Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-61/11340-2012 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Купівля - продаж; Інший спір про купівлю - продаж.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2015. Зареєстровано: 28.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2015.
Дата набрання законної сили: 03.12.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"03" грудня 2012 р. Справа№ 5011-61/11340-2012
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:Шапрана В.В.
		суддів:  Андрієнка  В.В. 
		ОСОБА_1 
		при секретарі:Коваленко В.С. 
		за участю представників: 
		від позивача - ОСОБА_2 - довіреність № 207/615д від 03.09.2012 року, ОСОБА_3 - довіреність № 212/849 від 27.01.2012 року; ОСОБА_4 - довіреність № 207/616д від 03.09.2012 року, 
		від відповідача 1 - ОСОБА_5 - довіреність № 9.1-22/1161 від 30.12.2011 року, 
		від відповідача 2 - ОСОБА_6 - довіреність № 6-15/115 від 06.01.2012 року;
		від третьої особи - не зявилися 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Державної казначейської служби України, ОСОБА_7 Міністрів України та ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року (суддя Івченко А.М.)
		за позовом Міністерства оборони Російської Федерації 
		до 1) ОСОБА_7 Міністрів України 
		   2) Державної казначейської служби України 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» 
		про стягнення 3 239 652 269,73 грн., - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Міністерство оборони Російської Федерації (далі  позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ОСОБА_7 Міністрів України (далі  відповідача 1), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів  ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово-фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» (далі  третя особа), Державної казначейської служби України про стягнення 3 239 449 614 грн. 14 коп.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2012 року, відповідно до ст. 24 ГПК України залучено Державну казначейську службу України до участі у справі № 5011-61/11340-2012 в якості відповідача (далі - відповідач 2). 
		Позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України в судовому засіданні в Господарському суді м. Києва подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд прийняти рішення з урахуванням нової ціни позову, яка складає 3 239 652 269 грн. 73 коп. Дана заява прийнята судом першої інстанції до розгляду та долучена до матеріалів справи.
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.09.2012 року позов задоволено частково. Позовну вимогу Міністерства оборони Російської Федерації до ОСОБА_7 Міністрів України, Державної казначейської служби України в частині стягнення 3 113 053 506,26 грн. задоволено. В решті позовних вимог  відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь Міністерства оборони Російської Федерації заборгованість в сумі 3 113 053 506,26 грн. та судовий збір в сумі 61 862,74 грн. 
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна казначейська служба України звернулася з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2012 року та відмовити в задоволенні позовних вимог Міністерства оборони Російської Федерації в повному обсязі. 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Україною в особі Уряду (листом ОСОБА_7 Міністрів України від 26.08.1996 року № 64-2298/8) було надано гарантію виконання ЗАТ «Єдині енергетичні системи України» зобовязань за контрактами на постачання матеріально  технічних ресурсів для потреб Міністерства оборони Російської Федерації в порядку взаєморозрахунків за російський природний газ на підставі генеральної угоди від 29.05.1996 року № 1957-1-96 і контракту від 25.07.1996 року № 148/1697 між ЗАТ «Єдині енергетичні системи України» та Міністерством оборони Російської Федерації, оскільки відповідно до Закону України «Про бюджетну систему України» від 05.12.1990 року не передбачалося надання Урядом України державних гарантій за зобовязаннями субєктів господарювання. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2012 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.10.2012 року. 
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_7 Міністрів України звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2012 року у справі № 5011-61/11340-2012 та прийняти нове, яким у задоволенні позову Міністерства оборони Російської Федерації до ОСОБА_7 Міністрів України, Державної казначейської служби України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» про стягнення 3 239 652 269,73 грн.  відмовити в повному обсязі. Стягнути з Міністерства оборони Російської Федерації на користь ОСОБА_7 Міністрів України судовий збір у розмірі 33 060,00 грн. сплачений за подання апеляційної скарги. 
		В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на ту обставину, що під час розгляду справи в суді першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, прийнято рішення при наявності недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.
		Також, апелянт вказував на те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про підтвердження на міждержавному рівні факту заборгованості ЗАТ «ПФК «ЄЕС України» перед міністерством оборони РФ з огляду на те, що зі змісту Протоколу Десятого засідання Змішаної Російсько-Української комісії із співпраці від 02.07.2004 року не вбачається, що заборгованість виникла саме по виконанню умов контракту від 25.07.1996 року № 148/1697 по поставках ЗАТ «ПФК «ЄЕС України» матеріально-технічних ресурсів для Міністерства оборони РФ. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 Міністрів України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.10.2012 року. 
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2012 року у справі № 5011-61/11340-2012 у частині задоволених позовних вимог позивача, прийняти нове рішення, яким у позові Міністерства оборони Російської Федерації до ОСОБА_7 Міністрів України, Державної казначейської служби України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» про стягнення коштів відмовити у повному обсязі. Стягнути з позивача на користь ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» судові витрати у розмірі 33 060 грн. 
		В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято внаслідок неповного зясування обставин справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 191, 194, 196 ЦК УРСР, ст. 32 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст. 3 Указу Президента України від 01.05.1995 року № 343 «Про заходи щодо зміцнення фінансової дисципліни при виконанні Державного бюджету України», п. 4 Положення про Валютно-кредитну раду ОСОБА_7 Міністрів України, затвердженим Указом Президента України від 20.09.1995 року № 852/95, п. 1 постанови ОСОБА_7 Міністрів України № 655 від 17.08.1995 року «Про додаткове забезпечення гарантій або інших зобовязань Уряду України, які надаються іноземним кредиторам щодо погашення кредитів в іноземній валюті, що залучаються українськими юридичними особами», п. 19 Тимчасового регламенту засідань ОСОБА_7 Міністрів України та його Президії і Положень про підготовку проектів постанов і розпоряджень ОСОБА_7 Міністрів України, затвердженого постановою ОСОБА_7 Міністрів України від 08.07.1993 року № 523 та порушенням норм процесуального права, а саме: ст.ст. 8,18,23 Конвенції ООН про позовну давність в міжнародному купівлі  продажу товарів 1974 року, ст.ст. 12,32,36 ГПК України. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.10.2012 року. 
		Представником позивача подано клопотання про застосування у господарському процесі російської мови, яке з урахуванням ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судом апеляційної інстанції задоволено.
		Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» ОСОБА_9 було подано заяву про відвід головуючому судді - Шапран В.В. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року заяву про відвід головуючому судді - Шапран В.В. заявлений представником третьої особи на стороні відповідачів ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» ОСОБА_9 залишено без задоволення. 
		Також, представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» ОСОБА_9 подано заяву про відвід колегії суддів у складі: ОСОБА_10  головуючий, суддів: Андрієнко В.В., Буравльов С.І. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2012 року заяву про відвід колегії суддів у складі: ОСОБА_10  головуючий, суддів: Андрієнко В.В., Буравльов С.І. заявлений представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» ОСОБА_9 залишено без задоволення.
		Представник третьої особи на стороні відповідачів заявив клопотання про витребування у Міністерства оборони Російської Федерації та ОСОБА_7 Міністрів України оригінали листів ОСОБА_7 Міністрів України від 26.08.1996 року № 64-2297/8 та від 26.08.2012 року № 64-2298/8.
		Розглянувши клопотання про витребування у Міністерства оборони Російської Федерації та ОСОБА_7 Міністрів України оригіналів листів ОСОБА_7 Міністрів України від 26.08.1996 року № 64-2297/8 та від 26.08.2012 року № 64-2298/8 колегія суддів ухвалила відмовити в задоволенні даного клопотання по відношенню до ОСОБА_7 Міністрів України оскільки, як зазначив представник ОСОБА_7 Міністрів України вказані листи були вилучені правоохоронними органами, і вони відсутні в ОСОБА_7 Міністрів України. 
		По відношенню заявленого вище клопотання до позивача, колегія суддів зазначає, що воно також не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи наявні вказані вище листи належним чином посвідчені правоохоронними органами, а заявником не зазначено законодавства на підставі якого вказані обставини справи мають доводитись саме оригіналами документів. 
