувались технічним засобом, встановленим у кабінеті судді, і з дослідженої інформації вбачається, що таких дій жоден з присутніх учасників (в тому числі і тих, які ніби-то за словами обвинуваченого не вписані до протоколу) не вчиняв.
		Свідок ОСОБА_41  секретар судових засідань Залізничного районного суду м. Львова, дала показання, що 16.02.2011 року близько 9.00 год. у коридорі приміщення суду бачила ОСОБА_11 , який розмовляв по телефону та йшов у напрямку кабінету ОСОБА_8 . Перед 9.30 год. вона перебувала у залі судових засідань №1, налагоджувала систему звукозапису, оскільки мало бути судове засідання. В цей час у зал заглядав ОСОБА_8 , сказав подивитись чи є сторони у справі. Після розгляду справи ОСОБА_8 заходив до них у кабінет, там зустрів помічника прокурора ОСОБА_21 , з яким пішов до свого кабінету. Через кілька хвилин вона почула шум у коридорі, хотіла вийти з кабінету, однак їй не дозволили, пізніше вона дізналась, що проводився обшук у кабінеті ОСОБА_8 . Пізніше, вже у травні 2011 року її, разом з ОСОБА_19 викликали на допит. Коли вона повернулась на роботу, то заходила до архіву, однак ОСОБА_19 не було. Пізніше, коли вона допомагала останній у архіві, то ОСОБА_19 була в подавленному стані, казала, що вона ( ОСОБА_42 ) ще молода, не має дітей, а вона дуже хотіла, щоб син вчився на юридичному факультеті і боялась, що хтось зможе цьому завадити (не конкретизуючи хто це може зробити). Про те, що під час допиту в УСБУ на ОСОБА_19 чинився тиск остання їй не повідомляла. Окрім того, зазначила, що після того, як кримінальну справу ОСОБА_17 , ОСОБА_18 вона готувала для передачі іншому судді, то за спинкою стільця знайшла сірий кульок, у якому був обвинувальний акт та кілька листків, де було ніби-то написано проект вироку. Ствердила, що до початку літа 2011 року ОСОБА_8 на роботі не появлявся. 
		Свідок ОСОБА_16 дав показання, що у 2011 році він працював помічником судді ОСОБА_8 . Приблизно в січні  лютому 2011 року він готував проект вироку у справі про обвинувачення ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , остаточний варіант якого було роздруковано з його комп`ютера 15.02.2011 року, оскільки після цієї дати більше змін не вносилось, тоді ж передав його ОСОБА_8 , однак чи брав він проект для вивчення додому йому не відомо. Що стосується кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_12 , то така справа дійсно знаходилась у провадженні судді ОСОБА_8 , станом на лютий 2011 року вона, зі слів секретаря, була майже на стадії завершення. Однак жодних міркувань з приводу написання проекту вироку ОСОБА_8 йому не висловлював.
		Показання свідка ОСОБА_43 щодо знаходження нею пакету з обвинувальним актом та проекту вироку в період підготовки справи для передачі іншому судді не може ствердити того факту, що даний пакет там залишив саме обвинувачений ОСОБА_8 16.02.2011 року. Так, згідно інформації, наявної на відеокасеті №311, 16.02.2011 р. о 10 год. 22 хв. 09 сек. видно стільці, на яких знаходяться матеріали справ в томах, тут же видно пакет сірого кольору (як встановлено в подальшому з вмістом коштів), який стоїть частково на бильці дивану, частково на томах справи, при цьому о 10 год. 22 хв. 52 сек., о 10 год. 23 хв. 03 сек., о 13 год. 00 хв. 52 сек. добре видно матеріали справи (в томах) про обвинувачення ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , однак ні за томами, ні на томах, ні між томами і бильцем крісла, ні під кріслами не встановлено наявності вказаного обвинуваченим пакета. О 10 год. 22 хв. 08 сек. слідчим оглядаються стільці, в тому числі пакети (чорного та фіолетового кольорів), в жодних з них немає вказаних обвинуваченим та свідком документів. Після проведення обшуку кабінет ОСОБА_8 не опечатувався, до нього мали доступ працівники, в тому числі секретар, помічник судді, інші особи, а тому у суду є всі підстави вважати, що якщо такий пакет і був знайдений, а з врахуванням того, що ОСОБА_8 вказав про нього лише у травні 2011 року після переглянутого ним відео з касети №311, що ставить під великий сумнів правдивість цих слів, то міг бути принесений набагато пізніше будь-ким (в тому числі і самим обвинуваченим, який мав вільний доступ до кабінету) для забезпечення алібі обвинуваченого. Окрім того, з переглянутих відеодоказів, зокрема за 15.02.2011 р. вбачається, що помічник судді  ОСОБА_16 не приносив до кабінету документи (обвинувальний висновок, проект вироку), а також, що ОСОБА_8 їх вкладав до папки та пакету. ОСОБА_8 дійсно залишав робоче місце раніше, обговорюючи з невідомою особою те, що збирається йти на зустріч, при цьому, виходячи з кабінету (і більше до нього не повертаючись) пакету з собою не виносив, а зі змісту розмови вбачається, що зустріч не відмінена, що повністю суперечить його показанням з цій частині.
