Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-477км15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2015.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		10 червня 2015 року                                   м. Київ
		 
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах 
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних 
		і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого ОСОБА_20,    суддів ОСОБА_21, ОСОБА_22,    секретаря судового засідання ОСОБА_23,    
		розглянула в судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за                                     № 12013160080000077, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_5,                         ІНФОРМАЦІЯ_2 дня народження, уродженця с. Павлівка Снігурівського району Миколаївської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,
		 
		та
		 
		ОСОБА_6,      ІНФОРМАЦІЯ_1 дня народження, уродженця м. Миколаєва, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 такого, що не має судимості, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 1, 7, 12    ч. 2 ст. 115 КК, за касаційними скаргами захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 12 травня 2014 року,
		 
		за участю прокурора                  ОСОБА_24,
		захисників                                                                        ОСОБА_7, ОСОБА_8,
		засуджених                                                                        ОСОБА_5, ОСОБА_6,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від               25 листопада 2013 року засуджено до покарання у виді позбавлення волі: 
		- ОСОБА_5 за пунктами 1, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 15 років;
		- ОСОБА_6 за пунктами 1, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 15 років. 
		Постановлено стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_6: на користь ОСОБА_9 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9837,21 грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди 75 000 грн; на користь ОСОБА_10 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1808 грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди 75 000 грн; на користь ОСОБА_11 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 925,20 грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн. 
		Цим же вироком засуджено ОСОБА_12, судові рішення щодо якої не оскаржено.
		 
		Вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 12 травня         2014 року вирок місцевого суду в частині призначення покарання ОСОБА_12 залишено без зміни, а в частині призначення покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - скасовано. Призначено ОСОБА_5 за пунктами 1, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК покарання у виді довічного позбавлення волі та ОСОБА_6 за пунктами 1, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 змінено, постановлено стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в солідарному порядку 11037,21 грн у рахунок відшкодування потерпілому матеріальної шкоди.
		У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
		 
