УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-01601, м. Київ-601,
вул. Володимирська, 15
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2008
року колегія суддів судової палати з кримінальних справ
Апеляційного
суду міста Києва у складі:
головуючого -
судді Приндюк М. В.,
суддів:
Скавроніка В. М. , Глиняного В.П.,
прокурорів
Карпука Ю.А., Петренко О.І.,
захисників
ОСОБА_1, ОСОБА_2,
засуджених
ОСОБА_3 і ОСОБА_4,
розглянувши
кримінальну справу за апеляціями
прокурора, який брав участь в
розгляді справи судом першої інстанції,
засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4,
захисників ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 на вирок Печерського районного суду міста Києва
від 30 липня 2007 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,
який працює старшим менеджером ДП «Департаментсервіс», одружений,
який має на утриманні дитину,
1989 року народження, не судимий, і ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2, який працює
заступником Генерального директора ДП «Департаментсервіс», одружений,
який має на утриманні
неповнолітню дитину 1993 року народження, не судимий,
визнані винними і засуджені:
ОСОБА_3-
за ч. 5 ст. 27, ч.
2 ст.
368 КК України до позбавлення волі на строк п'ять
років з позбавлення
права займати посади,
пов'язані з виконанням
організаційно- озпорядчих чи адміністративно-господарських
Справа № 11-а-2320
Категорія
-- ч. 2 ст. 368 КК України
Головуючий
в суді 1-ї ін ст. Білоцерківець О.А.
Доповідач
Скавронік В.М.
2
функцій на строк два роки, з конфіскацією майна; ОСОБА_4 - за ч. 2
ст. 368 КК України до позбавлення
волі на строк шість років з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк два
роки, з конфіскацією майна.
В строк
відбування призначеного покарання їм зараховано перебування під вартою:
ОСОБА_3 - з
04.10.2006 року по 11.10.2006 року; ОСОБА_4--з 03.10.2006 року по 11.10.2006
року.
Мірою
запобіжного заходу їм залишено підписку про невиїзд.
Як
вказано у вироку, ОСОБА_4, будучи службовою особою, на яку покладені організаційно-розпорядчі
обов'язки, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, з- використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб зі старшим
менеджером ДП «Департаментсервіс» ОСОБА_3,
03.10.2006 року, біля 11
години, біля ресторану
«Макдоналдс», розташованому в районі
станції метро «Лівобережна» на вул.
Марини Раскової в м. Києві, одержав від Голови правління Фермерського
господарства «Едельвейс-Є» ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_3 хабар в сумі 17 500
грн. за виконання умов договору № 16 від 09.02.2006 року, укладеного між ДП «Департаментсервіс» і
Фермерським господарством «Едельвейс-Є»,
а саме - за перерахування на розрахунковий рахунок ФГ «Едельвейс-Є»
боргу в сумі 49 240 грн. за поставлену вказаним господарством продукцію.
Приблизно
о 14 год. 30 хв.
03.10.2006 року, у помешканні ОСОБА_4 за
адресою: АДРЕСА_1, останній передав
ОСОБА_3 2000 грн. з 17 500 грн. хабара,
отриманого від ОСОБА_5
Того ж
дня, приблизно о 18 год.,
біля будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_4 був затриманий
співробітниками ДДСБЕЗ МВС України, які
виявили і вилучили в нього 7 тис. 589
грн. з 17 500 грн., отриманих від
ОСОБА_5 в якості хабара.
В той же
день, біля 22 год. на АДРЕСА_3 ОСОБА_3
був затриманий співробітниками ДД СБЕЗ МВС України і Добровільно видав їм 2000
грн., одержаних від ОСОБА_4 за виконані
дії по отриманню ним від ОСОБА_5 в якості хабара 17 500 грн.
В
апеляціях: прокурор, який брав участь в
розгляді справи судом першої інстанції,
просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з
невідповідністю призначеного засудженим покарання ступеню тяжкості вчиненого
ними злочину та їх особам, постановити
новий вирок, за яким засудити: ОСОБА_3
за ч. 5 ст. 27, ч.
