Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/2073/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 10.06.2015. Зареєстровано: 11.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 12.06.2015.
Дата набрання законної сили: 03.02.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 09 червня 2015 року                                  № 826/2073/15
		Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів: Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу 
		за позовом1.          Всеукраїнської громадської організації «Обєднання Богдана Хмельницького» 2.          Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина»доКабінету Міністрів України треті особи1.          Міністерство екології та природних ресурсів України, 2.          Т.в.о. Голови Державної служби геології та надр України Бояркін Микола Олексійович, 3.          Державна служба геології та надр Українипровизнання протиправним та скасування розпорядження
		ВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Всеукраїнської громадської організації «Обєднання Богдана Хмельницького» (надалі - Позивач-1/ВГО «ОБХ») до Кабінету Міністрів України (надалі - КМ України), в якому просить:
		1. Визнати протиправними дії КМ України щодо прийняття Розпорядження КМ України №43-р від 23.01.2015 р. «Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної служби геології та надр України на Бояркіна М.О.» (надалі - Розпорядження №43-р).
		2. Скасувати Розпорядження №43-р.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2015 р. відкрито провадження в адміністративній справі №826/2073/15 та призначено до судового розгляду.
		В судовому засіданні було залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача тимчасово виконуючого обов'язки Голови Державної служби геології та надр України Бояркіна Миколу Олексійовича та Державну службу геології та надр України (надалі - ДСГН України).
		10.03.2015 р. в друкованому виданні «Офіційний вісник України» №17 було розмішено оголошення про судовий розгляд справи.
		Крім того, до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» (надалі - Позивач-2/МБО «ЕПЛ») до КМ України, в якому просить суд:
		1. Визнати протиправними дії КМ України щодо прийняття Розпорядження №43-р та визнати протиправним та скасувати Розпорядження №43-р. 
		2. Зобов'язати КМ України розглянути пропозиції Міністра екології та природних ресурсів щодо кандидатур на посаду керівника ДСГН України та прийняти рішення про призначення на вакантну посаду відповідну кандидатуру. 
		Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015 р. відкрито провадження у справі №826/2920/15 та призначено до судового розгляду, а також залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Міністерство екології та природних ресурсів України (надалі - Мінекоприроди).
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2015 р. було об'єднано в одне провадження адміністративну справу №826/2920/15 за позовом МБО «ЕПЛ» до КМ України та адміністративну справу №826/2073/15 за позовом ВГО «ОБХ» до КМ України та присвоєно об'єднаним справам єдиний номер 826/2073/15.
		Справу № 826/2073/15 прийнято до провадження суддею Іщуком І.О. у зв'язку із припиненням повноважень суддею Саніним Б.В. та, згідно протоколу автоматичної заміни складу суду сформовано нову колегію суддів у складі суддів: Погрібніченка І.М., Шулежка В.П.
		В судове засідання з'явився представник Позивача-1, який підтримав позовні вимоги та зазначив про порушення Відповідачем положень Конституції України, Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (надалі - Закон №794), Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (надалі - Закон №3166), постанови КМ України №298 від 11.04.2012 р. «Деякі питання, пов'язані з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України» (надалі - Постанова №298), а саме: оскаржуване Розпорядження №43-р прийнято не лише без подання відповідної кандидатури Міністром екології та природних ресурсів України, але й без погодження кандидатури Бояркіна О. М. з Міністром екології та природних ресурсів України.
		В судове засідання з'явився представник Позивача-2, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначив про порушення Відповідачем положень Конституції України, Закону №3166, Закону №794, Постанови №298, постанови КМ України №1085/2010 від 09.12.2010 р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (надалі - Постанова №1085/2010), роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС №30/39 від 29.12.1965 р. «Про порядок тимчасового заступництва», а саме: розпорядження прийнято без погодження Міністра екології та природних ресурсів України; недопустимість покладання тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою; КМ України протиправно бездіє в призначенні на посаду керівника ДСГН України. Крім того, представником Позивача-2 зазначено, що Міністром екології та природних ресурсів України надавались на погодження дві кандидатури на посаду голови ДСГН України, проте жодна із вказаних кандидатур КМ України не розглянута, натомість призначено особу, кандидатура якої не подавалась Міністром екології та природних ресурсів України.
