Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/14/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 04.06.2015. Зареєстровано: 06.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		03 червня 2015 року                                                   м. Київ                              К/800/60561/13 
		 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі   Приходько І.В.  Бухтіярової І.О. Костенка М.І.   при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,
		 
		за участю представників сторін: від позивача - Максимов А.С., Дмитрегнко О.О.,
		 
		                                                           від відповідача -  Туман Н.В., Фатьянов Р.О.,
		                                                           
		розглянувши у відкритому судовому засіданні
		касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів 
		на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від     09.04.2013 р.
		та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 р.
		у справі № 804/14/13-а
		за позовом публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»
		до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів
		про скасування податкових повідомлень-рішень, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У січні 2013 року публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - позивач, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у                         м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з обслуговування ВП у м. Дніпропетровську), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.09.2012 р. № 0000190610 та           № 2142250710, від 18.09.2012 р. № 0000210610, № 0000220610 та № 0000230610,      від 19.09.2012 р. № 0000240610, № 0000250610 та № 0000260610.
		 
		Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 р. адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування ВП у м. Дніпропетровську від 17.09.2012 р. № 0000190610, 18.09.2012 р. № 0000210610, № 0000230610, від 19.09.2012 р. № 0000240610, № 0000250610, № 0000260610; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 р. - скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2012 р. № 0000220610, зазначені позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.09.2012 р.          № 0000220610 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 622 869,62 грн. (512 820,92 грн. основного боргу та 110 048,70 грн. штрафних санкцій), в іншій частині вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2012 р. № 0000220610 - відмовлено; в решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 р. залишено без змін.
		 
		Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Представники  відповідача  в  судових  засіданнях   не  підтримали  клопотання від  04.07.2014 р.   за  № 17864/9/28-01-10-27  щодо  відмови  від  касаційної  скарги.   
		 