2 ст.
368 КК України - до позбавлення волі на строк шість років, з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк три
роки, з конфіскацією майна;
ОСОБА_4
~ за ч. 2 ст. 368 КК України до позбавлення волі на строк
шість років, з позбавленням права
займати цосади, пов'язані з виконанням
3
організаційно-розпорядчих
чи адміністративно - господарських функцій на строк три роки, з конфіскацією майна;
засуджений
ОСОБА_3 та його захисник, адвокат
ОСОБА_1 просять скасувати вирок в частині його засудження, матеріали стосовно ОСОБА_3 виділити в окреме
провадження, а справу в цій частині
направити на додаткове розслідування, у
зв'язку з невідповідністю висновків,
викладених у вироку, фактичним
обставинам справи, оскільки
вважають, що викладене у вироку
обвинувачення ОСОБА_3 ґрунтується лише на припущеннях та домислах органу
досудового слідства, не підтверджених
жодними доказами. На їх думку, в основу
вироку покладені докази, здобуті
незаконним шляхом, зокрема його
показання на досудовому слідстві, які
він давав, будучи хворим. Викладені у вироку показання свідків
перекручені, не точні, не об'єктивні, такі,
що містять неправдиві та непідтверджені дані. Його показання в судовому
засіданні, які підтверджуються
показаннями свідків, зокрема
ОСОБА_5, проігноровані судом і не взяті
до уваги при постановлені вироку;
засуджений
ОСОБА_4 та його захисник, адвокат
ОСОБА_2 просять вирок змінити, дії
ОСОБА_4 перекваліфікувати на ч. 5 ст. 27, ч.
1 ст.
368 КК України, оскільки в них
відсутні кваліфікуючі ознаки злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, а саме: одержання хабара за попередньою
змовою в групі осіб, яке поєднане з
вимаганням, тому що ОСОБА_3 за
характером покладених на нього повноважень старшого менеджера не був службовою
особою, а за змістом цієї статті КК
група осіб можлива лише за умови вчинення цього злочину двома і більше
службовими особами.
В
доповненнях до своїх апеляцій,
підтриманих засудженим ОСОБА_4 та захисником ОСОБА_2 в засіданні
апеляційної інстанції, вони просять
застосувати до ОСОБА_4 п. «б» ст. 1 і 6 Закону України «Про амністію» від
19.04.2007 року, оскільки санкція ч.
1 ст.
368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від
двох до п'яти років, а також з тих
підстав, що він на своєму утриманні має
малолітню доньку, ОСОБА_6, і не позбавлений щодо неї батьківських прав.
Заслухавши
доповідь судді, пояснення прокурора
Петренко О.І., яка підтримала апеляцію
прокурора, що брав участь в розгляді
справи судом першої інстанції, та
заперечувала проти апеляцій засуджених і їх захисників, засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та їх захисників
~ адвокатів ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які
підтримали свої апеляції та заперечували проти апеляції прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої
інстанції, провівши судове слідство та
судові дебати, надавши останнє слово
засудженим, перевіривши матеріали справи
та обговоривши доводи апеляції, колегія
суддів вважає за необхідне апеляції прокурора,
що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1
залишити без задоволення, апеляції
засудженого
4
ОСОБА_4 та захисника
ОСОБА_2 задовольнити частково, вирок суду змінити з
наступних підстав.
Вина
засуджених у вчиненні інкримінованих злочинів повністю доведена і
підтверджується дослідженими судом та викладеними у вироку доказами в їх
сукупності, а саме:
даними, що містяться в показаннях свідка
ОСОБА_5, який вказавши на наявність
станом на вересень 2006 року заборгованості ДП «Департамент сервіс» перед
очолюваним ним ФГ «Едельвейс-Є» в сумі 49 240 грн., зазначив,
що після його телефонної розмови з ОСОБА_4, яка відбулася 29.09.2006 року, він,
пославшись на неможливість зняти з розрахункового рахунку 17 500
грн., які ОСОБА_4 вимагав в нього як
хабар за перерахування на рахунок ФГ «Едельвейс-Є» боргу в повному обсязі, дав своєму заступнику і дружині, ОСОБА_5 вказівку зняти з розрахункового
рахунку цього підприємства 20 000 грн.,
попередньо звернувшись до УБОЗу Донецької області, а також написавши заяву в МВС України про
вимагання у нього хабара.
