Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1433/15 : не визначено.
Надіслано судом: 20.05.2015. Зареєстровано: 21.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2015.
Дата набрання законної сили: 14.07.2015 (частково)
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"13" травня 2015 р.Справа № 922/1433/15
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Калантай М.В.    
		при секретарі судового засідання Дем'яновій Є.Є.
		 
		розглянувши справу 
		за позовом   Прокурора Дзержинського району м. Харкова, м. Харків     до  Харківської міської ради, м. Харків ,    Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив    "Слайс", м.Харків   про   скасування рішення, визнання недійсним державного акту та   зобов'язання вчинити певні дії за участю представників:
		від прокуратури: Хряк О.О.- посвідчення № 028256 від 15.08.2014р.
		від першого відповідача: не з'явився
		від другого відповідача: Бацун Д.В.-довіреність від 01.04.2015 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Прокурор Дзержинського району м. Харкова (далі за текстом - прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до Харківської міської ради, м. Харків (далі за текстом - перший відповідач), та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Слайс", м.Харків (далі за текстом - другий відповідач), в якому просив:
		- визнати незаконним та скасувати п. 14.1. додатку 1 до рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» від 24.02.2010 №13/10;
		- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №858509, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №121070500007 від 23.04.2010;
		- зобов'язати Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Слайс» передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 24,7758 га, розташовану у місті Харкові на Білгородському шосе, з кадастровим номером 6310136300:16:013:0205 за актом прийому-передачі.
		В обґрунтування позову прокурор посилається на незаконність рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» від 24.02.2010 №13/10. Зокрема, на думку прокурора, дане рішення прийнято всупереч вимогам ст.41 Земельного кодексу України, ст.ст.133,135,137 Житлового кодексу УРСР та примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186. 
		Позовна заява прокурора також містить клопотання про вжиття заходів по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 24,7758 га. Дане клопотання обґрунтоване припущенням про намір другого відповідача як власника даної земельної ділянки відчужити її на користь третіх осіб з метою ухилення від виконання судового рішення.
		Ухвалою від 14.04.2015 у даній справі строк розгляду спору продовжений на 15 днів.
		В судовому засіданні 14.04.2015 оголошено перерву до 12.05.2015, у судовому засіданні 12.05.2015 оголошено перерву до 13.05.2015.
		Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та наданих під час розгляду справи письмових поясненнях, просив позов задовольнити в повному обсязі. Заперечив проти клопотань та заяв відповідачів про залишення позову без розгляду, застосування строків позовної давності та припинення провадження у справі, оскільки вони є необґрунтованими.
		Перший відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив в повному обсязі. Вважає безпідставними доводи прокурора про незаконність рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» від 24.02.2010 №13/10. При цьому посилається на те, що державна реєстрація другого відповідача не була скасована на момент прийняття вказаного рішення. В ході створення ОК «ЖБК «Слайс» неможливо було дотриматись процедури, передбаченої для створення житлово-будівельного кооперативу, відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. №186. У зв'язку з цим, необхідно керуватись вимогами Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", як спеціальними законами. Другий відповідач за напрямом діяльності є житлово-будівельним кооперативом, а тому твердження прокуратури, що він є фактично обслуговуючим є безпідставним. На момент створення ОК «ЖБК «Слайс», його засновники не повинні були стояти на відповідному обліку, як особи які потребують поліпшення житлових умов, а лише повинні бути підпадати під критерії осіб, які потребують поліпшення житлових умов. При цьому, прокуратурою не надано доказів, що засновники вказаного кооперативу не підпадали під такі критерії. Окрім того, перший відповідач зазначив, що є підстави для застосування позовної давності, в зв'язку з тим, що органи прокуратури були обізнані про прийняте оскаржуване рішення у 2010 році.
		Також 14.04.2015 першим відповідачем подано заяву про залишення позову без розгляду, оскільки прокурором не вказано обставин, пов'язаних із порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів. Крім того, прокурором не вказано органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. 
		В судове засідання 13.05.2015 перший відповідач свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В минулих судових засіданнях представник першого відповідача підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву, а також просив задовольнити заяву про залишення позову без розгляду.
