Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/24238/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 05.06.2015. Зареєстровано: 07.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 червня 2015 року Справа № 910/24238/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючогоКота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши  касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.04.2015у справі№ 910/24238/14 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР Україна"до1)          товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал-Транс", 2)          приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" провідшкодування шкоди в сумі 266 269,81 грнза участю представників сторін:
		від позивача: Задворна Н.М., дов. від 01.03.2015
		від відповідача-1: не з'явилися 
		від відповідача-2: Кравченко Р.Ю., дов. від 02.01.2015
		ВСТАНОВИВ:
		У листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР Україна" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал-Транс" та приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути солідарно з відповідачів 266 269,81 грн шкоди.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено вантаж, який належав ТОВ "ТД Щедро", у зв'язку з чим за рішенням суду з позивача, як експедитора, на користь ТОВ "ТД Щедро" було стягнуто збитки в розмірі вартості вантажу. За твердженням позивача у даній справі, вина експедитора не наступає без вини перевізника, яким є відповідач-1, та який в порушення умов укладеного з позивачем договору перевезення № zop-428 від 01.08.2013 не забезпечив збереження вантажу, переданого йому позивачем до перевезення, допустив його повне пошкодження та має нести перед позивачем відповідальність за свої неправомірні дії у вигляді відшкодування збитків солідарно з відповідачем-2 - ПАТ "АСК "Інго-Україна", як страховиком відповідальності позивача за пошкодження вантажу внаслідок ДТП за укладеним між ним та позивачем договором страхування. При цьому, заявлені до стягнення збитки складаються з вартості вантажу, розміру судового збору, стягнутих з відповідача за рішення суду, та з розміру виконавчого збору і виконавчих витрат, сплачених позивачем у зв'язку з примусовим виконанням судового рішення.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 22.01.2015 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 (колегія суддів у складі: Буравльова С.І. - головуючого, Шапрана В.В., Андрієнка В.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в судовому рішенні у справі за позовом ТОВ "ТД "Щедро" до ТОВ "ЗАММЛЕР України" про стягнення збитків були встановлені обставини недоведеності пошкодження вантажу під час ДТП, які суди визнали такими, що мають преюдиційне значення для даної справи і не потребують повторного доказування, а матеріали даної справи не містять таких передбачених чинним законодавством доказів втрати/нестачу товару, як товарно-транспорті накладні з відміткою вантажоотримувача про втрату/нестачу вантажу та відповідний акт, підписаний представниками вантажоотримувача з відміткою про втрату/нестачу вантажу.
		Крім того, за висновком судів, саме позивач, як експедитор, несе відповідальність за збереження вантажу під час його перевезення з моменту його прийняття, а відповідач-2 не є відповідальною за пошкодження вантажу особою з огляду на недоведеність настання страхового випадку, передбаченого умовами договору страхування, укладеного між ним та позивачем. 
		У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР Україна" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
		Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
		Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
		Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 02.01.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Щедро" (клієнт) та товариством з обмежено відповідальністю "ЗАММЛЕР Україна" (експедитор, позивач) укладено договір транспортного експедирування № 47, відповідно до п. 2.1. якого клієнт доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів автомобільним транспортом відповідно до узгоджених сторонами заявок.
		Згідно з п. 3.1.1. вказаного договору експедитор для виконання доручення клієнта здійснює добір перевізників, агентів, інших третіх осіб, укладає угоди з третіми особами від свого імені та за рахунок клієнта. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування перевізників, агентів, інших третіх осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення ними договору.
		На виконання умов вказаного договору, 01.08.2013 між товариством з обмежено відповідальністю "ЗАММЛЕР Україна" (замовник, позивач) та товариством з обмежено відповідальністю "Імперіал-Транс" (перевізник, відповідач-1) укладено договір перевезення № zop-428, відповідно до п. 2.1. якого замовник доручає, а перевізник надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України згідно заявок замовника. Перевізник зобов'язується доставити зазначений в заявках замовника вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену в заявках плату.
		29.08.2013 товариство з обмежено відповідальністю "ЗАММЛЕР Україна" надало товариству з обмежено відповідальністю "Імперіал-Транс" заявку на перевезення вантажу № ZR-73-1309-018, відповідно до якої перевізник подав до навантаження автомобіль марки "ДАФ", р.н. АІ 2796 ЕС, з напівпричепом, р.н. АІ 6884 ХО, під керуванням Шулика О.Є. 
		29.08.2013 ТОВ "Імперіал-Транс" в особі водія Шулика О.Є. прийняло до перевезення вантаж, а саме: масложирову продукцію та європіддони на загальну суму 238 719,43 грн, що підтверджується актами приймання-передачі товару від 29.08.2013, товарно-транспортними накладними (далі за текстом - ТТН) № Х-000003699 та № Х-000003700 від 29.08.2013.