03.10.2006
року, приблизно о 10 год.,
ОСОБА_3, з яким він на той час не був знайомий, зателефонував на його мобільний телефон і
запропонував зустрітися з ним біля входу в кафе «Макдоналдс», що розташоване поруч із станцією метро
«Лівобережна». Трохи згодом йому зателефонував ОСОБА_4 і запитав чому він не
відповідає на телефонний дзвінок його людини,
тобто ОСОБА_3, дзвінків якого він
не чув. Зустрівшись у вказаному місці з ОСОБА_3, він,
ОСОБА_7, повідомив про це
телефоном ОСОБА_4, який сказав, щоб він віддав гроші в сумі 17 500 грн., цьому чоловікові ~ ОСОБА_3, що він і зробив. Після цього, приблизно о 14 год. ОСОБА_4 зателефонував
йому і повідомив, що 15 000 грн. з 49
240 грн. боргу вже перераховані з розрахункового рахунку ДП «Департамент
сервіс» на розрахунковий рахунок ФГ «Едельвейс-Є». На його питання, чому не перерахована вся сума боргу, ОСОБА_4 відповів, що він,
ОСОБА_7, з ними не повністю
розрахувався, тобто передав не всю суму
хабара.
Свої показання
свідок підтвердив на очних ставках з засудженими.
Вказані
дані узгоджуються з даними показань засудженого ОСОБА_3 на досудовому
слідстві, в яких він не
заперечував, що за вказівкою ОСОБА_4 він
за вказаних обставин зустрівся з ОСОБА_7 і отримав від нього «передачу» (тобто
гроші в сумі 17 500 грн., які за
обвинуваченням є хабаром, що останній
передав ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за перерахування боргу), хоча він стверджує, що не знав про те, що ОСОБА_7 передав саме гроші, тобто хабар (т. 1, а. с.
162-167, 193-197).
Проте в
судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердив свої показання, які він дав на досудовому слідстві, і наполягав на тому, що ОСОБА_3 знав про передачу йому саме
хабара, оскільки не міг не бачити, що в поліетиленовий пакет, який ОСОБА_3 тримав в руці, він
5
поклав
саме гроші, - які не були загорнуті, а
лише перетягнуті банківською стрічкою;
даними, що викладені в показаннях свідка ОСОБА_5 як
на досудовому слідстві, так і в судовому
засіданні, в яких вона повністю
підтвердила показання свого чоловіка,
ОСОБА_5, про обставини вимагання
засудженими від неї і її чоловіка хабара за перерахування ДП
«Департаментсервіс» на рахунок ФГ «Едельвейс-Є» боргу у виді оплати за
поставлену продукцію і передачі ОСОБА_7 ОСОБА_3 і ОСОБА_4 хабара в сумі 17 500
грн.
Свідок наголосила на тому, що саме
вона за вказівкою ОСОБА_5
зняла з розрахункового рахунку ФГ «Едельвейс-Є» 15 000 грн. і віддала їх
своєму чоловіку для передачі керівникам ДПч< Департаментсервіс» у якості
хабара. Від ОСОБА_5 їй стало відомо про те,
що він заявив про
вимагання у нього хабара правоохоронним органам, передав 17 500 грн.
ОСОБА_3, після чого того і
ОСОБА_4 було затримано
працівниками
правоохоронних органів;
даними з
показань свідка ОСОБА_8
, бухгалтера ДП «Департаментсервіс», про те,
що за вказівкою і за підписом на платіжному дорученні банку заступника
директора ОСОБА_4 вона 30.10.2006 року перерахувала на рахунок ФГ «Едельвейс-Є»
20 000 грн. в погашення боргу.