		Другий відповідач у відзиві проти позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити. Зазначає, що прокурор посилається на постанову Верховного Суду України від 17.06.2014р. № 21-195а14, однак до повноважень Верховного Суду України не відноситься офіційне тлумачення законів України. Наведене прокурором недотримання другим відповідачем норм Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. №186, не ґрунтуються на нормах чинного на даний час законодавства. Крім того, законність надання другому відповідачу земельної ділянки у власність підтверджується проведеною прокуратурою у 2011 році перевіркою та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 у справі №2-а-10943/11/2070. 
		14 квітня 2015 року від другого відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, з огляду на те, що прокурору стало відомо про прийняття першим відповідачем оспорюваного рішення 24.02.2010р., оскільки на пленарному засіданні Харківської міської ради безпосередньо був присутній заступник прокурор м. Харкова Петрова О.І. Враховуючи виключення положень пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011, строк позовної давності, починаючи з 15.01.2012, за позовними вимогами прокурора складає три роки. Отже, за твердженням другого відповідача, строк позовної давності для звернення прокурора, як позивача, до суду з позовом про визнання незаконним та скасування п. 14.1. додатку 1 до рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування від 24.02.2010 № 13/10 починає свій перебіг з 15.01.2012 та закінчується 15.01.2015. Таким чином, прокурором подано позов у даній справі з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у його задоволенні.
		12 травня 2015 року до суду надійшла заява другого відповідача про припинення провадження у справі, оскільки спір не підвідомчий господарським судам України. Заява обґрунтована посиланнями на рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 №10-рп/2010.
		Щодо заявлених сторонами у справі заяв та клопотань суд зазначає наступне.
		Прокурор у позовній заяві просить вжити заходи до забезпечення позову, однак не надає жодного доказу на підтвердження вчинення або наміру вчинити другим відповідачем дій щодо відчуження вказаної земельної ділянки.
		Згідно пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №6 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. 
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). 
		За таких обставин наведене прокурором припущення не можна визнати обґрунтованим, а тому суд не знаходить підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.
		Стосовно клопотання першого відповідача про залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 статті 81 ГПК України суд зазначає наступне.
		Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.
		Пунктом б ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
		Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.
		Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
		Відповідно до статті 18 ГПК України прокурор є самостійним учасником судового процесу.
		Згідно із статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формою цього представництва є, зокрема, участь у розгляді судами справ.
		Згідно з частиною другою статті 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві (пункт 1 абз. 9 постанови пленуму Вищого Господарського суду України від 23.03.2012 року, № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам»).
		Щодо зазначених першим відповідачем установ суд вважає за необхідне зазначити, що згідно положень: Державного агентства земельних ресурсів України, даний орган є центральним органом виконавчої влади, а не органом державного контролю, не має права проводити перевірки відповідних органів, виявляти та вимагати усунення виявлених порушень законодавства; Державної інспекції сільського господарства України не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду; Державної екологічної інспекції України, яка входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, не передбачено повноважень на заявлення позовних вимог, які місяться в позові прокурора, що розглядається у даній справі.
		Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що прокурор звернувся до суду в рамках чинного законодавства, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання першого відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.
		Щодо заяви другого відповідача про припинення провадження у справі суд зазначає наступне.
		Відповідно до положень ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
		Як вбачається із постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.
		У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати наступне.
		Виходячи з положень ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 177, 181, 324, гл.30 ЦК України, ст. 148 ГК України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.
		З положень ст.ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України ст.ст. 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124,127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
		Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.
		Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
		Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору ст. 1 ГПК України, підвідомчі господарським судам.
		Згідно із пунктом 1.2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.
		Крім того, відповідно до пункту 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
		У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
		Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 09.12.2014 № 21-308а14 у адміністративній справі за позовом ТОВ «Полтавекопродукт-2» до Зіньківської РДА Полтавської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та скасувати розпорядження.
		За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення заяви другого відповідача про припинення провадження у справі.
		З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
		Прокуратурою Дзержинського району м. Харкова встановлено, що п.14.1. додатку 1 до рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.02.2010 р. 13/10 ОК "ЖБК "Слайс" надано у власність земельну ділянку, яка належала територіальній громаді міста Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 24,7758 га для будівництва та подальшої експлуатації житлових комплексів по Білгородському шосе.
		Відповідно до інформації ДПІ у Дзержинському міста Харкова нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 126 671 233 грн.
