Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/3035/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2015. Зареєстровано: 18.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2015.
Дата набрання законної сили: 03.09.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                   Справа № 592/3035/15-к
		                               Провадження № 1-кп/592/241/15 
		  
		     ВИРОК
		                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                        
		12 червня 2015 року                                м.Суми    
		Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:
		головуючого: судді ОСОБА_1 ,
		при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		за участю прокурора: ОСОБА_7 ,
		за участю потерпілої: ОСОБА_8 ,
		за участю представника потерпілої: адвоката ОСОБА_9 ,
		за участю обвинуваченого ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в місті Суми кримінальне провадження № 12015200440001319, відомості по якому 26.02.2015 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за обвинуваченням:
		    ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Охтирка Сумської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , який офіційно ніде не працевлаштований та офіційно ніде не працює, розлученого, який проживає в цивільному шлюбі, з повною середньою освітою, українця, громадянина України, раніше не судимого, невійськовозобов`язаного,
		   у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
		В С Т А Н О В И В :
		   24.02.2015 року приблизно о 15 годині 45 хвилин до боксу № 6 інфекційного відділення Сумської обласної дитячої клінічної лікарні, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, 22, в якій перебувала потерпіла ОСОБА_8 разом з хворим сином та матір`ю іншої хворої дитини ОСОБА_11 зайшов обвинувачений ОСОБА_10 зі своєю матір`ю ОСОБА_12 і, не соромлячись присутніх вказаних осіб, в грубій формі наказав потерпілій ОСОБА_8 пройти з ним до кабінету завідуючого інфекційним відділенням з метою вирішення питання про виписку їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_13 з медичного закладу у зв`язку з його видужанням. Перебуваючи у кабінеті завідуючого між потерпілою ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_10 виникли протиріччя щодо виписки дитини, на що в свій бік потерпіла ОСОБА_8 почула неправдиві свідчення завідуючого. Після цього обвинувачений ОСОБА_10 наказав вийти з кабінету потерпілій ОСОБА_8 і повернутися до дитини. Після розмови з завідуючою відділенням у обвинуваченого ОСОБА_10 виник умисел, направлений на нанесення потерпілій ОСОБА_8 тілесних ушкоджень. Після чого обвинувачений ОСОБА_10 забіг до боксу (палати) № 6 зазначеної медичної установи і відразу ж підбіг до потерпілої ОСОБА_8 . Перебуваючи в агресивному стані по відношенню до неї, обвинувачений ОСОБА_10 схопив правою рукою потерпілу ОСОБА_8 за шию і почав стискати фаланги пальців, від чого вона відчула фізичний біль і нестачу кисню в легенях, тобто стала задихатися. Перебуваючи у шоковому стані, потерпіла ОСОБА_8 стала пручатися і, вирвавшись, підбігла до вхідних дверей боксу № НОМЕР_1 , стала кликати на допомогу та намагалась зателефонувати до правоохоронних органів. Обвинувачений ОСОБА_10 , вихопивши мобільний телефон, вийшов з палати і приблизно через 7 хвилин знову зайшов, де перебуваючи в агресивному стані по відношенню до потерпілої ОСОБА_8 , почав брутально лаятися з нею. Продовжуючи свій злочинний намір на ґрунті неприязних відносин до потерпілої ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_10 , перебуваючи біля вікна палати, схопив правою рукою за волосся потерпілу ОСОБА_8 , яка на той час знаходилася у вертикальному положенні спиною до нього біля вікна, і з силою жбурнув її на підлогу таким чином, що вона впала спиною на підлогу. Відразу ж обвинувачений ОСОБА_10 почав наносити удари обома ногами в область правого стегна та правої ноги потерпілої ОСОБА_8 . Всього обвинувачений ОСОБА_10 наніс потерпілій ОСОБА_8 три удари, а також заподіяв від стискання рукою тілесні ушкодження на шиї потерпілої ОСОБА_8 . Таким чином, обвинувачений ОСОБА_10 заподіяв потерпілій ОСОБА_8 наступні тілесні ушкодження, а саме: - в області шиї зліва нижче рівня щитовидного хряща 5 синців неправильної овальної форми (дрібнокрапкові) розміром від 0,3 х 0,2 см до 0,8 х 0,5 см багряного кольору в центрі, по периферії жовтуватого кольору; - такого ж характеру синець в області шиї справа, нижче щитовидного хряща розміром 1,2 х 0,7 см; - в області гребня правої клубової кістки синець неправильної овальної форми розміром 5 х 3,5 см зеленувато-жовтого кольору; - на передній і внутрішній поверхні середньої третини правого стегна синці неправильної овальної форми розміром 6 х 4 см та 3,5 х 3 см зеленуватого кольору; - такого ж характеру синець на передній поверхні нижньої третини правої гомілки розміром 5 х 4 см, які згідно висновку судово-медичного експерта № 294 від 04.03.2015 року кваліфікуються як легкі тілесне ушкодження.
