Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/412/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 26.05.2015. Зареєстровано: 27.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2015.
Дата набрання законної сили: 28.07.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
		          _________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ 
		"19" травня 2015 р.Справа № 924/412/15
		 
		Господарський суд Хмельницької області під головуванням судді Гладія С. В. розглянувши справу за позовом військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерство оборони України м. Київ
		до квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький м. Хмельницький
		до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" смт. Теофіполь Хмельницької області
		про визнання недійсним договору № 149 про спільну обробку землі укладеного 20.06.2014 року як удаваного та укладеного з метою приховати відносини оренди, що фактично мають місце, припинивши його дію на майбутнє з моменту набрання рішенням законної сили
		                                                                                                                
		Представники сторін:
		від позивача:  Літвін С.М.- довіреність №220/869/д від 17.11.14 
		від відповідача 1:  Гандик Г.О.- довіреність №722 від 24.02.15.
		від відповідача 2:  Граб О.П.- довіреність №17/1 від 14.04.15.
		від прокуратури: Лупійчук Б.В.-прокурор військової прокуратури 
		 
		В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Обставини справи:
		Прокурор в  інтересах позивача звернувся з позовом до суду в якому просить визнати недійсним договір № 149 від 20.06.2014 року, про спільну обробку землі, що укладений між квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький та ТОВ «Україна 2001», смт. Теофіполь, Хмельницької області, як удаваний, укладений без реального настання правових наслідків та укладений з метою приховати відносини оренди, що фактично мають місце, припинивши його дію на майбутнє з моменту набрання рішенням законної сили. 
		В обґрунтування позову посилається на те, що із змісту спірного договору вбачається, що КЕВ м. Хмельницького надає ТОВ «Україна 2001» земельну ділянку площею 2303 га, яка є державною власністю та належить до земель оборони, за що отримує кошти, що характерно для правовідносин, які виникають із договору оренди землі. Разом з тим, надання зазначеної земельної ділянки КЕВ м. Хмельницький було здійснено без дотримання відповідної процедури оформлення оренди земельної ділянки, а також із порушенням вимог Закону України «Про оренду землі», яким передбачено обов'язковість укладення договорів оренди із зазначенням істотних умов оренди та на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування  - орендодавця, прийнятого в порядку передбаченому Земельним кодексом України або за результатами аукціону.  
		Посилається на те, що з укладеного договору вбачається, що ТОВ «Україна 2001» фактично передана земельна ділянка, а назва договору не змінює суті правовідносин сторін, тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди земельної ділянки.
		Зазначає, що використання відповідачем зазначеної земельної ділянки, в порушення вимог Закону України «Про оренду землі» та інших нормативно-правових актів, здійснюється лише на підставі укладеного договору про спільну обробку землі, без дотримання відповідної процедури, необхідної для оформлення оренди вищевказаної земельної ділянки. Відповідно, договір № 149 про спільну обробку землі, що укладений між КЕВ м. Хмельницький та ТОВ «Україна 2001», укладений з метою приховування іншого договору - договору оренди, відносини за яким фактично мають місце, а тому даний договір є удаваним.   
		Також факт використання земельних ділянок загальною площею 2 303 га, засвідчено довідкою, наданою КЕВ м. Хмельницький.
		Посилається також на те, що згідно спірного договору, КЕВ м. Хмельницький зобов'язується надавати за плату роботи/виконати послуги з вирощування сільськогосподарської продукції на землях Міністерства оборони України, хоча фактично КЕВ м. Хмельницький вищезазначене виконувати не має можливості, у зв'язку із відсутністю технічних засобів сільськогосподарського призначення, що засвідчується заявками на виконання робіт, наданими на адресу ТОВ «Україна 2001», актами надання послуг та актами приймання-передачі виконаний робіт (згідно договору № 149 від 20.06.2014).
		Поряд з цим, за Договором грошова сума, яку ТОВ «Україна 2001» зобов'язується перерахувати КЕВ м. Хмельницький за надані послуги/виконані роботи, повинна бути не меншою, ніж 1590192 грн. на рік в т.ч. ПДВ 265032 грн. 00 коп.          