Колегія
суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме після отримання ОСОБА_3 і ОСОБА_4
хабара в сумі 17 500 грн. ОСОБА_8 за вказівкою ОСОБА_4 перерахувала на рахунок
ФГ «Едельвейс» 20 000 грн., а також про
те, що її показання співпадають в цьому
відношенні з показаннями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_5
даними, які викладені у показаннях менеджера ДП
«Департаментсервіс» ОСОБА_9
про те, що в обов'язки саме старшого
менеджера вказаного підприємства ОСОБА_3 входив розгляд претензії ФГ
«Едельвейс-Є» про погашення боргу за поставлену ДП «Департаментсервіс», яка надійшла на початку вересня 2006
року, і,
що станом на цей період заборгованість склала приблизно 49 000
грн., а також даними, що викладені в аналогічних за змістом
показаннях працівника ДП «Департаментсервіс» ~ свідка ОСОБА_10
Колегія
суддів розділяє думку суду першої інстанції про обізнаність ОСОБА_3 про
взаємовідносини між ФГ «Едельвейс-Є» та ДП «Департаментсервіс» і про борг
останнього перед цим фермерським господарством.
6
З
показань свідків ОСОБА_11 - генерального директора ДП «Департаментсервіс» та
його заступника ОСОБА_12
вбачається, що дійсно у ДП
«Департаментсервіс» перед ФГ «Едельвейс-Є»,
що поставляв йому продукти харчування,
була заборгованість. Втім, жодних
вказівок про перерахування боргу вони ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не давали, хоча після надходження претензійного листа
від ФГ «Едельвейс-Є» керівництвом ДП «Департаментсервіс» було прийняте
колективне рішення про перерахування заборгованості частками. їм нічого не
відомо про отримання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від керівництва ФГ «Едельвейс-Є» хабара
за погашення боргу.
Крім
того, вина ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в
Інкримінованих злочинах повністю підтверджується такими доказами:
даними
протоколу огляду і вручення грошей від 03.10.2006 року, згідно з якими старшим оперуповноваженим
ДДСБЕЗ МВС України ОСОБА_13 в присутності понятих ОСОБА_14 і ОСОБА_15 від
ОСОБА_5 отримано 17 500 грн., які
керівники ДП «Департаментсервіс» вимагають у нього в якості хабара за
перерахування боргу. З купюр, номіналом
50, 100 і 200 грн., були виготовлені фотокопії, а на деяких з них восковим олівцем вибірково
був зроблений надпис «хабар», після чого
вказані грошові кошти були повернуті ОСОБА_7;
даними
протоколу вручення ОСОБА_7 в присутності вказаних понятих технічних засобів
фіксації розмови від 03.10.2006 року;
даними
показань свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_15, які повністю підтвердили в судовому засіданні обставини
вказаних подій, що відбулися за їх
участі;
даними з
показань свідка ОСОБА_5 про обставини помітки та повернення йому грошових
коштів для вручення їх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у якості хабара, які вказані в протоколі огляду і вручення
грошей від 03.10.2006 року;
даними протоколу добровільної видачі від 03.10.2006
року, згідно з яким
ОСОБА_3 в присутності понятих ОСОБА_16 і ОСОБА_17 та
свідка
ОСОБА_18, в
м. Києві, на вул.
Березняківській, 3-б, у службовому
автомобілі,
видав ст. оперуповноваженому ОВС ОУР ДДБЕЗ МВС України
ОСОБА_19 грошові
кошти в сумі 2000 грн., які, згідно з поясненнями
ОСОБА_3, він взяв у ОСОБА_4 в борг. даними показань
свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19
та ОСОБА_18, в яких вони повністю
підтвердили обставини добровільної видачі ОСОБА_3 вказаних коштів;
7
даними протоколу огляду місця події від
03.10.2006 року, згідно з яким працівник
карного розшуку ОСОБА_13 в присутності понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_21,
на АДРЕСА_2 виявив у ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 7 589 грн., що були отримані ОСОБА_3 від ОСОБА_5 у якості
хабара і в подальшому передані йому;
даними
допиту свідків ОСОБА_13, ОСОБА_20 та ОСОБА_21,
під час яких вони докладно показали про обставини вилучення у ОСОБА_4
грошових коштів в сумі 7 589 грн.;
даними, що містяться в аналогічних показаннях свідків
ОСОБА_22 і ОСОБА_23, працівників
міліції, які брали участь в затриманні
ОСОБА_4 після огляду місця події та виявлення у нього вказаних грошових коштів
в сумі 7 589 грн.
