Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/23609/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 02.07.2015. Зареєстровано: 03.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2015.
Дата набрання законної сили: 24.06.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"24" червня 2015 р.           Справа№ 910/23609/14
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Шаптали  Є.Ю.
		суддів:            Куксова В.В. 
		          Скрипки І.М. 
		при секретарі судового засідання Д'якова Ю.Ю.
		за участю представників:
		від позивача: Случак О.О. за дов. № б/н від 23.04.2015.
		від відповідача: Портянко О.В. за дов. № 50 від 05.05.2015.
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Фірми Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю 
		на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015. 
		у справі № 910/23609/14 (головуючий суддя Картавцева Ю.В., судді 
		Босий В.П., Отрош І.М.) 
		за позовом Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю 
		до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України 
		про визнання рішення недійсним
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі №910/23609/14 в задоволенні позовних вимог Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання рішення недійсним відмовлено в повному обсязі.
		Не погодившись із вказаним рішенням Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК України від 05.03.2002 року № 49-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605, і відповідно з порушенням ст.ст. 4, 5 Закону України „Про Антимонопольний комітет України» неповно з'ясовано обставини справи, не доведено факту зайняття позивачем монопольного становища на ринку надання житлово-комунальних послуг із часткою 100 відсотків, а також ознак зловживання монопольним становищем, передбачених статтею 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції"", а відтак й відсутні підстави для накладення на Позивача штрафу у розмірі 68000,00 грн.
		Також, апелянт зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не було досліджено всіх чинників визначення монопольного становища на ринку, передбачених Методикою.
		Фірма "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що відсутні жодні правові підстави вважати Позивача таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання житлово-комунальних послуг в м. Києві в межах будинків, що знаходиться на балансі Позивача, оскільки можливість доступу інших суб'єктів господарювання на ринки надання житлово-комунальних послуг в м. Києві в межах будинків не обмежена ніяким чином, оскільки Позивача, як виконавеця житлово- комунальних послуг в будинках, що знаходяться на балансі підприємства, може бути змінено за рішенням зареєстрованих за ініціативою власників квартир в будь-який час, як це передбачено чинним законодавством України.
		До того ж апелянт зазначив, що погодив зі споживачами у будинку за адресою: м. Київ, вул. Панельна, 5 умови договорів про надання житлово-комунальних послуг, в тому числі в частині тарифів.
		Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Гончарова С.А.,Скрипки І.М.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 28.04.2015р.
		Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015, у зв'язку з перебування судді Гончарова С.А. у відпустці сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Скрипка І.М., Куксов В.В.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 колегією суддів у визначеному складі суддів прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 02.06.2015.
		Колегією суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Скрипка І.М., Куксов В.В. у судовому засіданні, що відбулось 02.06.2015 оголошено перерву до 24.06.2015.
		В судовому засіданні 24.06.2015 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/23609/14 скасувати, апеляційну скаргу задовольнити та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
		В судовому засіданні 24.06.2015 представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/23609/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.08.2014 Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 86-01/07.14 прийнято рішення № 88/01-р/к, згідно з яким: 
		- визнано, що Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю протягом періоду з 01.02.2012 р. по 10.07.2014 р. займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах будинку за адресою: м. Киї, вул. Панельна, 5, який знаходиться на балансі (обслуговуванні) Товариства, з часткою 100%., оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
		- визнано дії Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю, які полягають у нарахуванні власникам (наймачам) квартир у будинку № 5 по вул. Панельна плати за надані послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за тарифом, який не затверджено розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) для Будинку, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах будинку за адресою: м. Київ, вул. Панельна, 5, який знаходиться на балансі (обслуговуванні) Товариства, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
		- за вчинене порушення, викладене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладено на Фірму "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн.
		- зобов'язано Фірму "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом вжиття заходів щодо встановлення (затвердження) тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для будинку по вул. Панельна, 5, м. Київ, який знаходиться на балансі (обслуговуванні) Товариства, згідно з Порядком формування тарифів на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу формування тарифів на житлово-комунальні послуги", у двомісячний строк з дня отримання рішення.
		Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є визнання недійсним Рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №88/01-р/к від 20.08.2014 по справі №86-01/07.14.
		Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем спірне рішення прийнято з порушенням Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК України від 05.03.2002 року № 49-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605, і відповідно з порушенням ст.ст. 4 та 5 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" неповно з'ясовано обставини справи, не доведено факту зайняття позивачем монопольного становища на ринку надання житлово-комунальних послуг із часткою 100 відсотків, а також ознак зловживання монопольним становищем, передбачених статтею 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції-", а відтак й відсутні підстави для накладення на Позивача штрафу у розмірі 68000.00 грн.
		Також тим, що в оскаржуваному рішенні відповідач не дослідив всі чинники визначення монопольного становища на ринку, зокрема не досліджував питання наявності на ринку інших суб'єктів господарювання, які можуть надавати аналогічні послуги, можливість доступу інших суб'єктів на досліджуваний ринок, а також не зазначив, яким саме чином дії (бездіяльність) позивача призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки. В свою чергу власниками квартир у спірному будинку було підписано договори про надання житлово-комунальних послуг, підготовані позивачем на основі типових договорів, затверджених постановою КМУ від 20.05.2009р. № 529 та постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630, що свідчить про погодження з умовами таких договорів.
		Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.
		Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
		До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р., № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").
		Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
		В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
		Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
		Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
		Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
		Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
		Пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001 р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001 р. за № 129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.
		Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
		Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. 
		Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу тощо.
		Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету № 169-р від 14.03.2012 р.), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. 
		Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
		Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, зареєстрованою Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 10.04.1997, має самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням, емблему. Товариство здійснює свою діяльність як суб'єкт господарювання згідно з чинним законодавством та статутом (у новій редакції), станом на час прийняття оскаржуваного рішення затвердженим рішенням загальних зборів учасників (протокол від 12.02.2010 № 96) та зареєстрованим Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 16.02.2010.
		Фірма "Т.М.М." - ТОВ є суб'єктом господарювання у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
		Відповідно до статті 24 Житлового кодексу Української РСР жилий будинок може експлуатуватися тільки однією житлово-експлуатаційною організацією. Якщо для експлуатації будинків відомчого або громадського житлового фонду не може бути створено житлово-експлуатаційну організацію, експлуатація будинків здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією.
		Згідно з актом від 29.09.2000 про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, на балансі (обслуговуванні) Фірми "Т.М.М." - ТОВ знаходиться будинок по вул. Панельній, 5 у м. Києві.
		В оскаржуваному Рішенні міститься висновок про те, що Фірма "Т.М.М." - ТОВ протягом періоду з 01.02.2012 по 10.07.2014 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах будинку за адресою: м. Київ, вул. Панельна, 5, який знаходиться на балансі (обслуговуванні) Фірми "Т.М.М." - ТОВ, з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у неї немає жодного конкурента.
		Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
		Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (частина 2 наведеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції").
		Відповідно до п. 15.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р.
		Таким чином, установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єктів аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку тощо на підставі інформації, що може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
		Пунктом 2.1. Методики, визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання містить перелік можливих дій для визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, що за своїм характером є диспозитивною нормою. Означений перелік дій застосовується залежно від конкретного предмету розглядуваних порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також залежно від фактичних обставин, зокрема, особливостей товару, структури ринку тощо.
		Відповідно до п. 2.2. Методики, визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення можуть змінюватись залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.
		Під час розгляду справи № 86-01/07.14, у відповідності до вимог Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Закону України "Про захист економічної конкуренції", Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів  господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р.№ 49-р., зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01.04.2002 р. за № 317/6605, Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України проведено дослідження становища Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю на ринку надання житлово-комунальних послуг, яким встановлено наступне.
		Об'єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючою) становища є Фірма "Т.М.М." - ТОВ, що надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах будинку за адресою: м. Київ, вул. Панельна, 5, який знаходиться на (балансі) обслуговуванні Фірми "Т.М.М." - ТОВ.
		Товарними межами ринку визначено послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах будинку за адресою: м. Київ, вул. Панельна, 5. який знаходиться на балансі (обслуговуванні) Фірми "Т.М.М." - ТОВ. 
