Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11300/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 24.06.2015. Зареєстровано: 25.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2015.
Дата набрання законної сили: 30.09.2015
Результат оскарження 30.09.2015 Київський апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10.06.2015Справа №910/11300/15Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді    Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
		за позовом                          Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс»до  про Київської міської ради  визнання незаконним та скасування рішення           Представники:
		від Позивача:                 Хапко Ю.Б. (представник за Довіреністю);
		від Відповідача:          Козак А.Л. (представник за Довіреністю);
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі також - «Відповідач») про визнання незаконним та скасування рішення. 
		 
		Позовні вимоги вмотивовані тим, що рішенням Київської міської ради від 29.03.2007 року №401/1062 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 1,24 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово - офісного центру на перетині проспектів Броварського та Визволителів у Дніпровському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови. 25.06.2007 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 29.03.2007 р. за №401/1062 за Актом приймання - передачі передав, а Орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 03.07.2007 р. за №66-6-00400 у книзі записів державно реєстрації договорів. Рішенням Київської міської ради від 16.12.2014 року №717/17 розірвано Договір оренди земельної ділянки від 03.07.2007 р. №66-6-00400 загальною площею 1,124 га, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» на підставі рішення Київської міської ради від 29.03.2007 р. за №401/1062 у зв»язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» п.8.4 договору оренди та численними зверненнями громадськості щодо неприпустимості будівництва в зеленій зоні; внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 р. №806/3381, включивши до переліку озеленених територій загального користування м. Києва земельну ділянку площею 1,24 га на перетині проспектів Броварського та Визволителів у Дніпровському районі м. Києва. Як зазначає Позивач, вказане рішення прийняте з порушенням порядку розірвання господарських договорів, визначених Господарським кодексом України. Крім того, він використовував та використовує спірну земельну ділянку за цільовим призначенням, здійснював та здійснює комплекс дій з метою забудови земельної ділянки, сплачує податки, орендну плату та сплатив до міського бюджету понад десять мільйонів гривень пайових внесків за об»єкт, який знаходиться на стадії будівництва. Таким чином, просить Суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради №717/717 від 16.12.2014 року «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метрополіс» від 03.07.2007 №66-6-00400 на підставі рішення Київської міської ради від 29.03.2007 №401/1062». 
		 
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.05.2015 р. порушено провадження у справі № 910/11300/15, судове засідання призначено на 04.06.2015 р.
		 
		           03.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
		 
		           04.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		 
		04.06.2015 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 05.05.2015 року.
		 
		Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:
		1) Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Київської міської ради;
		2) Відповідача:
		- надати докази на підтвердження використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Метрополіс" земельної ділянки не за цільовим призначенням для можливості розірвання Договору оренди;
		- надати докази на підтвердження завдання шкоди Київській міській раді у зв'язку з не забудовою земельної ділянки у строк, встановлений Договором оренди.
		 
		          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.06.2015 р. відкладено розгляд справи на 10.06.2015 р., у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі. 
		 
		10.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі.  
		В судовому засіданні 10 червня 2015 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог. 
		Щодо Клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи від 10.06.2015 р. Суд зазначає наступне. 
		Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. 
		Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статті 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
		Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. 
		Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
		Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні Клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи від 10.06.2015 р., оскільки матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті. 
		Відповідно до   статті 82 Господарського процесуального кодексу України   рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		В судовому засіданні 10 червня 2015 року, на підставі   статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
		Відповідно до   статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -               
		ВСТАНОВИВ
		25.06.2007 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 29.03.2007 р. за №401/1062 за Актом приймання - передачі передав, а Орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 03.07.2007 р. за №66-6-00400 у книзі записів державно реєстрації договорів.
		 
		Відповідно до п.2.1 Договору об»єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - перетин проспектів Броварського та Визволителів у Дніпровському районі м. Києва; розмір - 12439 кв.м.; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово - офісного центру; кадастровий номер - 8000000000:66:264:0039. 
		 
		Згідно з п.3.1 Договору він укладений на 15 років.
		 
		Пунктом 8.4 Договору передбачено, що Орендар зобов»язаний, зокрема, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженого в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору. 
		 
		Рішенням Київської міської ради від 16.12.2014 року №717/17 розірвано Договір оренди земельної ділянки від 03.07.2007 р. №66-6-00400 загальною площею 1,124 га, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» на підставі рішення Київської міської ради від 29.03.2007 р. за №401/1062 у зв»язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» п.8.4 договору оренди та численними зверненнями громадськості щодо неприпустимості будівництва в зеленій зоні; внесено зміни до Програми розвитку зелено зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 р. №806/3381, включивши до переліку озеленених територій загального користування м. Києва земельну ділянку площею 1,24 га на перетині проспектів Броварського та Визволителів у Дніпровському районі м. Києва.
		 
		Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що вказане рішення прийняте з порушенням порядку розірвання господарських договорів, визначених Господарським кодексом України. Крім того, він використовував та використовує спірну земельну ділянку за цільовим призначенням, здійснював та здійснює комплекс дій з метою забудови земельної ділянки, сплачує податки, орендну плату та сплатив до міського бюджету понад десять мільйонів гривень пайових внесків за об»єкт, який знаходиться на стадії будівництва. Таким чином, просить Суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради №717/717 від 16.12.2014 року «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метрополіс» від 03.07.2007 №66-6-00400 на підставі рішення Київської міської ради від 29.03.2007 №401/1062». 
		 