		Однак, КЕВ м. Хмельницький із ТОВ «Україна 2001» заключили договір на виконання робіт № 2/14-П, де останній зобов'язаний виконати сільськогосподарські послуги по посіву озимих культур (дискування, оранка, культивація, коткування, посів, обробіток ЗЗР, внесення рідких та мінеральних добрив та ін.), результатом чого є вище перераховані види робіт, крім того, земельна ділянка загальною площею 2303 га фактично була передана ТОВ «Україна 2001» в оренду без відповідної згоди Міністерства оборони України на передачу земельної ділянки у володіння та користування ТОВ «Україна 2001».
		У зв'язку з тим, що вкладом КЕВ м. Хмельницький у спільну діяльність фактично є земельна ділянка, яка передана на визначений строк за плату у володіння та користування, даний договір є договором оренди земельної ділянки, відповідно, просить, позов задоволити.  
		Представник відповідача (КЕВ м. Хмельницький) в своєму відзиві на позов проти позову заперечує та просить в позові відмовити. Посилається на те, що укладений договір № 149 від 20.06.2014р. не є договором оренди землі, оскільки не містить обов'язкових умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі».
		Відповідно до положення про КЕВ м. Хмельницький, Установа користується закріпленою за нею землею відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства. Відповідно до протоколу № 53 від 23.09.2013 року затвердженого Міністром оборони України, прийнято рішення щодо ефективного використання військовими частинами земель оборони військових полігонів у сільськогосподарських цілях, а саме укладення договорів з вирощування сільськогосподарської продукції, при цьому, проводити розподіл коштів, які надходять для наповнення спеціального фонду Міністерства оборони України. Розпорядженням начальника ЗТКЕУ поставлено вимоги щодо укладання договорів щодо надання послуг з вирощування с/г продукції з метою виконання завдань МОУ. Тобто саме Міністерство оборони було ініціатором укладення вказаних договорів.
		Щодо посилання прокуратури на те, що землі оборони можуть використовуватись для вирощування с/г продукції за погодженнями з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, зазначає, що даний порядок не визначений, тому КЕВ м. Хмельницький було укладено даний договір. Разом з тим відсутні інші суб'єкти господарювання які можуть використовувати дані землі.
		Щодо порушення державних інтересів, посилається на те, що не має жодного належного обґрунтування та доказу. Даний договір був укладений саме в інтересах держави та відповідає державним інтересам. Так як ефективно використовується земля, зберігається її родючість, застосовується природоохоронні технології виробництва, не допускається погіршення екологічної    обстановки,    вносяться    мінеральні    добрива,    сплачується земельний податок, Міністерство оборони України отримує кошти. Отже даний договір укладений саме в інтересах держави і не укладення даного договору було б порушення державних інтересів. Отже, які інтереси держави порушує даний договір прокуратурою не зазначено, а тому просить в позові відмовити.
		Відповідач (ТОВ „Україна 2001") в своєму відзиві на позов проти позову заперечує. Посилається на те, що за ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України, головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків. Ознакою удавано го правочину є наявність розбіжності між волею та її зовнішнім виявом дій його учасників. За удаваним правочином настають інші права та обов'язки, ніж ті, що передбачені правочином. Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони на справді вчинили.
		Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендо давець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Однак, в договорі № 149 від 20.06.2014 року відсутні умови передачі ТОВ «Україна 2001» земель ної ділянки і зобов'язання товариства по її використанню.
		Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Договір оренди землі є укладеним (вчиненим) з моменту реєстрації права оренди, що визначено п. 1 ст. 210 та п. 3 ст. 640 ЦК України.
		В спірному договорі відсутні умови по його державній реєстрації і сторони правочину такі дії не проводили. Відповідно визнати спірний договір удаваним, який фактично приховує договір оренди землі не можливо через відсутність державної реєстрації договору і ознак вчинення орендних відносин.
		Зазначає також, що істотними умовами договору оренди землі за ст.15 Закону України «Про оренду землі», яка була чинна на момент укладення договору № 149 від 20.06.2014 року є: строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка пе редається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо ви користання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або зни щення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
		Крім того, невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її ви користанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місце вості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроб лення згідно із законом.
		Однак, в договорі № 149 від 20.06.2014 року відсутні вищезазначені умови і сторони правочину дії, зазначені в ст. 15 Закону України «Про оренду землі» не проводили, не розробляли план або схему земельної ділянки, не виготовляли кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (об тяжень) у використанні не проводили передачу земельної ділянки за актом приймання-передачі земе льної ділянки, то що.
