Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 500/5996/14-п : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Надіслано для оприлюднення: 02.07.2015. Зареєстровано: 03.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2015.
Дата набрання законної сили: 17.11.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Справа № 500/5996/14-п   Провадження № 3/500/1815/14  
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		 
		04 листопада 2014 року суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області      Бальжик О.І., при секретарі Івановій Ю.П., за участю прокурора Дидигіної В.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2,                                                                       розглянувши матеріали, які надійшли з Управління Служби безпеки України в Одеській області, у відношенні:
		ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого на посадах лікаря-терапевта та в.о. начальника медичної частини Ізмаїльського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної Служби України в Одеській області, одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,
		про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.172-7 КУпАП,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Згідно наданих матеріалів, 03.12.2012 року наказом за №77 о/с ОСОБА_1 було призначено на посаду лікаря терапевта медичної частини Ізмаїльського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної Служби України в Одеській області, а його дружину ОСОБА_3  на посаду лікаря дерматовенеролога. В подальшому, наказом за №51 від 05.01.2013 року на ОСОБА_1 було покладено виконання обовязків начальника медичної частини Ізмаїльського слідчого ізолятора. Наказом за №22 о/с від 28.03.2014 року ОСОБА_3 було призначено на посаду лікаря інфекціоніста за сумісництвом з посадою дерматовенеролога медичної частини Ізмаїльського слідчого ізолятора. Таким чином, ОСОБА_1, виконуючи обовязки начальника медичної частини Ізмаїльського слідчого ізолятора, мав можливість впливати на роботу своєї дружини, що виражалось у погодженні документів, які служили підставами для надання останній заохочень та чергової відпустки. Крім того, за результатами аналізу електронної системи контролю входу/виходу співробітників Ізмаїльського слідчого ізолятора отримано дані щодо факту не відпрацювання встановлених за посадами робочих годин з боку ОСОБА_3, а саме відсутності її на робочому місці в січні місяці 2014 року (перебувала лише 22, 23 та 24 числа), в березні  дванадцять календарних днів, в травні  сімнадцять календарних днів. Наявність безпосереднього підпорядкування та бездіяльність з боку         ОСОБА_1 є підтвердженням наявності конфлікту між їхніми особистими та службовими інтересами, про який не було повідомлено безпосереднє керівництво. 
		У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення не визнав, пояснивши, що в січні 2013 року він у письмовій формі повідомив начальника Ізмаїльського слідчого ізолятору ОСОБА_4 про наявність у його безпосередньому підпорядкуванні дружини ОСОБА_3 Подальших керівників він ставив до відома в усній формі, зокрема начальника сектора охорони здоровя ОСОБА_5 Будь-яких документів щодо заохочення його дружини та надання їй відпусток він не підписував. Також заперечував щодо факту відсутності дружини на робочому місці, адже кожен факт запізнення або неявки працівника на робоче місце доповідається керівництву Ізмаїльського слідчого ізолятора та по кожному факту проводиться службове розслідування. Крім того, система контролю доступу вхід/вихід співробітників на територію Ізмаїльського СІЗО  у лютому, березні та квітні 2014 року не працювала.  
		Захисник просила закрити справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП. В обґрунтування доводів додатково пояснила, що ОСОБА_1 не є особою рядового та начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби України. Також звернула увагу, що медико-санітарна частина Ізмаїльського слідчого ізолятора для розміщення медико-санітарної частини та впровадження медичної практики орендує приміщення у Ізмаїльського слідчого ізолятора, проходить акредитацію в МОЗ. Відповідно до переліку, затвердженого наказом ДДУВП від 24.12.2004 року за №247, що діяв на час покладення обовязків, та наказу Міністерства юстиції України від 21.03.2013 року за №499/5 «Про затвердження переліку закладів охорони здоровя Державної кримінально-виконавчої служби» медична частина слідчого ізолятора є амбулаторно-поліклінічним закладом, тому конфлікт інтересів, як правове поняття не має законних підстав. Крім того, ОСОБА_1 заяву про покладення на нього обовязків начальника медичної частини не писав, відповідний наказ було видано у звязку із службовою необхідністю.
		Прокурор вважала, що ОСОБА_1, дійсно, не є субєктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП, у звязку з чим, провадження у справі належить закрити. 
		Вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суддя приходить наступного висновку. 
		Стаття 280 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Стаття 1 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року за №3206-VI (далі  Закон №3206-VI) визначає, що корупційне правопорушення - умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.
