Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2158/15-г : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 16.06.2015. Зареєстровано: 18.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2015.
Дата набрання законної сили: 21.09.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  20/95/15
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		09.06.2015                                                                           Справа №  908/2158/15-г
		 
		За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133) 
		до відповідача: Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 17, офіс 5-1, а/с 376) 
		про стягнення суми 4704074,05 грн. 
		                                                                                                                  Суддя  Гандюкова Л.П.
		 
		Представники сторін:
		Від позивача     - Табацький А.В. (дов. № 325 від 19.03.2015 р.);
		Від відповідача - Гусельников М.О. (дов. № 32 від 01.04.2015 р.)
		 
		                                                        СУТНІСТЬ СПОРУ:
		 
		Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 4704074,05 грн., із яких: сума 2775698,56 грн. - заборгованість за договором № 12Т-13 від 23.04.2013 р. по актах № 27/02 від 28.02.2014 р. та № 28/02 від 28.02.2014 р., сума 323466,91 грн. - пені за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 12Т-13 від 23.04.2013 р., сума 1467583,35 грн. - індекс інфляції за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 12Т-13 від 23.04.2013 р., сума 137325,23 грн. - 3% річних за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором № 12Т-13 від 23.04.2013 р.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.04.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2158/15-г, справі присвоєно номер провадження 20/95/15, справу призначено до розгляду на 23.04.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.05.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 02.06.2015 р. На підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 7 днів - до 09.06.2015 р. включно, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 09.06.2015 р.
		У судовому засіданні 09.06.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		          Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві та на підставі  ч. 1 ст. 530, ст.ст. 546, 549, 610, 611, 612, 625  ЦК України, ст.ст. 193, 198, 218, 230, 231 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», умов договору  № 12Т-13 від 23.04.2013 р. просить позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторонами за договором № 12Т-13 від 23.04.2013 р. підписані акт № 27/02 від 28.02.2014 р. із виробництва теплової енергії на суму 2349021,06 грн. та акт № 28/02 від 28.02.2014 р. про надання послуг із транспортування та постачання теплової енергії на суму 757452,82 грн. Оплата за актом № 27/02 здійснена відповідачем частково, залишок заборгованості складає суму 2018245,74 грн.; оплата за актом № 28/02 не здійснювалася. У зв'язку з порушенням грошових зобов'язань (строків оплати вартості наданих послуг за договором), позивач просить стягнути, крім основного боргу, пеню, 3% річних та індекс інфляції. 
		Відповідач вважає позовні вимоги незаконними і необґрунтованими, зазначивши в письмовому відзиві, зокрема, що суми, заявлені позивачем до стягнення, не підтверджені належними доказами. Вважає, що тільки покази лічильників є доказом, необхідними для вирішення питання про наявність заборгованості. Який розмір дійсних затрат відповідачем теплової енергії не з'ясовувалось. Жодних документів, що споживач отримав 54603 ГКал теплоенергії позивачем не надано. Позивачем не надано звітів про фактичне споживання теплової енергії за власними приладами комерційного обліку, необхідних розрахунків обліку також немає. Таким чином, позивачем не додано документів, що підтверджують надання послуг за договором. В актах зазначений тариф 35,85 грн., тоді як в договорі тариф на виробництво теплової енергії - 34,88 грн. Документів щодо зміни тарифів позивачем не надано. Неможливо з'ясувати, яку саме послугу було надано позивачем, оскільки в одному акті вказано «виробництво тепло енергії», в іншому: «транспортування та постачання теплової енергії». Грєшилов О.В, колишній директор КП «ПКВ « ЕМР», був відсторонений від посади, а згодом і звільнений. При залишенні підприємства документи, в т.ч. і акти, які покладено в підставу позову, печатку не передав новому керівництву. З підприємства зникла фінансово-бухгалтерська та інші документація за період із 01.01.2013 р. по 21.08.2014 р., яка була в розпорядженні попереднього керівника. З цього приводу підприємство зверталося до правоохоронних органів. Зазначених актів у відповідача немає, в їх справжності є сумніви. У відповідача є обґрунтовані сумніви в справжності підпису Грєшилова О.В., а також печатки під номером 1. Вважає, що для дослідження актів необхідне проведення судово-почеркознавчої експертизи. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		Позивач на письмовий відзив відповідача надав додаткові письмові пояснення, які надійшли до суду 02.06.2015 р., а також усні пояснення в судовому засіданні 09.06.2015 р.  