		З протоколу пред`явлення предметів для впізнання від 21.02.2011 року вбачається, що ОСОБА_11 , серед інших пред`явлених для впізнання пакетів, вказав на поліетиленовий пакет світло-сірого кольору з написом «SPRINGFIELD», з ручками чорного кольору, вказавши, що саме у ньому 16.02.2011 року ОСОБА_12 передав кошти в якості хабара, який він, з наявним у ньому вмістом коштів, згідно пояснень ОСОБА_12 , передав ОСОБА_8 . Вказаний пакет, а також пакет зеленого кольору з аналогічним написом та чорними ручками, який, як було встановлено під час обшуку, знаходився у середині першого пакету, були оглянуті, визнаті та приєднані до справи в якості речових доказів.
		Відповідно до висновку судово-технічної експертизи №29 від 18.02.2011 року надані на дослідження 800 банкнот, номіналом по 500 гривень, загальною сумою 400 000 гривень (серії та номери експертом зазначені), що надійшли з листом №17/1/1/-3103-11 від 17.02.2011 року в опечатанному вигляді, відповідають встановленим зразкам, виготовлені на підприємстві, яке виготовляє грошові знаки для НБУ такого ж номіналу та емісії, ознак підробки не виявлено, вони є придатними для використання у грошовому обігу.
		Грошові кошти, що були вилучені 16.02.2011 року під час обшуку службового кабінету судді Залізничного районного суду м.Львова, 22.02.2011 року (після їх повернення з вищевказаної експертизи) оглянуті (в присутності понятих), визнані речовими доказами, приєднано в такій якості до матеріалів провадження та передано на зберігання до фінансово-економічного відділу Управління СБ України у Львівській області (квитанція №018237 від 22.02.2011 року).
		Протоколами за результатами проведення оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №1771, на підставі постанови апеляційного суду Київської області №712 цт від 07.10.2010 р., із застосуванням технічних засобів одержання інформації (негласного слухового та візуального контролю у приміщенні, яке не відноситься до житла та не є іншим володінням особи) від 11.02.2011 року та додатками до них, легалізованими та оглянутими у встановленому законом порядку, стверджуються зустрічі судді ОСОБА_8 у своєму службовому кабінеті з адвокатом ОСОБА_11 , зокрема 13.01., 26.01.; 08.02.2011 року та проведення розмов по кримінальній справі щодо підсудного ОСОБА_12 , зокрема щодо доведеності винуватості, можливості виключення окремих статей, при цьому, ведуться такі розмови, які за своїм змістом відповідають показанням свідка ОСОБА_11 , даним безпосередньо в судовому засіданні. 
		Вказана інформація, знаходиться на відеокасетах, призначених для аналогових систем запису та зчитування відеозображення та аудіозвуку стандартними магнітофонами системи VHS, виготовлених заводським способом, які були у використанні, з відповідними позначенями щодо фірми виробника («VHS Pal Secam» виробник «LG» з написом «400», «VHS Pal Secam» з написом «303», «VHS Pal Secam» виробник з написом «279», «VHS Pal Secam» з написом «304»), та була досліджена у суді шляхом перегляду та прослуховування. 
		Згідно протоколу огляду матеріалів оперативно-технічних заходів від 17.02.2011 року, вказані касети та наявна у них інформація були оглянуті (в т.числі переглянуті учасниками), складені відповідні додатки у виді стенограми записів розмов, із записів, що можуть мати відношення до предмету розслідування, складені фототаблиці. Касети з матеріалами оперативно-технічних заходів за №№400, 202, 279, 304 визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів провадження. 