		   Допитаний у відкритому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не визнав та пояснив суду про те, що злочин він не вчиняв. А тілесні ушкодження можливо були заподіяні ним ОСОБА_8 з необережності, спасаючи свою малолітню дитину. Крім того, він пояснив суду про те, що не згодний з висновками судово-медичних експертиз. Він просив його виправдати та відмовити у задоволенні позову потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди за безпідставністю та необґрунтованістю.
		   Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_10 свою вину не визнав, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, повністю підтверджується сукупністю доказів, які є наявними в кримінальному провадженні, які були досліджені, оголошені, оглянуті та перевірені в судовому засіданні, а обвинувачення визнається судом доведеним в законному порядку, а саме:
		   Показаннями потерпілої ОСОБА_8 , допитаної у відкритому судовому засіданні, яка пояснила суду про те, що 24.02.2015 року приблизно о 15 годині 45 хвилин в боксі № 6 інфекційного відділення Сумської обласної дитячої клінічної лікарні обвинувачений ОСОБА_10 в присутності свідка ОСОБА_11 заподіяв їй тілесні ушкодження. Вона просила суд визнати його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин, її цивільний позов про відшкодування моральної шкоди задовольнити повністю, стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_10 на її користь суму в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.
		   Показаннями свідка ОСОБА_11 , допитаної у відкритому судовому засіданні, яка пояснила суду про те, що 24.02.2015 року в боксі № 6 інфекційного відділення Сумської обласної дитячої клінічної лікарні обвинувачений ОСОБА_10 в її присутності заподіяв тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_8 .
		   Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) , із змісту якого вбачається, що 26.02.2015 року о 10 годині 15 хвилин інспектор чергової частини Сумського МВ УМВС України в Сумській області капітан міліції ОСОБА_14 з дотриманням вимог ст. ст. 64, 104, 214 КПК України прийняв усну заяву від ОСОБА_8 , 1992 року народження, яка перебуває в декретній відпустці, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , про отримання нею тілесних ушкоджень. ОСОБА_8 попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, передбаченого ст. 383 КК України. ОСОБА_8 заявила про те, що 24.02.2015 року близько 15 години 45 хвилин в приміщенні Сумської обласної дитячої клінічної лікарні, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, 22, її колишній чоловік ОСОБА_10 влаштував сварку, в результаті якої він заподіяв їй тілесні ушкодження. Протиправними діями не була завдана матеріальна шкода. Було застосовано фізичне насильство. Були заподіяні тілесні ушкодження, до медичного закладу не зверталася. Бачила особу, яка вчинила кримінальне правопорушення. ОСОБА_10 підозрюється у вчинення кримінального правопорушення. Очевидицею вчинення кримінального правопорушення була ОСОБА_15 (а. с. 103) .
		   Висновком експерта № 270 від 04.03.2015 року, згідно висновкам якого при обстеженні ОСОБА_8 , 1992 року народження, були виявлені ушкодження: в області шиї зліва нижче рівня щитовидного хряща 5 синців неправильної овальної форми (дрібнокрапкові) розміром від 0,3 х 0,2 см до 0,8 х 0,5 см багряного кольору в центрі, по периферії жовтуватого кольору. Такого ж характеру синець в області шиї справа, нижче щитовидного хряща розміром 1,2 х 0,7 см. В області гребня правої клубової кістки синець неправильної овальної форми розміром 5 х 3,5 см зеленувато-жовтого кольору. На передній і внутрішній поверхні середньої третини правого стегна синці неправильної овальної форми розміром 6 х 4 см та 3,5 х 3 см зеленуватого кольору. Такого ж характеру синець на передній поверхні нижньої третини правої гомілки розміром 5 х 4 см. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкоджень, синці шиї могли утворитися при здавлюванні шиї руками, синці тулуба, правої нижньої кінцівки могли утворитися при нанесенні ударів ногами. Характер, кількість та локалізація ушкоджень виключає можливість їх утворення при падінні з вертикального положення. Вказані ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Описані тілесні ушкодження могли утворитися в строк, указаний в постанові, що підтверджується стадією розвитку ушкоджень (а. с. 105, 106) .