		Позивач в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.05.2012 р. по 29.08.2012 р., на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, наказів від 03.05.2012 р. № 44, від 18.05.2012 р. № 58, від 14.06.2012 р. № 81, від 16.07.2012 р.   № 110, від 18.07.2012 р. № 114, від 10.08.2012 р. № 122 та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2012 року, відповідачем була проведена планова документальна перевірка ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт від 05.09.2012 р. № 58/08-23-120/3/24432974 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - пункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 5.2.1, 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 14.1.3, 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 1 116 731 358 грн. та зменшено збитків за І квартал 2012 року на суму 1 282 706 грн.; - пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «про податок на додану вартість», пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.3 статті 186, пунктів 187.1, 187.8 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 192.1, 192.3 статті 192, пункту 196.1 статті 196, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.4, 200.18, 200.19 статті 200, пункту 10 розділу ХХ «Перехідні положення», пунктів 201.1, 201.6, 201.10, 201.11, 201.14, 201.15 статті 201, пункті 208.2 статті 208 Податкового кодексу України, пунктів 3, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 11.1, 11.3 Порядку ведення Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений наказом ДПА України № 1002 від 24.12.2010 р., внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування заявлену на рахунок платника у банку за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р. на загальну суму 113 615 109,36 грн.; - пунктів 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за грудень 2011 року на суму 395 819 грн.; - пункту 187.1 статті 187, пунктів 192.1, 192.3 статті 192 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість за березень 2012 року на суму податку на додану вартість 8 202,17 грн.; - підпункту 263.2.2(б) пункту 263.2 статті 263 Податкового кодексу України, що призвело до заниження плати за надра в сумі 1 983 926,81 грн.; - пунктів 1.2, 1.3, 1.15 статті 1, підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, статті 17, пункту 19.2 статті 19, пункту 20.2(а), підпунктів 20.3.1(а), 20.3.2 пункту 20.3 статті 20, пункту 22.2 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано та не перераховано податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 631 288,04 грн. та підпунктів 14.1.54, 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пунктів 18.1, 18.2 статті 18, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 110.1 статті 110, статті 119, підпункту 164.2.14 підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, абзаців першого, другого пункту 167.1 статті 167, статті 119, підпункті 168.1.4 пункту 168.1, пункту 168.3, підпунктів 168.4.6, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано та не перераховано податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 500 845,88 грн.; - абзацу «в» пункту 13.1 статті 13, пункту 13.2 статті 13, пункту 16.13 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», нараховано податок на доход нерезидента у сумі 17 995,79 грн.; - пунктів 2.11, 7.37, 7.39 Положення, про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р., а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 43 840,24 грн.
		На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення: 
		- від 17.09.2012 р. № 0000190610, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у загальному розмірі 2 312 828,67 грн., з яких 1 983 926,81 грн. - за основним платежем та 328 901,86 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); 
		- від 17.09.2012 р. № 2142250710, згідно якого за порушення пунктів 2.11, 7.37, 7.39 Постанови № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 р., в редакції від 29.06.2009 р., до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 43 840,24 грн.;
		- від 18.09.2012 р. № 0000210610, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 1 368 713 674,75 грн., з яких 1 116 312 039 грн. - за основним платежем та 252 401 635,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); 
		- від 18.09.2012 р. № 0000220610, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у загальному розмірі 1 364 854,51 грн., з яких 1 132 133,92 грн. - за основним платежем та 232 720,59 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
		- від 18.09.2012 р. № 0000230610, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі   1 282 706 грн.;
		- від 19.09.2012 р. № 0000240610, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 114 031 685 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 4 804 944 грн.; 
		- від 19.09.2012 р. № 0000250610, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8 202 грн.;
		- від 19.09.2012 р. № 0000260610, відповідно до якого позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі       395 819 грн.
		Як слідує з акту перевірки від 05.09.2012 р. № 58/08-23-120/3/24432974 фактичними підставами для винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 18.09.2012 р. № 0000210610, № 0000230610 та від 19.09.2012 р. № 0000240610,          № 0000250610, № 0000260610, слугували висновки перевіряючих про неправомірне формування позивачем податкового кредиту, валових доходів та валових витрат за результатами господарських операцій зі своїми контрагентами: ТОВ «Інтерпромресурс», ТОВ «Кітана», ПП «АТМ», ПП «КВВМПУ», ТОВ «Укрмет», ТОВ «Інтерколтрейд», ТОВ «Союзпромінвестдонбас», ТОВ «Інкомтрейд», ТОВ «Інтермет», ТОВ «Східнафтотрейд», ТОВ «Автопромсервіс», ТОВ «НВП ТМК», ТОВ «Українська міжрегіональна компанія ТАП», ТОВ «Технологія», ТОВ «Ферри», ТОВ «Традат Юні», ТОВ «Тонмет Груп», ПП «Текстіль-2000», ТОВ «ВП «Електроапарат», ТОВ «Метхімснаб», ТОВ «ТД «Агрінол», оскільки, на переконання відповідача, правочини укладені позивачем із зазначеними контрагентами не мають мети реального настання правових наслідків обумовлених змістом правочинів. Вказані  висновки  податкового  органу  були  зроблені  на  підставі актів податкових перевірок підприємств-контрагентів. 
		Також, на думку відповідача, позивачем при продажу готової продукції на експорт «Глобал Интертрейд Холдингс ЛТД» (ОАЕ), «Квалитет-пром» (Македонія), ЗАТ «Мікметал» (Вірменія), ТОВ «Оріоні» (Грузія), ТОВ «М.Г.» (Грузія), «Алсін Лімітед» (Кіпр), «Дасан трейдінг ЛТД» (Англія), «Хеліос-метал центр» (Болгарія), Концерн «Кодако» (Грузія), «Імперіал холдінгс лімітед» (Гібралтар), ТОВ «Европа» (Вірменія), ТОВ «МГУ» (Грузія), «Металінвест ЛТД» (Грузія), «Метком Холдингс Л.Л.С.» (США), ТОВ «Кавказ метал» (Грузія), «ЛНМ Маркетинг ФЗЕ» (ОАЕ), ТОВ «Алекс-Григ» (Вірменія), ФЗЕ «Амеско» (ОАЕ), «Агис Джорджія» (Грузія), ТОВ «Дельта-контакт» (Грузія), ТОВ «Фрегат-Джорджія» (Грузія) протягом періоду з 01.07.2009 р. по 31.03.2011 р. було застосовано ціни менші за звичайні, що призвело до заниження валових доходів. При цьому, для визначення звичайних цін на готову продукцію відповідачем використана інформація, що міститься у листі ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 26.06.2012 р. № 4.2/1117.
		 
