Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2314/5811/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2015. Зареєстровано: 16.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		          
		 
		                                                       номер справи  2314/5811/12
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		 
		21 січня 2013 року  Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
		                            
		                    головуючого - судді                           Демчика Р.В.
		                    при секретарі                                      Криштоф Л.В.
		                                                                                                                     
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування відомостей, які порочать честь, гідність фізичної особи,-
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 звернувся в суд позовом до ОСОБА_2 про спростування відомостей, які порочать честь, гідність фізичної особи.
		Свій позов обґрунтовує тим, що він з 27 жовтня 2011 року працює на посаді начальника НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області.
		У зв'язку з реорганізацію очолюваного ним підрозділу  була скорочена посада начальника  сектору аналізу і контролю та організації науково-методичної діяльності НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області, яку займала ОСОБА_2 Після зазначених подій остання почала поширювати плітки про те, що він, 23 березня 2012 року в приміщенні Черкаської обласної лікарні примушував її в статевий зв'язок, на що вона відмовила.
		Як наслідок, 8 червня 2012 року ОСОБА_2 написала на ім'я начальника УМВС України в Черкаській області пояснювальну записку, в якій описувала надумані нею події та просила вжити заходів реагування. За зверненням відповідачки інспекцією з особового складу при УМВС України була проведена службова перевірка, під час якої, викладені ОСОБА_2 факти та обставини не знайшли свого підтвердження. Натомість вказана неправдива інформація була поширена серед особового складу НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області. 
		Вважає, що зазначені дії відповідачки порушують його права, честь, гідність та ділову репутацію.
		Просив визнати поширену ОСОБА_2 відносно нього інформацію в пояснювальній записці від 8 червня 2012 року, адресованій начальнику УМВС України в Черкаській області ОСОБА_3 -недостовірною, зобов'язати ОСОБА_2 спростувати поширену нею недостовірну інформацію, стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в сумі 20000 грн. та судовий збір.
		В судовому засіданні позивач свої вимоги змінив, просив зобов'язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, поширену стосовно нього шляхом направлення заяв на ім'я начальника УМВС України в Черкаській області ОСОБА_3  та міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 наступного змісту: «Зазначеною заявою повідомляю, що протягом часу моєї служби в НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області жодних домагань сексуального характеру з боку полковника міліції ОСОБА_1 до мене не було. Також прошу мій рапорт про домагання сексуального характеру з боку начальника НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області ОСОБА_1 не сприймати до уваги, оскільки викладені в ньому факти та обставини не відповідають дійсності.», зобов'язати ОСОБА_2 привселюдно вибачитися перед ним в присутності особового складу  НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області, стягнути з ОСОБА_2 на його користь завдану моральну шкоду в сумі 20000 грн. та судові витрати.
		Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що вона звернулась до начальника УМВС України в Черкаській області з метою перевірки відповідності дій позивача закону, тому що між ними виник конфлікт, а не з метою поширення відомостей, які порочать честь та гідність позивача.
		Крім того зазначила, що відповідно до рішення Конституційного суду України № 8-рп/2003 від 10 квітня 2003 року, викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.     
		Пояснила, що вказані події відбувалися в приміщенні Черкаської обласної лікарні не 23 березня 2012 року а 29 березня 2012 року.
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
		ОСОБА_1 з 27 жовтня 2011 року перебуває на посаді начальника НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області.
		На посаді начальника сектору аналізу і контролю  та організації науково-методичної діяльності НДЕКЦ працювала ОСОБА_2
		24 травня 2012 року позивач звернувся до начальника УМВС України в Черкаській області ОСОБА_3 з рапортом про те, що до нього 22 травня 2012 року звернувся помічник з кадрового забезпечення НДЕКЦ при УМВС ОСОБА_5 і повідомив, що 21 травня 2012 року до нього звернулася ОСОБА_2 і сказала, що конфлікт між нею і начальником НДЕКЦ при УМВС виник через схиляння її до статевих відносин неприродним способом. Просив призначити по даному факту службове розслідування 
		Як вбачається з висновку службового розслідування за рапортом начальника НДЕКЦ при УМВС полковника міліції ОСОБА_1 від 13 червня 2012 року, позивач, в період з 28 березня по 9 квітня 2012 року перебував на стаціонарному лікуванні в Черкаській обласній лікарні, проте, жодних конфліктних ситуацій у нього з ОСОБА_2 не було.
		Разом з тим,  опитаний під час службового розслідування ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_2, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, необгрунтовано та негативно висловлювалася на адресу начальника НДЕКЦ щодо встановленого розміру премії, мотивуючи це тим, що раніше останній схиляв її до статевих відносин.
		Проведеним службовим розслідуванням, відомості, викладені начальником НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області  в рапорті щодо некоректної поведінки начальника сектору НДЕКЦ ОСОБА_2 були визнані підтвердженими.
		Наказом начальника УМВС України в Черкаській області від 13 червня 2012 року, за порушення вимог ст. 7 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», яке виразилося у недотриманні професійної та службової етики, проявленні відвертої неповаги до керівників і колег по службі, ігноруванні правил етикету начальникові сектору аналізу і контролю та організації науково-методичної діяльності НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області підполковнику міліції ОСОБА_2 оголошено догану.
		8 червня 2012 року ОСОБА_2 написала на ім'я начальника УМВС України в Черкаській області рапорт, в якому зазначила що 23 березня 2012 року, позивач в приміщенні Черкаської обласної лікарні пропонував їй вступити в статевий зв'язок, але вона відмовила.
		Аналогічний рапорт на ім'я міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2 написала 29 червня 2012 року.
		Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти:  опублікування її  у пресі,  передання  по радіо,  телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації;  поширення  в  мережі  інтернет  чи  з використанням    інших    засобів   телекомунікаційного   зв'язку; викладення в характеристиках,  заявах,  листах,  адресованих іншим особам;  повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. 