		   Протоколом проведення слідчого експерименту від 02.03.2015 року за участю потерпілої ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_11 , із змісту якого вбачається, що 02.03.2015 року в приміщенні службового кабінету № 323 Сумського МВ УМВС України в Сумській області, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 21, з метою перевірки показів потерпілої ОСОБА_8 , 1992 року народження, та показів свідка ОСОБА_11 , 1982 року народження, стосовно обставин спричинення потерпілій тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , 1981 року народження, 24.02.2015 року в приміщенні інфекційного відділення палати № 6 комунальної установи Сумська обласна дитяча клінічна лікарня , розташованої за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, 22, свідку ОСОБА_11 було запропоновано у присутності двох понятих показати на статисті, в ролі якого перебуває потерпіла ОСОБА_8 , механізм та обставини заподіяння їй тілесних ушкоджень, що мало місце 24.02.2015 року. Свідок ОСОБА_11 погодилася продемонструвати на потерпілій ОСОБА_8 механізм заподіяння останній тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , що мало місце 24.02.2015 року. В подальшому свідок ОСОБА_11 на потерпілій ОСОБА_8 продемонструвала механізм заподіяння тілесних ушкоджень, про що у присутності понятих було зафіксовано та, відповідно, було зроблено фотознімки. В процесі слідчого експерименту свідок ОСОБА_11 на потерпілій ОСОБА_8 продемонструвала як обвинувачений ОСОБА_10 заподіював потерпілій ОСОБА_8 тілесні ушкодження, а саме: спочатку взяла долонею лівої руки за ліве передпліччя ОСОБА_8 таким чином і розвернула до себе обличчям, кистю правої руки продемонструвала і взяла за шию потерпілу. В подальшому свідок ОСОБА_11 продемонструвала на потерпілій ОСОБА_8 біля вікна, як обвинувачений ОСОБА_10 кистю правої руки взявся за волосся потерпілої ОСОБА_8 та продемонструвала як жбурнув її на підлогу. Перебуваючи на підлозі свідок ОСОБА_11 продемонструвала на потерпілій ОСОБА_8 як обвинувачений ОСОБА_10 заподіював тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_8 ногами в область тулуба, ніг та стегон. На цьому слідчий експеримент було закінчено, після чого фотознімки, отримані в ході слідчого експерименту, були долучені до протоколу проведення слідчого експерименту. Під час проведення слідчого експерименту були виготовлені графічні зображення та приєднані до протоколу проведення слідчого експерименту від 02.03.2015 року, які додаються до протоколу. Виготовлені графічні зображення в ході проведення слідчого експерименту від 02.03.2015 року були пред`явлені понятим і іншим особам, присутнім на слідчому експерименті. З протоколом ознайомлені: свідок ОСОБА_11 , потерпіла ОСОБА_8 , поняті: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . Заяв та зауважень учасники слідчої дії не мають (а. с. 95  98) .
		   Фототаблицею до протоколу проведення слідчого експерименту від 02.03.2015 року, в якій на фотознімках під № 1  № 7 свідок ОСОБА_11 продемонструвала на потерпілій ОСОБА_8 механізм заподіювання тілесних ушкоджень її колишнім чоловіком ОСОБА_10 , який 24.02.2015 року, знаходячись в палаті № 6 інфекційного відділення комунальної установи Сумська обласна дитяча клінічна лікарня , розташованої за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, 22, на ґрунті особистої неприязності заподіяв тілесні ушкодження своїй колишній дружині ОСОБА_8 (а. с. 99  102) .