		Статтею 172-7 КУпАП передбачено, що неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів тягне за собою накладення штрафу від десяти до ста пятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
		За змістом Примітки зазначеної статті субєктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «б» пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
		Під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на обєктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.
		Аналогічне за змістом визначення поняття «конфлікту інтересів» містить абз.3 ч.1 ст.1 Закону №3206-VI.
		Згідно з ч.1 ст.14 Закону №3206-VI, в редакції, чинній на час покладення на ОСОБА_1 виконання обовязків начальника медичної частини Ізмаїльського слідчого ізолятора, особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах «а», «б» пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобовязані: уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів; повідомляти невідкладно безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів. 
		Відповідно до підпункту «д» пункту 1 ч.1 ст.4 Закону №3206-VI суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, податкової міліції.
		Вивченням матеріалів справи, суддею встановлено, що 25 серпня 1989 року Кирсівською сільською радою Камратського району республіки Молдова між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, актовий запис №43 (а.с.59).
		03.12.2012 року наказом за №77 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду лікаря терапевта медичної частини Ізмаїльського слідчого ізолятора УДПтС України в Одеській області, а його дружину ОСОБА_3  лікаря дерматовенеролога (а.с.9, 10).
		05.01.2013 року наказом за №51 на лікаря терапевта медичної частини Ізмаїльського слідчого ізолятора УДПтС України в Одеській області ОСОБА_1 покладено виконання обовязків начальника медичної частини Ізмаїльського слідчого ізолятора (а.с.20).
		28.03.2014 року наказом за №22 о/с ОСОБА_3 призначено на посаду лікаря інфекціоніста за сумісництвом з посадою дерматовенеролога медичної частини Ізмаїльського слідчого ізолятора УДПтС України в Одеській області, з доплатою за суміщення в розмірі 50 відсотків від посадового окладу з 01.04.2014 року (а.с.7, 8). 
		Відповідно до абз.1, п.4 абз.3 ч.1 ст.9 Закону №3206-VI особи, зазначені у підпунктах «а», «в»-«ж» пункту 1 та підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам. Положення абзацу першого цієї частини не поширюються на осіб, які працюють в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту.
		За змістом ст.6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року за №2713-ІV слідчі ізолятори входять до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
		Згідно з п.2 Переліку закладів охорони здоровя Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 24.12.2004 року за №247, який діяв на час виникнення правовідносин, а також п.2 розділу ІІ Переліку закладів охорони здоровя Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого наказом  Міністерства юстиції України від 21.03.2013 року за №499/5 (далі  Перелік №499/5), медична частина слідчого ізолятора є амбулаторно-поліклінічним закладом охорони здоровя Державної кримінально-виконавчої служби України.
		При цьому, згідно з розділом І Переліку №499/5 медична частина  заклад охорони здоровя, призначений виключно для диспансерного нагляду та надання первинної медичної допомоги відповідно до основ законодавства України про охорону здоровя.
		Як вбачається з повідомлення управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області за вих.№2-6500 від 13.10.2014 року наказом Державної пенітенціарної служби України від 18.06.2014 року за №426/Од-14 передбачається заміщення посади начальника медичної частини  лікаря слідчого ізолятора як особами начальницького складу, так і фахівцями, які не мають спеціального звання. ОСОБА_1 не є особою рядового та начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби України (а.с.92, 93).
		Дані обставини узгоджуються із відомостями, викладеними у штатному розписі Ізмаїльського слідчого ізолятора управління державної пенітенціарної служби в Одеській області (а.с.94, 98), а також листі Ізмаїльського слідчого ізолятора управління державної пенітенціарної служби в Одеській області за вих.№6/2-6-Я-48 від 23.10.2014 року (а.с.114). 
		Аналіз вищезазначених норм законодавства та обставин справи дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 не є субєктом відповідальності за корупційне правопорушення, передбачене ст.172-7 КУпАП, оскільки в розумінні положень п.п.«д» п.1 ч.1 ст.4, ч.1 ст.14 Закону №3206-VI, не є особою рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби України.
		На підставі п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у звязку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. 
		За таких обставин, суддя прийшов до висновку про те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП.
		Приймаючи дане рішення, суддя також зважає на ту обставину, що нормою ч.1 ст.14 Закону №3206-VI, чинній на час покладення на ОСОБА_1 виконання обовязків начальника медичної частини Ізмаїльського слідчого ізолятора, не було передбачено обовязку невідкладно повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів у письмовій формі. 
		Керуючись ст.ст.23, 27, 33, 34, 172-7, 256, 268, 276-280, 283 КУпАП, -
		 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП.
		Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження. 
		 
		 
		 Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...