		За удаваним правочином (стаття 235 ЦК ) сторони умисно оформляють один правочин, але між ни ми насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сто рін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Закон прямо не передбачає недійсність уда ваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.
		В позові військового прокурора Хмельницького гарнізону не зазначено, які саме права і обов'язки сторін не відповідають фактичним і чим це доводиться.
		Згідно з частиною 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. 
		Зазначена норма передбачає необхідність встановлення умислу на виконання спірного господарсь кого зобов'язання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, у однієї або у обох сто рін зобов'язання. Наявність умислу у сторін чи однієї сторони господарського зобов'язання означає, що во ни усвідомлювали протиправність господарського зобов'язання і суперечність його мети інтересам держа ви і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. При цьому, достатньо умислу у однієї сторони.
		В позові військового прокурора Хмельницького гарнізону лише цитуються правові норми і не за значено конкретних фактів, які свідчать наявність умислу у стороні договору на укладення удаваного правочину.
		Сам по собі № 149 від 20.06.2014 року не є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства і не існує законодавчих обмежень стосовно його укладення.
		Для визнання недійсним спірного договору відповідно до ст. 228 ЦК України, прокурор повинен до вести, в чому саме полягає невідповідність цього правочину інтересам держави і суспільства, наявність умислу сторін або однієї сторони на укладення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наявність вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін, однак зміст позову засвідчує відсутність будь-якого обґрунтування позовних вимог.
		Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в ук ладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Договір № 149 від 20.06.2014 року має ознаки договору підряду, договору про спільну діяльність та договору про вирощування сільськогосподарських культур і його умови не пов'язані з орендними від носинами, як безпідставно стверджує в позові військовий прокурор Хмельницького гарнізону.
		Прокурором Хмельницького гарнізону не враховані реалії щодо спірних земельних ділянок. Дані землі за наказом заступника Міністра Оборони збройних сил СРСР № 64 від 11.07.1977р. були передані для користування військовому радгоспу «Хмельницький».
		В 1979 році земельні ділянки були закріплені в безстрокове і безоплатне користування за КЕЧ м. Хмельницького та були видані державні актами на право користування землею.
		24.07.2008р. наказом Міністра оборони України № 370 військовий радгосп «Хмельницький» був пе рейменований у державне підприємство «Хмельницьке», яке використовувало землі для отримання при бутку.
		Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 883-р від 07.09.2011р державне підприємство «Хмельницьке» було передано із підпорядкування Міністерства Оборони до Міністерства Аграрної політи ки.
		Землі, які використовувалися ДП «Хмельницьке» залишилися в користуванні КЕВ м. Хмельницького, однак фактично ніким не оброблялися і за цільовим призначенням не використовувалися, втрачаючи свої властивості. Проте, КЕВ м. Хмельницького ніс витрати по їх утриманню, не маючи самостійної потреби по їх використанню і не маючи можливостей здійснювати  догляд за землею.
		Завдяки укладеному договору КЕВ м. Хмельницького має джерело для уплати земельного податку. Земельні ділянки, на яких проводиться вирощування сільськогосподарської продукції за укладеним договором, використовуються за цільовим призначенням.
		Безпосередньо Міністерство Оборони в результаті укладеного договору має додаткове самостійне джерело коштів, яке не є зайвим в сучасних складних економічних умовах.
		Визнання недійсним договору принесе лише втрати для Міністерства Оборони та КЕВ м. Хмельницького і саме це буде суперечити інтересам держави і суспільству. А тому просить в позові відмовити.
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до Положення квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, затв. Начальником Західного Територіального КЕУ, квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький (надалі Установа) є державною установою, яка заснована на базі Хмельницької квартирно-екплуатаційної частини району згідно директиви Міністра оборони України № 322/1/10 від 20.04.2005 року та створена Міністерством оборони України (надалі Засновник) і підпорядковано Західному Територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню. Квартирно-експуатаційний відділ міста Хмельницький є правонаступником Хмельницької КЕЧ району.
		Пунктом 4.5 статті 4 Положення встановлено, що установа користується закріпленою за нею землею, а також іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.