		В судове засідання з'явився представник Відповідача, який адміністративні позови не визнає, просить в задоволенні позовних вимог відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначив про дотримання положень чинного законодавства під час винесення оскаржуваного Розпорядження №43-р, зокрема: покладаючи виконання обов'язків голови ДСГН України на директора департаменту організаційно-аналітичної роботи та управління персоналом ДСГН України Бояркіна М. О. намагались забезпечити стабільне функціонування установи.
		В судове засідання з'явився представник Мінекоприроди, який в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивачів. 
		В судове засідання з'явився представник ДСГН України, який щодо позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
		В судове засідання не з'явився представник т.в.о. Голови ДСГН України Бояркін М. О., зазначив, що знаходиться на лікарняному, просив відкласти розгляд справи, заперечень на адміністративний позов не подав. 
		Судом вирішено відмовити у письмовому клопотанні т.в.о. Голови ОСГН України про відкладення розгляду справи з огляду на тривалий термін розгляду справи, а також з огляду на те, що інтереси очолюваної ним державної установи представлені в особі представника третьої особи 3.
		В зв'язку із неявкою в судове засідання т.в.о. Голови ДСГН України Бояркіна М. О., керуючись положеннями ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд перейшов до письмового провадження по справі.
		Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників Позивача та Відповідача, третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується адміністративні позови, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
		 
		23.01.2015 р. Відповідачем було прийняте Розпорядження №43-р, яким на директора департаменту організаційно-аналітичної роботи та управління персоналом ДСГН України Бояркіна М. О. тимчасово, до призначення в установленому порядку Голови ДСГН України, було покладено виконання обов'язків Голови зазначеної Служби.
		Вважаючи протиправними Розпорядження №43-р, Позивачі звернулись до адміністративного суду з позовом для захисту своїх прав та інтересів.
		Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1 Закону №794 КМ України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. КМ України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
		В п.4 ч.1 ст.42 Закону №794 передбачено, що Прем'єр-міністр України вносить на розгляд КМ України подання щодо кандидатур для призначення на посаду і звільнення з посади керівників центральних органів виконавчої влади, що не входять до складу КМ України.
		Водночас, нормативно-правовим актом, який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України є Закон №3166.
		В ч.1 ст.18 Закону №3166 передбачено, що КМ України спрямовує та координує діяльність центральних органів виконавчої влади через міністра у порядку, визначеному цим Законом та актами КМ України.
		Положеннями п.4 ч.2 ст.18 Закону №3166 визначено, що Міністр вносить пропозиції Прем'єр-міністрові України стосовно кандидатури на посаду керівника центрального органу виконавчої влади і за пропозицією його керівника - стосовно кандидатур на посади його заступників.
		В ч.2 ст.19 Закону №3166 передбачено, що пропозиції Прем'єр-міністрові України стосовно кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади та його заступників вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.
		В пп.2 п.7 Порядку №298 передбачено, що пропозиції Прем'єр-міністрові України щодо кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади, його першого заступника та заступника вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність такого органу.
		Водночас, відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого указом Президента України №391/2011 від 06.04.2011 р. (діючого на момент винесення оскаржуваного розпорядження) (надалі - Положення №391/2011) ДСГН України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Міністра екології та природних ресурсів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
		Відповідно до Схеми спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади КМ України через відповідних членів КМ України, затвердженої постановою КМ України №442 від 10.09.2014 р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» діяльність ДСГН України спрямовується і координується безпосередньо та через Міністра екології та природних ресурсів України.
		Таким чином, суд погоджується із доводами Позивачів, що кандидатури на посаду голови ДСГН України та його заступників вносить Міністр екології та природних ресурсів України, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.
