Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 152/385/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 04.06.2015. Зареєстровано: 05.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2015.
Дата набрання законної сили: 03.07.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 152/385/15-к 
		1-кп/152/24/15 
		 
		 В И Р О К
		 іменем України
		 
		 02 червня 2015 року Шаргородський районний суд Вінницької області 
		 
		в складі: 
		головуючого  судді ОСОБА_1 , 
		при секретарі судового 
		засідання  ОСОБА_2 ,
		з участю: 
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		потерпілих  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		захисника потерпілого 
		ОСОБА_4  адвоката ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді Вінницької області в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хорогочі Тиндинського району Амурської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання  АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, військовозобов`язаного, раніше не судимого,
		- у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
		 
		встановив:
		 
		Обвинувачений ОСОБА_7 07.12.2014 року приблизно о 18 годині 20 хвилин, в темну пору доби, керуючи без документів, що дають право на керування будь-якими транспортними засобами, в тому числі і трактором марки «Т-150 К» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з дисковою бороною, який належить ОСОБА_8 , жителю АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 від 10.07.2006 року, знаючи, що трактор з технічними несправностями, зокрема, з несправними освітлювальними приладами, їдучи по автодорозі Немирів-Могилів-Подільський, приблизно на 58 км, залишив транспортний засіб на проїзній частині автодороги, не виділивши його для своєчасного виявлення іншими учасниками дорожнього руху, внаслідок чого ОСОБА_4 , який керував власним автомобілем марки «ВАЗ 2101» з держаним номером НОМЕР_3 і рухався по вказаній ділянці автодороги у попутному напрямку, перевозячи пасажира ОСОБА_9 на передньому пасажирському сидінні, наїхав на задню частину дискової борони, що кріпилася до трактора. При цьому ОСОБА_7  порушив вимоги п.п. 9.9., 9.10., 9.11., 15.14. Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена, в тому числі, у разі вимушеної зупинки на дорозі та на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами (п.п. «а», «в» п.9.9. ПДР України); разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі, в тому числі, скоєння дорожньо-транспортної пригоди та вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м (п.п. «а», «б» п.9.10. ПДР України); якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар, зокрема, ззаду на транспортному засобі, зазначеному в пункті 9.9. («в», «г», «ґ») цих Правил та з боку гіршої видимості для учасників дорожнього руху у випадку, зазначеному в підпункті «б» пункту 9.10. цих Правил (п.п. «а», «б» п.9.11.); у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити  діяти згідно з вимогами пунктів 9.9.-9.11. цих Правил (п.15.14.). 
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ 2101» з державним номерним знаком НОМЕР_3 ОСОБА_9 , відповідно до висновку експерта за №74 від 08.12.2014-05.01.2015 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої краніолицевої травми: підшкірної гематоми на правій половині обличчя, забито-рваних ран  в ділянці верхньої повіки справа, в ділянці верхньої губи справа з пошкодженням слизової оболонки, на підборідді; крововиливів в м`які тканини голови, в правій лобно-скронево-тім`яній ділянці; переломів кісток склепіння та основи черепа; субарахноідальних крововиливів з проривом в шлуночкову систему головного мозку; перелому верхньої щелепи; перелому кісток носа. Отримані ОСОБА_9 тілесні ушкодження, спричинені дією твердих тупих предметів, що діяли зі значною силою, можливо, в умовах ДТП, що сталася 07.12.2014 року. Смерть ОСОБА_9 настала від відкритої краніолицевої травми тіла, яка ускладнилася травматичним шоком. Відкрита краніолицева травма у ОСОБА_9 відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і знаходиться в причинному зв`язку зі смертю. 
		Відповідно до висновку експерта за №57а від 28.01.2015 року, в даній дорожній обстановці дії водія трактора «Т 150 К» з державним номером НОМЕР_1 ОСОБА_7 з технічної точки зору регламентувалися вимогами п.п.9.9., 9.10., 9.11., 15.14. Правил дорожнього руху України. В дорожній ситуації, яка склалася, в діях водія трактора «Т 150 К» з державним номером НОМЕР_1 ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п.п.9.9., 9.10., 9.11., 15.14. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди. Дії водія автомобіля «ВАЗ-2101» з державним номером НОМЕР_4 ОСОБА_4 регламентувалися вимогами п.п.12.2., 12.3. Правил дорожнього руху, відповідно до яких у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги; у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. В дорожній обстановці, яка склалася, водій автомобіля «ВАЗ 2101» ОСОБА_4 не мав технічної можливості попередити зіткнення шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху. В його діях вбачається невідповідність вимогам п.12.2. ПДР, проте, дана невідповідність з технічної точки зору не знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди.
		   Між тим, що внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_9 отримала вказані вище тілесні ушкодження, від яких померла, та порушенням обвинуваченим ОСОБА_7 вимог п.п.9.9., 9.10., 9.11., 15.14. Правил дорожнього руху України, є прямий причинний зв`язок. 
		   При цьому, відповідно до висновку експерта за №591а від 17.12.2014 року, на момент експертного огляду робоча гальмівна системи та рульове керування автомобіля ВАЗ-2101 з державним номером НОМЕР_3 знаходиться в непрацездатному стані. У деталях та вузлах робочої гальмівної системи та рульового керування автомобіля ВАЗ-2101 з державним номером НОМЕР_3 на момент експертного огляду несправностей, які б могли виникнути до ДТП, не виявлено. 