		Вищеперелічені касети досліджені в судовому засіданні шляхом їх безпосереднього огляду та прослуховування. При цьому встановлено, що під час розмови з ОСОБА_11 обвинувачений ОСОБА_8 робив гучніше телевізор (касета №400  08.02.2011 р. о 13 год. 57 хв. 03 сек), однак, не зважаючи на це, чути уривки розмови про дату 16.02.2011 р., про покарання та доведеність вини. Усі інші розмови, наявні на інших касетах, підтверджують показання свідка ОСОБА_11 . 
		З висновку криміналістичної експертизи відеозвукозапису №1426/1427 від 27.06.2013 року вбачається, що відеозвукозаписи розмов, зафіксовані на наданих для дослідження відеокасетах формату «VHS» з реєстраційними номерами «279», «303», «304», «400» є оригіналами, не мають ознак механічного та електроакустичного монтажу і їх запис проводився безперервно. В додатку №1 до висновків експертиз, викладений семантичний зміст розмов. При цьому, як вбачається з даного висновку та додатку зі змістом розмов наявні розмови як про оплату, необхідність поділу на половину, доведеність винуватості, звучать статті кримінального кодексу (201, 205, 208, 209, зокрема ті, у яких і обвинувачувався ОСОБА_12 ), про «п`ятдесят», що звучить саме від ОСОБА_8 .
		Згідно висновку криміналістичної експертизи відеозвукозапису №2672/2673 від 01.09.2014 року відеозвукозапис розмови від 13.01.2011 року в часовому інтервалі з 12 год. 21 хв. 59 сек. до 12 год. 37 хв. 55 сек., зафіксований на відеокасеті №303 є оригіналом, семантичний зміст розмови наведений в додатку №1 до висновку (при його дослідженні встановлено їх відповідність показанням свідка ОСОБА_11 , зокрема щодо зменшення попередньо висловленої суми хабара на половину), у вказаному відеозаписі зафіксоване усне мовлення не менше 2 осіб  усне мовлення ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , які у додатку позначені, відповідно, як «Г» і «Ф»; вона не має ознак механічного та електроакустичного монтажу і запис проводився неперервно. 
		Згідно висновку криміналістичної експертизи відеозвукозапису №2682/2683 від 03.09.2014 року відеозвукозапис розмови від 26.01.2011 року в часовому інтервалі з 16 год. 34 хв. 32 сек. до 16 год. 55 хв. 42 сек., зафіксований на відеокасеті №304 є оригіналом, семантичний зміст розмови наведений в додатку №1 до висновку (при його дослідженні встановлено її відповідність показанням свідка ОСОБА_11 , зокрема щодо погодження позиції по сумі з батьком, пропозиція ОСОБА_8 до ОСОБА_11 розповісти як він бачить ситуацію по справі, обговорення дій та можливої кваліфікації, доведеність винуватості, при цьому про «п`ятдесят», що звучить саме від ОСОБА_8 ), у вказаному відеозаписі зафіксоване усне мовлення не менше 2 осіб  усне мовлення ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , які у додатку позначені, відповідно, як «Г» і «Ф»; вона не має ознак механічного та електроакустичного монтажу і запис проводився неперервно. 
		Згідно висновку криміналістичної експертизи відеозвукозапису №2680/2681 від 05.09.2014 року відеозвукозапис розмови від 08.02.2011 року в часовому інтервалі з 13 год. 57 хв. 02 сек. до 14 год. 02 хв. 23 сек., зафіксований на відеокасеті №400 є оригіналом, семантичний зміст розмови наведений в додатку №1 до висновку (при його дослідженні встановлено їх відповідність показанням свідка ОСОБА_11 , зокрема щодо його повідомлення ОСОБА_8 про можливість принести грошові кошти на 16 число, розмови щодо необхідності відкладення справи на 1-2 березня, про необхідність переговорити по справі ще з кимось і про процес її обговорення, що висловлює ОСОБА_8 ), у вказаному відеозаписі зафіксоване усне мовлення не менше 2 осіб  усне мовлення ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , які у додатку позначені, відповідно, як ОСОБА_44 і «Ф»; вона не має ознак механічного та електроакустичного монтажу і запис проводився неперервно. 
		Згідно висновку криміналістичної експертизи відеозвукозапису №2676/2677 від 05.09.2014 року відеозвукозапис розмови, зафіксованої на відеокасеті №15/11 ВОД є оригіналом, семантичний зміст розмови наведений в додатку №1 до висновку (при його дослідженні встановлено їх відповідність показанням як свідка ОСОБА_11 , так і свідка ОСОБА_12 , зокрема щодо розмови про грошові кошти, які були зібрані в гривнях в сумі 400000 грн., про те, як будуть кваліфіковані дії і що вказані кошти були передані ОСОБА_8 ), у вказаних відеозаписах зафіксоване усне мовлення не менше 3 осіб  серед інших чоловічих висловлювань зафіксоване усне мовлення ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які у додатку позначені, відповідно, як ОСОБА_45 і «Ф»; вона не має ознак механічного та електроакустичного монтажу і запис проводився неперервно. 
