Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/20569/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 22.05.2015. Зареєстровано: 24.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 травня 2015 року Справа № 910/20569/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Акулової Н.В., Козир Т.П.,розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 21.11.2014 Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015у справі№ 910/20569/14 Господарського суду міста Києва          за позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:1. Мале приватне підприємство "Беркут" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІТТ-Менеджмент"провизнання правочинів нікчемними за участю представників сторін:
		позивача: Шалашова В.І., дов. від 24.04.2015 № 302
		відповідача: Прокопенко Т.Ю., дов. від 06.10.2014 б/н
		третьої особи-1: Мошук М.В., директор
		Романчук О.А., дов. від 25.11.2014 б/н
		третьої особи-2: не з'явилися
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" про визнання договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 02.09.2014 нікчемними.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2014 у справі № 910/20569/14 (суддя Смирнова Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Ропій Л.М., суддів Пашкіної С.А., Рябухи В.І.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 у справі № 910/20569/14, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою посилання позивача стосовно нікчемності правочину в силу ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вартість відчуженого активу у 8 разів перевищує ціну, за якою здійснювалося відступлення. Скаржник також вказує на те, що судом першої необґрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, а апеляційний господарський суд безпідставно не прийняв як доказ висновок експерта щодо вартості відступлених прав вимоги, виготовлений на замовлення позивача. Таким чином, скаржник вважає, що судами не перевірено, чи відповідає вартість відступлених прав, що вказана у договорі відступлення прав вимоги, реальній їх вартості.   
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет", не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, також звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 у справі № 910/20569/14, рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2014 у цій справі залишити без змін.
		Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Так, скаржник вказує на помилковість висновків апеляційного господарського суду про те, що позивачем невірно обрано як спосіб захисту прав визнання правочину нікчемним, оскільки між сторонами існує спір про наявність (відсутність) такого факту, а потреба у визнанні (встановленні) нікчемності укладених договорів виникла внаслідок потреби у правовій визначеності. 
		До Вищого господарського суду України також надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк", в яких відповідач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими. 
		Мале приватне підприємство "Беркут" у поданих до суду касаційної інстанції письмових поясненнях підтримало доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" та просило її задовольнити. 
		Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа-2 не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.
		Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" такою, що підлягає задоволенню частково, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 01.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні (далі - Договір від 01.09.2014), відповідно до умов якого первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним в Україні законодавством, за плату, передбачену Договором, відступає, а новий кредитор набуває права грошових вимог первісного кредитора в розмірі та в обсязі визначеному договором за наступним Кредитним договором, договором, що забезпечує зобов'язання боржника за Кредитним договором, рішенням Господарського суду міста Києва, а саме: 
		1. Кредитним договором № 1127/01 від 27.11.2007, з усіма наступними змінами та доповненнями, що укладений між первісним кредитором та Малим приватним підприємством "Беркут" (боржник);
		2. Договором іпотеки між первісним кредитором та боржником від 07.11.2007, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мудрою О.М., внесено в реєстр за № 841, згідно якого в іпотеку первісному кредитору передано нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2: лабораторний корпус № 50 (літ. Ж), загальною площею 2017,70 м.кв.; склад "Кнудсон" № 67 (літ. И), загальною площею 160,6 кв.м; склад "Кнудсон" № 67а (літ. К), загальною площею 17,20 кв.м;
		3. рішенням Господарського суду міста Києва № 33/477 від 07.02.2011 про стягнення з боржника на користь первісного кредитора суми основної заборгованості за кредитом в розмір 8000000,00 грн., заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.09.2010 по 18.11.2010 в розмірі 59178,08 грн., прострочену заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.09.2010 по 31.10.2010 в розмірі 200547,93 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 2831,36 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення Господарським судом міста Києва 14.04.2011 було видано наказ № 33/477, на підставі якого підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у              м. Києві 05.08.2011 було відкрито виконавче провадження № 28779144.
		Згідно із п. 1.2 Договору від 01.09.2014 новий кредитор одержує замість первісного кредитора право вимагати від боржника належного виконання зобов'язань, визначених Кредитним договором, Договором іпотеки та рішенням суду.
		Відповідно до п. 2.1 Договору від 01.09.2014 первісний кредитор та новий кредитор домовились, що вартість відступленого права вимоги за кредитним договором складає 1000000,00 грн. та повинна бути сплачена новим кредитором відповідно до п. 2.2 цього договору. 
		02.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" (новий іпотекодержатель) було укладено договір відступлення права за іпотечним договором (надалі - Договір від 02.09.2014), відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержавтелю своє право за Договором іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мудрою О.М. 07.11.2007 за реєстровим №841, укладеним між первісним іпотекодержателем та юридичною особою Малим приватним підприємством "Беркут", який забезпечує виконання умов Кредитного договору №1127/01 від 27.11.2007, разом із договорами про внесення змін до Кредитного договору, що укладений між первісним іпотекодержателем та іпотекодавцем. 
		Як зазначено у п. 1.2 Договору від 02.09.2014, він укладений на підставі ст. 24 Закону України "Про іпотеку" у зв'язку з тим, що між новим іпотекодержателем та первісним іпотекодержателем укладено договір про відступлення права вимоги та заміни сторони у зобов'язанні за основним договором, та внаслідок укладення цього договору до нового іпотекодержателя переходять всі права первісного іпотекодержателя за іпотечним договором, який забезпечує вимоги за основним договором.
		Судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що постановою Правління Національного банку України від 12.06.2014 № 349/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" до категорії проблемних" установлено для позивача обмеження, зазначені у цій постанові.
		Постановою Правління Національного банку України від 26.06.2014 № 382/БТ  внесені зміни до постанови Правління Національного банку України від 12.06.2014 № 349/БТ , якою п. 2 про установлення обмежень викладено у новій редакції.
		Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.09.2014 № 79 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Актив-Банк", вирішено розпочати з 03.09.2014 процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 03.09.2014 по 03.12.2014 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Актив-Банк".
		Предметом позову у справі є позовні вимоги про визнання договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 02.09.2014 нікчемними.
		Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що вартість переданого права грошової вимоги за Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 є значно заниженою, а тому в силу ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" такий правочин є нікчемним. Як наслідок - позивач вказує і на нікчемність договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором.
		Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того факту, що вартість переданого права грошових вимог за Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 є значно заниженою; згідно із наданим відповідачем Звітом про незалежну оцінку ринкової вартості права вимоги грошових коштів за кредитним договором № 1127/01 від 27.11.2007 до МПП "Беркут", складеного суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Істерн Консалтинг Груп", ринкова вартість права грошової вимоги за Кредитним договором № 1127/01 від 27.11.2007 до МПП "Беркут" станом на 01.09.2014 складає 995600,00грн., що менше, ніж вартість, за якою відповідне право вимоги було відчужено на користь відповідача за спірним договором.
		За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявності підстав, які в силу положень ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" свідчать про нікчемність правочину, у зв'язку із чим відмовив у задоволенні позову. 
		Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу у повному обсязі згідно із приписами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та виходив з того, що статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" або іншим законом чи договором не передбачено такого способу захисту цивільного права або інтересу, як визнання правочину нікчемним; позивач обрав неправильний спосіб захисту, адже нікчемність правочину встановлена Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому, вказуючи, що сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що нікчемний правочин не порушує та не оспорює права і охоронювані законом інтереси позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх захисту, і, як наслідок, відсутнє право на звернення до господарського суду за їх захистом.
		З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.
		Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
		Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
		Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:  чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ). 
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
		Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).
		Як передбачено ч. 1 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Частиною 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п. 3 ч. 2 зазначеної статті Закону).
		Як визначено п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними",  відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. 
		Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. 
		Суд апеляційної інстанції, зазначаючи, що нікчемний правочин не порушує та не оспорює права і охоронювані законом інтереси позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх захисту, наведеного не врахував та залишив поза увагою, що між сторонами існує спір  щодо нікчемності Договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014, та у зв'язку із цим не розглянув та не надав оцінки наведеним позивачем підставам нікчемності цього договору. 
		Як визначено ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.
		Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
		Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Натомість, всупереч наведеним вимогам процесуального закону, місцевий господарський суд, відмовляючи у позові, виходив лише з відомостей щодо вартості права вимоги, зазначених у поданому відповідачем Звіті про незалежну оцінку ринкової вартості права вимоги грошових коштів за кредитним договором № 1127/01 від 27.11.2007 до МПП "Беркут", та залишив поза увагою обставини, на які посилалося Мале приватне підприємство "Беркут" у поданих поясненнях, пов'язані із визначенням у виконавчому провадженні з виконання рішення Господарського суду міста Києва № 33/477 від 07.02.2011 вартості нерухомого майна, яким забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором, не усунув наявні суперечності між зазначеними обставинами та відомостями про оцінку цього ж майна, що містяться у Звіті. Без дослідження вказаних обставин суд першої інстанції  також дійшов передчасного висновку і про відсутність підстав для призначення судової експертизи.
		За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.
		Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
		Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу  України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
		Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, перевірити та надати оцінку доводам відповідача, об'єктивно оцінити інші докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення. 
		Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,- 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" задовольнити.
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбімаркет" задовольнити частково.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 у справі № 910/20569/14  скасувати. 
		Справу № 910/20569/14 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду. 
		 
		Головуючий суддя:                                                                      Л. Іванова
		 
		 
		судді:                                                                                          Н. Акулова
		 
		 
		          Т. Козир

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...