Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 470/127/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 19.05.2015. Зареєстровано: 19.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2015.
Дата набрання законної сили: 12.05.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №470/127/14-ц 12.05.2015 12.05.2015 12.05.2015 
		Провадження № 22ц-784/1243/15                                                              Головуючий у 1-й інстанції Орлова С.Ф.                 
		Категорія 27                                                                                               Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.
		 
		                                                              Ухвала 
		                                                     Іменем  України 
		 
		            12 травня 2015 року                                                                          м. Миколаїв
		           
		            Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
		            головуючого - Кушнірової Т.Б., 
		            суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
		             при секретарі Орельській Н.М., 
		            за участю: 
		            -  відповідача ОСОБА_2,
		               розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу 
		за  апеляційною  скаргою 
		Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»
		на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2015 року 
		за  позовом 
		Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»
		до ОСОБА_2 
		про 
		стягнення заборгованості за кредитним договором,
		                                                       в с т а н о в и л а: 
		У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк  «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулось   з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 
		Банк зазначав, що  23 серпня 2005 року між Банком та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 5 000 грн., зі сплатою за користування кредитом 48 % річних на суму залишку заборгованості та зі строком дії картки у 2 роки. 
		Але відповідач зобов'язань по сплаті кредиту, відсотків, інших платежів у визначеному у договорі  розмірі та у встановлений термін, не вносив. У зв'язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої станом на 26 січня 2014 року складав 32 680 грн. 17 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 4 181 грн.; заборгованість за відсотками - 28 499 грн. 17 коп.   
		Посилаючись на наведені обставини, Банк просив стягнути на його користь із відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 32 680 грн. 17 коп.
		В подальшому Банк уточнив позовні вимоги, та просив стягнути з відповідача 29 569 грн.25 коп. заборгованості.
		Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
		             В апеляційній скарзі Банк просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. 
		            Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.            
		 
		 
		Судом встановлено, що  23 серпня 2005 року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір шляхом підписання ним анкети - заяви позичальника, в якій він зазначив, що просить надати йому банківську послугу про відкриття рахунку для надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту у 5 000 грн. на платіжну картку із базовою процентною ставкою по кредитному ліміту на момент підписання договору у 3% в місяць із розрахунку 360 днів в році.   
		Також в матеріалах справи міститься договір SAMDN 23000003614128 про відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної картки, укладений 23 серпня 2005 року між Банком та від імені ОСОБА_2 відповідно до умов якого Банк відкрив ОСОБА_2 картковий рахунок та надав кредитний ліміт на платіжну картку в розмірі 5 000 грн. на строк до 23 серпня 2008 року (а.с.6).
		Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 25 листопада 2014 року вказаний договір SAMDN 23000003614128 від 23 серпня 2005 року визнаний недійсним. 
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що шляхом підписання заяви позичальника разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, між сторонами укладено договір про надання банківських послуг, а оскільки Банк пропустив строк позовної давності, встановлений  ст.257 ЦК України, тому відсутні підстави для задоволення позову.
		Колегія погоджується з таким висновком суду виходячи з такого.
		Із матеріалів справи також видно, що рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 31 січня 2007 року з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за тілом кредиту, яка станом на 19 грудня 2006 року становила 3 191 грн. 92 коп. 
		Згідно з постановою старшого державного виконавця ВДВС Березнегуватського РУЮ Миколаївської області від 20 грудня 2008 року виконавчий лист, виданий 11 лютого 2007 року Березнегуватським районним судом Миколаївської області у згаданій вище справі повернуто стягувачу з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».         
		Відповідно до ст..526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Згідно зі ст..530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
		Звертаючись до суду з даним позовом, Банк з урахуванням наявності вказаного судового рішення, надав уточнюючий розрахунок заборгованості  з 19 грудня 2006 року по  26 січня 2014 року, згідно з яким відповідач має заборгованість за кредитним договором за вказаний період в розмірі 14 450 грн.12 коп., з яких :3 879 грн. 96 коп. заборгованості за тілом кредиту; 10 570 грн.16 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом.
		Відповідно до пункту 6.4 Умов і правил надання банківських послуг (далі - Умови та правила) у разі незгоди зі змінами правил чи тарифів обов'язок клієнта пред'явити банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити заборгованість, яка утворилась перед банком, у тому числі й заборгованість, яка утворилась упродовж 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам.
		Пунктом 9.12 Умов та правил передбачено, що договір діє 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же строк. 
		По закінченню строку дії відповідна карта продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява Держателя карти про закриття картрахунку, а також за умови наявних грошових коштів на картрахунку для сплати послуг за виконання розрахункових операцій по картрахунку (в передостанній день місяця закінчення строку дії), та при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором (п. 3 «Правила користування платіжною карткою»).  
		Пунктами 3, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).
		Зі змісту п. 3.1 Умов та правил, банк відкриває клієнту картковий рахунок, його вид і строк дії визначений у заяві і пам'ятці клієнта, підписанням якої клієнт та банк укладають договір про надання банківських  послуг.
		Відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. 
		За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).
		Зазначена вище позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року №6-14цс14, яка відповідно до положень частини першої статті 367 ЦПК України, є обов'язкової для всіх судів України.
		Згідно  витягу із програмного комплексу строк дії вказаної картки визначено до червня 2008 року.
		Із наданого Банком розрахунку заборгованості, видно, що останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором був здійснений відповідачем 27 квітня 2009 року (а.с. 5).
		Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
		Як свідчить зміст заяви - анкети позичальника, ОСОБА_2 погодився, що його заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами, а також Тарифами  складає  між ним та Банком договір про надання банківських послуг .
		  Проте, ця заява не містить домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності. Договір про збільшення строку позовної давності між сторонами теж не укладався, а Умовами і правилами, які надані Банком,  збільшення строку позовної давності не передбачено.
		З урахуванням цих обставин, позивач міг звернутися з позовом про стягнення щомісячних платежів протягом трьох років, з часу їх несплати, а щодо стягнення всієї суми заборгованості з дня  закінчення строку дії картки, тобто з червня 2008 року.    
		Таким чином , остаточно  позов мав бути пред'явлений до червня 2011 року.
		Проте, до суду позивач звернувся лише у лютому 2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності. 
		ОСОБА_2 звернувся  до суду із заявою  про застосування строку позовної давності, оскільки вважав, що він позивачем пропущений (а.с. 67). 
		За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову Банку.
		Доводи апеляційної скарги про те, що п.5.12 Умов та правил надання банківських послуг встановлена позовна давність у 5 років, є безпідставними.
		Відповідно до ст..207 ЦК України  правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
		Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).   
		Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки ці Умови не містять підпису позичальника, а належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності не змінювались, матеріали справи не містять.  
		Такої правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-240цс14. 
		Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
		Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування немає.
		           Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів 
		                                                         у х в а л и л а: 
		           Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відхилити, а рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2015 року залишити без змін.
		          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.  
		 
		            
		         
		 
		               Головуючий 
		        
		            
		 
		             Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...