		Водночас, як вбачаться із листа Мінекоприроди №5/1-6/778-15 від 26.01.2015 р. жодного погодження на покладення тимчасового виконання обов'язків на директора департаменту організаційно-аналітичної роботи та управління персоналом ДСГН України Бояркіна М. О. Міністром екології та природних ресурсів України не надавалось. Одночасно, відповідно до вищезазначеного листа Мінекоприроди на посаду голови ДСГН України Міністром екології та природних ресурсів України було запропоновано листами дві інші кандидатури, зокрема: ОСОБА_5 (лист №5\1-14\14660-14 від 04.12.2014 р.) та ОСОБА_6 (лист №5/1-14/141-15 від 15.01.2015 р.).
		Як вбачається із пояснень Мінекоприроди, що підтверджується стенограмою засідання КМ України від 23.01.2015 р., на засіданні Уряду України Міністр екології та природних ресурсів України виступав категорично проти покладення виконання обов'язків Голови ДСГН України на директора департаменту організаційно-аналітичної роботи та управління персоналом ДСГН України Бояркіна М. О. 
		Більше того, суд приймає до уваги посилання Мінекоприроди на лист Міністра екології та природних ресурсів України №5/1-6/639-15 від 23.01.2015 р., в якому останній звернувся до Прем'єр-міністра України із необхідністю ініціювати скасування Розпорядження №43-р, як таке, що суперечить вимогам Закону №3166.
		Таким чином, як було з'ясовано колегію суддів, покладення виконання обов'язків Голови ДСГН України на директора департаменту організаційно-аналітичної роботи та управління персоналом ДСГН України Бояркіна М. О. було вчинено не лише без погодження із Міністром екології та природних ресурсів України, але й при наявності відкритих заперечень Міністра екології та природних ресурсів України, який здійснює спрямування та координацію ДСГН України.
		Також, колегія суддів критично ставиться до посилання Відповідача, що погодження із Міністром екології та природних ресурсів України питання покладення тимчасового виконання обов'язків на певну особу не потребується, оскільки фактично призначення на посаду не було, а на директора департаменту організаційно-аналітичної роботи та управління персоналом ДСНГ України Бояркіна М. О. було покладено виключно тимчасове виконання обов'язків Голови ДСГН України.
		Так, колегія суддів звертає увагу, що положеннями Закону №3166, Закону №794, Закону України «Про державну службу», постанови КМ України №442 від 10.09.2014 р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», роз'яснення Держкомпраці СРС і Секретаріату ВЦРПС №30/39 від 29.12.1965 р. «Про порядок тимчасового заступництва» та Положення №391/2011 не передбачається тимчасове покладення виконання обов'язків голови (за вакантною посадою) на іншу особу.
		При цьому, суд акцентує увагу, що ні положення Закону №3166, ні положення Закону №794, ні положення інших нормативно-правових актів не передбачають можливість КМ України приймати розпорядчий документ, яким покладається тимчасове виконання обов'язків керівника державної установи/організації, без отримання відповідного погодження особи, яка безпосередньо спрямовує та координує діяльність такої установи/організації.
		Крім того, суд звертає увагу, що порядок проведення засідань КМ України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності встановлює Регламент КМ України, що затверджений постановою КМ України №950 від 18.07.2007 р. (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) (надалі - Регламент № 950).
		Відповідно до пар.30 Регламенту №950 КМ України приймає розпорядження, в тому числі і щодо з кадрових питань та інших організаційно-розпорядчого характеру.
		Як вбачається із матеріалів справи, 23.01.2015 р. Прем'єр-міністр України вніс пропозицію (вх. №3022/0/1-15 від 23.01.2015 р.) покласти тимчасове виконання обов'язків Голови ДСГН України на директора департаменту організаційно-аналітичної роботи та управління персоналом ДСГН України Бояркіна М. О.