		Згідно висновку криміналістичної експертизи відеозвукозапису №2674/2675 від 03.09.2014 року відеозвукозапис розмови від 16.02.2011 року в часовому інтервалі з 09 год. 12 хв. 20 сек. до 09 год. 23 хв. 00 сек., зафіксований на відеокасеті №311 є оригіналом, семантичний зміст розмови наведений в додатку №1 до висновку (при його дослідженні встановлено їх відповідність показанням свідка ОСОБА_11 , зокрема щодо розмови про повернення справи про обвинувачення ОСОБА_20 , яка передана для розгляду іншому судді  Ліушу; погодження позиції по кваліфікації), у вказаному відеозаписі зафіксоване усне мовлення не менше 2 осіб  усне мовлення ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , які у додатку позначені, відповідно, як ОСОБА_44 і «Ф»; вона не має ознак механічного та електроакустичного монтажу і запис проводився неперервно. 
		Таким чином, вказані висновки експертиз (з додатками) підтверджують показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про час та обставини передачі обвинуваченому ОСОБА_8 грошових коштів у якості хабара, а тому, суд вважає такі їх показання правдивими та достовірними і, в сукупності з іншими доказами, бере їх за основу для постановлення вироку.
		Заперечення обвинуваченого ОСОБА_8 щодо його непричетності до вчинення кримінальних правопорушень, по яких йому повідомлено про підозру, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наведеними по справі доказами і розцінює їх виключно як намагання уникнути кримінальної відповідальності.
		Так, обгрунтовуючи своє повернення 16.02.2011 року, після розмови із ОСОБА_11 , у свій кабінет з пакетом у руці, ОСОБА_8 ствердив, що приніс пакет із проектом вироку (у папці) у іншій кримінальній справі (про обвинувачення ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ), який йому повернула архіваріус ОСОБА_19 , оскільки його залишав у неї напередодні. Про вказане повідомив лише після того, як йому показали відеозйомку інформації з камери, що стояла у його кабінеті, а саме 15.05.2011 року. Побачивши, як він клав пакет, згадав, що приніс його від ОСОБА_19 . При цьому, ствердив, що пакет поклав до справи ОСОБА_17 , ОСОБА_18 на стільцях, біля дивану, а саме  за томи, оскільки між ними і бильцем стільця було таке місце. 
		Натомість свідок ОСОБА_19 дала показання, що тривалий час працює архіваріусом Залізничного районного суду м. Львова. ОСОБА_8 знає тривалий час та характеризує виключно з позитивної сторони. Ствердила, що ні 15.02., ні 16.02.2011 р. ОСОБА_8 до неї не заходив, жодного пакету не залишав, а тому 16.02.2011 року вона його не повертала. Під час допиту в УСБУ у Львівській області на неї ніхто не тиснув, розмов з адвокатом ОСОБА_46 щодо справи ОСОБА_8 і вчинення на неї тиску не мала. Нікому з працівників суду (в тому числі ОСОБА_47 , судді Палюх) не повідомляла про погрози з боку працівників УСБУ, оскільки такого не було. 
		Підстав не довіряти таким показанням даного свідка у суду немає. Таким чином, показання обвинуваченого ОСОБА_8 в цій частині повністю спростовані як показаннями свідка, так і проаналізованими вище доводами.
		Посилання обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника на те, що усі зафіксовані дії, зокрема і щодо епізоду ОСОБА_10 , і щодо епізоду ОСОБА_12 , ОСОБА_11 є не що іншим, ніж провокацією правоохоронних органів, з метою його притягнення до кримінальної відповідальності та прикриття своєї незаконної діяльності по заведенню оперативно-розшукової справи, не заслуговує на увагу.
		Практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що засудження особи на підставі доказів, одержаних у результаті провокації, тобто підбурювання до вчинення злочину, визнається порушенням гарантованого п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий судовий розгляд. Зважаючи на це, вказані обставини мають бути предметом з`ясування в першу чергу органом досудового розслідування.
		Зокрема, підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (Рішення Суду від 09.06.1998 року у справі «Тейшейра де Каштру проти Португалії»).
