Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 381/487/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 05.06.2015. Зареєстровано: 05.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2015.
Дата набрання законної сили: 02.06.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 381/487/15-к   Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/522/15   Доповідач у 2 інстанції         ОСОБА_2 Категорія 23    02.06.2015 
		<s> </s>
		 
		УХВАЛА
		 Іменем України
		02 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:
		головуючого судді     ОСОБА_2 ,
		суддів     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі      ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь при розгляді кримінального провадження на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2015 року, яким
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мала Снітинка, Фастівського району Київської області, мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, з середньою освітою, не одруженої, офіційно не працюючої, раніше не судимої,
		- засудженої за ч. 2 ст. 191 КК України та призначено покарання у вигляді одного року обмеження волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку  1 рік, -
		В С Т А Н О В И Л А:
		За вироком суду, ОСОБА_6 , згідно наказу начальника ЦПЗ №5 Київської обласної дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» № 531-К від 03.09.2013, займаючи посаду начальника відділення центру поштового зв`язку № 5, що розташоване за адресою с. М. Снітинка вул. Гагаріна, 55 Фастівський район Київська область, являючись службовою особою, яка згідно посадової інструкції наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та на яку згідно з договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 03.09.2013 покладено обов`язки щодо повної матеріальної відповідальності, маючи доступ до грошових коштів отриманих від сплати населенням комунальних послуг, починаючи з квітня по червень 2014 року, точний час вчинення злочину слідством не встановлено, перебуваючи на своєму робочому місці за місцем розташування ВПЗ №5 УДППЗ «Укрпошта» в с. Мала Снітинка, приймала від населення платежі за використану електроенергію, спожитий природний газ та суми по переказам накладної плати, видаючи споживачам послуг поштового відділення відповідні квитанції, користуючись ввіреними їй грошима, що перебували у її віданні, будучи службовою особою, зловживаючи службовим становищем, з метою особистого протиправного збагачення, готівку від отриманих платежів не оприбутковувала та таким чином з загальної кількості отриманих коштів на протязі квітня-червня 2014 року привласнила кошти на загальну суму 32564,52 грн., завдавши матеріального збитку УДППЗ «Укрпошта», в особі начальника ЦПЗ №5 м. Васильків Київської області дирекції УДППЗ «Укрпошта». Незаконно привласненими грошима ОСОБА_6 розпорядилася на власний розсуд. 
		Таким чином, обвинувачена ОСОБА_6 своїми умисним діями, які виразилися у задоволенні власних потреб збагачення за рахунок чужого майна, скоїла злочин, передбачений ч. 2 ст. 191 КК України.
		В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2015 року щодо ОСОБА_6 змінити у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 191 КК України покарання з застосуванням положень ст. 69 КК України у вигляді обмеження волі строком на один рік, звільнити її від покарання з випробування тривалістю один рік з покладенням обов`язків передбачених п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України, без призначення обов`язкового додаткового покарання. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми кримінального закону, яке полягає у незастосуванні судом закону, який підлягав обов`язковому застосуванню.
		Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
		Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй злочину, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються доказами, які судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно досліджено. ЇЇ дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 191 КК України, що також не оспорюється в апеляційній скарзі, а тому судова колегія визнає ці висновки правильними.
		Так, ч. 2 ст. 191 КК України (в редакції, яка діяла на час вчинення злочину) передбачено, що за скоєння привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, відповідна особа, карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
		Проте, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуваний вирок так і не вирішив питання щодо призначення ОСОБА_6 додаткового покарання передбаченого санкцією статті чим допустив порушення вимог ст. 413 КПК України - а саме не застосував кримінальний закон, який підлягав застосуванню.
		Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному вироку встановив, що допитана у судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину визнала повністю, щиро розкаялася і дала показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Цивільний позов представника цивільного позивача ОСОБА_6 визнала у повному обсязі.
		Також, судом першої інстанції встановлено, що обвинувачена ОСОБА_6 , є такою, що раніше не судима, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, а її старший син бере участь у проведенні антитерористичної операції на сході України.
		Відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 є щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину та вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин (зазначену обставину встановлено в суді першої інстанції під час надання обвинуваченою документів про утримання нею неповнолітньої дитини та документи про те, що її старший син задіяний в якості військовослужбовця та бере активну участь у проведенні АТО на сході України).
		Відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 судом першої інстанції не встановлено.
		Згідно ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
		Відповідно до положень частини другої цієї ж статті на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Згідно з положеннями п. 8 Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
		За обставин викладених вище суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 мав врахувати те, що в рамках судового розгляду встановлено три пом`якшуючі вину обставини, часткове відшкодування шкоди обвинуваченою, її винятково позитивну характеристику, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
		Таким чином суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченій фактично застосував до неї положення ст. 69 КК України не призначивши їй обов`язкового додаткового покарання передбаченого санкцією статті, але не зазначивши про це в описовій (мотивувальній) та резолютивній частині вироку.
		Згідно ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
		Відповідно до ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи в апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, тому вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2015 року підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв`язку з не правильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого з постановленням в цій частині нового вироку.
		На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів,-
		У Х В А Л И Л А:
		Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
		Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2015 року щодо ОСОБА_6 в частині призначення їй покарання змінити.
		Вважати ОСОБА_6 засудженою за ч. 2 ст. 191 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком один рік та на підставі ст. 69 КК України без призначення обов`язкового додаткового покарання.
		На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку  1 рік.
		В решті вирок залишити без зміни.
		Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим  у той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		Головуючий
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...