		   Висновком експерта № 294 від 04.03.2015 року, згідно висновкам якого при обстеженні ОСОБА_8 27.02.2015 року були виявлені ушкодження: в області шиї зліва нижче рівня щитовидного хряща 5 синців неправильної овальної форми (дрібнокрапкові) розміром від 0,3 х 0,2 см до 0,8 х 0,5 см багряного кольору в центрі, по периферії жовтуватого кольору. Такого ж характеру синець в області шиї справа, нижче щитовидного хряща розміром 1,2 х 0,7 см. В області гребня правої клубової кістки синець неправильної овальної форми розміром 5 х 3,5 см зеленувато-жовтого кольору. На передній і внутрішній поверхні середньої третини правого стегна синці неправильної овальної форми розміром 6 х 4 см та 3,5 х 3 см зеленуватого кольору. Такого ж характеру синець на передній поверхні нижньої третини правої гомілки розміром 5 х 4 см. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкоджень, і могли утворитися за обставин вказаних ОСОБА_18 при проведенні слідчого експерименту  синці шиї від впливу пальців рук при здавлюванні шиї руками, а синці тулуба та правої нижньої кінцівки  при нанесенні ударів ногами (а. с. 104) .
		   Що стосується показань свідків: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , то оскільки вони не були очевидцями конфлікту; не можуть зазначити джерело походження тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_8 , не бачили заподіював чи ні обвинувачений ОСОБА_10 тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_8 ; не можуть пояснити механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_8 , відтак суд не враховує ці докази.
		   Що стосується показань свідка ОСОБА_12 , то оскільки вона є рідною матір`ю обвинуваченого ОСОБА_10 , відтак суд вважає її показання необ`єктивним, не відвертими та такими, що не відповідають дійсності, бо вона є особою заінтересованою в результатах кримінального провадження.
		   Що стосується висновку експерта-поліграфолога ОСОБА_22 за результатами проведеного психофізіологічного дослідження особи з використанням комп`ютерного поліграфу від 24.05.2015 року, то суд дійшов до наступного висновку. В самому висновку відсутнє будь-яке посилання на норми чинного КПК України 2012 року. Рівно і в КПК України відсутнє будь-яке посилання на можливість використання поліграфа (детектора брехні) і в подальшому надання суду як доказу висновку експерта-поліграфолога за результатами проведеного психофізіологічного дослідження особи з використанням комп`ютерного поліграфу. Крім того, чинним КПК України не передбачена можливість перевірки правдивості показів особи на поліграфі (детекторі брехні) , оскільки вона не є психофізіологічною експертизою, яка може проводитися лише експертами відповідної кваліфікації за науково-обґрунтованими методиками. Крім того, проведення такого роду експертиз має доручатися відповідним судовим експертам державних спеціалізованих установ. Крім того, результати перевірок на поліграфі (детекторі брехні) мають орієнтовне значення в процесі доказування, а не доказове значення. Крім того, методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних та судово-психіатричних) підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 8 Закону України Про судову експертизу № 4038-XII від 25.02.1994 року) . Відтак суд дійшов до висновку про те, що висновок експерта-поліграфолога ОСОБА_22 за результатами проведеного психофізіологічного дослідження особи з використанням комп`ютерного поліграфу від 24.05.2015 року є недопустимим доказом.
		   Крім того, суд враховує, що: - допустимість доказів визначається положеннями КПК України, які були чинними на момент їх отримання; - доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України; - сторона захисту здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів; - жоден доказ не має наперед встановленої сили, що прямо передбачено ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 86, ч. 1 ст. 89, ч. 3 ст. 93, ч. 2 ст. 94 КПК України.
		   Отже, вищезазначені докази, а саме: показання свідків захисту: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , висновок експерта-поліграфолога ОСОБА_22 за результатами проведеного психофізіологічного дослідження особи з використанням комп`ютерного поліграфу від 24.05.2015 року, як докази спростування вини обвинуваченого ОСОБА_10 , керуючись абз. 4 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, суд вважає за доцільне, можливе та необхідне не враховувати при ухваленні вироку, виходячи з вказаних вище мотивів.