		Крім цього, у справі «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 року, суд дійшов висновку про те, що працівники поліції вийшли за межі функцій негласних агентів і спровокували злочини. Звернуто увагу на те, що на момент проведення оперативно-технічних заходів у компетентних органів влади не було достатніх підстав підозрювати заявників у вчиненні аналогічних злочинів. При цьому, заявника було засуджено за одержання хабара від особи, що співпрацювала з поліцією як таємний агент. Натомість національними судами не вжито заходів, щоб встановити істину, а також з`ясувати, чи мало місце підбурювання.
		Відповідно до ст.9 п.5 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		На виконання вказаного положення, судом, під час розгляду даної справи, встановлено, що причиною особистої ініціативи особи, що погодилась дати неправомірну вигоду ( ОСОБА_12 ), є його побоювання, у непередбачений законом спосіб, отримати покарання у виді позбавлення волі ще у суді І інстанції, незважаючи на те, що як він, так і його адвокат були переконані у недоведеності його винуватості матеріалами кримінальної справи (що, на думку суду, є обгрутованими, оскільки дана справа не знайшла свого вирішення і до даного часу), неодноразові натяки судді на те, що справа закінчиться позбавленням його волі (слова «… зливай воду…»), повідомлення адвоката щодо бажання судді ОСОБА_8 отримати хабар, що його обурило і стало причиною звернення до правоохоронних органів, так як він має права, що передбачені Конституцією України та законодавством на справедливий судовий розгляд його справи неупередженим та справедливим судом. Окрім того, у правоохоронних органів, на момент 16.02.2011 року (проведення відповідних заходів по цьому епізоду) були підстави підозрювати суддю у вчиненні аналогічних злочинів, оскільки відповідні оперативно-розшукові заходи проводились задовго до цього. Судом встановлено, що саме ОСОБА_8 став ініціатором передачі хабара, визначення його суми, умов, місця і часу передачі. Таким чином, вважати даний епізод підбурюванням з боку правоохоронних органів, а дії ОСОБА_12 та ОСОБА_11 як такі, що були спрямовані на отримання доказів, необхідних для порушення кримінальної справи, оскільки злочин, в іншому випадку, суддею ОСОБА_8 вчинений би не був, у суду немає підстав. 
		Посилання обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника на істотне порушення прав людини і основоположних свобод при проведення досудового розслідування, зокрема щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, і як наслідок, отриманні відповідних доказів, оскільки вони проводились тривалий час, за 6 місяців їх проведення не було здобуто даних про злочинну діяльність ОСОБА_8 , а тому і підстав їх продовжувати не було, не заслуговує на увагу. 
		Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів, оцінюється судом (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканість житла (статті 5,8 Конвенції).
		В Рішенні Конституційного Суду України №12-рп/2011 від 20.10.2011 року вказано, що обвинувачення особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватись на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, крім випадків, у яких Основний Закон України допускає такі обмеження.
		Чинним законодавством визначено повноваження відповідних органів щодо одержання фактичних даних, що можуть бути визнані доказами і які суд оцінює на предмет законності (допустимості), що є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Відповідно до кримінального процесуального законодавства оперативно-розшукові заходи можуть проводитись виключно визначеними у Законі державними органами та їх посадовими особами, які зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №12-рп/2011 від 20.10.2011 року обвинувачення не може ґрунтуватись на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень та з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		Встановлено, що негласні слідчі (розшукові) дії у даному провадженні проводились з дотриманням порядку, встановленого чинним законодавством, зокрема, з врахуванням, що відомості про злочин та конкретну особу, що його вчинила, неможливо було отримати у інший спосіб, у кримінальному провадженні щодо тяжких злочинів, на підставі ухвал суддів, що уповноважені на їх розгляд (які в тому числі також перевіряли законність заведення і продовження оперативно-розшукової справи), при цьому, фіксація ходу і результатів негласних слідчих дій відбувалась виключно у періоди дій ухвал (про що вказано у протоколах про результати проведення оперативно-технічних заходів), а також уповноваженими на те особами.