		Відповідно до витягу з протоколу №5 засідання КМ України від 23.01.2015 р. КМ України було прийнято Розпорядження №43-р.
		Водночас, відповідно до пар.48 Регламенту №905 проекти актів Кабінету Міністрів вносяться на розгляд Кабінету Міністрів головними розробниками - міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (крім тих органів, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів), державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. Проекти актів, підготовлені центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, вносяться на розгляд Кабінету Міністрів відповідним міністром.
		В пар.49 Регламенту №950 визначено, що проект акта Кабінету Міністрів, підготовлений з дотриманням вимог цього Регламенту, візується керівником органу, який є головним розробником, або особою, що його заміщує, та вноситься до Кабінету Міністрів разом із супровідним листом. Проект акта Кабінету Міністрів обов'язково візує також керівник юридичної служби органу, який є головним розробником.
		Відповідно до пар.50 Регламенту №950 визначено, що до проекту акта Кабінету Міністрів додаються:
		ь          пояснювальна записка, у якій викладаються підстава та мета розроблення проекту, результати аналізу проблеми, наводиться обґрунтування необхідності прийняття акта, зазначаються позиція заінтересованих органів та заходи, здійснені для врегулювання розбіжностей (якщо проект подано з розбіжностями), відомості про наявність або відсутність у проекті акта правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень, відсутність ознак дискримінації (крім позитивних дій), відображаються фінансово-економічні розрахунки та пропозиції щодо визначення джерел покриття можливих втрат доходів або додаткових видатків бюджету, а також очікувані соціально-економічні результати реалізації акта, у тому числі зазначається про наявність або відсутність впливу реалізації акта на ринок праці. Якщо реалізація акта не потребує фінансування з державного чи місцевого бюджетів, про це окремо зазначається в записці.
		До пояснювальної записки додаються фінансово-економічні розрахунки, проведені відповідно до пунктів 2 і 3 пар.34 цього Регламенту, а також пропозиції за результатами громадської антикорупційної експертизи проекту акта (у разі її проведення). Крім того, можуть додаватися довідкові та інші інформаційно-аналітичні матеріали, що обґрунтовують необхідність прийняття акта:
		-          довідка про погодження проекту акта;
		-          протокол узгодження позицій (у разі потреби);
		-          висновок Мін'юсту (крім випадків, коли вноситься проект розпорядження Кабінету Міністрів з кадрових питань), до якого у разі проведення експертизи на відповідність проекту акта acquis communautaire додається офіційний переклад відповідних актів acquis communautaire на українську мову;
		-          порівняльна таблиця (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів);
		-          проект акта та матеріали до нього разом з їх електронними копіями, що готуються у Microsoft Word (формат RTF, шрифт Times New Roman чотирнадцятого розміру). При цьому таблиці та діаграми готуються у Microsoft Excel.
		Водночас, ні проекту оскаржуваного розпорядження, ні додатків до проекту оскаржуваного розпорядження Відповідачем до суду не надано.
		Як зазначає Відповідач, оскаржуване розпорядження було прийнято в зв'язку із наявністю нагальних підстав, зокрема необхідністю здійснення поточної діяльності ДСНГ України (неможливість забезпечення обігу діловодства, вирішення внутрішніх кадрових питань, підписання ліцензій тощо). В якості доказів наявності невирішених проблем в ДСНГ України, Відповідач зазначає було надано доповідну записку №2/13-сл від 20.01.2015 р. за підписом директора департаменту організаційно-аналітичної роботи та управління персоналом ДСГН України Бояркіна М. О., в якому зазначалось про наявність проблем, зокрема: відсутня можливість надання адміністративних послуг; неможливість розроблення проектів нормативно-правових актів; неможливість подання звітності; неможливість виконання доручень уряду; неможливість проведення аукціонів тощо.
