Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/5393/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 26.05.2015. Зареєстровано: 27.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2015.
Дата набрання законної сили: 23.07.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		26 травня 2015 року              (в порядку письмового провадження)           № 826/5393/15
		за позовом ОСОБА_1 до  Фонду гарантування вкладів фізичних осіб   Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства "Комерційний банк "Український Фінансовий світ" Гончарова С.І. про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії Суддя: Кротюк О.В. 
		Обставини справи:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ»Українській фінансовий світ» Гончарові Сергія Івановича з позовом про визнання дій, рішень, бездіяльності неправомірними та їх скасування, зобов'язати фонд вчинити певні дії.
		Позивач просить суд:
		1.          Визнати незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи  Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства " Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича щодо повідомлення ОСОБА_1 листом 02.12.2014р. про визнання правочину нікчемним;
		2.          Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства " Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича при розгляді вимог щодо відшкодування коштів вкладом ОСОБА_1 в Публічному акціонерному товаристві " Комерційний банк «Український фінансовий світ " за договором банківського вкладу (депозиту) «Планер» № 44797 від 04 липня 2014 року;
		3.          Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства " Комерційний банк «Український фінансовий світ " Гончарова Сергія Івановича щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві " Комерційний банк «Український фінансовий світ " за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
		4.          Зобов"язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства " Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича включити ОСОБА_1 до Переліку вкладників та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві " Комерційний банк «Український фінансовий світ " за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
		5.          Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства " Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; 
		6.          Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату (відшкодувати кошти) за вкладом ОСОБА_1 в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		 
		Відповідачі заперечили проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.
		В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.
		Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		встановив:
		          ОСОБА_1 04.07.2014 року було укладено договір банківського вкладу № 44797 з ПАТ «Комерційний банк» Український фінансовий світ»» за яким банком прийнято грошові кошти в розмірі 164992,45 гривень (далі - Вклад).
		          Внесення грошових коштів підтверджується долученою до позову квитанцією від 04.07.2014 року.
		          Позивач вважає, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончаровим С.І. (далі - Уповноважена особа ФГВФО) не доведено правомірності визначення договору банківського вкладу нікчемним.
		Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема: 
		1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 
		2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. 
		У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
		Згідно частини першої статті 1 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (№ 4452-VI від 23.02.2012, далі - Закон) цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. 
		Вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката ( п.4 ч.1 ст. 2 Закону).
		Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (ч.1 ст.26 Закону).
		Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом (ч.1 ст.26 Закону).
		Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч.2 ст.26 Закону).
		В той же час, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 N 14 затверджено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (далі - Положення). 
		Це Положення розроблено відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) і визначає порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду (п.1 Розділу 1 Положення).
		Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку (пункт 3 розділу 3 Положення).
		Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (п.2. розділу 4 Положення).
		Згідно пункту 1,2 розділу 5 Положення після одержання Загального Реєстру (Реєстру переказів) та коштів від Фонду банк-агент відповідно до умов договору, укладеного з Фондом, починає виплати гарантованих сум відшкодувань.
		Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно:
		o          зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування;
		o          зміни розміру належних їм сум;
		o          зміни особи вкладника;
		o          змін реквізитів вкладників;
		o          змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників (п.6 Розділ 3 Порядку).
		Окрім того, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (ч.2 ст. 38 Закону).
		Протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів (п.1. ч.4 ст. 38 Закону).
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України (№435-IV від 16.01.2003)).
		Щодо нікчемності правочину (Вкладу) суд зазначить таке.
		У відповідності до положень ч.2, 3 ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно ч.1, 2 ст. 228 ЦКУ правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 надано роз'яснення щодо ст. 228 ЦКУ наступного змісту: 
		«Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 
		1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 
		2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 
		Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. 
		Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. 
		При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. 
		Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).» 
		Аналіз зазначеного, дає підстави дійти суду до наступного висновку.
		Укладення фізичною особою договору банківського вкладу з банком не є таким, що порушує публічний порядок. Обставини незаконного заволодіння майном держави, юридичної особи є кримінально караним діянням, і належним доказом такого факту є відповідне рішення суду, яким буде встановлено обставини, що свідчать про факт (и) незаконного заволодіння майном держави, юридичної особи. При цьому, як зазначив вище ВСУ, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
		Відсутність вказаних обставин та наявність незакінченого судовим розглядом кримінального провадження, порушеного за наслідком заяви уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію банку  про вчинення кримінального правопорушення (шахрайства),  дає підстави стверджувати про необґрунтованість доводів відповідача щодо нікчемності  укладеного правочину позивача з банком.