		Свідок ОСОБА_48 дав показання, що ним, на підставі здобутої оперативним шляхом інформації, 23.03.2010 року було заведено оперативно-розшукову справу (ОРС) №1771 відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , строки якої, з метою здобуття фактичних даних злочинної діяльності, були продовжені, відповідно до чинного законодавства. Законність її заведення та продовження строків перевірялось, у порядку, що визначав Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» у тій редакції, що діяла на той час. В межах вказаної справи, у встановленому законом порядку, були отримані санкціоновані дозволи суду на проведення оперативно-технічних заходів, здобута внаслідок цих заходів інформація була легалізована, складені відповідні протоколи та скеровані до Генеральної прокуратури України. Спочатку це була ОРС категорії «розробка», а після написання заяви ОСОБА_12 . ОРС була переведена у категорії «супроводу» кримінальної справи. Дана справа зберігалась до лютого 2014 року, однак в зв`язку з політичними подіями в Україні, керівництвом УСБУ було прийнято рішення про знищення ОРС, серед яких була і справа №1771. Що стосується залучення коштів та проведення їх огляду, то ствердив, що вказана дія проводилась в рамках ОРС, кошти були залучені з Фонду СБУ у Львівській області заздалегідь, тобто до написання заяви ОСОБА_12 , оскільки під час проведення оперативно-технічних заходів було встановлено про ведення конкретних домовленостей щодо суми коштів, тому оскільки вони знали про яку суму йшлось (50000 доларів США, про що вказано в матеріалах ОТЗ), і її не могли отримати за 1 раз, так як процедура досить тривала. Огляд коштів та їх вручення відбувалось на квартирі по АДРЕСА_2 , з метою конспірації, щоб уникнути можливого витоку інформації. Кошти були відкопійовані (при цьому копії могли виготовити і раніше, оскільки вони були у розпорядженні УСБУ), потім їх оглянули, звірили серії і номери, внесли до протоколу, пачки грошей обв`язали резинками, помістили у пакет зеленого, а потім у пакет сірого кольору та передали ОСОБА_12 . Під час проведення обшуку він присутнім не був, однак спостерігав за подіями з Управління СБУ у Львівській області, через встановлену у кабінеті камеру. Ствердив, що у протоколах відображені зустрічі та розмови, які відбувались між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 з 13.01.2011 року, хоча такі зустрічі мали місце раніше. Фіксація проводилась працівником у певний час, коли були підстави вважати, що цю подію слід фіксувати (шляхом включення-виключення), можливо тому попередні зустрічі вказаних осіб не зафіксовані. Записи здобутої інформації проведені на відеокасети із відповідним інвентарним номером, який вказано на ній. 
		Так, з повідомлення Апеляційного суду Київської області №8 від 06.03.2013 року, вбачається, що вказаним судом 07.10.2010 року дійсно винесено постанову №712 цт про надання дозволу на здійснення відносно ОСОБА_8 оперативно-розшукових заходів, пов`язаних з тимчасовим обмеженням прав людини, а саме: на негласне проникнення до службового приміщення за місцем його роботи (кабінет №13 за адресою: м.Львів, вул.С.Бандери, 3), на зняття інформації з каналів зв`язку, на застосування інших технічних засобів інформації, у тому числі у службовому приміщенні за місцем роботи, на час провадження справи, до 22 березня 2011 року з моменту винесення постанови. 
		З протоколу огляду від 05.08.2014 року вбачається, що заступником начальника другого слідчого відділу управління з розслідування ОВС ГСУ Генеральної прокуратури України ОСОБА_49 , у присутності заступника начальника другого відділу СП БКОЗ УСБУ у Львівській області ОСОБА_50 було проведено огляд тому №26 справи контррозвідувального забезпечення №1071, який складається із 26 аркушів. На 8 аркуші тому №26 знаходиться оригінал акту на знищення документів №14/2-470, затверджений 18.02.2014 р. Начальником УСБУ у Львівській області ОСОБА_51 . Згідно даного акту усього знищено 21 справу (вказана у 21 рядку таблиці), при цьому, у 5 рядку зазначена ОРС №1771 в трьох томах. Під час огляду копіювання не проводилось, технічні засоби не застосовувались, в зв`язку з тим, що матеріали тому №26, зокрема акт №14/2-470 від 18.02.2014 р. містять інформацію з обмеженим доступом. 
		Поряд з цим, суд вважає недопустимими доказами, якими орган досудового розслідування, поряд з іншими доказами, обгрунтував винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КК України, а саме - протокол огляду цифрового диктофону марки Olympus VN 5500 від 18.02.2011 року, з наявними у ньому записами аудіорозмов між ОСОБА_12 і ОСОБА_11 , постанову про визнання вказаного диктофону речовим доказом та стенограми запису розмов, і, як наслідок, висновок криміналістичної експертизи №2684/2685/2686 від 15.09.2014 року, так як згідно рішення Конституційного суду України №12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, обвинувачення у вчиненні злочину не може грунтуватись на фактичних даних, отриманих в результаті вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, яка не уповноважена на здійснення такої діяльності. 
