Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 131/536/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); Непокора.
Надіслано для оприлюднення: 30.06.2015. Зареєстровано: 01.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2015.
Дата набрання законної сили: 21.09.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 131/536/15-к 
		2015 р.
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		30.06.2015
		 
		 
		 Іллінецький районний суд Вінницької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 
		з участю:
		сторони обвинувачення прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону ОСОБА_3 ,
		сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42015020420000090 від 19 лютого 2015 року, із обвинувальним актом про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця і жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.402 ч.1 КК України, 
		 
		 В С Т А Н О В И В:
		 
		Згідно обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 лютого 2015 року за № 42015020420000090, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, сержантом військової частини польова пошта НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», положень Військової присяги, ст.ст.11, 16, 30, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 6 вересня 2014 року близько 9 год. 00 хв., в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, відкрито відмовився виконати наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 № 351 від 4 вересня 2014 року «Про повернення військовослужбовців військової частини польова пошта НОМЕР_1 до місця виконання завдання» та припис щодо вибуття до постійного місця дислокації військової частини польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується в зоні проведення антитерористичної операції, які були видані уповноваженою особою, в межах своїх повноважень, із дотриманням належної форми і порядку їх віддання, а також ґрунтувались на законі, за змістом не суперечать чинному законодавству, та згідно яких ОСОБА_4 був зобов`язаний 10 вересня 2014 року прибути до місця постійної дислокації військової частини польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується в зоні проведення антитерористичної операції, тому своїми діями підірвав боєготовність та боєздатність вказаної частини, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.402 ч.1 КК України, як непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
		Наведені вище зазначені в обвинувальному акті обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст.402 ч.1 КК України, повністю не визнані в судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_4 , який пояснив, що 18 травня 2014 року він був мобілізований і направлений для проходження служби до військової частини польова пошта НОМЕР_1 , в складі якої він брав участь в антитерористичній операції. Будучи обуреним відсутністю порядку у військовій частині, він подавав рапорт командиру про небажання проходити службу у зоні проведення антитерористичної операції. Із 29 серпня 2014 року він в числі інших військовослужбовців був відряджений до ІНФОРМАЦІЯ_4 , щоденно ходив на службу, однак ніяких завдань їм не ставили. У вересні 2014 року їх зібрали в Іллінецькому військкоматі, військовий комісар зачитав їм якийсь наказ про повернення до військової частини на місце її дислокації. Цей наказ для ознайомлення йому не давали, однак він бачив, що зачитуваний військовим комісаром документ не містив підпису, печатки та інших офіційних реквізитів. При цьому наказ не містив переліку конкретних прізвищ військовослужбовців, а йому особиисто не довели і він не знав, яким чином і куди саме він мав прибути. Він не відмовлявся від подальшого проходження військової служби взагалі, відтак у жовтні 2014 року йому пропонували проходження служби в іншій військовій частині, однак він відмовився через відсутність спеціальності відповідного інженерного спрямування.
		Оскільки наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 , умисне невиконання якого йому інкримінують, був виданий і доведений з порушенням відповідних процедур, він вважає себе не винним у вчиненні кримінального правопорушення і просить суд виправдати його.
		Вирішуючи це кримінальне провадження, суд виходить із того, що, відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відтак вина особи у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення має бути беззаперечно і безсумнівно доведена у спосіб, що передбачений кримінальним процесуальним законом, чого не було дотримано стороною обвинувачення у цьому випадку відносно обвинуваченого ОСОБА_4 із наступних мотивів.
		В ході судового розгляду кримінального провадження сторона обвинувачення обгрунтувала доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , а також документами.
		Зокрема, свідок сторони обвинувачення ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він є військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_4 був призваний на військову службу, направлений для її проходження до військової частині НОМЕР_1 . 29 серпня 2014 року за наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 в числі інших 9 військовослужбовців був направлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де проходив службу по 8 вересня 2014 року. При цьому він безпосередніх обов`язків не виконував, оскільки вони йому не доводились. Наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 № 145 від 8 вересня 2014 року про повернення до військової частини польова пошта НОМЕР_1 був отриманий електронною поштою, потому він був доведений шляхом його оголошення до всіх військовослужбовців. ОСОБА_4 відмовився ставити підпис про ознайомлення із ним та отримувати припис на вибуття до вказаної військової частини, про що було складено відповідні акти. При цьому ОСОБА_4 пояснював, що не відмовляється від проходження військової служби, однак не бажає повертатись до військової частини польова пошта НОМЕР_1 . Чи доводився до відома військовослужбовців наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 № 351 від 4 вересня 2014 року, він не пам`ятає. 
