Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 441/805/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 03.06.2015. Зареєстровано: 05.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2015.
Дата набрання законної сили: 12.05.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 441/805/12                 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М. 
		Провадження № 22-ц/783/454/15                               Доповідач в 2-й інстанції:  Струс  Л. Б. 
		Категорія: 47
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		    12 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
		головуючого судді - Струс Л.Б.
		суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.
		при секретарі: Бадівській О.О.
		за участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 серпня 2014 року у справі за позовом Городоцької міської ради Львівської області до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТзОВ «Вікуся», треті особи ОСОБА_2, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Городоцька РДА Львівської області про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку,
		                    ВСТАНОВИЛА:
		Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 29 серпня 2014 року позов задоволено. Зобов'язаано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТзОВ «Вікуся» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно зведеної нежитлової будівлі площею 42 м.кв. при кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_1», що на АДРЕСА_1 з поверненням земельної ділянки Городоцькій міській раді Львівської області.
		Дане рішення оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що вважає рішення незаконним та необґрунтованим. Вказує, що ОСОБА_2 набув право власності на нежитлову будівлю, бар, загальною площею 130,1 кв.м. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, бару від 10.01.2014р. посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 35. Звертає увагу, що право власності на вищезгадану будівлю набуте ОСОБА_2 з підстав не заборонених законом, незаконність набуття права власності не встановлена судом, а тому спірна будівля не може розглядатися як самочинне будівництво, а Городоцька міська не вправі вимагати знесення будівлі. 
		Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог відповідно до якого у задоволенні позовних відмовити в повному обсязі.
		Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
		Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. 
		Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Однак вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
		Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		         Матеріалами справи  встановлено такі обставини. 
		         Відповідачам на праві власності належала нежитлова будівля , що знаходиться на АДРЕСА_1.
		            Згідно довідки Городоцької міської ради № 02.21/1065 від 03.05.2012р. нежитлова будівля на АДРЕСА_1 розміщена на землях комунальної власності міста. (а.с.21)
		          Матеріалами справи встановлено, що із акту міської ради від 06.07.2011р., актів перевірки №12/8-р від 28.08.2011р. і №12/11-ф від 12.07.2011р. та обстеження прибудови від 25.06.2012р. вбачається, що в 2011р. на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності, без дозволу на виконання будівельних робіт, у межах прибережної захисної смуги, самочинно, з істотним порушенням основних будівельних норм і правил зведено нежитлову будівлю площею 42 м.кв. при кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1.
		Листом першого заступника начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 14.07.2011р. №771306-4376 підтверджуюються обставини самочинного зведення нежитлової будівлі площею 42 м.кв. при кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1 (а.с.64.).
		Із Договору оренди земельної ділянки від 02.02.2010 року вбачається, що земельна ділянка пл. 0,0149 га надана в строкове платне користування ОСОБА_6 для обслуговування належної їй на праві приватної власності нежитлової будівлі кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», що на АДРЕСА_1. (т.2 а.с.95)
		Як вбачається із інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно та реєстраційної справи КП «Городоцьке РБТІ», на підставі договору купівлі-продажу Р№777 від 29.03.2011 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у період з 02.08.2011р. по 22.06.2012р. були співвласниками по 1/2 частині нежитлової будівлі (кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1») по АДРЕСА_1. (а.с.10-12, 25)
		Із копій позовних заяв від 28.04.2012р. і 16.05.2012р., договору оренди від 01.09.2011р., змісту рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2012р. у справі №5015/1769/12 убачається, що 01.09.2011р. співвласниками ОСОБА_5 і ОСОБА_4 укладено договір яким нежитлову будівлю (кафе-бар) пл.57,8 м.кв., що на АДРЕСА_1 передано в оренду ТзОВ «Вікуся» в строкове платне користування з правом викупу. (т.2 а.с.85-87,97,98, т.1 а.с. 195-135)
		Згідно постанови Львівського апеляційного Господарського суду від 31.07.2014р. у справі №5015/1769/12 ТзОВ «Вікуся» на земельній ділянці пл.0,0149 га, яка надавалась  02.02.2010р. ОСОБА_6 в оренду для обслуговування належної їй на праві власності нежитлової будівлі кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», що на АДРЕСА_1, у період з жовтня 2011р. по лютий 2012р. самочинно здійснило добудову приміщення внаслідок чого збільшилась його площа на 42 м.кв. (т.2 а.с.122-129)
		Постановою Львівського апеляційного Господарського суду від 31.07.2014р. у справі №5015/1769/12 апеляційну скаргу Городоцької міської ради Львівської області задоволено, рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.12р, яким визнано за ТзОВ «Вікуся» право власності на (об'єкт самочинного будівництва) нежитлову будівлю (кафе-бар), що на АДРЕСА_1 загальною площею 130,1 кв.м. - скасовано, прийнято нове рішення про відмову у позові.