		У подальшому, на підставі вказаного рішення Харківської міської ради Управлінням Державного земельного агентства у місті Харкові (на той час -Управління Держкомзему у м. Харкові) видано ОК «ЖБК «Слайс» державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:16:013:0205 серії ЯИ №858509, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №121070500007 від 23.04.2010.
		Прокурор звернувся до суду 11.03.2015, вважаючи, що рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.02.2010 р. щодо надання у власність другого відповідача земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:16:013:0205) прийнято всупереч вимогам ст.41 Земельного кодексу України, ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. №186 (далі - Примірний статут).
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 41 ЗК України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
		Оскільки, докази щодо скасування державної реєстрації ОК «ЖБК «Слайс» під час прийняття рішення міської ради та (або) оформлення державного акту на землю в матеріалах справи відсутні, у першого відповідача не було будь-яких підстав для відмови в передачі у власність спірної земельної ділянки.
		Посилаючись на те, що обов'язком Харківської міської ради є з'ясування мети та підстав створення ЖБК, порядку організації його діяльності, правового статусу відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту при наданні земельної ділянки ЖБК як спеціальному суб'єкту, передбаченому статтею 41 ЗК України, прокурор не врахував, що Харківська міська рада не є органом державної реєстрації юридичних осіб та не має права надавати оцінку установчим документам суб'єктів господарювання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За таких обставин, суд вважає, що першим відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення не було допущено порушень, на які посилається прокурор. 
		Разом із тим, суд вважає безпідставними посилання прокурора щодо невідповідності статуту ОК «ЖБК «Слайс» вимогам ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту, на які посилається прокурор в позовній заяві, виходячи з наступного.
		Відповідно до Постанови Верховної ради України від 12 вересня 1991 року N 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
		Акти законодавства Союзу РСР можуть бути застосовані лише за наявності наступних умов: 1. правовідносини не врегульовані законодавством України; 2. акти не суперечать Конституції і законам України.
		Правові підстави позовних вимог прокурора, ґрунтуються на нормах Житлового кодексу УРСР від 30 червня 1983 року N 5464-Х та Примірного Статуту житлово-будівельного кооперативу затвердженого Постановою Радами Міністрів УРСР від 30.04.1985, № 186. Згідно із п. 1 цією Постанови Примірний статут був затверджений на підставі ст. 137 ЖК.
		Отже при розгляді цієї справи, суд, на підставі ст. 4 ГПК України має застосовувати акти, їх окремі норми (ЖК та Примірний статут), які не суперечать законодавству України.
		Як вбачається з виписки з Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців датою державної реєстрації ОК «ЖБК «Слайс» є 31.07.2008.
		Отже, на час створення другого відповідача діяли інші законодавчі акти, що регулюють питання створення кооперативів, а саме: Закон України «Про кооперацію» та Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», які є спеціальними законами.
		Положення даних законодавчих актів не містять вказівок на обов'язкове дотримання другим відповідачем умов, викладених в ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірному статуті, на які посилається прокурор.
		За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що ОК «ЖБК «Слайс» створено з порушенням норм законодавства України.
		Згідно із преамбулою цього Закону визначено, що Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.
		Статтею 2 Закону «Про кооперацію» визначено термін обслуговуючий кооператив. Так обслуговуючий кооператив це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
		Статтею 6 Закону «Про кооперацію» встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. 
		Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
		Стаття 7 Закону України «Про кооперацію» передбачає, що кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. 
		Згідно статті 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити такі відомості: найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збитків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю. Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству. 
		Стаття 10 Закону України «Про кооперацію» передбачає, що членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. 
		Отже вищевказані положення місять інші вимоги до кооперативу, ніж ті які були викладені у ЖК УРСР та Примірному статуті, відповідно, з моменту набрання чинності Законом України «Про кооперацію» кооперативи мають керуватися саме цими положеннями.
		Суд наголошує, що станом на момент прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення та на час розгляду даного спору установчі документи другого відповідача в установленому порядку не визнано недійсними та його реєстрація за рішенням суду не скасована за підставами зазначеними прокурором щодо невідповідності процедури створення другого відповідача. 
		Разом із тим, суд звертає увагу, що питання скасування державної реєстрації другого відповідача можуть бути предметом окремого судового розгляду з іншим суб'єктним складом.
		Крім того, відповідно до статті 9 Закону України «Про кооперацію» державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому законом. 