		Будучи допитаним під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_7  винуватим себе у вчиненні злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті від 06.05.2015 року, визнав повністю, щиро покаявся. Суду показав, що відповідно до усної домовленості з ОСОБА_8 , жителем м. Могилів-Подільський у с. Березівка Чернівецького району ремонтував трактори, які належать останньому. 07.12.2014 року вранці він вийшов ремонтувати трактор разом із своїм напарником ОСОБА_10 , який також ремонтує трактори. ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_8 попросив його забрати дискову борону в с. Лопатинці Шаргородського району. Так як ОСОБА_10 був у стані алкогольного сп`яніння, то попросив його, щоб він сів за кермо трактора «Т-150 К» з державним номером НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 і яким треба поїхати та забрати борону. Він погодився і приблизно о 09-10 годині виїхав на тракторі марки «Т-150 К» з державним номером НОМЕР_1 з с. Березівка Чернівецького району в село Лопатинці Шаргородського району по автодорозі Немирів-Могилів-Подільський. При цьому він не перевіряв, чи всі прилади в тракторі справні, але знав, що освітлювальні прилади не працюють. Проте, вважав, що повернеться завидка. Приблизно о 13 годині він приїхав у с. Лопатинці, забрав дискову борону і по тій же автодорозі їхав у зворотному напрямку. Виїхав він засвітла. Коли він доїхав по вказаній автодорозі до с. Хоменки Шаргородського району, то надворі вже почало темніти. В тракторі не працювали освітлювальні прилади. Коли він під`їздив до повороту на село Писарівка Шаргородського району, то посеред проїзної частини дороги трактор заглух, засмітилася, на його думку, паливна трубка, і він не зміг навіть з`їхати на узбіччя, так як потрібно було продути трубку. Після цього він вийшов з кабіни трактора, щоб з`ясовувати причину поломки. Він бачив, як по зустрічній смузі рухався автобус. В цей час він стояв біля трактора на обочині. Коли автобус зрівнявся із трактором, то він відчув удар в трактор ззаду, зокрема, в борону, від якого трактор хитнувся. Це сталося приблизно о 18 годині чи 18 годині 20 хвилин. Після цього він пішов подивитися, що сталося і побачив, що у дискову борону, яка була причеплена до трактора, в`їхав автомобіль марки «ВАЗ 2101» червоного кольору, в якому були водій та пасажир. Автомобілі, що рухалися по дорозі, зупинялися, водії виходили, спершу допомогли вибратися з автомобіля ВАЗ водію, потім викликали автомобіль швидкої медичної допомоги, яким відвезли потерпілих в лікарню. Через деякий час приїхали працівники міліції, у його присутності здійснили огляд місця ДТП, транспортних засобів. Він не мав і не має зауважень до складених в результаті огляду протоколів. Після аварійної зупинки трактора, яким керував, він не вмикав аварійної світлової сигналізації, так як не працювали освітлювальні прилади на тракторі. Також, він не установив знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар, бо не мав їх. Він не побіг до лісосмуги, щоб наламати та накидати гілля і убезпечити рух інших учасників дорожнього руху, бо вважав, що швидко усуне поломку трактора, проте, ДТП сталася майже відразу після зупинки трактора, приблизно через 3-5 хвилин після зупинки. Також, на закінчення борони він не поставив ніякого попереджувального знаку, щоб учасники дорожнього руху орієнтувалися, де саме закінчується борона. Фактично, трактор з дисковою бороною, яким він керував, знаходився в аварійному стані посеред проїзної частини дороги без будь-яких попереджувальних знаків про аварійну зупинку та без включених освітлювальних приладів. Також, він не мав жодних дозвільних документів на виїзд і керування вказаним трактором, взагалі не має права на керування транспортними засобами, яке б видавалося в Україні. Так, він має тільки документ на право керування гусеничними та колісними тракторами, що видано в Республіці Молдова, який в Україні не переоформив та не перереєстрував. Цей документ йому виданий приблизно у 2000 році, встановити точну дату його видачі та на право керування якими транспортними засобами він виданий на теперішній час не можливо, так як в цьому документі стерлося чорнило і записів не видно. Він перед виїздом не повідомив ОСОБА_8 про те, що трактор не справний і що в ньому не працюють освітлювальні прилади, а також, що саме він поїде за кермом трактора за бороною в с. Лопатинці замість ОСОБА_10 через те, що останній перебував в стані алкогольного сп`яніння. З ним у тракторі їхали ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які були напідпитку, та ще вживали спиртні напої в магазині на виїзді із с. Стрільники Шаргородського району, через що він виїхав із с. Стрільники в с. Березівку, коли вже сутеніло. Він усвідомив свою провину, кається у тому, що внаслідок його дій сталася ДТП, внаслідок якої загинула людина, чим він завдав непоправного горя потерпілому, готовий нести покарання, яке йому призначить суд та відшкодувати заподіяні злочином збитки, частково відшкодував шкоду, заподіяну злочином, зокрема на поховання ОСОБА_9 та на правову допомогу, всього в сумі 10500 грн. потерпілому ОСОБА_4 , як чоловікові потерпілої ОСОБА_9 , котра загинула в результаті ДТП.
