Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/245/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; правового статусу фізичної особи, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 18.06.2015. Зареєстровано: 22.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"18" червня 2015 р. м. Київ К/800/65764/14 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
		Пасічник С.С.,
		Кочана В.М.,
		Швеця В.В.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа  ОСОБА_1 про визнання дій протиправними,
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		В січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнень) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (з урахуванням протокольної ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2014р. про заміну відповідача  Іллічівського районного підрозділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області) за участю третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_1 (залученої до участі у справі протокольною ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2014р.) про визнання протиправною відмови в реєстрації позивача за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 згідно з заявою про реєстрацію місця проживання від 03.07.2013р. та зобов`язання відповідача здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 25.06.2005р. Овідіопольським РВ УМВС України в Одеській області) за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з його заявою про реєстрацію місця проживання від 03.07.2013р.
		Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2014р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014р., в задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами встановлено, що 03.07.2013р. позивач звернувся до начальника Іллічівського МВ ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про реєстрацію місця його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до якої додав паспорт, свідоцтво про приписку до призовної дільниці, два талони про зняття з реєстрації, квитанцію про сплату державного мита, договір про найм житлового приміщення від 03.07.2013р. за адресою: АДРЕСА_2 .
		Листом від 03.07.2013р. вих.28 №1463 Іллічівським МВ ГУ ДМС України в Одеській області позивачу було відмовлено у реєстрації місця проживання з посиланням на те, що доданий до заяви від 03.07.2013р. договір найму житлового приміщення не зареєстровано в порядку, визначеному чинним законодавством, а згоди власника житла на реєстрацію місця проживання та документів, що підтверджують право власності на житло, позивач не надавав.
		Вищезазначену відмову у здійснені реєстрації позивач оскаржив до ГУ ДМС України в Одеській області та ДМС України, проте, останні за результатами розгляду його скарг не знайшли підстав для скасування рішення про відмову у реєстрації місця проживання позивача, що й спонукало останнього звернутись до суду з позовом у даній справі.
		Розглянувши дану справу та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_2 в реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 згідно з заявою про реєстрацію місця проживання від 03.07.2013р. у зв`язку з відсутністю реєстрації договору найму житлового приміщення в порядку, визначеному чинним законодавством, та згоди власника житла на реєстрацію місця проживання вказаної особи.
		Колегія ж суддів Вищого адміністративного суду України, здійснивши касаційний перегляд справи, вказує на таке.
		Відносини, пов`язані з порядком реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003р. №1382-IV.
		Відповідно до ст.1 зазначеного Закону реєстрація місця проживання або місця перебування особи полягає у внесенні інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
		Статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
		Для реєстрації особа або її законний представник, зокрема, подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України); документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
		Згідно зі ст.11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.
		Процедуру реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування врегульовано Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ від 22.11.2012р. №1077, відповідно до п.2.2 якого для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру, зокрема: письмову заяву про реєстрацію місця проживання; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання.
		За змістом же п.2.5 Порядку забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
		При цьому, згідно з ч.2 ст.158 Житлового кодексу України (далі  ЖК України) договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівки на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов`язки наймодавця і наймача та інші умови найму.
		З 01.01.2004р. введено в дію Цивільний кодекс України (далі  ЦК України), глава 59 розділу ІІІ якого регулює правовідносини за договором найму (оренди) житла.
		Так, у ч.1 ст.810 ЦК України розкривається зміст договору найму (оренди) житла, що є об`єктом приватної форми власності, а ч.3 ст.810 ЦК України визначає, що до цього договору застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом.
		Стаття 811 ЦК України встановлює, що договір найму житла укладається у письмовій формі.
		Жодних інших застережень щодо форми договору чи порядку його реєстрації цивільне законодавство не передбачає.
		Законодавство також не передбачає і державної реєстрації такого виду правочинів.
		Так, згідно із ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.
		Про це йдеться й у ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідно до якої обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, зокрема, право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами (до яких житло не відноситься).
		При цьому, у главі 59 розділу V ЦК України Найм (оренда) житла спеціальна вказівка про державну реєстрацію такого виду правочину відсутня.
		Аналіз же положень ст.158 ЖК України у співвідношенні з нормами ст.ст.203,204,205,207,208,210,215,640,810,811-813 ЦК України не дає підстав для висновку про те, що передбачена ч.2 ст.158 ЖК України реєстрація договору найму є державною реєстрацією правочину в розумінні ст.210 ЦК України, з якою відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України закон пов`язує визначення моменту укладення договору, а відтак і набуття сторонами прав і обов`язків за договором найму (оренди) житла.
		Крім того, спеціальним законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових прав та інших прав на нерухоме майно є Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, прийнятий 20.01.2005р., а відтак цей Закон має пріоритет над ч.2 ст.158 ЖК України стосовно положень про реєстрацію договору найму житла.
		Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 21.11.2011р. у справі №6-53цс11.
		Проте, суди попередніх інстанцій наведені положення законодавства залишили поза увагою, в зв`язку з чим прийшли до передчасних висновків у справі.
		Крім того, приходячи до висновку про правомірність відмови відповідача в реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 в зв`язку з відсутністю згоди власника житла ( ОСОБА_1 ) на реєстрацію його місця проживання за вказаною адресою, суди попередніх інстанцій виходили з наявної в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 , адресованої начальнику Іллічівського МВ ГУ ДМС України в Одеській області, в якій вона просила не брати до уваги договір найму житла від 03.07.2013р., вказуючи, що останній, як і будь-які інші документи щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 в належній їй квартирі, нею не підписувався.
		Однак, при цьому, суди не дослідили та відповідно не надали правової оцінки наявній в матеріалах справи постанові слідчого СВ Іллічівського МВ ГУМВС України в Одеській області від 28.11.2013р. про закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінального провадження, занесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12013170160001551 від 12.09.2013р., в зв`язку з встановленою при перевірці по факту підробки договору оренди житлового приміщення, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), про що, до того ж, наголошував й позивач, зокрема, у апеляційній скарзі.
		Відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		З викладеного вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам наведеної статті.
		Касаційний же суд, в силу положень ст.220 КАС України, позбавлений можливості самостійно встановлювати відповідні обставини.
		Зазначене є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст.227 КАС України, згідно з якою підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Судді: Пасічник С.С.
		 
		Кочан В.М.
		 
		Швець В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...