		Представник третьої особи на стороні відповідачів заявив клопотання про витребування у ОСОБА_7 Міністрів України відповідне рішення щодо призначення Уповноваженої організації по розрахунках з Міністерством оборони Російської Федерації згідно листа Премєр-міністра України від 26.08.1996 року № 64-2298/8, про витребування у Міністерства оборони Російської Федерації доказів облікування в бухгалтерському обліку Міністерстві оборони Російської Федерації заборгованості ЗАТ «ПФК» ЄЕСУ» станом на 2012 рік, а також докази обліку гарантій наданих КМ України та клопотання в яких просить суд апеляційної інстанції зобовязати ОСОБА_7 Міністрів України надати окремі письмові пояснення щодо підстав та умов виникнення листа Премєр-міністра України від 26.08.1996 року № 64-2298/8, про витребування у ОСОБА_7 Міністрів України та Уряду Російської Федерації відповідну інформацію та письмові пояснення щодо підготовки та укладення міжурядових угод, зазначених у листі Премєр-міністра України від 26.08.1996 року № 64-2298/8 та витребувати з ОСОБА_7 Міністрів України відповідну інформацію та письмові пояснення щодо затвердження, готування та наявності будь-якого проекту державної програми, про яку йдеться у листі Премєр-міністра України від 26.08.1996 року № 64-2298/8. 
		Розглянувши вказані вище клопотання, колегія суддів ухвалила відмовити в задоволенні зазначених клопотань, оскільки в витребуванні наведених пояснень та інформації не виникає необхідності відповідно до встановлюваних судом обставин справи. 
		Представником позивача надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2012 року залишити без змін, а апеляційні скарги Державної казначейської служби України, ОСОБА_7 Міністрів України та ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» - без задоволення. 
		Представник третьої особи на стороні відповідачів заявив клопотання про скасування рішення та припинення провадження у справі.
		Розглянувши клопотання представника третьої особи на стороні відповідачів про скасування рішення та припинення провадження у справі колегія суддів дійшла до висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню з підстав наведених нижче. 
		У судовому засіданні 04.10.2012 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 11.10.2012 року 09 год. 15 хв. 
		У судовому засіданні 11.10.2012 року представником третьої особи на стороні відповідачів заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, в якому останній просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити Міністерству оборони РФ у позові у повному обсязі на підставі ст.ст. 8,23 Конвенції ООН про позовну давність в міжнародному купівлі  продажу товарів 1974 року, ст. 267 ЦК України. 
		Також, представник третьої особи на стороні відповідачів подав клопотання про визнання недопустимими доказами факти встановлені рішеннями Арбітражного суду м. Москви від 09.01.2001 року у справі № А40-44294/00-40-424, від 20.08.2001 року № А40-26753/01-7-374, від 07.05.2001 року № А40-11443/01-69-67, від 26.09.2001 № А40-27196/01-56-259 та копії листів ОСОБА_7 Міністрів України від 26.08.1996 року № 64-2297/8 та № 64-2298/8 за підписом Премєр-міністра України ОСОБА_11 
		Крім того, представник третьої особи на стороні відповідачів подав клопотання про витребування доказів, в яких просив суд витребувати у ОСОБА_7 Міністрів України належним чином завірену копію протоколу виїмки, відповідно до якого було вилучено листи ОСОБА_7 Міністрів України від 26.08.1996 року № 64-2297/8 та від 26.08.1996 року № 64-2298/8, витребувати у Міністерства оборони Російської Федерації та Служби Безпеки України оригінали листів ОСОБА_7 Міністрів України від 26.08.1996 року № 64-2297/8 та від 26.08.1996 року № 64-2298/8; витребувати у Міністерства фінансів України довідку з розшифровкою державної заборгованості за гарантованим державою України боргом за зобовязанням ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ» починаючи з 1996 року та до моменту звернення МО РФ з позовом до суду, витребувати у Міністерства фінансів Російської Федерації довідку з розшифровкою дебіторської заборгованості за гарантованим державою Україною боргом за зобовязаннями ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ» починаючи з 1996 року та до моменту звернення МО РФ з позовом. 
		Водночас, представник позивача подав клопотання, в якому просив суд зобовязати Міністерство оборони Російської Федерації надати докази обліковування в бухгалтерському обліку Міністерства оборони Російської Федерації заборгованості ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ», а саме: Уніфіковану форму № ІНВ-17 «ОСОБА_2 інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами та кредиторами», затверджену постановою Держкомстату Росії від 18.08.1998 року № 88, починаючи з 1996 року та станом на момент подання позову. 
		Колегія суддів розглянувши вказані вище клопотання щодо витребування доказів не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на приписи ст. 38 ГПК України, за змістом якої сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів, при цьому обґрунтування неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. 
		Однак, представником третьої особи на стороні відповідачів не обґрунтовано неможливість самостійного отримання доказів від позивача, відповідача 1 та інших органів державної влади, а саме не надано суду підтвердження того, що йому відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу. 
		Представником третьої особи на стороні відповідачів надано письмові пояснення по суті спору, яке долучено судом до матеріалів справи. 
		11.10.2012 року у судовому засіданні оголошено перерву до 22.10.2012 року 09 год. 15 хв. 
		Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ОСОБА_7 Міністрів України надійшло клопотання про надіслання до Служби безпеки України матеріалів господарської справи № 5011-61/11340-2012 за позовом Міністерства оборони Російської Федерації до ОСОБА_7 Міністрів України, Державної казначейської служби України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» про стягнення 3 239 652 269,73 грн.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 року надіслано до Служби безпеки України матеріали господарської справи № 5011-61/11340-2012 за позовом Міністерства оборони Російської Федерації до ОСОБА_7 Міністрів України, Державної казначейської служби України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» про стягнення 3 239 652 269,73 грн. та зупинено апеляційне провадження у справі № 5011-61/11340-2012. 
		Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Управління Служби безпеки України в Харківській області надійшов лист, в якому останній повідомляє, що у рамках кримінальної справи № 2312, якою досліджується питання виникнення заборгованості ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» перед Міністерством оборони Російської Федерації на суму 405,3 млн. дол. США, останнього цивільним позивачем не визнано. 
		Разом з листом надано копії матеріалів кримінальної справи № 2312. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 року поновлено провадження по справі, розгляд справи призначено на 03.12.2012 року. 
		У судове засідання призначене на 03.12.2012 року зявилися представники позивача та відповідачів. 
		Представник третьої особи на стороні відповідачів у призначене судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
		Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (пункт 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»).
		З відмітки відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 року, випливає, що така ухвала направлена сторонам по справі 20.11.2012 року.
		Враховуючи те, що представник третьої особи на стороні відповідачів був повідомлений про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи на стороні відповідачів. 
		Представники Державної казначейської служби України та ОСОБА_7 Міністрів України підтримали доводи викладені в апеляційних скаргах.
		Представник позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечував. 
		За змістом ст. 101 ГПК України У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. 
		Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. 
		Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.
		Предметом позовних вимог по справі № 5011-61/11340-2012 є стягнення 3 239 449 614 грн. 14 коп. заборгованості.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» має непогашену заборгованість перед Міністерством оборони Російської Федерації в звязку з невиконанням ЗАТ «ЄЕСУ» за зобовязаннями, передбачені генеральною угодою від 29.05.1996 року № 1957-1-96, контрактом від 25.07.1996 року № 148/1697 та відповідними угодами до нього  додатковою угодою від 25.12.1996 року № 148/1697-Д4 та угодою від 11.06.1997 року № 148/1697-1, що підтверджується рішеннями Арбітражного суду м. Москви.
		Місцевий господарський суд частково задовольняючи позовні вимоги в розмірі 389 472 476,70 доларів США виходив з того, що зобовязання ЗАТ «ЄЕСУ» перед Міністерством оборони РФ по контрактам на постачання матеріально-технічних ресурсів не виконані; ЗАТ «ЄЕСУ» попередню оплату Міністерству оборони РФ не повернуло.
		Колегія суддів, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь Міністерства оборони Російської Федерації заборгованості в сумі 3 113 053 506,26 грн. з огляду на наступне. 
		Правовідносини між Російським акціонерним товариством «Газпром» (далі  РАТ «Газпром») та ОСОБА_8 акціонерним товариством «Промислово-фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» (далі  ЗАТ «ЄЕСУ»), та фірмою «United Energy International Limited» (United Kingdom, London), яка є корпоративним членом ЗАТ «ЄЕСУ» та виступає на його стороні виникли на підставі укладеного 29.12.1995 року, договору № 4 ГУ-96 на постачання російського природного газу в 1996 році.
