Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10308/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: 01.07.2015. Зареєстровано: 02.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22.06.2015Справа №910/10308/15
		За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі:
		1)  Державної служби геології та надр України, 
		2) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України"
		до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік"
		2)  Приватного акціонерного товариства "Девон"                  
		3) Закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"                                               
		про визнання права власності
		 
		Суддя Бондарчук В.В.
		 
		Представники: 
		від прокуратури: Колодяжна А.В.;
		від позивача-1:  Лєбєдєва М.О.; 
		від позивача-2:  Єлєніна С.М., Борисенко Д.В.;
		від відповідача-1: Коваленко А.О.;
		від відповідача-2: Чижик В.М.;
		від відповідача-3: Насупа О.В., Метенко Т.І., Шемідько Г.В. 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної служби геології та надр України (далі-позивач-1),  Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі-позивач-2) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" (далі-відповідач-1), Приватного акціонерного товариства "Девон" (далі-відповідач-2), Закритого акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (далі-відповідач-3), про визнання права власності Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" на частку у розмірі 35% у спільній частковій власності за договором про спільну діяльність № 1-Д21/008/2000 від 28.11.2000 р. вартістю 13 800 000 грн.            
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу № 230/12 від 15.05.2012 р. розірвано за рішенням суду, тому власником частки 35 % у праві спільної часткової власності за договором про спільну діяльність є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Надра України".
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2015 р. порушено провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
		30.04.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача-2 подав заяву про зміну предмету позову, в якій просить суд визнати за Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" право власності на частку у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за Договором № 1-Д/008/2000 від 28.11.2000 р. про спільну діяльність на Сахалінському родовищі у розмірі 35%; внести зміни до Договору № 1-Д/008/2000 від 28.11.2000 р. про спільну діяльність на Сахалінському родовищі, виклавши його в новій редакції, запропонованій представником позивача-2. 
		14.05.2015 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача-1 подав відзив на позовну заяву, у якому позов не визнає в повному обсязі та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу №230/12 від 15.05.2012 р. право власності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" на придбану частку у розмірі 35 % у спільній частковій власності за договором про спільну діяльність №1-Д21/008/2000 від 28.11.2000 р. виникає з моменту підписання сторонами даного договору, а також зазначає, що договір купівлі-продажу №230/12 від 15.05.2012 р. не передбачає збереження права власності за продавцем - Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" до оплати вартості товару покупцем.  
		14.05.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача-3 подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що Закрите акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" жодним чином не порушувало прав позивача-2, оскільки не є стороною договору купівлі-продажу №230/12 від 15.05.2012 р., що розірваний судом. Також, представник відповідача-3 подав заяву, в якій просить суд відмовити у прийнятті заяви представника позивача-2 про зміну предмету позову, у зв'язку з одночасною зміною і предмета і підстави позову. 
		Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача-2 та неналежне виконання сторонами  вимог суду.
		У судовому засіданні 08.06.2015 р. суд розглянув подану 30.04.2015 р. представником позивача-2 заяву про зміну предмету позову, з приводу якої відзначає наступне.
		У позовній заяві прокурором заявлялася одна позовна вимога про визнання права власності Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" на частку у розмірі 35% у спільній частковій власності за договором про спільну діяльність № 1-Д21/008/2000 від 28.11.2000 р. вартістю 13 800 000 грн. Підставами для задоволення позову, прокурор зазначив статтю 392 та статтю 1212 ЦК України.
		У поданій позивачем-2 заяві про зміну предмету позову, останній просить суд визнати право власності на частку та внести зміни до договору № 1-Д21/008/2000 від 28.11.2000 р. про спільну діяльність на Сахалінському родовищі, виклавши наступні розділи та пункти у новій редакції, а нову позовну вимогу позивач-2 обґрунтовує посиланням на частину 4 ст. 188 ГК України.
		Так, абзацом 4 пунктом 3.12. Постанови пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 передбачено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
		У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
		Відтак, оскільки заява позивача-2 про зміну предмету позову одночасно містить нову позовну вимогу - внесення змін до договору № 1-Д21/008/2000 від 28.11.2000 р. про спільну діяльність на Сахалінському родовищі та нову підставу - посиланням на частину 4 ст. 188 ГК України, вищевказана заява позивача-2 є заявою про зміну одночасно і предмета і підстав позову, що є недопустимим.
