Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/203/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 30.06.2015. Зареєстровано: 01.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2015.
Дата набрання законної сили: 05.07.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  22.06.2015 р.Справа№ 914/203/15 
		За позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, м. Львів
		до відповідача: Приватного підприємства науково-виробничої фірми Інформаційні ділові системи та сервіс  плюс, м. Львів
		про: усунення перешкод у використанні майна шляхом виселення та стягнення судових витрат.
		 
		В судове засідання зявились:
		від позивача: ОСОБА_1  представник
		від відповідача: ОСОБА_2 - представник    
		Суддя                                                               Березяк Н.Є.  
		Секретар судового засідання                       Кравець О.І.                                                    
		Суть спору: Подано позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова до Приватного підприємства науково-виробничої фірми Інформаційні ділові системи та сервіс  плюс про усунення перешкод у використанні майна шляхом виселення та стягнення судових витрат.
		           Ухвалою суду від 26.01.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 05.02.2015 р. 
		Причини відкладення розгляду справи було викладено в попередніх ухвалах господарського суду Львівської області.
		В звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Козак І.Б., згідно розпорядження керівника апарату призначено повторний автоматизований розподіл справи № 914/203/15 та передано справу до розгляду судді Березяк Н.Є.
		Представник позивача в судовому засіданні 22.06.2015 року позов підтримав, просив задоволити  позовні  вимоги з  мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.
		Відповідач в судовому засіданні 22.06.2015 року проти позовних вимог заперечив з підстав зазначених у відзиві поданому на адресу суду (вх. № 25383/15 від 22.06.2015 р.) та поясненнях наданих у судовому засіданні.
		В судовому засіданні 22.06.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали  справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
		01.10.2001 року між Будинком Офіцерів Західного Оперативного командування (Орендодавець) та Приватним підприємством науково  виробничою фірмою «Інформаційні ділові системи та сервіс  плюс» (надалі Орендар), було укладено Договір оренди № 5, згідно до умов якого Орендарю під кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи було передано в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 170,3 кв.м., в будівлі № 1 за адресою: м. Львів, вул. Театральна, 22, строком на 5 років.
		Відповідно до Додаткових угод № 5-1/2011/КЕВ від 16.03.2009 року та № 5-4/2011/КЕВ від 02.10.2011 р. було змінено орендодавця на КЕВ м. Львова та продовжено строк дії договору до 30.09.2014 року.
		Орендарем 30.08.2014 було направлено Орендодавцю лист, з пропозицією укласти договір оренди на новий строк.
		11.09.2014 року Орендодавець листом № 4761 повідомив Відповідача про необхідність звільнити приміщення загальною площею 170,3 кв.м., в будівлі № 1 за адресою: м. Львів, вул. Театральна, 22 та повернути дане майно за актом приймання-передачі КЕВ м. Львова.
		Однак, як зазначає позивач не зважаючи на дані вимоги орендоване майно йому не повернуте, а приміщення не звільнене від майна Орендаря, що стало підставою звернення з позовом про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення.
		Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
		При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного: 
		Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
		Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.
		До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
		Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). 
		Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюються Законом України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992р. № 2269-ХІІ із змінами та доповненнями.
		За умовами ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. 
		Частиною 1 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. 
		        Згідно ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна,  одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації обєкта оренди орендарем (за участю орендаря);  банкрутства орендаря; загибелі обєкта оренди, ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
		         Відповідно до п.1 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. 
		          Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди № 5 від 01.10.2001 року, Відповідачу під кафе, щоб здійснює продаж товарів підакцизної групи було передано в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 170,3 кв.м., в будівлі № 1 за адресою: м. Львів, вул. Театральна, 22, строком на 5 років.
		Згідно Додаткових угод № 5-1/2011/КЕВ від 16.03.2009 року та № 5-4/2011/КЕВ від 02.10.2011 р. було змінено орендодавця на КЕВ м. Львова та продовжено строк дії договору до 30.09.2014 року.
		З метою внесення змін у договір, в частині строку дії, Відповідачем 30.08.2014 було направлено Позивачу лист, з пропозицією укласти договір оренди на новий строк.
		Однак, 11.09.2014 року Позивач листом № 4761 повідомив Орендаря про необхідність звільнити приміщення загальною площею 170,3 кв.м., в будівлі № 1 за адресою: м. Львів, вул. Театральна, 22 та повернути дане майно за актом приймання-передачі КЕВ м. Львова. 
		Станом на момент звернення позивача до суду дане вимога відповідачем не виконана.
		Однак, як вбачається із заперечень відповідача (вх. 25383/15 від 22.06.2015 р.) дані позовні вимоги про усунення перешкод у використанні майна шляхом виселення відповідача він вважає безпідставними та спростовує наступними доводами підтвердженими документально.
		Господарським судом Львівської області 27.04.2015 року прийнято рішення у справі № 914/442/15 за позовом: Приватного підприємства  науково-виробнича фірма Інформаційні ділові системи та сервіс-плюс  до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання договору поновленим в мотивувальній частинні якого суд зазначає, що: « 30 серпня 30.08.2014 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір оренди на новий строк.
		У встановлений законодавством термін відповідач не надсилав позивачу повідомлення про припинення або зміну умов договору оренди.
		Таким чином, аналіз матеріалів справи свідчить, що після 30.09.2014 р. договір був пролонгований в силу приписів  ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 10.4. договору. 
		 Позивач після спливу зазначеного в договорі терміну  30.09.2014 р., приміщення не звільнив, відповідачу не передав, продовжує ним користуватись та сплачує орендну плату (платіжні доручення про оплату орендної плати знаходяться в матеріалах справи).
		 Таким чином, станом на дату подання позову, раніше укладений між сторонами договір оренди, в силу положень ст.764 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 10.4 договору, вважається продовженим на новий термін з урахуванням вартості обєкта оренди, встановленої висновками звіту про оцінку майна станом на 31.10.2014 р., для розрахунку розміру орендної плати.»
		Зазначене рішення не оскаржувалось та набрало законної сили, а відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються стороною та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватись перед судом, якщо в суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх виконання. Згідно з ч. 3 цієї ж статті, обставини встановленні рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.             А відтак виходячи з вище викладеного, позовні вимоги щодо усунення перешкод у використанні майна шляхом виселення Відповідача з приміщення загальною площею 170,3 кв.м., в будівлі № 1 за адресою: м. Львів, вул. Театральна, 22 та передача його Позивачу з підстав того, що договір оренди вважається припиненим не обґрунтовані та позивачем документально і нормативно не підтвердженні.
		Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд прийшов до висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає до задоволення.
		Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85  ГПК України, суд, - 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1.В задоволенні позовних вимог відмовити.
		2.Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
		 
		          Повний текст рішення виготовлений та підписаний  24.06.2015 року.
		                                                      
		Суддя       Березяк Н.Є.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...