		Згідно вказаних ТТН замовником та вантажовідправником було товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Щедро", вантажоодержувачем - Сімферопольська філія ТОВ "Торговий дім "Щедро"; пунктом розвантаження - м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 6.
		При виконанні даного перевезення 29.08.2013 на об'їзній дорозі Харків-Сімферополь в Новомосковському районі Дніпропетровської області сталась дорожньо-транспортна пригода, а саме: відбулося зіткнення автомобіля марки "Рено", р.н. АР 8580 АН, під керуванням водія Протасова С.Г, з автомобілем перевізника марки "ДАФ", р.н. АІ 2796 ЕС, з напівпричепом, р.н. АІ 6884 ХО, під керуванням Шулика О.Є. 
		31.08.2013 у пункт розвантаження було доставлено пошкоджений товар в іншому транспортному засобі.
		Висновком Торгово-промислової палати № О-809 від 14.02.2014, складеним на замовлення ТОВ "ТД "Щедро", встановлено, що при транспортуванні (перевезенні) вантажу, який був доставлений 31.08.2013 в м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 6, утворився критичний дефект транспортних та споживчих упаковок товару в асортименті, а саме: 6939 упаковок в 929 ящиках та 5626 упаковок (розсип), які не відповідають вимогам ДСТУ на відповідний вид продукції, медико-біологічним вимогам та санітарним вимогам якості продовольчої сировини та харчових продуктів № 5061-89, Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", з втратою їх товарного виду та якості на 100%. Дана продукція є неякісною та небезпечною, не може використовуватися за прямим призначенням.
		Крім того, вказаним висновком було встановлено, що загальна сума матеріальних збитків (без ПДВ) складає 241 140,85 грн, з яких: 164 240,47 грн - збитки від втрати товарного виду та якості товару, 76 900,38 грн - вартість недоставленого товару.
		У зв'язку із втратою товару ТОВ "Торговий дім "Щедро" звернулось з позовом до ТОВ "ЗАММЛЕР Україна", треті особи ТОВ "Імперіал Транс", ПАТ "АСК "ІНГО Україна", про стягнення заборгованості у розмірі вартості втраченого товару 237 183,43 грн, що виникла внаслідок неналежного виконання ТОВ "ЗАММЛЕР Україна" умов договору транспортного експедирування № 47 від 02.01.2013.
		Рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/3436/14 від 20.05.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2014, позов ТОВ "Торговий дім "Щедро" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ЗАММЛЕР Україна" на користь ТОВ "ТД "Щедро" 237 183, 43 грн основного боргу та 4 743,67 грн судового збору.
		Крім того, судами у даній справі також встановлено, що 23.04.2013 між приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (страховик, відповідач-2) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР Україна" укладено договір страхування відповідальності транспортного оператора № 202000319.13 (далі за текстом - договір страхування), відповідно до п. 1 розділу І якого предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з відшкодування збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань згідно договорів про надання транспортно-експедиторських послуг, відповідних конвенцій і законодавства, що застосуються стосовно діяльності страхувальника.
		Пунктом 1 розділу ІV договору страхування визначено, що одним із страхових випадків за договором є виникнення відповідальності страхувальника за збитки у результаті повної або часткової втрати, псування, пошкодження або нестачі вантажу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		Відповідальність страховика по кожному страховому випадку за ризиком "втрата та/або пошкодження вантажу" обмежена лімітом відповідальності страховика в сумі 800 000,00 грн. (п. 1. розділу V договору страхування)
		Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначив, що відповідач-1, як перевізник вантажу, який в порушення умов договору перевезення не забезпечив збереження вантажу та допустив його повне пошкодження, та відповідач-2, як страховик його майнових інтересів, є відповідальними особами за втрату вантажу при ДТП та мають нести перед позивачем солідарну відповідальність у вигляді відшкодування збитків у розмірі 266 269,81 грн, з яких: 237 183, 43 грн - вартість вантажу та 4 743, 67 грн - судовий збір, стягнуті з ТОВ "ЗАММЛЕР Україна" за рішенням суду, 24 192,71 грн - виконавчий збір та 150,00 грн - витрати на проведення виконавчих дій, сплачені позивачем у зв'язку з примусовим виконання судового рішення. Стягнення зазначених збитків і є предметом спору у даній справі.
		Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
		Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. 
		Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки
		Відшкодування збитків є одним із видів господарсько-правової або цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності обставини пошкодження вантажу під час ДТП, які були встановлені господарським судом в іншій справі за позовом ТОВ "ТД "Щедро" до ТОВ "ЗАММЛЕР України" про стягнення збитків, у зв'язку з чим суди дійшли висновку про відсутність вини відповідача-1 у пошкодженні вантажу та відсутність факту настання страхового випадку за укладеним між позивачем та відповідачем-2 договором страхування.
		Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені без належного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, без належного з'ясування обставин справи, які мають зазначення для правильного вирішення спору у даній справі, що призвело до порушення та невірного застосування судами норм матеріального та процесуального права. Крім того, деякі норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що виникли з перевезення вантажу, судами не були враховані при вирішення даного спору.
		Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. 
		Згідно з ч. 2 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
		Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. 
		Згідно ч. 1 ст.17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, учасником якої з 01.08.2006 є Україна, перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу чи за його пошкодження, що відбулось в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його передачею.
		Відповідно до ст. 133 Статуту Автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою ради Міністрів УРСР № 401 від 27.06.1969, (далі за текстом - Статут), автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало.
		Таким чином, як слідує з наведених вище норм чинного законодавства, збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення до моменту видачі одержувачеві є обов'язком перевізника, за порушення якого останній має нести передбачену законом відповідальність. 
		Однак, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином умови укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору перевезення в частині обов'язків перевізника та його відповідальності за збереження вантажу, прийнятого до перевезення, зокрема пункти 6.3. та 6.4. договору.
		Крім того, не з'ясували суди в достатній мірі обставин, пов'язаних з моментом пошкодження вантажу, перевезення якого здійснювалось водієм відповідача-1, від з'ясування яких залежить вирішення питань щодо того, чи мав місце страховий випадок, передбачений укладеним між позивачем та відповідачем-2 договором страхування, та чи мають відповідачі нести відповідальність за пошкодження вантажу.
		У зв'язку з цим суди не надали оцінки і наявними в матеріалами справи товарно-транспортним накладним № Х-000003699 і № Х000003700 від 29.08.2013 та актами приймання-передачі товару від 29.08.2013, як доказам прийняття перевізником вантажу до перевезення в належному стані, без пошкоджень та псування, акту про неприйняття товару від 31.08.2013, складеного комісією у складі представників вантажоодержувача (власника товару), перевізника (відповідача-1) та страховика (відповідача-3), як доказу прибуття товару в пункт розвантаження в пошкодженому стані після ДТП та визнання цього факту відповідачами у справі, висновку експерта № О-809, яким встановлено факт пошкодження товару при його перевезенні. 
		При цьому, суди попередніх інстанцій у даній справі, взявши до уваги встановлені господарськими судами у справі № 910/3436/14 обставини недоведеності пошкодження вантажу під час ДТП, залишили поза увагою те, що суб'єктний склад учасників та підстави позову у справі № 910/3436/14 не є тотожними та відрізняються від даного спору, тому їх висновки не можуть братися до уваги як такі, що є преюдиційними для даного спору.
		Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
		Таким чином, при вирішенні спору про відшкодування шкоди слід виходити з презумпції вини заподіювача шкоди, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. 
		Однак, наведеного не було враховано судами попередніх інстанцій, у зв'язку з чим суди не надали оцінки запереченням відповідача-1 проти наявності його вини у пошкодженні вантажу.
		За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів в порушення ст. 43 ГПК України було неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушено та невірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.
		Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.1117 ГПК України). Відтак, встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, дослідити всі обов'язкові елементи складу правопорушення щодо їх наявності чи відсутності, вирішити питання щодо відповідальності відповідачів у справі за втрату вантажу, а також вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняття відповідного рішення у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
		При з'ясуванні обставин того того, чи мав місце страховий випадок, судам слід окремо взяти до уваги акт про неприйняття товару від 31.08.2013, складений та підписаний представниками вантажоодержувача, перевізника (відповідача-1) та страховика (відповідача-3), як доказ обізнаності останнього як про настання ДТП із застрахованим вантажем, що сталась 29.08.2013, так і про пошкодження товару при вказаному ДТП.
		При цьому, у разі встановлення доведеності обставин настання страхового випадку, передбаченого договором страхування, судами слід застосувати до спірних правовідносин відповідні положення страхового законодавства та вирішити питання щодо відповідальності відповідача-2, який, як страховик відповідальності позивача - транспортного експедитора та його майнових інтересів, відповідно до укладеного з позивачем договору страхування взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснив страхування такого страхового ризику, як втрата та/або пошкодження вантажу при ДТП. 
		Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР Україна" задовольнити частково.
		Рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 у справі № 910/24238/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Головуючий                                                                                          О. Кот 
		 
		Судді:                                                                                                    Н. Кочерова 
		 
		                                                                                                              В. Саранюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...