Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/28002/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2015. Зареєстровано: 29.06.2015. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		   Справа № 760/28002/14-ц
		 
		                                                       2-797/15               
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		 
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		(заочне)
		     19 червня 2015 року                                          Солом?янський районний суд м. Києва
		в складі головуючого судді                         Коробенка С.В.
		                          при секретарі                                      Семененко А.Д.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію,
		В С Т А Н О В И В :
		В грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 з вимогами про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
		Свої вимоги Позивач мотивує наступним. Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» є телерадіоорганізацією, відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на мовлення під логотипом «112-Україна».
		ІНФОРМАЦІЯ_2 в мережі Інтернет на своїй сторінці соціальної мережі «Facebook» ОСОБА_1 опублікував інформацію наступного змісту:
		«Нацрада винесла попередження Еспресо-ТВ за те, що під час прес-конференції ОСОБА_6, яку ми показували у прямому ефірі, а потім нещадно критикували ОСОБА_6 закликав до міжнаціональної ворожнечі. Тому вимагаю від МВС, СБУ та Генпрокуратури негайно порушити кримінальну справу проти ОСОБА_6 і притягнути його до відповідальності, як цього вимагає закон. Інакше сприйматиму це, як спробу олігархічно-проросійських сил закрити незалежний канал Революції Гідності. Скаргу, до речі подав канал ОСОБА_3 112».
		Зазначена публікація, як зазначає Позивач, розміщена в мережі Інтернет за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1 і відкрита для перегляду необмеженому колу осіб як на території України, так і за її межами.
		Зазначену інформацію Позивач вважає недостовірною та такою, що ганьбить ділову репутацію позивача і не відповідає дійсності, у зв'язку з чим просить визнати вищевказану інформацію недостовірною, такою, що порушує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ», зобов'язати ОСОБА_1 протягом семи днів з дня набрання судовим рішенням законної сили розмістити на своїй сторінці у «Facebook» спростування вказаної інформації наступного змісту: «Розміщена ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13 год. 11 хв. інформація про те, що телеканал ОСОБА_3 «112 Україна» подав скаргу до Нацради, є недостовірною. Телеканал «112 Україна» не подавав скаргу до Нацради на Еспресо-ТВ. Телеканал «112 Україна» не є каналом ОСОБА_3» та одночасно розмістити на своїй сторінці текст резолютивної частини рішення суду.
		Позивач зазначає, що вищевказана інформація є недостовірною з огляду на те, що ОСОБА_3 (колишній міністр внутрішніх справ України) не входить до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ», він особисто та члени його сім'ї ніколи не брали участі у створенні та діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ». Керівником позивача є ОСОБА_4 
		Крім того, Позивач стверджує, що він не звертався до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення із скаргою з приводу застосування до телеканалу «Еспресо.TV» санкцій або проведення перевірки.
		Позивач вказує, що поширена Відповідачем інформація ганьбить його ділову репутацію та підлягає спростуванню з огляду на те, що розміщення в мережі Інтернет такої інформації створює у необмеженої кількості осіб уявлення про те, що діяльність Позивача носить негативний характер, ймовірно пов'язана з порушеннями закону, оскільки вказує на зв'язок телеканалу «112 Україна» з особою, яка підозрюється у вчиненні низки кримінально караних діянь та переховується від слідства.
		Відповідач, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Від представника Відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких наполягав на тому, що Позивач не надав належних доказів, що інформація, про яку йдеться у позові, була поширена особисто ОСОБА_1, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
		У зв'язку з неявкою Відповідача та його представника у судове засідання суд за згоди представника Позивача ухвалив розглядати справу за їх відсутності із постановленням заочного рішення по справі.
		Заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши письмові заперечення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		У відповідності до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		Стаття 94 Цивільного кодексу України встановлює право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді
		Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законі інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		ІНФОРМАЦІЯ_2 в мережі Інтернет на власній сторінці соціальної мережі «Facebook» ОСОБА_1 розміщено інформацію у вигляді допису наступного змісту: «Нацрада винесла попередження Еспресо-ТВ за те, що під час прес-конференції ОСОБА_6, яку ми показували у прямому ефірі, а потім нещадно критикували ОСОБА_6 закликав до міжнаціональної ворожнечі. Тому вимагаю від МВС, СБУ та Генпрокуратури негайно порушити кримінальну справу проти ОСОБА_6 і притягнути його до відповідальності, як цього вимагає закон. Інакше сприйматиму це, як спробу олігархічно-проросійських сил закрити незалежний канал Революції Гідності. Скаргу, до речі подав канал ОСОБА_3 112».
		Вказане інформація поширена в мережі Інтернет за наступною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, і є доступною необмеженому колу осіб.
		До посилання представника Відповідача у письмових запереченнях на те, що Позивачем не надано доказів, що саме ОСОБА_1 особисто було розміщено спірну інформацію суд ставиться критично та розцінює це як намагання Відповідача уникнути відповідальності за поширення інформації. 
		Так, на особистій сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1, на якій було розміщено досліджуваний допис від ІНФОРМАЦІЯ_2., користувачем ОСОБА_1 також розміщені інші дописи від свого імені, які стосуються його роботи як народного депутата України, роботи телеканалу «Еспресо TV», поїздок за кордон у складі офіційних делегацій, що супроводжуються розміщенням фотоматеріалів а також коментарями інших публічних осіб України, адресованих Відповідачу.
		Враховуючи, що за загальними правилами доступу до особистих сторінок у соціальній мережі «Facebook», для доступу на сторінку користувача необхідним є введення адреси електронної пошти та паролю, суд виключає можливість розміщення дописів на особистій сторінці Відповідача третіми особами без його згоди та відома.
		Відтак, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є належним Відповідачем у справі, і саме він має нести відповідальність за поширену ним інформацію на особистій сторінці соціальної мережі «Facebook».
		Згідно з ліцензією на мовлення серії НР № 00076-м від 22 липня 2013 року, виданою Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ», позивач здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на мовлення під логотипом «112-Україна».
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», телерадіоорганізація - зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та/чи пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення. Логотип (фірмовий, торговий знак) - будь-яка комбінація позначень (слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів), які придатні для вирізнення ефірного часу однієї телерадіоорганізації від іншої.
		Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що телеканал «112 Україна» ототожнюється з юридичною особою, Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ», яке є телерадіоорганізацією та здійснює свою діяльність під логотипом «112 Україна». Таким чином, поширена Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо телеканалу «112 Україна» інформація є інформацією стосовно Позивача.
		Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Оцінюючи формулювання фрази «Скаргу, до речі подав канал ОСОБА_3 112», суд погоджується з Позивачем у тому, що її автором висловлено саме фактичне твердження про те, що «канал 112» належить або будь-яким чином пов'язаний із колишнім міністром МВС України ОСОБА_3, оскільки дана інформація може бути перевірена на предмет її відповідності об'єктивній дійсності.
		Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» власник телерадіоорганізації - це фізична або юридична особа, яка набула права власності на телерадіоорганізацію або на частку її статутного капіталу шляхом заснування чи в інший передбачений законодавством спосіб.
		Відповідно до ст. 140 Цивільного кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
		Судом встановлено, що відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» ОСОБА_3 не є учасником (засновником) позивача. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ», керівником позивача є ОСОБА_4
		Відтак, судом встановлена відсутність будь-яких доказів на підтвердження участі ОСОБА_3 в діяльності чи створенні юридичної особи - Позивача.
		Крім того, фраза «Скаргу, до речі подав канал ОСОБА_3 112», як встановив суд, містить у собі ще одне твердження щодо того, що скаргу на дії каналу «Еспресо TV» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, що стало підставою для винесення каналу попередження, було подано саме Каналом-112. Дане твердження також можливо перевірити щодо його правдивості, а тому воно може бути предметом спростування.
