Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-1907/10 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 02.07.2015. Зареєстровано: 03.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		       
		ММАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
		________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________                                                                                                                                                                                                                                                  
		 
		                                                                                                                              Справа № 2-1907/2010
		  РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		 
		21 липня  2010 року                                                                               м. Одеса
		 
		         
		 
		Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
		 
		головуючого    судді -         Жуган Л.В.
		при секретарі             -         Повалій М.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, - 
		ВСТАНОВИВ:
		До Малиновського районного суду м. Одеси 07.09.2009 року звернулась позивачка ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що 12.02.2000 року ОСОБА_4 взяв в борг у неї грошову суму у розмірі 5000 доларів США, про що склав відповідну розписку, в якій зобов'язався повернути запозичену суму грошей у строк до 01.01.2003 року. Незважаючи на те, що в обумовлений строк відповідач не повернув запозичену грошову суму, позивачка, враховуючи поганий стан здоров'я ОСОБА_4 06.06.2009 р. надала у борг ще 1000 (одну тисячу) доларів США, про що також була складена відповідна розписка, при цьому він також склав розписку про зобов'язання повернути взяті в борг у 2000 р. 5000 (п'ять тисяч) доларів США. У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, так і не виконавши умови виниклого боргового зобов'язання, позивачка просить стягнути суму боргу еквівалентну 6000 доларів США з спадкоємця померлого - ОСОБА_3, який прийняв спадщину після смерті батька - ОСОБА_4 Враховуючи викладене, позивачка просила стягнути суму боргу з врахуванням трьох процентів річних. Уточнивши позовні вимоги, просила стягнути суму боргу у загальному розмірі 62205,64 грн., судові витрати та в разі неможливості виконання боргового зобов'язання відповідачем звернути стягнення на спадкове майно.
		 
		В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
		 
		Відповідач ОСОБА_3 у попередньому судовому засіданні 25.01.2010 р. позовні вимоги не визнав, однак не заперечував при цьому факт отримання його померлим батьком ОСОБА_4 у позику грошових коштів та складення ним боргових розписок.
		 
		Представник відповідача, за нотаріально посвідченою довіреністю від 23.02.2010 р., ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зазначила що складена розписка не є підтвердженням укладення договору позики, тому не може прийматися судом як доказ, крім того, зазначила, що з наданих суду розписок не вбачається в якій валюті була надана позика, у зв'язку з пропуском строку позовної давності за боргом 2000 р. та не підписанням розписки від 06.06.2009р. боржником, в задоволенні позову просила відмовити, про що надала відповідні письмові заперечення. 
		 
		Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
		 
		  З долученої в оригіналі до матеріалів справи розписки від 12.02.2000 року судом встановлено, що ОСОБА_4 взяв в борг у ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 5000 (п'ять тисяч) доларів США, яку зобов'язався повернути у строк до 01.01.2003 року. На тому ж аркуші паперу було складено зобов'язання ОСОБА_4 від 06.06.2009 року, згідно якого продовжено зобов'язання по поверненню боргу в сумі 5000 доларів США посилаючись на важке матеріальне становище і хворобу та додаткове взяття в борг грошової суми у розмірі 1000 (одної тисячі) доларів США, будучи у важкому стані в лікарні. Таким чином, загальна сума боргу складає 6000 (шість тисяч) доларів США.
		 
		Оскільки зобов'язувальні правовідносини щодо запозичення грошової суми у розмірі 5000 доларів США виникли до набрання чинності діючим ЦК України, до виниклих правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР (в ред. 1963 р.). Крім того відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. 
		 
		Так, статтею 71 ЦК Української РСР (в ред. 1963 р.). встановлений трьох річний строк позовної давності. 
		 
		З розписки, складеної 12.02.2000 року вбачається, що строк виконання зобов'язання сплинув 01.01.2003 року, з якого починається відрахування строку позовної давності. У зв'язку з тим, що 06.06.2009 року ОСОБА_4 визнав факт наявності боргу, про що зазначив в розписці, строк перебігу позовної давності перервався, тому заперечення відповідача, щодо його пропуску не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ст. 79 ЦК Української РСР (в ред. 1963 р.) перебіг строку позовної давності переривається здійсненням дій, що свідчать про визнання боргу.
		 
		Такаж правова норма встановлена ст.264 ЦК України (в ред. 2004 р), який діяв на час визнання боргових зобов'язань ОСОБА_4 у 2009 р., згідно якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію виниклим правовідносинам, суд враховуючи ст. ст. 374, 376 ЦК Української РСР (в ред. 1963 р.) вважає, що між позивачем та ОСОБА_4 був укладений договір позики.
		 
		Згідно ст. 215 Української РСР (в ред. 1963 р.), боржник, що прострочив зобов'язання зобов'язаний сплатити суму боргу, з врахуванням трьох процентів річних. Також згідно ст. 625 ЦК України (в ред. 2004 р.)  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		 
		Разом з тим, суд вважає, що до правовідносин, які виникли з приводу запозичення суми у розмірі 1000 доларів США, застосуванню підлягає діючий ЦК України. 
		 
		Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
		 
		Аналіз частини другої статі 1047 ЦК України свідчить про те, що розписка не є різновидом договору, а є документом, що підтверджує його укладення. 
		 
		Таким чином, суд вважає факт запозичення грошової суми ОСОБА_4 у розмірі 6000 доларів США є доведеним та нічим не спростовується.
		 
