Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 35/420-32/470 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 02.06.2015. Зареєстровано: 03.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 травня 2015 року Справа № 35/420-32/470 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого судді: суддів:Кота О.В., Дунаєвської Н.Г., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги таДержавного агентства резерву України  Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 28.05.2014 Київського апеляційного господарського суду  від 22.10.2014у справі№  35/420-32/470за позовом   до  проЗаступника прокурора Дніпропетровської області  в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України  Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського"  зобов'язання повернути до державного мобілізаційного резерву цінності та стягнення штрафу та пеніза участю прокурораКривоклуб Т.В.за участю представників сторін:позивача: відповідача 1: відповідача 2:не з'явились  не з'явились  не з'явилисьВСТАНОВИВ:
		У листопаді 2005 року Заступник прокурора Дніпропетровської області                      в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву, правонаступником якого є Державне агентство резерву України, звернувся з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив зобов'язати відповідача повернути                 до мобілізаційного резерву матеріальні цінності. Водночас, прокурор просив стягнути з відповідача на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву штрафу та пені, нарахованих на підставі статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".
		Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор зазначав, що на відповідальному зберіганні у відповідача знаходяться матеріальні цінності мобілізаційного резерву, однак під час проведення перевірки у 2000 році виявлено факт незабезпечення збереження матеріальних цінностей, що свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов'язань, передбачених Законом України "Про державний матеріальний резерв".
		Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2014 (судді:                   Головатюк Л.Д., Паламар П.І., Пасько М.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 (судді:                 Тарасенко К.В., Авдеєв П.В., Хрипун О.О), позов задоволено частково, зобов'язано відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, у решті позову відмовлено. 
		Не погоджуючись з прийнятими судовими актами у листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат                             ім. Ф.Е. Дзержинського", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України,                          в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. 
		Також, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Державне агентство резерву України, в якій просило скасувати прийняті         у справі рішення та постанову в частині відмови у стягненні штрафу та пені, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2014 рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 скасовано в частині задоволення позову, прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові, в решті постанову і рішення залишити без змін.
		Постановою Верховного Суду України від 22.04.2015 постанову Вищого господарського суду України від 04.12.2014 скасовано, справу направлено                 на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
		Статтею 11128 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення             з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах,  є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.05.2015 касаційні скарги Державного агентства резерву України та Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" прийнято до провадження з призначенням до розгляду.
		В судове засідання Вищого господарського суду України прибув представник Державного агентства резерву України, проте до участі в судовому засіданні не був допущений у зв'язку з відсутністю припису. 
		Також, від Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було відхилено колегією суддів у зв'язку з його необґрунтованістю.
		Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 1117 ГПК України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
		Заслухавши пояснення прокурора, розглянувши матеріали касаційного провадження, оцінивши доводи касаційних скарг, врахувавши вказівки, викладені у постанові Верховного Суду України від 22.04.2015, перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги Державного агентства резерву України та Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат                                          ім. Ф.Е. Дзержинського" не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на відповідальному зберіганні Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" знаходилися матеріальні цінності мобілізаційного резерву, що є державною власністю і перебувають в оперативному управлінні Державного комітету України з державного матеріального резерву (правонаступник - Державне агентство резерву України), що підтверджується річними звітами за формою р-12 за 2003 рік і номенклатурою накопичення, затвердженою Міністерством чорної металургії СРСР від 10 жовтня 1990 року                 № 236. 
		За наслідками проведеної Державним агентством з управління державним матеріальним резервом контрольної перевірки наявності матеріальних цінностей, які знаходяться на відповідальному зберіганні у Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", 27.10.2000 складено акт перевірки, яким установлено самовільне використання останнім у період 1993 - 1994 років для потреб поточного виробництва спірних матеріальних цінностей. Аналогічну перевірку було проведено також у грудні 2000 року, про що складено акт від 13.12.2000 № 22-01/103 щодо самовільного використання спірних матеріальних цінностей.
		Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога заступника прокурора Дніпропетровської області, заявлена в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України, про зобов'язання ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" повернути до державного резерву України відсутні матеріальні цінності мобілізаційного резерву, які перебували на відповідальному зберіганні відповідача.
		Відповідно до пунктів 1.1, 1.4 статуту ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" - це товариство, створене відповідно до наказу Фонду державного майна України від 30.12.1996 № 90-АТ шляхом перетворення Дніпровського державного металургійного комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського                    у Відкрите акціонерне товариство"Дніпровський металургійний комбінат                              ім. Ф.Е. Дзержинського". В свою чергу, ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" і є повним правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат                        ім. Ф.Е. Дзержинського".