		Дійсно, пар.55 Регламенту №950 передбачено, що у невідкладних випадках Прем'єр-міністр або міністр за погодженням з Прем'єр-міністром може внести на розгляд Кабінету Міністрів проект акта без дотримання вимог цього Регламенту щодо погодження і консультацій, проведення правової експертизи Мін'юстом, розгляду на засіданні урядового комітету. Такий проект акта ставиться на голосування і у разі його прийняття опрацьовується Секретаріатом Кабінету Міністрів без зміни його по суті (вносяться поправки, пов'язані з приведенням у відповідність з правилами нормопроектувальної техніки, здійснюється редагування), а також забезпечується негайне оприлюднення підписаного Прем'єр-міністром акта.
		Натомість, як вже було з'ясовано в судовому засіданні, що не було спростовано Відповідачем, Міністром екології та природних ресурсів України завчасно листами №5/1-14/14660-14 від 04.12.2014 р. та №5/1-14/141-15 від 15.01.2015 р. подавались Прем'єр-міністру України дві кандидатури на посаду Голови ДСГН України: ОСОБА_5 та ОСОБА_6. 
		При цьому, станом на дату прийняття оскаржуваного розпорядження, лист Міністра екології та природних ресурсів України №5/1-14/141-15 від 15.01.2015 р. (щодо призначення ОСОБА_6) відкликано не було, подання вказаної особи на посаду Голови ДСНГ України було актуальним.
		Положеннями ч.1 ст.69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		В ч.1 та ч.2 ст.70 КАС України зафіксовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Згідно ч.1 та ч.5 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Суд може збирати докази з власної ініціативи.
		В зв'язку із вищевказаним, суд зазначає, що Відповідачем не надано жодних належних та переконливих доказів, щодо наявності невідкладного випадку, який зумовлював нагальне прийняття оскаржуваного розпорядження. 
		Більше того, Відповідачем не надано жодних пояснень, в зв'язку із чим, Прем'єр-міністром України було внесено на засідання КМ України саме подання на тимчасове покладення виконання обов'язків Голови ДСНГ України на директора департаменту організаційно-аналітичної роботи та управління персоналом ДСГН України Бояркіна М. О., та не внесено подання щодо призначення Голови ДСНГ України, відповідно до листів Міністра екології та природних ресурсів України, в порядку передбаченому положеннями Закону №3166, Закону №794, Положення №391/2011.
		Таким чином, суд критично ставиться до посилання Відповідача на необхідність термінового покладення тимчасового виконання обов'язків Голови ДСГН України на директора департаменту організаційно-аналітичної роботи та управління персоналом ДСГН України, оскільки Міністром екології та природних ресурсів України було внесено кандидатури на посаду Голови.
		 
		Щодо позовних вимог Позивачів про зобов'язання КМ України розглянути пропозиції Міністра екології та природних ресурсів щодо кандидатур на посаду керівника ДСГН України та прийняти рішення про призначення на вакантну посаду відповідну кандидатуру, суд зазначає наступне.
		Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. 
		Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
		Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. 
		Водночас, як вже зазначалось, пропозиції Міністра екології та природних ресурсів щодо кандидатур на посаду керівника ДСГН України та прийняти рішення про призначення на вакантну посаду відповідну кандидатуру належить саме до повноважень КМ України.
		З огляду на вказане, колегія суддів акцентує увагу, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, а не підміна такого органу.
		Більше того, як вже було з'ясовано колегією суддів, саме до повноважень Міністра екології та природних ресурсів належить питання подання кандидатур на посаду Голови ДСГН України.
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення даної позовної вимоги не має.
		 
		Водночас, щодо посилання представника Відповідача на відсутність порушеного права у Позивачів, суд зазначає наступне.