		   Крім того, суд критично ставиться до показань та версії обвинуваченого ОСОБА_10 , про те, що злочин він не вчиняв, а тілесні тілесні ушкодження можливо були заподіяні ним потерпілій ОСОБА_8 з необережності при спасінні своєї малолітньої дитини, оскільки вона не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, і, більше того, вона повністю спростовується показаннями потерпілої ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_11 та іншими доказами, дослідженими, оголошеними, оглянутими та перевіреними в судовому засіданні в ході судового слідства, покладеними в основу обвинувального вироку суду. А невизнання обвинуваченим ОСОБА_10 своєї вини суд розцінює як його намагання та бажання уникнути кримінальної відповідальності та піти від невідворотного кримінального покарання. До того ж, показання обвинуваченого ОСОБА_10 також суперечать дослідженим, оголошеним, оглянутим та перевіреним в судовому засіданні доказам, покладеним в основу обвинувального вироку суду.
		   Крім того, суд не бере до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що він не згодний з висновками судово-медичних експертиз, оскільки чинним КПК України, Законом України Про судову експертизу № 4038-XII від 25.02.1994 року, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року № 1950/5) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 року за № 1/22533 (п. 1.2.10.) , не заборонено призначення та проведення додаткових, повторних, комісійних та комплексних експертиз. Відтак у разі незгоди з вищевказаними висновками обвинувачений ОСОБА_10 не був позбавлений права заявити відповідне клопотання, але з невідомих суду причин не скористався цією можливістю як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду кримінального провадження.
		   Керуючись законом, даючи остаточну оцінку доказам, які підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, суд категорично встановив їхню належність, допустимість, достовірність, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, для повного та правильного вирішення питань, зазначених в ст. 368 КПК України, при ухваленні вироку.
		   Згідно ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		   Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		   Зіставивши ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та встановлені судом ознаки злочинних діянь, вчинених обвинуваченим ОСОБА_10 , суд дійшов висновку про те, що вони повністю відповідають один одному.
		   Оцінюючи докази в сукупності, суд визнає доведеним обвинувачення обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у повному обсязі, а, отже, його злочинні дії необхідно кваліфікувати як умисне легке тілесне ушкодження.
		   Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_10 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		   Злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, вчинений обвинуваченим ОСОБА_10 , згідно ч. 2 ст. 12 КК України, у відповідності до класифікації злочинів, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.
		   Як особа обвинувачений ОСОБА_10 характеризується наступним чином: - має постійне місце проживання (а. с. 2) ; - офіційно ніде не працевлаштований та офіційно ніде не працює, тобто є безробітним (а. с. 2, 63, 64) ; - розлучений, проживає в цивільному шлюбі (а. с. 2, 63) ; - має повну середню освіту (а. с. 2) ; - раніше не судимий (а. с. 2) ; - невійськовозобов`язаний (а. с. 2) ; - має незадовільний стан здоров`я (а. с. 28, 47) ; - позитивно характеризується за місцем проживання (а. с. 66) .
		   Згідно ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
		   Крім того, суд бере до уваги положення п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 року (із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10.12.2004 року, № 8 від 12.06.2009 року, № 11 від 06.11.2009 року) , згідно якому, виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
		   Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , згідно ст. 66 КК України, суд вважає: - вчинення винним злочину вперше (а. с. 2) ; - наявність на утриманні у винного малолітніх дітей: сина  ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 17, 30, 43) , сина  ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 63, 65) .
		   Крім того, враховуючи, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, мають бути суворо додержані вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе взяти до уваги наступне.
		   Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи,  вчинення винним злочину вперше при призначенні покарання обґрунтовується тим, що це може свідчити про відсутність у винного стійких злочинних навиків, і, відповідно, про меншу суспільну небезпеку цієї особи. Крім того, суд враховує положення абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 року, згідно якому судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини.
		   Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи,  наявність на утриманні малолітньої дитини при призначенні покарання обґрунтовується принципом гуманізму, справедливості, індивідуалізації покарання. Державі не може бути байдуже, у якому становищі опиняться особи, які знаходяться на утриманні винного, після засудження останнього. Крім того, держава повинна піклуватися про фізичний та моральний розвиток дитини у повноцінній сім`ї, адже бездоглядність дітей завжди була однією із причин дитячої злочинності. Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що ні на момент вчинення кримінального правопорушення, ні на момент ухвалення вироку обвинувачений ОСОБА_10 не був позбавлений та не позбавлений на теперішній час батьківських прав щодо свого малолітнього сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		   Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , згідно ст. 67 КК України, судом встановлено не було.