		Спеціальним Законом який регулює здійснення державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі і кооперативів, є Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
		Згідно із п. 3 Прикінцевих положень цього Закону, закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
		Статтею 1 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, зокрема, термін модельний статут - типовий установчий документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, який використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб відповідних організаційно-правових форм, містить встановлені законом правила, що регулюють правовий статус, права, обов'язки та відносини, які пов'язані із створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності відповідних юридичних осіб.
		Згідно із ч. 4 ст. 56 ГК України суб'єкт господарювання може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом.
		Згідно із ч. 5 ст. 56 ГК України якщо суб'єкт господарювання створюється та діє на підставі модельного статуту в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про його найменування, мету і предмет господарської діяльності, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту.
		Відповідно до ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.
		Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом.
		Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.
		Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про затвердження модельного статуту житлово-будівельного кооперативу. 
		До того ж, прийняття модельного статуту, його застосування у діяльності певного кооперативу віднесено до компетенції засновників юридичної особи і не є обов'язковим.
		У зв'язку з цим, застосування Примірного статуту не може бути визнано обов'язковим, а його положення повинні відповідати нормам діючого законодавства України.
		Крім того, положеннями ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено підстави та порядок відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, серед яких, зокрема, вказано невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону (установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом).
		Оскільки у державній реєстрації другого відповідача відмовлено з цих підстав не було, суд вважає, що установчі документи ОК «ЖБК «Слайс» повністю відповідали вимогам чинного законодавства.
		Окрім того, суд вказує на те, що прокурором не надано доказів скасування державної реєстрації другого відповідача у встановленому законом порядку з наведених підстав.
		Посилання прокурора на те, що другий відповідач фактично не є житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом, не ґрунтується на жодних правових нормах.
		Так, статтею 2 Закону «Про кооперацію» визначено термін «обслуговуючий кооператив». Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.
		Статтею 6 цього Закону передбачено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
		Таким чином, поняття обслуговуючий кооператив та житлово-будівельний кооператив характеризують тип і напрям діяльності кооперативу та не можуть підмінятися.
		Відповідно до п.3.3.1 «Державного класифікатору України класифікація організаційно-правових форм господарювання» затвердженого Наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 28.05.2004, №97 визначено, термін Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
		Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
		Отже найменування обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Слайс» визначає його тип та напрям діяльності відповідно до різновидностей юридичних осіб організаційно-правових форм кооперативи, що узгоджується із п. 1.2. «Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу» затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, від 09.06.2004, № 65, відповідно до якого, назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, способу утворення, залежності юридичної особи та інших відомостей згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, установлених Цивільним та Господарським кодексами України та законами України. Юридична особа, крім повного найменування, може мати скорочене найменування.
		Доводи прокурора про те, що другий відповідач не є житлово-будівельним кооперативом, оскільки відповідно до листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області кооператив не розпочав будівництво, спростовуються наступним.
		Питання здійснення забудови земельної ділянки вирішується виключно її власником.
		Щодо встановлення строків забудови до 31.12.2012р., які встановлені в оспорюваному рішення Харківської міської ради, слід зазначити, що згідно зі ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання будівельних робіт, виникає на підставі:повідомлення про початок виконання будівельних робіт; декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І - III категорій складності; дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
		Вказані документи надають право на виконання будівельних робіт та є чинними до завершення будівництва.
		Отже, строк зазначений в рішення Харківської міської ради від 24.02.2010 №13/10 не регламентує строків забудови земельної ділянки, в разі отримання забудовником відповідного дозволу, він є безстроковим та діє до закінчення будівництва.
		На підставі викладеного, суд вважає, що прокурором не доведено порушень вимог чинного законодавства при прийнятті рішення Харківської міської ради «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» від 24.02.2010 №13/10, що унеможливлює задоволення позовних вимог у даній справі.
		Під час розгляду справи другий відповідач наполягав на застосуванні позовної давності, про що зазначив в заяві №10-04/15 від 10.04.2015. Перший відповідач у відзиві на позов також вказував про застосування позовної давності.
		У зв'язку з цим, суд зазначає наступне.
		Згідно ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 
		Згідно протоколу 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання 24.02.2010р. на пленарному засіданні міської ради був присутній заступник прокурора м. Харкова Петрова О.І., яка відповідно до ст. 121 Конституції України та ЗУ «Про прокуратуру» здійснює нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами та їх виконавчими органами.