		За таких обставин, суд відхилив подану заяву та розглядає по суті раніше заявлені позовні вимоги прокурора.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 12.03.2013 р. у справі №5023/3920/12, від 26.12.2012 р. у справі № 5017/1525/2012, від 31.07.2013 р. у справі №5023/5303/12. 
		У судовому засіданні 08.06.2015 р. оголошувалася перерва до 22.06.2015 р. на підставі ст. 77 ГПК України.
		У даному судовому засіданні представники прокуратури, позивачів-1,2 підтримали заявлений позов.
		Представники відповідачів проти задоволення позову заперечили з підстав, викладених у відзивах на позов та поясненнях.
		Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі та витребуваних судом.
		У судовому засіданні 22.06.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, - 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		28.11.2000 р. між Полтавським державним геологічним підприємством «Полтаванафтогазгеологія» (у подальшому реорганізовано у Дочірнє підприємство НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія») та Закритим акціонерним товариством «Девон» (у подальшому змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Девон») укладено договір № 1-Д21/008/2000 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність на геологічне вивчення з дослідно-промисловою експлуатацією і промисловою розробкою Сахалінського родовища.
		Як вбачається з матеріалів справи, за умовами додаткової угоди до договору від 30.07.2007 № 5 до складу учасників включено Національну акціонерну компанію «Надра України» та викладено договір про спільну діяльність у новій редакції.
		Пунктом 1.1 договору передбачено предмет договору, яким є спільна діяльність учасників з метою геологічного вивчення, дослідно-промислової розробки ділянки надр на певній території в межах програми робіт спільної діяльності.
		Відповідно до п. 6.1 договору внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, майно, продукція, створені в результаті спільної діяльності, та одержані від такої діяльності доходи є спільною частковою власністю учасників.
		Згідно п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору сторони визначили розміри часток учасників у таких пропорціях: ТОВ «Девон» - 60%, НАК «Надра України» - 35% та ДП НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія» - 5%.
		15.05.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України", визначеним як продавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік", визначеним як покупець, був укладений договір купівлі-продажу № 230/12 (частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за Договором № 1-Д21/008/2000 від 28.11.2000 р. про спільну діяльність на Сахалінському родовищі, укладеним між Національною акціонерною компанією "Надра України", Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія" та Закритим акціонерним товариством «Девон» (з усіма додатками, змінами і доповненнями, додатковими угодами, що є невід'ємною частиною вказаного договору).
		Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу, продавець (позивач) підтвердив, що станом на дату укладення даного договору частка продавця у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за Договором № 1-Д21/008/2000 від 28.11.2000 р. про спільну діяльність (далі - Договір про спільну діяльність) становить 35 %.
		Згідно п. 2 договору купівлі-продажу, продавець (позивач) передає покупцю (відповідачу), а покупець з дати укладення цього договору набуває право власності на частку продавця у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за Договором про спільну діяльність у розмірі 35 %.
		У зв'язку із укладенням вищевказаного договору купівлі-продажу № 230/12 частки у праві спільної часткової власності за Договором №1-Д21/008/2000 від 28.11.2000 р. про спільну діяльність на Сахалінському родовищі, Закритим акціонерним товариством «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння», Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Надра України», Дочірнім підприємством «НАК «Надра України» Полтавнафтогазгеологія», Закритим акціонерним товариством «Девон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Годен Деррік» були внесені зміни до договору про спільну діяльність №1-Д21/008/2000 від 28.11.2000 р. шляхом укладення 15.05.2012 р. додаткової угоди №8, пунктом 30 якої визначили частки сторін при розподілі прибутку: відповідач-3 - 40%, відповідач-1 - 20%, відповідач-2 - 40%.
		Як стверджує прокурор та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. у справі № 910/19411/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» про розірвання договору було розірвано договір купівлі-продажу № 230/12 від 15.05.2012 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Надра України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік».
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. у справі № 910/19411/14 залишено без змін. 
		Отже, на думку прокурора, процедура набуття права власності товариством на частку відбулося із значними порушеннями, оскільки зобов'язання між сторонами договору купівлі-продажу в повній мірі не виконано, товариство не сплатило вартість придбаної частки та договір припинив свою дію у зв'язку із його розірванням у судовому порядку, а тому позивач-2 має право повернути собі у власність частку у розмірі 35% у праві спільної часткової власності за договором спільної діяльності на Сахалінському родовищі.
