Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1702/15-г : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 25.06.2015. Зареєстровано: 26.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2015.
Дата набрання законної сили: 17.06.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"17" червня 2015 р.           Справа№ 910/1702/15-г
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Кропивної Л.В.
		суддів:            Чорної Л.В. 
		          Смірнової Л.Г. 
		 
		при секретарі: Ставицькій Т.Б.
		за участю представників:
		від позивача: Матвієвський А.О., представник за довіреністю б/н від 16.02.2015р.;
		від відповідача: Музика В.І., представник за довіреністю №06-5/328 від 18.05.2015р.;
		від третьої особи: не з'явився;
		 
		Розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс»
		на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015р. (підписано - 14.04.2015р.)
		у справі №910/1702/15-г (суддя: Морозов С.М.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»
		до Комунального підприємства «Київпастранс»
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
		про стягнення 39  861  910, 21 грн.  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 У січні  2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»  (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» (далі - відповідач) про стягнення 39  861 9100,21 грн.  на  відшкодування збитків  , завданих невиконанням   відповідачем   грошових зобов'язань за   Договором №06/80-12 від 21.05.2012р.  про закупівлю товару за державні кошти.      
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання за Договором №06/80-12 від 21.05.2012р.  і  не сплачена   позивачу вартість поставленого  ним  товару.  Невиконання  відповідачем договірних  зобов'язань , вказував   позивач,     призвело до завдання позивачу збитків у вигляді  витрат по  сплаті  процентів за користування кредитними коштами  протягом   періоду  від  моменту, коли мало відбутися грошове виконання,    по дату подання позову та  штрафних санкцій.    Крім того,   вказував позивач,  для виготовлення  тролейбусів   ним були закуплені   комплектуючі      за зовнішньоекономічними контрактами, за поставку яких   позивач  своєчасно не розрахувався, внаслідок чого  сплатив  пені у сфері  зовнішньоекономічної діяльності.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2015р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»  прийнято до провадження, порушено провадження у справі №910/1702/15-г та призначено до розгляду.
		 Комунальне підприємство «Київпастранс» позовні вимоги не визнало, а у відзиві на позовну заяву зазначало, що  сплата   позивачем  процентів   за користування   кредитними  коштами       не пов'язано   з договором  про закупівлю товару за державні кошти , адже      кредитні договори були укладені  позивачем з банком  задовго до укладення  договору про закупівлю товарів з відповідачем. Відхиляючи   доводи позивача   про   сплату   ним пені , нарахованої  податковим органом за правопорушення    у сфері зовнішньо-економічної  діяльності,   відповідач   вказував на недоведеність   тієї   обставини, що  закупівля комплектуючих передбачалася зовнішньоекономічними коштами.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2015р. у справі №910/1702/15-г позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» на відшкодування  збитків в розмірі 18 433 314,00 грн. та судовий збір в розмірі 73 080,00 грн.  В іншій частині позову відмовлено.  
		Задовольняючи  позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності    протиправної поведінки відповідача при  виконанні   ним  умов договору   про закупівлю товару за державні кошти, наявності  вини відповідача у  цьому та  документальною підтвердженістю наявності наслідкового   зв'язку  між   невиконанням      грошових зобов'язань    відповідачем та    витратами    позивача  по сплаті     процентів   за користування кредитними коштами   та   пені у сфері зовнішньоекономічної  діяльності.          
		Не погоджуючись із мотивами та висновками  прийнятого судом  рішенням, Комунальне підприємство «Київпастранс» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015р. у справі №910/1702/15-г та прийняти нове рішення, яким  відмовити у  задоволенні позову повністю.
		У доводах апеляційного оскарження відповідач посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, та постановленням рішення при неправильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.
		За твердженням  скаржника,  місцевий господарський суд при вирішенні питання щодо відшкодування  збитків    не врахував, що умовами пункту 4.5. Договору, погодженого сторонами, визначено, що розрахунки за поставлені позивачем    тролейбуси   ЛАЗ Е-301   в кількості 17 одиниць здійснюються  лише за умови наявності на бюджетному рахунку коштів цільового призначення  і    ці обставини   були   відомі   позивачу під час укладання Договору.   На виконання своїх зобов'язань перед позивачем, вказував  апелянт,  він     неодноразово звертався до Київської міської ради та її виконавчого органу з проханням надати грошові кошти на здійснення   оплати  тролейбусів, але  кошти  не були виділені  у зв'язку з відсутністю їх у місцевому бюджеті. Крім того, на думку  апелянта,   задоволення позову  не лише поставить відповідача у скрутне фінансове становище, а й незаконно збагатить позивача за рахунок громади Києва,  тому що     позивач намагається перекласти свої кредитні зобов'язання перед банківськими установами  та бюджетом на відповідача. 
