Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/477/15-г : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 26.05.2015. Зареєстровано: 27.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2015.
Дата набрання законної сили: 29.07.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  13/23/15
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		10.04.2015                                                                              Справа №  908/477/15-г
		 
		За позовом: Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів",                 м. Запоріжжя 
		до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя
		про стягнення збитків у сумі 3 293 503 907,41 грн.
		 
		                                                                                       Головуючий суддя: Серкіз В.Г.
		                                                                                                                судді: Гончаренко С.А.
		                                                                                                                           Дьоміна А.В.
		 
		Представники:
		від позивача: Вініченко С.В., довіреність № 18-159 від 23.12.2014р. 
		від позивача: Маньчин О.О., довіреність № 18-158 від 23.12.2014р. 
		від позивача: Земляний О.Ю., довіреність № 18-151 від 23.12.2014р. 
		від відповідача: Проценко Г.В., довіреність № 1 від 31.12.2014р.
		від відповідача: Піх А.Б., довіреність № 5 від 31.12.2014р.
		від відповідача: Овчинніков М.Б., довіреність № 2 від 31.12.2014р.
		 
		 
		Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення збитків у сумі 3 293 503 907,41 грн.
		28.01.2015р. ухвалою суду прийнято колегією суддів позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 908/477/15-г та призначено до розгляду на 04.03.2015р.
		В судовому засіданні 04.03.2015р. оголошено перерву до 25.03.2015р. 
		Ухвалою суду від 25.03.2015р. строк розгляду справи продовжено до 13.05.2015р. та відкладено розгляд справи на 10.04.2015р.
		10.04.2015р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини якого оголошено в судовому засіданні згідно із приписами ст. 85 ГПК України.
		З ініціативи суду, судовий розгляд справи проводився за допомогою засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України. 
		Представники позивача в судових засіданнях підтримали позовні вимоги, викладені у позовній заяві № 18-10 від 26.01.2015р. та просять суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" збитки в сумі 3 293 503 907,41 грн. Позовні вимоги засновані на приписах ст.ст. 1, 54-57 ГПК України.
		10.04.2015р. до суду надійшла заява № 18-10/8 від 09.04.2015р. про визнання поважними причин пропуску, відновлення строку позовної давності та захист порушеного права, в якій позивач просить суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними та відновити строк позовної давності і захистити порушене право Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" збитків за період з 01.01.2011р. по 26.01.2012р.
		Представники відповідача в судовому засіданні підтримали свої заперечення з підстав викладених у відзиві № 006-33/3274 від 03.03.2015р., заперечили проти позову та просять суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі.
		Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993р. № 210/93 підстанція «Феросплавна  - 2» була передана до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго».
		Постачання електроенергії на Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» відбувається через дві підстанції: "Феросплавна-1" із ступенем напруги в точці продажу електричної енергії 35 кВ та "Феросплавна-2" із ступенем напруги в точці продажу електричної енергії 10кВ.
		Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" для потреб   виробництва придбавало електроенергію у Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" згідно договору № 3/552 від 01.04.1999р.
		29.12.2009р. між  Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів» був укладений договір оренди майна товариства № 1А/2-09, за умовами якого Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" передало в оренду Відкритому акціонерному товариству "Запорізький завод феросплавів" підстанцію "Феросплавна-2".
		Пунктом 13.1 Договору оренди передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його затвердження  Наглядовою  радою  Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"  та діє  до 31.12.2010р. 
		Пунктом 13.2 Договору оренди передбачено, що у разі подальшої необхідності дії договору, за умови відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про припинення дії  договору направленого іншій стороні не пізніше одного місяця до закінчення терміну дії цього договору, договір вважається чинним на наступний календарний_рік. на тих же умовах. 
		23.11.2010р. Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" листами від 22.11.2010р. № 001-029/7674 та від 23.11.2010р. № 001-029/7678 повідомило Відкрите акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", що не вважає за доцільне продовжувати строк дії договору оренди на наступний календарний рік і просить повернути майно підприємству, а також повідомило, що договір оренди закінчує свою дію 31.12.2010р.
		Відкрите акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" неодноразово зверталось листами на адресу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" та НАК "Енергетична компанія України", яка є основним акціонером та членом Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", в яких просило передати в оренду підстанцію «Феросплавна - 2» на новий термін.
		Однак, Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", не прийняло пропозицію щодо укладення зазначеного договору оренди на новий строк.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що результатом протиправної відмови Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в укладенні договору оренди підстанції "Феросплавна-2" з 01.01.2011р. або продовження дії договору № 1 А/12-09 від 29.12.2009р. стало зупинення виробничих потужностей заводу, які споживали електроенергію від підстанції "Феросплавна-2", що спричинило збитки підприємства. 
		Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні  вимоги необґрунтованими та такими, що, відповідно, задоволенню не підлягають, з наступних підстав:
		Відповідно до ч.2.ст.22 Цивільного кодексу України (далі -  ЦКУ), збитками є:
		1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Статтею 225 ГКУ передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
		- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
		- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
		- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
		- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини.  
		За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. 
		При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі протиправної поведінки заподіювана збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, (аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 09.12.2014р. по справі № 5023/4983/12 та Оглядовому листі ВГСУ від 14.01.2014р. № 01-06/20/2014р.).
		Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону чи іншого нормативного акту, або виявляється у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
		Разом з тим,  в ході розгляду справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні будь-які ознаки протиправної поведінки відповідача,з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 319 ЦКУ, Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		Статтею 321 ЦКУ визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Як свідчать матеріали справи, відповідач, як власник підстанції "Феросплавна-2" прийняв Рішення про передачу підстанції в оренду позивачу. У зв"язку з чим, 29.12.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 1 А/12-09 оренди майна товариства.
		За умовами договору термін його дії сплинув 01.01.2011р.
		Однак, 15.10.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого відповідач зобов'язався передати у власність майно Підстанції «Феросплавна-2", а позивач зобов'язався сплатити відповідачу його вартість та прийняти майно підстанції "Феросплавна-2". яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, за переліком, зазначеним в пункті 1.2 цього Договору.
		Пунктом 4.4. договору купівлі-продажу встановлено, що право власності на майно, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна переходять від Продавця Покупцю з моменту передачі Покупцю майна за актом приймання-передачі (календарна дата підписання акту). Дане майно було передано позивачу відповідно до акту приймання-передачі майна 17.10.2012р.
		Тобто, в термін до 17.10.2012р. відповідач був власником підстанції "Феросплавна-2" та на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб - володів, користувався та розпоряджався своїм майном.
		В свою чергу, свобода договору с одна з основних засад цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України) і виразник диспозитивної спрямованості втілених у ньому норм походить від вільного волевиявлення суб'єктів, що є принциповим для цивільного обороту.
		Також, в цивільному законодавстві наголошується на свободі договору в статті 627 ЦК України, а саме частиною першою встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
		Таким чином, у відмові відповідача в пролонгації дії договору оренди на підстанцію "Феросплавна-2" або укладанні договору оренди на новий період не вбачається жодного з елементів складу цивільного правопорушення для застосування міри відповідальності, як відшкодування збитків, оскільки реалізація права власності не є протиправною винною поведінкою.
		До того ж, відповідач, зазначаючи, що позивач, звернувшись із позовною заявою 26.01.2015р. пропустив  строк позовної давності, просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.
		Позивач просив поновити строк позовної давності звернення до суду.
		Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. 
		Частиною 1 статті 260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється  за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
		Згідно ч.1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 
		За зобов'язаннями з визначеним строком  виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
		Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
		Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А статтею 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Як свідчать матеріали справи, позивач просить стягнути з відповідача  суму збитків за період з 01.01.2011р. по 17.10.2012р.
		Разом з тим,  позовну заяву подано до суду, лише 26.01.2015р., тобто після спливу позовної давності щодо стягнення збитків за період з 01.01.2011р. по 26.01.2012р.
		Відповідно до ч.2-5 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Відповідач письмово заявив про застосування позовної давності по справі                                 № 908/447/15-г. 
		Натомість, позивачем не надано жодних доказів, які б судом могли бути визнані поважними причинами пропущення строку позовної давності, а, відтак заява про відновлення строку позовної давності, є необґрунтованою та не задовольняється судом.
		Враховуючи викладене, в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"  збитків у сумі 3 293 503 907,41 грн. слід відмовити повністю. 
		Згідно ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд
		 
		В И Р І Ш И Л А:
		 
		В задоволенні позову відмовити.
		 
		 
		Суддя                                                                         В.Г. Серкіз
		 
		 
		Суддя                                                                         С.А. Гончаренко
		 
		 
		Суддя                                                                         А.В. Дьоміна
		 
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
		Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 20.04.2015р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...