Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3085/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 03.06.2015. Зареєстровано: 05.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2015.
Дата набрання законної сили: 09.06.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27.05.2015Справа №910/3085/14
		 
		За позовом1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто слави» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРЕНІ»до1. Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» 2. Публічного акціонерного товариства «ОМЕГА БАНК»за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача 11. Компанії «Камерта Інвестментс Лімітед» 2. Компанії «Старт Інкорпорейтид Лімітед»  3. Компанії «Кастол Лімітед»  4. Компанії «Бореас Оверсіс Лімітед»провизнання недійсним договоруГоловуючий суддя  Босий В.П.
		Судді: Літвінова М.Є.
		Морозов С.М. 
		Представники сторін:
		від позивача 1:не з'явився від позивача 2:Буділовський М.М.від відповідача 1:Негреша М.О.від відповідача 2:не з'явився від третьої особи 1:не з'явився від третьої особи 2:не з'явився від третьої особи 3:не з'явився від третьої особи 4:не з'явився 
		Обставини справи:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто слави» (надалі - ТОВ «Місто слави») та Товариство з обмеженою відповідальністю «КУРЕНІ» (надалі - ТОВ «КУРЕНІ») звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» (надалі - ВАТ «ГК «Либідь») та Публічного акціонерного товариства «ОМЕГА БАНК» (ПАТ «ОМЕГА БАНК») про визнання недійсним договору.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що іпотечний договір №518/519/ІП-1 від 26.09.2006 р., укладений між відповідачами, не відповідає нормам чинного законодавства України, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання його недійсним.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.
		Заперечуючи проти позовних вимог відповідачі вказують на те, що позивачами не доведено факту порушення їх прав та інтересів як акціонерів ВАТ «ГК «Либідь» внаслідок укладення спірного договору, а також не доведено невідповідності такого договору вимогам чинного законодавства України.
		Крім того, 13.03.2014 р. представником відповідача 1 до канцелярії суду подано заяву про застосування у справі строків позовної давності.
		Розгляд справи неодноразово відкладався з незалежних від суду обставин.
		16.04.2014 р. до канцелярії суду представником позивача 1 подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок готельного комплекту «Либідь», який належить відповідачу 1 на праві власності.
		Вказана заява залишається судом без розгляду разом з приєднанням до матеріалів справи у зв'язку з тим, що заявником не було додано до вказаної заяви доказів сплати судового збору у встановленому приписами Закону України «Про судовий збір» порядку.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2014 р. зупинено провадження у справі у зв'язку із звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
		У зв'язку із закінченням строку повноважень у судді Коткова О.В. проведено повторний автоматичний розподіл справи за наслідком якого визначено колегію суддів для розгляду справи № 910/3085/14 у складі: Босий В.П. (головуючий), Літвінова М.Є., Морозов С.М.  
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2015 р. поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.04.2015 р.
		Судове засідання, призначене на 28.04.2015 р. не відбулося, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2015 р. розгляд справи призначено на 27.05.2015 р. 
		27.05.2015 р. до канцелярії суду представником позивача 2 подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснювати будь-які дії з державної реєстрації прав на будинок готельного комплексу «Либідь», який належить відповідачу 1 на праві власності.
		Вказана заява залишається судом без розгляду разом з приєднанням до матеріалів справи у зв'язку з тим, що заявником не було додано до вказаної заяви доказів сплати судового збору у встановленому приписами Закону України «Про судовий збір» порядку.
		Представник позивача 1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 34173030.
		В судове засідання представник позивача 2 з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.
		Представник відповідача 1 в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.
		Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення представника в судове засідання.
		Судом в задоволенні клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи відмовлено з огляду на те, що відповідач не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити будь-яку особу для представництва власних інтересів. 
		Треті особи, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки не повідомили.
		Відтак, оскільки про час та місце судового засідання позивач 1, відповідач 2 та треті особи були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.  
		В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		У судовому засіданні складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України та здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Із виписки про стан рахунку в цінних паперах на 11.02.2014 р. вбачається, що ТОВ «Місто слави» є власником 1 700 штук простих іменних акцій ВАТ «ГК «Либідь».
		Крім того, ТОВ «КУРЕНІ» є власником 3 650 штук простих іменних акцій ВАТ «ГК «Либідь», що підтверджується випискою з реєстру власників іменних цінних паперів №27 від 16.02.2011 р.
		26.09.2006 р. між ВАТ «ГК «Либідь» (іпотекодавець) та ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «ОМЕГА БАНК» (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір №518/519/ІП-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим №5310 (надалі - «Договір»).
		Відповідно до п. 1.1 Договору іпотекодавець як майновий поручитель та як боржник передає, а іпотекодержатель приймає у іпотеку (забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном) предмет іпотеки, визначений розділом 2 іпотечного договору.
		Пунктом 2.1 Договору визначено, що предметом іпотеки є майновий комплекс: будинок готельного комплексу в цілому (літ. А) загальною площею 14 691,7 кв.м, що розташований за адресою: Україна, м. Київ, пл. Перемоги, 1.