		Предметом вказаного договору є постачання РАТ «Газпром» ЗАТ «ЄЕСУ» російського природного газу для споживачів України в 1996 році, а також зустрічна поставка ЗАТ «ЄЕСУ» для підприємств та організацій РАТ «Газпром» матеріально-технічних ресурсів та надання нею послуг РАТ «Газпром» рівною договірною вартістю газу, що постачається.
		Згідно з абз. 4 п. 5.2 цього договору сторони домовилися, що ЗАТ «ЄЕСУ» в рахунок оплати обсягу газу може здійснювати погашення заборгованості РАТ «Газпром» та його підприємств перед Федеральним бюджетом, після узгодження ЗАТ «ЄЕСУ» цього питання в Міністерстві Фінансів Російської Федерації. ЗАТ «ЄЕСУ» здійснює погашення заборгованості РАТ «Газпром» та його підприємств перед Федеральним бюджетом казначейськими зобовязаннями Міністерства Фінансів Російської Федерації та казначейськими податковими звільненнями.
		ЗАТ «ЄЕСУ» в рахунок взаєморозрахунків за поставлений газ здійснить, починаючи з 01.01.1996 року, рівномірно по місяцям постачання підприємствам і організаціям РАТ «Газпром» матеріально-технічних ресурсів згідно з додатком № 1, який є невідємною частиною цього договору (п. 5.3 договору).
		Пунктом 5.6 договору сторони погодили, що при необхідності проводити взаємне корегування обсягів та вартості поставки ЗАТ «ЄЕСУ» газу, оплачуваних в грошовій формі або в рахунок погашення заборгованості РАТ «Газпром» перед Федеральним та місцевими бюджетами згідно з п. 5.2, поставки матеріально-технічних ресурсів відповідно до п. 5.3 та транзиту газу по території України на підставі п. 5.4 цієї статті.
		За умовами п. 5.7 договору кінцевий розрахунок за поставлений ЗАТ «ЄЕСУ» протягом календарного місяця природний газ здійснюється до 10 числа наступного за звітним місяця на підставі узгодженого розрахунку вартості поставленого газу та оплати ЗАТ «ЄЕСУ» вартості газу грошовими коштами, погашення заборгованості РАТ «Газпром» перед Федеральним та місцевими бюджетами, вартості поставлених підприємствам і організаціям РАТ «Газпром» матеріально-технічних ресурсів, а також оплати РАТ «Газпром» вартості транзиту російського газу.
		У відповідності до п. 5.11 договору для виконання умов статті 5 цього договору ЗАТ «ЄЕСУ» має право залучати уповноважену нею фірму «United Energy International Limited», яка за договором з ЗАТ «ЄЕСУ» може, за погодженням з РАТ «Газпром», здійснювати платежі за цим договором чи постачання матеріально-технічних ресурсів у відповідності до цього договору.
		30.12.1995 року між фірмою «United Energy International Limited» та ЗАТ «ЄЕСУ» укладено контракт № 24 постачання природного газу в період з 01.01.1996 року по 31.12.1996 року.
		Постановою Уряду Російської Федерації від 01.04.1996 року № 481 «Про упорядкування розрахунків зі здійснення податкових та інших платежів підприємств та організацій  платників податків до федерального бюджету, включаючи погашення заборгованості по ним» з 01 травня 1996 року припинено використання будь-яких негрошових форм здійснення податкових та інших платежів підприємств і організацій - платників податків до федерального бюджету (включаючи товарний кредит і податкові звільнення), а також негрошових форм погашення заборгованості по ним, за винятком проведення в 1996 році зарахування заборгованості підприємств і організацій - платників податків по податкам та іншим платежам до федерального бюджету, передбаченого статтею 48 Федерального закону «Про федеральний бюджет на 1996 рік», на суму, що не перевищує протягом 1996 року 9 трильйонів рублів.
		З метою забезпечення розрахунків за поставлені підприємствами та організаціями України матеріально-технічні ресурси для потреб Міністерства оборони Російської Федерації (далі  Міністерство оборони РФ), в межах коштів федерального бюджету на 1996 рік, затверджених на будівництво та утримання Збройних Сил Російської Федерації, і відповідно до Постанови Уряду Російської Федерації від 01.04.1996 року № 481 було прийнято наказ Міністерства фінансів Російської Федерації від 30.04.1996 року № 247 «Про надання казначейських звільнень».
		Відповідно до п. 1 наказу Мінфіну РФ від 30.04.1996 року № 247 в рахунок фінансування Міністерства оборони Російської Федерації в 1996 році по видатках на будівництво і утримання Збройних Сил Російської Федерації надаються підприємствам і організаціям РАТ «Газпром», які мають недоїмку за платежами до федерального бюджету в 1996 році, казначейські податкові звільнення, в рахунок їх договору № 4-ГУ-96 від 29.12.1995 року про взаємні поставки з Урядом України в 1996 році 25,118 млрд. куб. метрів природного газу на Україну і матеріально-технічних ресурсів на суму, що не перевищує еквівалент в рублях 300 000 000,00 доларів США.
		Так, на виконання договору від 29.12.1995 року № 4 ГУ-96 між РАТ «Газпром» і ЗАТ «ЄЕСУ» на постачання природного газу на територію України та наказу Міністерства фінансів РФ від 30.04.1996 року № 247, між Міністерством оборони РФ та ЗАТ «ЄЕСУ» 29.05.1996 року укладено генеральну угоду № 1957-1-96. 
		За змістом п. 1.1 генеральної угоди від 29.05.1996 року № 1957-1-96 ЗАТ «ЄЕСУ» забезпечує оплату матеріально-технічних ресурсів, які постачаються Міністерству оборони РФ підприємствами-виробниками (постачальниками) продукції для будівництва та утримання Збройних Сил за рахунок коштів федерального бюджету на 1996 рік.
		Пунктом 2 генеральної угоди від 29.05.1996 року № 1957-1-96 встановлено такий порядок та умови оплати продукції.
		2.1. Для реалізації угоди Міністерство оборони РФ визначає перелік та обсяги продукції, які підлягають постачанню в 1996 році на суму, еквівалентну 300 000 000,00 доларів США.
		2.2. ЗАТ «ЄЕСУ» здійснює оплату продукції, яка підлягає постачанню в адресу Міністерства оборони РФ.
		2.3. При виконанні своїх зобовязань, сторони будуть керуватися тим, що строк поставок продукції, яку оплатить ЗАТ «ЄЕСУ», встановлюється з червня 1996 року по 31 грудня 1996 року.
		2.4. Сторони погодили, що ЗАТ «ЄЕСУ» забезпечує постачання Міністерству оборони РФ продукції, оплаченої згідно з «Специфікацією продукції» по номенклатурі та в строки, передбачені окремо укладеними договорами поставки та у відповідності з передбаченими в них умовами між ЗАТ «ЄЕСУ» та Головним і Центральним управліннями чи повноважними юридичними особами Міністерства оборони РФ.
		Пунктом 3 генеральної угоди від 29.05.1996 року № 1957-1-96 встановлено такий порядок проведення зарахування.
		3.1. Сторони погодили, що Міністерство оборони РФ та ЗАТ «ЄЕСУ» щомісячно, не пізніше 3 числа, наступного за звітним місяця, проводять документарну звірку оплачених обсягів продукції.
		При цьому сторони погодили, що в зарахування приймається продукція оплачена ЗАТ «ЄЕСУ» конкретним виробникам (постачальникам), що буде підтверджуватися такими документами: листом ЗАТ «ЄЕСУ» про здійснення оплати; гарантійним листом підприємства, підтверджуючим оплату ЗАТ «ЄЕСУ» продукції та його зобовязаннями з поставки оплаченої продукції за підписами керівника підприємства та головного бухгалтера.
		У відповідності до даної угоди зарахування може бути проведено в інший строк ніж зазначений в пункті 3.1 угоди, за наявності вищезазначених документів на оплату продукції, що постачається.
		3.2. За результатами зарахування складається зведений зарахувальний акт, який в двотижневий строк після підписання передається до Мінфіну РФ для оформлення казначейських податкових звільнень на підприємства РАТ «Газпром», у відповідності до Наказу Мінфіну РФ від 30.04.1996 року № 247.
		За умовами п. 4.1 генеральної угоди від 29.05.1996 року № 1957-1-96 у випадку порушення ЗАТ «ЄЕСУ» зобовязань з оплати продукції Міністерство оборони РФ, за погодженням з Мінфіном РФ має право розірвати цю угоду з покладенням на ЗАТ «ЄЕСУ» зобовязань з погашення заборгованості РАТ «Газпром».