На думку
колегії суддів, вказаними доказами суд
першої інстанції обґрунтовано довів безпідставність викладених в апеляції
доводів засудженого ОСОБА_4 про те, що
вилучені у нього грошові кошти в сумі 7589 грн., у т. ч.1 ті,
які мають помітку «хабар»,
підмінені працівниками міліції під час руху автомобіля, в якому його доставили в приміщення МВС
України.
Винність
засуджених в інкримінованому злочині також підтверджується даними, що знаходяться в документах, які містяться в матеріалах справи, а саме:
в
протоколі усної заяви ОСОБА_5 від 02.10.2006 року про вимагання у нього ОСОБА_4
хабара в сумі 17 500грн. за повернення заборгованості ДП «Департаментсервіс» ФГ
«Едельвейс-Є» в сумі 49 240 грн. за поставку в 2006 році продукції;
в
Статуті ДП «Департаментсервіс» Державного департаменту України з питань
виконання покарань;
в
Договорі № 16 від 09.02.2006 року, згідно
з яким ФГ «Едельвейс-Є» зобов'язалось поставити і продати ДП
«Департаментсервіс» борошна 2-го ґатунку та круп на загальну суму 2, 5 млн.
грн.;
в
роздруківці вхідних та вихідних дзвінків абонентів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 які свідчать про наявність
телефонних з'єднань тобто розмов, між
вказаними абонентами станом на 03.10.2006 року;
8
на
аркуші паперу, на якому ОСОБА_3
02.10.2006 року записано прізвище, ім'я та по-батькові ОСОБА_5 та номер його
мобільного телефону;
в
документах бухгалтерії ДП «ДепартаменТсервіс» про перерахування на рахунок ФГ
«Едельвейс-Є» заборгованості в сумі 20 000 грн., завізованому ОСОБА_4 28.09.2006 року шляхом
виконання ним надпису «до оплати» та про перерахування на рахунок ФГ «Едельвейс-Є»
заборгованості в сумі 15 000 грн., що
завізований ОСОБА_4 03.10.2006 року шляхом виконання ним надпису «до оплати»;
в накладних, платіжних
дорученнях, податкових накладних та
картках
рахунку контрагента ФГ «Едельвейс-Є»;
у
висновках судово-хімічної експертизи № 280 від 30.10.2006 року та № 333/тдд від
03.10.2006 року, згідно з якими на
грошових коштах в сумі 750 грн., з 7 589
грн., вилучених у ОСОБА_4 03.10.2006 року, виявлено сліди спеціальної хімічної
речовини, яка за своїми фізико-хімічними
властивостями однакова із зразком порівняння,
яким було помічено грошові кошти,
наданні ОСОБА_7 для дачі хабара службовим особам ДП «Департаментсервіс»;
викладеними у
вироку речовими доказами у справі.
Таким
чином, на думку колегії суддів, досліджені і викладені у вироку докази не тільки
підтверджують винність засуджених у вчинені інкримінованих злочинів, а й спростовують їх та захисників доводи про
те, що вони не вимагали і не отримували
від ОСОБА_5 хабара в сумі 17 500 грн. за погашення боргу ДП «Департаментсервіс»
за поставлену ФГ «Едельвейс-Є» продукцію,
а також про неповноту,
однобічність та упередженість досудового і судового слідства.
Колегія
суддів зазначає, що судом першої
інстанції ретельно проаналізовані викладені у вироку докази, які доповнюють один одного, їм дана належна правова оцінка з точки зору
їх допустимості та доказової сили.