		Згідно п. 5.1.3, п. 5.1.6 статті 5 Положення, установа має право укладати договори, набувати майнові та немайнові права. Нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судових органах. Установа має право займатися видами діяльності, які передбачені свідоцтвом про реєстрацію як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах України № 422 від 27.08.2010 року.    
		Відповідно до Державних актів на право користування землею Б № 041659, Б № 041646 за Квартирно-експуатаційним відділом м. Хмельницький закріплено 2947,3 га земель. Згідно протоколу № 53 від 23.09.2013 року, затвердженого Міністром оборони України, прийнято рішення щодо ефективного використання військовими частинами земель оборони військових полігонів у сільськогосподарських цілях, а саме, про укладення договорів щодо надання послуг з вирощування с/г продукції з метою виконання завдань МОУ.
		Згідно розділу 3 Акту обстеження земельних ділянок військових містечок №/№ 22, 23 Старокостянтинівського району, землі загальною площею 2303,0351 га (2303 га) можливо використати для вирощування сільськогосподарських культур. 
		20.06.2014 року, між квартирно-експлуатаційним відділом міста Хмельницький (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Україна 2001" смт. Теофіполь, Хмельницької області (Замовник) укладено договір  № 149, згідно п. 1.1 якого, з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності в КЕВ м. Хмельницький сторони дійшли згоди про те, що даний договір є змішаним у розумінні ст. ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України в порядку та на умовах, визначених цим договором. Виконавець зобов'язується за умови сприяння та підтримки Замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату роботи/виконати послуги з вирощування сільськогосподарської продукції на землях Міністерства оборони України, які належать КЕВ на підставах державного акту на право користування землею: Б № 041646 від 1979р., Б №041659 від 1979р., а Замовник зобов'язується оплачувати виконані роботи згідно умов даного договору. Площа посівів становить 2303 га., згідно двостороннього комісійного акту, що є невід'ємною частиною даного договору.
		Відповідно до п. п. 1.3, 1.4, 1.5 даного договору, для виконання цілей даного договору сприяння та підтримка Замовника полягає у наданні в розпорядження Виконавця: насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та інших необхідних компонентів для вирощування сільськогосподарських культур; надання послуг з обробітку, посіву, збору урожаю та транспортування сільськогосподарської продукції; сільськогосподарської техніки, її керування та технічної експлуатації екіпажами (водіями) Замовника. Детальна інформація щодо робіт, які виконуються за цим договором визначається у завданні Замовника, яке надається ним Виконавцеві. Сторони дійшли згоди, що для досягнення мети цього договору. Роботи/послуги передаються Виконавцем Замовнику на підставі актів прийому - передачі. 
		Згідно п. п. 1.6, 1.7 договору, строки та способи передачі Виконавцем робіт/послуг Замовнику визначаються за домовленістю сторін шляхом укладання додаткових угод. Сторони  дійшли згоди, що право власності на сільськогосподарську продукцію отриману в результаті надання послуг/виконання робіт Виконавцем, належить Замовнику.
		Відповідно до п. 2.2, 2.3 договору, грошова сума, яку Замовник зобов'язується перерахувати Виконавцю за надані послуги/виконанні роботи, повинна бути не меншою ніж 1590192 грн. на рік, в т.ч. ПДВ 265032 грн. Сторони погодились, що Замовник перераховує Виконавцю планові грошові кошти в розмірі 1590192 грн. на рік, в т.ч. ПДВ 265032 грн. рівними частинами щомісячно на рік. Кінцева сума оплати буде здійснена після зведення розрахунків згідно актів виконаних робіт.
		Згідно п. 7.3 договору, цей договір набуває чинності з 01.07.2014р. та діє до моменту його повного виконання сторонами.
		01.07.2014р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 149 від 20.06.2014р. 
		Відповідно до п. 1 додаткової угоди, додано п. 4.1.3 договору у наступній редакції: „Щомісячно компенсувати Виконавцю витрати понесені по сплаті земельного податку пропорційно площі землі на якій відповідно до даного договору та комісійного акту (який є невід'ємною частиною договору) вирощується сільськогосподарська продукція.