		Як визнав доведеним суд, 29 квітня 2013 року близько о 16.00 год.  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12 та інша особа, провадження щодо якої зупинено у зв'язку із хворобою, на автомобілі «Москвич» прибули до дачної ділянки № 229 у СВТ «Океан», де почали розпивати спиртні напої. Близько 21.00 год. вони почали збиратися назад до м. Миколаєва. В цей час повз територію вказаної дачної ділянки у стані алкогольного сп'яніння проходили  ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які самовільно зайшли на подвір'я цієї ділянки. Побачивши незнайомих, особа, провадження щодо якої зупинено у зв'язку з хворобою, почала виганяти їх із подвір'я, в результаті чого між ними виникла бійка.
		Почувши, що на подвір'ї відбувається сварка, ОСОБА_6 та   ОСОБА_5 вийшли з приміщення кухні й активно включилися в бійку, яка з подвір'я перемістилася на вулицю і супроводжувалася нецензурною лайкою. Діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, нехтуючи загальнолюдськими правилами поведінки і нормами моралі в суспільстві, усвідомлюючи протиправність своїх дій, інша особа, провадження щодо якої зупинено у зв'язку із хворобою, використовуючи малозначний привід, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи узгоджено, проте  не домовляючись між собою, хто кому буде завдавати ударів, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та байдуже ставлячись до настання наслідків у виді смерті потерпілих, заподіяли руками та ногами численних ударів по голові, тулубу, верхнім та нижнім кінцівкам ОСОБА_13, ОСОБА_14 та  ОСОБА_15, чим довели потерпілих до безпорадного стану.
		Після цього ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інша особа, провадження щодо якої зупинено у зв'язку із хворобою, продовжуючи діяти узгоджено, перенесли потерпілих до автомобіля «Москвич» та поклали їх у багажник, чим проявили винятковий цинізм, що виразився в знущанні над особами, які не могли чинити опір. На цьому автомобілі потерпілих відвезли до          ОСОБА_16, який перебував на території ВАТ «Миколаївбудавто» по просп. Жовтневому, 57/3 у м. Миколаєві. Під час руху вони чули крики потерпілих, які просили їх відпустити, проте на крики засуджені не реагували.
		ОСОБА_12, усвідомлюючи загрозу для життя потерпілих, жодних заходів, спрямованих на припинення протиправних дій, не вжила, чим продемонструвала свою мовчазну згоду на приховування злочину.
		Приблизно о 23.00 год. ОСОБА_5, ОСОБА_6 під'їхали до ОСОБА_16 В  присутності цього свідка інша особа, провадження щодо якої зупинено у зв'язку із хворобою, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дістали з багажника  автомобіля потерпілих, які перебували у непритомному стані, проте подавали ознаки життя, і кинули їх на землю. За вказівкою вищезазначеної іншої особи перевірили пульс потерпілих і виявили, що один із них помер, після чого ОСОБА_12 запропонувала викликати швидку допомогу, але інша особа, провадження щодо якої зупинено у зв'язку із хворобою, з погрозами заборонила їй це робити.
		Після цього ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інша особа, провадження щодо якої зупинено у зв'язку із хворобою, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на вбивство трьох осіб, діючи узгоджено, проявляючи винятковий цинізм, близько однієї години хаотично завдавали численних ударів руками та ногами по різних частинах тіла потерпілих, які лежали на землі і не чинили опору. При цьому ОСОБА_5 не менше двох разів ногами із силою наступав на тіло одного з потерпілих і стрибав на ньому.
		Вважаючи спільний умисел досягнутим, ці троє осіб вирішили позбутися тіл ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 З метою приховання слідів злочину вони поклали тіла перших двох у багажник, а тіло ОСОБА_15 - на підлогу салону автомобіля, і поїхали до міського сміттєзвалища біля                    с. Весняного Миколаївської області. Не зважаючи на повідомлення            ОСОБА_12 про те, що у одного з потерпілих пульс прослуховувався, вони відтягнули тіла потерпілих до краю траншеї, де ОСОБА_6 та інша особа, провадження щодо якої зупинено у зв'язку із хворобою,  завдали не менше як по два удари кожен каменем по голові потерпілого, у якого прослуховувався пульс. Після цього з потерпілих зняли одяг і кинули їх до траншеї.
		30 квітня 2013 року з метою приховання слідів злочину ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інша особа, провадження щодо якої зупинено у зв'язку із хворобою,  в присутності ОСОБА_12 спалили окремі предмети власного одягу та одягу потерпілих, а 01 травня цього року вони на місці події засипали трупи будівельним сміттям.
		Злочинними діями ОСОБА_5, ОСОБА_17 та іншої особи, провадження щодо якої зупинено у зв'язку із хворобою, було спричинено не менше 8-10 ударів ОСОБА_13, ОСОБА_14 - 20 ударів, ОСОБА_15 - не менше 21 удару.
		 
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення щодо його підзахисного та призначити новий розгляд у суді першої інстанції внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та суворості призначеного покарання. Захисник зазначає: що суди невірно встановили мотив вчинення злочину, оскільки потерпілі протиправно зайшли на територію дачної ділянки та вчинили сварку, яка переросла у бійку, а отже, на думку скаржника, злочин вчинено не з хуліганських мотивів; що суд апеляційної інстанції неправомірно розглянув та частково задовольнив апеляцію потерпілого ОСОБА_9, оскільки на час відкриття апеляційного провадження потерпілий помер; що при призначенні ОСОБА_5 покарання апеляційний суд не врахував неправомірну поведінку потерпілих та усі дані про особу винного. Звертає увагу, що судами першої та апеляційної інстанцій було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань його підзахисного про допит ОСОБА_18 (особи, щодо якої провадження зупинено у зв'язку із хворобою) у режимі відеоконференції, тим самим було позбавлено захист і обвинувачених можливості задавати йому питання щодо обсягу інкримінованих кожному з співучасників дій, характеру спричинених потерпілим тілесних ушкоджень, ролі кожного у вчиненому. Тим самим було порушено право на захист обвинувачених.
		 
		Захисник ОСОБА_8 в касаційній скарзі просить змінити вирок щодо ОСОБА_6 та призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Захисник стверджує, що суд апеляційної інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі не врахував усіх обставин вчиненого злочину, того, що ініціатором його була інша особа, роль його підзахисного у вчиненні протиправних дій була меншою та не конкретизована у вироку апеляційного суду. Зазначає, що суд не дав належної оцінки усім даним про особу ОСОБА_6 (раніше не судимий, є особою молодого віку), безпідставно не визнав обставиною, що пом'якшує покарання, - часткове визнання вини та призначив надто суворе покарання.
		 