		Так, одним із найбільш відомих та узагальнюючих документів, що регулює діяльність неурядових організацій та фіксує базові принципи є Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи країн членів CM/REC(2007)14 (стосовно правового статусу неурядових організацій у Європі, що був прийнятий 10.10.2007   р. на 1006-му засіданні заступників Міністрів), яка визначає що недержавні організації внесли вагомий внесок в розвиток та становлення демократії та прав людини. Саме в п.10 даної рекомендації визначено, що дії або бездіяльність влади, що зачіпає інтереси НПО, повинні бути предметом адміністративного нагляду та можуть оскаржуватись НПО в незалежному суді, наділені повною юрисдикцією. В п.11 Рекомендації визначено, що НПО повинні мати можливість вільно здійснювати свої завдання при умові, що їх завдання та методи їх досягнення, відповідають вимогам демократичного суспільства.
		Додатково в Європейській хартії місцевого самоврядування, яку було ратифіковано Україною у липні 1997 року, від імені держав-членів Ради Європи встановлює, що право громадян на участь в управлінні державними справами є одним з демократичних принципів, які поділяються усіма державами-членами Ради Європи. А Рекомендацією №R(97)7 Комітету міністрів Ради Європи «Про місцеві громадські служби і права користувачів їхніх послуг», рекомендовано щоб усі публічні органи, слід піддавати періодичному оцінюванню з погляду задоволення потреб користувачів з наступним публічним обговоренням підсумків цього оцінювання. 
		Крім того, Рада Європи рекомендувала всім учасникам демократичного процесу використовувати узагальнений у Кодексі кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішення, ухвалений Конференцією міжнародних неурядових організацій Ради Європи на засіданні 01.10.2009 р., досвід кращих практик країн ЄС. В даному Кодексі закріплено - одна з основних проблем сучасних демократій полягає у відстороненні громадян від політичних процесів. У цьому контексті, як і в багатьох інших, громадянське суспільство є важливим елементом демократичного процесу. Воно надає громадянам, разом із представниками політичних партій і лобі, альтернативний спосіб доносити різні погляди та забезпечувати різні інтереси у процесі прийняття рішень. У рекомендації CM/Rec (2007) від 14.10.2007 р. Комітет міністрів Ради Європи визнав - важливий внесок неурядових організацій у розвиток і реалізацію демократії та прав людини, зокрема шляхом підвищення поінформованості населення, участі у громадському житті та забезпечення прозорості та підзвітності органів державної влади.
		Визнання важливої ролі громадянського суспільства також знайшло своє відображення в Європейській політиці сусідства (ЄПС). Так, у документі Європейської Комісії «Про посилення Європейської політики сусідства» від 04.12.2006 р. відзначається вагома роль громадянського суспільства, та наголошується, що участь громадянського суспільства в реалізації ЄПС не повинна обмежуватися лише комунікацією, а - організації громадянського суспільства мають бути повноцінними учасниками процесу реформ через участь у прийнятті рішень, їх реалізації, моніторингу та контролю.
		Таким чином, участь неурядових громадських організацій в контролі за діяльністю (бездіяльністю) органів влади є одним із базових принципів демократичного суспільства. 
		В ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		В положеннях ч.1 ст.17 КАС України, передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Під суб'єктом владних повноважень п.7 ч.1 ст.3 КАСУ розуміє орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		В ч.1 ст.6 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси
		Офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» надано в рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)», в якому зафіксовано тлумачення поняття: «охоронюваний законом інтерес» - у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Таким чином, як положеннями чинного українського законодавства, так і положеннями міжнародних норм, передбачено право неурядових громадських організацій звертатись до суду для захисту власних інтересів.
		При цьому, в постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.1997 р. «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» передбачено, що враховуючи, що згідно з ч.2 ст.24 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, суди не вправі з часу введення Конституції в дію відмовляти фізичним чи юридичним особам у прийнятті до судового розгляду заяв і звернень. Суди не вправі відмовити у судовому захисті прав та свобод людини і громадянина, у прийнятті скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб з підстав, не передбачених Конституцією чи законом. При цьому слід мати на увазі, що коло прав і свобод людини і громадянина, закріплених Конституцією, не є вичерпним.
		Колегія суддів, приймаючи до уваги вищевказані положення, погоджується із доводами Позивача, про його право на звернення до суду.