		Перевіряючи  доводи  касаційної  скарги  та  досліджуючи  матеріали  справи,  колегія  суддів  враховує  наступне.
		Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
		Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. 
		Методи визначення та порядок застосування звичайних цін, на час виникнення спірних відносин, регулювалися пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
		Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
		Відповідно до підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
		Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.
		Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). 
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Згідно частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7   Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
		З положень зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.
		Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів. 
		Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
		Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
		Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
		Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає, у періоди за які проводились перевірки, надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.
		Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
		Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
		Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає дохід з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику у звітному періоді.
		Відповідно до пункту 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно наданим товаром (роботою, послугою) є товари, що надаються платником податку згідно з договором дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
		Аналогічні положення містять норми підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.
		Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
		Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.
		Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вважається будь-яка дата, яка припадає на податкових період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.
		Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
		Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. 
		Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. 
		Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним    придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
		Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. 
		Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. 
		Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім   придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. 
		Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. 
		Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
		Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
		Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. 
		Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем, в межах своєї господарської діяльності, було укладено ряд правочинів щодо поставки товарно-матеріальних цінностей, надання послуг (виконання робіт) із зазначеними вище підприємствами-контрагентами.
		В матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, і як вірно встановлено судами попередніх інстанцій зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог   статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.
		Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових доходів і витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
		Висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, валового доходу та віднесення відповідних сум до складу валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними у акті перевірки контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень від 18.09.2012 р. № 0000210610, № 0000230610 та від  19.09.2012 р. № 0000240610, № 0000250610, № 0000260610.
		 
		Щодо донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту податкової перевірки, за твердженням відповідача, позивачем, як «податковим агентом» не утримано, не перераховано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб, з доходу, отриманого громадянами-фізичними особами резидентами у якості сум, стягнутих з позивача за рішеннями судів на відшкодування моральної шкоди, у розмірі 563 525,58 грн.
		Як слідує з матеріалів справи, рішеннями судів визначено суми непрямих збитків, немайнової (моральної) шкоди в зв'язку з нещасними випадками на підприємстві, за отримані моральні страждання - травми на виробництві, каліцтво, роботи в шкідливих умовах, з утратою годувальника, тощо. Розрахунок суми моральної шкоди, зроблений та обґрунтований судом, вказано у рішенні суду без зазначення суми податків, що підлягає сплаті.
		Суми відшкодування моральної шкоди, нараховані та визначені до виплати рішеннями судів, підприємством перераховані Дзержинському відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, згідно платіжних доручень, з обов'язковим зазначенням прізвища фізичної особи «Позивача» та суми відшкодування моральної шкоди. Моральну шкоду перераховано за рахунок власних коштів з прибутку підприємства (віднесено на рахунок   8400000310 - штрафні санкції та закрито рахунком 9490000000 - інші операційні витрати.).
		За твердженням податкового органу, у вказаних спірних правовідносинах позивач виступає податковим агентом,   обов'язком якого є нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб, на користь яких винесено рішення судів.
		Разом з тим, згідно підпункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким визначався механізм нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р., доход з джерел його походження з України - будь-який доход, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом чи нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує.
		Підпунктом. 4.2.10 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди. При цьому винятком є суми, що відшкодовують прямі збитки, понесені платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, вони не вважатимуться об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб на підставі підпункту 4.2.10 «а» пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
		Оскільки, суми відшкодування моральної шкоди, які відшкодовуються громадянину внаслідок заподіяння шкоди здоров'ю громадянина чи його майну, не включаються до переліку доходів, передбаченого пунктом 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», які звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб, зазначені суми, відповідно підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», є доходом громадянина і підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
		Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» «податковий агент» визначається як юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
		Отже, податковий агент повинен бути особою, яка має право утримати частину коштів, що підлягають виплаті платнику податків, та направити відповідні кошти до бюджету.
		Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати податку до бюджету.
		Як свідчать матеріали справи, відповідні суми перераховувались позивачем на депозитний рахунок Державної виконавчої служби, а не фізичній особі-платнику податку. Отже, виплати доходу фізичним особам позивач не здійснював.
		Таким чином, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у названих правовідносинах не наділений правами «податкового агента» на утримання коштів та не має необхідних ознак останнього як особи, що здійснює виплату доходу,   передбачених підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що вказує на помилковість та безпідставність висновку відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок не нарахування та неутримання податку з доходів фізичних осіб з сум, перерахованих за виконавчими документами.   
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення від    18.09.2012 р. № 0000220610 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 622 869,62 грн. (512 820,92 грн. основного боргу та 110 048,70 грн. штрафних санкцій) є законними та обґрунтованими, що є підставою для їх задоволення.
		 
