Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/8215/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2015. Зареєстровано: 02.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2015.

Результат оскарження 18.08.2015 Апеляційний суд Дніпропетровської області: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                  
		 
		       Справа № 206/8215/14-к 
		Провадження № 1-кп/206/30/15 
		В И Р О К 
		 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		   "29" травня 2015 р.                          м. Дніпропетровська
		Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		       головуючогосудді             ОСОБА_1 
		       за участю секретаря             ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залісуду в м.Дніпропетровськукримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за №12014040700001343 від 24.11.2014 року відносно
		ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську, громадянина України, не працюючого, одруженого, має неповнолітню дитину 2010 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125КК України ,-
		   за участю сторін кримінального провадження: 
		       прокурора                 ОСОБА_4 
		       обвинуваченого             ОСОБА_3 
		       захисника                  ОСОБА_5 
		       потерпілої                 ОСОБА_6 
		       потерпілого             ОСОБА_7 
		       представника потерпілого     ОСОБА_8 
		ВСТАНОВИВ:
		04.08.2014 року приблизно о 10 годині ОСОБА_3 знаходячись на території будинку АДРЕСА_1 , побачив ОСОБА_7 з яким в нього на побутовому ґрунті, раніше склалися неприязні відносини. На ґрунті вказаних неприязних відносин між останніми виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень. 
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 04.08.2014 року приблизно о 10 годині у дворі будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 діючи умисно, кулаком своєї правої руки, завдав не менше одного удару в голову ОСОБА_7 .
		У результаті умисних дій ОСОБА_3 . ОСОБА_7 спричиненні тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи №3582 е від 16.09.2014 року за свої характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_3  вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав в повному обсязі та пояснив наступне. 04.08.2014 року на мобільний телефон його дружини зателефонували її батьки та повідомили, що близько 07 години ранку вони приїхали до будинку АДРЕСА_1 , щоб зібрати врожай картоплі, яку вони разом з обвинуваченим та його дружиною посадили, та виявили, що замок в хвіртці змінено і вони не можуть потрапити на огород. В зв`язку з цим попросили їх приїхати, щоб допомогти потрапити у двір зазначеного домоволодіння.
		Разом із дружиною та своєю знайомою ОСОБА_9 близько 08.30 вони приїхали до зазначеного будинку та побачили, що хвіртка іншого кольору. Вставивши ключ у замок, він побачив, що ключ не підійшов та замінений на інший. Крізь щілину у воротах він побачив на подвір`ї чужі речі та зрозумів, що необхідно викликати міліцію, що вони з дружиною і зробили зателефонувавши до міліції. Після цього, перелізши через паркан , він відчинив засов воріт. На воротах поставленого ним замка не було, хтось без дозволу його зняв. Підійшовши до будинку він постукав у двері, але йому ніхто не відповів. Після цього він вліз до будинку через відкрите вікно, підійшов до дверей та відчинив їх. З кімнати будинку вийшла потерпіла ОСОБА_6 та дружина його брата ОСОБА_10 . Він вийшов на ганок будинку, разом з ним вийшли зазначені особи. На запитання що вони роблять в його будинку вказані особи почали сваритися з ним та ображати його. Через деякий час до дому підійшов його батько з ОСОБА_11 та всі разом почали чекати коли приїздить міліція. Він, його дружина та свідок ОСОБА_9 чекали за межами домоволодіння, біля воріт. Натомість його батько, ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 чекали на подвір`ї Працівники міліції приїхали близько 15 години. Він та свідок ОСОБА_9 надали співробітникам міліції письмові пояснення з приводу вселення в його будинок сторонніх осіб без його дозволу, заміни замку та відмови негайно залишити його будинок. Письмові пояснення співробітникам міліції надала і ОСОБА_10 . Після цього він, його дружина, ОСОБА_9 та міліція поїхали. 