У поясненні вказано, зокрема, що об'єм наданих послуг зазначений безпосередньо в актах №№ 27/02, 28/02 в стовбці «кількість». У лютому відповідачем було спожито 54603,00 ГКал. Оскарження вказаних актів не відбувалось. Повідомлень про невідповідність даних щодо об'ємів наданих послуг за лютий 2014 р. до позивача не надходило. Розрахункові документи, акти №№ 27/02, 28/02 оформлені належним чином обома сторонами договору. Крім того, відповідачем зобов'язання по сплаті наданих послуг із виробництва теплової енергії за актом № 27/02 припинено частково оплатою за період із червня по липень 2014 р. на загальну суму 330775,32 грн., що свідчить про визнання відповідачем заборгованості. Відповідно до звіту про споживання за лютий, що є документом технічного характеру, покази фіксуються в автоматичному режимі обома сторонами, об'єм спожитої теплової енергії відповідачем складає 54603,00 ГКал. Таким чином, інформація щодо обсягу спожитої відповідачем теплової енергії, зазначеної в актах за лютий 2014 р., повністю збігається з показниками приладів комерційного обліку за вказаний період. Тариф на виробництво теплової енергії змінений на підставі постанов НКРЕ № 995 від 18.07.2013 р., № 1700 від 19.12.2013 р. Листом № 75-73/19810 від 08.08.2013 р. позивач повідомив відповідача про зміну розміру тарифу з додатком копії постанови № 995. 
		05.05.2015 р. від відповідача через канцелярію суду надійшло письмове клопотання про призначення судової криміналістичної експертизи (почеркознавчої та технічної експертизи документів).
		Клопотання судом відхилено з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.
		Також у судовому засіданні 09.06.2015 р. від представника відповідача надійшло письмове клопотання про приєднання документів (доказів), які необхідні для проведення судової експертизи. Клопотання задоволено частково, до матеріалів справи приєднано частину документів (копії документів, оригінали довідок), в іншій частині клопотання відхилено, оскільки судом відмовлено у призначенні експертизи, а представлені документи по суті надані як вільні зразки. 
		Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судовому засіданні, заслухавши пояснення  представників сторін, суд 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		23.04.2013 р. між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»  (теплопостачальна організація за договором, позивач у справі) та Комунальним підприємством «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (споживач за договором, відповідач у справі) укладений договір № 12Т-13 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, згідно з умовами якого позивач зобов'язався надати послуги споживачу, зазначені в п. 1.2 договору, в необхідних йому обсягах відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства, а відповідач зобов'язався сплачувати за отримані послуги за встановленими тарифами у строки, які передбачені цим договором  (п. 1.1 договору).
		Відповідно до п. 1.2 договору найменування послуг: надання послуг із виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. Теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію безперервно, за винятком перерв на проведення ремонтних та профілактичних робіт (п.1.3)   
		Орієнтовна річна загальна вартість цього договору згідно з орієнтовним річним плановим обсягом постачання теплової енергії та діючими на момент укладання договору тарифами становить 23864568,62 грн., у т.ч. ПДВ (п. 3.2 договору). 
		У розділі 4 договору сторони обумовили порядок здійснення розрахунків за договором. Відповідно до п. 4.1 розрахунковим документом на оплату є двосторонній акт про надання послуг із виробництва теплової енергії, двосторонній акт про надання послуг із транспортування теплової енергії, двосторонній акт про надання послуг із постачання теплової енергії. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються споживачем за фактично спожитий обсяг теплової енергії на підставі оформлених двосторонніх актів про надання послуг із виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії відповідно до діючого в звітний період тарифу на теплову енергію, визначену як сума: тарифу на виробництво теплової енергії, який затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України, переглядається та вступає в дію в установленому діючим законодавством України порядку; тарифу з транспортування теплової енергії в розмірі, який затверджений виконавчим комітетом Енергодарської міської ради та буде переглянутий і набуде чинності у встановленому чинним законодавством України порядку; тариф на постачання теплової енергії, який набуде чинності в установленому діючим законодавством порядку. Про встановлення, зміну тарифів теплопостачальна організація повідомляє споживача в письмовому вигляді протягом 15 робочих днів із дня набрання ними чинності відповідно до діючого законодавства України (п.4.2).  По закінченню звітного місяця, в якому надавалися послуги, споживачем та теплопостачальною організацією підписуються двосторонній акт про надання послуг із виробництва теплової енергії, двосторонній акт про надання  послуг із транспортування, двосторонній акт про надання послуг із постачання теплової енергії за фактичний обсяг теплової енергії. Споживач зобов'язаний підписати надані нарочно з боку теплопостачальної організації акт про надання послуг з виробництва теплової енергії, акт про надання послуг з транспортування теплової енергії, акт про надання послуг з постачання теплової енергії у трьох примірниках на протязі двох робочих днів із моменту одержання з обов'язковим зазначенням дати підписання актів та 2 примірника актів повернути представнику теплопостачальної організації, який одночасно надає споживачу податкову накладну з зазначенням на акті дати отримання (п.4.3).