		Згідно Протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 12.05.2015р., апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015р.  у справі №910/1702/15-г  передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015р. апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015р.  у справі №910/1702/15-г  прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд справи на 03.06.2015р.
		03.06.2015р. до Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли пояснення по справі, в яких остання просила суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у  задоволенні позову повністю. В обґрунтування своєї правової  позиції, третя особа, серед іншого, вказувала  на допущені  порушення  норм матеріального права місцевим господарським судом при вирішенні питання   відповідальності  у вигляді  відшкодування  збитків.
		03.06.2015р. у судовому засіданні колегією суддів оголошено перерву до 17.06.2015р.
		08.06.2015р. до Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії: повідомлення про відступлення права вимоги  від 19.04.2013р., Договору відступлення прав вимоги №17/04-1 від 17.04.2013р.
		У судове засідання 17.06.2015р. представники третьої особи не з'явились. Про час та  місце судового засідання третя особа була повідомлена належним чином, з огляду на наступне.
		Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
		Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
		У судовому засіданні 03.06.2015р. колегією суддів було оголошено перерву до  17.06.2015р.
		Зі змісту протоколу судового засідання від 03.06.2015р. та наявної у справі розписки вбачається, що представник третьої особи - Миронюк О.А. була присутньою у судовому засіданні, про час та дату наступного судового засідання на 17.06.2015р. повідомлена, про що міститься підпис представника третьої особи на розписці. 
		Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
		Відкладення розгляду справи є правом суду. Відкладення справи застосовується не у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представників сторін, а у зв'язку з неможливістю вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
		Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, разом з тим, явка судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті у судовому засіданні 17.06.2015р. за відсутності представників третьої особи.
		Розглянувши клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, пов'язаних      з  відступлення права вимоги  від 19.04.2013р.,   суд апеляційної інстанції  не знайшов підстав для його задоволення з наступних мотивів.
		Документи ,  які просить залучити до справи  відповідач,    складені    раніше, ніж  судом   прийняте оскаржуване рішення;  на момент розгляду позову    ці документи   існували і   були відомі      відповідачу та  позивачу, але ними не були подані.
		В силу положень ст.   101  ГПК   України    у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .
		За правовою позицією Пленуму Вищого господарського суду України, викладеною у   пункті 9 Постанови «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» №7 від 17.05.2011р.,   «у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього».
		Підстав, які   перешкоджали відповідачу подати такі  документи суду першої інстанції  при належний  ступені   виконання ним процесуальних   обов'язків    ,   відповідач  не вказав ,   тому      додатково подані позивачем документи до суду апеляційної інстанції до розгляду прийняті бути не можуть в силу прямої вказівки ст. 101 ГПК України.
		17.06.2015р.  у судовому засіданні представник відповідача  підтримав доводи  апеляційного  оскарження,  просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015р. у справі №910/1702/15-г та прийняти нове рішення, яким  відмовити у  задоволенні позову повністю.
		Представник позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		Як підтверджується матеріалами справи, 21.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (надалі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством «Київпастранс» (надалі - відповідач, покупець)  був укладений  Договір №06/80-12 про закупівлю товарів за державні кошти (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю  тролейбуси зчленовані з низьким рівнем підлоги довжиною понад 18,7 метрів ЛАЗ Е-301 (надалі - тролейбуси) в кількості 17 одиниць (п.п. 1.1, 1.2 Договору).
		Відповідно до   умов   Договору   сума угоди  становить 62  900  000,00 грн.,    покупець здійснює оплату товару  протягом 5-ти банківських днів з дати підписання сторонами  актів приймання-передачі кожної одиниці товару, за умови наявності на бюджетному рахунку коштів цільового призначення. (Пункти 4.2., 4. 5 та    3.1) 
		Як свідчать матеріали справи,   і не  оспорюється    відповідачем,  на виконання умов Договору позивач 08.10.2012р.  поставив відповідачу 17 тролейбусів вартістю по 3 700 000,00 грн. кожний, всього на суму 62 900 000,00 грн. 
		Факт передачі тролейбусів підтверджується підписаними сторонами двосторонніми Актами приймання - передачі тролейбусів (належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи)  та не заперечується відповідачем. 