		Допитана в судовому засіданні потерпіла  ОСОБА_6  показала суду, що 04 серпня 2014 року 09 годині 30 хвилин їй зателефонувала ОСОБА_10 , яка скаржилася на своє здоров`я та попросила до неї прийти за адресою: АДРЕСА_1 . Коли вона прийшла до ОСОБА_10 , то побачила, що ОСОБА_10 лежить у ліжку, а біля неї стояла її маленька дитина. Вона зробила ОСОБА_10 чай та дала ліки. Раптом вони почули шум у дворі, але не звернули на це увагу. Потім побачили, як відкривається вікно та в вікні з`являється ОСОБА_3 , який почав кричати "гроші, гроші". Вона в нього запитала: "які гроші?" ОСОБА_3 стягнув з ліжка ОСОБА_10 , вдарив її рукою у живіт та виштовхав її на ганок. Після цього ОСОБА_3 і її виштовхав з кімнати на ганок.  ОСОБА_3 схватив її за шию, викрутив ліву руку та виштовхав її до воріт домоволодіння, при цьому бив її ногами. Коли ОСОБА_3 побачив ОСОБА_7 , який прийшов разом з ОСОБА_11 , то відпустив її біля воріт. ОСОБА_7 запитав у ОСОБА_3 : "Що ти робиш?", але ОСОБА_3 нічого не відповівши почав бити ОСОБА_7 . 
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий  ОСОБА_7  показав суду, що 04 серпня 2014 року о 10 годині до нього в хвіртку дому, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 постукала ОСОБА_11 , яка попрохала у нього, щоб він їй допоміг по дому. Через деякий час йому зателефонувала ОСОБА_6 та сказала, що прийшов ОСОБА_3 та б`є її. Прийшовши до двору, він побачив, що ворота у двір відкриті, у дворі знаходився ОСОБА_3 , який тягнув до воріт ОСОБА_6 . Він сказав ОСОБА_3 , що той припинив свої дії та намагався заспокоїти ОСОБА_3 на що обвинувачений підійшов до нього та приблизно три - чотири рази вдарив його кулаком правої руки в голову. Від одного удару закрився рукою, при цьому намагаючись заспокоїти його, проте він його не слухав. Від ударів він впав на землю та втратив свідомість. 
		Допитана в судовому засіданні свідок  ОСОБА_11  показала суду, що04 серпня 2014 року о 10 годині вона прийшла до ОСОБА_7 , щоб попросити у нього лист для замішування розчину. ОСОБА_7 знаходився вдома. Через кілька хвилин, після того як вона прийшла, ОСОБА_7 на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_6 . Поговоривши з нею, ОСОБА_7 попросив її піти з ним додому до ОСОБА_6 , так як у неї вдома відбувається сварки з його сином ОСОБА_3 . Вона погодилася та вони вдвох пішли на АДРЕСА_1 . Прийшовши до двору, вона побачила, що біля двору стояв автомобіль, та дві жінки і дитина. Ворота у дворі були відкриті, у самому дворі біля дверей в будинок, вона побачила, як ОСОБА_3 завдає ударів вагітній жінці. Потім розпочав бити ОСОБА_6 , яка руками трималася за сітку вольєра для собаки і він її намагався відтягнути від неї. ОСОБА_10 підійшовши до ОСОБА_3 почала його відтягувати від ОСОБА_6 і в цей час ОСОБА_3 взяв однією правою рукою ОСОБА_6 за шию, іншою рукою завів її руку їй за спину і вздовж паркану почав тягнути до виходу з двору. У цей час ОСОБА_7 почав підходити до ОСОБА_3 і при цьому говорив, щоб ОСОБА_3 припинив свої дії, на що ОСОБА_3 відпустив ОСОБА_6 і підійшов до ОСОБА_7 . Правою рукою почав наносити удари в голову від чого ОСОБА_7 впав на землю. Всього ОСОБА_3 завдав ОСОБА_7 близько чотирьох ударів по голові. 
		Допитана в судовому засіданні свідок  ОСОБА_10  показала суду, що 04.08.2014 року вона зателефонувала ОСОБА_6 , щоб вона прийшла, оскільки погано себе почувала. ОСОБА_6 прийшла близько 9-ї години. Вона лежала на ліжку. Близько 10 ранку вони почули шум і побачили, що у вікно вліз обвинувачений з криками. Стягнув її з кроваті ударив у живіт її та витягнув на двір. Потім повернувся за ОСОБА_6 , якій заламав руку та схопив правою рукою за шию витягнув на подвір`я та поволочив до хвіртки, в цей час підійшов ОСОБА_7 , та почав відтягувати обвинуваченого від дружини, ОСОБА_6 , на що обвинувачений наніс потерпілому 4 удари, від яких потерпілий ОСОБА_7 впав. Події відбувалися при її дитині.
