Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/16528/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 22.05.2015. Зареєстровано: 23.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2015.
Дата набрання законної сили: 02.06.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Справа: №   826/16528/14                                         Головуючий у 1-й інстанції:   Клочкова Н.В.                                                                                                            Суддя-доповідач:  Старова Н.Е. 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		 
		20 травня 2015 року                                                                                            м. Київ
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді:                                                  Старової Н.Е.,
		суддів:                                                                      Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері     комунальних послуг, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері     енергетики та комунальних   послуг, Кабінету Міністрів України, треті особи: Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода», Ужгородська міська рада Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (відповідач-1), Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних   послуг                   (відповідач-2), Кабінету Міністрів України (відповідач-3), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода», Ужгородська міська рада Закарпатської області про: визнання протиправною бездіяльності КМ України щодо невжиття будь-яких заходів протягом 3-ох місяців з 02.03.2014 (дата набрання чинності Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо не приведення їх у відповідність із Конституцією України від 23.02.2014 №763-VII) щодо не приведення нормативно-правових актів КМ України і незабезпечення перегляду та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; зобов'язання КМ України у відповідності до вимог Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 09.07.2010 №2479-VI (у редакції станом на 07.10.2010 із змінами і доповненнями) утворити національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та забезпечити її формування; визнання протиправною   та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг за №662 від 13.06.2014 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання   та водовідведення комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода»; зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити перевірку дотримання ліцензійних умов комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода" та установити тарифи на централізоване водопостачання і водовідведення комунальному підприємству «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода» в установленому законодавством порядку.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального  права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
		Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. 
		При дослідженні матеріалів справи встановлено, що  Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг прийнято постанову від 13.06.2014 №662 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода» (т.1, а.с.85), яка набрала чинності 01.07.2014 року, та якою КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода» встановлено тарифи на централізоване водопостачання в розмірі 6,28 грн. за 1 куб. м. (без ПДВ) та централізоване водовідведення - 3,58 грн. за 1 куб. м. (без ПДВ), а також визнано такими, що втратили чинність постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.02.2012 №71, та від 14.02.2014 № 125.
		Натомість, позивач вважає, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг не уповноважена розглядати, затверджувати і приймати рішення в частині регулювання тарифів у сфері комунальних послуг.
		Суд першої інстанції доречно зауважив, що дія оскаржуваної постанови на позивача не поширюється, оскільки постанова регламентує питання встановлення тарифів для конкретного ліцензіата, а не для кінцевих споживачів та населення. 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності КМ України щодо невжиття будь-яких заходів протягом 3-ох місяців з 02.03.2014 щодо не приведення нормативно-правових актів і незабезпечення перегляду та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із Законом та зобов'язання утворити національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та забезпечити її формування, з огляду на таке.
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" від 07.10.2010 № 2592-VI були внесені зміни у Закон України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" від 9 липня 2010 року № 2479-VI.
		Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України"" від 23.02.2014 № 763-VII визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 10, ст. 63, набрав чинності 02.03.2014).
		Встановлено, що норми законів України, до яких вносилися зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідності із Конституцією України", які втратили чинність згідно п.1 цього Закону, діють в редакції, чинній станом на 07.10.2010 року, з урахуванням змін, внесених законами України після 07.10.2010 року, у частинах, що відповідають нормам Конституції України, які діють станом на дату набрання чинності цим Законом.
		Крім того,   Законом України від 23.02.2014 № 763-VII зобов'язано КМ України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
		Згідно ч.3 ст.19 Закону   України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції від 09.07.2010) зобов'язано КМ України: утворити Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України та забезпечити її формування до 01.01.2011 року; у тримісячний строк з дня прийняття цього Закону затвердити передбачені цим Законом нормативно-правові акти та привести свої нормативно-правові акти, а також забезпечити приведення нормативно-правових актів органами виконавчої влади у відповідність із цим Законом.
		Крім того, відповідно до ч.3 ст.19 Закону   України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції від 07.10.2010) пп.1 п.3 ст.19 (утворити Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України та забезпечити її формування до 01.01.2011 року) виключено на підставі Закону України від 07.10.2010 р. N 2592-VI.
		Проте, дію підпункту 1 пункту 3 статті 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції від 23.02.2014) відновлено у зв'язку з втратою чинності Законом України від 07.10.2010 р. N 2592-VI, згідно із Законом України від 23.02.2014 р. N 763-VII.
		Отже, з 02.03.2014, відповідно до   пп.1, 2 п.3 ст.19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції від 23.02.2014), КМ України зобов'язано: утворити національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та забезпечити її формування до 01.01.2011 року; та у тримісячний строк затвердити передбачені цим Законом нормативно-правові акти та привести їх у відповідність із цим Законом.
		Натомість, станом на   02.03.2014, вказаний строк для вчинення дій КМ України сплинув, що унеможливило виконати обов'язок, покладений Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції від 09.07.2010 та від 23.02.2014), так як іншої дати або способу для його виконання чинним законодавством не передбачено. А отже, виникла ситуація, за якої у 2014 році покладено на КМУ обов'язок вчинити дії не пізніше 01.01.2011 року.
		Приписами ч.1 ст. 11 Закону України «Про природні монополії» (в редакції від 23.12.2010) визначено, що Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України. Відповідно, повноваження щодо створення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, а також формування її складу надано саме Президенту України. У зв'язку з чим, указом Президента України від 27.08.2014 № 694/2014 було утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (т.1, а.с.51), а указом від 27.08.2014 № 692/2014 ліквідовано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині необґрунтовані, та правомірно залишені без задоволення.
