Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 390/600/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); викрадення, привласнення, вимагання ВС зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2015. Зареєстровано: 16.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2015.
Дата набрання законної сили: 10.07.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 390/600/15-к
		Провадження № 1-кп/390/89/15
		 
		 
		                        В И Р О К
		                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 10.06.2015 року Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі: 
		головуючого судді             ОСОБА_1 , 
		при секретарі             ОСОБА_2 , 
		з участю прокурора             ОСОБА_3 ,
		захисника                 ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_5 ,
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Кіровограді матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015120170000144 від 10.02.2015, по обвинуваченню 
		ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Звенигородка Черкаської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, працює заступником командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , військове звання капітан, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, 
		за ч.1 ст. 263, ч. 2 ст. 410 КК України, 
		встановив:
		З 28 квітня 2014 року ОСОБА_5 проходив військову службу по мобілізації у військовій частині - польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , на посаді заступника командира мотопіхотної роти з озброєння.
		Відповідно до ст.ст. З, 4, 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», ст.ст.9-12, 16, 117, 118 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.178 Цивільного кодексу України, п.п. 7, 8, 15, 16 Положення про порядок обліку, збереження, списання і використання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 4 серпня 2000 року, Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року №2471-XII «Про власності на окремі види майна», п.п. 11, 15 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576, п. 1.15 «Інструкції по організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї і боєприпасів у Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 р. №359, старший лейтенант ОСОБА_5 , виконуючи покладені на нього обов`язки, повинен знати будову, порядок і правила експлуатації та ремонту озброєння, бойової та іншої техніки роти; не менше ніж один раз на місяць перевіряти їх наявність; вести їх облік і звітність. Отже, старший лейтенант ОСОБА_5 був наділений організаційно-розпорядчими обов`язками, тобто був військовою службовою особою.
		Маючи досвід поводження зі зброєю і боєприпасами, при проходженні військової служби старший лейтенант ОСОБА_5 знав вимоги законодавства України про те, що боєприпаси відносяться до предметів обмежених в обігу та не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, а також те, що військовослужбовцям Збройних Сил України забороняється зберігати за територією військової частини боєприпаси.
		Проте старший лейтенант ОСОБА_5 на порушення наведених вимог законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, тобто діючи у формі прямого умислу, в період проходжень: військової служби у військовій частині - польова пошта НОМЕР_1 , зловживаючи службовим становищем, вчинив викрадення бойових припасів за наступних обставин:
		Так, відповідно до розпорядження № 3/376 від 25.10.2014 року командира військової частини НОМЕР_2 , військова частина - польова пошта В НОМЕР_3 виконує та бере участь в антитерористичній операції.
		08 лютого 2015 року відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 08.02.2015 року № 13 старший лейтенант ОСОБА_5 із зони проведення АТО вибув у відрядження до м. Кіровоград для здачі майна та техніки разом із старшим солдатом ОСОБА_6 , рядовим ОСОБА_7 .
		Разом з цим, старшому лейтенанту ОСОБА_5 , як військовослужбовцю, який вибув у відрядження було видано зброю, яку було вписано до посвідчення про відрядження вих. № 35 від 08.02.2015 р., а саме: пістолет Макарова серії НОМЕР_4 , а також було видано 32 набої калібру 9 мм з маркуванням «38-87».
		09 лютого 2015 року старший лейтенант ОСОБА_5 , діючи умисно, будучи військовою службовою особою, з корисливого мотиву усвідомлюючи протиправність своїх дій, вибуваючи із зони проведення АТО, шляхом зловживання своїм службовим становищем вирішив викрасти набої калібру 5, 45 мм із маркуванням «539-79» - 74 шт., із маркуванням «539-76» - 45 шт., а всього в загальній кількості 119 шт. та 9 набоїв калібру 9 мм із маркуванням «38-87», які були йому видані для виконання бойових завдань в районі проведення АТО.
		В подальшому, старший лейтенант ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний намір на викрадення набоїв калібру 5, 45 мм в кількості 119 шт. та 9 набоїв калібру 9 мм із маркуванням «38-87», викрав їх із військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою АДРЕСА_3 , поклавши їх на задню полицю автомобіля «ВАЗ 2101» д/з НОМЕР_5 сірого кольору, де зберігалися його особисті речі.
		В той же день, 09 лютого 2015 року старший лейтенант ОСОБА_5 , виконавши свої службові обов`язки по здачі майна та техніки, використовував свій вільний час на власний розсуд, вирішуючи свої особисті питання, пересуваючись по м. Кіровоград та Кіровоградському районі.
		В цей же день, 09 лютого 2015 року приблизно о 21 год. 30 хв. на восьмому кілометрі автодороги Кіровоград-Аджамка Кіровоградського району Кіровоградської області, під час зупинки автомобіля «ВАЗ 2101» д/з НОМЕР_5 сірого кольору, у старшого лейтенанта ОСОБА_5 було виявлено та вилучено набої калібру 5,45 мм із маркуванням «539-79» - 74 шт., із маркуванням «539-76» - 45 шт., а всього в загальній кількості 119 шт. та 9 набоїв калібру 9 мм із маркуванням «38-87», які останній викрав із військової частини - польова пошта НОМЕР_1 .
		Таким чином, ОСОБА_5 вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 263 КК України, тобто незаконне поводження з бойовими припасами, та ч. 2 ст. 410 КК України, тобто викрадення військовою службовою особою бойових припасів, шляхом зловживання службовим становищем. 
		23 березня 2015 року між обвинуваченим ОСОБА_5 та заступником військового прокурора Кіровоградського гарнізону ОСОБА_8  укладено угоду про визнання винуватості відповідно до вимог ст. ст. 468, 469, 472 КПК України.
		Згідно із цією угодою обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 263, ч. 2 ст. 410 КК України, та погодився з прокурором щодо призначення йому покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням (а.с.15-19). 
		Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором, суд виходить з наступного.
		В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди, встановлені ст. 472 КПК України та наслідки її невиконання.
		Згідно із ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
		В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 263, ч. 2 ст. 410 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами.
		При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даних угод, передбачені ч.4 ст.474 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
		Суд переконався, що укладення угоди ОСОБА_5 є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.
		Також судом встановлено, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
		З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором і призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання. 
		Керуючись ст. 314, 373, 374, 469, 475 КПК України, суд 
		ухвалив :
		Затвердити угоду від 23 березня 2015 року про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором.
		ОСОБА_5 визнати винним за ч.1 ст. 263, ч. 2 ст. 410 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді:
		за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі терміном на 3 роки;
		за ч. 2 ст. 410 КК України у виді позбавлення волі терміном на 5 років. 
		На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі терміном на 5 (п`ять) років. 
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки. 
		Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_5 не обирати.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у строк 30 днів з моменту його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
		Суддя /підпис/
		Згідно з оригіналом 
		Суддя Кіровоградського районного суду
		Кіровоградської області                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...