		Допитана у судовому засіданні свідок  ОСОБА_7  суду пояснила що 04.08.2014 року пішли разом із чоловіком ОСОБА_3 , та юристом на АДРЕСА_1 , оскільки зателефонував її батько та повідомив, що на хвіртці змінений замок і вони не можуть потрапити на подвір`я. Прийшовши, ОСОБА_12 переліз через паркан, та відкрив їм хвіртку. Вони зайшли на подвір`я. Замки на вхідній двері також було змінено тому ОСОБА_12 заліз до будинку через вікно. Майже одразу ОСОБА_6 , почала кричати, ображати та виганяти їх. Присутній при цих подіях їхній юрист ОСОБА_9 , сказала, що їм краще вийти для того щоб уникнути конфлікту, та вони вийшли за паркан, де чикали на міліцію яку викликала жінка, що вийшла із будинку разом із ОСОБА_6 . Також зазначила, що ніхто із присутніх при вищевказаних обставинах нікому тілесних ушкоджень не наносив.
		Аналогічні показання дала суду і свідок  ОСОБА_9 . 
		Показання свідків  ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , допитаних в судовому засіданні не містять в собі даних, які б вказували на винність обвинуваченого чи доводили його невинуватість, так як свідки під час події присутні не були та нічого не бачили.
		Будучи допитаними в судовому засіданні експерти  ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17 надані ними висновки підтвердили в повному обсязі.
		Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_16 ,  ОСОБА_11 будь яких висновків у відношенні ОСОБА_7 не надавала.
		Допитаний у судовому засіданні свідок  ОСОБА_18 , суду пояснив що він працює слідчим РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області, та складав протокол проведення слідчого експерименту. Слідчий експеримент проводився для уточнення механізму нанесення тілесних ушкоджень за участю потерпілого ОСОБА_7 , в присутності експерта ОСОБА_15 , та двох понятих. Щодо відсутності підпису експерта у протоколі, зазначив що це сталось через велику завантаженість та це є механічною помилкою.             Свідки  ОСОБА_7 , ОСОБА_11 ,  ОСОБА_19 ,  ОСОБА_9 одностайно підтвердили факт сварки між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_7 . Вказану подію не заперечує і сам обвинувачений ОСОБА_7 .                                            
		   Отже, суд вважає доведеним та встановленим факт сварки, яка відбулась 04.08.2014 року приблизно о 10 годині за адресою: будинок АДРЕСА_1 , між обвинуваченим та потерпілим, що повністю узгоджується з матеріалами кримінального провадження.        Крім вищезазначених показів обвинуваченого, потерпілих, свідків, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:
		Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 19.08.2014 року (т.1, а.п 19).
		Із протоколу огляду місця події з фото-таблицею від 19 серпня 2014 року вбачається, що була оглянута та детально описана ділянка місцевості по АДРЕСА_1 , де відбувались події 04 серпня 2014 року (т.1 а.п. 22-23).
		Згідно висновку експерта № 3582е від 16 вересня 2014 року у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, що спричинено від дії тупих твердих предметів. За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день) (т.1 а.п. 50-51).
		   Події про які розповіли свідки, факт нанесення ударів, висновок експерта № 3582е від 16 вересня 2014 року - дані обставини свідчать про наявність ударів, які спричинили тілесні ушкодження.
		Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженомудослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		До показів обвинуваченого ОСОБА_3 про не визнання своєї вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень суд відноситься критично, вважає їх недостовірними, оскільки його вина повністю доведена в суді та підтверджується сукупністю всіх досліджених судом доказів, які об`єктивно узгоджуються між собою. Такі покази обвинуваченого спрямовані лише на уникнення відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.