		Поряд з цим суд відзначить що, доводи відповідача, якими він обумовлює нікчемність правочину (обставини дроблення вкладу  «великого вкладника», фактичної відсутності внесення коштів, обставин можливого підроблення первинних документів, укладення право чинів в неробочий день та ін.)  можуть бути підставами для визнання договору банківського вкладу (депозиту) недійсним з відповідними наслідками, встановленими законом. 
		Нікчемний правочин є таким в силу закону і жодного рішення (в тому числі і судового) для цього не вимагається.  Разом з тим, Уповноважена особа ФГВФО в силу положень ст. 38 Закону лише повідомляє про нікчемність правочину і вживає дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. 
		Відтак, оскаржуване рішення Уповноваженої особи ФГВФО відносно правовідносин сторін за Вкладом не спричиняє, само по собі, жодних юридичних наслідків, в тому числі і для позивача. А тому таке рішення не може, у зв'язку з цим, порушувати права та інтереси позивача. Оскільки права та інтереси позивача не порушуються, то в цій частині позову слід відмовити.
		Наявність оскаржуваного рішення та внутрішнього переконання Уповноваженої особи ФГВФО щодо нікчемності правочину дозволяє йому на підставі положень ст.. 38 Закону вчиняти дії щодо направлення повідомлення. Таким чином, в цій частині доводи позивача є необґрунтованими.
		Оскільки Уповноважена особа ФГВФО вважала Вклад нікчемним правочином, що оформлено оскаржуваним рішенням, то підстави вважати наявним допущення нею бездіяльності по відношенню вирішення питання позивача  відсутні. А тому в цій частині позову слід також відмовити.  
		Суд не приймає покликання Уповноваженої особи ФГВФО на обставини порушення банком заходів впливу, застосованих НБУ рішенням від 31.03.2014 року № 10БТ, оскільки не доведено жодних обставин та причинного зв'язку того, що внаслідок  укладання фінансовою установою правочину з позивачем було спричинено неплатоспроможність банку.
		Окрім того, суд відхиляє доводи відносно не внесення коштів та вчинення операцій поза робочим часом фінансової установи, оскільки вказане спростовується квитанцією про внесення коштів від 04 липня 2014 року, долученої до позовної заяви з підписом касира та штемпелями банку.   Час відображення операцій банком у власних внутрішніх документах (довідках, системах) є особистим питанням суб'єкта господарювання і не спростовує відомостей і змісту первинних банківських документів, наданих суду позивачем.
		Таким чином:
		·          необґрунтованість належними і допустимими доказами заперечень представника уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію банка;
		·          відсутність рішень судів, якими встановлено обставини незаконного заволодіння майном держави, юридичної особи, підробки документів, шахрайства; 
		·          відсутність судових рішень щодо недійсності договору банківського вкладу позивача;
		·          відсутність обставин, встановлених ч.3 ст. 38 Закону;
		дає підстави суду для задоволення позову в частині, яка стосується уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію банку відносно вчинення дій щодо подання додаткової інформації (оскільки перелік вкладників сформований, а внесення до нього змін не передбачено законом) з підстав і мотивів, викладених судом вище згідно норм Закону і Положення, оскільки статус особи позивача-вкладника підтверджується договором банківського вкладу і касовим документом щодо розміщення депозиту. 
		У вимогах до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суд відмовляє, оскільки жодних прав та інтересів відносно позивача таким суб'єктом не порушено і будь-які правові відносини між позивачем і вказаним відповідачем не мали місця (що зумовлює відсутність факту (обставин) порушення саме фондом прав та інтересів позивача), адже лише за наслідком вчинення дій саме уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію банку будуть вчинятися дії фондом. Відтак, в цій частині позов є передчасним і необґрунтованим.
		Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.
		Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідачі в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не повністю спростували покликання позивача.
		Позивач в силу положень  ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому. 
		Частиною 3 ст. 94 КАС України встановлено, що у разі, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
		Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити частково.
		Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного банку «Комерційний банк»Українській фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний акціонерний банк»Український фінансовий світ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Судовий збір у розмірі 12 (дванадцять) грн. 18 коп. присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок Державного бюджету України. 
		В іншій частині позову відмовити. 
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                          О.В. Кротюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...