		Крім того, на виконання наказу Міністерства фінансів РФ від 30.04.1996 року № 247, генеральної угоди від 29.05.1996 року № 1957-1-96 між Міністерством оборони РФ та ЗАТ «ЄЕСУ», договору від 29.12.1995 року № 4 ГУ-96 між РАТ «Газпром» і ЗАТ «ЄЕСУ» на постачання природного газу в Україну, між Центральним управлінням матеріальних ресурсів і зовнішньоекономічних звязків Міністерства оборони Російської Федерації (далі  ЦУ МР і з/е звязків МО РФ) і ЗАТ «ЄЕСУ» 25.07.1996 року укладено контракт № 148/1697. 
		У відповідності до пп. 1.1, 3.1 контракту від 25.07.1996 року № 148/1697 ЗАТ «ЄЕСУ» взяло на себе зобовязання поставити матеріально-технічні ресурси для потреб Міністерства оборони РФ на суму 1 500 000 000 000,00 (один трильйон пятсот мільярдів) рублів, що еквівалентно 300 000 000,00 доларів США.
		Розрахунки за контрактом будуть здійснюватися у відповідності до наказу Міністра фінансів Російської Федерації від 30.04.1996 року № 247 та генеральною угодою від 29.05.1996 року № 1957-1-96 між Міністерством оборони РФ та ЗАТ «ЄЕСУ», шляхом проведення зарахування отриманого вантажоотримувачами товару, в порядку погашення казначейських податкових звільнень, виданих Міністерством фінансів Російської Федерації РАТ «Газпром» по платежам до федерального бюджету (п. 3.3 контракту від 25.07.1996 року № 148/1697).
		28.11.1996 року між Міністерством фінансів РФ, Державною податковою Службою РФ, Міністерством оборони РФ, РАТ «Газпром», Комерційним банком «Національний резервний банк» і ЗАТ «ЄЕСУ», та компанією «United Energy International Limited», яка є корпоративним членом ЗАТ «ЄЕСУ» було укладено угоду № 01089 про врегулювання заборгованості по платежам до Федерального бюджету підприємств РАТ «Газпром» і здійснення фінансування видатків Федерального бюджету на 1996 рік на оплату матеріально-технічних ресурсів для потреб, підвідомчих Міноборони Росії структур, які поставляються ЗАТ «ЄЕСУ» в рахунок заборгованості України за спожитий природний газ в сумі, еквівалентній 250 000 000,00 доларів США.
		Водночас, 25.12.1996 року між ЦУ МР і з/е звязків МО РФ і ЗАТ «ЄЕСУ» за участю компанії «United Energy International Limited», яка є корпоративним членом ЗАТ «ЄЕСУ» укладено додаткову угоду № 148/1697-Д4 до контракту від 25.07.1996 року № 148/1697.
		Відповідно до додаткової угоди від 25.12.1996 року № 148/1697-Д4 до контракту від 25.07.1996 року № 148/1697 сторони погодили таке:
		1. ЗАТ «ЄЕСУ» в межах контракту від 25.07.1996 року № 148/1697 поставить понад погодженого в ньому обсягу, додатковий обсяг матеріально-технічних ресурсів для потреб Міністерства оборони РФ на суму еквівалентну 250 000 000,00 доларів США, в рахунок бюджетного фінансування 1996 року.
		Матеріально-технічні ресурси повинні поставлятися і мати походження з території України. Строк поставки додаткового обсягу матеріально-технічних ресурсів не повинен перевищувати 180 днів з дня здійснення оплати.
		2. При поставках додаткового обсягу матеріально-технічних ресурсів для потреб Міністерства оборони РФ, здійснюваних в межах контракту від 25.07.1996 року № 148/1697 на суму, еквівалентну 250 000 000,00 доларів США, в рахунок бюджетного фінансування 1996 року, на стороні ЗАТ «ЄЕСУ», яка є постачальником ресурсів, виступає від свого імені зазначена в преамбулі даної угоди компанія «United Energy International Limited», яка забезпечує оплату даного додаткового обсягу матеріально-технічних ресурсів підприємствам-виробникам і яка є одержувачем коштів в оплату за поставлений для потреб Міністерства оборони РФ вищезазначений додатковий обсяг матеріально-технічних ресурсів.
		3. Оплата за поставлений для потреб Міністерства оборони РФ додатковий обсяг матеріально-технічних ресурсів на суму еквівалентну 250 000 000,00 доларів США здійснюється Головним управлінням бюджету і фінансів Міністерства оборони Російської Федерації на користь компанії «United Energy International Limited». Форма оплати додаткового обсягу матеріально-технічних ресурсів: проведення грошового зарахування на повну вартість додатково поставлених матеріальних ресурсів, зазначених в додатковій угоді.
		11.06.1997 року між ЦУ МР і з/е звязків МО РФ і ЗАТ «ЄЕСУ» за участю компанії «United Energy International Limited», яка є корпоративним членом ЗАТ «ЄЕСУ» укладено додаткову угоду № 148/1697-1 про порядок поставок продукції виробничо-технічного призначення для потреб Міністерства оборони РФ в 1997 році до контракту від 25.07.1996 року № 148/1697. 
		В цій угоді сторони передбачили порядок постачання додаткового обсягу матеріально-технічних ресурсів на суму, еквівалентну 250 000 000,00 доларів США, передбаченого додатковою угодою від 25.12.1996 року № 148/1697-Д4 до контракту від 25.07.1996 року № 148/1697.
		При розгляді Арбітражним судом м. Москви справи № А40-44294/00-40-424 за позовом Головного військового прокурора в інтересах Центрального управління матеріальних ресурсів та зовнішньоекономічних звязків Міністерства оборони Російської Федерації та Міністерства оборони Російської Федерації до ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово-фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» про стягнення 140 842 694,20 доларів США вставлено наступне. 
		Згідно з додатковою угодою від 25.12.1996 року сторони передбачили постачання додаткового обсягу матеріально-технічних ресурсів на суму, еквівалентну 250 000 000,00 доларів США, визначивши порядок постачання в угоді від 11.06.1997 року № 148/1697-1.
		Попередня оплата даної суми була здійснена ЦУ МР і з/е звязків МО РФ на вказаний ЗАТ «ЄЕСУ» рахунок компанії «United Energy International Limited», що підтверджується заявою на переказ від 27.12.1996 № 73/23 і платіжним меморіальним ордером від 27.12.1996 року. 
		За умовами угоди від 11.06.1997 року ЗАТ «ЄЕСУ» перейняло на себе зобовязання поставити до 31.12.1997 року матеріально-технічні ресурси для потреб Міністерства оборони РФ на суму, еквівалентну 250 000 000,00 доларів США.
		Разом з тим, ЗАТ «ЄЕСУ» прийняті на себе зобовязання виконало частково, поставивши МТР на суму, еквівалентну 58 170 279,00 доларів США. Факт невиконання відповідачем прийнятих на себе зобовязань підтверджений доповненням до угоди від 14.07.1999 року, яким термін постачання продовжений до 30.06.2000, і передбачена відповідальність у вигляді неустойки за прострочення постачання товару.
		ЗАТ «ЄЕСУ» прийняті на себе зобовязання за угодою від 11.06.1997 року № 148/1697-1 в повному обсязі не виконало, недопоставило матеріально-технічних ресурсів на суму 130 409 902,10 доларів США.
		У звязку з цим Рішенням Арбітражного суду м. Москви від 09.01.2001 року по справі № А40-44294/00-40-424 з ЗАТ «ЄЕСУ» на користь Міністерства оборони РФ було стягнуто попередню оплату в сумі 130 409 902,10 доларів США та неустойку в сумі 10 432 792,10 доларів США.
		Крім того, Рішенням Арбітражного суду м. Москви від 20.08.2001 по справі № А40-26753/01-7-374 за позовом Заступника Генерального прокурора Російської Федерації  Головного військового прокурора в інтересах позивача  Міністерства оборони Російської Федерації до ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово-фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» за участю третьої особи на стороні позивача  Центрального управління матеріальних ресурсів та зовнішньоекономічних звязків Міністерства оборони Російської Федерації про стягнення 24 502 770,10 доларів США з ЗАТ «ЄЕСУ» на користь Міністерства оборони РФ було стягнуто відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 24 017 156,97 доларів США.