		 Отже, досліджені в сукупності всі здобуті у провадженні докази дають суду підстави кваліфікувати дії обвинуваченого  ОСОБА_3  за ч.2ст. 125 КК Україниза ознаками: умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.                                    Суд розцінює поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 під час судового розгляду та його повне не визнання вини, як захисно-установчу в суб`єктивно складній, несприятливій для них судово-слідчій ситуації.                Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_3  також інкримінується те, що він 04 серпня 2014 року приблизно о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_3 прийшовши до будинку АДРЕСА_1 зайшов всередину, де вже знаходились ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , з якими в нього на побутовому ґрунті, раніше склалися неприязні відносини. На ґрунті вказаних неприязних відносин, між останніми виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.            Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 04.08.2014 року приблизно о 09 годині 30 хвилин знаходячись в одній з кімнат будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 діючи умисно, взявши двома руками за плечі ОСОБА_6 виштовхав її на подвір`я, де продовжуючи діяти з прямим умислом, правою рукою завдав одного удару по тулубу ОСОБА_6 , яка намагаючись захиститися від удару виставила праву руку. Після чого, ОСОБА_3 правою рукою взяв ОСОБА_6 за шию, а лівою рукою за ліву руку останньої та виштовхав її до воріт вказаного домоволодіння.
		   Відповідно до акту судово-медичного дослідження № 3603е від 17 вересня 2014 року, у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синця та садна по задній поверхні правого передпліччя від середньої до нижньої третини, що спричиненні від дії тупого твердого предмету, з обмеженою контактуючою поверхнею, що діяв в області правого передпліччя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки (т.1 а.п. 58-59).                                На думку сторони обвинувачення ОСОБА_3 вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, а саме, як умисне легке тілесне ушкодження.                                                Злочин передбаченийст. 125 КК України, відповідно дост. 477 КПК України, підпадає під поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.                                                Згідно ч. 4ст. 26 КПК України, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.                Відповідно до статті 478 КПК України потерпілий має право подати до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.            Статтею 214 КПК України передбачено, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.                                        Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.                             Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.                                             Суд вважає за необхідне звернути увагу, що постановою про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 24.11.2014 року було об`єднано матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201404070000134 та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014040700001433 в одне провадження та визначити кримінальне провадження № 1201404070000134 основним (т.1, а.п.24-25).        Натомість з витягу з кримінального провадження № 1201404070000134 вбачається, що заява про спричинення заявнику тілесних ушкоджень надійшла від ОСОБА_10 , яка не є потерпілою по даному кримінальному провадженні (т.1, а.п.1).                                Відповідно до витягу з кримінального провадження №12014040700001433 вбачається, що заява про спричинення заявнику тілесних ушкоджень надійшла від ОСОБА_7 (т.1, а.п.13).        Як вбачається з матеріалів кримінального провадження в матеріалах наданих органом досудового розслідування в порушення статті 214 КПК України відсутні відомості про внесенння до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою потерпілої ОСОБА_6 .                         Таким чином, докази зібрані органом досудового розслідування за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.. 125 КК України у даному кримінальному провадженні суд вважає за необхідне визнати недопустимими з наступних підстав.                     Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.                     Конституційний суд України у своєму Рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України N 1-31/2011 дійшов наступних висновків:                    
		   «…Недопустимість обґрунтування обвинувачення особи у вчиненні злочину на доказах, одержаних незаконним шляхом, закріплена в першому реченні частини третьої статті62Конституції України, а згідно з частиною другою її статті64ця гарантія не може бути обмежена.Основний Закон України, гарантуючи права і свободи особи, вимагає від неї певної поведінки щодо інших осіб та держави в цілому, встановлює відповідні вимоги та обмеження…».                                    
		   «…Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), апорядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнанимКонвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті5,8Конвенції) тощо. Таким чином,даючи офіційне тлумачення положення частини третьої статті62Конституції України, Конституційний Суд України виходить з того, що обвинувачення особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, крім випадків, у якихОсновний Закон Українидопускає такі обмеження…».                    
