Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/3455/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 03.07.2015. Зареєстровано: 05.07.2015. Забезпечено надання загального доступу: 07.07.2015.
Дата набрання законної сили: 05.08.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  27/125/15
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		              02.07.2015                                                                               Справа №  908/3455/15
		    
		          За позовом: Комунального підприємства «Готель Україна» ЗОР  69005 м. Запоріжжя пр. Леніна,162-А
		до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)
		про скасування рішення від 19.02.15р., відповідно до акту про порушення ПКЕЕ від 28.01.2015р. № 000040
		 
		Суддя Дроздова С.С.
		 
		Представники сторін:
		Від позивача:  не з'явився 
		Від відповідача: Ходько В.М., дов. № 408 від 15.06.15р.
		 
		Комунальне підприємство «Готель Україна» ЗОР, м. Запоріжжя   звернулось до господарського суду  Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя про скасування рішення ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 19.02.15р., за актом про порушення ПКЕЕ від 28.01.15р № 000040.
		Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 29.05.2015р., справу № 908/3455/15 передано на розгляд судді Дроздовій С.С. 
		Ухвалою суду від 02.06.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3455/15, присвоєно справі номер провадження 27/125/15 та призначено судове засідання на 24.06.2015р.
		У судовому засіданні 24.06.2015р. оголошувалася перерва, на підставі ст. 77 ГПК України, з метою надання сторонам часу для надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду спору до 02.07.2015 року.
		02.07.2015р. продовжено судовий розгляд справи № 908/3455/15.
		До початку розгляду справи представник відповідача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
		Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи. 
		Відводів складу суду не заявлено.
		02.07.15р. представник позивача в судове засідання не з'явився. Надав до канцелярії суду письмове клопотання від 01 липня 2015р., просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з тим, що 02.07.15р. не може забезпечити явку представника.
		Дане клопотання відхилено судом, як процесуально необґрунтоване, оскільки: до клопотання позивач не надав жодного документального доказу на підтвердження тих обставин, які викладені у клопотанні.
		Крім того, згідно статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. 
		Представляти юридичну особу у суді може її керівник та інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Кількість осіб, які можуть бути представниками підприємства, діючим законодавством не обмежено. 
		Відповідач є юридичною особою і не був позбавлений можливості уповноважити для участі у судовому засіданні іншого представника. Таким чином, відповідач своїм процесуальним правом щодо направлення у судове засідання представника не скористався, про розгляд справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
		Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
		Відповідач у судовому засіданні 02.07.2015р. проти позову заперечив, підтримав свої заперечення, викладені у письмовому відзиві. (міститься в матеріалах справи). 
		Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника  відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. 
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
		Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа  здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
		Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
		Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
		Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову. 
		Згідно з ст. 20 ГК України  право на захист особа здійснює на свій розсуд.
		Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним: 28.01.2015 року представниками ВАТ «Запоріжжяобленерго» було складено акт про порушення ПКЕЕ № 000040 з формулюванням порушення: «відсутність пломб з відбитками тавр».
		19.02.2015 представники ВАТ «Запоріжжяобленерго» прийняли рішення з нарахування за вказаним актом про порушення ПКЕЕ №000040.
		Вважаємо рішення ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 19.02.2015р, за актом про порушення ПКЕЕ від 28.01.2015р. № 000040, з нарахування обсягу та вартості не облікованої електроенергії, з огляду на те, що сторони у договорі про постачання електричної енергії зобов'язалися дотримуватися положень чинних ПКЕЕ (інших нормативно-правових документів в галузі електроенергетики).
		Порушення з боку ВАТ «Запоріжжяобленерго» (перелік):
		1.          не були враховані письмові повідомлення нашого підприємства про
		відключення   електролічильника   (відповідно   п.1.2.   у   разі   своєчасного      (до
		виявлення       порушення       представниками   енергопостачальника)   письмового
		повідомлення споживачем енергопостачальника про виявлені ним пошкодження
		приладів (систем) обліку,   пошкодження   або зрив пломб та за відсутності явних
		ознак втручання      в      роботу      приладів      (систем)    обліку    Методика    не
		застосовується;
		2.          порушення процедури складання акту - належність' доказу складеного
		Акта   про   порушення   (враховуючи   положення   п.6.41.   в   частині   процедури
		складання Акта) та практики розгляду господарськими судами аналогічних спорів;
		3. не встановлена наявність/відсутність дії/бездіяльності, спрямованих на приховування спожитого обсягу електричної енергії (враховуючи положення п.6.40 ПКЕЕ в частині встановлення втручання в засоби (системи) обліку;