		Споживачами послуг є власники (наймачі) квартир в будинку за адресою м. Київ, вул. Панельна, 5, який знаходиться на балансі (обслуговуванні) Фірми "Т.М.М." - ТОВ.
		Територіальними (географічними) межами ринку є територія будинку за адресою: м. Київ, вул. Панельна. 5, який знаходиться на утриманні та обслуговуванні Товариства.
		Часовими межами ринку визначено період з 01.02.2012р. по 10.07.2014р. - проміжок часу, протягом якого незмінними залишались структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому.
		Згідно з п.п. 15.4 п. 15 Постанови №15 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011, що обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
		Приписами ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
		Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції позивачем не надано суду жодного доказу не займання ним монопольного становища на визначеному відповідачем ринку, тому суд дійшов висновку, що в Рішенні Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №88/01-р/к від 20.08.2014р. по справі №86-01/07.14 монопольне становище позивача на досліджуваному ринку Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України визначено відповідно до ст. 12, 13, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 N 49-р. 
		Доводи апелянта щодо того, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не було досліджено всіх чинників визначення монопольного становища на ринку, передбачених Методикою, не приймаються апеляційним судом до уваги у зв'язку з тим, що останньою передбачений перелік можливих дій для визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, окремо у кожному конкретному випадку, а відповідачем, на думку суду, в межах розгляду справи про порушення позивачем конкурентного законодавства вчинено дії з дослідження всіх необхідних з огляду на характер справи чинників визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання.
		Позивач заперечував встановлений в рішенні адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №88/01-р/к від 20.08.2014 по справі №86-01/07.14 факт зловживання позивачем монопольним становищем.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції 
		Згідно з ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. 
		Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: 
		1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; 
		2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин; 
		3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; 
		4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям; 
		5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; 
		6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин; 
		7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання. 
		Відповідно до п. 16 Постанови №15 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011, у розгляді справ зі спорів, пов'язаних із зловживанням монопольним становищем на ринку, господарським судам необхідно мати на увазі, що наведений у статті 29 Господарського кодексу України перелік дій, що визнаються таким зловживанням, не можна вважати вичерпним. Згідно з приписом частини першої статті 41 Господарського кодексу України законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності, складаються з цього Кодексу, закону про Антимонопольний комітет України, інших законодавчих актів. До таких законодавчих актів належить і Закон України "Про захист економічної конкуренції", який передбачає як кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку (частина перша статті 13), так і перелік відповідних дій чи бездіяльності (частина друга цієї статті).
		Згідно з п. 14 Постанови №15 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011р. передбачено, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
		Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13 - 15 і 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 4, 6, 8, 15 1, 16, 17 і 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"). В останньому випадку господарським судам необхідно з'ясовувати та відображати в судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції.
		Згідно з п. 12 Постанови №15 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011р. передбачено, що вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, господарському суду необхідно з'ясовувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.
		Позивач здійснював укладання договорів про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території із споживачами (власниками чи наймачами квартир) будинку за адресою: м. Київ, вул. Панельна, 5.
		Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. При цьому, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
		Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
		Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"  визначено, що виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
		Рішенням встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю протягом визначеного Рішенням періоду було виконавцем житлово-комунальних послуг споживачам житлового будинку за адресою: м. Київ, м. Київ, вул. Панельна, 5.
		Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
		Регуляторами впливу на якість, обґрунтованість цін (тарифів), умови тощо надання житлово-комунальних послуг виступають відповідні державні органи, які. в тому числі, забезпечують контроль за дотриманням виконавцями/виробниками вимог стандартів, нормативів, норм, порядків і правил та видання приписів щодо усунення порушень у межах, встановлених законодавством.
		Положеннями ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до повноважень виконавчих органів міських рад належить встановлення тарифів на комунальні послуги.
		Відповідно ст. 7 Закон України "Про житлово-комунальні послуги", до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, визначення виконавця житлово-комунальних послуг.