		Крім признання ОСОБА_7 вини, його винуватість у вчиненні злочину підтверджується наступними доказами:
		- показаннями потерпілого ОСОБА_4 , який суду показав, що 07.12.2014 року разом із своєю дружиною ОСОБА_9  та сином ОСОБА_5 на власному автомобілі «ВАЗ 2101» з державним номером НОМЕР_3 поїхав у с. Супівка Барського району Вінницької області, до батьків дружини. Побувши у батьків дружини, вони виїхали в с. Маньківці Барського району, де у рідні залишили сина і приблизно о 16 годині поїхали додому в с. Сокіл Чернівецького району Вінницької області. Він був за кермом, а дружина сиділа на передньому пасажирському сидінні. Їхали вони по автодорозі Немирів-Могилів-Подільський зі швидкістю 60 км/год. Коли він під`їздив до повороту на село Писарівку Шаргородського району, приблизно о 18 годині, то дружині зателефонувала дочка ОСОБА_12 і дружина повідомила, що вони їдуть додому. Дружина подивилася на телефон і сказала, що вже 18 година. Назустріч йому рухалося кілька автомобілів, тому він переключився на ближнє світло фар. Третій автомобіль, можливо, автобус, рухався із дальнім світлом фар і його засліпив, проте, він на дальнє світло не переключався, пригальмував. Попереду, в попутному руху його автомобіля напрямку, за 5-10 метрів він побачив борону, а вже потім трактор, відразу навіть не зрозумівши, що то трактор, так як транспортний засіб був без будь-яких включених освітлювальних приладів. Він почав обминати борону, викрутив кермо автомобіля вліво, бо по зустрічній смузі рухався автобус, але не зміг нічого зробити і відчув сильний удар. Все це сталося за кілька секунд. Від удару він сильно вдарився в кермо грудною кліткою і розбив губу та відразу подивився у бік дружини і побачив, що частина борони справа через лобове скло потрапила в салон автомобіля. Дружина була без свідомості. Він побачив, що із голови дружини тече кров, на його слова дружина не відповідала, але дихала. Після цього він намагався вибратися із автомобіля, але двері заклинило. Кілька автомобілів зупинилися і водії допомогли йому вибратися. Він попросив телефонувати і викликати автомобіль швидкої допомоги, а сам зателефонував у міліцію і повідомив про аварію. Дружину з автомобіля не витягували, дочекалися приїзду лікарів. Водій трактора стояв на обочині на місці аварії, чи був останній із кимсь, чи сам, він не дивився. Він тільки запитав у водія, чому він не поставив якогось попереджувального знаку, чи хоча б не кинув на дорозі гілки, щоб попередити, що транспортний засіб несправний. Водій нічого не відповів. Через 20 хвилин приїхав автомобіль швидкої допомоги. Разом із дружиною на автомобілі швидкої допомоги він поїхав у Шаргородську ЦРЛ. В лікарні його дружина померла. Злочином, вчиненим ОСОБА_7 , йому заподіяно моральної та матеріальної шкоди. При призначенні покарання ОСОБА_7 просить врахувати те, що останній частково відшкодував збитки, заподіяні злочином, зокрема, оплатив послуги на юридичну допомогу в сумі 3000 грн. та 7500 грн. в рахунок витрат на поховання ОСОБА_9 , а також зобов`язується і надалі продовжити відшкодування шкоди, про що надасть розписку. З огляду на це вважає, що ОСОБА_7 слід призначити не суворе покарання, не пов`язане із позбавленням волі, надати можливість виправитися та відшкодувати моральну та матеріальну шкоду, заподіяну злочином;
		- показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який суду показав, що учасником та очевидцем ДТП, що мала місце 07.12.2014 року, в результаті якої загинула його матір і яку вчинив ОСОБА_7 , він не був, проте, дійсно їздив із батьками 07.12.2014 року до батьків матері в Барський район на автомобілі «ВАЗ 2101» з державним номером НОМЕР_3 . Від батьків матері батьки відвезли його до родичів, так як він повинен був їхати на навчання і звідти йому було ближче, а самі поїхали додому. Після ДТП обвинувачений ОСОБА_7 не вибачився ні перед ним, ні перед батьком, ні перед його братом і сестрою за вчинений злочин. Проте, в процесі судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 вибачився і частково розпочав відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Зокрема, передав батькові  ОСОБА_4 10500 грн. Враховуючи ці дії обвинуваченого, вважає, що ОСОБА_7 слід призначити покарання не суворе, не пов`язане із позбавленням волі:
		- показаннями потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в судовому засіданні 28.04.2015 року, які суду показали, що учасниками та очевидцями ДТП, що мала місце 07.12.2014 року, в результаті якої загинула їх матір ОСОБА_9 і яку вчинив ОСОБА_7 , вони не були. Про смерть матері в результаті ДТП дізналися від батька  ОСОБА_4 . Після ДТП обвинувачений ОСОБА_7  не відшкодував збитків, заподіяних злочином, не надав будь-якої допомоги на поховання матері, не вбачився перед ними, тому вважають, що він заслуговує на суворе покарання. В судові засідання, призначені на 20.05.2015 року та 02.06.2015 року потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не з`явилися, 06.05.2015 року подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності через неможливість прибути в судове засідання у зв`язку із дальністю сполучення та відсутністю коштів, в заявах зазначили про те, що, на їх думку, ОСОБА_7 повинен бути покараний суворо (а.с.218, 219);