		Зокрема, Рішенням Арбітражного суду м. Москви від 20.08.2001 року по справі № А40-26753/01-7-374 встановлено, що у відповідності з визначеним сторонами порядком попередньої оплати на підставі листа Президента ЗАТ «ЄЕСУ» ОСОБА_12 від 28.12.1996 року № 1139-Р Міноборони РФ здійснено оплату в рахунок фінансування поставок у відповідності з контрактом в сумі 250 000 000,00 доларів США ЦУ МР і з/е звязків МО РФ по реквізитах, зазначеним ЗАТ «ЄЕСУ».
		Факт невиконання ЗАТ «ЄЕСУ» грошового зобовязання по угоді від 11.06.1997 року № 148/1697-1 та доповненні до нього від 14.07.1999 року по постачанню Міністерству оборони РФ оплачених матеріально-технічних ресурсів підтверджено рішенням Арбітражного суду м. Москви від 09.01.2001 року по справі № А40-44294/00-40-424, яке набуло законної сили.
		Міністерством оборони РФ нараховані відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 24 017 156,97 доларів США за період з 01.07.2000 року, коли по договору повинна була здійснена передача товару по 25.07.2001 рік  день предявлення позову від суми заборгованості 130 409 902,10 доларів США.
		Вказане свідчить про те, що ЗАТ «ЄЕСУ» свої зобовязання, передбачені генеральною угодою від 29.05.1996 року № 1957-1-96, контрактом від 25.07.1996 року № 148/1697 та відповідними угодами до нього  додатковою угодою від 25.12.1996 року № 148/1697-Д4 та угодою від 11.06.1997 року № 148/1697-1 стосовно постачання додаткового обсягу матеріально-технічних ресурсів на суму, еквівалентну 250 000 000,00 доларів США належним чином не виконало, рішеннями Арбітражного суду м. Москви від 09.01.2001 року по справі № А40-44294/00-40-424 та від 20.08.2001 року по справі № А40-26753/01-7-374 з ЗАТ «ЄЕСУ» на користь Міністерства оборони РФ стягнуто попередню оплату в сумі 130 409 902,10 доларів США, неустойку в сумі 10 432 792,10 доларів США, відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 24 017 156,97 доларів США.
		Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.1996 року між РАТ «Газпром» і ЗАТ «ЄЕСУ» за участю фірми «United Energy International Limited» було укладено договір № 3 ГУ-97 на постачання російського природного газу в 1997 році.
		Предметом цього договору є поставка РАТ «Газпром» ЗАТ «ЄЕСУ» російського природного газу для споживачів України в 1997 році. 
		Договором передбачено порядок розрахунків за газ частково грошовими коштами, а частково постачанням ЗАТ «ЄЕСУ» матеріально-технічних ресурсів з метою погашення заборгованості підприємств РАТ «Газпром» та його підприємств перед Федеральним та місцевими бюджетами.
		31.12.1996 року між фірмою «United Energy International Limited» і ЗАТ «ЄЕСУ» було укладено договір № 03/UN/97 на постачання природного газу в період з 01.01.1997 року по 31.12.1997 року.
		03.03.1997 року між Міністерством фінансів РФ, Державною податковою Службою РФ, Міністерством оборони РФ, РАТ «Газпром», Акціонерним банком «Імперіал» і ЗАТ «ЄЕСУ», та компанією «United Energy International Limited», яка є корпоративним членом ЗАТ «ЄЕСУ», було укладено угоду про врегулювання заборгованості по платежах до Федерального бюджету підприємств РАТ «Газпром» і здійснення фінансування видатків Федерального бюджету на 1997 рік на оплату матеріально-технічних ресурсів для потреб, підвідомчих Міноборони Росії структур, які поставляються ЗАТ «ЄЕСУ» в рахунок заборгованості України за спожитий природний газ в сумі, еквівалентній 200 000 000,00 доларів США.
		12.03.1997 року між ЦУ МР і з/е звязків МО РФ і ЗАТ «ЄЕСУ» за участю компанії «United Energy International Limited», яка є корпоративним членом ЗАТ «ЄЕСУ», укладено додаткову угоду № 12/03-97 до контракту від 25.07.1996 року № 148/1697. За цією угодою ЗАТ «ЄЕСУ» в межах контракту від 25.07.1996 року № 148/1697 зобовязувалося поставити понад погодженого в ньому обсягу додатковий обсяг матеріально-технічних ресурсів для потреб Міністерства оборони РФ на суму, еквівалентну 200 000 000,00 доларів США, в рахунок бюджетного фінансування 1997 року. Інші умови є тотожними умовам, які містяться в додатковій угоді від 25.12.1996 року № 148/1697-Д4 до контракту від 25.07.1996 року № 148/1697.
		30.06.1997 року між ЦУ МР і з/е звязків МО РФ і ЗАТ «ЄЕСУ» укладено угоду № 148/1697-2 про порядок поставок продукції виробничо-технічного призначення для потреб Міністерства оборони РФ в 1997 році до контракту від 25.07.1996 року № 148/1697.
		Ця угода від 30.06.1997 року № 148/1697-2 до контракту від 25.07.1996 року № 148/1697 відповідно до пп. 1.1, 1.2, 2.1 регламентує взаємовідносини сторін з поставки додаткового обсягу матеріально-технічних ресурсів і продукції виробничо-технічного призначення для потреб підвідомчих Міністерству оборони РФ військових частин, підприємств, установ на суму, еквівалентну 200 000 000,00 доларів США. Поставки товару відбуваються в рахунок коштів, передбачених Федеральним бюджетом РФ для фінансування видатків Міністерства оборони РФ.
		В рішенні Арбітражного суду м. Москви від 07.05.2001 року по справі № А40-11443/01-69-67 за позовом Заступника Генерального прокурора Російської Федерації  Головного військового прокурора в інтересах Міністерства оборони РФ, Центрального управління матеріальних ресурсів та зовнішньоекономічних звязків Міністерства оборони Російської Федерації, Відкритого акціонерного товариства «Газпром», за участю третьої особи на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газкомплектімпекс» до ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово-фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» про стягнення 279 223 839,97 доларів США вставлено такі факти.
		Відповідно до п. 2.6 угоди від 03.03.1997 року в рахунок оплати додаткового обсягу МТР, які поставляються ЗАТ «ЄЕСУ», Міністерство оборони РФ перерахувало на рахунок компанії «United Energy International Limited» грошові кошти в сумі 200 000 000,00 доларів США, що підтверджується заявою на переведення від 14.03.1997 року № 15 і платіжним меморіальним ордером від 20.09.1997. Грошові кошти Міністерство оборони РФ перерахувало на рахунок компанії «United Energy International Limited» на підставі листа ЗАТ «ЄЕСУ» від 10.03.1997 № 982/211.
		За умовами угоди № 148/1697-2 від 30.06.1997 року ЗАТ «ЄЕСУ» було зобовязано в строк до 30.07.1998 року поставити, а ЦУ МР і в/е звязків МО РФ прийняти МТР для потреб Міністерства оборони РФ на суму, еквівалентну 200 000 000,00 доларів США.
		Проте, у встановлений термін ЗАТ «ЄЕСУ» МТР не поставило, що підтверджується додатковою угодою від 14.07.1999 року, якою термін постачання продовжений до 31.12.2000 року.
		ЗАТ «ЄЕСУ» прийняті на себе зобовязання за угодою від 30.06.1997 року № 148/1697-2 в повному обсязі не виконало, а виконало частково, поставивши Міністерству оборони РФ МТР на суму, еквівалентну 2 016 196,10 доларів США. Таким чином, ЗАТ «ЄЕСУ» недопоставило матеріально-технічних ресурсів на суму 197 983 803,90 доларів США. ЗАТ «ЄЕСУ» позов визнало в частині стягнення суми попередньої оплати в розмірі 197 983 803,90 доларів США.
		У звязку з цим, Рішенням Арбітражного суду м. Москви від 07.05.2001 року по справі № А40-11443/01-69-67 з ЗАТ «ЄЕСУ» на користь Міністерства оборони РФ було стягнуто попередню оплату в сумі 197 983 803,90 доларів США і на користь ЦУ МР і з/е звязків МО РФ неустойку в сумі 15 838 704,30 доларів США.
