Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/0870/4972/11 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано судом: 04.06.2015. Зареєстровано: 06.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		         "20" травня 2015 р.                                 м. Київ                                                    К/800/35556/14
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Загороднього А.Ф.,        Зайцева М.П., 
		секретар судового засідання Бруй О.Д.,
		 
		за участю:           представника позивача Шкаровського Д.О., Лисенка О.В., 
		                              представника відповідача Української Т.О.,
		                              прокурора Атаманюк І.О.,
		розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів 
		на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року 
		та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року 
		у справі № 2а/0870/4972/11
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» 
		до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, 
		за участю прокурора Запорізької області,  
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		в с т а н о в и в:
		 
		Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі - ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат») звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - СДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000170808, №0000180808 від 4 квітня 2011 року.  
		Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року, адміністративний позов задоволено. 
		Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. 
		У письмовому запереченні та в судовому засіданні представники позивача просили касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.
		Представник відповідача в судовому засіданні просила задовольнити касаційну скаргу.
		Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки відповідачем 10 січня 2011 року складено акт №4/08-08/00194122 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за жовтень 2010 року, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалась у вересні 2010 року, згідно з яким позивачем порушено вимоги пп.7.4.1, пп.7.4.4. п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.7, п.5.9 розділу 5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30 травня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 за №250/2054. 
		На підставі вищевказаного акта перевірки СДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2011 року: №0000030808, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 1485958 грн. 00 коп. та донараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 371489 грн. 50 коп.; №0000040808, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 2210166 грн. 00 коп. та донараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 552541 год. 50 коп. 
		За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень ДПА в Запорізькій області прийнято рішення №1457/10/25-020 від 01 квітня 2011 року, на підставі якого винесено нові податкові повідомлення-рішення від 04 квітня 2011 року: 
		- №0000170808, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 1485958 грн. 00 коп.; 
		- №0000180808, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 2210166 грн. 00 коп. 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначивши, що відповідачем не доведено порушення позивачем норм податкового законодавства, наведених в акті перевірки.
		При цьому суди посилалися як на преюдиційну обставину на рішення у адміністративній справі № 2а-0870/4330/11, яким не встановлено завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за вересень 2010 року. 
		Колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є передчасним, зроблений при неповному з'ясуванні судами обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
		Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		З метою виконання адміністративними судами наведених завдань, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до п. 4 ч.1 ст.7 КАС України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
		Ч. 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. 
		Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Наведеною нормою КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.
		Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч.1 ст. 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
		Отже, за змістом вказаної норми учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
		Передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.
		Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.
		При цьому суди також повинні враховувати вимоги ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
		Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
		Наявність у судовому рішенні в іншій адміністративній справі висновків щодо неправомірності позицій, викладених в акті податкової перевірки, не може бути беззастережною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань через установлені контролюючим органом порушення податкового законодавства. 
		Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи, на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку податкового органу і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. 
		Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки повно і всебічно не з'ясували обставин справи, що стосуються правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податкового органу, не дали оцінку всім доказам, що були надані, залишили поза межами дослідження та не перевірили й не встановили наявність фактичних обставин (або їх відсутність) щодо порушення позивачем норм податкового законодавства, наведених в акті перевірки від 10 січня 2011 року № 4/08-08/00194122. 
		Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2015 року судові рішення у справі 2а-0870/4330/11, на висновках яких ґрунтується рішення у даній справі, скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій виходили також з того, що право позивача на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом - податковими накладними. 
		Проте, позивач доказів наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) продажу готової продукції без компенсації понесених витрат на придбання товарів, послуг для  її виробництва не надав.
		Разом з тим, систематичний продаж продукції за ціною, що формувалась без врахування витрат на придбання товарів, послуг для виробництва алюмінієвої продукції, та одержання внаслідок таких операцій збитків на значні суми (що, в свою чергу, призводить до виникнення формальних підстав для відшкодування з бюджету ПДВ) не може бути визнано  економічно виправданим.  Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. 
		Таким чином, у разі підтвердження обставин, що позивач за наслідками вчинення господарських операцій систематично ніс витрати, які значно перевищують доходи, це є підставою для відмови у відшкодуванні ПДВ.
		Згідно із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Ч. 1 ст. 220 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Таким чином, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставною для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд.
		Згідно зі ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. 
		Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється до суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, а саме належним чином перевірити обґрунтованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 10 січня 2011 року №4/08-08/00194122 щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
		 
		Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		у х в а л и в:
		 
		Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.
		Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
		Судді                                                                                          О.А. Веденяпін
		 
		                                                                                                    А.Ф. Загородній 
		 
		                                                                                                    М.П. Зайцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...