		- показаннями свідка ОСОБА_8 , який суду показав, що є фізичною особою-підприємцем, на даний час перебуває у податковій відпустці. Має кілька тракторів. Трактор «Т 150 К», з державним номером  НОМЕР_1 , який став учасником ДТП і яким керував 07.12.2014 року ОСОБА_7 , також належить йому. Цей трактор, як і інший, перебував у с. Березівка Чернівецького району, де ОСОБА_10 та ОСОБА_7 допомагали його ремонтувати, зокрема, ремонтували двигун. Ні ОСОБА_10 , ні ОСОБА_7 він на роботу не брав, будь-яких договорів з ними не укладав, останні допомагали йому в ремонті тракторів, за що він їм повинен був сплатити гроші або надати якусь допомогу, за їх бажанням. ОСОБА_7 працював над ремонтом трактора приблизно за два тижні до ДТП. Він дозволяв керувати трактором тільки ОСОБА_10 , бо знає, що останній має право на керування транспортними засобами. Станом на 07.12.2014 року трактор вже був відремонтований, проте, чи насправді трактор був справний і чи працювали освітлювальні прилади, він не перевіряв, так як в той час перебував у лікарні. Він дав розпорядження ОСОБА_10 , щоб, коли відремонтує трактор, забрав із с. Лопатинці Шаргородського району належну йому дискову борону. Будь-яких документів на право виїзду із с. Березівка Чернівецького району в с. Лопатинці Шаргородського району він не видавав, так як трактор зареєстрований на нього особисто, а не на підприємство. Приблизно о 19 годині 07.12.2014 року йому зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_10 та повідомив, що сталася аварія, а саме, що «в нас врізався автомобіль». Скільки осіб їхали в тракторі, йому не відомо, так само, як не було відомо, що трактором керував ОСОБА_7 . Тільки після ДТП ОСОБА_7 повідомив, що саме він керував трактором 07.12.2014 року, бо ОСОБА_10 був у стані сп`яніння. Проте, він не давав розпорядження і дозволу ОСОБА_7 їхати належним йому трактором в с. Лопатинці за дисковою бороною. Він не може навіть припустити, що ОСОБА_7 чи ОСОБА_10 міг керувати трактором, який був несправний, тобто з несправними освітлювальними приладами. Так як він є власником трактора, що є учасником ДТП, то пропонував потерпілому ОСОБА_4 допомогу, повідомив, що продасть техніку і компенсує матеріальну та моральну шкоду, проте, останній відмовився. Він і на даний час не заперечує щодо відшкодування шкоди і якщо потерпілий не відмовиться, то продасть техніку і допоможе ОСОБА_7 відшкодовувати шкоду, заподіяну злочином;
		- показаннями свідка ОСОБА_10 , який суду показав, що з листопада 2014 року працював у ОСОБА_8 , допомагав у с. Березівці Чернівецького району ремонтувати трактори. З усного дозволу ОСОБА_8 він керував трактором «Т-150 К». Коли ОСОБА_8 перебував у лікарні, то зателефонував йому, щоб він трактором поїхав і забрав дискову борону із с. Лопатинці Шаргородського району та перевіз у с. Березівку. Так як він перебував у стані алкогольного сп`яніння, то попросив ОСОБА_7 їхати за кермом трактора у с. Лопатинці. 07.12.2014 року в першій половині дня ОСОБА_7 виїхав за кермом трактора «Т-150 К» з державним номером  НОМЕР_1 із с. Березівка в с. Лопатинці. Він та ОСОБА_11 , який також був у стані алкогольного сп`яніння, поїхали з ним у кабіні трактора. Чи має ОСОБА_7 право на керування трактором, йому не відомо. У тракторі не було ніяких приладів на випадок аварії, ні знаку аварійної зупинки, ні миготливого червоного ліхтаря. Коли вони приїхали в с. Лопатинці, то забрали дискову борону, належну ОСОБА_8 , і поїхали в зворотному напрямку. На виїзді із с. Стрільники Шаргородського району він та ОСОБА_11 зайшли в магазин, де ще вживали спиртні напої, проте, ОСОБА_7 не вживав з ними спиртні напої. Коли вони виїхали з с. Березівка, то трактор був справний, а освітлювальні прилади в ньому спершу працювали. По дорозі додому із с. Лопатинці, освітлення вже не працювало, працювала тільки мигалка на кабіні трактора, але не так як треба, та одна фара була включена позаду трактора, можливо, відгоріла клема. Після того, як посеред дороги на повороті на с. Писарівка Шаргородського району заглух двигун, то освітлення зникло взагалі. Так як відкривалися дверцята тільки з боку водія трактора, а інші дверцята були несправними, то першим вийшов з трактора ОСОБА_7 , щоб перевірити паливну трубку, яка, на його думку, засмітилася. Ні він, ні ОСОБА_11 не встигли вийти із трактора, як відчули удар. Він навіть не пам`ятає, чи встиг ОСОБА_7 взагалі стати ногами на землю і подивитися до паливної трубки, оскільки аварія сталася дуже швидко після зупинки трактора посеред проїзної частини дороги, приблизно через 1-2 хвилини. Потім він та ОСОБА_11 вийшли з кабіни трактора, побачили, що автомобіль «ВАЗ 2101» червоного кольору врізався у борону, закріплену позаду трактора. Він зателефонував до ОСОБА_8 і повідомив про ДТП, сказавши, що «в нас врізався автомобіль». Через деякий час приїхали працівники міліції, запитали про документи на трактор. Він дав їм документи, так як знав, де вони знаходяться. Після цього він та ОСОБА_11 пішли пішки додому, так як перебували в стані сп`яніння, та, до того ж, трактором керував ОСОБА_7 . При аварійній зупинці трактора посеред проїзної частини дороги жодні попереджувальні знаки не виставлялися, так як трактор такими знаками не обладнаний. Також, не було кинуто гілки, хоч лісосмуга була поряд, так як аварія відбулася дуже швидко;
