Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/2548/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку з доходів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 19.05.2015. Зареєстровано: 20.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2015.
Дата набрання законної сили: 14.05.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Справа: №   826/2548/15                                         Головуючий у 1-й інстанції:   Амельохін В.В,                                                                                              Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		14 травня 2015 року                                                                                            м. Київ
		Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого судді                    - Пилипенко О.Є.  
		суддів                                        - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
		при секретарі                              - Грабовській Т.О., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, 
		В С Т А Н О В И Л А:
		У лютому 2015 року позивач - ОСОБА_1, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.10.2014 № 0000971701 та № 0000981701, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного віднесу від 14.10.2014 № 29/26-55-17-08, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.10.2014 № Ф-27. 
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 № 0000981701. У решті позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, суд не довів обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом допущено грубі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови суду в задоволенні позовних вимог.
		Відповідач, вважаючи, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не правильно застосовано норми матеріального права, звернувся із апеляційною скаргою в якій просить постанову суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Приймаючи рішення про часткову відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, п. 181.1 ст. 181, п.  183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стало отримання позивачем доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна на загальну суму у розмірі 15913965,81 грн., а також отримання у 2013 році доходу від реалізації алкогольних напоїв в ресторані з використанням РРО на загальну суму у розмірі 2302,50 грн., яка не відображена в податковій декларації за 2013 рік.
		Суд дійшов висновку, що навіть зважаючи на те, що продаж наведеного нерухомого майна позивачем здійснено як фізичною особою, вказана діяльність з реалізації позивачем понад 20 квартир в багатоповерхових будинках є підприємницькою, оскільки має всі ознаки такої діяльності, в тому числі носить систематичний характер та має на меті отримання прибутку.
		Відтак, відповідачем в Акті перевірки правомірно встановлено порушення позивачем вимог ст. 177 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 1954131,83 грн., а також порушення ст.  6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та, як наслідок, несплата внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму у розмірі 221561,93 грн., а відтак податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 № 0000971701, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного віднесу від 14.10.2014 № 29/26-55-17-08 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.10.2014 № Ф-27 є правомірними та скасуванню не підлягають.
		Також оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності у період з 01.01.2011 по 31.12.2013 позивач здійснював на загальній системі оподаткування, а загальна сума від здійснення господарських операцій позивача за І квартал 2011 року становить 763452,38 грн., у зв'язку з чим останній повинен був зареєструватись платником ПДВ з 01.04.2011.
		За таких умов, суд дійшов висновку, що відповідачем в Акті перевірки встановлено заниження позивачем за ІІ-ІV квартали 2011 року та 2012-2013 роки податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 2991567,00  грн.
		Разом з тим суд першої інстанції вирішив, що висновок ДПІ у Акті перевірки про порушення позивачем вимог п.  181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість у сумі 2991567,00 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 № 0000981701 - безпідставним та неправомірним. Зокрема, суд виходив з того, що в даному випадку правовстановлюючі документи на новозбудоване житло були оформлені на замовника-позивача, то подальше переоформлення права власності на фізичних осіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажами, не вважається операцією з першого постачання житла, та, відповідно, такі операції звільнені від оподаткування податком на додану вартість. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.11.2013 у справі № К/800/46086/13.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
		Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 01.09.2014 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 ДПІ складено Акт № 2293/26-55-17-01-НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п.п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 1954131,83 грн., порушення п. 181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість у сумі 2991567,00 грн., а також порушення п. 1 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та, як наслідок, несплата внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму у розмірі 221561,93 грн.
		14.10.2014 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
		№ 0000971701, яким у зв'язку з порушенням пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 167.1 ст.  167, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1954131,83 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 488532,96 грн.;
		№ 0000981701, яким у зв'язку з порушенням п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2991567  грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 747891,74 грн.
		14.10.2014 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено рішення №29/26-55-17-08 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким у зв'язку з порушенням п. 1 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивачу донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму у розмірі 221561,93 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21186,47 грн.