		   «…Конституційний Суд України вважає, що положення частини третьої статті62Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, безпосередньо пов`язане з положенням частини першої цієї статті, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку…»    .                                                «…Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.Аналіз положення частини третьої статті62Конституції України"обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом" дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо…»            Верховний суд України в п. п. 19, 20 Постанові Пленуму «Про застосування конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року за № 9, роз`яснив судам, що визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, щозгідно зі ст.62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а такожна доказах, одержаних незаконним шляхом.Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.                                Також,в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» від 30 травня 1997 року за № X, було роз`яснено судам, що згідно з ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв`язку з цим судам при розгляді кожної справинеобхідно перевіряти, чи були докази, якими органи попереднього слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину,одержані відповідно до нормКПК України. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку.
		В іншійПостанові Пленуму «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11 лютого 2005 року за № X, Верховний суд України в п. п. 3, 11 якої роз`яснив судам, щодопущені при вчиненні окремих слідчих чи процесуальних дій порушення закону, що призвели до ущемлення прав та інтересів учасників процесу, за наявності відповідних підстав мають тягти визнання доказів недопустимими. Звернути увагу судів на те, що їхні висновки не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих із порушенням процесуального порядку збирання останніх, а також на матеріалах досудового слідства, які не перевірені в судовому засіданні.
		Отже, виходячи із загальних засад кримінального провадження, визначенихст. ст. 7, 17 КПК України, підозра, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом.
		У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне виправдати ОСОБА_3  за обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України в зв`язку з недоведеністю того, що в його діях є склад вказаного злочину.    Посилання захисника на ту обставину, що різні за змістом заяви зареєстровані в журналі єдиного обліку за одним номером та різними датами не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вказану обставину, (щодо реєстрації) матеріали кримінального провадження не містять.            
		Доводи сторони захисту на неможливість проведення огляду в час який зазначено в протокол огляду місяця події від 04.08.2014 року, а саме з 14.30-14.45 год. суд відноситься критично та не приймає до уваги, оскільки. Вказаний огляд було проведено за участю потерпілої ОСОБА_10 , яка не є потерпілою у даному кримінальному провадженні, а тому виходить за межі висунутого обвинувачення і не підлягає включенню до доказів, які спростовують чи доводять вину обвинуваченого ОСОБА_3  у інкримінованому йому злочині. Це ж стосується і посилання сторони захисту на відсутність заяви від ОСОБА_10 . Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити , що в матеріалах кримінального провадження є протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.08.2014 року відповідно до якого було прийнято усну заяву від ОСОБА_10  (т.1, а.п.7).                Протокол огляду від 19.08.2014 року за участю потерпілого ОСОБА_7 , складено та підписано за участю двох понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які не є родичами, працівниками правоохоронних органів чи особами заінтересованими в результаті кримінального провадження. Таким чином посилання сторони захисту на порушення п.7 ст. 223 КПК України є безпідставним.                                                Протокол слідчого експерименту від 29.10.2014 року за участю ОСОБА_10 не містить даних, щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , а тому взагалі не приймається в якості доказу.(т.1 а.п.73-74) 
		   Щодо посилання сторони захисту на те, що свідок ОСОБА_11 є заінтересованою особою суд відноситься критично, оскільки остання є сусідкою потерпілих, а її участь в якості свідка по іншим цивільним справам не свідчить про її зацікавленість.                                     Суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_9 , оскільки,як зазначила сама свідок в судовому засіданні вона представляє інтереси обвинуваченого за довіреністю і є юристом обвинуваченого.