		На виконання умов договору, КЕВ м. Хмельницький на адресу ТОВ „Україна 2001" надсилались заявки № 2039 від 20.07.2014 року, № 2221/1 від 11.08.2014 року, № 2914/1 від 01.09.2014 року, № 3143/1 від 22.09.2014 року на виконання сільськогосподарських робіт за договором, а саме: дискування, внесення рідких мінеральних добрив, обробіток ЗЗР, оранка, культивація передпосівна. 
		Між сторонами ТОВ „Україна 2001" та КЕВ м. Хмельницький укладено акти надання послуг № 101 від 31.08.2014р. на суму з ПДВ 132787,20 грн. (дискування, внесення рідких мінеральних добрив, обробка ЗЗР), № 102 від 17.09.2014р. на суму 15504,12 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за липень, серпень, вересень 2014р.), № 104 від 22.09.2014р. на суму 310902,00 грн. (оранка, дискування), № 106 від 30.09.2014р. на суму 69360,00 грн. (культивація передпосівна, дискування), № 105 від 30.09.2014р. на суму 124416,00 грн. (дискування, внесення мінеральних добрив), № 115 від 08.10.2014р. на суму 394291,20 грн. (культивація передпосівна, внесення мінеральних добрив, посів, № 117 від 15.10.2014р. на суму 5168,08 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за жовтень 2014р.), № 119 від  31.10.23014р. на суму 234535,20 грн. (оранка, внесення мінеральних добрив), № 133/1 від 06.11.2014р. на суму 5168,08 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за листопад 2014р.), № 134 від 24.11.2014р. на суму 269064,00 грн. (глибока оранка, зяблева оранка), № 141 від 03.12.2014р. на суму 5168,66 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за грудень 2014р.), № 154 від 26.12.2014р. на суму 157842,00 грн. (зяблева оранка), № 6 від 16.01.2015р. на суму 6455,05 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за січень 2015р.), № 39 від 05.02.2015р. на суму 8257,16 грн. відшкодування витрат по сплаті земельного податку за лютий 2015р.), № 24 від 10.02.2015р. на суму 62092,80 грн. (внесення мінеральних добрив), № 38 від 04.03.2015р. на суму 4662,44 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за березень 2015р.), № 50 від 20.03.2015р. на суму 359884,80 грн. (культивація), № 53 від 31.03.2015р. на суму 602527,20 грн. (культивація передпосівна, культивація, внесення мінеральних добрив, посів, підживлення мінеральними добривами), № 67 від 06.04.2015р. на суму 6455,05 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за квітень 2015р.), № 72 від 22.04.2015р. на суму 639988,80 грн. (культивація передпосівна, внесення мінеральних добрив, посів), № 81 від 30.04.2015р. на суму 77721,60 грн. (обробіток засобами захисту рослин), № 83 від 05.05.2015р. на суму 685910,40 грн. (обробіток засобами захисту рослин, внесення мінеральних добрив, передпосівна культивація, посів) та акти приймання-передачі виконаних робіт № б/н від 21.08.2014р., № 2/990 від 31.08.2014р., № 3 від 22.09.2014р., № 4 від 30.09.2014р., № 5 від 30.09.2014р.  
		На виконання умов договору, ТОВ „Україна 2001" перерахувало КЕВ м. Хмельницький авансові платежі згідно платіжних доручень № 7242 від 14.07.2014р. на суму 132516,00 грн., № 7718 від 13.08.2014р. на суму 132516,00 грн., № 8119 від 17.09.2014р. на суму 132516,00 грн., № 8120 від 17.09.2014р. на суму 15504,12 грн., № 8392 від 14.10.2014р. на суму 5168,08 грн., № 8424 від 16.10.2014р. на суму 132516,00 грн., № 8744 від 12.11.2014р. на суму 132516,00 грн., № 8745 від 12.11.2014р. на суму 5168,09 грн., № 9022 від 12.12.2014р. на суму 5168,66 грн., № 9023 від 12.12.2014р. на суму 132516,00 грн., № 9326 від 16.01.2015р. на суму 132516,00 грн., № 9504 від 29.01.2015р. на суму 6455,05 грн., № 9657 від 16.02.2015р. на суму 132516,00 грн., № 9656 від 16.02.2015р. на суму 8257,16 грн., № 21443 від 11.03.2015р. на суму 4652,44 грн., № 21444 від 11.03.2015р. на суму 132516,00 грн., № 22356 від 16.04.2015р. на суму 6455,05 грн., № 22355 від 16.04.2015р. на суму 132516,00 грн.    