		- показаннями свідка ОСОБА_11 , який суду показав, що 07.12.2014 року він, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на тракторі «Т-150 К», за кермом якого був ОСОБА_7 , виїхали із с. Березівка Чернівецького району в с. Лопатинці Шаргородського району за дисковою бороною. Він та ОСОБА_10 перебували в стані алкогольного сп`яніння. Чи був трактор справний, йому не відомо, але освітлення, на його думку, було справним. Коли вони забрали борону і їхали додому, то зупинилися в с. Стрільники Шаргородського району, де в магазині він та ОСОБА_10 ще пили спиртне. Після того, як вони виїхали з с. Стрільники, то вже сутеніло і він побачив, що освітлення в тракторі не працює, зокрема, зверху на кабіні трактора мигала мигалка і світила одна фара позаду трактора, а потім освітлення зникло взагалі. Недалеко від повороту на с. Писарівку Шаргородського району посеред проїзної частини трактор заглух і зупинився. ОСОБА_7 вийшов з кабіни трактора, щоб подивитися, що стало причиною зупинки, а він та ОСОБА_10 залишилися в кабіні. Але вони відразу почули удар в трактор. Коли він та ОСОБА_10 вийшли з кабіни трактора, то побачили, що в борону, закріплену позаду трактора, в`їхав автомобіль червоного кольору. Після цього через деякий час ОСОБА_10 зателефонував до власника трактора і повідомив про аварію. На момент, коли трактор зупинився посеред дороги, жоден освітлювальний прилад в ньому не працював, знаки, що попереджують про аварійну зупинку, не виставлялися, гілки перед трактором та позаду трактора не виставлялися, бо аварія відбулася майже відразу після зупинки трактора. Через деякий час, коли приїхали працівники міліції, він та ОСОБА_10 пішли пішки додому в с. Березівку; 
		- показаннями свідка ОСОБА_14 , який суду показав, що на початку грудня 2014 року у вечірній час до нього зателефонував його сусід ОСОБА_4 , який повідомив, що потрапив із дружиною у ДТП поблизу с. Писарівка Шаргородського району, і попросив приїхати. Він відразу зателефонував до іншого сусіда ОСОБА_15 і вони разом поїхали в с. Писарівку. Біля повороту на с. Писарівка він побачив трактор марки «Т-150 К» із причіпленої ззаду бороною. Автомобіль ОСОБА_4 врізався у борону. Фактично уся передня частина автомобіля знаходилася під бороною і була пошкоджена внаслідок удару, зокрема, були розбиті переднє скло, радіатор, акумулятор, деформовані двері та кузов. ОСОБА_4 з дружиною на місці ДТП не було, їх уже на той час забрали в лікарню. На місці ДТП були працівники міліції та працівники ДАІ. Також, він бачив на місці ДТП ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які між собою сперечалися. На момент, коли він приїхав на місце аварії, то не знав, хто керував трактором. Коли слідчий Шаргородського РВ УМВС спитав, хто був за кермом трактора, то ОСОБА_7 повідомив, що саме він. Потім працівники міліції розпочали робити заміри і запросили його та ОСОБА_15 бути понятими, на що вони погодилися і в їх присутності проводився огляд місця події, проводилися заміри розміщення транспортних засобів. Коли працівники міліції попросили водія трактора увімкнути освітлювальні прилади, або габаритні вогні чи аварійну сигналізацію, то ці прилади не працювали. Після складання протоколу огляду місця події він підписав його. Не пам`ятає, щоб складався протокол огляду транспортних засобів;
		- показаннями свідка ОСОБА_15 , який суду показав, що 07.12.2014 року ввечері йому зателефонував ОСОБА_14 і повідомив, що ОСОБА_4 потрапив у ДТП під с. Писарівка Шаргородського району. Вони відразу виїхали на місце ДТП. Коли вони приїхали, то біля повороту на с. Писарівка побачили, що автомобіль ОСОБА_4 в`їхав передньою частиною автомобіля в борону, причіплену до трактора «Т-150 К». Біля трактора стояли троє чоловіків, як зараз йому відомо  ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Працівники міліції запросили його та ОСОБА_14 бути понятими при обмірах, на що вони погодилися. Трактор був без освітлювальних приладів. Коли попросили водія включити освітлювальні прилади, то виявилося, що вони не працювали. Попереджувальних знаків про аварійну зупинку ні попереду трактора, ні позаду  не було. Працівникам міліції ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснювали, що трактор заглух посеред дороги і вони не встигли нічого виставити, щоб попередити інших учасників руху про аварійну зупинку. ОСОБА_7 повідомив працівників міліції, що він був за кермом трактора. Працівниками міліції складено схему ДТП, протокол огляду місця події, проводилося фотографування в його присутності. Всі дані, що зазначені в цих документах, відповідають дійсності, він їх підписав. Автомобіль ОСОБА_4 був розбитий, зокрема, розбиті лобове скло, весь перед автомобіля, перекошено кузов, оскільки не можливо було під час розтягування автомобіля і трактора включити передачі. Працівники міліції сказали, щоб ОСОБА_7 завів трактор, тому він пішов, поправив клему і завів трактор. Також, він був присутнім при проведенні слідчого експерименту, під час якого транспортні засоби було розташовано приблизно так, як вони знаходилися в момент ДТП. Він не мав зауважень під час слідчого експерименту;
		- показаннями свідка ОСОБА_16 , який суду показав, що 07.12.2014 року проїздив біля повороту на с. Писарівку і бачив, що сталася ДТП, учасниками якої були транспортні засоби  трактор «Т-150 К» і автомобіль «ВАЗ 2101» під керуванням ОСОБА_4 , якого він знає. Він перебував на місці ДТП 2-3 хвилини, бачив, як автомобіль швидкої допомоги забирав потерпілих. Біля трактора він бачив трьох чоловіків.