		За змістом ч. 2 ст. 14 зазначеного Закону ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
		Механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначено Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (до 01.06.2011 діяв Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009р. № 529).
		Цей Порядок застосовується під час установлення Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг та органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів (п. 2 Порядку).
		Приписами ч. 2 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.
		Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво ( надання).
		У місті Києві тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюються (затверджуються) виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), крім тарифів, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		Як вбачається з оскаржуваного рішення, позивач неодноразово звертався до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Департаменту економіки та інвестицій з питань затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для будинку по вул. Панельна, 5, із заявою та доданими до заяви розрахунковими матеріалами щодо встановлення тарифів на послуги з утримання вказаного будинку та прибудинкових територій.
		Суд першої інстанції вірно встанов, що листом від 05.06.2014 № 050/20-3250 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив відповідача про факт звернення позивача стосовно затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для будинку по вул. Панельна, 5 у 2012 та 2013 роках, однак до проекту розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) тарифи не були включені з підстав того, що: до накладних витрат двічі включено витрати на використання обчислювальних центрів, сплата за розрахунково-касове обслуговування, також до витрат на оплату праці працівників включено обов'язкові платежі до бюджету, що не передбачені відповідно до положень Податкового кодексу України; невірно розраховано витрати на технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем водо, теплопостачання; до витрат на поточний ремонт включено витрати не передбачені Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженим наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150 та постановою Кабінету міністрів України від 01.06.2011 № 869 (лист від 17.02.2012 р. № 00050/4-667).
		Окрім того, в процесі розгляду відповідних звернень позивача, останнього було повідомлено що при проведенні аналізу розрахункових матеріалів виявлено, що розмір накладних витрат значно перевищує середній розмір по м. Києву (60 відсотків), а у розрахункових тарифах кількість осіб, які здійснюють прибирання місць загального користування в будинках, перевищує фактичну кількість відповідного персоналу Фірми "Т.М.М." - ТОВ (лист від 19.07.2012 № 09050/4-2017).
		В подальшому, листом від 20.08.2012 № 04050/4-2204, позивача було повідомлено, що при проведенні аналізу розрахункових матеріалів виявлено, що кількість осіб, які здійснюють прибирання місць загального користування в будинках перевищує фактичну кількість відповідного персонал) Фірми "Т.М.М".
		Вищевикладене дає підстави вважати, що протягом тривалого часу позивач подавав до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) необґрунтовані розрахунки тарифу на утримання будинку і споруд та прибудинкових територій по будинку за адресою м. Київ, вул. Панельна, 5, належним чином не реагував на зауваження структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тобто не вживав вичерпних заходів, спрямованих на усунення порушень норм чинного законодавства з метою затвердження уповноваженим органом тарифів на утримання будинку за адресою м. Київ, вул. Панельна, 5.
		Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України встановлено, що тариф у розмірі 3,9399 грн/кв.м при оплаті до 20 числа, 4,3339 грн/кв.м - при оплаті після 20 числа на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою м. Київ, вул. Панельна, 5 був введений в дію з 01.12.2013 року.
		Місцевий суд вірно зауважив, що листом від 19.07.2012 № 09050/4-2017 Управління цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вказало на середній по місту Києву тариф на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій у разі оплати після 20 числа, що становить 3,10 грн/кв.м.
		Також, Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України встановлено, що тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для будинку за адресою м. Київ, вул. Панельна, 5 не встановлений розпорядженням КМДА, що є порушенням вимог статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
		Відповідачем вірно з'ясовано, що позивач застосовує тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для мешканців будинку за адресою м. Київ, вул. Панельна 5, не затверджений відповідним розпорядженням КМДА.
		За таких обставин, зазначені дії позивача можуть призвести до ущемлення інтересів власників (наймачів) квартир у будинку за адресою м. Київ, вул. Панельна 5, які змушені сплачувати за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій необґрунтовану, самовільно встановлену позивачем, плату, оскільки встановлена позивачем вартість на ці послуги не затверджена розпорядженням КМДА, як це визначено чинним законодавством, а матеріали справи свідчать про тривале ухилення позивачем від виконання свого обов'язку з добросовісного подання належним чином оформлених документів до уповноваженого органу на затвердження тарифів.