		Висновок про крадіжку електроенергії зроблений із порушенням ст.ст. 33,34 ГПК України, тобто за відсутності будь-яких належних та допустимих доказів та фактично базується на припущеннях, що є неприпустимим для судового рішення. В силу ст. 237 ГПК України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Відповідачем жодним чином не доведено вчинення Позивачем зазначених дій, що є обов'язковою умовою для застосування оперативно-господарської санкції. Посилання обленерго, при обґрунтуванні оскарженого рішення, на п.3.3. ПКЕЕ, згідно якого відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про опломбування покладається на власника (користувача) електроустановки, за умов вини користувача. Як вбачається з довідки РВУМВС, лічильник було вкрадено, а ВАТ  «Запоріжжяобленерго» повідомлено.
		Господарським судом встановлено, що 04.07.2007р. між КП «Готель «Україна» ЗОР м. Запоріжжя та ВАТ «Запоріжжяобленерго» укладено договір  про постачання електричної енергії № 1614 з відповідними додатками, які є невід'ємною частиною договору.
		Згідно п.1.1 договору - постачальник  електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
		Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 «Точки продажу електричної енергії споживачу».
		Відповідно до п.2.1. договору № 1614 передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.
		Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
		Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. 
		Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір. 
		Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
		Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Відповідно до ст. 611 ЦК України, порушення зобов'язань однією із сторін договору зволікає як правові наслідки можливість розірвання договору, вимагати відшкодування завданих збитків, а також стягнення неустойки.
		Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
		Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Згідно статті 33 ГПК України -  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
		Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
		Як зазначив представник відповідача, під час судових засідань 28.01.2015 року під час проведення регламентних робіт з закриття обліку на об'єкті споживача за адресою: вул. Будинок відпочинку, 4. м. Запоріжжя, було виявлено порушення п.10.2 "Правил користування електричною енергією1 затвердженими Постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 (далі ПКГК). А саме: відсутність пломб з відбитками тавр енергопостачальника установлених у місцях вказаних в акті про пломбування від 04.12.2013. а саме на клемній кришці нл.. № П10276987. на шафі обліку п:г. ІЧ   НІ 0276988. Лічильник відсутній. Живлячий кабель знаходиться під напругою 380 В. Індикатор дії магнітного поля відсутній (інд. № М8006630).
		В пункті 10.2. ПКЕЕ зазначено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору: додержуватись вимог нормативно-технічних документів та умов договорів, та інше.
		Відповідно до підпункту 26, пункту 10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечувати збереження і цілісність встановлених на його території (у його приміщенні) розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування.
		Відповідно до пункту 6.41. ПКЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, під якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформлюється акт порушень. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову.
		Пунктом 6.42. ПКЕЕ передбачено, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань   комісії   з   розгляду   актів   про   порушення   визначаються   обсяг   недорахованої ( електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
		Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.
		Відповідно до пункту 6.43. ПКЕЕ кошти за недовраховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або поточний рахунок постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом.
		Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.
		Спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта, визначення розмір) коштів, належних до оплати, здійснення платежів вирішуються у судовому порядку.
		Пунктом 1.2. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 р. N 562 (далі Методика) встановлено, що вона застосовується енергопостачальником при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку.
		Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Методики пошкоджений або відсутність пломб з відбитками тавр енергопостачальника чи інших заінтересованих сторіч, індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, складеному в порядку, визначеному ПКЕЕ, або в іншому документі, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження приладів обліку, установлених пломб та індикаторів - є порушенням ПКЕЕ, виявлення якого є підставою для здійснення розрахунку обсягу та вартості необлікованої електричної енергії в порядку передбаченому пунктом 2.5. Методики.
		Зокрема у пункті 2.5. Методики зазначено, що у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2.1 цієї Методики, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії (W доб, кВт год) визначається за формулою (2.4) W доб = Р tдоб Кв. де: Р - потужність (кВт). визначена як дозволена потужність для даної точки обліку, зазначена в Договорі; 1 доб - тривалість роботи обладнання протягом доби (гол.). визначається на підставі Договору: Кв (Кв.і) - коефіцієнт використання струмоприймачів (додаток 1 до Методики). Кількість днів у періоді, за який здійснюється перерахунок, визначається за формулою (2.6) Методики.