		Дослідивши рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1460 від ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 47-48), суд встановив, що воно було прийняте за результатами моніторингу ТОВ «Голдберрі» (багатоканальне загальнонаціональне мовлення в багатоканальній телемережі МХ-3, логотип: «Еспресо TV»), під час якого Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення було зафіксовано трансляцію виступу Президента Російської Федерації перед Федеральними зборами Росії, у змісті якого зафіксовано порушення п.3, 5, 11 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та ст. 28 Закону України «Про інформацію». За результатами моніторингу Товариству з обмеженою відповідальністю «Голдберрі» оголошено попередження.
		Будь-яких відомостей про, те що перевірка проводилась на підставі скарги ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ», у зазначеному рішенні немає, навпаки заявлено, що рішення прийняте на підставі загального моніторингу.
		Відтак, судом встановлено, що недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності у контексті усього допису від ІНФОРМАЦІЯ_2 (розміщено о 13 год. 11 хв.), є наступна інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 на особистій сторінці Відповідача ОСОБА_1 у «Fаcebook»: «Скаргу, до речі подав канал ОСОБА_3 112».
		Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Згідно із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
		Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Суд погоджується з доводами Позивача, що оскільки колишній міністр МВС України ОСОБА_3 має загальновідому негативну соціальну оцінку та репутацію в суспільстві, розміщення в мережі Інтернет недостовірних даних щодо зв'язку чи належності телеканалу «112 Україна» ОСОБА_3 завдає шкоди діловій репутації Позивача та ганьбить її. 
		Суд вважає обґрунтованою позицію Позивача, що внаслідок розміщення на особистій сторінці ОСОБА_1 у «Facebook» спірної інформації до необмеженого кола осіб доведено недостовірну інформацію про те, що діяльність Позивача носить негативний характер, ймовірно - з порушеннями закону, оскільки пов'язана з особою, яка підозрюється у вчиненні низки кримінально караних діянь та переховується від слідства.
		Суд приходить до висновку, що зазначена інформація є фактичними твердженнями, стосується Позивача, є недостовірною, негативною, завдає шкоди діловій репутації Позивача.
		Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлене право кожної особи на захист цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на звернення до суду за таким захистом.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.
		Пункт 5 Постанови Пленуму від 27.02.2009 року № 1 визначає, що відповідно до статей 94, 277 ЦК України, фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При спростуванні поширена інформація визнається недостовірною.
		Таким чином, вимоги Позивача про зобов'язання Відповідача спростувати поширену ним інформацію узгоджуються із способами захисту прав та інтересів, визначених статтями 15, 16, 91, 94, 277 Цивільного кодексу України, а оспорювана інформація підлягає спростуванню шляхом розміщення такого спростування на особистій сторінці ОСОБА_1 у соціальній мережі «Facebook».
		Запропонований Позивачем текст, який має бути розміщений Відповідачем в порядку спростування поширеної ним інформації: «Розміщена ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13 год. 11 хв. інформація про те, що телеканал ОСОБА_3 «112 Україна» подав скаргу до Нацради, є недостовірною. Телеканал «112 Україна» не подавав скаргу до Нацради на Еспресо-ТВ. Телеканал «112 Україна» не є каналом ОСОБА_3», є адекватним, необхідним та достатнім для відновлення порушених прав Позивача, а тому одночасне розміщення поряд із цим резолютивної частини даного рішення суд вважає недоцільним та зайвим.
		Як визначено статтею 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		Згідно з вимогами ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 277, 91, 94 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 10, 11, 59, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд            
		В И Р І Ш И В :
		Позовні вимоги задовольнити.
		Визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» наступну інформацію, поширену ОСОБА_1 в мережі Інтернет на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook:    «Скаргу, до речі подав канал ОСОБА_3 112».
		Зобов'язати ОСОБА_1 протягом семи днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати поширену ним в мережі Інтернет на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook інформацію «Скаргу, до речі подав канал ОСОБА_3 112» шляхом розміщення на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook інформації наступного змісту: «Розміщена ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13 год. 11 хв. інформація про те, що телеканал ОСОБА_3 «112 Україна» подав скаргу до Нацради, є недостовірною. Телеканал «112 Україна» не подавав скаргу до Нацради на Еспресо-ТВ. Телеканал «112 Україна» не є каналом ОСОБА_3».
		Рішення може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання ним його копії.
		Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...