		Свідки сторони обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні кожен окремо пояснили, що восени 2014 року вони проходили службу в ІНФОРМАЦІЯ_5 . У вересні 2014 року до військового комісаріату прибуло 9 військовослужбовців. Наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 про повернення вказаних осіб до військової частини був доведений до них шляхом зачитування його змісту районним військовим комісаром, військовослужбовці були обурені відсутністю порядку у віськовій частині польова пошта НОМЕР_1 . Чи ставив ОСОБА_4 підпис про онайомлення із наказом та чи отримував він припис на повернення до військової частини, вони не пам`ятають.
		Крім того, на обгрунтування обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.402 ч.1 КК України, сторона обвинувачення надала суду документи, як докази, а саме:
		- не засвідчену жодним прийнятним чином фотокопію витягу із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 29 серпня 2014 року № 140, за п.2 якого, Нижчепойменованим особам рядового, сержанського та сстаршинського складу 9 батальйону територіальної оборони, які прибули у відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для відновлення боєздатності та морально-психологічного стану, встановити місця проходження військової служби в районних (міських) військових комісаріатах за місцем їх призову: ... ІНФОРМАЦІЯ_6 : ... 32. ОСОБА_4  гранатометник стрілецького відділення відділення стрілецького взводу стрілецької роти. (а.а.79  83 матеріалів кримінального провадження);
		- не засвідчену жодним прийнятним чином фотокопію наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3  від 4 вересня 2014 року № 351, за п.п.1, 4 якого, Військовослужбовцям військової частини польова пошта НОМЕР_1 , що відряджені та виконують обов`язки в військових комісаріатах області, за місцем їх призову, до 10.09.2014 вибути до місця виконання завдань військової частини польова пошта НОМЕР_1 . Начальнику відділення персоналу до 06.09.2014 забезпечити видачу приписів військовослужбовцям військової частини польова пошта НОМЕР_1 , через представників районних (міських) військових комісаріатів. (а.а.54, 55 матеріалів кримінального провадження);
		- не засвідчену жодним прийнятним чином фотокопію наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3  (по стройовій частині) від 8 вересня 2014 року № 145, за п.4 якого, Нижчепойменованих осіб рядового, сержантського та старшинського складу 9 батальйону територіальної оборони, які пербували у відрядженні для відновлення боєздатності та морально-психологічного стану, у районних (міських) військових комісаріатах за місцем їх призову ВВАЖАТИ, що з 08.09.2014 вибули до військової частини: ... ІНФОРМАЦІЯ_7 : ... 27. Сержант ОСОБА_4  гранатометник стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти. (а.а.65 - 71 матеріалів кримінального провадження);
		- не засвідчену жодним прийнятним чином фотокопію Акту засвідчення відмови про ознайомлення з наказом датованого 6 вересня 2014 року, за змістом якого Присутні під час доведення наказу ОСОБА_4 сержант Претензії: Бесіду провів військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_8 підполковник ОСОБА_6 З актом ознайомлений сержант ОСОБА_4 06.09.2014 року Відмовився від підпису в присутності: підполковника ОСОБА_9 .Мочульського ст.лейтенанта ОСОБА_10 капітана ОСОБА_8  (а.а.102 матеріалів кримінального провадження);
		- на засвідчену жодним прийнятним чином фотокпію припису командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 28 серпня 2014 року № 42, за змістом якого сержанту ОСОБА_4 належало 28 серпня 2014 року вибути до Вінницького ОВК (а.107 матеріалів кримінального провадження);
		- не засвідчену жодним прийнятним чином фотокопію Акту Про відмову військовослужбовця від отримання припису датованого 8 вересня 2014 року, за змістом якого Комісія в складі заступника військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_8 майора ОСОБА_11 , начальника відділення офіцера запасу і кадрів майора ОСОБА_7 , старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_8 старшого лейтенанта ОСОБА_10 слали цей акт про те, що військовослужбовець сержант ОСОБА_4 08.09.2014 року відмовився від отримання припису про відбуття до місця проходження служби (а.а.112 матеріалів кримінального провадження).
		Самого документу (належним чином засвідченої його копії) зазначеного в обвинуваченні ОСОБА_4 припису щодо вибуття останнього до постійного місця дислокації військової частини польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується в зоні проведення антитерористичної операції, які були видані уповноваженою особою, в межах своїх повноважень, із дотриманням належної форми і порядку їх віддання, а також ґрунтувались на законі, за змістом не суперечать чинному законодавству, та згідно яких ОСОБА_4 був зобов`язаний 10 вересня 2014 року прибути до місця постійної дислокації військової частини польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується в зоні проведення антитерористичної операції, сторона обвинувачення суду не надала.