		   Згідно ч. 1 ст. 57 КК України покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Тобто даний вид покарання не може бути призначений безробітному, оскільки, на відміну від ст. 29 КК України 1960 року ст. 57 КК України 2001 року не передбачена можливість його відбування в інших місцях, що визначаються органами, які відають застосуванням виправних робіт, але в районі проживання засудженого, а також тому, що воно передбачає відрахування в доход держави із суми заробітку засудженого до виправних робіт. Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що за ч. 1 ст. 125 КК України обвинуваченому ОСОБА_10 не може бути призначено покарання у виді виправних робіт, оскільки він тимчасово офіційно ніде не працює, тобто є безробітним.
		   Згідно ч. 1 ст. 53 КК України штраф  це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Оскільки обвинувачений ОСОБА_10 тимчасово офіційно ніде не працює, тому суд дійшов до висновку про те, що за ч. 1 ст. 125 КК України йому недоцільно призначення покарання у виді штрафу. При цьому суд бере до уваги ту обставину, що у нього на утриманні знаходяться малолітні діти: син ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		   Крім того, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд врахував думку потерпілої ОСОБА_8 , думку представника потерпілої ОСОБА_8 за договором  адвоката ОСОБА_9 , які просили призначити обвинуваченому ОСОБА_10 покарання у виді громадських робіт.
		   Отже, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, враховуючи думки потерпілої ОСОБА_8 , думку представника потерпілої ОСОБА_8 за договором  адвоката ОСОБА_9 , суд дійшов до висновку про можливість і доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_10 покарання, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, у виді громадських робіт на строк 60 (шістдесят) годин. Строк громадських робіт суд визначив, враховуючи ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_10 вчинив злочин вперше.
		   31.03.2015 року до початку судового розгляду потерпілою ОСОБА_8 був заявлений цивільний позов, в якому вона просила визнати її цивільним позивачем по кримінальному провадженню по справі стосовно ОСОБА_10 моральне відшкодування за завдану їй та її дитині ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду під час нанесення їй ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, які були завдані в наявності сторонніх осіб, та виявилися в періодичних приступах зляку ОСОБА_13 , створенням їй дискомфорту в суспільстві через наявність синців на шиї та видимих місцях тіла. Також за неможливість проходження повноцінного медичного лікування після завдання побоїв через опіку над малолітньою дитиною, у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень (а. с. 17, 69) . Згідно абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року (із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року, № 1 від 27.02.2009 року) , відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Судом був встановлений факт заподіяння обвинуваченим ОСОБА_10 моральних страждань потерпілій ОСОБА_8 . При цьому судом було враховано тривалість моральних страждань потерпілої ОСОБА_8 (з 24.02.2015 року і до теперішнього часу) . Крім того, нею додаються значні зусилля для відновлення стану свого здоров`я. Крім того, судом були враховані погіршення стану її здоров`я і пов`язані із цим неврівноваженість, роздратованість. Таким чином, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи, що розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою, суд вважає позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням положень ч. 3 ст. 23 ЦК України та роз`яснень, наданих в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27.02.2009 року.
		   Крім того, суд бере до уваги положення п. п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна № 3 від 31.03.1989 року (із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.1992 року, № 12 від 03.12.1997 року) , згідно яким при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК України, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК України. Вирішуючи при ухваленні вироку питання про відшкодування шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам.
		   Речові докази по справі відсутні (а. с. 4  6) .
		   Документально підтверджені процесуальні витрати у справі відсутні (а. с. 4) .
		   Заходи забезпечення кримінального провадження в ході досудового розслідування і судового слідства не застосовувались (а. с. 6, 12) .
		   На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 62, 63 Конституції України; ст. ст. 368  371, 373, 374, 376 КПК України; ст. ст. 11, 12, 50  52, 56, 125 КК України, -
		З А С У Д И В :
		   Визнати ОСОБА_10 винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
		   Призначити ОСОБА_10 покарання у виді громадських робіт на строк 60 (шістдесят) годин.
		   Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй злочином, суму в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.
		   Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області.
		   Апеляційна скарга подається на вирок, ухвалений судом першої інстанції,  через Копаківський районний суд м. Суми, який ухвалив судове рішення (вирок) .
		   Апеляційна скарга може бути подана на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		   Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		Головуючий:                                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...