		Доводи апелянта стосовно того, що відсутні жодні правові підстави вважати Позивача таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання житлово-комунальних послуг в м. Києві в межах будинків, що знаходиться на балансі Позивача, оскільки можливість доступу інших суб'єктів господарювання на ринки надання житлово-комунальних послуг в м. Києві в межах будинків не обмежена ніяким чином, оскільки Позивача, як виконавеця житлово-комунальних послуг в будинках, що знаходяться на балансі підприємства, може бути змінено за рішенням зареєстрованих за ініціативою власників квартир в будь-який час, як це передбачено чинним законодавством України, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.
		Як зазначено вище, відповідно до статті 24 Житлового кодексу Української РСР жилий будинок може експлуатуватися тільки однією житлово-експлуатаційною організацією.
		Протягом періоду з 01.02.2012 по 10.07.2014 Фірма "Т.М.М." - ТОВ була однією житлово-експлуатаційною організацією, яка здійснювала обслуговування будинку № 5 по вул. Панельна, що утримується на балансі позивача, тому фактично не мало конкурентів у межах вказаного будинку, а отже з огляду на наявність доказів в підтвердження встановленого відповідачем факту зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах будинку № 5 по вул. Панельна та відсутності доказів зворотного, дії позивача з самовільного встановлення та нарахування тарифів, жодним чином не затверджених уповноваженим на це органом, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною першою етапі 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах будинку за адресою: м. Київ, вул. Панельна, 5, який знаходиться на балансі (обслуговуванні) позивача, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
		Позивач протягом зазначених у Рішенні часових меж був єдиною існуючою організацією-виконавцем житлово-комунальних послуг в межах спірного будинку, що в будь-якому разі обмежує споживачів у варіанті вибору поведінки стосовно укладення чи не укладення договору з виконавцем, а безперечним доказом незгоди споживачів із умовами укладених договорів як таких, що прямо суперечать вимогам законодавства, є звернення із відповідною заявою до відповідача.
		Враховуючи викладене колегія суддів не приймає довод апелянта про те, що ним погодженно зі споживачами у будинку за адресою: м. Київ, вул. Панельна, 5 умов договорів про надання житлово-комунальних послуг, в тому числі в частині тарифів
		Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 цього Закону накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф.
		Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємства дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) Фірма "Т.М.М." - ТОВ за 2013 рік становить 407671530,00 грн.
		Під час визначення відповідачем розміру штрафу враховано, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчинено на соціально важливому ринку, період вчинення порушення був тривалим у часі, порушення не визнане, у зв'язку з чим на позивача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.
		Статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. 
		З огляду на положення чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем в оскаржуваному Рішенні правомірно кваліфіковано дії Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання житлово-комунальних послуг у м. Києві, в межах будинку, який знаходиться на балансі (обслуговуванні) позивача, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
		Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. При цьому ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачає можливості визнання рішення протиправним. 
		Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. 
		Перевіривши юридичну оцінку обставин справи № 86-01/07.14 та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд першої інсатнції дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи № 86-01/07.14, досліджено подані документи, належним чином проаналізувало відносини сторін, з чим погоджується апеляційний суд.
		Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи № 86-01/07.14, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими. Натомість, доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду по суті справи № 910/23609/14. 
		Колегія суддів робить висновок що рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.08.2014 № 88/01-р/к по справі № 86-01/07.14 відповідає вимогам чинного законодавства України.
		З огляду на викладене позовні вимоги Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю є необґрунтованими та такими, в задоволені яких вірно відмовлено судом першої інстанції.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Фірми Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/23609/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
		Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Фірми Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/23609/14 - залишити без задоволення.
		2.  Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/23609/14 - залишити без змін.
		3. Матеріали справи № 910/23609/14 повернути до суду першої інстанції.
		Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
		Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
		 
		Головуючий суддя                                                             Є.Ю. Шаптала 
		 
		Судді                                                                                В.В. Куксов
		 
		                                                                                І.М. Скрипка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...