Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9117/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 03.06.2015. Зареєстровано: 04.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28.05.2015Справа №910/9117/15
		За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дирекція адміністративних будівель» 
		до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»про визнання зобов'язання припиненим                                                                                                 
		                                                                                    Суддя        Маринченко Я.В.
		Представники сторін:
		від позивача: Яковлєв А.В. (представник за довіреністю);
		від відповідача: Юрків Р.В. (представник за довіреністю);
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ТОВ «Дирекція адміністративних будівель» звернулось до суду з позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» про припинення зобов'язання за кредитним договором №26-15-03/14 від 24.01.23014 неможливістю його виконання.
		Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 24.01.2014 між Банком та позивачем укладено кредитний договір №26-15-03/14, за умовами якого позивач отримав кредитні кошти у розмірі 31827692 грн., які зобов'язався повернути до 24.09.2015 щомісячними сумами в розмірі 2273000 грн., а також сплатити відсотки за користування вказаними кредитними коштами у розмірі, визначеному умовами кредитного договору.
		Позивач належним чином виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором до червня 2014 року, оплативши у червні 2014 року з нарахованих 444715,69 грн відсотків 100000 грн.
		Після червня 2014 року позивач не має можливості виконувати взяті на себе зобов'язання по кредитному договору, оскільки з березня 2014 року  на території м. Донецька, де знаходиться  позивач, почалися масові народні хвилювання, захоплення органів влади та адміністративних будівель, а з 14.04.20147 на підставі Указу Президента України «Про рішення ради національної безпеки і оборони від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження  територіальної цілісності України» розпочалася антитерористична операція. Вказує, що оскільки на території м. Донецька з 14.04.2014 існує незакінчений збройний конфлікт, проводиться антитерористична операція, наведені обставини є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), які перебувають поза контролем сторін, за їх настання жодна з сторін не відповідає і які унеможливлюють виконання кредитного договору. 
		Неможливість виконання кредитного договору позивач обґрунтовує небезпекою знаходження  на території м. Донецька через загрозу особистої безпеки співробітників підприємства та припиненням роботи банківської системи, відключенням реєстрів, держателем яких є Міністерство   юстиції України, встановленням обмеження на в'їзд і виїзд з території Донецька, припиненням роботи державних установ, судової системи, знищення основних та оборотних активів підприємства, що знаходяться на окупованій території.
		На підставі наведеного, просить припинити зобов'язання за спірним кредитним договором у зв'язку з неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Додатково пояснив, що неможливість виконання кредитного договору пов'язується з тим, що кредитне зобов'язання призначалося для покриття  витрат на добудову об'єкту будівництва «П'ять житлових будинків» по проспекту Панфілова у Ворошиловському районі м. Донецька, а погашення кредиту обумовлювалося грошовими надходженнями  від продажу квартир в об'єкті житлового будівництва. Настання обставин непереборної сили  виключило  ведення господарської діяльності з проведення завершальних будівельних робіт і призвело до втрати можливості продажу квартир. До настання вказаних обставин позивач здійснював відчуження квартир, з подальшим направленням виручених коштів на погашення кредитної заборгованості.
		Також представник позивача зазначив, що факт настання обставин непереборної сили підтверджується Висновком Донецької торгово-промислової палати України №2741/12.12-03 від 28.11.2014.
		На підставі викладеного просив припинити зобов'язання за кредитним договором, укладеним між сторонами через неможливість виконання у зв'язку з виникненням обставин. За які жодна з сторін не відповідає.
		Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі, вказуючи на те, що між Банком та позивачем був укладений спірний кредитний договір, за умовами якого позивач отримав кредитні кошти у розмірі 31827692 грн. строком користування до 24.09.2015. До червня 2014 року позивач належним чином виконував кредитний договір, та сплачував у встановлені договором строки щомісячні платежі.
		Вказав, що з грудня 2014 року філія, яка безпосередньо обслуговує кредитні та інші рахунки позивача - Донецьке обласне управління  АТ «Ощадбанк» розташована на підконтрольній державній владі України території - у м. Краматорську, встановлена у позивача система «Інтернет -Клієнт-Банк» працює, завдяки чому позивач має можливість здійснювати платежі у бездокументарній формі. Відсутність коштів у позивача для погашення кредитної заборгованості, внаслідок неможливості здійснення господарської діяльності не позбавляє позивача від виконання зобов'язань за кредитним договором та свідчить про те, що укладаючи кредитний договір позивач невірно оцінив комерційні ризики, пов'язані зі здійсненням ним господарської діяльності.
		Зазначив, що позивачем не надано доказів його неплатоспроможності, а висновок Донецької торгово-промислової палати України не є належним доказом наявності обставин непереборної сили, оскільки відповідно до положень Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили є сертифікат Торгово-промислової палати України.
		Крім того вказав, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу неможливості виконання зобов'язань за кредитним договором, носять тимчасовий характер і позивач буде в змозі  виконати свої зобов'язання за кредитним договором  у повному обсязі після усунення вказаних обставин. Про намір позивача в подальшому виконувати договір свідчать звернення позивача до Банку з заявами про відстрочення виконання кредитного договору на час проведення антитерористичної операції.
		Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 24.01.2014 між ПАТ «Державний ощадний банк України» (Банк) та ТОВ  «Дирекція адміністративних будівель» (позичальник) укладено кредитний договір № 26-15-03/14 (кредитний договір), за умовами якого Банк зобов'язався надати, а позичальник отримати, належним чином використати та повернути кредит у розмірі 31827692 грн., сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом  в порядку та на умовах, визначених кредитним договором. Кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення не пізніше 24.09.2015.
		Згідно п.2.4 кредитного договору кредит надається з позичкового рахунку у безготівковому порядку на рефінансування кредитної заборгованості (основної суми боргу) перед ПАТ «АКБ «Капітал» за кредитним договором № 38/2011 від 19.10.2011, укладеним між позичальником та Банком.
		Відповідно до Розділу 4 кредитного договору виконання позичальником зобов'язання за вказаним договором забезпечується іпотекою нерухомого майна, зокрема нежитлових приміщень, квартир, порукою Адамова О.Б., заставою грошей на депозитному рахунку, заставою іншого рухомого і нерухомого майна.
		З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що Банк на виконання умов вказаного кредитного договору надав позичальнику кредитні кошти в обсязі та умовах, визначених договором.  Позивач вказані кошти отримав та належним чином виконував свої зобов'язання щодо сплати нарахованих процентів по червень 2014 року, що не заперечується сторонами.
		Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Пунктом 1.1 Розділу 1 «Терміни та їх тлумачення» кредитного договору, укладеного між сторонами визначено, що під Зобов'язанням у вказаному договорі розуміється зобов'язання позичальника перед Банком  щодо повернення  суми отриманого кредиту  відповідно  та на виконання умов  цього договору, сплати  процентів за користування кредитом, штрафних санкцій, а також комісій, відшкодування  спричинених Банку збитків, та інших платежів, що підлягають сплаті згідно з умовами  цього договору.
		Таким чином, за спірним кредитним договором зобов'язанням позивача є грошове зобов'язання, що полягає у поверненні суми отриманого кредиту та сплаті нарахованих процентів та інших платежів за кредитним договором.
		Відповідно до ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
		Статтею 607 ЦК України та ст. 205 ГК України передбачено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
		Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, неможливість виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором обґрунтовується настанням обставин, за яку жодна із сторін не відповідає, а саме проведення на території м. Донецька антитерористичної операції, існування на території м. Донецька збройного конфлікту, захоплення державних установ, органів державної влади, припинення функціонування банківської системи тощо.
		Згідно ст.198 ГК України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.
		Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		Отже, грошове зобов'язання позивача за кредитним договором полягає у погашенні отриманого за договором кредиту та сплати нарахованих процентів (інших передбачених договором платежів) шляхом безготівкового перерахування вказаних платежів на банківських рахунок чи внесення визначених договором грошових коштів на банківський рахунок через касу банку. 
		При цьому, враховуючи неможливість здійснення платежів за кредитним договором на території м. Донецька,  позивач не позбавлений можливості здійснювати вказані платежі за місцезнаходженням філії відповідача, яка безпосередньо обслуговує рахунки позивача та знаходиться на підконтрольній державній владі України території у м. Краматорську Донецької області. Також, з пояснень представника відповідача вбачається, що позивач підключений до системи «Інтернет-Клієнт-Банк», яка працює та надає позивачу можливість здійснення платежів за кредитним договором у без документарній формі.
		Доводи позивача щодо неможливості здійснення ним господарської діяльності  внаслідок проведення антитерористичної операції, та як наслідок, неможливість продажу квартир, кошти від відчуження яких позивач мав намір спрямувати на погашення заборгованості за кредитним договором, не можуть бути підставою для припинення зобов'язань позивача за кредитним договором, оскільки ризики ведення підприємницької діяльності позивача, зокрема ненадходження коштів від такої діяльності або надходження у розмірі меншому, ніж розраховувалось покладаються виключно на позивача.
		Доказів неплатоспроможності позивача чи визнання його у встановленому Законом  порядку банкрутом суду не надано.
		Крім того,  статтею 15 ЦК України, закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частиною першою  статті 1 Господарського процесуального кодексу України  підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Частиною 2  статті 16 ЦК України  передбачено, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, зокрема, у такий спосіб, як розірвання господарських договорів.
		Відтак, матеріали справи не дають підстав для висновку щодо порушення суб'єктивного цивільного права позивача, яке потребує правового захисту. Більше того, звернення до суду з даним позовом фактично є намаганням позивача покласти на відповідача несприятливі правові наслідки через невиконання самим позивачем свого обов'язку.
		Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно з положеннями ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
		З урахуванням викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		На підставі ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача у повному обсязі.
		Керуючись статтями 32-34, 43-44, 49, 82-85 ГПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                       Я.В. Маринченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...