		Згідно з п. 4.4 розрахунки за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової енергії, здійснюється споживачем за фактичний обсяг щомісяця до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації. 
		Відповідно з п. 11.1 договір вважається укладеним із моменту його підписання споживачем та теплопостачальною організацією та діє до 31.12.2013 р. Дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо за 1 місяць до припинення строку його дії жодна зі сторін не заявить про закінчення його дії. 
		Сторонами до договору підписані, зокрема, додатки №№ 1, 1А, 2/1, 2/2, 3/1, 3/2, 4/1, 4/1а, 4/2, 4/2а.(а.с.15, 92-95).
		Як пояснили представники сторін у судовому засіданні, договір № 12Т-13 діє до теперішнього часу, позивач надає відповідачу послуги за даним договором.
		Як слідує із матеріалів справи, між сторонами у справі були по договору № 12Т-13 від 23.04.2013 р. без зауважень підписані та скріплені печатками юридичних осіб: акт № 27/02 від 28.02.2014 р. про надання послуг за лютий 2014 р. на суму 2349021,06 грн. (найменування наданих послуг - виробництво теплоенергії) та акт № 28/02 від 28.02.2014 р. про надання послуг за лютий 2014 р. на суму 757452,82 грн. (найменування наданих послуг - транспортування та постачання теплової енергії).
		Оригінали договору № 12Т-13 від 23.04.2013 р. та актів №№ 27/02, 28/02 від 28.02.2014 р. оглядалися судом у судовому засіданні. Найменування наданих послуг відповідає п.1.2 договору.
		Відповідачем оплата за вказаним вище актом № 27/02 була проведена частково на загальну суму 330775,32 грн., що підтверджується банківськими виписками від 18.07.2014 р., від 21.07.2014 р. та платіжним дорученням № 2829 від 27.06.2014 р., копії яких містяться в матеріалах справи. 
		Представник відповідача здійснену оплату на загальну суму 330775,32 грн. за актом № 27/02 не заперечив.
		Оплата за послуги за актом № 28/02 відповідачем не здійснювалася.
		Позивач 28.02.2014 р. виписав податкові накладні №№ 358/10, 359/10 на суми 2349021,06 грн., 757452,82 грн. (а.с.106-108).
		Таким чином, не оплачено загальну суму 2775698,56 грн. (частково за актом № 27/02 на суму 2018245,74 грн. та повністю за актом № 28/02 на суму 757452,82 грн.). 
		          Позивач направляв відповідачу листи, згідно з якими повідомляв останнього про наявність заборгованості за договором № 12Т-13, зокрема, за лютий 2014 р. (копія листів міститься в матеріалах справи).
		У зв'язку з несплатою відповідачем суми заборгованості позивач звернувся до суду з позовом, за яким було порушено провадження у даній справі.
		          Проаналізувавши норми чинного законодавства, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.
		          Відповідно до  ст.ст. 525, 526 ЦК  України   зобов'язання  має    виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових  актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  
		 Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України. 
		Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
		Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Умовами договору від 23.04.2013 р. № 12Т-13 сторони визначили порядок розрахунків за отримані послуги (п.п. 3.1, 4.1, 4.4 договору), сторонами без заперечень підписано акти про надання послуг за договором. 