		Також, при перевірці питань оподаткування доходів, отриманих фізичними особами іноземцями-нерезидентами, які були працевлаштовані на підприємстві по основному місцю роботи, перевіряючими було встановлено, що підприємство позивача проводило оплату послуг за перевезення багажу даним фізичним особам.
		Так, в період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р. встановлено надання ПАТ «АрселорМітал Кривий Ріг» додаткового блага фізичним особам нерезидентам (платникам податку) працівникам підприємства та колишнім працівникам, які на час виконання послуг не перебували з підприємством в трудових відносинах. На виконання кожної з послуг та по кожній фізичній особі позивач укладав окремий Договір з ДП «Корстьєнс Україна», згідно яких підприємством «Замовником» проведено оплату за надані послуги - перевезення вантажу (речей). Доставка речей виконувалась для фізичних осіб нерезидентів. Оплату проведено ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за доставку речей названих нерезидентів з м. Кривий Ріг (Україна) до місця їх проживання. Грошові кошти перераховано підприємству ДП «Корстьєнс Україна» за отримані послуги доставки, на загальну суму 2 692 465,69 грн. Дані послуги підприємством не включались до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб платників податку відповідного періоду та не оподатковувались податком з доходів фізичних осіб.
		Відповідно пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, з різних джерел як на території України, так і за її межами.
		Пунктом 2.1 статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», передбачено що платниками податку, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України є як резиденти так і нерезиденти.
		Відповідно до підпункту 3.2.3 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»,   об'єктом оподаткування нерезидента є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
		Згідно пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого на користь    нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь резидентів або нерезидентів-фізичних осіб,   
		Підпунктом 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.
		Відповідно до підпункту 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходи із джерелом походження із України, нараховані на користь нерезидента, підлягають оподаткуванню по правилах, встановлених для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами дійсного закону.
		Згідно підпункту 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів.
		Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначені статтею 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Відповідальність за порушення норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачена статтею 20.
		Виходячи з викладеного, судами попередніх інстанцій підтверджено правомірність висновку відповідача про порушення позивачем положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо ненарахування, неутриманню та неперерахуванню податку з доходів фізичних осіб до бюджету з оплаченої суми 1 745 691,33 грн. у розмірі 376 061,93 грн. за період з 01.04.2009 р по 31.12.2010 р.
		В період з 01.01.2011 р. оподаткування доходів фізичних осіб проводиться за нормами Податкового кодексу України.
		Так, відповідно до статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні особи - резиденти, нерезиденти та податкові агенти: які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
		Згідно пункту 163.2 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
		Підпунктом 164.3 статті 164 Податкового кодексу України   передбачено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.
		Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).
		Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми безоплатно отриманих послуг (робіт, товарів) по перевезенню вантажу (речей) визначено підпунктом «е», підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Якщо додаткові блага надані у не грошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.
		Даний дохід, як вбачається з матеріалів справи, позивачем до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду по формі 1 ДФ, у якому такі послуги було оплачено, не включено, що свідчить про порушення підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.   
		Згідно підпункту 170.10.1 пункту 170.10 статті 170 Податкового кодексу України доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).
		У разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні відповідно до підпункту 170.10.3 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.
		Отже судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення вказаних вище норм, позивачем не нараховано, не утримано та не перераховано податку з доходів фізичних осіб у період з І кварталу 2011 року по І квартал 2012 року на суму 946 774,36 грн. у розмірі 192 546,41 грн.
		Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вимоги позивача щодо визнання неправомірним винесення податкового-повідомлення рішення № 0000220610 від 18.09.2012 р. у повному обсязі не відповідають вимогам Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України.
		 