Доводи
апеляцій захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_3 про безпідставність його
обвинувачення, та про те, що викладені у вироку висновки не
відповідають фактичним обставинам справи,
оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях та домислах органу
досудового слідства, не підтверджених
жодними доказами, показання свідків
перекручені, не точні, не об'єктивні, такі,
що містять неправдиві та непідтверджені дані, показання ОСОБА_3 в судовому-засіданні, які підтверджуються показаннями свідків, зокрема ОСОБА_7, проігноровані
судом і не взяті до уваги при постановлені вироку також спростовуються
викладеними доказами.
9
На думку колегії суддів, є
безпідставними доводи апеляції ОСОБА_3 про те,
що він давав показання на досудовому слідстві, перебуваючи у хворому стані, оскільки в матеріалах справи і в його
неодноразових показаннях на досудовому слідстві ці дані відсутні.
Про
те, що «йому було погано» під час його
допиту 06.10.2006 року у якості підозрюваного,
ОСОБА_3 вперше повідомив в судовому засіданні (т. 5, а. с.
270). Проте, ні під час
перебування в СІЗО № 13 м. Києва, ні при обранні йому судом запобіжного заходу
у виді взяття пГд варту, ні в подальшому
під час досудового слідства він про це не заявляв.
Колегія
суддів розцінює доводи апеляції ОСОБА_3 в цій частині, як намагання ухилитися від кримінальної
відповідальності за вчинене і не бере їх до уваги.
Більш за
те, коли, посилаючись на погане самопочуття, ОСОБА_3 відмовився від дачі показань при
пред'явленні йому обвинувачення, це було
зафіксовано в протоколі допиту від 30 листопада 2006 року і його допит його як
обвинуваченого фактично не відбувся (т. 4,
а. с. 150-151).
Разом з
тим, колегія суддів частково
погоджується з викладеними в апеляціях засудженого ОСОБА_4 і його захисника
ОСОБА_2 доводами про те, що дії
засуджених не можуть бути кваліфіковані за кваліфікуючою ознакою, передбаченою ч. 2 ст.
368 КК України, вчинення злочину
за попередньою змовою групою осіб,
оскільки за змістом вказаної статті в отриманні хабара має брати участь
не менше двох службових осіб.
Згідно з
її. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 року
«Про судову практику у справах про хабарництво», «хабар належить визнавати одержаним за
попередньою змовою групою осіб, якщо
злочин спільно вчинили декілька службових осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до його початку, про це домовилися...».
Як
встановлено судом і перевірено під час судового слідства, проведеного апеляційною інстанцією, за наказами Генерального директора заступника
Генерального директора ДП «Департаментсервіс» від 28.04.2006 року № 8-К і від 29.09.2005
року № 29-К ОСОБА_3 і ОСОБА_4 призначені на посади старшого менеджера і
заступника Генерального директора,
відповідно.
За
характером організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських
обов'язків, затвердженими Генеральним
директором ДП «Департаментсервіс» 01.10.2005 року, якими ОСОБА_4 наділений як заступник Генерального
директора, він є службовою особою.
Проте, ОСОБА_3 за своїми функціональними обов'язками
старшого менеджера, затвердженими Генеральним директором ДП
«Департаментсервіс»
28.04.2006 року, не є службовою
особою, оскільки він, __________
у тому числі на
час вчинення ним і ОСОБА_4 інкримінованого злочину,
не мав в своєму підпорядкуванні жодного працівника ДП
«Департаментсервіс»,
а також не мав повноважень надавати будь-які
розпорядження
організаційно-розпорядчого та адміністративно-
господарського
характеру та спрямування, тобто не був
наділений такими
10
Обов'язками, про що засуджені додатково показали під час
апеляційного розгляду справи.
За таких
обставин кваліфікуюча ознака ч. 2
ст. 368 КК України - вчинення
засудженими ОСОБА_4 і ОСОБА_3 злочину «за попередньою змовою групою осіб» має
бути виключена з вироку як така, що не
знайшла свого підтвердження під час апеляційного розгляду кримінальної справи.