		Згідно з п. 3.1.2 Договору іпотекодержатель має право у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, передбачених підпунктами 3.2.1-3.2.6 іпотечного договору, вимагати дострокового виконання основного зобов'язання 1 та/або 2, а в разі його невиконання у встановлений у кредитному договорі 1 та/або 2 строк - звернути стягнення на предмет іпотеки, в тому числі якщо іпотекодавець за іпотечним договором є майновим поручителем.
		Спір у справі виник у зв'язку із оспорювання позивачами дійсності Договору.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. 
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Як на підставу для недійсності правочину позивачі вказують на те, що спірний договір укладений зі сторони ВАТ «ГК «Либідь» особою з перевищенням повноважень, а саме без проведення загальних зборів акціонерів для надання такій особі права укладати від імені товариства вказаний правочин.
		Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.  
		Як вбачається із матеріалів справи, спірний договір від імені відповідача 1 підписаний генеральним директором Назаровою Р.Ф., яка діяла на підставі Статуту в редакції від 23.09.2004 р.
		Крім того, за змістом ст. ст. 92, 97 - 99 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абз. 1 ч. 2 ст. 98 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент укладення Договору) управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена рада товариства (спостережна рада), - голова та члени ради товариства (спостережної ради).
		За змістом п. 12 Статуту ВАТ «ГК «Либідь» в редакції від 23.09.2004 р. управління товариством здійснюють: Загальні збори акціонерів товариства, Наглядова рада товариства, Виконавчий орган товариства. Контроль за фінансово-господарською діяльністю Виконавчого органу здійснює Ревізійна комісія.
		Пунктом 12.2.5 вказаної редакції Статуту визначено, що Наглядова рада товариства, зокрема, погоджує пропозиції Генерального директора про здійснення правочинів, укладення договорів, контрактів, угод, тощо на суму, яка перевищує 100 000,00 грн.
		Пунктом 12.3.1 Статуту ВАТ «ГК «Либідь» в редакції від 23.09.2004 р. визначено, що Виконавчий орган товариства є одноособовим - в особі Генерального директора, який обирається строком на п'ять років Наглядовою радою товариства у порядку, передбаченому даним статутом. Процедура утворення та відкликання виконавчого органу визначається цим статутом, який затверджується загальними зборами.
		Згідно з п. 12.3.4 Статуту Генеральний директор, зокрема, визначає та приймає рішення, що стосуються отримання та надання кредитів, позик і т.д. з урахуванням обмежень встановлених цим статутом; приймає рішення після погодження їх з Наглядовою радою про здійснення правочинів, укладення договорів, контрактів, угод, тощо на суму, яка перевищує 100 000,00 грн.
		Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Наглядової ради ВАТ «ГК «Либідь», оформленим протоколом №14 від 25.09.2006 р., було надано згоду відповідачу 1 виступити майновим поручителем перед ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» за себе щодо отримання мультивалютної кредитної лінії в розмірі 9 702 000,00 дол. США та за ТОВ «Вольний вітер» щодо отримання мультивалютної кредитної лінії в розмірі 5 298 000,00 дол. США та передати у заставу будівлю готельного комплексу «Либідь» (літ. А) загальною площею 14 691,7 кв.м, що розташований за адресою: Україна, м. Київ, пл. Перемоги, 1. Вказаним рішенням уповноважено Генерального директора  Назарову Р.Ф. на підписання з банком договору майнової поруки.
		Відтак, реалізуючи надані їй п. 12.2.5 Статуту повноваження, Наглядова рада ВАТ «ГК «Либідь» надала погодження Генеральному директору на підписання Договору.
		При цьому суд відзначає, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту оскарження та визнання в судовому порядку недійсним рішення Наглядової ради ВАТ «ГК «Либідь», оформленим протоколом №14 від 25.09.2006 р.
		За таких обставин суд приходить до висновку, що Договір від імені позивача 1 укладений особою (Генеральним директором) в межах наданих їй Статутом та чинним законодавством України повноважень.
		Посилання позивачів на допущені порушення приписів ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України під час укладання Договору судом відхиляються , оскільки в даному випадку спірний Договір за своєю правовою природою є договором іпотеки, а не правочином про відчуження майна ВАТ «ГК «Либідь».
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Позивачі не надали до суду доказів, які б підтверджували той факт, що Договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
		Крім того, згідно з абз. 1 п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
		Із матеріалів справи вбачається, що як ТОВ «Місто слави», так і ТОВ «КУРЕНІ» не є сторонами правочину, вимогу про недійсність якого ними заявлено.
		Як вбачається із абзацу 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена особою, якщо вона доведе порушення її прав вчиненням такого правочину. 
		Тобто, заявлення відповідного позову про недійсність правочину має бути зумовлене порушенням прав та законних інтересів особи внаслідок вчинення даного правочину.
		Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		За змістом п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
		Суд відзначає, що позивачами належними та допустимими доказами в розумінні положень Господарського процесуального кодексу не наведено факту порушення їх конкретних прав чи інтересів на захист яких подано даний позов.
		Таким чином, позивачами не доведено, а судом не встановлено обставин з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання Договору недійсним.
		За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто слави» та Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРЕНІ» необхідно відмовити.
		Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивачів.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто слави» та Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРЕНІ» відмовити повністю.
		 
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 29.05.2015 р.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                В.П. Босий
		 
		 
		Судді                                                                                                    М.Є. Літвінова
		 
		 
		                                                                                                              С.М. Морозов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...