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Внаслідок укладення Договору оренди земельної ділянки від 25.06.2007 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2   статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
		Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення   Господарського кодексу України   як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
		Відповідно до абзацу 2 пункту 1   статті 193 Господарського кодексу України   до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення   Цивільного кодексу України   з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
		Згідно зі   статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. (ст. 174 Господарського кодексу України)
		Відповідно до   статті 6 цього Кодексу   сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього   Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1   статті 627 Цивільного кодексу України).
		Частиною 1   статті 628 Цивільного кодексу України   визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
		Відповідно до   статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі   статтею 526 Цивільного кодексу України   зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог   Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Частиною першою   статті 193 Господарського кодексу України   встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7   статті 193 Господарського кодексу України).
		Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".
		Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
		Як встановлено ч. 1   ст. 283 Господарського кодексу України    за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Згідно з ч. 6   ст. 283 Господарського кодексу України   до відносин оренди застосовуються відповідні положення   Цивільного кодексу України   з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Згідно зі статтями   33,   34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Рішенням Київської міської ради від 16.12.2014 року №717/17 розірвано Договір оренди земельної ділянки від 03.07.2007 р. №66-6-00400 загальною площею 1,124 га, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» на підставі рішення Київської міської ради від 29.03.2007 р. за №401/1062 у зв»язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» п.8.4 договору оренди та численними зверненнями громадськості щодо неприпустимості будівництва в зеленій зоні; внесено зміни до Програми розвитку зелено зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 р. №806/3381, включивши до переліку озеленених територій загального користування м. Києва земельну ділянку площею 1,24 га на перетині проспектів Броварського та Визволителів у Дніпровському районі м. Києва.
		Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ради та їх виконавчі органи входять до системи органів місцевого самоврядування.
		Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Суд звертає увагу, що у зв»язку з укладанням 25.06.2007 року між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» Договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 03.07.2007 р. за №66-6-00400 у книзі записів державної реєстрації договорів, між сторонами виникли господарські права та обов'язки, порядок розірвання якого регулюється нормами чинного Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. 
		Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок  завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. (ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України)
		Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України       від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13.
		Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. 
		Суд зазначає, що умовами спірного договору оренди не передбачено право жодної із Сторін в односторонньому порядку відмовитись від договору у повному обсязі або частково, а тому застосуванню підлягають загальні умови щодо порядку розірвання договорів.
		Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
		Проте, Відповідачем не надано Суду жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» з пропозицією про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 25.06.2007 року, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс», що є порушенням норм Господарського кодексу України в частині порядку розірвання господарських договорів. 
		    Крім того, Суд зазначає, що статтею 32 Закону "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.                                        
		Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку визначені в ст. ст. 141, 143, 144 Земельного кодексу України. 
		Примусове припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку можливо у разі порушень відповідних норм екологічного та інших галузей законодавства України: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; не усунення допущених порушень законодавства в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів; конфіскація земельної ділянки; примусове звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки. Інші дві підстави примусового припинення прав на земельну ділянку не пов'язані з порушеннями власником (землекористувачем) відповідних норм екологічного або інших галузей законодавства України. 
		У вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України. (п.2.20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011 р.) 
		У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі". Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам слід виходити з положень Законів України "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. У вирішенні таких спорів суди мають з'ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. При цьому судами також повинні досліджуватися якісні характеристики об'єкта будівництва, обсяг будівництва, а також реальні строки здачі в експлуатацію об'єкта, що має визначатися проектом будівництва, який відповідно повинен бути предметом вивчення судом. (п.п.2.21-2.22 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011 р.)
		Суд зазначає, що підставою розірвання договору оренди земельної ділянки є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто з іншною метою, ніж та, що встановлена Договором, а не той факт, що будіве6льні роботи не було розпочато.
		Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року по справі №910/16306/13. 
		Господарський суд м. Києва зазначає, що Відповідачем також не надано Суду жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів використання Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» земельної ділянки площею 1,24 га на перетині проспектів Броварського та Визволителів у Дніпровському районі м. Києва не за цільовим призначенням. 
		Крім того, Суд зазначає, Позивачем були вчинені дії по реалізації будівельного проекту, а саме отримано від Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) архітектурно - планувальне завдання на проектування будівництва торгово - офісного центру №07-0320, розроблено проект будівництва, затверджено проектну документацію, отримано дозвіл на виконання будівельних робіт №0696-Дн/Т для будівництва торговельно - офісного центру, проведено агрохімічну паспортизацію земельної ділянки, перераховано пайові кошти відповідно до договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури м. Києва №59, отримано технічні умови на забезпечення об»єкту містобудування комунікаціями, що підтверджується матеріалами справи.
		Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що Відповідачем не дотримано порядок розірвання господарського договору, Суд приходить до висновку про те, що рішення Київської міської ради № 717/717 від 16.12.2014 р. прийнято з порушенням чинного законодавства України. 
		Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Згідно зі статтями   33,   34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
		Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Метрополіс» до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №717/717 від 16.12.2014 року «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метрополіс» від 03.07.2007 №66-6-00400 на підставі рішення Київської міської ради від 29.03.2007 №401/1062» підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Відповідно до   статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями   32,   33,36,   43,   49,   82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -               
		ВИРІШИВ
		1.       Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрополіс» - задовольнити повністю. 
		2.           Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради №717/717 від 16.12.2014 року «Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метрополіс» від 03.07.2007 №66-6-00400 на підставі рішення Київської міської ради від 29.03.2007 №401/1062». 
		3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, Ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрополіс» (02660, м.Київ, ПРОСПЕКТ ВИЗВОЛИТЕЛІВ, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 32587652) судовий збір у розмірі 1218 грн. 00 коп. 
		4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
		5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12 червня 2015 року.
		 
		Суддя                                                                                                         О.В. Чинчин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...