		Також, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підтверджується наступними письмовими доказами:
		- витягом з кримінального провадження №12014020360000494, з якого вбачається, що 07.12.2014 року надійшла усна заява потерпілого ОСОБА_4 про ДТП; правова кваліфікація злочину  ч.2 ст.286 КК України (а.с.37);
		- рапортом чергового Шаргородського РВ УМВС від 07.12.2014 року про надходження повідомлення від ОСОБА_4 про ДТП на автодорозі Немирів-Могилів-Подільський (а.с.38);
		- протоколом огляду місця події від 07.12.2014 року, з якого вбачається, що автодорога, на якій відбулася ДТП, з двома смугами руху. На вказаній автодорозі сполученням Немирів-Могилів-Подільський, на відстані 151,90 м. від примикаючої дороги в бік м. Немирів, розташований колісний трактор марки «Т-150 К» із реєстраційним номером НОМЕР_1 , з дисковою бороною, що зчеплена із трактором на жорстку зчіпку. Позаду борони наявний автомобіль марки «ВАЗ 2101», червоного кольору, з реєстраційним номером НОМЕР_3 , передня частина якого знаходиться під лівою стороною дискової борони та повністю пошкоджена. Лобове скло автомобіля «ВАЗ 2101» пошкоджене, а частина рами дискової борони знаходиться всередині салону автомобіля. При проведенні зовнішнього огляду трактора встановлено, що задні ліхтарі-габарити з правого боку відсутні, з лівого боку  наявні, але забруднені. Позаду трактора відсутні попереджувальні знаки, немає огороджень. При огляді не встановлено слідів гальмування (а.с.42);
		- схемою до протоколу огляду місця події з фототаблицею, з яких вбачається розташування слідової інформації і транспортних засобів: трактора «Т-150 К» з державним номером НОМЕР_1 , та «ВАЗ 2101», з державним номером НОМЕР_3 (а.с.43-51);
		- висновком експерта за №591а від 17.12.2014 року, згідно з яким на момент експертного огляду автомобіля «ВАЗ 2101» з державним номером НОМЕР_3 , гальмівна система, рульове керування автомобіля знаходяться у працездатному стані, не мають експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП (а.с.61-70);
		- висновком експерта за №57а від 28.01.2015 року, згідно з яким в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ 2101 з державним номером НОМЕР_5 ОСОБА_4 з технічної точки зору регламентувалися вимогами п.п.12.2., 12.3. Правил дорожнього руху, а дії водія трактора Т-150 з державним номерним знаком НОМЕР_1 ОСОБА_7 регламентувалися вимогами п.п.9.9., 9.10., 9.11., 15.14. ПДР. В ситуації, яка склалася, водій автомобіля ВАЗ-2101 ОСОБА_4 не мав технічної можливості попередити зіткнення шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху, в його діях вбачається невідповідність вимогам п.12.2. Правил дорожнього руху, проте, дана невідповідність з технічної точки зору не знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди. В ситуації, яка склалася, в діях водія трактора Т-150 з державним номером НОМЕР_1 ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п.п.9.9., 9.10., 9.11., 15.14. ПДР, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.82-86);
		- висновком експерта від 08.12.2014 року-05.01.2015 року за №74, згідно з яким ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у виді відкритої краніолицевої травми: підшкірної гематоми на правій половині обличчя, забито-рваних ран  в ділянці верхньої повіки справа, в ділянці верхньої губи справа з пошкодженням слизової оболонки, на підборідді; крововиливів в м`які тканини голови, в правій лобно-скронево-тім`яній ділянці; переломів кісток склепіння та основи черепа; субарахноідальних крововиливів з проривом в шлуночкову систему головного мозку; перелому верхньої щелепи; перелому кісток носа. Отримані ОСОБА_9 тілесні ушкодження, спричинені дією твердих тупих предметів, що діяли зі значною силою, можливо, в умовах ДТП, що сталася 07.12.2014 року. Смерть ОСОБА_9 настала від відкритої краніолицевої травми тіла, яка ускладнилася травматичним шоком. Відкрита краніолицева травма у ОСОБА_9 відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і знаходиться в причинному зв`язку зі смертю (а.с.71-75);
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.01.2015 року та схемою до нього, з яких вбачається, що ОСОБА_4 вказав, що погодні умови та дорожня обстановка максимально наближені до тих, при яких відбулася ДТП. Метою проведення слідчого експерименту було встановлення відстані видимості ОСОБА_4 дискової борони, що кріпилася до трактора Т-150. В ході експерименту було встановлено, що вперше в полі зору водія автомобіля ВАЗ-2101 дискова борона з`являється на відстані 17 м., при цьому чітко проглядається каркас борони та диски (а.с.76-78);
		- свідоцтвом про смерть ОСОБА_9 від 09.12.2014 року (а.с.80);
		- довідкою ВДАІ Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області від 05.03.2015 року за №1526, з якої вбачається, що за даними пошукової системи «НАІС ДДАІ» ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР не притягувався, транспортні засоби за останнім не зареєстровані (а.с.87);
		- оглянутим в судовому засіданні свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 10.07.2006 року про реєстрацію машини  трактора колісного, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.54), з якого вбачається, що власником трактора марки «Т-150 К», 1991 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 є ОСОБА_8 , житель м. Могилів-Подільський;
		- оглянутим в судовому засіданні свідоцтвом серії НОМЕР_6 від 02.06.2001 року про реєстрацію транспортного засобу, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.52), з якого вбачається, що власником автомобіля «ВАЗ-2101» 1978 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_3 є ОСОБА_4 , житель с. Сокіл Чернівецького району Вінницької області;
		- постановою про приєднання до кримінального провадження речових доказів: автомобіля «ВАЗ-2101» з державним номером НОМЕР_3 та трактора «Т-150» з державним номером НОМЕР_1 , які знаходяться на зберіганні на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області (а.с.58).