		Також прокурор зазначає, що позивачем-2 направлявся лист №92/2/01/13 до відповідачів про внесення змін до договору про спільну діяльність в частині включення компанії до складу учасників із часткою участі 35%, проте у відповідь на зазначене звернення отримано відмову.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що частка позивача-2 у розмірі 35% у праві спільної часткової власності за договором про спільну діяльність №1-Д21/008/2000 від 28.11.2000 р. не визнається та заперечується відповідачами, а тому право власності позивача-2 підлягає захисту шляхом його визнання.
		Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		 Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 
		Як встановлено судом, рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. у справі №910/19411/14, договір купівлі-продажу №230/12 від 15.05.2012 р. розірвано у судовому порядку.
		Також судом встановлено, що предметом вказаного договору виступав продаж частки позивача-2 у розмірі 35 % у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників) за договором про спільну діяльність №1-Д21/008/2000 від 28.11.2000 р.
		Як встановлено частинами 3-4 статті 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
		Тобто, норма права, яка регулює наслідки розірвання договору, у тому числі у судовому порядку, передбачає можливість для другої сторони лише відшкодувати завдані збитки, проте не встановлює жодних прав на повернення такого майна.
		Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі №2-29/4957-2006 від 06.06.2006 р. 
		Загальними підставами для накладення відповідальності на особу, яка заподіяла збитки, є: настання збитків; протиправна поведінка особи, що заподіяла збитки; безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням збитків; вина. 
		Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі; витрати, які б особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
		Проте предметом спору у даній справі є саме визнання права власності, а не стягнення завданих позивачеві-2 збитків.
		Суд відзначає, що виходячи зі специфіки права власності 35 % у праві спільної часткової власності, яка складається із грошових коштів, матеріальних і нематеріальних активів, майнових та немайнових прав, що обліковуються на окремому балансі та відповідно не підлягають державній реєстрації, має посвідчуватися виключно положеннями договору про спільну діяльність №1-Д21/008/2000 від 28.11.2000 р.
		Як встановлено частиною 1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до умов частини 2-4 статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем-2 неодноразово направлялися на адресу відповідачів проекти договорів про внесення змін до договору про спільну діяльність №1-Д21/008/2000 від 28.11.2000 р. в частині посвідчення частки позивача-2 у розмірі 35 % у праві спільної часткової власності за вказаним договором, а відповідачами в свою чергу відмовлено в укладенні такої угоди.
		Отже, зазначене вище свідчить про виникнення спору між сторонами з приводу внесення змін до договору про спільну діяльність №1-Д21/008/2000 від 28.11.2000 р. в частині посвідчення частки позивача-2 у розмірі 35 % у праві спільної часткової власності.
		Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту порушеного права позивача-2 є неналежним з огляду на те, що право спільної часткової власності, яке складається із грошових коштів, матеріальних і нематеріальних активів, майнових та немайнових прав, що обліковуються на окремому балансі та відповідно не підлягають державній реєстрації, має посвідчуватися виключно положеннями договору про спільну діяльність №1-Д21/008/2000 від 28.11.2000 р., внесення змін до якого можливе лише за згодою сторін або у судовому порядку у разі існування спору.
		Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Враховуючи вищевикладене, оскільки прокурором неправильно обрано спосіб захисту порушеного права позивача-2, при цьому, з матеріалів справи вбачається існування спору між сторонами з приводу внесення змін до договору, проте прокурором у редакції позовної заяви така вимога не з'являлася, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог з підстав, вказаних у позові та у спосіб, обраний прокурором.
		Згідно пункту 4.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.
		За таких обставин, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги п. 4.8. постанови Пленуму ВГСУ, сплата судового збору покладається солідарно на визначених прокурором позивачів.  
		Керуючись   ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. У задоволенні позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі:
		Державної служби геології та надр України, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" відмовити. 
		2. Стягнути з Державної служби геології та надр України (03680, м. Київ, вул. Ежена Потьє, буд. 16, ідентифікаційний код - 37536031) до Державного бюджету України 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.
		3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (03150 м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, буд. 54, ідентифікаційний код - 31169745) до Державного бюджету України 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.
		4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.  
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		 
		Повний текст рішення складено: 01.07.2015 р.
		    
		 
		   Суддя                                                                                                             Бондарчук В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...