		Пунктом 3.1 договору сторонами визначено, що розрахунки за отримані послуги здійснюються за наступними тарифами: тариф на виробництво теплової енергії (затверджений постановою НКРЕ України № 47 від 24.01.2013 р.) в розмірі 34,88 грн. за 1Гкал (без ПДВ) та 41,86 грн. за 1 Гкал (з ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії (затверджений рішенням виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 277 від 15.09.2010 р.) у розмірі 11,56 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та 13,87 грн. за 1 Гкал (з ПДВ); тариф на постачання теплової енергії набуде чинності в установленому діючим законодавством порядку. 
		Згідно з п. 4.2 у випадку зміни тарифу на виробництво теплової енергії та тарифу на транспортування, що діяли на момент укладання договору, розрахунки споживачем за поставлену теплову енергію здійснюється за новими тарифами без зміни інших умов договору. Про встановлення, зміну тарифів теплопостачальна організація повідомляє споживача в письмовому вигляді протягом 15 робочих днів з дня набрання ними чинності відповідно до діючого законодавства України. 
		Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) від 18.07.2013 р. № 995 внесено зміни до постанови НКРЕ від 24.01.2013 р. № 47 «Про встановлення тарифів ДП «НАЕК «Енергоатом» на відпуск електричної енергії та виробництво теплової енергії, виробленої на атомних електростанціях», зокрема, тариф на виробництво теплової енергії склав 35,85 грн. за 1Гкал (без ПДВ). Відповідно до п. 2 постанови № 995, дана постанова набирає чинності з 01.08.2013 р. Постановою НКРЕ № 1700 від 19.12.2013 р. установлено ДП «НАЕК «Енергоатом» тариф на виробництво теплової енергії, виробленими на атомних електростанціях, 35,85 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). Відповідно до п. 5 постанови № 1700, вказана постанова набирає чинності з 01.01.2014 р.
		Листом від 08.08.2013 р. № 19810 позивач повідомив відповідача про введення з 01.08.2013 р. тарифу в розмірі 35,85 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (а.с.97).
		Пунктами 8.1, 8.2 договору № 12Т-13 сторони визначили, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку теплової енергії, які розташовані на межі балансової належності сторін. Межа балансової належності сторін зазначена в додатках №№ 3/1, 3/2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку.
		Як зазначалося вище, сторонами до договору були підписані, зокрема, додатки №№ 3/1, 3/2.
		Згідно з п.п. 8.4, 8.5 теплопостачальна організація разом з актами про надання послуг надає споживачу звіт про фактичне споживання теплової енергії за власними приладами комерційного обліку або необхідні розрахунки згідно з цим договором. Споживач не пізніше першого робочого дня, наступного за звітним періодом, надає теплопостачальній організації звіт про фактичне споживання теплової енергії за власними приладами комерційного обліку або необхідні розрахунки згідно з договором.
		Судом досліджувалося з урахуванням заперечень відповідача наявність, розташування, пломбування приладів обліку, введення в експлуатацію (а.с.82-83,112,110-112,117-121).  У матеріалах справи мається звіт про споживання за лютий 2014 р., в якому, зокрема, зазначено (поденно у лютому 2014 р.) кількість споживання відповідачем енергії в ГКал, загальна кількість якої у лютому 2014 р. склала 54603,00 ГКал, що відповідає даним, зазначеним в актах №№ 27/02, 28/02, які покладено в підставу позову. Будь-яких письмових заперечень на звіт про споживання за лютий 2014 р., доказів відсутності теплопостачання у лютому 2014 р. відповідачем суду не надано, відсутнє листування з цього приводу також і між сторонами у справі. Як вбачається із звітів про фактичне споживання теплової енергії та пояснень представника позивача, звіти є документами технічного характеру, покази фіксуються в автоматичному режимі обома сторонами (а.с.110-111).
		Відповідно, заперечення відповідача щодо невідповідності тарифів, зазначених в актах №№ 27/02, 28/02, умовам договору № 12Т-13, та документального не підтвердження кількості спожитої теплової енергії, спростовується наведеним вище. 
		Суд також бере до уваги, що за умовами договору споживач має право контролювати надання послуг, право на отримання інформації щодо обсягів, тарифів, порядку оплати, умов та режимів споживання (п.п.6.2.1, 6.2.2).  Лише у листопаді 2014 р. відповідач звернувся до позивача із запитом щодо надання копій документів (а.с.98). 