		   Суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_7 , яка є дружиною обвинуваченого.                                        Окрім того, покази вказаних свідків не узгоджуються з іншими доказами зібраними по справі.                                            Суд приймає до уваги посилання сторони захисту щодо визнання недопустимими наступних доказів: протоколу проведення слідчого експеременту, від 29.10.2014 року, за участю потерпілого ОСОБА_7 протоколу проведення слідчого експеременту, від 29.10.2014 року, за участю потерпілої ОСОБА_6 , висновку судово-медичної експертизи №4244е протоколу проведення слідчого експеременту, від 12.11.2014 року, за участю свідка ОСОБА_11 , висновку судово-медичної експертизи №4452е і вважає за необхідне визнати їх недопустимими доказами з наступних підстав.    Так, відповідно до ст.. 240 КПК Україниз метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.                                За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.                    Стаття 104 КПК України передбачено, що протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії.                     Згідно зі статтею 223 КПК України вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз`яснюються їх права і обов`язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом. Слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи.            Натомість, як вбачається з протоколу проведення слідчого експеременту, з фототаблицею до нього, від 29.10.2014 року, було проведено слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_7 , в присутності експерта, під час якого останній показав обставини та механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 ні експерт ні потерпілий про кримінальну відповідальність за ст.. 384 КК не попереджались,окрім того вказаний протокол не підписаний експертом ОСОБА_15 (т.1, а.п. 70-72).                    Як вбачається з протоколу проведення слідчого експеременту, з фототаблицею до нього, від 29.10.2014 року, було проведено слідчий експеримент за участю потерпілої ОСОБА_6 , в присутності експерта, під час якого остання показала обставини та механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 експерт про кримінальну відповідальність за ст.. 384 КК не попереджався, окрім того вказаний протокол не підписаний експертом ОСОБА_15 (т.1, а.п. 84-87).                                    Як вбачається з протоколу проведення слідчого експеременту, від 12.11.2014 року, було проведено слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_11 , в присутності експерта, під час якого остання показала обставини та механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 ні експерт ні свідок про кримінальну відповідальність за ст.. 384 КК не попереджались, окрім того вказаний протокол не підписаний понятими (т.1, а.п. 96-99).                                                    Таким чином, в силу ч. 2 ст. 86 КПК України надана суду вищевказані протоколи проведення слідчого експеременту (та висновоки судових експертиз №4244е (т.1 а.п. 80-81), №4452е (Т.1 а.п. 113-114).. не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і суд не вправі посилатись на них при ухваленні судового рішення.                                Посилання сторони захисту, на те що висновок експерта № 3582 е від 16.09.2014 року був проведений без дослідження потерпілого ОСОБА_7 в порушення вимог п. 4.1, 4.4 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки вказану експертизу було проведено на підставі акту судово-медичного обстеження потерпілого при якому потерпілий ОСОБА_7 був обстежений експертом. Посилання сторони захисту на відсутність іншої медичної документації є безпідставним, оскільки ОСОБА_7 до медичної установи не звертався і експертиза № 3582е проводилась відповідно до акту судово-медичного дослідження (обстеження).                                        Оцінюючи в сукупності зібрані докази, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованованого йому кримінальних правопорушеннях знайшла своє підтвердження та доведена в повному обсязі.                            Умисні діями ОСОБА_3 , які виразились в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень, кваліфікуються за ч. 2ст. 125 КК України.
		Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 заявили позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 5000 грн. кожному.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 цивільний позов не визнав.
		За змістом п.п. 5, 9Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року(зі змінами й доповненнями) - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		У зв`язку з чим і виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості, позов потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відповідно до ст.ст.23,1166,1167 ЦК України, підлягає частковому задоволенню та стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 моральної шкоди в розмірі 5000 грн. 
		Вирішуючи заявлений ОСОБА_6 цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що він підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України, так як ОСОБА_3 в цій частині підлягає виправданню за відсутністю в його діях складу злочину.
		При призначенні покарання обвинуваченому згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»,суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Обставинами, які відповідно дост. 66 КК Українипом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 не встановлено.
		Обставина, яка відповідно дост. 67 КК Україниобтяжує покарання, обвинуваченого ОСОБА_3 це вчиненні кримінального правопорушення щодо особи похилого віку ОСОБА_7 .
		На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до вчиненого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства.
		На підставі викладеного такеруючись ст.ст.373,374 КПК України, -
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3  визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК Українита призначити йому покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
		    ОСОБА_3  за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України виправдати в зв`язку з недоведеністю того, що в його діях є склад вказаного злочину.
		 Стягнути з  ОСОБА_3  на відшкодування дюморальної шкоди на користь  ОСОБА_7 5000 (п?ять тисяч) гривень.                                            
		   Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляції через Самарський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 Суддя                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...