		В рішенні Арбітражного суду м. Москви від 26.09.2001 року по справі № А40-27196/01-56-259 за позовом Заступника Генерального прокурора Російської Федерації  Головного військового прокурора в інтересах Міністерства оборони Російської Федерації до ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово-фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» за участю третьої особи на стороні позивача  Центрального управління матеріальних ресурсів та зовнішньоекономічних звязків Міністерства оборони Російської Федерації про стягнення 19 234 262,15 доларів США встановлено такі факти.
		На виконання контракту від 25.07.1996 року № 148/1697, угоди від 30.06.1997 року № 148/1697-2 та доповнення до нього від 14.07.1999 року про поставку Міністерству оборони РФ матеріально-технічних ресурсів, Міністерство оборони РФ здійснило попередню оплату продукції в сумі 200 000 000,00 доларів США, що підтверджується заявою на переказ від 20.03.1997 року № 05 та меморіальним ордером № 882.
		Проте, ЗАТ «ЄЕСУ» не в повному обсязі здійснило постачання, і тому Міністерству оборони РФ втратив інтерес до договору і вимагав повернення попередньої оплати за товар в сумі 197 983 803,90 доларів США.
		У звязку з тим, що в добровільному порядку ЗАТ «ЄЕСУ» вказану суму не повернуло, Міністерство оборони РФ звернулося до Арбітражного суду м. Москви, який рішенням від 07.05.2001 року по справі № А40-11443/01-69-67 (яке набрало законної сили) стягнув з ЗАТ «ЄЕСУ» ці грошові кошти.
		Міністерством оборони РФ нараховані відсотки в сумі 26 628 821,63 доларів США за період з 01.01.2000 року (дата передачі товару) по 26.09.2001 року.
		У звязку з цим, Рішенням Арбітражного суду м. Москви від 26.09.2001 року по справі № А40-27196/01-56-259 з ЗАТ «ЄЕСУ» на користь Міністерства оборони РФ було стягнуто відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 26 628 821,63 доларів США.
		ЗАТ «ЄЕСУ» свої зобовязання, передбачені генеральною угодою від 29.05.1996 року № 1957-1-96, контрактом від 25.07.1996 року № 148/1697 та відповідними угодами до нього  додатковою угодою від 12.03.1997 року № 12/03-97, угодою від 30.06.1997 року № 148/1697-2 стосовно постачання додаткового обсягу матеріально-технічних ресурсів на суму, еквівалентну 200 000 000,00 доларів США належним чином не виконало, рішеннями Арбітражного суду м. Москви від 07.05.2001 року по справі № А40-11443/01-69-67 та від 26.09.2001 року по справі № А40-27196/01-56-259 з ЗАТ «ЄЕСУ» на користь Міністерства оборони РФ було стягнуто попередню оплату в сумі 197 983 803,90 доларів США, відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 26 628 821,63 доларів США, і на користь ЦУ МР і з/е звязків МО РФ неустойку в сумі 15 838 704,30 доларів США.
		За приписами статті 427 Цивільного процесуального кодексу України (чинного станом на 15.03.2003 року) встановлено, що Законом України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» від 29.11.2001 року № 2860-III (чинного станом на 15.03.2003 року) встановлено порядок визнання та виконання в Україні рішень іноземних арбітражів, що набрали законної сили і підлягають визнанню та виконанню на території України відповідно до міжнародних договорів України.
		Згідно ст. 7 цього закону відповідний суд України постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом стягувачеві та боржникові у триденний строк з дня постановлення ухвали.
		Матеріалами справи підтверджено, що 15.05.2003 року ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області клопотання Міністерства оборони РФ задоволено, вищезазначені судові рішення Арбітражного суду м. Москви визнані і приведені до виконання на території України відповідно до ст. 427 Цивільного процесуального кодексу України (чинного на той час), Закону України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів».
		Враховуючи зазначену вище ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин ч. 5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
		З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про відмову в клопотанні про визнання недопустимими доказами рішень Арбітражного суду м. Москви. 
		Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що ЗАТ «ЄЕСУ» свої зобовязання, передбачені генеральною угодою від 29.05.1996 року № 1957-1-96, контрактом від 25.07.1996 року № 148/1697 та відповідними угодами до нього  додатковою угодою від 25.12.1996 року № 148/1697-Д4, додатковою угодою від 12.03.1997 року № 12/03-97, угодою від 11.06.1997 року № 148/1697-1, угодою від 30.06.1997 року № 148/1697-2, належним чином не виконало, що підтверджується судовими рішеннями про стягнення з ЗАТ «ЄЕСУ» на користь Міністерства оборони РФ та ЦУ МР і з/е звязків МО РФ в сумі 405 311 181,00 доларів США, у тому числі заборгованість ЗАТ «ЄЕСУ» перед Міністерством оборони РФ в сумі 389 472 476,70 доларів США (основний борг 328 393 706,00 доларів США, відсотки за користування чужими грошовими коштами 50 645 978,60 доларів США, неустойка 10 432 792,10 доларів США) та заборгованість ЗАТ «ЄЕСУ» перед ЦУ МР і з/е звязків МО РФ щодо сплати неустойки в сумі 15 838 704,30 доларів США.
		Разом з цим, у листі ОСОБА_7 Міністрів України від 26.08.1996 року № 64-2298/8 за підписом Премєр-міністра України ОСОБА_11 на імя Голови Уряду Російської Федерації ОСОБА_13 визначено, що Уряд України надає гарантії виконання Уповноваженою організацією зобовязань за контрактами на постачання матеріально-технічних ресурсів.
		У листі ОСОБА_7 Міністрів України від 26.08.1996 року № 64-2297/8 за підписом Премєр-міністра України ОСОБА_11 на імя Голови Уряду Російської Федерації ОСОБА_13 визначено, що відповідно до досягнутих домовленостей про порядок взаєморозрахунків за російський природний газ українські оптові імпортери і промислові підприємства здійснюють постачання матеріально-технічних ресурсів РАТ «Газпром» та іншим споживачам, зокрема, Міністерству оборони Російської Федерації на суму 300 млн. доларів США  на основі Генеральної угоди від 29.05.1996 № 1957-1-96 і контракту від 25.07.1996 року № 148/1697 між промислово-фінансовою корпорацією «Єдині енергетичні системи України» і Міністерством оборони Російської Федерації. У звязку з цим, Премєр-міністр України ОСОБА_11 просить Голову Уряду Російської Федерації ОСОБА_13 доручити Міністерству оборони РФ в найближчі терміни видати наряд-замовлення на постачання матеріально-технічних ресурсів на суму 300 млн. доларів США корпорації «Єдині енергетичні системи України», уповноваженої ОСОБА_7 Міністрів України на цю роботу, що дозволило б повністю стабілізувати розрахунки за російський природний газ.
		Таким чином, зі змісту листів ОСОБА_7 Міністрів України від 26.08.1996 № 64-2297/8 та від 26.08.1996 № 64-2298/8 за підписом Премєр-міністра України ОСОБА_11 у сукупності, слідує висновок про їх взаємоповязаність та надання гарантії за зобовязаннями Уповноваженої організації, а також те, що з врахуванням укладання в послідуючому чотирьох додаткових угод до контракту від 25.07.1996 № 148/1697 вони розповсюджуються на всі угоди, укладені до контракту від 25.07.1996 №148/1697.
		Відповідно до пп. «а» п. 1, пп. «b» п. 2 ст. 7 Віденської конвенція «Про право міжнародних договорів» від 23.05.1969 відзначено Премєр-міністра як особу, що може одноосібно репрезентувати державу у таких відносинах  - «особа вважається такою, що репрезентує  державу; … коли … вона предявить відповідні повноваження... з огляду на їхні функції і без необхідності предявлення повноважень вважаються такими, що репрезентують свою державу … глави урядів...».
		Отже, Премєр-міністр України ОСОБА_11, як глава ОСОБА_7 Міністрів України станом на 26.08.1996 року організовував та координував роботу Уряду України, очолював роботу з розроблення та реалізації внутрішньої і зовнішньої політики України, взаємодіяв з урядами інших держав, координував та контролював діяльність всіх міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, ОСОБА_7 Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
		Місцевим господарським судом вірно встановлено, і це знаходить своє документальне підтвердження, що Україною в особі Уряду було надано гарантію виконання ЗАТ «ЄЕСУ» своїх зобовязань за контрактами на постачання матеріально-технічних ресурсів для потреб Міністерства оборони РФ в порядку взаєморозрахунків за російський природний газ на підставі генеральної угоди від 29.05.1996 № 1957-1-96 і контракту від 25.07.1996 № 148/1697 між ЗАТ «ЄЕСУ» і Міністерством оборони РФ.