		Відповідач заперечень щодо обсягів, тарифів наданих послуг по суті не заявив, частково сплатив послуги, отримані за договором, що підтверджується матеріалами справи. 
		Заборгованість за договором № 12Т-13 за надані у лютому 2014 року послуги становить суму 2775698,56 грн. 
		Акти №№ 27/02, 28/02 підписані з боку відповідача генеральним директором Грєшиловим О.В., підпис якого скріплений круглою печаткою підприємства-відповідача. В актах зазначено, що споживач до якості наданих послуг претензій не має.
		Заперечуючи  проти позову, відповідач заявив клопотання про призначення судової криміналістичної експертизи (почеркознавчої та технічної експертизи документів), на вирішення експерту поставити питання:1) «Чи виконаний підпис на оригіналі Акту № 27/02 про надання послуг за лютий 2014 р. від 28.02.2014 р. та № 28/02 про надання послуг за лютий 2014 від 28.02.2014 р. Грєшиловим О.В. чи іншою особою?» 2) «Чи відповідає дата Акту № 27/02 про надання послуг за лютий 2014 р. від 28.02.2014 р. та № 28/02 про надання послуг за лютий 2014 від 28.02.2014 р. часу їх підписання ?» 3) «Чи нанесено відтиск печатки КП «ПКВ» ЕМР в наданих документах: Акті № 27/02 про надання послуг за лютий 2014 р. від 28.02.2014 р., № 28/02 про надання послуг за лютий 2014 від 28.02.2014 р. печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження ?» 4) «Чи нанесений відтиск печатки КП «ПКВ» ЕМР у той час, яким датовані Акти ?».
		При вирішенні питання про призначення судової експертизи суд брав до уваги, що враховуючи приписи Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 № 144/5), з урахуванням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, також затверджених згаданим наказом Міністерства юстиції України, розгляд клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів можливий при умовах: 1) явки в судове засідання особи, підпис якої оспорюється, в даному випадку Грєшилова О. В. та надання печатки; 3) відібрання судом у судовому засіданні згідно з протоколом у цієї особи експериментальних зразків підпису та почерку; 4) надання в судове засідання оригіналів спірних щодо підпису документів; 5) надання КП"Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради для дослідження вільних зразків підпису та почерку Грєшилова О.В., відтиску печатки (бажано не менш ніж на 10 документах); 6) надання КП "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради для дослідження умовно-вільних зразків підпису та почерку Грєшилова О.В., відтиску печатки; 7) вільні зразки повинні відповідати об'єкту дослідження - Актам про надання послуг за договором № 12Т-13 від 23.04.2013 р., за часом виконання (бажано в межах одного року); за видом матеріалів письма (кулькова ручка); за формою документа, за його змістом та цільовим призначенням). Згідно з пунктом 2.3.2 Інструкції експерту заборонено самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.  
		У пунктах 12, 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» вказано, що господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Згідно зі статтями 33, 36, 37 та 38 ГПК господарський суд, призначаючи судову експертизу, вправі витребувати від учасників судового процесу, а в разі необхідності - інших підприємств, установ, організацій, державних та інших органів чи їх посадових осіб (пункт 4 статті 65 ГПК) зразки почерків, підписів, відбитків печаток, друкованих документів тощо і надати їх експерту для дослідження. Відповідне витребування і дослідження судом зазначених зразків, документів тощо повинно, як правило, передувати винесенню ухвали про призначення судової експертизи та про зупинення у зв'язку з цим провадження у справі.
		Керуючись ст. 41 ГПК України, а також викладеними вище роз'ясненнями, суд повідомив сторони, що клопотання про призначення судової експертизи буде розглянуто судом по суті в наступному судовому засіданні при надані витребуваних судом документів та явки в судове засідання Грєшилова О. В.ё надання печатки.  Крім того, враховуючи викладені у відзиві відповідача та його клопотанні заперечення на позов, суд ухвалою від 05.05.2015 р. зобов'язав відповідача надати ці документа та особливо завчасно надати суду інформацію щодо адреси Грєшилова О. В. для виклику його до суду для відібрання  експериментальних зразків та надати печатку для проведення у судовому засіданні відібрання експериментальних відтисків. Також суд ухвалою витребував в Енергодарського МВ ГУМВС України в Запорізькій області інформацію щодо результатів розгляду заяв генерального директора Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради щодо зникнення печатки, статутних документів, бухгалтерської документації, яка була у розпорядженні попереднього керівника Грєшилова О.М. (заяви №1839 від 29.08.2014 р. (отримана Енергодарським МВ ГУМВС 29.08.2014 р.), №3344 від 08.12.2014 р. (отримана 12.12.2014 р.), №3345 від 08.12.2014 р.(отримана 12.12.2014 р.), №3346 від 08.12.2014 р.(отримана 12.12.2014 р.)