		Оскільки ОСОБА_12 не може виступати особою, яка уповноважена на проведення оперативно-розшукових заходів, то будь-які дані (тобто усі розмови з ОСОБА_11 , які він цілеспрямовано, з власної ініціативи, фіксував на диктофон), зібрані ним в ході заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» є недопустимими та не можуть бути покладені в основу обвинувачення.
		Визнання вказазаних доказів не допустимими не впливає, за наявності вище перелічених доказів, на їх достатність для прийняття відповідного процесуального рішення щодо обвинуваченого ОСОБА_8 . 
		Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що він не вчиняв злочинів по яких йому оголошено про підозру, оскільки його протилежні показання не підтверджуються доказами, які б не викликали у суду сумнівів щодо їх достовірності, а тому вважає їх такими, що дані виключно з метою уникнення кримінальної відповідальності. 
		Суд вважає вірною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.3 ст.368 КК України, за кваліфікуючими ознаками - одержання хабара службовою особою, що займає відповідальне становище, повторно, в особливо великому розмірі. Так, працюючи на посаді судді, відповідно до примітки 2 до ст.368 КК України, ОСОБА_8 є службовою особою, яка займає відповідальне становище. Хабарем в особливо великому розмірі вважається такий, що у п`ятсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян. Згідно чинного законодавства, якщо для кваліфікації злочинів або правопорушень містяться посилання на неоподаткований мінімум, то для таких цілей сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги. Розмір такої пільги визначається Законом України від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб». На перехідний період податкова соціальна пільга визначається для кожного року окремо, зокрема, станом на 2010 р. розмір соціальної пільги становив  434, 5 грн. (434,5 х 500), а тому отримана сума хабара є особливо великим розміром. Ознакою повторності, відповідно до п.15 ППВСУ №5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», охоплюється як перший, так і наступні злочини, тому кваліфікувати перший із них додатково і за іншою відповідною частиною статті, не потрібно. 
		Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, на основі повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, враховуючи, що показання свідків, допитаних безпосередньо в судовому засіданні є послідовними, узгоджуються між собою, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, що проаналізовані вище, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КК України. 
		При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дані про особу винного.
		Обставин, що обтяжують чи пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд не вбачає. 
		Обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання, де скарг на нього не надходило, по місцю роботи характеризується позитивно, за виконання покладених на його обов`язків неодноразово нагороджувався, хворіє, що стверджується відповідною медичною документацією, наявною у матеріалах кримінального провадження, на момент вчинення злочину мав на утриманні неповнолітнього сина  ОСОБА_52 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , однак вчинив злочин, який згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, враховуючи те, що дане кримінальне правопорушення вчинено особою, на яку покладено обов`язок здійснювати правосуддя, забезпечуючи кожній особі право на справедливий суд та повагу до його прав і свобод, у зв`язку з чим, вчинений злочин являє собою підвищену суспільну небезпеку, вину у вчиненні кримінальних правопорушень, визнаних судом доведеними, не визнав та не розкаявся, даючи показання про те, що він не отримував коштів, свідомо намагався уникнути відповідальності за вчинене, в зв`язку з чим відсутні обставини, що істотно знижували б ступінь небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, тому суд, призначає покарання в межах санкції ст.368 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, з позбавленням права обіймати певні посади на певний строк та з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.
		На підставі ст.54 КК України обвинуваченого ОСОБА_8 слід позбавити ІІ кваліфікаційного класу судді.
		Відповідно до ст.4 ч.2 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Таким чином, судом застосовується закон про кримінальну відповідальність в редакції від 11.06.2009 року.
		Враховуючи міцність соціальних зв`язків, ту обставину, що як під час досудового, так і судового слідства, обвинувачений не уникав явки до слідчого та суду, враховуючи положення п.9 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України (в ред.2012 р.), до вступу вироку в закону силу, суд залишає обраний (відповідно до постанови слідчого від 16.02.2011 року, в межах КПК України 1960 року) запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
		Речові докази, згідно ст.100 КПК України, відповідно, залишити у матеріалах кримінального провадження, залишити та повернути законним володільцям, а також знищити. 