		Навіть за умови допустимості зазначених вище наданих стороною обвинувачення доказів у виді фотокопій джокументів наказ начальника від 4 вересня 2014 року № 351 вибути до місця виконання завдань військової частини польова пошта НОМЕР_1  формально був виконаний ОСОБА_4 , позаяк за наказом начальника від 8 вересня 2014 року № 145 він вважався таким, що з 08.09.2014 вибув до військової частини, а наказу начальника у виді припису 10 вересня 2014 року прибути до місця постійної дислокації військової частини польова пошта НОМЕР_1  об`єктивно не існує, позаяк такий документ не наданий суду стороною обвинувачення. 
		Разом із тим, відповідно до ст.ст.86, 99, 100 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Дублікат документа (документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал) може бути визнаний судом як оригінал документа. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.
		Всупереч таким категоричним приписам кримінального процесуального закону перелічені вище надані стороною обвинувачення не засвідчені жодним прийнятним чином фотокопії наказів не є документами, а не засвідчені жодним прийнятним чином фотокопії постанов слідчого про визнання їх документами (а.а.56, 57, 72, 73, 84, 85) та протоколи огляду документів (а.а.59  64, 74  78 матеріалів кримінального провадження) не надають їм будь-якого юридичного доказового значення у кримінальному провадженні, оскільки вони в свою чергу не є законними процесуальними рішеннями і протоколи слідчого в розумінні вимог ст.110 КПК України.
		Відтак надані стороною обвинувачення докази у виді не засвідчених жодним прийнятним чином фотокопій зазначених документів суд визнає недопустимими доказами, позаяк вони не відповідають вимогам ст.ст.99, 100 КПК України щодо документів. При цьому суд враховує, що кримінальний процесуальний закон не містить винятків із зазначених правил доказування, зокрема, і в разі виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження в порядку ст.217 КПК України. 
		Не засвідчені жодним прийнятним чином фотокопії акту від 6 вересня 2014 року, припису від 28 серпня 2014 року та акту про відмову військовослужбовця від отримання припису від 8 вересня 2014 року постановами слідчого від 14 лютого 2015 року визнані документами у кримінальному провадженні, однак попри це вони в жодній мірі не доводять вини ОСОБА_4 у вчиненні ікримінованого йому правопорушення. 
		Зокрема, в акті засвідчення відмови про ознайомлення з наказом від 6 вересня 2014 року не зазначено, із яким саме наказом відмовився ознайомлюватись ОСОБА_4 , припис командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 28 серпня 2014 року знаходиться поза межами обвинувачення ОСОБА_4 за його змістом вибути із військової частини до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а акт про відмову військовослужбовця від отримання припису від 8 вересня 2014 року знаходиться поза межами обвинувачення ОСОБА_4 за часом зазначеної в обвинувальному акті події кримінального правопорушення 6 вересня 2014 року.
		Виходячи із положень презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, зокрема, в силу ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України, за якими ніхто не зобов`заний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, та положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, суд доходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.402 ч.1 КК України, позаяк зазначені в обвинувальному акті обставини щодо вчинення ним 6 вересня 2014 року, близько 9 год., в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_2 , відкритої відмови виконати наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 № 351 від 4 вересня 2014 року Про повернення військовослужбовців військової частини польова пошта НОМЕР_1 до місця виконання завдання та припис щодо вибуття до постійного місця дислокації військової частини НОМЕР_1 в зоні проведення антитерористичної операції, згідно яких ОСОБА_4 зобов`язаний був 10 вересня 2014 року прибути до місця постійної дислокації військової частини польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокується з зоні проведення антитерористичної операції, тому своїми діями підірвав боєготовність та боєздатність вказаної військової частини, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та обгрунтовані стороною обвинувачення недопустимими доказами.
		Відповідно до припису ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		За таких обставин суд доходить висновку, що обвинуваченого ОСОБА_4  слід визнати не винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.402 ч.1 КК України, і по суду виправдати за відсутності події інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення. При цьому судом не беруться до оцінки доводи і заперечення сторін щодо наявності (відсутності) необхідних реквізитів у зазначених наказах військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 , їх (не)послідовної нумерації та (не)відповідності вимогам відомчих нормативних актів з діловодства, оскільки вони не впливають на рішення суду із зазначених вище мотивів.
		Під час досудового розслідування заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.284, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 532 КПК України,
		 П Р И С У Д И В:
		 
		ОСОБА_4 визнати не винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.402 ч.1 КК України, і по суду виправдати.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана обвинуваченим, його захисником і прокурором до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Іллінецький районний суд.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.
		 
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...