		Стосовно вимог про визнання протиправною   та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №662 від 13.06.2014 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання   та водовідведення комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", колегія суддів зазначає наступне.
		Приписами ст.6 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, зокрема, встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, що також кореспондується із нормами п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, затвердженого указом Президента України від 23.11.2011 року № 1073/2011.
		Згідно п. 2 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869, цей Порядок застосовується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування при визначенні  тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у п.1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.
		Згідно п. 1.2 Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 29.11.2013 № 253, ця Процедура застосовується Національною комісією, при встановленні тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення і поширюється на всіх суб'єктів господарської діяльності, які отримали у встановленому законодавством порядку ліцензії на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - ліцензіати).
		Як вбачається із матеріалів справи, КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода" подало у встановленому порядку до Національної комісії, заяву про встановлення тарифів разом із додатками, відповідно до Процедури з проханням розглянути заяву та додані до неї матеріали щодо встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення (т. 2, арк. 2-251, т. 3, арк. 1-251, т. 4, арк. 1-252).
		Згідно п. 12   Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, основною формою роботи Комісії як колегіального органу є засідання.
		Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її загального кількісного складу. Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу Комісії. Голова, члени Комісії мають по одному голосу кожен.
		Як вбачається із матеріалів справи, Національною комісією було направлено, засобами електронного зв'язку,   запрошення підприємствам на відкрите засідання Комісії, на якому буде розглядатися питання щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (т.1, а.с.94-96).
		Згідно витягу із протоколу №25 відкритого засідання Національної комісії від 13.06.2014 року, на засіданні Комісії був присутній директор КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода" - Феделещак М.М. (т.1, а.с.91-93). Крім цього, зі змісту протоколу вбачається, що за прийняте рішення Комісія проголосувала одноголосно, та було прийнято рішення у формі постанови №662 від 13.06.2014 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання   та водовідведення комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" (т.1, а.с.85-87).
		Відтак, порушень під час процедури при прийнятті оскаржуваної постанови не встановлено, та що не спростовано позивачем у встановленому порядку доказами, які б відповідали вимогам ст.70 КАС України.
		Вірно зазначив суд першої інстанції, що в даному випадку мають місце відносини між Комісією і виробником, та відсутній ланцюг взаємовідносин виробник-виконавець-споживач, то Закон України "Про житлово-комунальні послуги" не регламентує дії Комісії під час встановлення тарифів для виробника (при чому, позивач не є ліцензіатом і дані тарифи для нього не встановлювались), як не  покладено і обов'язок на Комісію доводити до відома споживачів відповідну інформацію при прийняті постанови про встановлення тарифів ліцензіатам. Крім того, суд правомірно дійшов висновку, що на постанову № 662 від 13.06.2014 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання   та водовідведення комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" не поширюється дія Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", оскільки спірна постанова є актом індивідуальної дії, так як стосується лише КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода".
		Судова колегія критично оцінює доводи апелянта щодо відсутності державної реєстрації постанови №662 від 13.06.2014 року, оскільки згідно приписів ч.1 ст.15 Закону України «Про природні монополії», рішення національних комісій регулювання природних монополій, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації, за винятком рішень з питань встановлення цін та тарифів. А тому, вказана постанова не підлягає обов'язковій державній реєстрації, що підтверджено повідомленням Мін'юсту  №4376-0-33-15/101 від 30.01.2015 року.
		Відповідно, позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови №662 від 13.06.2014 не підлягає задоволенню, як така, що прийнята уповноваженим органом та у відповідності до вимог законодавства.
		Щодо вимоги про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити перевірку дотримання ліцензійних умов комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода" та установити тарифи на централізоване водопостачання і водовідведення, в установленому законодавством порядку суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
		Проте, до Національної комісії не надходило обґрунтованого звернення позивача про порушення прав, що було б підставою звернутися до Кабінету Міністрів України за дозволом на проведення перевірки КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода», як не надходило заяви суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
		Відтак, у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних   послуг відсутні підстави для проведення перевірки дотримання ліцензійних умов комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода".
		Крім того, згідно п.2.1 Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, комплект документів, що подається до Комісії для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та/або водовідведення, формується ліцензіатом з дотриманням послідовності, визначеної вимогами до формування змісту матеріалів та комплекту документів, що подаються для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та/або водовідведення.
		Відповідно до п.2.2   Процедури, для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення заявник подає до Комісії у паперовому та електронному вигляді заяву про встановлення тарифів за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Процедури, а також розрахунки, підтверджені матеріали і документи, що використовувалися під час проведення таких розрахунків.
		Згідно п. 3.3 Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, у разі відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам, встановленим у розділі II цієї Процедури, Комісія розглядає їх протягом 30 календарних днів з дня надходження до Комісії.
		Отже, для того, щоб Комісія могла встановити тарифи на централізоване водопостачання та/або водовідведення ліцензіат зобов'язаний звернутися до Комісії в установленому порядку, чого зроблено не було. Відповідно, відсутні підстави для зобов'язання Національної комісії встановити тарифи на централізоване водопостачання і водовідведення комунальному підприємству "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода в установленому законодавством порядку.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
		Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.71 КАС України  надали до суду належні докази правомірності своїх дій та рішень, та обґрунтували їх у встановленому порядку.
		Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 06.02.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
		За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2015 року - без змін.
		Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.
		 
		 
		Головуючий суддя:
		                
		          Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                 Старова Н.Е.            
		 
		Судді:                                                                                           Мєзєнцев Є.І. 
		 
		                                                                                                                    Чаку Є.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...