		У судовому засіданні 02.06.2015 р. позивач надав оригінали спірних документів, однак  відповідач не надав витребуваних судом документів та печатки, в тому числі не надав суду  інформацію щодо адреси Грєшилова О. для виклику його до суду для відібрання  експериментальних зразків. За клопотанням відповідача суд продовжив строк вирішення спору до 09.06.2015 р. і відклав розгляд справи на 09.06.2015 р. і лише в судовому засіданні 09.06.2015 р. відповідач надав витребувані судом документи, зокрема, (вільні зразки) та інформацію щодо адреси  Грєшилова О.
		Враховуючи, що строк вирішення спору з урахуванням продовження закінчився 09.06.2015 р.,  інших клопотань про продовження строку вирішення спору не надійшло, спірна печатка суду не надана, особа, підпис якої оспорюється відповідачем, в судове засідання не з'явилася  і суд  у зв'язку з закінченням строку вирішення спору не може викликати цю особу, таким чином, суд позбавлений можливості відібрати в судовому засідання експериментальні зразки підпису та почерку Грєшилова О.М. та експериментальні відтиски печатки, направлення яких є обов'язковим при призначенні експертизи. Тому суд у судовому засіданні 09.06.2015 р. повернув представнику відповідача надані оригінали документів, які у разі відібрання експериментальних зразків, могли б бути вільними зразками.  
		Відмовляючи в задоволенні клопотання про призначення судової  експертизи, суд брав до уваги, що  Грєшилов О.М., який підписав   Акти № 27/02 про надання послуг за лютий 2014 р. від 28.02.2014 р. та № 28/02 про надання послуг за лютий 2014 від 28.02.2014 р.,  особисто не оспорив свій підпис на цих актах та відтиск печатки, тому у суду відсутні підстави для сумніву щодо справжності підпису та печатки. Відповідно до  наданих відповідачем копій рішення №51 від 21.08.2014 р. Енергодарської міської ради, розпоряджень Енергодарського міського голови №212-р від 21.08.2014 р., №213-р від 21.08.2014 р.  Грєшилов О.М. був відсторонений від роботи (посади), однак згідно з довідкою відповідача №67-К від 04.06.2015 р. Грєшилов О.М. займав посаду Генерального директора і звільнений з посади 31.10.2014 р. за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України). На запит відповідача вих. №2990 від 12.11.2014 р. позивач направив  і  27.11.2014 р. відповідач отримав у тому числі договір № 12Т-13 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії від 23.04.2013 р., акти, податкові накладні (а.с.99)., однак зауважень щодо змісту Актів №27/02  та № 28/02 про надання послуг за лютий 2014 від 28.02.2014 р. до моменту пред'явлення позову до господарського суду про стягнення суми боргу за цими актами не заявив. Витребуваної судом з  Енергодарського МВ ГУМВС України в Запорізькій області інформації щодо результатів розгляду заяв Генерального директора КП "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради щодо зникнення печатки, статутних документів, бухгалтерської документації, яка була у розпорядженні попереднього керівника, господарський суд не отримав, однак, як вбачається із копії витягу з кримінального провадження №12014080160000941,  до ЄРДР внесена інформація про таємне викрадення трудових книжок частини робітників, зникнення  серверів зберігання даних, документації з бухгалтерського обліку, статутних документів. Про зникнення печатки інформація у даному витязі відсутня. Про зникнення печатки було подано заяву лише 08.12.2014 р. (а.с.58) Доказів у спростовання фактів, зазначених в Актах №27/02 та № 28/02 про надання послуг за лютий 2014 від 28.02.2014 р. щодо обсягів наданих послуг відповідач не надав. Вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, та який в силу ч.4 ст.35 ГПК України є обов'язковим  для господарського суду, також відсутній. Відповідачем також не спростований факт часткової оплати наданих у лютому 2014 р. послуг, що підтверджується  банківськими виписками, платіжним дорученням №2829 від 27.06.2014 р. (а.с.17, 18).       