		Указом Президента України "Про заходи щодо поліпшення роботи                       з мобілізаційної підготовки народного господарства України" від 14.11.1995                № 1039/95 установлено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності                 в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначені їм мобілізаційні завдання, у тому числі щодо створення та збереження мобілізаційних потужностей,              а також спеціальних формувань та мобілізаційних резервів, матеріальних                              і продовольчих ресурсів, страхового фонду документації.
		За змістом статті 83 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги державних організацій про повернення державного майна із незаконного володіння колгоспів               та інших кооперативних і громадських організацій або громадян; у випадках, встановлених законодавством, і на інші вимоги.
		На час прийняття відповідачем на зберігання матеріальних цінностей державного резерву та на час вчинення відповідачем зазначеного правопорушення відносини держави зі зберігачем державного резерву регулювалися Положенням про державний матеріальний резерв, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1992 № 280-05 (далі - Положення).
		Пунктом 49 Положень передбачено, що на майнові вимоги Держкомрезерву України та його підприємств про повернення їм заборгованості, яка виникла                        із операцій з матеріальними цінностями держрезерву (поставка, зберігання, відпуск, переміщення, перевезення всіма видами транспорту), загальні та скорочені строки пред'явлення претензій та позовної давності не поширюються.
		Також слід зазначити, що правовідносини із розміщення, зберігання, відпуску матеріальних цінностей із державного резерву та обов'язок повернення таких цінностей за своїм змістовим наповненням і характером - це правовідносини                        з віндикації державного майна, особливістю правового регулювання яких є те, що           на повернення такого майна позовна давність не поширюється.
		Наведений висновок підтверджується і нормами чинного законодавства,                 а саме положеннями статті 268 ЦК України, відповідно до якої позовна давність              не поширюється, зокрема, на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв", а також положеннями цього Закону, який визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення                       та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву і регулює відносини в цій сфері.
		Відсутність безпосередньої вказівки на це у чинному та той час законодавстві              (з моменту втрати чинності Положення та до внесення змін до статті 268 ЦК України) жодним чином не змінює характеру спірних правовідносин, не впливає на їх зміст,              а тому не може слугувати підставою для звільнення зберігача майна державного резерву від його обов'язку повернути таке майно на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.
		Отже, відповідач, як правонаступник Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", яке отримало завдання щодо зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, зобов'язаний зберігати ці матеріальні цінності до моменту зняття з нього                       в установленому порядку мобілізаційного завдання, а відтак - і несе повну матеріальну відповідальність за зобов'язаннями перед Державним агентством резерву України незалежно від строків позовної давності, визначених цивільним законодавством.
		Відмовляючи в задоволені позовних вимог про стягнення штрафу та пені, нарахованих на підставі статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", суди попередніх інстанцій вказали на пропуск позивачем строку позовної давності в цій частині позовних вимог.
		Проте, штраф та пеня, нарахована на підставі статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", є визначеним законом способом матеріальної відповідальності за порушення зобов'язань щодо збереження матеріальних цінностей державного резерву, а тому до позовних вимог про їх стягнення строк позовної давності також не застосовується.
		З урахуванням викладеного, враховуючи правову позицію, викладену                        у вищезазначеній постанові Верховного Суду України, прийнятій у даній справі, керуючись приписами статті 11128 ГПК України та виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України, Вищий господарський суд України погоджується з правомірними висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути до державного резерву матеріальні цінності.
		Щодо рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови                     в задоволені позовних вимог про стягнення штрафу та пені з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, то оскаржувані судові акти в цій частині підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, з огляду на їх обґрунтованість та не поширення на них строку позовної давності.
		Згідно з  пунктом першим  статті 1119 ГПК України  касаційна  інстанція                          за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, ГПК України, Вищий господарський суд України
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Державного агентства резерву України задовольнити частково.
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 у справі                                   №  35/420-32/470 скасувати в частині відмови в стягнені 101  192  682,80 грн штрафних санкцій.
		В цій частині прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський              металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (51925, Дніпропетровська обл.,                                           м.  Дніпродзержинськ, Заводський район, вул.  Кірова, буд.  18-Б, код ЄДРПОУ 05393043) на користь Державного агентства резерву України (01601, м.  Київ, вул.  Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 37472392) 101  192  682,80 грн штрафних санкцій.
		В решті рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 у справі №  35/420-32/470 залишити без змін.
		Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
		 
		 
		          Головуючий суддя:                                                                        О. Кот
		 
		 
		                        судді:                                                                                  Н. Дунаєвська 
		 
		 
		                                                                                                                    Т. Козир

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...