Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-1300св15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.05.2015. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 квітня 2015 року                                    м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах 
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		 
		головуючого                 Гвоздика П.О.,                       
		 
		суддів:                             Євграфової Є.П.,    Євтушенко О.І.,                      
		 
		                                                   Завгородньої І.М.,                   Іваненко Ю.Г.,
		 
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення майнових збитків, авансового платежу та пені, 
		за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення  майнових збитків, авансового платежу та пені. 
		На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 18 серпня 2008 року за посередництвом та допомогою ріелтера ОСОБА_4 уклала з 
		ОСОБА_5, яка діяла від свого імені та від імені матері ОСОБА_7 та чоловіка ОСОБА_6, попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 
		Бєляєвим В.О., предметом та метою якого було укладення до 31 березня 
		2009 року договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки АДРЕСА_1, які належали продавцям: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частинах 1/2, 1/4, 1/4 відповідно. 
		На виконання забезпечення зобов'язань за попереднім договором вона передала ОСОБА_5, а остання отримала грошову суму у розмірі 25 000 дол. США, що на той момент становило в еквіваленті 121 250 грн. 
		В обумовлений договором строк - 30 березня 2009 року - ОСОБА_3. прибула разом із чоловіком ОСОБА_10 для укладення основного договору та вчинила всі необхідні для цього дії, проте він не був укладений, оскільки на будинок, який був предметом попереднього договору, було накладено арешт. У подальшому представник позивача намагався вирішити спірні питання, проте продавці уникали розмов і на час подання позову до суду договір купівлі-продажу не був укладений, а сплачені нею кошти, визначені сторонами як гарантійний платіж (аванс), не повернуті. Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.
		Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня              2009 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 авансовий платіж у сумі 195 000 грн, пеню в розмірі 469 950 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.
		Рішенням апеляційного суду м. Києва від 09 січня 2014 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2009 року в частині стягнення зі ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 коштів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про стягнення авансового платежу та пені. 
		В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_11, який діє від імені ОСОБА_3, задоволено частково. Рішення апеляційного суду м. Києва від 
		09 січня 2014 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_7 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до цього суду. В іншій частині рішення апеляційного суду м. Києва від 
		09 січня 2014 року залишено без змін. 
		Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 грудня 2009 року залишено без змін.
		У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення пені, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Судом встановлено, що 18 вересня 2008 року між ОСОБА_3 за посередництвом ріелтера ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діяла від свого імені та від імені матері ОСОБА_12 та чоловіка ОСОБА_6, укладено попередній договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, які знаходяться по АДРЕСА_1. Предметом та метою цього договору було укладення основного договору купівлі-продажу зазначеного майна до 31 березня 2009 року.
		Відповідно до п. 4 попереднього договору продавці гарантували покупцеві відсутність прав третіх осіб на житловий будинок та земельну ділянку, а також відсутність інших обтяжень, що можуть перешкоджати укладенню основного договору. 
		Для виконання умов попереднього договору ОСОБА_3 прибула до м. Києва для укладення основного договору купівлі-продажу. Однак цей договір укладений не був, оскільки ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27 березня 2009 року було накладено арешт на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
		Відповідно до п. 6 договору ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_5 отримала 121 250 грн у якості гарантійного платежу (авансу). Зазначена сума гарантійного платежу (авансу) за курсом НБУ на день підписання попереднього договору складає в еквівалентні 25 000 дол. США.
		Пунктом 7 умов попереднього договору передбачено, що перша сторона, яка отримала гарантійний платіж (аванс) у сумі 121 250 грн. в рахунок ціни житлового будинку та земельної ділянки, в разі продажу зазначених обʼєктів іншій особі (не другій стороні) зобов'язується негайно, але не пізніше трьох днів після останнього дня, передбаченого для укладання основного договору, повернути суму гарантійного платежу (авансу) другій стороні.
		Крім повернення другій стороні суми гарантійного платежу (авансу), перша сторона також зобовʼязується у той же термін (протягом трьох днів після останнього дня, передбаченого для укладання основного договору) сплатити другій стороні штраф у розмірі 100 % суми гарантійного платежу (авансу), а саме: 121 250 грн. Ця сума за курсом Національного банку України на день укладання та нотаріального посвідчення цього договору еквівалентна 25 000 дол. США.
		У разі порушення першою стороною передбаченого в першому та другому абзацах цього пункту терміну повернення другій стороні гарантійного платежу (авансу) та сплати штрафу, друга сторона вправі вимагати від першої сторони сплати пені у розмірі 1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення.
		Таким чином, результат аналізу пункту 7 умов попереднього договору дає можливість дійти висновку про те, що сторони погодили між собою відповідальність за порушення умов цього договору, визначивши при цьому підстави, за яких настає відповідальність, а саме: «в разі продажу зазначених обʼєктів іншій особі (не другій стороні) зобовʼязуються негайно, але не пізніше трьох днів після останнього дня, передбаченого для укладання основного договору, повернути суму гарантійного платежу (авансу) другій стороні». 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що умови попереднього договору не виконані у зв'язку з накладенням арешту Подільським районним судом м. Києва від 27 березня 2009 року на житловий будинок 35, розташований на АДРЕСА_1, а тому з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягає стягненню солідарно 666 680 грн 00 коп.
		Однак, такий висновок апеляційного суду не ґрунтується на положеннях чинного законодавства. 
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання 
		За ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. 
		Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:  припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. 
		Отже, уклавши договір сторони погодили між собою підстави настання відповідальності за не виконання умов попереднього договору. 
		Постановляючи ухвалу, суд апеляційної інстанції не врахував висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи. 
		Слід звернути увагу, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2014 року рішення апеляційного суду м. Києва від 9 січня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3. до ОСОБА_7 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд, а в іншій частині судові рішення не оскаржувались, тому їх законність судом касаційної інстанції не перевірялася. 
		Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції на порушення положень ч. 4 ст. 328 ЦПК України не звернув уваги на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2014 року, та залишив рішення суду першої інстанції без змін повністю, що не відповідає вимогам закону. 
		З огляду на викладене погодитись із судовим рішенням апеляційної інстанції неможливо, оскільки залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що справа направлялась на новий апеляційний розгляд лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3. до ОСОБА_7, крім того неможливо погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення із ОСОБА_7 пені в розмірі 469 950 грн, оскільки воно постановлено з неповним зʼясування обставин справи та неналежним дослідженням доказів, а тому підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки допущені ним порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення. 
		Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України на зазначені вимоги закону та обставини справи уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про залишення повністю без змін рішення суду першої інстанції, що свідчить про його необґрунтованість та незаконність. 
		За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		у х в а л и л а: 
		Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково. 
		Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                   П.О. Гвоздик Судді:Є.П. Євграфова  О.І. Євтушенко  І.М. Завгородня  Ю.Г. Іваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...