		Документи - копії матеріалів кримінальної справи №183-0333 про обвинувачення ОСОБА_12 , а саме том №1, №34, №35, том наглядового провадження прокуратури м.Львова; копії матеріалів адміністративної справи №49-3103 щодо ОСОБА_53  залишити у матеріалах кримінального провадження. 
		Пістолет марки «Вальтер Р88» серійний номер НОМЕР_4 для відстрілу газовими патронами, 6 патронів та 2 гільзи, що був вилучений 16.02.2011 року під час обшуку домоволодіння ОСОБА_8 , що по АДРЕСА_1 (та зберігався без відповідного дозволу на нього), який скерований начальнику дозвільної системи УГБ ГУМВС України у Львівській області для організації постановки на облік  конфіскувати та залишити УГБ ГУМВС України у Львівській області.
		Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , відповідно до пред`явленого обвинувачення. 
		Згідно п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року №11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат" /з відповідними змінами/, судові витрати за проведення балістичної експертизи в сумі 450, 24 грн. не підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки останньому органами досудового слідства не пред"являлось обвинувачення та він не був засуджений за незаконне поводження зі зброєю, а тому судові витрати за проведення даної експертизи, повинні прийматися за рахунок держави. Окрім того, не підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_8 кошти за проведення експертизи відеозвукозапису №2684/2685/2686 записів розмов, наявних на диктофоні марки Olympus VN 5500, оскільки вказаний доказ судом визнано не допустимим. 
		Арешт, що накладений на майно обвинуваченого ОСОБА_8 , згідно постанов слідчого в ОВС Генеральної прокуратури ОСОБА_54 від 16.02.2011 р., від 20.02.2011 року, а також згідно постанови старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури ОСОБА_36 від 16.02.2011 року, від 19.05.2011 року  зняти, конфіскувавши майно, що належить на праві приватної власності обвинуваченому ОСОБА_8 в доход держави. 
		Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України (в редакції 2012 року), суд,
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (в редакції від 11.06.2009 року), призначивши покарання - 8 (вісім) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, повязані з здійсненням правосуддя строком на 3 (три) роки, та із конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна. 
		На підставі ст.54 КК України ОСОБА_8 позбавити 2 кваліфікаційного класу судді.
		Запобіжний захід (обраний в межах КПК України 1960 року), до вступу вироку в законну силу, залишити попереднім - підписку про невиїзд.
		Строк відбуття покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання, тобто з моменту його затримання.
		Речові докази: 
		 грошові кошти в сумі 400000 грн., які передано на зберігання до фінансово-економічного відділу Управління СБ України у Львівській області (квитанція №018237 від 22.02.2011 року) - залишити за належністю - УСБУ у Львівській області; 
		- касети з матеріалами оперативно-технічних заходів за №№400, 276, 202, 279, 304, 311, 15/11 ВОД, що приєднані до матеріалів провадження  залишити у матеріалах провадження; 
		- цифровий диктофон марки Olympus VN 5500, заводський номер НОМЕР_5 із записами, що знаходиться у матеріалах кримінального провадження  повернути законному володільцеві - ОСОБА_12 ; 
		- пакети світло  сірого та зеленого кольорів, що вилучені 16.02.2011 року під час обшуку службового кабінету судді Залізничного районного суду м.Львова та зберігаються при матеріалах провадження  знищити.
		Документи - копії матеріалів кримінальної справи №183-0333 про обвинувачення ОСОБА_12 , а саме том №1, №34, №35, том наглядового провадження прокуратури м.Львова; копії матеріалів адміністративної справи №49-3103 щодо ОСОБА_53  залишити у матеріалах кримінального провадження. 
		Пістолет марки «Вальтер Р88» серійний номер НОМЕР_4 для відстрілу газовими патронами, 6 патронів та 2 гільзи  конфіскувати та залишити УГБ ГУМВС України у Львівській області.
		Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 в доход держави 25171 (двадцять п`ять тисяч сто сімдесят одну) грн. 20 (двадцять) коп. судових витрат у справі за проведення експертиз відеозвукозапису. 
		Арешт, накладений на майно обвинуваченого ОСОБА_8 , згідно постанов слідчого в ОВС Генеральної прокуратури ОСОБА_54 від 16.02.2011 р., від 20.02.2011 року, а також згідно постанови старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури ОСОБА_36 від 16.02.2011 року, від 19.05.2011 року  зняти, конфіскувавши майно, що належить на праві приватної власності обвинуваченому ОСОБА_8 в доход держави. 
		    На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		 
		ГОЛОВУЮЧИЙ: 
		СУДДЯ: 
		СУДДЯ:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...