		Виходячи з аналізу і оцінки показань учасників судового провадження, досліджених під час судового розгляду доказів, суд вважає доведеним, що ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, а саме: 07.12.2014 року приблизно о 18 годині 20 хвилин, в темну пору доби, ОСОБА_7 , керуючи без документів, що дають право на керування будь-якими транспортними засобами, в тому числі і трактором марки «Т-150 К» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з дисковою бороною, який належить ОСОБА_8 , жителю АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 від 10.07.2006 року, знаючи, що трактор з технічними несправностями, зокрема, з несправними освітлювальними приладами, їдучи по автодорозі Немирів-Могилів-Подільський, приблизно на 58 км, залишив транспортний засіб на проїзній частині автодороги, не виділивши його для своєчасного виявлення іншими учасниками дорожнього руху, внаслідок чого ОСОБА_4 , який керував власним автомобілем марки «ВАЗ 2101» з держаним номером НОМЕР_3 і рухався по вказаній ділянці автодороги у попутному напрямку, перевозячи пасажира ОСОБА_9 на передньому пасажирському сидінні, наїхав на задню частину дискової борони, що кріпилася до трактора. При цьому ОСОБА_7  порушив вимоги п.п. 9.9., 9.10., 9.11., 15.14. Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена, в тому числі, у разі вимушеної зупинки на дорозі та на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами (п.п. «а», «в» п.9.9. ПДР України); разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі, в тому числі, скоєння дорожньо-транспортної пригоди та вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м (п.п. «а», «б» п.9.10. ПДР України); якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар, зокрема, ззаду на транспортному засобі, зазначеному в пункті 9.9. («в», «г», «ґ») цих Правил та з боку гіршої видимості для учасників дорожнього руху у випадку, зазначеному в підпункті «б» пункту 9.10. цих Правил (п.п. «а», «б» п.9.11.); у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити  діяти згідно з вимогами пунктів 9.9.-9.11. цих Правил (п.15.14.). 
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ 2101» з державним номерним знаком НОМЕР_3 ОСОБА_9 , відповідно до висновку експерта за №74 від 08.12.2014-05.01.2015 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої краніолицевої травми, що є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент заподіяння і знаходиться в причинному зв`язку зі смертю. 
		Відповідно до висновку експерта за №57а від 28.01.2015 року, в даній дорожній обстановці дії водія трактора «Т 150 К» з державним номером НОМЕР_1 ОСОБА_7 з технічної точки зору регламентувалися вимогами п.п.9.9., 9.10., 9.11., 15.14. Правил дорожнього руху України. В дорожній ситуації, яка склалася, в діях водія трактора «Т 150 К» з державним номером НОМЕР_1 ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п.п.9.9., 9.10., 9.11., 15.14. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди. Дії водія автомобіля «ВАЗ-2101» з державним номером НОМЕР_4 ОСОБА_4 регламентувалися вимогами п.п.12.2., 12.3. Правил дорожнього руху, відповідно до яких у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги; у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. В дорожній обстановці, яка склалася, водій автомобіля «ВАЗ 2101» ОСОБА_4 не мав технічної можливості попередити зіткнення шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху. В його діях вбачається невідповідність вимогам п.12.2. ПДР, проте, дана невідповідність з технічної точки зору не знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди.
		   Між тим, що внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_9 отримала вказані вище тілесні ушкодження, від яких померла, та порушенням обвинуваченим ОСОБА_7 вимог п.п.9.9., 9.10., 9.11., 15.14. Правил дорожнього руху України, є прямий причинний зв`язок. 
		Доказами на підтвердження встановлених судом обставин є зазначені вище показання потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , досліджені судом документи  витяг з кримінального провадження, рапорт чергового про надходження заяви ОСОБА_4 , протокол огляду місця події зі схемою до нього та фототаблицею, висновки експертів за №№57а, 591а, 74 щодо технічного стану автомобіля та порушення вимог ПДР учасниками дорожнього руху та щодо тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілої, протокол слідчого експерименту та схема до нього, реєстраційні документи на транспортні засоби. 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_7 органами досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч.2 ст.286 КК України. Змінене прокурором 06.05.2015 року обвинувачення не змінює кваліфікацію злочину, вчиненого ОСОБА_7 , за ч.2 ст.286 КК України (а.с.212-213). 
		Відповідно до вимог ч.6 ст.22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, не перешкоджав змагальності сторін, які мали можливість самостійно обстоювати їхні правові позиції, права, свободи, законні інтереси, передбачені КПК України, сторони не були позбавлені права та можливості подавати до суду речі, документи, інші докази, заявляти клопотання, а також реалізувати інші права. 
		При цьому суд не бере до уваги свідоцтва про народження дітей ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (а.с.91-93), які долучені до матеріалів кримінальної справи за клопотанням прокурора на підтвердження обставини наявності у обвинуваченого ОСОБА_7 трьох неповнолітніх дітей, а також Сертифікат тракториста-механіка, виданий на ім`я ОСОБА_20 в Республіці Молдова (а.с.53), виходячи з наступного.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КПК. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.
		Отже, оцінивши кожний із перелічених вище доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність  з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку у даному кримінальному провадженні, виходячи з положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, враховуючи, що дане провадження в цілому, зокрема, і спосіб отримання доказів уповноваженими на те особами, є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд приходить до висновку про обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_7 кримінального обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення у ході судового розгляду винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. 
		Проте, ухвалюючи вирок, суд не враховує як належні докази, зокрема: свідоцтва про народження дітей ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (а.с.91-93) та Сертифікат тракториста-механіка, виданий на ім`я ОСОБА_20 в Республіці Молдова (а.с.53), оскільки в означених свідоцтвах про народження дітей батьком зазначений не « ОСОБА_7 », а « ОСОБА_21 ».
		Також, з оглянутого в судовому засіданні оригіналу Сертифікату тракториста-механіка серії НОМЕР_7 , виданого в Республіці Молдова на ім`я ОСОБА_20 , копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.53), не вбачається по батькові особи, дата його видачі, а також те, що воно пройшло перереєстрацію в Україні на ім`я ОСОБА_7 і що саме ОСОБА_7 , обвинувачений у означеному кримінальному провадженні, має право керувати транспортними засобами, в тому числі, тракторами, на території України.
		Таким чином, в силу вимог ст.85 КПК України, ці докази є неналежними, оскільки не придатні для встановлення наявності чи відсутності обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне  17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».
		Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування зазначеного відсутні.