		Також, згідно з листом від 26.03.2010р. № 08-04/700/2-10 Харківською міською радою до прокуратури міста Харкова було направлено рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання.
		Відповідно до ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення.
		Згідно ст. 21 ЗУ «Про інформацію» інформація державних органів та органів місцевого самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого та регіонального самоврядування. Основними джерелами інформації органів місцевого і регіонального самоврядування є акти органів місцевого та регіонального самоврядування.
		Інформація органів місцевого самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом опублікування її в офіційних друкованих виданнях, опублікування її в інших засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо та аудіовізуальні засоби масової інформації.
		Згідно вимог ст. 21 ЗУ «Про інформацію» рішення Харківської міської ради та її органів розміщуються на офіційному сайті Харківської міської ради (www.сіty.kharkov.ua) та публікуються в газеті «Харьковские известия».
		За таких умов, вищевказане рішення Харківської міської ради було офіційно опубліковано та вважається таким, що доведено до відома зацікавлених осіб.
		Згідно із п. 10 Наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010, № Згн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів", з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1,15, 19-24 Закону України "Про прокуратуру", було наказано, зокрема: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.
		Відповідним суб'єктом здійснення державою своїх цивільних прав в даному випадку є прокурор, який згідно із ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" здійснює Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами, їх виконавчими органами, з відповідними наслідками прокурорського нагляду, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави.
		Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 ЗУ "Про прокуратуру", призводить до наслідків визначених ч. 2 ст. 12, ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.
		Згідно із мотивувальною частиною Постанови Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2014р. № 6-152цс14 визначено наступне: норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
		В зв'язку із обізнаністю з 24.02.2010р. заступника прокурора м. Харкова про прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, згідно із Постановою Верховного Суду України від 29.10.2014р. № 6-152цс14 , також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України "Про прокуратуру".
		Таким чином, прокурором не була реалізована об'єктивна можливість знати про підстави прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради у місячний строк з моменту його ухвалення, шляхом здійснення заходів прокурорського нагляду, яка між тим збігається із обов'язками прокурора згідно із п. 7 ст. 15 Закону України "Про прокуратуру".
		Отже початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 24.02.2010р., починається саме з цієї дати прийняття рішення, оскільки його прийняття відбувалось безпосередньо за участю заступника прокурора міста Харкова яка перебувала на пленарному засіданні, та у відповідності до ст. 257 ЦК України строк позовної давності за вимогами щодо оскарження цього рішення сплинув 25.02.2013 року.
		Відповідна позиція зазначена у постанові Верховного Суду України № 3- 23гс14 від 27.05.2014р., відповідно до якої Верховний Суд дійшов висновку, що перебування прокурора під час пленарного засідання, на якому було прийняте оскаржуване рішення є початком перебігу строку позовної давності згідно із ч.1 ст.261 ЦК, норми якої також розповсюджуються і на звернення прокурора до суду. Та початок перебігу строку позовної давності починає свій перебіг не з дати здійснення прокурором перевірки оскаржуваного рішення, а з дати коли прокурору було відомо про існування оскаржуваного рішення.
		Ч. 4 ст. 267 ЦК України, визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Зазначене спростовує твердження прокурора про те, що про порушення порядку передачі земельної ділянки ОК «ЖБК «Слайс» йому стало відомо лише у лютому 2015 року.
		На підставі викладеного, з урахуванням встановлених судом обставин справи, на основі повного та всебічного розгляду всіх обставин справи та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позовної вимоги прокурора Дзержинського району м.Харкова про визнання незаконним та скасування п. 14.1. додатку 1 до рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» від 24.02.2010 №13/10. 
		Прокурор зазначає незаконність вказаного рішення Харківської міської ради як підставу щодо інших позовних, а саме: про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №858509, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №121070500007 від 23.04.2010, та про зобов'язання Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Слайс» передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 24,7758 га, розташовану у місті Харкові на Білгородському шосе, з кадастровим номером 6310136300:16:013:0205 за актом прийому-передачі.
		Отже, оскільки суд дійшов висновку про недоведеність позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення, інші позовні вимоги прокурора є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В позові відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку. 
		Повне рішення складено 18.05.2015 р.   
		 
		Суддя М.В. Калантай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...