		Встановивши, що відповідач не здійснив   оплати   за  поставлені  йому  тролейбуси 12.10.2012р., місцевий господарський суд    дійшов до висновку,   що    між      неоплатою    відповідачем   вартості поставлених тролейбусів   існує  причинно-наслідковий   зі сплатою   позивачем     витрат   у вигляді сплачених процентів та  штрафних санкцій   за  кредитними договорами банку - кредитору   та  сплатою       пені за    несвоєчасне  зарахування    валюти    по зовнішньоекономічних контрактах   .  
		Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)  особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
		- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
		- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
		- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
		-          матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		При цьому   для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у сукупності, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова  відповідальність не настає.
		 Колегія суддів вважає недоведеним  юридично  значимий   причинний   зв'язок   між     витратами  позивача, пов'язаними із  сплатою ним процентів за  користування кредитними коштами   на виконання  укладеного    цивільно-правового  договору  з банком   та    пені  за правопорушення   у сфері  зовнішньоекономічної  діяльності,  з огляду на таке.  
		Позивач    належними та допустимими  доказами не довів  відсутності  своєї вини  у     невиконанні     зобов'язань за кредитними    договорами  і   по своєчасній оплаті валютних коштів за зовнішньоекономічними контрактами третім особам,    а також  тієї  обставини, що   нездійснення  відповідачем  12.10.2012р.  оплати за продані   йому  тролейбуси   мало наслідком    невиконання    позивачем   зовнішньоекономічних контрактів  та  кредитних  договорів.   
		Між тим,   наявне  у матеріалах   справи        рішення  Господарського суду м. Києва від 27.06.2012р.    №5015/232/11-33/371, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2012,  повністю   спростовує  доводи   позивача про     наявність   причинно-наслідкового    зв'язку     між    невиконанням    відповідачем   оплати вартості  тролейбусів   12.10.2012 та невиконанням   позивачем   кредитного договору  перед банком станом на     27.06.2012р. 
		Вказані   судові  рішення      свідчать, що       допущене  позивачем  невиконання     кредитних   договорів    і неповернення   кредиту   мало місце  до    узгодженого   між  позивачем та відповідачем    строку   виконання    грошових зобов'язань  за Договором  про закупівлю товарів за державні кошти.
		До того ж   майнові   права     на  кошти  у розмірі  оплати відповідачем  62 900 000 грн.    були передані    позивачем     у заставу Банку  - кредитору , про що свідчить   наявний  у матеріалах справи   договір  застави  від 26.01.2012 р. (а.с.  91, т. 1).   
		Передача   у   заставу   майнових   прав  банку -кредитору    спростовує   наявність   юридично-значимого      зв'язку  між         нарахованою  податковим органом  пені за порушення  здійснення розрахунків  в іноземній валюті   за   податковим повідомленням-рішенням  від  15.08.2013р.   та     невиконанням     відповідачем  оплати за Договором  про закупівлю товарів за державні кошти.
		Позивачем також не підтверджено, що закупівля комплектуючих у третіх осіб згідно з укладеними ним контрактами і здійснення розрахунків за це з прострочкою платежів викликана унаслідок невиконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором №06/80-12 від 21.05.2012р.  про закупівлю товару за державні кошти.   
		З огляду на встановлене, колегія суддів апеляційного  господарського  суду    приходить до висновку про недоведеність  позивачем     суттєвих підстав  для    притягнення      відповідача    до відповідальності  у вигляді   відшкодування    збитків у розмірі понесених позивачем витрат по сплаті    процентів     та додаткових процентів  за кредитними договорами та     пені    відповідно  до  податкового  повідомлення -рішення.        
		За таких обставин справи, рішення суду першої інстанції, який задовольнив позов, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенню позовних вимог повністю.
		Сплачені апелянтом судові витрати в силу ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у справі.
		У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
		Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
		     
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015р. у справі №910/1702/15-г задовольнити.
		2.Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015р. у справі №910/1702/15-г скасувати. 
		3.Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»  до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення 39  861  910, 21 грн., відмовити повністю.
		4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (код ЄДРПОУ 33894928, адреса: 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 6) на користь Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604, адреса: 04070, м. Київ, вулиця Набережне шосе, 2)  36 540 (тридцять шість п'ятсот сорок) гривень 00 коп. за подання апеляційної скарги. 
		5.Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
		6.Матеріали справи №910/1702/15-г  повернути до місцевого господарського суду.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
		 
		Головуючий суддя                                                             Л.В. Кропивна 
		 
		Судді                                                                                Л.В. Чорна
		 
		                                                                                Л.Г. Смірнова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...