		 
		Відтак, суд вважає, що ОСОБА_7 повинен нести кримінальну відповідальність за скоєне  за ч.2 ст.286 КК України.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів. 
		Крім того, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд, відповідно до вимог п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 23.12.2005 року (з наступними змінами) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», враховує не тільки наслідки, що настали, а характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину…
		ОСОБА_7 щиро розкаявся у скоєному, що суд враховує, відповідно до вимог ч.1 ст.66 КК України, як обставину, що пом`якшує його покарання, оскільки з початку досудового слідства і в судовому розгляді ОСОБА_7 визнавав, що він керував трактором і з його вини сталася ДТП, зазначив під час судового розгляду, що він готовий понести покарання за вчинений злочин.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті. 
		ОСОБА_7 позитивно характеризується за місцем проживання в с. Сугаки Могилів-Подільського району протягом 2010-2014 років (а.с.90), до кримінальної відповідальності притягується вперше (а.с.89). Ці обставини суд також враховує як пом`якшуючі покарання обвинуваченого ОСОБА_7 .
		 Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом не встановлено.
		З урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, зокрема, що обвинувачений визнав свою провину, усвідомив протиправну поведінку, виявляє жаль з приводу вчиненого злочину, виявив готовність до відшкодування потерпілим збитків, заподіяних злочином та частково відшкодував заподіяні злочином збитки в сумі 10500 грн. (а.с.238), а також з урахуванням думок потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4  адвоката ОСОБА_6 , які в судових дебатах просили суд призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане з позбавленням волі, засудивши до покарання з випробуванням та іспитовим строком, оскільки ОСОБА_7 намагається усунути наслідки вчиненого ним злочину, розпочавши відшкодування заподіяних злочином збитків, з врахуванням думок потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , викладених в заявах до суду (а.с.218, 219), які не наполягали на призначенні ОСОБА_7 покарання, пов`язаного із реальним позбавленням волі, та враховуючи відсутність обтяжуючих покарання ОСОБА_7 обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без ізоляції його від суспільства, тобто в умовах призначення покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком, на підставі ст.75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України, без позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки ОСОБА_7 не наділений відповідним право керування транспортними засобами на території України, тоді як, відповідно до вимог п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 23.12.2005 року (з наступними змінами) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим. 
		Оцінюючи доводи сторони обвинувачення та сторони захисту в судових дебатах відносно того, що вчинений ОСОБА_7 злочин належить до категорії необережних злочинів і що при призначенні покарання обвинуваченому слід застосувати ст.75 КК України і звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком, суд вбачає підстави для застосування ст.75 КК України при призначенні обвинуваченому покарання, враховуючи особу винного, зокрема, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро покаявся, позитивно виявив себе під час судового розгляду справи і частково відшкодував заподіяні злочином збитки, а також, який, знаючи про відсутність у нього права на керування транспортними засобами взагалі, та трактором Т-150 в тому числі, знаючи про технічні несправності системи приладів освітлення транспортного засобу, повів себе безвідповідально і сів за кермо несправного транспортного засобу та керував ним без права керування, та враховуючи його поведінку після вчинення злочину  зокрема, що він під час розгляду справи в суді вибачився перед потерпілими, почав вживати заходів до відшкодування збитків, заподіяних злочином. З наведених підстав суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_7 максимальний іспитовий строк, встановлений ст.75 КК України, та покласти на нього обов`язки, передбачені п.п.2, 3 ст.76 КК України. 
		Зазначене узгоджується із положеннями п. «а» ч.1 ст.5 та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якими встановлено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як законне ув`язнення особи після її засудження компетентним судом… Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом… Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
		Цивільний позов у кримінальній справі заявлявся, але залишений без розгляду за заявою потерпілого (а.с.171, 191-192).
		Крім того, відповідно до вимог ст.331 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників судового розгляду про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу, підстав для його обрання  немає. 
		Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
		З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення експертизи у зв`язку із залученням стороною обвинувачення експертів спеціалізованої державної установи.
		Зокрема, експертами Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області проведено: 17.12.2014 року автотехнічну експертизу і надано висновок за №591а, вартість експертизи становить 393,12 грн. (а.с.61); 28.01.2015 року  автотехнічну експертизу і надано висновок за №57а, вартість експертизи становить 393,12 грн. (а.с.82).
		Відтак, ці процесуальні витрати в сумі 786,24 грн. на залучення експерта з ініціативи сторони обвинувачення, відповідно до ч.2 ст.122 та ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 . 
		Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.
		Питання про долю речових доказів і документів у даній кримінальній справі слід вирішити на підставі ст.100 КПК України, а саме: автомобіль «ВАЗ-2101» з державним номером НОМЕР_3 , належний ОСОБА_4 , та трактора «Т-150 К» з державним номером НОМЕР_1 , належний ОСОБА_8 , які знаходяться на зберіганні на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області, слід повернути останнім. 
		Керуючись ст.368, ч.1 ст.369, ст.ст.373-376 КПК України, на підставі ч.2 ст.286 КК України, суд
		засудив: 
		ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за якою засудити його до покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років без позбавлення права керувати транспортними засобами.
		На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_7 від призначеного за цим вироком покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в три роки не вчинить нового злочину.
		На підставі п.п.2,3 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_7 протягом встановленого судом іспитового строку в три роки обов`язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання. 
		Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7  на користь держави на відшкодування судових витрат за проведення експертизи залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної установи  Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області: 786 (сімсот вісімдесят шість) гривень 24 копійки за проведення автотехнічних експертиз.
		Речові докази: автомобіль «ВАЗ-2101» з державним номером НОМЕР_3  повернути ОСОБА_4 ; трактор «Т-150 К» з державним номером НОМЕР_1  повернути ОСОБА_8 .
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
		Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
		 
		Головуючий  суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...