		Разом з тим, відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи», відповідно до статті 40  Конституції    України  усі  мають  право  направляти  індивідуальні  чи колективні письмові звернення або особисто звертатися  до  органів державної  влади,  органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів,  що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. 
		Суди повинні   мати  на  увазі,  що  у  випадку,  коли  особа звертається до зазначених органів із заявою,  в якій міститься  та чи  інша  інформація,  і  в  разі,  якщо  цей  орган  компетентний перевірити таку інформацію  та  надати  відповідь,  проте  в  ході перевірки  інформація  не  знайшла  свого  підтвердження,  вказана обставина не може сама по  собі  бути  підставою  для  задоволення позову,  оскільки  у  такому  випадку мала місце реалізація особою 
		конституційного права,  передбаченого   статтею   40   Конституції, а не поширення недостовірної інформації. 
		У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам   слід   враховувати   висновки,   викладені    у    Рішенні Конституційного Суду  України  від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).
		Як вбачається з рішення Конституційного Суду  України  від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003, звернення громадян до правоохоронного  органу,  що  містять  певні відомості  про  недодержання  законів  посадовими  або  службовими особами,  передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей  до  громадськості  чи  окремих громадян,  а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими  особами. 
		Тому  такі звернення за змістом частини першої статті 7 Цивільного кодексу не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать  честь,  гідність  чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу. 
		Оскільки відповідачка в своїх рапортах на ім'я начальника УМВС України в Черкаській області та міністра внутрішніх справ, хоча й вказувала на те, що позивач примушував її до інтимних стосунків, але такі звернення не можуть вважатися поширенням інформації, так як вони повідомлялися не з метою доведення таких відомостей  до  громадськості  чи  окремих громадян,  а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими  особами           Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є працівниками НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області пояснили, що ОСОБА_2 неодноразово  в їхній присутності повідомляла те, що ОСОБА_1 в приміщенні Черкаської обласної лікарні примушував її до інтимних відносин.
		Суд не приймає як доказ достовірності поширеної інформації пояснення свідка ОСОБА_7, яка пояснила суду, що, що вона перебувала в приміщенні Черкаської обласної лікарні разом з ОСОБА_2, і чула як ОСОБА_1 перебуваючи в палаті Черкаської обласної лікарні примушував ОСОБА_2 до інтимних відносин, оскільки допитаний як свідок ОСОБА_8 пояснив, що під час проведення службового розслідування та проведення опитування ОСОБА_7 працівниками МВС України, остання не могла описати та вказати прикмети ОСОБА_1, а тому й не могла його бачити. 
		Крім того, 12 липня 2012 року ОСОБА_2 написала на ім'я начальника УМВС України в Черкаській області та міністра внутрішніх справ України рапорти, в яких просила рапорти щодо сексуальних домагань стосовно неї з боку начальника НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області ОСОБА_1 не розглядати та службову перевірку не проводити. Вказані рапорти були написані нею під час сильного хвилювання, оскільки відчувала себе несправедливо ображеною ОСОБА_1 
		Право кожного на повагу до його гідності визначено в ст. 38 Конституції України. Як зазначено у роз'ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи» (п.4), чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихологічної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь(поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.
		          Згідно з ч.3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації
		                 Як випливає із змісту ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його честі та гідності. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Відповідно до ч.5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та противоправних посягань. 
		 За таких обставин суд вважає, що розповсюджені відповідачкою відомості про те, що ОСОБА_1 29 березня 2012 року в приміщенні Черкаської обласної лікарні  примушував її до статевого зв'язку є такими,  що не відповідають дійсності, та порочить честь та гідність позивача, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_2 спростувати розповсюджену нею серед особового складу НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області  інформацію про те, що ОСОБА_1 29 березня 2012 року в приміщенні Черкаської обласної лікарні  примушував її до статевого зв'язку шляхом вибачення перед ОСОБА_1 в присутності особового складу  НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області.
		         Відповідно до ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
		          Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що закріплені в п.п. 3, 9 постанови від 31 березня1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: приниженні честі, гідності та порушенні стосунків з оточуючими людьми. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. 
		Судом  встановлено, що умисним приниженням честі і гідності позивача,  позивачеві була заподіяна з вини відповідача моральна шкода, яка знайшла своє вираження у приниженні честі, гідності .          
		          Враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставини, при яких було спричинено моральну шкоду, характер та обсяг страждань, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача 1000 грн. моральної шкоди.
		У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідачки на корись позивача необхідно стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 277, 297, 280 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 10, 14, 88, 212, 213, ЦПК України, суд, -
		 
		 
		вирішив:
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування відомостей, які порочать честь, гідність фізичної особи задовольнити частково.
		Визнати інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 серед особового складу НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області про те, що ОСОБА_1 29 березня 2012 року в приміщенні Черкаської обласної лікарні  примушував її до статевого зв'язку  такою, що не відповідає дійсності.
		Зобов'язати ОСОБА_2, спростувати розповсюджену нею серед особового складу НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області  інформацію про те, що ОСОБА_1 29 березня 2012 року в приміщенні Черкаської обласної лікарні  примушував її до статевого зв'язку, яка за своїм змістом порочить честь та гідність ОСОБА_1, шляхом вибачення перед ОСОБА_1 в присутності особового складу  НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди, 214 грн. 60 коп. судового збору, а всього 1214 грн. 60 коп.
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області  шляхом подачі в 10 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.
		 
		        Головуючий: 
		 
		Повний текст рішення суду виготовлено 25 січня 2012 року
		 Суддя:  Р.  В. Демчик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...