Таким
чином, колегія суддів вважає правильною
кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч. 2
ст. 368 КК України, як одержання хабара, поєднане з вимаганням, оскільки повністю доведено, що він у співучасті з ОСОБА_3, за вказаних у вироку обставин вимагав, а потім отримав від ОСОБА_5 17 500 грн.
хабара за часткове повернення боргу ДП «Департаментсервіс», яке вказане підприємство мало перед ФГ
«Едельвейс-Є».
Відповідно
з п. 11 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України «дії особи, яка сприяла у вчиненні злочину тому, хто дав чи одержав хабар... належить
кваліфікувати як співучасть у даванні чи одержанні хабара».
Тому, правильною визнається кваліфікація дій
ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 27, ч.
2 ст.
368 КК України, як співучасть у
формі пособництва в одержані хабара,
поєднаного з вимаганням, оскільки
повністю доведено, що за вказаних у
вироку обставин ОСОБА_3, як
пособник, сприяв ОСОБА_4, у вимаганні і отриманні від ОСОБА_5 хабара в
сумі 17 500 грн. за часткове повернення боргу ДП «Департаментсервіс», яке вказане підприємство мало перед ФГ
«Едельвейс-Є».
Колегія
суддів не погоджується з доводами апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом
першої інстанції, про те, що призначене засудженим покарання не
відповідає ступеню тяжкості вчиненого ними злочину та даним про їх особи, оскільки вони в повній мірі враховані судом
першої інстанції при призначенні ОСОБА_4 і ОСОБА_3 покарання.
Так, судом враховано, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 не судимі, мають на своєму утриманні дітей (дитина
ОСОБА_4 є неповнолітньою), позитивно
характеризуються за місцем проживання та роботи.
У справі
відсутні обставини, що обтяжують чи
пом'якшують їх покарання.
Відповідно
до вимог ст. 12 КК України, злочин,
передбачений ч. 2 ст. 368 КК України, є тяжким.
З огляду
на вказану обставину, а також на
те, що,
незважаючи на очевидність і доведеність їх вини у вчиненні
інкримінованого злочину, засуджені її не
визнали, що підвищує ступінь їх
суспільної небезпеки, колегія суддів
погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість виправлення
ОСОБА_4 і ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства і про необхідність призначення
їм міри покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст.
368 КК України, з позбавленням їх
права обіймати посади,
11
пов'язані з
виконанням
організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій та з
конфіскацією майна, що їм належить.
Обставини, які б давали апеляційному суду право
застосувати до засуджених ст. 69 КК України і пом'якшити призначене їм
покарання, у справі відсутні.
Будь-яких
підстав для скасування вироку суду першої інстанції, постановления
нового вироку і призначення ОСОБА_4 і ОСОБА_3 більш суворого
покарання, яке пропонує прокурор, або його пом'якшення, враховуючи виключення з їх обвинувачення
кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, за попередньою змовою групою осіб колегія
суддів не вбачає.
Таким
чином, на думку колегії суддів, покарання ОСОБА_4 і ОСОБА_3 призначене у
відповідності з вимогами ст. 65 КК України.
На
переконання колегії суддів, за
обставин, викладених в ухвалі, відсутні також будь-які підстави для
скасування вироку і повернення справи на додаткове розслідування чи для
кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 368 КК України, і застосування до нього п. «б» ст. 1
і ст.
6 Закону України від 19.04.2007 року «Про амністію», а дій ОСОБА_3 - кваліфікації за ч. 2 ст.
27, ч. 1 ст.
368 КК України.
Керуючись ст.
ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляції
прокурора, який брав участь в розгляді
справи судом першої інстанції,
засуджених ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляції
засудженого ОСОБА_4 і його захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок
Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2007 року з обвинувачення
ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 368 КК України і ОСОБА_3 ~ за ч. 2 ст.
27, ч. 2 ст.
368 КК України змінити.
Виключити
з вироку кваліфікуючу ознаку ч. 2
ст. 368 КК України - вчинення
злочину за попередньою змовою групою осіб.
В решті
вирок залишити без зміни.