		В судовому засіданні, сторонам роз'яснено положення ст. 60 ЦПК України про обов'язки доказування і подання доказів. Також роз'яснено можливість призначення посмертної почеркознавчої експертизи, згідно ст. 143 ЦПК України, щодо встановлення відповідності поданого доказу - розписки.
		 
		При цьому представник відповідача пояснила, що інші докази по справі відсутні та просила проводити розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами та поданими запереченнями.
		 
		Суд, з врахуванням принципу справедливості та доцільності, вважає, що перебіг строку сплати грошового зобов'язання у розмірі 3% річних повинен починатись з дати порушення взятого боржником первісного зобов'язання, тобто з 01.01.2003 року, а не як визначено позивачкою з дати отримання суми боргу з 12.02.2000 р.
		 
		Сума основного бору складає 6000 доларів США, що за курсом НБУ становить 46980 (сорок шість тисяч дев'ятсот вісімдесят) гривень. Нарахування трьох процентів річних підлягають з 01.01.2003 року по червень 2010 року та в цілому за весь період прострочки складає - 9865 грн. 80 коп., таким чином, стягненню підлягають 46980 гривень + 9865 гривень 80 коп. = 56845 грн. 80 коп.
		 
		При встановленні факту виникнення грошового зобов'язання, суд насамперед виходить з принципу диспозитивності та змагальності сторін, який передбачає наявність у сторін права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Так, відповідач не заперечував проти факту запозичення грошей, а також автентичності підпису його батька ОСОБА_4, клопотання щодо призначення по справі судової почеркознавчої експертизи суду не надав, тому суд керуючись ст. 61 ЦПК України, вважає факт виникнення грошового зобов'язання доведеним. 
		 
		Суд встановив, що боржник ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Третім Приморським відділом РАЦС Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 534.
		 
		Як вбачається з матеріалів спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, наданих Другою Одеською держнотконторою, відповідач - ОСОБА_3 прийняв спадщину належним чином, шляхом звернення до Другої одеської державної нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини за заповітом.
		 
		Так, згідно частини другої статі 1223 ЦК України, у разі не охоплення заповітом всієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб.
		 
		Згідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але межах в вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. 
		 
		Оскільки відповідачу переходить у спадщину об'єкт нерухомості - частина квартири АДРЕСА_1, що належала померлому батькові на праві власності, заяву про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори він не надав, тому прийняв всю спадщину в цілому, з чого випливає, що сума боргу підлягає стягненню з спадкоємця. 
		 
		Керуючись ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а також Протоколом № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , із змінами внесеними Протоколом № 11, відповідно до якого, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, суд вважає, що на стадії судового розгляду про стягнення заборгованості підстав для звернення стягнення на спадкове майно немає. Так, аналізуючи вимоги статі 62 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомими майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна, суд вважає, що задоволення позову в цій частині буде сприяти порушенню прав відповідача на стадії виконавчого провадження, оскільки позбавить можливості боржника задовольнити вимоги стягувача за рахунок інших видів майна, що може призвести до порушення конституційного права відповідача. 
		 
		Гарантії захисту прав на стадії виконання судового рішення підтверджується також й практикою Європейського суду з прав людини, рішення якого є обов'язкові для судів України. Зокрема, у Рішеннях Суду у справі „Хорнсбі проти Греції" від 19.03.1997 р., у справі „Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р., у справах „Ромашов проти України" від 27.07.2004 р., „Шаренок проти України" від 22.02.2004 р., вказано що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною процесу.
		 
		Позивачем не надано суду доказів щодо іншого майна відповідача та неможливості задоволення позовних вимог відповідачем шляхом виплати боргових коштів. 
		 
		Разом з тим, суд також виходить з положень статті 589 ЦК України, відповідно до якої у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Таким чином, аналізуючи вимоги зазначеної статті, суд приходить до висновку, що момент виникнення права на звернення на предмет застави (іпотеки) виникає після констатації юридичного факту - факту невиконання, неможливості виконання зобов'язання. 
		 
		Так, згідно ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. 
		 
		Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
		 
		Судом встановлено, що при подачі позову, позивачка сплатила судовий збір у загальному розмірі 545 гривень, та витрати з ІТЗ у розмірі 120 гривень, що підтверджується квитанціями, наявними в матеріалах справи, тому судові витрати в розмірі 665 грн. підлягають стягненню з відповідача.
		 
		У відповідності до п. А ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито " із позовних заяв майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
		 
		До позовної заяви позивачкою додані квитанції про сплату судового збору в розмірі 545 грн., з урахуванням предмету позову, стягнутої на користь позивачки суми боргу, розмір судового збору складає - 568 грн. 45 коп., в зв'язку з чим суд вважає, що з відповідача додатково підлягає стягненню в дохід держави сума судового збору в розмірі 23 грн. 45 коп.
		 
		Керуючись ст.ст. 11, 60, 209, 212-215 ,218 ЦПК України, ст.ст. 71, 76, 79, 81, 214, 374, 375 ЦК Української РСР (в ред. 1963 р.), ст.ст. 610, 611, 612, 625, 1049, 1050 ЦК України, суд, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву ОСОБА_2 - задовольнити частково.
		 
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 56845 (п'ятдесят шість тисяч вісімсот сорок п'ять) гривень 80 копійок.
		 
		Стягнути з Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень.
		 
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 23 гривні 45 копійок. 
		 
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
		 
		 
		Суддя                                        Л.В. Жуган

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...