		Ствердження представника відповідача у відзиві про те, що згідно з п. 1.2 договору до послуг з виробництва, транспортування та постачання теплої енергії віднесено опалювання, вентиляція, гаряче водопостачання, а у актах вказано виробництво теплоенергії, транспортування та постачання тепло енергії не відповідає дійсності і не спростовує викладені в актах факти, оскільки за змістом п. 1.2 договору  найменування послуг є надання послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, що і відображено в актах, а опалювання, вентиляція та гаряче водопостачання є потребами (навантаженнями), на які надані послуги, про що зазначено у додатках №2/1 та №2/2 до договору №12Т-13 (а.с.92). Посилання відповідача на інші листи, протокол обшуку, проведеного під час розгляду справи господарським судом у травні, не спростовують висновків суду.
		Таким чином, вимога про стягнення суми 2775698,56 грн. основного боргу є обґрунтованою, основаною на договорі та підлягає задоволенню. 
		          Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 323466,91 грн. пені, розрахованої за період з 31.03.2014 р. по 30.09.2014 р., суми 137  325,23 грн. - 3% річних, які розраховані за період з 31.03.2014 р. по 12.03.2015 р. включно та 1  467  583,35 грн. інфляційних втрат за період з березня 2014 р. по 12.03 2015 р. 
		Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Пунктом 4.4 договору визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової енергії, здійснюються споживачем за фактичний обсяг щомісяця до останнього числа місяця, наступного за звітним.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за надані послуги по договору за лютий 2014 р. розраховувався несвоєчасно, та не в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжного доручення №2829 від 27.06.2014 р. (сплачено 77253,89 грн.), банківської виписки (сплачено  18.07.2014 р. суму 10280,45 грн.,  21.07.2014 р. суму 243240,98 грн. (7,04+63233,94+90000+90000).
		Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він  здійснений позивачем окремо за кожним актом, однак неправильно  в частині розрахунку за актом №27/02 від 28.02.2014 р., а саме: У розрахунку позивач врахував оплати, здійснені відповідачем, але, не зважаючи на зменшення суми заборгованості, початок нарахування 3% річних зазначив однаково 31.03.2014р. Як наслідок, неправильно визначено кількість днів прострочення, тобто, фактично, позивач нарахував 3% річних на одну і ту ж саму суму боргу декілька разів, оскільки суми залишку боргу після часткової оплати є складовою частиною основного боргу 2349021,06 грн. станом на 31.03.2014 р. Здійснивши перерахунок, суд вважає за необхідне стягнути суму 60451,49 грн. 3% річних за актом №27/02 (16990,18 грн. на заборгованість 2349021,06 грн. за 88 днів прострочення (з 31.03.2014 р. по 26.06.2014р.) + 3921,13 грн. на заборгованість 2271767,17 грн. за 21 день прострочення з 27.06.2014 р. по 17.07.2014 р. + 557,63 грн. на заборгованість 2261486,72 грн. за 3 дні прострочення з 18.07.2014 р. по 20.07.2014 р. + 38982,55 грн. на заборгованість 2018245,74 грн. за 235 днів прострочення з 21.07.2014 р.по 12.03.2015 р.)  та суму 21  602,97 грн. за актом №28/02 на суму боргу 757452,82 грн. за 347 днів прострочення з 31.03.2014 р. по 12.03.2015 р.), а всього  82  054,46 грн. 3% річних. При цьому суд бере до уваги, що оскільки за умовами договору оплата повинна бути здійснена до останнього дня місяця, наступного за звітним, прострочення оплати настає в останній день місяця.     
		У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - постанова Пленуму) роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. 
		      У п. 3.2 постанови Пленуму роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
		            Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. 