		Дані висновки суду першої інстанції підтверджуються матеріалами кримінальної справи, які надійшли до Київського апеляційного господарського суду разом з листом Управління Служби безпеки України в Харківській області. 
		Доводи Державної казначейської служби України та ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» стосовно того, що листи ОСОБА_7 Міністрів України від 26.08.1996 № 64-2297/8, № 64-2298/8 не можуть розглядатися як гарантії уряду України, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки у листі ОСОБА_7 Міністрів України від 26.08.1996 року № 64-2298/8 зафіксовано надання Урядом України гарантії виконання Уповноваженою організацією зобовязань по контрактам на поставку матеріально-технічних ресурсів.
		В свою чергу, зі змісту ОСОБА_7 Міністрів України від 26.08.1996 № 64-2297/8 вбачається, що ЗАТ «ЄЕСУ» є уповноваженою ОСОБА_7 Міністрів України особою на здійснення поставки товарної продукції російським бюджетним установам і організаціям у рахунок поставленого природного газу на територію України, а також про контроль такої програми з боку Уряду України.
		Клопотання третьої особи на стороні відповідачів про визнання недопустимими доказами копії листів ОСОБА_7 Міністрів України від 26.08.1996 року № 64-2297/8 та № 64-2298/8 за підписом Премєр-міністра України ОСОБА_11 колегією суддів визнається необґрунтованим оскільки за змістом ч. 3 ст. 36 ГПК України оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду. 
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, зведений заліковий акт від 29.05.1996 року, складений між ЗАТ «ЄЕСУ» та Міністерством оборони РФ дійсно свідчить про виконання ЗАТ «ЄЕСУ» перед Міністерством оборони РФ в повному обсязі зобовязань з оплати матеріально-технічних ресурсів за генеральною угодою від 29.05.1996 № 1957-1-96 на суму, еквівалентну 300 000 000,00 доларів США, однак цей факт позивачем та відповідачем не оспорюється. 
		При цьому, ця заборгованість не є предметом цього судового розгляду, оскільки позивачем предявлено вимогу про стягнення заборгованості ЗАТ «ЄЕСУ» за зобовязаннями, передбачені генеральною угодою від 29.05.1996 року № 1957-1-96, контрактом від 25.07.1996 року № 148/1697 та відповідними угодами до нього  додатковою угодою від 25.12.1996 року № 148/1697-Д4 та угодою від 11.06.1997 року № 148/1697-1 стосовно постачання додаткового обсягу матеріально-технічних ресурсів на суму, еквівалентну 250 000 000,00 доларів США, а також угодою від 30.06.1997 року № 148/1697-2 стосовно постачання додаткового обсягу матеріально-технічних ресурсів на суму, еквівалентну 200 000 000,00 доларів, що підтверджено відповідними рішеннями Арбітражного суду м. Москви.
		За твердженням третьої особи, яке не було враховане судом першої інстанції, і тому покладене в основу апеляційної скарги про скасування судового рішення щодо відсутності у ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України будь  якої заборгованості перед Міністерством оборони Російської Федерації про що свідчать лист Міністерства фінансів України від 16.06.2011 року № 31-12110-3-8/4199 до ОСОБА_7 Міністрів України; лист Міністерства юстиції України від 24.06.2011 року № 7483-0-4-11-82 до ОСОБА_7 Міністрів України; зведений заліковий акт від 29.05.1996 року, складений між ЗАТ «ЄЕСУ» та Міністерством оборони РФ; акт звірки взаємних розрахунків РАТ «Газпром» та ЗАТ «ЄЕСУ» з постачання газу та розрахункам за ним за договором від 29.12.1996 року № 4-ГУ-96 на 01 січня 1997 року; зведений акт постачання продукції виробничого призначення, отриманої ЦУ МР і ЗЕЗ МО РФ від ПФК «ЄЕСУ» за контрактом № 148/1697 від 25.07.1996 року, складений 10.09.1997 року між ЦУ МР і з/е звязків МО РФ та ЗАТ «ЄЕСУ»; лист ЦУ МР і з/е звязків МО РФ від 3.10.1997 року № 3/2352 на імя начальника будівництва та розквартирування військ-заступника Міністра оборони РФ генерал-полковника ОСОБА_14 та начальника Головного управління військового бюджету та фінансування міністра оборони РФ генерал-лейтенанту ОСОБА_15; довідка начальника ЦУ МР і з/е звязків МО РФ ОСОБА_16 про виконання контракту від 25.07.1996 року № 148/1697 та угоди від 11.06.1997 року № 148/1697-1 між ЦУ МР і з/е звязків МО РФ та ЗАТ «ЄЕСУ») колегією суддів визнаються необґрунтованими, оскільки не спростовують факту наявності заборгованості за ЗАТ «ЄЕСУ» перед Міністерством оборони РФ, підтвердженого рішеннями Арбітражного суд м. Москви, які визнані і приведені до виконання на території України ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2003 року. 
		За приписами статті 32 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Україна як держава і всі субєкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні субєкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або повязаних з ним законів України та/або своїх зобовязань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.
		Якщо Україна бере участь у зовнішньоекономічній діяльності як субєкт такої діяльності згідно з статтею 3 цього Закону, вона несе відповідальність на загальних та рівноправних засадах з іншими субєктами зовнішньоекономічної діяльності.
		Частина 2 статті 3 вказаного Закону передбачає, що Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з частиною четвертою статті 2 цього Закону і законами України.
		Відповідно до чинного на час здійснення правовідносин Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року (Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року до даних правовідносин не застосовується) статтею 196 встановлювалося, що правила статей 191 і 194 цього Кодексу поширюються на гарантії, що видаються одними організаціями в забезпечення погашення заборгованості інших, якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР.
		Згідно зі ст. 191 цього Кодексу за договором поруки поручитель зобовязується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобовязання в повному обсязі або в частині. 
		Порука може забезпечувати лише дійсну вимогу.
		Договір поруки повинен бути укладений у письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність договору поруки.
		Статтею 192 кодексу встановлено, що у разі невиконання зобовязання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки. 
		Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема, відповідає за сплату процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки. 
		Особи, які разом поручились, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
		У відповідності до ч. 4 ст. 5 Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31.05.1997 встановлено, що сторони можуть створювати на постійній чи тимчасовій основі змішані комісії для вирішення окремих питань у різних галузях.
		Законом України «Про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією» від 14.01.1998 року № 13/98-ВР ратифіковано Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, підписаний 31 травня 1997 року в м. Києві.
		02.07.2004 року Змішаною Російсько-Української комісією зі співробітництва підтверджено факт існування заборгованості ЗАТ «ЄЕСУ».
		Пунктом 3.2 протоколу десятого засідання Змішаної Російсько-Української комісії зі співробітництва від 02.07.2004 року встановлено, що залишається непогашеною заборгованість українських оптових покупців за раніше поставлений, але не оплачений російський природний газ, у тому числі перед Міністерством оборони Російської Федерації (в сумі 405,3 млн. дол. США  пропозиція Російської Сторони), підтвердженої рішеннями арбітражних судів.
		У п. 3.2.5 протоколу Комісія постановила, Українській Стороні сприяти в процедурі виконання судових рішень по стягненню заборгованості українських оптових покупців за раніше отриманий, але не оплачений природний газ.
		Як випливає з оцінених апеляційним господарським судом доказів, зобовязання ЗАТ «ЄЕСУ» перед Міністерством оборони РФ по контрактам на постачання матеріально-технічних ресурсів не виконані; ЗАТ «ЄЕСУ» попередню оплату Міністерству оборони РФ не повернуло; Україною в особі Уряду було надано гарантію виконання ЗАТ «ЄЕСУ» своїх зобовязань за контрактами на постачання матеріально-технічних ресурсів для потреб Міністерства оборони РФ в порядку взаєморозрахунків за російський природний газ на підставі генеральної угоди від 29.05.1996 року № 1957-1-96 і контракту від 25.07.1996 № 148/1697 року між ЗАТ «ЄЕСУ» і Міністерством оборони РФ; заборгованість ЗАТ «ЄЕСУ» встановлена судовими рішеннями Арбітражного суду м. Москви, які набрали законної сили; зазначені судові рішення визнані і приведені до виконання на території України ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2003 року; факт існування заборгованості ЗАТ «ЄЕСУ» підтверджено на міждержавному рівні протоколом від 02.07.2004 року Змішаної Російсько-Української комісії зі співробітництва; гарантія Уряду України є безстроковою, вона не відкликана і не скасована.
