УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13
червня 2008 року м.
Одеса
Колегія
суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в
складі: головуючого Процик М.В.,
суддів Заїкіна
А.П., Мизи Л.М.,
при секретарі
Грінченко Є.В.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства
аграрної політики України, третя особа на стороні відповідача - Одеський
державний сільськогосподарський іподром (далі ОДСІ) про поновлення на роботі та
стягнення моральної шкоди,
за
апеляційними скаргами Міністерства аграрної політики України, Одеського
державного сільськогосподарського іподрому на рішення Малиновського районного
суду м. Одеси від 04 квітня 2008 року, -
встановила:
23.10.2006р.
ОСОБА_1
звернувся до суду із позовом до Міністерства аграрної політики України.
Уточнивши позовні вимоги в процесі розгляду справи, позивач просив визнати
недійсним наказ Міністерства аграрної політики України № 208п від 19.09.2006р.
про звільнення його з посади директора Одеського державного
сільськогосподарського іподрому та припинення дії контракту від 05.04.2006р.,
просив поновити на колишній посаді директора іподрому та стягнути з відповідача
моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
В
обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що затримка в виплаті
працівникам іподрому заробітної плати була пов'язана із несвоєчасним
надходженням асигнувань із бюджету, і що при його звільненні були порушені
вимоги трудового законодавства, оскільки він був звільнений під час тимчасової
непрацездатності. Дії відповідача викликали у нього та його сім'ї стресовий
стан, він був позбавлений можливості працевлаштуватися, були втрачені нормальні
життєві зв'язки з оточуючими людьми, що призвело до моральних страждань.
Представник
відповідача позов не визнав, посилався на те, що позивач порушив умови
контракту, оскільки несвоєчасно виплачував працівникам іподрому заробітну
плату, а листок непрацездатності відповідачу не надавав.
Представник
третьої особи на стороні відповідача - ОДСІ позов не визнав, підтримав представника
відповідача.
Рішенням
Малиновського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2008 року позов ОСОБА_1 до Міністерства
аграрної політики України про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди
задоволено.
Визнано
недійсним наказ Міністерства аграрної політики України від 19.09.2006р. № 208п
про звільнення з посади директора Одеського державного сільськогосподарського
іподрому ОСОБА_1 та
припинення дії контракту від 05.04.2006р.
Поновлено
ОСОБА_1 на
посаді директора Одеського державного сільськогосподарського іподрому.
Справа №
22ц-2743/08 Категорія
ЦП: 52
Головуючий у
першій інстанції Дрішлюк А.І.
Доповідач Процик
М.В.
Стягнуто
з Міністерства аграрної політики України компенсацію завданої моральної шкоди в
розмірі 5000 грн.
В
апеляційній скарзі Міністерство аграрної політики України просить рішення
Малиновського районного суду м. Одеси від 04.04.2008р. скасувати та постановити
нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю,
посилаючись на необґрунтованість і невідповідність висновків суду обставинам
справи та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В
апеляційній скарзі Одеський державний сільськогосподарський іподром просить
рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.04.2008р. скасувати та
постановити ухвалу, якою направити справу на новий розгляд до суду першої
інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і
процесуального права та на те, що висновки суду першої інстанції є
необгрунтованими і такими, що не відповідають матеріалам справи.
Заслухавши
доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в межах
оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не
підлягають з наступних підстав.
За
правилами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і
залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення
з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване
правильне по суті і справедливе рішення суду за одних лише формальних
міркувань.
Ухвалюючи
рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, пославшись на ст. ст. 36,
40, 237-1 КЗпП України, виходив з того, що відповідач не довів зростання
заборгованості по заробітній платі під час роботи позивача, що бюджетні кошти
на виплату заробітної плати надходили несвоєчасно, що позивач був звільнений в
період тимчасової непрацездатності, що звільнення було незаконним і це призвело
до тривалого порушення прав та законних інтересів позивача, чим йому була
заподіяна моральна шкода.
З таким
висновком суду повністю погоджується колегія суддів, оскільки він зроблений з
додержанням норм матеріального права та без таких порушень норм процесуального
права, які б призвели до неправильного вирішення справи.
Суд
першої інстанції правильно застосував ст. ст. 36, 40, 237-1 КЗпП України і
правильно врахував роз'яснення п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України
«Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992р. з
наступними змінами про те, що правила про недопустимість звільнення працівника
в період тимчасової непрацездатності стосуються як передбачених ст. ст.40,
41(1) КЗпП України так й інших випадків, коли розірвання трудового договору
відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого
ним органу.
Висновки суду
підтверджуються матеріалами справи: копією наказу № 99-п від 05.04.2006р. про
призначення ОСОБА_1 на
посаду директора ОДСІ (а.с.9), копією контракту від 5 квітня 2006 року (а.с.