		Як вбачається із розрахунку та письмових пояснень (а.с.50-51) позивач здійснив нарахування інфляційних втрат 1  467  583,35 грн. окремо за кожним актом, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з квітня 2014 р. Однак, не зважаючи на зменшення суми заборгованості, початок нарахування інфляційних втрат зазначив однаково 31.03.2014р., тобто фактично  чотири рази нарахував інфляційні втрати на одну і ту ж суму, оскільки суми залишку боргу після часткової оплати є складовою частиною основного боргу 2349021,06 грн. станом на 31.03.2014 р.  Також позивач неправильно рахував інфляційні втрати декілька разів за липень 2014 р. щоденно, а не за місяць, що суперечить порядку визначення інфляції, яка розраховується Державною службою статистики в цілому за місяць.
		Здійснивши перерахунок інфляційних втрат окремо за кожним актом, судом встановлено, що до стягнення з відповідача належить сума 867 621,43 грн. інфляційних втрат: 194913,64 грн. за квітень - червень 2014 р. на суму боргу 2349021,06 грн. + 9087,07 грн. інфляційних  втрат за липень 2014 р. на суму боргу  2271767,17 грн. + 424  331,77 грн. інфляційних втрат за серпень 2014 р.- лютий 2015 р. на суму боргу 2018245,74 грн. + 239288,95 грн. інфляційних втрат за квітень 2014 р.- лютий 2015 р. на суму боргу 757452,82 грн..
		Вирішуючи спір в частині стягнення  суми 323  466,91 грн. пені, суд враховував наступне. Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
		Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник  повинен передати  кредиторові  у  разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 
		Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. 
		Частиною 2 ст. 343 ГК України  встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. 
		Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		Судом встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором, однак у розрахунку пені  позивачем допущено помилки, аналогічні помилкам у розрахунках 3% річних за актом №27/02. У розрахунку позивач врахував оплати, здійснені відповідачем, але, не зважаючи на зменшення суми заборгованості, початок нарахування пені визначив однаково 31.03.2014р. Як наслідок, неправильно визначено кількість днів прострочення, тобто, фактично, позивач нарахував пеню на одну і ту ж саму суму боргу декілька разів. Здійснивши перерахунок, суд вважає за необхідне стягнути суму 115  598,23 грн. пені за актом №27/02 (50906,18грн. пені на заборгованість 2349021,06 грн. за 88 днів прострочення (з 31.03.2014 р. по 26.06.2014р.) + 12603,64 грн. пені на заборгованість 2271767,17 грн. за 21 день прострочення з 27.06.2014 р. по 17.07.2014 р. + 2323,45 грн. пені  на заборгованість 2261486,72 грн. за 3 дні прострочення з 18.07.2014 р. по 20.07.2014 р. + 49764,96 грн. пені на заборгованість 2018245,74 грн. за 72 дні прострочення з 21.07.2014 р. по 30.06.2014 р.) та суму 40 072,36 грн. пені за актом №28/02 на суму боргу 757452,82 грн. за 184 дні прострочення з 31.03.2014 р. по  30.09.2014 р.), а всього  155 670,59 грн. пені.
		На підставі викладеного, позов задовольняється частково.
		Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. 
		Керуючись ст.ст. 41, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		                                                                                               ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.  
		   Стягнути з Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 17, офіс 5-1, а/с 376, код ЄДРПОУ 32166551) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) заборгованість за Договором №12Т-13 від 23.04.2013 р. по актах №27/02 від 28.02.2014 р. та № 28/02 від 28.02.2014 р. у розмірі 2775698 (два мільйони сімсот сімдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 56 коп., пеню за порушення  строків оплати вартості наданих послуг за Договором №12Т-13 від 23.04.2013 р. у розмірі 155670 (сто п'ятдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят) грн. 59 коп., 3% річних  у розмірі 82 054 (вісімдесят дві тисячі п'ятдесят чотири) грн. 46 коп., індекс інфляції у розмірі 867 621 (вісімсот шістдесят сім тисяч шістсот двадцять одна) грн. 43 коп.,  суму  60 293 (шістдесят тисяч двісті дев'яносто три) грн. 86 коп. судового збору. Видати наказ. 
		          В іншій частині позову відмовити.
		 
		Повне рішення складено 15.06.2015 р.
		 
		Суддя                                                                             Л. П. Гандюкова
		 
		Рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, може бути оскаржено до  апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через місцевий суд, який розглянув справу. У разі неподання скарги, рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання у повному обсязі.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...