		При таких обставинах справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у розмірі 389 472 476,70 доларів США, оскільки сума заборгованості ЗАТ «ЄЕСУ» перед Міністерством оборони РФ та ЦУ МР і з/е звязків МО РФ, підтверджена судовими рішеннями, складає 405 311 181,00 доларів США тоді як, сума заборгованості ЗАТ «ЄЕСУ» безпосередньо перед позивачем  Міністерством оборони РФ, підтверджена судовими рішеннями, складає 389 472 476,70 доларів США (основний борг 328 393 706,00 доларів США, відсотки за користування чужими грошовими коштами 50 645 978,60 доларів США, неустойка 10 432 792,10 доларів США).
		До того ж, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 15 838 704,30 доларів США, оскільки Рішенням Арбітражного суду м. Москви від 07.05.2001 по справі № А40-11443/01-69-67 її стягнуто з ЗАТ «ЄЕСУ» на користь ЦУ МР і з/е звязків МО РФ, яке не є учасником цього судового процесу.
		Згідно з повідомленням Національного Банку України курс гривні по відношенню до долара США станом на 13.08.2012 складав 799,30 гривень за 100 доларів США. Отже, сума заборгованості складає 3 113 053 506,26 гривень (389 472 476,70 доларів США х 7,9930).
		Як вбачається з матеріалів справи, представником третьої особи на стороні відповідачів як і в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.
		Відповідно до ст. 8 Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року встановлено строк позовної давності у чотири роки.
		Згідно ч. 1 ст. 10 Конвенції вважається, що право на позов, що випливає з порушення договору, виникає в той день, коли мало місце таке порушення.
		За умовами угоди від 11.06.1997 № 148/1697-1 ЗАТ «ЄЕСУ» зобовязувалося поставити матеріально-технічні ресурси до 31.12.1997. Доповненням до угоди від 14.07.1999 термін постачання продовжений до 30.06.2000 року. Отже перебіг строку позовної давності за зобовязаннями, які випливають з угоди від 11.06.1997 року № 148/1697-1, розпочався 01.07.2000 року.
		За умовами угоди від 30.06.1997 року № 148/1697-2 ЗАТ «ЄЕСУ» зобовязувалося поставити матеріально-технічні ресурси до 30.07.1998 року, Доповненням до угоди від 14.07.1999 термін постачання продовжений до 31.12.2000. Отже перебіг строку позовної давності за зобовязаннями, які випливають з угоди від 30.06.1997 року № 148/1697-2, розпочався 01.01.2001 року.
		26.08.1996 року Україною в особі Уряду було надано гарантію виконання ЗАТ «ЄЕСУ» своїх зобовязань за контрактами на постачання матеріально-технічних ресурсів для потреб Міністерства оборони РФ в порядку взаєморозрахунків за російський природний газ на підставі генеральної угоди від 29.05.1996 № 1957-1-96 і контракту від 25.07.1996 року № 148/1697 між ЗАТ «ЄЕСУ» і Міністерством оборони РФ, а отже з цієї дати  26.08.1996 року Україна є солідарним боржником.
		Частиною 1 ст. 8 Конвенції встановлено, що якщо провадження по розгляду спору порушено щодо одного боржника, перебіг строку давності позову, передбаченого цією Конвенцією, припиняється щодо будь-якої іншої сторони, яка несе солідарну відповідальність з боржником, за умови, що кредитор у межах зазначеного строку в письмовій формі повідомить цій стороні про порушення провадження по цьому спору.
		Арбітражним судом м. Москви в 2001 році порушено провадження по розгляду спору щодо одного з солідарних боржників  ЗАТ «ЄЕСУ» (рішення від 09.01.2001 року по справі № А40-44294/00-40-424, від 07.05.2001 року по справі № А40-11443/01-69-67, від 20.08.2001 року по справі № А40-26753/01-7-374, від 26.09.2001 року по справі № А40-27196/01-56-259), що призвело до припинення (переривання) щодо України перебігу строку позовної давності. Отже строк позовної давності було перервано в 2001 році, і з цього часу він не поновлювався. 
		Враховуючи викладене колегія суддів дійшла до висновку, про відмову в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності з огляду на те, що як встановлено вище на момент розгляду спору, строк позовної давності не пропущений. 
		Тому судом апеляційної інстанції посилання апелянтів на те, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про те, що у даному спорі не пропущений строк позовної даності колегією суддів визнаються необґрунтованими з огляду на зазначене вище. 
		Як на підставу скасування рішення суду першої інстанції третя особа посилається на те, що даний спір не може розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки зі змісту листів Премєр-міністра від 26.08.1996 року № 64-2297/8 та № 64-2298/8, на які суд посилався як на доказ надання гарантій Уряду України, вони адресовані не позивачу  Міністерству оборони РФ, як спосіб забезпечення виконання зобовязань за господарськими договорами, а керівнику Уряду РФ ОСОБА_13, як спосіб реалізації ним владних повноважень. Таким чином, правовідносини, які виникли за наслідком виконання вказаних листів є публічно  правовими, а не господарськими. 
		Проте, колегія суддів не може погодитися з таким твердженням третьої особи, з огляду на те, що даний спір підсудний господарському суду так як правовідносини між сторонами про що вказувалося вище виникли на підставі укладеного між сторонами господарського договору, а згідно положень ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна.  
		Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. 
		Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги Державної казначейської служби України, ОСОБА_7 Міністрів України та ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2012 року у справі № 5011-61/11340-2012 не підлягає скасуванню.
		Судові витрати за розгляд апеляційних скарг ОСОБА_7 Міністрів України та ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» у звязку з відмовою в їх задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 Міністрів України при поданні апеляційної скарги згідно платіжного доручення № 1181 від 21.09.2012 року сплачено судовий збір у розмірі 33 060,00 грн. та ОСОБА_8 акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» при поданні апеляційної скарги згідно квитанції № 16061.29.1 від 01.10.2012 року сплачено судовий збір у розмірі 33 060,00 грн. 
		Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. 
		У відповідності до підпунктів 1,2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, що набрав чинності 01.11.2011 року, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати. 
		Згідно підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
		Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2012 року складає 1073 грн.
		Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач 1 та третя особа оскаржують рішення місцевого господарського суду, предмет позову якого є вимоги майнового характеру  стягнення 3 239 652 269,73 грн. 
		З наведеного вище, вбачається, що ОСОБА_7 Міністрів України та Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» мали сплатити судовий збір за подання апеляційних скарг у розмірі 32 190,00 грн.
		Проте, ОСОБА_7 Міністрів України при поданні апеляційної скарги згідно платіжного доручення № 1181 від 21.09.2012 року сплачено судовий збір у розмірі 33 060,00 грн. та ОСОБА_8 акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» при поданні апеляційної скарги згідно квитанції № 16061.29.1 від 01.10.2012 року сплачено судовий збір у розмірі 33 060,00 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом. 
		Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. 
		Таким чином, зайво сплачений ОСОБА_7 Міністрів України та ОСОБА_8 акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» судовий збір в сумі 870,00 грн. підлягає поверненню ОСОБА_7 Міністрів України та ОСОБА_8 акціонерному товариству з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України».
		Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, ОСОБА_7 Міністрів України та ОСОБА_8 акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2012 року - без змін.
		Повернути ОСОБА_7 Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського,12/2) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 870,00 грн. (вісімсот сімдесят гривень 00 коп.), що перерахований платіжним дорученням № 1181 від 21.09.2012 року. Оригінал платіжного доручення № 1181 від 21.09.2012 року залишити в матеріалах справи № 5011-61/11340-2012.
		Повернути ОСОБА_8 акціонерному товариству з іноземними інвестиціями «Промислово  фінансова корпорація «Єдині енергетичні системи України» (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1-А) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 870,00 грн. (вісімсот сімдесят гривень 00 коп.), що перерахований квитанцією 16061.29.1 від 01.10.2012 року. Оригінал квитанції 16061.29.1 від 01.10.2012 року залишити в матеріалах справи № 5011-61/11340-2012.
		Матеріали справи № 5011-61/11340-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
		 
		Головуючий суддяШапран В.В. 
		 
		СуддіАндрієнко  В.В.
		 
		ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...