		Також, як вбачається з акту податкової перевірки, при проведенні перевірки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за період з 01.04.2009 р. по 31.03.2012 р. з питання повноти нарахування та своєчасності внесення плати за користування надрами відповідачем встановлено, що одним із структурних виробничих підрозділів шахтоуправління з підземного видобутку руди гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є кар'єр «Південний». У кар'єрі «Південний» на підставі проекту «Вскрытие и разработка карьера   «Южный» до глубины 130 метров», розробленого ДП «Кривбаспроект» у 2002 році, з 01.05.2010 р. по  31.03.2012 р. здійснювалась виробнича діяльність, пов'язана з повторною розробкою та видобуванням корисних копалин (багатих залізних руд). Відповідач в акті перевірки зазначає, що в порушення підпункту 263.2.2 «б» пункту 263.2 статті 263 Податкового кодексу України до розрахунку плати за користування надрами позивачем не включені обсяги добутої раніше втраченої багатої залізної руди кар'єру «Південний», що призвело до заниження плати за надра в сумі 1 983 926,81 грн.
		Проте, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідно до підпункту 263.2.1 пункту 263.2 статті 263 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.
		Відповідно до Положення про проектування внутрішнього відвалоутворення та складування відходів виробництва в залізорудних і флюсових кар'єрах, затвердженого наказом Міністерства промислової політика України від 17.08.2004 р. № 412, назване положення, крім іншого, регулює порядок списання або консервації запасів корисних копалин.
		Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що погашеними балансовими запасами є балансові запаси корисних копалин, які зняті з обліку на гірничодобувному підприємстві внаслідок їхнього відпрацювання, або втрати при видобутку.
		В той же час, що також не заперечувалось відповідачем, позивачем здійснювалась повторна розробка багатих залізних руд, втрачених (погашених) при первинному видобутку їх підземним способом. Тобто раніше втраченої руди, яка вже була знята з обліку як погашена.
		Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що обсяг видобутої корисної копалини в даному випадку не є об'єктом оподаткування, визначеним підпунктом 263.2.1 пункту 263.2 статті 263 Податкового кодексу України, а тому рішення відповідача щодо донарахування податкового зобов'язання з плати за користування природними ресурсами є протиправним.
		При перевірці дотримання позивачем вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р., встановлено порушення позивачем пунктів 2.11, 7.37, 7.39 Положення, а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.
		Так, з акту перевірки вбачається, що за результатами вибіркової перевірки бухгалтерських документів по рахункам 3000000000 (Каса в національній валюті); 3720000000 (Розрахунки з підзвітними особами); 8400000100 (Витрати на відрядження); 6413000000 (Податок на доходи з фізичних осіб); карт. рах. системи SAP 94901 та на підставі наданих до перевірки первинних документів: авансових звітів, видаткових і прибуткових касових документів відповідачем встановлено, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» через касу підприємства видавалися готівкові кошти підзвітним особам, робітникам підприємства, з метою сплати послуг за оформлення запрошень закордонних спеціалістів в ОГИРФЛ УМВС України в Дніпропетровській області.
		Згідно пункту 7.37 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р., визначено неправомірним випадки передавання підзвітних коштів підзвітною особою іншій особі, тобто платником повинна виступати виключно підзвітна особа.
		Пунктом 7.39 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р., звіти про використання коштів для вирішення господарських питань повинні містити тільки оригінали підтверджуючих документів про проведення готівкових розрахунків.
		Як слідує з матеріалів справи, до авансових звітів про здійснення витрат було додано копії квитанцій відділення КБ «Надра», де платником виступають інші особи, тобто не робітники підприємства, що було встановлено під час розгляду справи. Оскільки, здійснюючи сплату послуг, працівник здійснює цивільно-правові дії від імені підприємства, у документах, що підтверджують сплату, мають бути зазначені реквізити підприємства. Загальна сума розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документу, який би підтверджував сплату підзвітною особою готівкових коштів становить 43 840,24 грн.
		За таких обставин суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2012 р.                  № 2142250710.
		 
		Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції  виконано  всі  вимоги  процесуального  законодавства, всебічно  перевірено  обставини  справи,  вирішено  справу  у  відповідності  до  норм  матеріального  права, постановлено  обґрунтоване  рішення,  в  якому  повно  відображені  обставини,  що  мають  значення  для  справи.
		Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
		З урахуванням викладеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.
		          Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 р. у справі № 804/14/13-а залишити без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з  моменту  проголошення. Заява  про  перегляд  судового  рішення  в  адміністративній  справі  Верховним  Судом  України  може  бути  подана  з  підстав, в  порядку  та  у  строки, що  встановлені статтями 236-238  Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 Головуючий суддя(підпис)  І.В. Приходько Судді: (підпис)  І.О. Бухтіярова  (підпис)   М.І. Костенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...