		Факт виявленого представником енергопостачальника порушення споживачем вимог ПКЕЕ було оформлено актом про порушення від 28.01.2015 № 000040). Акт про порушення було складено у присутності споживача відповідального за електрогосподарство Булаткіна В.В.
		В акті було зазначено зміст виявленого порушення та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії. Акт підписаний двома представниками енергопостачальника. споживач підписав акт без жодних зауважень. Акт про порушення було вручено представнику споживача 28.01.2015 під особистий підпис. В акті про порушення споживача було запрошено на засідання комісії з розгляду актів на 19.02.2015 за адресою м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25. к. 306.
		На засіданні комісії з розгляду актів про порушення, що було проведено 19.02.2015р. в  присутності представника споживача прийнято рішення виконати розрахунок недоврахованої електричної енергії по акту згідно підпункту 2 пункту 2.1. Методики, за період роботи з 28.07.2014 по 28.01.2015. час роботи 24 год.. та визначити обсяг недоврахованої електричної енергії у кількості 137 270 кВт/год. на суму 204   508грн. 68 коп..
		Рішення комісії було оформлено протоколом від 19.02.2015. копія якого, разом з розрахунком по акту та рахунком на сплату була отримана споживачем одразу після засідання комісії. З цього дня рішення комісії набрало чинності (пункт 6.42. ПКЕЕ).
		Посилання позивача на своєчасність повідомлення ним про зрив пломби як на підставу звільнення від відповідальності відповідно до пункту 1.2. Методики не може братися до уваги, оскільки в листі споживача від 15.12.2014 № 210 не наведено жодних посилань на виявленні ним зрив пломби чи відсутність приладу обліку, навпаки надано інформацію про його покази на день складення листа, а саме "22803". Відповідно до вказаного пункту Методики таке звільнення відбувається за умови своєчасного (до виявлення порушення представниками енергопостачальника) письмового повідомлення про виявлені споживачем пошкодження приладів обліку чи зрив пломб.
		З цієї підстави, позивач також не може бути звільнений від відповідальності в зв'язку з викраденням приладу обліку, оскільки згідно з п.3.3 та п.п. 10.2.26 ПКЕЕ відповідальність за збереження розрахункових засобів електричної енергії та пломб відповідно до акта про пломбування покладається на власника електроустановки, на території (у приміщенні) якого вони встановлені. Крім того, п. 10.3 ПКЕЕ зобов'язує споживача оперативно повідомляти постачальника електричної енергії про будь-які порушення схеми розрахункового обліку або несправності в роботі розрахункових засобів обліку.
		Висновок позивача про неможливість використання даних договору про постачання електричної енергії № 1614, що був підписаний ще у 2007 році при визначенні обсяг необлікованої електричної енергії у 2014-2015 роках не ґрунтується на нормах законодавства та є помилковим, оскільки за умовами пункту 9.4 вказаного договору він вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною з сторін не буде заявлено про припинення договору № 1614.
		Крім того, позивач не надав ані суду ані відповідачу лист, яким повідомляв ВАТ «Запоріжжяобленерго» щодо крадіжки лічильника - 15.11.14р., а саме: Дельта 8010-08 № 100743* 10-100А, СА4У-И672М № 0087223*5А.
		Стосовно не доведення факту крадіжки чи безоблікового споживання електричної енергії слід зазначити наступне: Положеннями пункту 2.1. Методики визначено, що для її застосування достатньо акт про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог  ПКЕЕ та в разі виявлення порушень ПКЕЕ викладених в цьому пункті. Норми Методики не вимагають для її застосування встановлювати факт викрадення електричної енергії, як про те зазначає позивач.
		Крім того, позивач при зверненні з позовом до суду, подав заяву в порядку ст. ст.66,67 ГПК України, просить суд вжити заходів забезпечення позову Комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради до ВАТ «Запоріжжяобленерго» про скасування рішення від 19.02.2015 року за актом про порушення ПКЕЕ від 28.01.15р. шляхом заборони ВАТ «Запоріжжяобленерго» здійснити відключення Комунального підприємства «Готель «Україна» ЗОР від електроспоживання до набрання законної сили рішенням  по даній справі.
		          Господарський суд Запорізької області, відхиляє заяву позивача в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України, як процесуально необґрунтовану, оскільки заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, які підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Позивачем не надано конкретних заходів, які пропонуються вжити, і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.
		За таких обставин, господарський суд Запорізької області не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про скасування рішення ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 19.02.15р., за актом про порушення ПКЕЕ від 28.01.15р № 000040.
		Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
		Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
		На підставі статті 85 ГПК України - 02.07.2015року в судовому засіданні прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Згідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача при відмові в позові.
		Керуючись  ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Готель «Україна» ЗОР, м. Запоріжжя  до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя відмовити.
		 
		                    Суддя                                                                                       С.С. Дроздова 
		 
		 
		 
		Рішення оформлено та підписано 03.07.2015р.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...