		Також, 14.10.2014 відповідачем на підставі Акту перевірки прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-27, відповідно до якої відповідач вимагає від позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 221561,93 грн.
		За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень до Головного управління ДФС у м. Києві та до Державної фіскальної служби України оскаржувані рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.
		При цьому, в процесі розгляду скарг позивача ДПІ повторно на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України у підтвердження матеріалів перевірки викладених в Акті перевірки проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено Акт від 11.02.2015 № 353/26-55-17-01-НОМЕР_1, яким висновки викладені в Акті перевірки залишені без змін.
		Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом. 
		Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
		З аналізу Акту перевірки убачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 1954131,83 грн., порушення п. 181.1 ст. 181, п.  183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість за 2013 рік у сумі 2991567,00 грн., а також порушення п. 1 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та, як наслідок, несплата внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму у розмірі 221561,93 грн., стало отримання позивачем доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна на загальну суму у розмірі 15913965,81 грн., а також отримання у 2013 році доходу від реалізації алкогольних напоїв в ресторані з використанням РРО на загальну суму у розмірі 2302,50 грн., яка не відображена в податковій декларації за 2013 рік.
		Зокрема 19.06.2008 р. ОСОБА_1 придбано у ОСОБА_2 у власність:
		земельну ділянку площею 0,1692 га, розташовану на території Підгірцівської сільської ради, Обухівського району Київської області, с. Підгірці, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_2, договір купівлі-продажу якого посвідчено одночасно з договором купівлі-продажу вказаної земельної ділянки;
		земельну ділянку площею 0,1557 га, розташовану на території Підгірцівської сільської ради, Обухівського району Київської області, с. Підгірці, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;
		незакінчений будівництвом будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, незакінчений будівництвом будинок побудований на 51% та розташований на земельній ділянці площею 0,1990 га, яка розташована на території Підгірцівської сільської ради, с. Підгірці Обухівського району Київської області, наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, договір купівлі-продажу якої посвідчено одночасно з договором купівлі-продажу названого об'єкта;
		незакінчений будівництвом будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, незакінчений будівництвом будинок побудований на 51% та розташований на земельній ділянці площею 0,1692 га, яка розташована на території Підгірцівської сільської ради, с. Підгірці Обухівського району Київської області, наданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, договір купівлі-продажу якої посвідчено одночасно з договором купівлі-продажу зазначеного об'єкта.
		В Акті перевірки встановлено, що позивачем протягом 2011-2013 років здійснено продаж нерухомого майна, а саме квартир на вказаних ділянках та у зазначених об'єктах на загальну суму у розмірі 15913965,81 грн., а саме: в 2011 році на суму 959574,81 грн.; в 2012 році на суму 9858383,00 грн.; в 2013 році на суму 5096008,00 грн., що не заперечувалось позивачем.
		Так, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Частиною 2 ст. 3 Господарського кодексу України встановлено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
		Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		Згідно з ч. 5 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у статті 44 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
		Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що навіть зважаючи на те, що продаж наведеного нерухомого майна позивачем здійснено як фізичною особою, вказана діяльність з реалізації позивачем понад 20 квартир в багатоповерхових будинках за висновком суду є підприємницькою, оскільки має всі ознаки такої діяльності, в тому числі носить систематичний характер та має на меті отримання прибутку.
		Щодо правомірності висновку відповідача в Акті перевірки щодо отримання у 2013 році доходу від реалізації алкогольних напоїв в ресторані з використанням РРО на загальну суму у розмірі 2302,50 грн., яка відображена в податковій декларації за 2013 рік, слід зазначити, що позивач не визначену відповідачем суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1954131,83 грн., яка йому донарахована не оспорює. Жодним чином не обґрунтовує та не надає жодних доказів на підтвердження протиправності такого висновку податкового органу.
		Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
		При цьому згідно з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
		Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		Крім того, в Акті перевірки зазначено, що протягом 2011-2013 років по операціях з продажу нерухомого майна, позивачем сплачений податок з доходів фізичних осіб за ставкою 5% у розмірі 742444,34 грн., а саме: у 2011 році - 47429,54 грн.; у 2012 році - 443749,40 грн.; у 2013 році - 251265,40 грн.
		При цьому, в Акті перевірки зазначено, що при розрахунку позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від впровадження вказаної діяльності, враховані такі суми податку сплачених позивачем.
		Разом з тим, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
		Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
		Частиною 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 названого Закону максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює п'ятнадцяти (до 01.10.2011), сімнадцяти (після 01.10.2011) розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