		Прокурор вважаючи, що договір № 149 від 20.06.2014 року, про спільну обробку землі, є удаваним, укладений без реального настання правових наслідків та укладений з метою приховати відносини оренди, що фактично мають місце звернувся з позовом до суду в якому просить визнати його недійсним.
		Дослідивши зібрані у справі докази  та давши їм правову  оцінку в сукупності   суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню  з огляду на таке.
		Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з вимогами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
		Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами   господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
		Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
		Таким чином, поняття «правочин» є ширшим і включає в себе поняття «договір». Тому для недійсності договору застосовуються загальні положення недійсності правочину.
		Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними" передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України, вимога про визнання оспорюваного   правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. 
		Пунктом 7 цієї ж постанови правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. 
		Прокурор та позивач просять визнати договір № 149 від 20.06.2014 року, про спільну обробку землі, недійсним з посиланням на те, що він є удаваним, укладеним без реального настання правових наслідків та укладений з метою приховати відносини оренди, що фактично мають місце.
		Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
		Отже, правовим наслідком такого правочину є застосування до відносин між сторонами положень, що регулюють правочин, який сторони насправді вчинили. Положення статті 235 Цивільного кодексу України не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосовувати до відносин сторін норми,   що регулюють той правочин, який   сторони   дійсно   мали на увазі. 
		Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними", за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають із змісту правочину.
		Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені в правочині. При цьому, підлягає доведенню те, що правочин укладений з метою приховати інший правочин і який правочин насправді укладений.
		Так, сторони уклали змішаний договір № 149 від 20.06.2014 року, про спільну обробку землі, який належним чином підписаний та скріплений печаткою. Предмет якого є зобов'язання Виконавця  за умови сприяння та підтримки Замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату роботи/виконати послуги з вирощування сільськогосподарської продукції на землях Міністерства оборони України, які належать КЕВ на підставах державного акту на право користування землею: Б № 041646 від 1979р., Б №041659 від 1979р., а Замовник зобов'язується оплачувати виконані роботи згідно умов даного договору. Площа посівів становить 2303 га., згідно двостороннього комісійного акту, що є невід'ємною частиною даного договору.
		Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними,   та умови,   які   є   обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони   мають   право   укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором   або не випливає із суті змішаного договору.
		Як встановлено судом, між сторонами укладено договір № 149 від 20.06.2014 року про спільну обробку землі. 
		За правовим змістом даний договір є змішаним договором, який містить елементи договорів про підряду та надання послуг. 
		Згідно зі ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплати ти виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
		Згідно зі ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, зі свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Іншими словами, сторони можуть встановити обов'язок замовника забезпечити підрядника матеріалами і засобами.
		Пункт 2.2 Правил визначення країни походження товарів, затв. рішенням Ради глав урядів СНД від 30 листопада 2000 р., визначає поняття „матеріал" як інгредієнти, сировину, складові елементи, частини тощо, використані для виготовлення продукту. Саме їх використовує підрядник для виконання роботи за договором підряду.
		Поняття „засоби" у контексті договору підряду тлумачиться широко і означає використання підрядником як основних, так і оборотних засобів.
		Основними засобами згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби" є матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше 1 року (або операційного циклу, якщо він довший за 1 рік). Відповідно, оборотними активами вважаються, зокрема, активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати балансу (п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 „Баланс", затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87).
		Таким чином, до засобів, що використовуються підрядником для виконання договору підряду, відносяться як засоби виробництва, так і відповідна сировина, що споживається в процесі виконання договору.
		Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Сторонами договору про надання послуг є замовник і виконавець. Замовником є особа, що зацікавлена в одержанні послуги відповідного роду, замовляє її надання на умовах, зазначених у договорі, контролює надання послуги і оплачує її. Ним може бути як юридична, так і фізична особа незалежно від наявності у неї статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
		Як встановлено судом,  на виконання умов договору № 149, КЕВ м. Хмельницький на адресу ТОВ „Україна 2001" надсилались заявки № 2039 від 20.07.2014 року, № 2221/1 від 11.08.2014 року, № 2914/1 від 01.09.2014 року, № 3143/1 від 22.09.2014 року на виконання сільськогосподарських робіт за договором, а саме: дискування, внесення рідких мінеральних добрив, обробіток ЗЗР, оранка, культивація передпосівна. Крім того, між сторонами ТОВ „Україна 2001" та КЕВ м. Хмельницький укладено акти надання послуг № 101 від 31.08.2014р. на суму з ПДВ 132787,20 грн. (дискування, внесення рідких мінеральних добрив, обробка ЗЗР), № 102 від 17.09.2014р. на суму 15504,12 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за липень, серпень, вересень 2014р.), № 104 від 22.09.2014р. на суму 310902,00 грн. (оранка, дискування), № 106 від 30.09.2014р. на суму 69360,00 грн. (культивація передпосівна, дискування), № 105 від 30.09.2014р. на суму 124416,00 грн. (дискування, внесення мінеральних добрив), № 115 від 08.10.2014р. на суму 394291,20 грн. (культивація передпосівна, внесення мінеральних добрив, посів, № 117 від 15.10.2014р. на суму 5168,08 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за жовтень 2014р.), № 119 від  31.10.23014р. на суму 234535,20 грн. (оранка, внесення мінеральних добрив), № 133/1 від 06.11.2014р. на суму 5168,08 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за листопад 2014р.), № 134 від 24.11.2014р. на суму 269064,00 грн. (глибока оранка, зяблева оранка), № 141 від 03.12.2014р. на суму 5168,66 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за грудень 2014р.), № 154 від 26.12.2014р. на суму 157842,00 грн. (зяблева оранка), № 6 від 16.01.2015р. на суму 6455,05 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за січень 2015р.), № 39 від 05.02.2015р. на суму 8257,16 грн. відшкодування витрат по сплаті земельного податку за лютий 2015р.), № 24 від 10.02.2015р. на суму 62092,80 грн. (внесення мінеральних добрив), № 38 від 04.03.2015р. на суму 4662,44 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за березень 2015р.), № 50 від 20.03.2015р. на суму 359884,80 грн. (культивація), № 53 від 31.03.2015р. на суму 602527,20 грн. (культивація передпосівна, культивація, внесення мінеральних добрив, посів, підживлення мінеральними добривами), № 67 від 06.04.2015р. на суму 6455,05 грн. (відшкодування витрат по сплаті земельного податку за квітень 2015р.), № 72 від 22.04.2015р. на суму 639988,80 грн. (культивація передпосівна, внесення мінеральних добрив, посів), № 81 від 30.04.2015р. на суму 77721,60 грн. (обробіток засобами захисту рослин), № 83 від 05.05.2015р. на суму 685910,40 грн. (обробіток засобами захисту рослин, внесення мінеральних добрив, передпосівна культивація, посів) та акти приймання-передачі виконаних робіт № б/н від 21.08.2014р., № 2/990 від 31.08.2014р., № 3 від 22.09.2014р., № 4 від 30.09.2014р., № 5 від 30.09.2014р.  
		На виконання умов договору, ТОВ „Україна 2001" перерахувало КЕВ м. Хмельницький авансові платежі згідно платіжних доручень № 7242 від 14.07.2014р. на суму 132516,00 грн., № 7718 від 13.08.2014р. на суму 132516,00 грн., № 8119 від 17.09.2014р. на суму 132516,00 грн., № 8120 від 17.09.2014р. на суму 15504,12 грн., № 8392 від 14.10.2014р. на суму 5168,08 грн., № 8424 від 16.10.2014р. на суму 132516,00 грн., № 8744 від 12.11.2014р. на суму 132516,00 грн., № 8745 від 12.11.2014р. на суму 5168,09 грн., № 9022 від 12.12.2014р. на суму 5168,66 грн., № 9023 від 12.12.2014р. на суму 132516,00 грн., № 9326 від 16.01.2015р. на суму 132516,00 грн., № 9504 від 29.01.2015р. на суму 6455,05 грн., № 9657 від 16.02.2015р. на суму 132516,00 грн., № 9656 від 16.02.2015р. на суму 8257,16 грн., № 21443 від 11.03.2015р. на суму 4652,44 грн., № 21444 від 11.03.2015р. на суму 132516,00 грн., № 22356 від 16.04.2015р. на суму 6455,05 грн., № 22355 від 16.04.2015р. на суму 132516,00 грн.
		Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
		Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що за Договором № 149 від 20.06.2014 року, воля сторін була направлена на досягнення саме тих правовідносин, які і були в ньому передбачені. При цьому, судом враховується, що сторонами спірного договору здійснювались та здійснюються дії по його виконанню, що підтверджується як заявками на виконання робіт, так і актами про надання послуг та актами приймання-передачі виконаних робіт, а також платіжними дорученнями.
		Прокурор та позивач стверджують, що сторони, укладаючи спірний договір, мали на меті укладення договору оренди земельної ділянки. Однак цей факт заперечується відповідачем, не підтверджується матеріалами справи, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів цього.
		Згідно ст. 13 Закону України „Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендо давець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		В договорі № 149 від 20.06.2014 року відсутні умови передачі ТОВ «Україна 2001» земель ної ділянки і зобов'язання товариства по її використанню.
		Відповідно до ст. 6 Закону України „Про оренду землі", право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Договір оренди землі є укладеним (вчиненим) з моменту реєстрації права оренди, що визначено п. 1 ст. 210 та п. 3 ст. 640 ЦК України.
		В спірному договорі відсутні умови по його державній реєстрації і сторони правочину такі дії не проводили. 
		Істотними умовами договору оренди землі за ст.15 Закону України „Про оренду землі", яка була чинна на момент укладення договору № 149 від 20.06.2014 року є: строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка пе редається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо ви користання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або зни щення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
		Невід'ємною частиною договору оренди землі є також : план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її ви користанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місце вості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроб лення згідно із законом.
		В договорі № 149 від 20.06.2014 року відсутні вищезазначені умови і сторони правочину дії, зазначені в ст. 15 Закону України «Про оренду землі» не проводили, не розробляли план або схему земельної ділянки, не виготовляли кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (об тяжень) у використанні не проводили передачу земельної ділянки за актом приймання-передачі земе льної ділянки, то що.
		Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно частини третьої цієї ж статті, якщо недійсність   правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує   його дійсність на підставах,   встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам   цивільного   законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини другої цієї ж статті особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до частини третьої цієї ж статті волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до частини п'ятої цієї ж статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і шостої - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Договір № 149 від 20.06.2014 року, укладений між сторонами, не   суперечить вимогам ст. 628 Цивільного кодексу України, оскільки містить елементи різних договорів : підряду та надання послуг,   що не суперечить вимогам законодавства та відповідає вимогам ст. 627 Цивільного кодексу України щодо свободи договору. Також прокурор та позивач не навели будь-яких доказів, що даний договір не спрямований на реальне настання   наслідків. 
		За поясненнями відповідачів та за наявними в матеріалах справи доказами не спростованими прокурором та позивачем, даний Договір виконувався сторонами.
		Отже, Позивач не довів підстав щодо невідповідності умов договору вимогам, які встановлені частинами першою,   п'ятою статті 203 ЦК України.
		З огляду на викладене, прокурор та позивач не довели наявність підстав для задоволення позову. Позовні вимоги визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 1, 2, 4-5, 12, 13, 33, 34, 43-49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		                                                                                                                ВИРІШИВ:
		 
		В позові військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерство оборони України м. Київ до квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" смт. Теофіполь Хмельницької області про визнання недійсним укладеного 20.06.2014 року договору №149 про спільну обробку землі як удаваного та укладеного з метою приховати відносини оренди, що фактично мають місце, припинивши його дію на майбутнє з моменту набрання рішенням законної сили відмовити.
		 
		Повне рішення складено 25.05.2015р.
		 
		 
		 
		                    Суддя                                                                      С.В. Гладій 
		 
		 
		 
		Пом. судді: І.М. Вальчук
		 
		Віддрук. 5 прим.: 
		1 - до справи, 
		2 - прокурору (м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 65); 
		3- позивачу - (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6); 
		4- відповідачу 1 (м. Хмельницький, вул. Ціолковського, 3/1), 
		5- відповідачу 2 (Хмельницька область, смт. Теофіполь, вул. Леніна, 37В).

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...