		Водночас, суд не погоджується із доводами Позивача-2 про наявність порушеного права, з огляну на наступне.
		Так, як вбачається із матеріалів справи, Позивач-2 є міжнародною благодійною організацією, метою створення і діяльності якої є здійснення благодійної діяльності, яка полягає у наданні допомоги фізичним та юридичним особам у захисті їхніх економічних прав, захисту довкілля в інтересах суспільства, сприянні розвитку природоохоронної справи та розвитку еколого-правової освіти, науки та культури (п.2.1 Статуту МБО «ЕПЛ», затвердженого загальними зборами Благодійного фонду «Екоправо-Львів» протокол №6 від 09.10.1998 р.).
		В той же час, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (надалі - Закон №5073) цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах. Сферами благодійної діяльності є: освіта; охорона здоров'я; екологія, охорона довкілля та захист тварин; запобігання природним і техногенним катастрофам та ліквідація їх наслідків, допомога постраждалим внаслідок катастроф, збройних конфліктів і нещасних випадків, а також біженцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах; опіка і піклування, законне представництво та правова допомога; соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності; культура та мистецтво, охорона культурної спадщини; наука і наукові дослідження; спорт і фізична культура; права людини і громадянина та основоположні свободи; розвиток територіальних громад; розвиток міжнародної співпраці України; стимулювання економічного росту і розвитку економіки України та її окремих регіонів та підвищення конкурентоспроможності України; сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища в Україні; сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану.
		При цьому, положення ст.1 Закону №5073 чітко визначають, що бенефіціар - набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених цим Законом.
		В ч.1 ст.5 Закону №5073 передбачено види благодійної діяльності, зокрема зафіксовано, що благодійники спільно чи індивідуально можуть здійснювати благодійну діяльність на підставі добровільного вибору одного або кількох таких її видів: безоплатна передача у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також безоплатне відступлення бенефіціарам майнових прав; безоплатна передача бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно і майнові права; безоплатна передача бенефіціарам доходів від майна і майнових прав; безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів; благодійна спільна діяльність та виконання інших контрактів (договорів) про благодійну діяльність; публічний збір благодійних пожертв; управління благодійними ендавментами; виконання заповітів, заповідальних відказів і спадкових договорів для благодійної діяльності; проведення благодійних аукціонів, негрошових лотерей, конкурсів та інших благодійних заходів, не заборонених законом.
		Натомість, колегія суддів звертає увагу, що положення Закону №5073 не наділяють благодійні організації правом на звернення до суду з питань забезпечення дотримання законодавства під час вирішення кадрових питань на посади в центральних органів влади у сфері навколишнього природного середовища. При цьому, МБО «ЕПЛ» не вказало в судовому засіданні бенефіціара, в інтересах якого воно подавало адміністративний позов.
		Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.
		Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
		Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача-1, та відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача-2. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується Позивачу-1.
		Керуючись положеннями ст.2, ст.11, ст.69, ст.71, ст.86, ст.158-163, ст.167, ст.254 КАС України, суд - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          В задоволенні позовних вимог Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» відмовити в повному обсязі.
		2.          Позовні вимоги Всеукраїнської громадської організації «Обєднання Богдана Хмельницького» задовольнити.
		3.          Визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо прийняття Розпорядження Кабінету Міністрів України № 43-р від 23 січня 2015 «Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної служби геології та надр України на Бояркіна М.О.»
		4.          Визнати протиправним та скасувати Розпорядження КМ України №43-р від 23.01.2015 р. «Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної служби геології та надр України на Бояркіна М.О.».
		5.          Стягнути на користь Всеукраїнської громадської організації «Обєднання Богдана Хмельницького» понесені судові витрати в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. із Державного бюджету України.
		 
		Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                       І.О.Іщук
		 
		 
		Судді                                                                                          І.М. Погрібніченко
		 
		 
		                                                                                                    В.П. Шулежко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...