		З Акту перевірки вбачається, що перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка встановлено донарахування єдиного внеску у розмірі 221561,93 грн., а саме: за 2011 рік - 62218,14 грн.; за 2012 рік - 77731,12 грн.; за 2013 рік - 81612,67 грн.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем вимог ст. 177 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 1954131,83 грн., а також порушення ст.  6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та, як наслідок, несплата внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму у розмірі 221561,93 грн., а відтак податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 № 0000971701, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного віднесу від 14.10.2014 № 29/26-55-17-08 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.10.2014 № Ф-27 є правомірними та скасуванню не підлягають.
		Крім того, за змістом п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що підлягає реєстрації як платник податку.
		Згідно з п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
		Відповідно до п.п. 183.1, 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
		Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Як встановлено перевіркою та зафіксовано в Акті, оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності у період з 01.01.2011 по 31.12.2013 позивач здійснював на загальній системі оподаткування, а загальна сума від здійснення господарських операцій позивача за І квартал 2011 року становить 763452,38 грн., у зв'язку з чим останній повинен був зареєструватись платником ПДВ з 01.04.2011.
		За таких умов, відповідачем в Акті перевірки встановлено заниження позивачем за ІІ-ІV квартали 2011 року та 2012-2013 роки податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 2991567,00  грн.
		Водночас відповідно до пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першого постачання. У цьому підпункті перше постачання житла (об'єкта житлового фонду) означає: першу передачу готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника; перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.  Норми цього підпункту поширюються також на перший продаж дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об'єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд).
		Враховуючи вищезазначене, операцією з першого постачання житла буде вважатися операція з передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва: чи за рахунок власних коштів підприємства забудовника, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва, чи за кошти держателів облігацій. Така операція з першого постачання житла підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.
		Операції з подальшого постачання житла (об'єктів житлового фонду) звільняються від оподаткування відповідно до пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України.
		Операції з поставки послуг по спорудженню житла за рахунок замовника (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) підлягають оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах за правилами першої події, встановленим п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.
		Враховуючи вищевикладене, у випадку, коли замовник в процесі будівництва до оформлення права власності на новозбудоване житло укладає попередні договори купівлі-продажу з фізичними особами, згідно з якими отримує забезпечувальні платежі, операції з перерахунку таких платежів фізичними особами на рахунок замовника не змінюють базу оподаткування у замовника. Лише при передачі власності (оформлення правовстановлюючих документів) на готове новозбудоване житло фізичній особі (першому власнику новозбудованого житла) у замовника виникають податкові зобов'язання на підставі п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України. У випадку, коли після завершення будівництва правовстановлюючі документи на новозбудоване житло оформлюються на підприємство-замовника, а пізніше згідно з договорами купівлі-продажу квартир з фізичними особами переоформлюються на таких фізичних осіб, операцією з першого постачання житла буде вважатись операція оформлення правовстановлюючих документів на замовника. Подальше переоформлення права власності на фізичних осіб, в розумінні норм Кодексу, не буде вважатись операцією з першого постачання житла, а тому дана операція буде звільнятись від оподаткування податком на додану вартість відповідно до пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України.
		Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що оскільки, в даному випадку правовстановлюючі документи на новозбудоване житло були оформлені на замовника-позивача, то подальше переоформлення права власності на фізичних осіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажами, не вважається операцією з першого постачання житла, та, відповідно, такі операції звільнені від оподаткування податком на додану вартість. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.11.2013 у справі № К/800/46086/13.
		Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що висновок ДПІ у Акті перевірки про порушення позивачем вимог п.  181.1 ст. 181, п. 183.1 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість у сумі 2991567,00 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 № 0000981701 - безпідставним та неправомірним.
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2015 року - без змін.
		Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
		У Х В А Л И Л А:
		Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.
		Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2015 року - без змін.
		Ухала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.    
		 
		Головуючий суддя:                                                                       О.Є. Пилипенко 
		 
		Суддя:                                                                                 Я.Б. Глущенко 
		 
		                                                                                С.Б. Шелест 
		 
		Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 14.05.2015 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.
		 
		Головуючий суддя                                                                 Пилипенко О.Є.            
		 
		Судді:                                                                                           Шелест С.Б. 
		 
		                                                                                                                    Глущенко Я.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...