11-13), копією наказу № 208-п від 19.09.2006р. про звільнення ОСОБА_1 з посади
директора ОДСІ за невиконання умов контракту п.п. «в» п. 26 р. 5 в частині
невиконання підприємством зобов'язань щодо виплати заробітної плати
працівникам, на підставі п.8 ст.36 КЗпП України (а.с.25), копією листка непрацездатності
( оригінал якого оглянуто апеляційним судом) від 18.09.2006р., згідно якому ОСОБА_1 знаходився на
амбулаторному лікуванні і був звільнений від роботи з 18.09.2006р. по
10.10.2006р. (а.с.7), копією листків амбулаторної карти хворого ОСОБА_1 (оригінал
оглянуто апеляційним судом) (а.с.35-37), копією особової картки позивача, в
якій не зазначено про вручення йому трудової книжки (а.с.26), копією відповіді
Головного управління державного казначейства України в Одеській області, згідно
якій асигнування з бюджету у 2006 році надходили нерівномірно і не надходили в
період з 24 липня по 20 вересня 2006р. (а.с.43-46), наданою апеляційному суду
завіреною копією сторінок журналу реєстрації листків непрацездатності, якими
підтверджується видача листка непрацездатності позивачу; динамікою зміни сум
заборгованості із заробітної
плати, наданою ОДСІ, згідно якій за станом на 13 вересня 2006
року (перед звільненням позивача) заборгованість по заробітній платі складала
49, 8 тис. грн.., тоді як у колишнього і нині діючого директора іподрому
Кушніра О.В. на 01 квітня 2006 року заборгованість по заробітній платі складала
95, 6 тис. грн, тобто майже вдвічі більше (а.с.104); листом Міністерства
аграрної політики України від 10.05.2006р., згідно якому у колишнього і нині
діючого директора сільськогосподарського іподрому Кушніра О.В. мали місце
численні порушення ведення бухгалтерського обліку та ряд інших недоліків у
фінансово-господарській діяльності підприємства (а.с. 8); та підтверджуються
іншими матеріалами справи, (а.с. 10, 74-75, 98-100, 102, 181, 187-202)
Доказів
своєчасного отримання позивачем копії наказу про звільнення або отримання
трудової книжки, згідно зі ст. 233 ч.1 КЗпП України, відповідач не надав.
Доводи
представників відповідача та третьої особи - ОДСІ щодо наявності порушення
судом норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду
обставинам справи, є неспроможними і колегією суддів до уваги не беруться,
оскільки спростовуються вищезазначеними нормами матеріального права та вищенаведеними
матеріалами справи. їх доводам та наданим сторонами доказам суд дав належну
оцінку в ухваленому рішенні. їх посилання на статті цивільного кодексу в
частині відшкодування моральної шкоди є неправильними, оскільки правовідносини
між сторонами трудові і регулюються ст. 237-1 КЗпП України. Оскільки відповідач
незаконним звільненням порушив права позивача у сфері трудових відносин, суд
першої інстанції, врахувавши характер порушення, його тривалість ( його право
було поновлено через понад 1 рік 6 місяців), зусилля, які затрачені позивачем
на їх поновлення в судовому порядку, правильно стягнув моральну шкоду, і
правильно на засадах розумності, виваженості і справедливості визначив розмір
відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн..
При
цьому слід також взяти до уваги розмір заробітної плати позивача за період
вимушеного прогулу за умовами контракту, те, що позивач був звільнений з посади
директора, на якій пропрацював тільки 5 місяців, та на його місце було
призначено особу, яка уже працювала на цій посаді до позивача, і у якої
заборгованість по заробітній платі на момент її звільнення була значно більшою.
Крім
того, слід зауважити, що звільнення було здійснено центральним органом
виконавчої влади, конституційним обов'язком якого є за ст. 116 Конституції
України здійснення заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і
громадянина.
Таким
чином, оскільки суд першої інстанції правильно на підставі ст.ст.36, 40, 233,
235, 237-1 КЗпП України повністю задовольнив позов позивача, правові підстави
для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення чи направлення справи на
новий розгляд до суду першої інстанції відсутні. Апеляційні скарги Міністерства
аграрної політики України, Одеського державного сільськогосподарського іподрому
слід відхилити.
Керуючись
ст.ст. 303, 307ч.1п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія
суддів,
ухвалила:
Апеляційні
скарги Міністерства аграрної політики України, Одеського державного
сільськогосподарського іподрому відхилити.
Рішення
Малиновського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2008 року залишити без
змін.
Ухвала набирає
законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному
порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання
законної сили.