Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/2201/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 19.05.2015. Зареєстровано: 19.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2015.
Дата набрання законної сили: 14.05.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 359/2201/15-к   Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/510/15   Доповідач у 2 інстанції         ОСОБА_2 Категорія 4    14.05.2015 
		<s> </s>
		 
		УХВАЛА
		 Іменем України
		14 травня 2015 року                   м. Київ
		 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі : 
		головуючого - судді : ОСОБА_2 ,
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		при секретарі : ОСОБА_5         
		з участю прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		представника виправної колонії: ОСОБА_8 
		засудженого: ОСОБА_9 
		захисника: ОСОБА_10     
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку відеоконференції апеляційні скарги засудженого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2015 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_9 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		 Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року ОСОБА_9 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів, передбачених п.7 ч.2 ст.115, ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, 70 КК України до покарання у виді 15-ти років позбавлення волі.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 01 березня 2013 року вищевказаний вирок Дніпровського районного суду, а також ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2012 року змінено та засудженого визнано винним i призначено покарання за ч. 1 ст. 296 КК України, у виді 4-х років обмеження волі, на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України від призначеного за цим законом покарання звільнено за закінченням строку давності, за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 3 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 121 КК України у виді 10 років позбавлення волі та за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4-х років позбавлення волі. 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточно призначено засудженому ОСОБА_9 покарання у виді 10 років позбавлення волі.
		 Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_9 відбуває покарання у Бориспільській виправній колонії № 119 та станом на 2 квітня 2015 року він відбув частину призначеного йому покарання, що становить 5 років 1 місяць 1 день.
		 Засуджений звернувся до суду з клопотанням про заміну йому невідбутої частини покарання більш м`яким, в тому числі у виді виправних робіт з відрахуванням частини доходів в дохід держави, посилаючись на те, що він відбув більше половини строку покарання, за час відбуття якого зарекомендував себе позитивно, має заохочення, приймає активну участь у культурно-масових заходах установи, систематично надає благодійну допомогу як фізичним так і юридичним особам, бійцям АТО та їх сім`ям.
		 Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2015 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.
		 Своє рішення суд обґрунтував тим, що за час відбуття засудженим частини покарання, що станом на 2 квітня 2015 року становить 5 років 1 місяць 1 день, не можливо зробити висновок про те, що він став на шлях виправлення, оскільки отримав одне стягнення та одне заохочення і до кінця строку відбування покарання залишився значний термін.
		 Не погоджуючись з рішенням суду, засуджений та його захисник подали апеляційні скарги, в яких просять ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким клопотання засудженого задовольнити та замінити йому невідбуту частину покарання більш м`яким, не пов`язану з обмеженням волі. Вважають, що при винесенні ухвали суддею допущено неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду викладені в рішенні не відповідають фактичним обставинам справи. Вказують, що судом повністю проігноровано два гарантійних листи сільськогосподарських підприємств, які висловили бажання працевлаштувати засудженого, а також відповідні листи з даного приводу керівників органів місцевого самоврядування. Захисник засудженого зазначає, що суд при винесенні рішення не взяв до уваги пояснення представників спостережної комісії, представників будинків престарілих с. Троянки та с. Перегонівки Голованівського району Кіровоградської області, представників Ревнінської загальноосвітньої школи Бориспільського району Київської області, представників Української православної Церкви, які підтвердили активну участь ОСОБА_9 в суспільно корисній праці та ту обставину, що на його утриманні перебуває двоє дітей, одна з яких є неповнолітньою.
		 В запереченнях на апеляційну скаргу засудженого прокурор просить залишити її без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду від 02 квітня 2015 року без змін.
		 Вислухавши доповідь судді, думку прокурорів та представника виправної колонії, які заперечували проти поданих апеляційних скарг, засудженого та захисника в підтримку апеляційних скарг, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.
		 Відповідно до ст.82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині Кодексу для даного виду покарання і не повинне перевищувати неавідбутого строку покарання, призначеного вироком.
		 Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення та заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», застосування пільги до засуджених у виді заміни невідбутої частини покарання більш м`яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.
		 Як вбачається з матеріалів справи, суддя відмовляючи в задоволенні клопотання засудженого про заміну йому невідбутої частини покарання, мотивував прийняте рішення тим, що ОСОБА_9 за час відбування покарання на шлях виправлення не став. 
		 Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_9 станом на 2 квітня 2015 року відбув частину призначеного йому покарання, що становить 5 років 1 місяць 1 день. 
		 За час відбування покарання призначеного вироком суду, засуджений допустив одне порушення режиму відбування покарання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, має одне заохочення, характеризується позитивно. 
		 Разом з тим, як правильно зазначив в своєму рішенні суддя першої інстанції дані, що характеризують особу ОСОБА_9 хоч і є позитивними, разом з тим не вказують на те, що він став на шлях виправлення, про що зокрема свідчить характеристика адміністрації Бориспільської виправної колонії № 119 від 30 березня 2015 року згідно висновку якої заміна ОСОБА_9 покарання на більш м`яке є недоцільною в зв`язку з нестабільною поведінкою засудженого за весь час відбування покарання. 
		 За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання засудженого про заміну йому невідбутої частини покарання більш м`яким.
		 Доводи апеляційних скарг про необхідність заміни ОСОБА_9 невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки виходячи з принципів інституту кримінального покарання, враховуючи дані про особу засудженого, тяжкість вчиненого злочину та строк невідбутого покарання, заміна невідбутої частини покарання буде суперечити принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин.
		 Всупереч твердження апелянтів, місцевий суд при винесенні рішення всебічно і повно дослідив всі обставини справи та дав їм відповідну оцінку. 
		 Без належних підстав апелянти посилаються і на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
		 
		 Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її зміни чи скасування, в зв`язку з чим залишає апеляційні скарги засудженого та захисника без задоволення. 
		 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
		У Х В А Л И Л А:
		 Апеляційні скарги засудженого та його захисника залишити без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2015 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_9 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким  без змін.
		 Головуючий: 
		 Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...