		Задовольняючи позовні вимоги Городоцької міської ради районний суд виходив з того, що самовільне зайняття земельної ділянки відповідачами, дії відповідачів щодо самочинного зведення нежитлової будівлі площею 42 м.кв. при кафе-барі «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1 порушують право Городоцької міської ради Львівської області передбачене ст. 212 ЗК України, а тому слід зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТзОВ «Вікуся» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення  за рахунок відповідачів самочинно зведеної нежитлової будівлі з поверненням земельної ділянки міській раді.
		        Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується у зв'язку з наступним. 
		    Відповідно до положень частин 1, 4, 7 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
		         Як встановлено судом, що ОСОБА_2 набув право власності на нежитлову будівлю, бар, загальною площею 130,1 кв.м. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, бару від 10.01.2013р. посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 35. 
		    Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		За змістом ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
		Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Згідно з ст.321 ЦК України право власності є непорушним.
		        А відтак,  оскільки за апелянтом ОСОБА_2 зареєстроване право власності на нежитлову будівлю,  останній має правовстановлюючі документи, які ніким не оскаржені і не визнані недійсними, то  спірна будівля не є самочинним будівництвом, а тому колегія суддів вважає, що суд прийшов до помилкового висновку про задоволення позову на підставі, визначеній позивачем (а.с.56) - ст.376 ЦК України. 
		Як роз'яснено в п. 22 постанови пленуму ВССУ № 6 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)", знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
		              У відповідності до вимог ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
		     Апеляційний суд на стадії апеляційного провадження позбавлений права можливості вирішення питань про залучення до участі у справі інших належних відповідачів оскільки таке право належить виключно суду першої інстанції.
		На підставі ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. 
		Відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		     Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. 
		Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 4-1) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об'єктів, вимогам державних стандартів, норм і правил згідно із законодавством; 5) здійснювати контроль за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів містобудування та архітектури; 6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій, які пройшли у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, державну атестацію в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; 7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. 
		Забороняється витребовувати інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов'язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю; 8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій; 9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію; 10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки; 11) здійснювати контроль за дотриманням порядку обстеження та паспортизації об'єктів, а також за реалізацією заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації. 
		          Орган державного архітектурно-будівельного контролю у своїй діяльності взаємодіє з органами виконавчої влади, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог, вимог у сфері охорони праці, енергозбереження та інших вимог, передбачених законом, а також з органами внутрішніх справ, прокуратури, державної статистики та іншими правоохоронними і контролюючими органами. 
		          Забезпечення діяльності органу державного архітектурно-будівельного контролю та його працівників необхідними засобами здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 
		          Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю підлягають обов'язковому державному страхуванню у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		       Постанови органів державного архітектурно-будівельного контролю можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, або до суду. 
		       У разі заподіяння шкоди, завдання збитків внаслідок порушення працівниками органу державного архітектурно-будівельного контролю вимог, встановлених цим та іншими законами, а також вимог щодо перевірок суб'єкт господарювання може звернутися до суду із заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
		     Суб'єкт господарювання має право звернутися до суду щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю.
		         Окрім того в матеріалах справи відсутні будь-які докази реагування інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області щодо притягнення до адміністративної відповідальності відповідачів. 
		        В силу ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. 
		     Судовою колегією встановлено , що 10 січня 2013 року зареєстровано  право власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю, бар, загальною площею 130,1 кв.м. , що знаходиться АДРЕСА_1. та така не має статусу самочинного будівництва оскільки речове право на яке зареєстровано за ним у встановленому законом порядку та не оспорено.
		            Судова колегія вважає, що позивачем не було надано суду доказів, які б свідчили про доведеність факту самочинного зведення нежитлової будівлі відповідачами у справі та суд першої інстанції не з'ясував та належним чином не перевірив чи порушені законні права й інтереси оскаржуваним рішенням суду,  не вирішив питання про участь у справі власника нежитлової будівлі як відповідача - третьої особи ОСОБА_2, не визначившись таким чином чи належить спірний об'єкт нерухомості до категорії самочинного будівництва та який суб'єкт цивільно-правових відносин має нести відповідальність за зазначене порушення. 
		На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.
		       На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст..ст.309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, 
		В И Р І Ш И Л А:
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.
		    Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Городоцької міської ради Львівської області до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТзОВ «Вікуся», треті особи ОСОБА_2, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Городоцька РДА Львівської області про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку - відмовити.
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
		Головуючий                                         Л.Б. Струс
		Судді                                             М.М. Шандра 
		                                                  Н.Л. Шумська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...