		Засуджений ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить змінити вирок апеляційного суду та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. Скаржник вказує на порушення судами його права на захист з підстав відмови у допиті в режимі відеоконференції ОСОБА_18 Також вважає, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 65 КК, призначив надто суворе покарання, яке не відповідає його ролі у вчиненому та даним про його особу і обставин, що пом'якшують покарання.
		 
		Потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 звернулися до суду касаційної інстанції із заявою, в якій зазначили, що не мають жодних матеріальних та моральних претензій до засудженого ОСОБА_5 та просять призначити йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
		 
		ОСОБА_19, мати потерпілого ОСОБА_13, просить вирок апеляційного суду залишити без зміни. 
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених та їх захисників на підтримання доводів скарг, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково на таких підставах.
		 
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		 
		Як убачається з матеріалів справи, у судовому засіданні обвинувачені  ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечували свою активну роль у вчиненні інкримінованих їм протиправних діянь, стверджували про те, що потрапили під вплив ОСОБА_18 - особи, провадження щодо якої зупинено у зв'язку із хворобою, та заявляли підтвердження своїх доводів клопотання про його допит у судовому засіданні у режимі відеоконференції. Крім того, матеріали провадження містять заяву ОСОБА_18 від 06 листопада 2013 року про його допит у судовому засіданні у даному кримінальному провадженні (т. 4, а.с. 38).
		 
		Всупереч цьому, місцевий суд відмовив у допиті ОСОБА_18, мотивуючи тим, що Снігурівська виправна колонія, в якій він утримувався під вартою, не обладнана технічними засобами для проведення відеоконференції. 
		 
		Колегія суддів вважає таку позицію місцевого суду неприйнятною, оскільки вона порушує принципи диспозитивності та змагальності сторін у кримінальному процесі, що, у свою чергу, призвело до порушення права ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на захист. Крім того, як убачається з матеріалів провадження, відповідне приміщення для проведення відеоконференції було обладнане 20 листопада 2013 року, тобто до виходу суду до нарадчої кімнати     21 листопада 2013 року для постановлення вироку. А тому відмова місцевого суду в допиті ОСОБА_18 в режимі відеоконференції була необґрунтованою та передчасною, що призвело до порушення вимог ст. 336 КПК.
		 
		Таке порушення не усунув й суд апеляційної інстанції, а напроти допустив аналогічне порушення. 
		 
		Під час розгляду провадження в апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_5 заявляв клопотання про виклик та допит у судовому засіданні ОСОБА_18, наголошував на активній та керівній ролі останнього у вчиненні злочину, вказував на те, що місцевим судом не було з'ясовано усі обставини справи та роль кожного зі співучасників у вчиненому особливо тяжкому злочині, що мало б істотне значення для встановлення істини у справі (т. 5, а.с.132, 133).
		 
		Всупереч положенням ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції залишив це клопотання без задоволення, чим також порушив право обвинувачених на захист, забезпечення цих прав відповідно до положень  статей 7, 20 КПК.
		 
		Таким чином вироки місцевого та апеляційного судів щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону,  вони є незаконними, а тому підлягають скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а щодо ОСОБА_12 у порядку             ст. 433 КПК з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції. Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, перевірити інші доводи, викладені у касаційних скаргах захисників та засудженого, й відповідно до вимог ст. 370 КПК ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
		 
		Колегія суддів залишає ОСОБА_5 і ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, тяжкості обвинувачення та даних про їх особи, до часу проведення судом першої інстанції підготовчого судового засідання.
		 
		Керуючись статтями 433 - 436 КПК, колегія суддів
		 
		у х в а л и л а:
		 
		Касаційні скарги захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 12 травня 2014 року та вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 листопада 2013 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та у порядку ст. 433 КПК щодо ОСОБА_12 скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у виді тримання під вартою залишити без зміни до проведення підготовчого судового засідання в суді першої інстанції, але не більше, ніж 60 діб.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		ОСОБА_20 ОСОБА_21 ОСОБА_22

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...